2. Прискорення розробки, впровадження радикальних і поліпшуючих інновацій (технологій) та їх синтез та мутація. Вихід на висхідну хвилю в цьому циклі пов'язаний зі зміцненням економічного потенціалу розвинених країн на основі глибоких структурних зрушень (реіндустріалізації), раціоналізацією виробництва на базі впровадження нової техніки і технології, посиленням його конкурентоспроможності. В господарському механізмі пріоритетне значення здобувають конкуренція, ринок, а також приватномонополістичне регулювання. Втручання держави в економічні процеси зменшується при одночасному посиленні його ролі в забезпеченні стратегічних умов розвитку і зростання конкурентоспроможності розвинених країн.

Висхідна хвиля п'ятого циклу, що почалася в середині 70-х рр. ХХ ст. закінчилася в 2003 році, після чого стала реальністю економічна криза 20-х рр. ХХІ ст. (можливо і раніше). Тому можна чекати уповільнення темпів економічного зростання в першій половині ХХІ століття. У 10 – 20-ті рр. ХХІ ст. очікується зміна великого циклу М. Кондратьєва. У ХХІ ст. головними елементами нового циклу стануть «штучні інтелектуальні галузі», економіка інтелектуальних активів, розвитком яких є не виробництво та впровадження, а наявність ідеї, проекту, програми.

Підсумовуючи викладене вище, можна стверджувати, що інноваційна діяльність, вплив її результатів практично на всі сторони функціонування суспільства є головним феноменом економічного розвитку на сучасному етапі і тому потребує спеціального й детального вивчення насамперед з метою вирішення перспективних завдань активізації інноваційних процесів в економіці нашої країни шляхом активізації їх на окремому підприємстві.

1.3. Вплив інноваційної діяльності підприємства на технологічну структуру господарської системи

Одним з основних факторів інноваційної сприйнятливості підприємства є його технологічний рівень, який постійно змінюється. Найбільш значні зміни технологічного рівня підприємства відбуваються в періоди змін технологічної парадигми. Технологічний рівень підприємства – це сукупність існуючих на підприємстві технологічних укладів, що визначається як середньозважене співвідношення цих укладів на підприємстві [112].

Технологічний структура господарської системи виступає сукупністю всіх технологічних рівнів підприємств у господарській системі та визначається як співвідношення технологічних укладів в основному капіталі та в обсязі продукції, що випускається [12].

Головною складовою розвитку промисловості є внутрішні диспропорції, що виникають у господарській системі. Майже всі нові технологічні уклади, які сформувалися у світовій економіці, виникали за однією типовою схемою:

1. Поява радикальних інновацій, що мають підвищений попит на споживчому ринку.

2. Швидке зростання виробництва нових продуктів на основі радикальних інновацій, випереджаючи темпи зростання економіки загалом.

3. Активне використання нових продуктів в інших секторах економіки, оскільки норма прибутку під час їх виробництва значно вища, ніж у середньому в промисловості.

4. Виникнення поліпшуючих інновацій поряд зі старими технологіями.

5. Інші сектори «тягнуться» за лідером, підвищується продуктивність праці, зближуються норми прибутку.

6. Активна взаємодія нових і старих секторів економіки. В результаті формується новий цілісний технологічний уклад.

Ця схема розкриває основні умови формування нових технологічних укладів. Процес зміни технологічних укладів відбувається в процесі структурних криз світового господарства, коли відкриваються нові можливості для економічного зростання. Країни, які були лідерами у світовій економіці в попередній період, відчувають знецінення капіталу та зниження кваліфікації зайнятих у галузях старіючого укладу, в той час коли країни, які встигли створити ресурси для формування виробничо-технологічних систем нового технологічного укладу, стають центрами концентрації капіталу, який вже звільнився із застарілих виробництв. Кожен раз зміна домінуючих технологічних укладів супроводжується важливими змінами в міжнародному розподілі праці, оновленні найбільш розвинених країн.

Поняття «технологічний уклад» (у сучасному розумінні даного терміна) введено в науковий оборот С. Глазьєвим [49] і на сьогодні ця теорія має багато прихильників [2; 30; 40; 57; 90; 113; 138; 195 та ін.].

Проаналізувавши думки ряду фахівців [12; 33; 48; 84; 86; 211], які наведені в додатку В (табл. В.1), пропонується таке визначення технологічного укладу. Технологічний уклад – це стійка, сформована система груп технологічних сукупностей, зв'язаних один з одним однотипними технологічними ланцюгами й утворюючих відтворювані цілісності, що тривалий час використовується основною масою працюючого населення країни (регіону, підприємства) для задоволення актуальних життєвих і суспільних потреб.

У динаміці функціонування технологічний уклад є відтворюючою цілісністю сукупних виробництв, які створюють макроекономічний відтворюючий контур. У статиці технологічний уклад виступає сукупністю підрозділів, близьких за якісними характеристиками технології ресурсів та виробленої продукції, тобто є єдиним технологічним рівнем складових виробництва, які пов’язані вертикальними і горизонтальними потоками якісно однорідних ресурсів.

Технологічний уклад має складну внутрішню структуру, ядром якої вважається сукупність радикальних (базисних) технологій. Це принципово нові технології (нововведення), що створені на базі раніше невідомих законів і закономірностей, винаходів, відкриттів, які докорінно змінюють зміст різних видів діяльності в суспільстві. Після їх впровадження вони стають інноваціями. Роль радикальних нововведень та їх вплив на динаміку розвитку господарської системи показав ще М. Кондратьєв [100] на початку ХХ століття.

Хвильовий характер виникнення радикальних нововведень впливає на динаміку розвитку промисловості та економіки в цілому. Саме оновлення технологічної бази кожного окремого підприємства викликає зміни в перебудові господарської системи та її організаційної структури, зміни технологічної структури усіх рівнів.

Радикальні (базисні) технології – це основа нових галузей промисловості та багатьох прикладних технологій, які використовуються для модернізації існуючого виробництва. Завдяки сучасним технологіям випускається дедалі більше різноманітних виробів, що дає споживачам можливість широкого вибору аж до індивідуалізації продукту чи послуги.

Радикальні нововведення виникають у період, коли технологічний уклад вичерпав можливості свого вдосконалювання і виникла необхідність у новому технологічному укладі. Поява нововведень у такий період свідчить про початок формування нового технологічного укладу, що сприяє істотному підвищенню темпів економічного розвитку. В цей період ядро укладу відкрите, а в проміжках між новоутвореннями технологічного