Коефіцієнт фінансової залежності показує, скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу.

Теоретичне значення приблизно 2. Визначається як відношення загальної суми пасивів до власного капіталу.

, (1.15)

де П – пасиви, тис. грн..

Коефіцієнт фінансової стійкості визначає відношення власних засобів та довгострокових зобов’язань до суми джерел засобів підприємства. Він показує частку стабільних джерел фінансування в загальній сумі джерел засобів підприємства.

(1.16)

Рекомендовані межі (0,5 – 0,9).

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі ретельного вивчення комплексу розглянутих показників.

Аналіз фінансової стійкості повинний показати наявність чи відсутність у підприємства можливостей по залученню додаткових позикових засобів, здатність погасити поточні зобов'язання за рахунок активів різного ступеня ліквідності.

Основним може бути аналіз коефіцієнта фінансової незалежності, інші коефіцієнти дають додатковий матеріал для аналізу.

Фінансова стійкість вважається нор-мальною (допустимою), якщо величини короткострокових кредитів й по-зичкових коштів, що залучені для формування запасів і затрат, не переви-щують сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат). У випадку, коли зазначені умови не ви-конуються, фінансова нестійкість набуває характеру ненормальної і веде до істотного погіршення фінансового стану.

Фінансова стійкість підприємства визначається за таких умов, коли власні й залучені ним кошти використовуються так, що грошові надходження від його діяльності, насамперед прибуток, є достат-німи для погашення кредиторської заборгованості та здійснення податко-вих та інших обов'язкових платежів.

1.3 Методика аналізу фінансової стійкості підприємства

Метод (грец.. methodos – шлях дослідження) – це спосіб дослідження певної мети. Він складається з сукупності прийомів теоретичного й практичного пізнання.

Вимірювання причинно – наслідковий зв’язків у фінансовому аналізі, оцінювання результатів впливу різних факторів на підсумкові показники, первинне оброблення вихідної інформації здійснюють за допомогою спеціальних способів, методів і технічних прийомів. Вони є найважливішими елементами методики у фінансовому і економічному аналізі.

У цій роботі будуть розглянуті і використані методи, які найкраще допоможуть проаналізувати фінансову звітність підприємства. А саме:

- метод порівняння

- метод рядів динаміки

- метод ланцюгових підстановок

- метод групування

- метод прогнозування

- графічний метод

- табличний метод

Метод порівняння – це метод, що застосовується при зіставленні показників ( порівняння фактичної величини з плановою, з нормою, з показниками попередніх періодів, з досягненнями передових господарств, із середнім даними). Метою методу порівняння є :

1) визначення оцінки ступеня виконання плану, контроль за витратами та впровадження ресурсозберігаючих технологій;

2) визначення тенденцій ( динаміки) розвитку економічних процесів;

3) пошук резервів підвищення власного виробництва;

4) вибір найбільш оптимального варіанту управлінських рішень;

5) визначення стану підприємства на ринку серед інших підприємства тієї ж галузі.

Метод порівняння можна застосовувати лише в тому випадку, коли показники, що аналізуються, є порівняльними.

Метод рядів динаміки застосовується для характеристики роботи об’єкта за ряд років і розробки перспектив його розвитку.

Ряд динаміки – це ряд статистичних показників, які характеризують зміну соціально – економічних явищ в часі. Ряди динаміки складаються з двох елементів:

1) ряд статистичних показників, що характеризують розмір, величину явища ( рівні ряду);

2) ряд періодів ( моментів часу), на які припадають рівні ряду.

Чим більший період охоплює динамічний ряд, тим більше існує можливостей виявити сталість досягнутих результатів. Отже. Використання рядів динаміки дозволяє:

- виявити характер зміни параметрів та інтенсивність цієї зміни;

- дати кількісне вираження закономірностей ряду ( тренду динамічного ряду);

- надати порівняльну характеристику відмінностям у динаміці різних явищ та процесів.

При аналізі методом рядів динаміки використовують такі взаємопов’язані характеристики:

1) абсолютний приріст :

ланцюговий:

(1.17)

базисний :

(1.18)

2) коефіцієнт росту :

ланцюговий:

(1.19)

базисний :

(1.20)

3) темп росту:

ланцюговий :

(1.21)

базисний:

(1.22)

4) темп приросту:

ланцюговий :

(1.23)

базисний:

(1.24)

Метод ланцюгових підстановок є одним зі способів елімінування. Метод ланцюгових підстановок використовується, коли на досліджуване явище діє декілька факторів, кожен з яких потрібно розрахувати. Суть методу ланцюгових підстановок полягає у послідовній, почерговій заміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні; в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів. При цьому в першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі — структурні, в останню чергу — якісні. Якщо у формулі міститься кілька кількісних, структурних або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які — похідними, які – вторинні. За почергової заміни базисних показників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме елімінування впливу всіх інших факторів, крім заміненого. Цей метод використовується тільки у випадках, якщо зв'язок між факторами строго функціональний, тому умовою для застосування прийому є наявність прямої і зворотної пропорційної залежності між досліджуваними факторами.

Методом ланцюгових підстановок у даній роботі буде проаналізований коефіцієнт фінансової незалежності (автономії).

(1.25)

(1.26)

(1.27)

(1.28)

Метод групування – це метод, який полягає у тому, що окремі показники поділяються на однорідні групи за однаковими ознаками, що полегшує установити закономірності розвитку економічних процесів, які відбуваються на підприємствах. Цей метод використовується для розрахунку наявності напряму і формування зв’язку між різними показниками; для вивчення взаємозв’язку між явищами, які згруповані за будь-якою ознакою. Метод групування ґрунтується на двох категоріях –групувальній ознаці й інтервалі. Групувальна ознака – це ознака, по якій відбувається об'єднання окремих змінних сукупності в однорідні групи. Групування повинні вироблятися на підставі цілком об'єктивних і легко розпізнавальних ознак. Інтервал окреслює кількісні