Середина 60-х рр. XX ст. – теперішній час | 1. Розмежування екзогенних (внутрішніх) і ендогенних (зовнішніх) причин циклічності ринкової економіки, особлива увага ендогенним чинникам.

2. Держава в розвинутих країнах далеко не завжди прагне до антикризового регулювання, згладжування циклічних коливань і | Р. Нельсон,

С. Уінтер,

П. Друкер,

Ф. Хайєк

Ф. Кюдланд,

Е. Прескотт

стабілізації економічної рівноваги, а проводить нерідко проциклічну політику (провокує й підтримує циклічність).

3. Основне джерело економічних коливань Ї зміни продуктивності праці чи інших «реальних» факторів, таких, як міжнародні ціни на нафту

На основі проведеного нами дослідження теорій економічних циклів і систематизації причин циклічності, що виділені вченими різних економічних шкіл [100], пропонується класифікувати дані теорії за значимістю (табл. 1.7).

Таблиця 1.7Точки зору вчених на причини циклічності

№

з/п | Вчений | Причина циклічності | Інновації як чинник циклічності

1 | Дж. Кейнс | Зміна в обсязі інвестицій та/чи в розмірі облікової ставки–

2 | К. Маркс | Природа капіталізму і безпосереднє протиріччя між суспільним характером виробництва та приватним характером присвоєння його результатів–

3 | В. Джевонс | Плями на Сонці–

4 | М. Туган-Барановський | Обмеження позикового капіталу й особливості його інвестування–

5 | М. Кондратьєв | Прагнення господарської системи до стану рівноваги | +

6 | С. Кузнець | Циклічність, зв'язана зі зрушеннями у відтворювальній структурі | +

7 | Й. Шумпетер | Хвилеподібна динаміка появи кластерів інновацій | +

8 | Ж. Лескюр,

У. Мітчелл | Висхідна хвиля характеризується нововведеннями і виникненням нових галузей, низхідна – закінченням інтенсивного зростання нових галузей | +

9 | Джанглер | Взаємини різноманітних грошово-кредитних відносин–

10 | К. Жугляр | Цикли інвестицій в обладнання та устаткування | +

11 | Г. Менш | Циклічність нововведень і фази розвитку нових підприємств | +

12 | Р. Фостер | Занадто значна частка доходу як заощадження концентрується в багатих людей, що скорочує можливість її інвестування | +

15 | Д. Кітчін | Динаміка відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві–

16 | У. Ростоу | Інноваційна активність, ціноутворення, динаміка цін і соціальні чинники | +

17 | Х. Барнет,

Є. Вітте. | Людина, як носій інновацій | +

18 | Хоутрі | Скорочення банківського кредиту–

19 | Ф. Хайєк,

Л. Мізес | Надмірне інвестування | +

20 | Г. Кассель | Технологічні зміни | +

21 | А. Кляйкнехт | Групи базисних інновацій | +

У результаті проведених досліджень, на наш погляд, цикли існують і в плановій економіці, але їх фази згладжуються під впливом регулюючих та контролюючих органів. Циклічні коливання характерні для всіх секторів економіки. Основні причини розходження періодів хвиль у різних вчених наведені на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Причини розбіжності періодизації циклів М. Кондратьєва

1. Цикли – один з головних інструментів прогнозування та подолання кризових явищ в економіці. Прогнозування подальшого розвитку економіки країни, на нашу думку, необхідно проводити з урахуванням таких основних факторів: циклів М. Кондратьєва; технологічних укладів; науково-технічних революцій; інтервалу між винаходом і його використанням як індикатора прискорення НТП.

2. Пропонується використовувати основні концепції теорії довгих хвиль М. Кондратьєва і результати дослідження цієї теорії як теоретичні засади для прогнозування подальшого розвитку економіки України та формування умов для створення висхідної хвилі розвитку господарської системи й окремого підприємства.

Однією з основних складових теорії М. Кондратьєва [100; 101] є взаємозв'язок між виникненням нових винаходів (в основному радикальних) і формуванням висхідної хвилі нового циклу кон'юнктури.

Інновації на сучасному етапі є одним з головних факторів економічного зростання [55] та формування нового економічного циклу, вони визначають темпи і масштаби розвитку господарської системи країни та кожного окремого підприємства. Концепція нерівномірності інноваційної активності займає значне місце в дослідженнях провідних вчених [5; 6; 44; 113; 138]. Найпоширенішими підходами до класифікації інновацій [6; 9; 85; 86; 118; 120; 177; 195; 198] на сьогодні вважається розподіл інновацій за: характером застосування (сферою діяльності); технологічними параметрами; глибиною змін, що вносяться, які наведені в додатку Б (табл. Б.5). Оскільки інновації виступають однією зі складових інноваційної діяльності підприємства та основним фактором формування висхідної хвилі великих циклів, вважаємо за необхідне проаналізувати взаємозв’язок між інноваціями за розглянутими класифікаціями і фазами індустріальних циклів (четвертого та п’ятого) М. Кондратьєва.

Взаємозв'язок між загостренням соціального, політичного й економічного життя суспільства і формуванням висхідної хвилі відзначався ще М. Кондратьєвим у теорії довгих хвиль. Учений підтвердив цю емпіричну закономірність наступним переліком історичних подій [105, с. 203–204], наведеним в додатку Б (табл. Б.6).

Взаємозв'язок між зовнішнім макросередовищем (соціальне, політичне й економічне життя суспільства) і формуванням висхідної хвилі циклу М. Кондратьєва, який також є одним з факторів макросередовища, свідчить про значний вплив інноваційної діяльності підприємств як найважливішого фактору зростання економіки на формування циклів М. Кондратьєва. Основні характеристики циклів М. Кондратьєва зведені і проаналізовані нами в додатку Б, табл. Б.7.

Світова господарська система в даний час знаходиться на низхідній хвилі п’ятого циклу М. Кондратьєва. П'ятий цикл (1977 ? 2016 рр.) сформувався на основі досягнень у галузі мікроелектроніки, інформатики, біотехнологій, генної інженерії, нових видів енергії та матеріалів, освоєння космічного простору, фармакології, супутникових технологій і т. ін. [41].

Новими тенденціями, які характерні лише для п'ятого циклу, на нашу думку, є:

1. Розширення глобальної економічно-екологічної, техногенної, інноваційної та інформаційної стратифікації, посилення глобальної економічної стратифікації, виділення двох груп країн: а) країни – лідери світового розвитку, що переходять переважно на постіндустріальний шлях розвитку; б) країни другого ешелону, які й далі