Важливе значення в забезпеченні та підтриманні, фінансової стійкості підприємств має також управління дебіторською заборгованістю.

Для забезпечення фінансової стійкості важливе значення має фінансове прогнозування, змістом якого є дослідження й розробка можливих шляхів розвитку фінансів підприємства в перспективі. У кінцевому підсумку прогнозування дає змогу оцінити ймовірність фі-нансового благополуччя підприємства чи його банкрутства.

Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Заходи щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення його фінансів. Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової сталості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі гру-пи:

1)

2)

До поточних причин слід віднести всі ті, які впли-вають на рівень фінансової сталості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової ста-лості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо.

Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансово-го менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допо-могою таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифіка-ції, створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необ-хідно чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової сталості, обгрунтування перс-пективних цілей і способів їхнього досягнення.

Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою сталістю в умовах кризового розвитку підприємства подано на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Процес стратегічного управління фінансовою сталістю підприємства.

Особливістю цього процесу є:

—

—

—

—

Основною метою стратегічного управління є зміцнення фінансової ста-лості підприємства за рахунок ефективного використання потенціалу внут-рішніх та зовнішніх механізмів.

Стратегія управління фінансовою стійкістю повинна відпо-відати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і перед-бачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення позаоборотних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та реаліза-цію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансу-вання свого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації подат-кових платежів, ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефек-тивніших умов і форм залучення позикових коштів у відповідності з потре-бами підприємства.

Ефективність стратегічного управління фінансовою сталістю багато у чо-му залежить від використання захисних механізмів, серед яких слід виді-лити профілактичні заходи та систему внутрішнього страхування. Профілак-тика ризику зниження фінансової сталості повинна проводитись у чотирьох напрямках: уникнення, мінімізація, диверсифікація, лімітування.

Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизня-них підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні.

У практиці фінансового менеджменту є три види механізмів фінансової стабілізації:

—

—

—

Усі ці механізми поділя-ють на захисні й наступальні.

Оперативний механізм належить до захисної реакції підприємства, тобто передбачає різке скорочення витрат (постійних і змінних), зменшення цін, звільнення робітників. Тактичний механізм — це щось середнє між захисною і наступальною стратегією. Наступальну стратегію відображає тільки стратегіч-ний механізм, він підштовхує підприємство до агресивних дій, тобто збіль-шення цін, витрат, модернізації обладнання на підприємстві, до зміни або по-шуку нових ринків збуту, вивільнення робочих місць.

Усі механізми фінансової стабілізації, розглянуті й проаналізовані вище, ще раз свідчать про те, що коли підприємство прагнутиме позбутися загрози банкрутства, воно знайде кошти й активізує свій внутрішній потенціал для виходу із кризового стану.

3.2 Шляхи та резерви покращення фінансової стійкості ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат”

Представляється очевидним, що нестійкий фінансовий стан прямо пропорційний обсягу зобов'язань. Дійсно, абсолютно платоспроможним є підприємство, капітал якого цілком є власним, а зобов'язання відсутні.

Так як зобов'язання виникають завжди (наприклад по податках), це означає, що дане підприємство з випередженням (авансом) виконує свої зобов'язання. Воно нікому не повинно, і питання про його неплатоспроможність просто не виникає.

У той же час підприємство може абсолютно не мати власного капіталу, працювати цілком на позикових коштах і залишатися платоспроможним. Усе залежить від виручки.

Отже, неплатоспроможність насамперед обернено пропорційна виручці. Чим менше виручка, тим вище неплатоспроможність (природно, при наявності зобов'язань).

Так само і у випадку ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” причинами погіршення фінансового стану є зниження виручки і випереджальний приріст зобов'язань.

Уповільнення темпів росту виручки розглядуваного підприємства могли сприяти такі фактори:

· затоваренні, коли ринок знижує попит на продукцію через її незадовільну якість, високої ціни чи зниження на неї потреби;

· звуженні ринку за рахунок обмеження на нього доступу шляхом уведення заборон, квот, митних бар'єрів і т.д.

Іншими словами, тут прості причини: чи не беруть продукцію (послуги) чи беруть, але не платять, чи не пускають на ринок.

Випереджальний темп приросту зобов'язань спостерігався через те, що: 1) підприємство завантажує виробництво надлишковими (непрацюючими) запасами, що не збільшують обсягів виробництва і виручки; 2) підприємство нарощує кошти в розрахунках, що практично не мають відношення до виручки; 3) підприємство несе збитки.

Ситуація ускладнюється і тим, що на підприємстві практично відсутнє планування і керування грошовими потоками.

Отже, перед тим, як планувати можливі шляхи покращення фінансової стійкості ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” , слід чітко виокремити основні причини такого незадовільного фінансового становища. До них належать :

· відставання від запитів ринку (по пропонованому