інженери по конкретним напрямкам досліджень й розробок. Окремі спеціалісти можуть притягуватися до роботи групи в процесі розробки цього планового документа при розгляді специфічних питань.
Виконавцями заходів комплексних програм технічного розвитку підприємств можуть бути як їх структурні підрозділи, так й сторонні організації, зокрема інших міністерств й відомств.
Після визначення послідовності процесу управління технічним розвитком підприємства та відповідальних осіб і виконавців, визначаються строки виконання і вартість робіт окремих етапів, заходів і програми в цілому.
Терміни завершення робіт й їх кошторисна вартість визначаються на основі тривалості циклу виконання аналогічних робіт й діючих нормативних документів (методик, інструкцій, порядків й т. п.). Важливий момент – збалансованість термінів з урахуванням безперервності проведення робіт без поділу між всіма заходами різних рівнів програми.
У випадку, якщо сумарний час виконання робіт за програмою в цілому перевищує установлений термін досягнення генеральної мети або не відповідає задачам підвищення ефективності діяльності підприємства, здійснюється оптимізація тривалості виконання окремих заходів. Із цією метою виявляють критичний шлях ходу реалізації завдань. Іншими словами, обирають підпрограму, яка визначає (лімітує) термін досягнення генеральної мети, й в ній визначають найбільшу за тривалістю робіт ціль.
Досягнення заданого технічного рівня матеріально-виробничої бази підприємств в економічно оптимальні терміни неможливо без формування необхідних організаційно-економічних механізмів й структур управління, що ефективно реалізують методи програмно-цільового планування й господарсько-розрахункові відносини, адекватні новим умовам господарювання.
Головна мета організаційної структури управління технічним розвитком виробництва – забезпечення оптимальної відповідності системи управління, вимогам безперервного підвищення ефективності використання ресурсів на основі удосконалення матеріально-виробничої бази. Ця організаційна структура повинна сприяти вирішенню перспективних виробничих задач, бути здатною охопити аналізом підготовку виробництва, саме виробництво по переділах; забезпечити компонентну й нормативну повноту планів, організовувати, координувати й аналізувати процеси відтворення основних засобів, випуску продукції, розвитку виробництва.
Структура управління технічним розвитком органічно включається в загальну структуру організації виробництва, відтворення основних засобів й управління. Головним елементом в ній повинні стати відділи перспективного розвитку підприємства, а головним технічним інструментом – інтегрована автоматизована система управління виробництвом, заснована на використанні оперативної техніко-економічної інформації й системи нормативів.
Об’єктами управління служби перспективного розвитку підприємства є процеси удосконалення продукції, розвитку матеріально-виробничої бази, організаційної й виробничої структур.
Управління технічним розвитком матеріально-виробничої бази підприємства повинне виходити з оптимальної відповідності технічного рівня основних засобів цілям, що змінюються, й умовам виробництва. Це може бути досягнуто при отриманні достовірних результатів аналізу техніко-економічного рівня підприємства, визначенні перспективи технічного розвитку, поєднанні цього рівня з необхідною виробничою потужністю, встановлення бажаних варіантів технічного оснащення перспективного виробництва, розробці проектів програми технічного розвитку й планів, що конкретизують її, координація роботи всіх підрозділів, що беруть участь у виробничому процесі.
Тільки в цих умовах керівництво підприємства матиме економічні опрацьовані документи технічного розвитку матеріально-виробничої бази.
Невід’ємним елементом даної організаційної структури, що дозволяє забезпечити якісно новий рівень її функціонування, є інтегрована система управління оптимальним розвитком техніки, технології й організації виробництва підприємства [5, с. 173].
На рисунку 1.2 наведений типовий зміст програми (плану) технічного розвитку підприємства.
Рисунок 1.2 - Типовий зміст програми (плану) технічного розвитку підприємства
Розділ 2. Аналіз системи управління технічним розвитком на ВАТ “Галактон”
2.1 Загальна характеристика ВАТ “Галактон” та середовища його функціонування
Відкрите акціонерне товариство “Галактон” засноване навесні 1995 року на базі Київського міського молочного заводу №2, який функціонує з 1961 року. Станом на 2006 р. ВАТ “Галактон” входить до складу російського холдингу „Юнімілк”, який об’єднує ще 23 заводи в Росії і 2 заводи в Україні.
На початок 2002 року більш ніж 80% акцій ВАТ “Галактон”, що належали Укрсоцбанку були продані компанії „Планета Менеджмент” (до складу якої входить молочна група „Юнімілк”) – екс-менеджерами „Сибнефти”.
“Галактон” є першим іноземним придбанням „Планета Менеджмент”. За оцінкою Володимира Динула, аналітика київського офісу Ернст енд Янг (Ernst & Young), 80% акцій "Галактона" коштують близько $15 млн. Станом на березень 2005 року 89,76% акцій компанії належать компанії Юнімілк Ентерпрайсес Лімітед (Unimilk Enterprises Limited )(Кіпр).
На сьогоднішній день до групи „Юнімілк-Україна” входить: ВАТ “Галактон” (м. Київ), ТОВ „Юнімілк” – дистриб’ютор групи „Юнімілк” (м. Київ), ВАТ „Кременчуцький міський молочний завод” (Полтавська обл..).
ВАТ „Галактон” працює на українському ринку як потужний виробник молочної продукції. Зараз на підприємстві випускається 4 стратегічно важливих продуктових групи: біо-лінія, десертна група, цільномолочна продукція, молоко тривалого зберігання. Асортимент налічує близько 70 найменувань товарів, серед них – молоко, кефір, ряжанка, сметана, масло, які випускаються з перших днів роботи підприємства, до них додалися йогурти, сиркові маси, десерти, молочні суміші.
Сьогодні завод "Галактон" переробляє в середньому близько 300 тонн молока в добу при потенційній потужності переробки - 500 тонн. Компанія представляє 5 торгових марок: ТМ "Актуаль", "Простоквашино", "Біо-баланс", "Галактон" і "Літній день". У 2007 році чистий дохід "Галактон" склав більше 2 млн. грн. У 2007 році показник чистого прибутку підприємства скоротився до цифри 165,1 тис. грн. Такий стрибок, керівництво підприємства пояснює тим, що в 2007 р. сумарна дебіторська заборгованість підприємства складала 18,417 млн. грн. проти 21,669 млн. грн. в 2006 р.
З 1997 року завод працює з багатьма як західними, так і іноземними постачальниками матеріалів, які забезпечують технічну підтримку, постачання пакувальних матеріалів, технологічного обладнання, інгредієнтів. Серед них: „Тетра Пак” („Тетrа Pак”) (Бельгія) і „Альфа Лавал” („Alfa Laval”) (Швеція), „Єловпак” („Elopak”) (Фінляндія), „Хах” („Hahn”) (Німеччина), „Чр. Хансен” („Chr. Hansen”) (Данія), „ІФФ” („IFF”) (Голландія), „ТВП Україна”, „Рубежанський картонно-паперовий комбінат”, „Хассія і Гіфінах” („Hassia і Geafinah”) (Німеччина), лінія по прийому