Насiння кругле, за кольором чорно-синє, сiрувато-чорне, червонувато-коричневе, темно-коричневе. Дiаметр 1.7-2.5 мм. Маса 1000 насiнин - 3-5 грам. Середня кiлькiсть насінин в стручку 20-30 штук. [11]

1.2. Характеристика ріпаку озимого сорту Свєта

Сорт озимого ріпаку Свєта створено методом індивідульно-родинного добору, до Реєстру сортів рослин України занесений з 1995 року. та ще до цього, під час державного сортовипробування, привернув до себе увагу спеціалістів і ріпаководів. Перш, за все високою врожайністю, якісними показниками європейського рівня. А ще Свєта вдало поєднала в собі середньорослий тип, стійкість до вилягання, середньопізнє дозрівання і зимостійкість. Насіння сорту – джерело першокласної харчової олії. [19]

Врожайність та якість продукції

Рослини ріпаку Свєта невисокі, зате компактні, стебло міцне. Впродовж весни на ньому виростає велика кількість стручків із крупними насінинами, що в свою чергу закладає основу високої врожайності. Вона найвища серед усіх сортів Івано-франківських селекціонерів і сягає 50-80 центнерів. Цей рівень урожайності Свєта показує в усіх регіонах вирощування. Олійність насіння 44-46%. Свєта - безеруковий і низькоглюкозинолатний сорт.

Час і норма висіву

Оптимальним терміном сівби ріпаку Свєта для Лісостепу і Полісся є третя декада серпня. При цьому норму висіву визначають із розрахунку 50-55 рослин/м2. При більш ранньому чи пізньому строках норму висіву збільшують до 60-65 схожих зерен. Це в середньому 5-7 кг/га. Сіють суцільним рядковим способом з міжряддям 12,5-15 см, або широкорядним на 30-45 см.

Властивості сорту

Як уже зазначалося, Свєта відзначається високою зимостійкістю. Швидкий розвиток рослин восени якнайкраще підходить для західного і центрального регіонів України з термінами сівби від оптимальних до пізніх. Завдяки потужній і розвинутій кореневій системі сорт придатний для вирощування в умовах мінімального обробітку ґрунту. Йому властиві надійність, невибагливість до умов вирощування і висока регенеративна сила навесні. Цвіте дещо пізніше, попри те за термінами дозрівання належить до середньопізнього сегменту. Значним резервом підвищення врожайності та якості насіння Свєти, як, до речі, й інших сортів, є застосування біостимуляторів. Маючи в своєму складі макро і мікроелементи, ці препарати сприяють схожості насіння, стимулюють ріст і розвиток рослин, зміцнюють їх імунітет до хвороб.

1.3. Продуктивність озимого ріпаку залежно від технології вирощування

Використання ріпаку в сільському господарстві

Ріпак озимий – найбільш поширена олійна культура з родини капустяних. Насіння містить 38-50% олії, 16-29% білка, 6-7% клітковини, 24-26% безазотистих екстрактивних речовин. Олія - основна мета вирощування ріпаку. Ріпакову олію використовують як продукт харчування і для різних галузей промисловості.

Наявність в насінні ріпака шкідливих речовин (ерукова кислота, глюкозинолати) ускладнювали можливість його використання на харчові і кормові цілі. Олія з насіння старих сортів мала високий вміст (інколи до 50%) ерукової кислоти і глюкозинолатів (5-7%). Така олія негативно впливала на живий організм. У 1974 році у Німеччині було виведено перший сорт з низьким вмістом ерукової кислоти. З 1979 року харчову олію виробляють лише з тих сортів ріпака, що містять не більше 5% ерукової кислоти від загальної кількості жирних кислот. У більшості європейських країн цей показник знижений навіть до 2%. Сорти з мінімальним вмістом ерукової кислоти отримали позначення однонульових “0?. Олія цих сортів віднесена до кращих харчових рослинних жирів за жирнокислотним складом.

Для промислової переробки (пальне, пластмаси, лаки, фарби) ціннішими є сорти з високим вмістом ерукової кислоти. В останні роки розробляються ефективні технології виробництва з ріпаку пального для двигунів. Лише у Німеччині потужності з переробки ріпака на біодизель зросли з 533 тис.т у 2001 р. до 923 тис.т у 2003р, що пояснюється збільшенням попиту на біодизель. [35]

У процесі ферментативного гідролізу в організмі тварин з глюкозинолатів утворюються шкідливі речовини – ізотіоціанати, оксазолідонтіоніни, нітрити, які викликають функціональні зміни в організмі і зниження продуктивності тварин. За цієї причини використання високопротеїнового ріпакового шроту чи макухи в раціонах великої рогатої худоби було обмежено.

В середині 80-х років було створено двонульові “00? сорти ріпаку, що характеризувалися низьким вмістом ерукової кислоти і глюкозинолатів.

Ріпакова олія двонульових “00? сортів за вмістом жирних кислот і смаковими якостями близька до оливкової. За рахунок впровадження цих сортів посівні площі в останні десятиліття значно зросли. Верхньою межею вмісту глюкозинолатів у насінні ріпака, придатного для безпечного згодовування худобі, свиням та птиці, є 30 мікромолей в 1 г, або 0,4-1,0%.

За вмістом глюкозинолатів у сухому знежиреному матеріалі сорти ділять на низькоглюкозинолатні (1-2%), середньоглюкозинолатні (2-3%) і високоглюкозинолатні (більше 4%).[6]

В останні роки ріпак, який містить глюкозинолатів більше 25 мкмоль на 1 г насіння, продати на світовому ринку на харчові чи кормові цілі майже неможливо. Сорти з низьким вмістом ерукової кислоти, глюкозинолатів і клітковини та світлою (жовтою) оболонкою насіння, отримали позначення тринульових “000?.[5]

Ріпак – надзвичайно цінна кормова культура. При його переробці з 100 кг насіння, крім 38-41 кг олії, одержують 55-57 кг макухи, що містить 38-40% добре збалансованого за аміно-кислотним складом білка. У 100 кг макухи міститься 90 к.о. Тонна шроту або макухи дозволяє збалансувати за білком 8-10 т зерно-фуражу, підвищуючи при цьому вміст перетравного протеїну в 1 к.о. з 80 до 110 г.31 га посівів ріпаку одержують до 10 ц олії, 5-6 ц білкового корму і 1 ц меду. Для порівняння, з 1 га посівів такої цінної культури як соя, одержують лише 2 ц олії і 7 ц білкового корму.

Ріпак є важливою кормовою культурою зеленого конвейєра. Зелену масу використовують