Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спосте-рігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитос-проможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в резуль-таті дефіциту грошових засобів — зменшення платоспроможності й ліквідності.

Отже, фінансова стійкість — комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ре-сурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

1.2 Вибір і обґрунтування показників для оцінки фінансової стійкості

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що усебічно характеризують господарське становище підприємcтва.

Абсолютним показником фінансової стійкості підприємства є її тип, який визначається порівнянням виробничих запасів підприємства з власним оборотнім капіталом, а також, при необхідності, з короткостроковими та довгостроковими кредитами та позиками. Існує 4 типи фінансової стійкості підприємства : абсолютна стійкість, нормальна стійкість, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан. Їхня детальна характеристика подана в розділі 1.1.

Фінансову стійкість підприємства також оцінюють за допомогою комплексу таких найважливіших відносних показників:

· Коефіцієнт автономії ( незалежності)

· Коефіцієнт маневрування

· Коефіцієнт забезпеченості власними коштами

· Коефіцієнти співвідношення позичкових і власних коштів

· Коефіцієнт фінансування

· Операційний ліверидж

· Фінансовий ліверидж

· Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів

· Рентабельність власного капіталу

· Коефіцієнт фінансової залежності

· Коефіцієнт фінансової стійкості

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

, (1.6)

де ВБ – валюта балансу, тис грн..

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел.

Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.Рекомендовані межі (0,5-1).

Коефіцієнт маневрування власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

(1.7)

Значення цьго показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства . Рекомендовані межі (0,25-0,9).

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами показує частку власних засобів, не вкладених в не обігові активи, в обіговому капіталі, а також можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Даний коефіцієнт визначає відношення не залучених в не обігових активах власних засобів до оборотного капіталу.

, (1.8)

де ОА – оборотні активи, тис. грн..

Рекомендовані межі (0,1-0,5).

Коефіцієнт співвідношення позичкових і власних коштів є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Він показує, скільки позичкових коштів припадає на одиницю власних.

, (1.9)

де ПЗ – поточні зобов’язання, тис. грн..

Якщо, наприклад, значення цього показника дорівнює 0,32, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 32 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Коефіцієнт фінансування є оберненим до попереднього показника (коефіцієнта співвідношення позичкових і власних коштів). Він визначає відношення власних засобів до позикових засобів підприємства і показує забезпеченість заборгованості власними коштами ( якщо К фінанс >=1, то виконується необхідна умова фінансової стійкості підприємства).

(1.10)

Рекомендовані межі (0,9 – 3,0).

Операційний ліверидж визначається як відношення процентної зміни операційного прибутку до процентної зміни обсягу реалізації продукції.

, (1.11)

де ТпрОпПр - темпи приросту операційного прибутку, %;

ТпрОбягР - темпи приросту обсягу реалізації продукції ,%.

Якщо операційний ліверидж більший від 1, це означає, що підприємство працює нормально, є зростання операційного доходу при зростанні обсягів виробництва за рахунок економії умовно – постійних витрат.

Фінансовий ліверидж – універсальний показник фінансового ризику. Визначається як відношення процентної зміни чистого прибутку ( прибуток, який може бути розподілений між власниками простих акції або замовниками) порівняно з попереднім роком до процентної зміни ЕВІТ порівняно з попереднім роком ( ЕВІТ – дохід до вирахування податку на прибуток і обслуговування боргу).

, (1.12)

де ТпрЧПр - темп приросту чистого прибутку ,%;

ТпрВПр - темп приросту валового прибутку ,%.

Нормальною можна вважати ситуацію. Коли величина показника Л фін > 0,5, тобто боргові та податкові зобов'язання підприємства не надто великі і спостерігається ріст чистого прибутку.

Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці – негативна тенденція, яка означає, що підприємство чим далі – тим більше залежить від зовнішніх інвесторів.

(1.13)

Рентабельність власного капіталу визначає частку чистого прибутку у власному капіталі, вкладеному у підприємство. Він показує потенціальні можливості розширення діяльності підприємства.

, (1.14)

де ЧП – чистий прибуток підприємства, тис.грн..

Показник додатний і повинен зростати. Рекомендовані межі