В останній час виробничо-технологічні фактори можуть мати значний вплив на діяльність підприємства. При створенні вагонів нового покоління вимоги користувачів рухомого складу передбачають перехід на нові марки сталі для литих деталей рухомого складу, залізничні колеса та інші вузли та деталі (підшипники, автозціпки, гальмове обладнання) удосконаленої конструкції. ЦІ фактори посилюють нецінову конкуренцію на ринку рухомого складу для підприємства.

Політичні фактори мають середній ступінь впливу на діяльність підприємства. Зміни в політичній обстановці в Україні можуть привести до зміни управляючих компаній на підприємствах (акції яких належать державі, але передані в управління цим компаніям). У зв'язку з цим можливі деякі втрати позицій ВАТ «Дніпровагонмаш» на деяких державних підприємствах (як покупців, так і постачальників), до керівництва яких прийдуть нові правляючі компанії.

Соціальні фактори мають середній вплив. З однієї сторони зростає середня заробітна плата на підприємстві, з'являються додаткові робочі місця, однак вирішення соціальних проблем працюючих і утримання соціальних служб потребує використання коштів із оборотного фонду підприємства. Екологічні фактори не впливають на діяльність ВАТ «Дніпровагонмаш».

3.5 Перспективи розвитку інвестиційної діяльності

Основними перспективними напрямами інвестиційної стратегії з по-гляду максимальної ефективності є такі [10, с.28] :

§ поліпшення відтворюваної структури капіталовкладень, підвищен-ня питомої ваги витрат на технічне переозброєння та реконструк-цію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги ново-го будівництва у виробничій сфері;

§ удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в них питомої ваги устаткування й відповідно скорочен-ня будівельно-монтажних робіт;

§ зміна галузевої структури капітальних вкладень з погляду істотно-го підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, що виробляють продукти харчування та предмети особистого спожи-вання (сільського господарства, переробних галузей, легкої та хар-чової промисловості);

§ пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогресивних напрямів науково-технічного прогресу, які сприяють зниженню ресурсомісткості виробництва та підвищенню якості продукції;

§ збільшення обсягів капітальних вкладень в реалізацію житлової та інших соціальних програм (охорони здоров'я, освіти тощо);

§ збалансованість інвестиційного процесу.

Для того щоб ці прогресивні напрями інвестиційної стратегії та важ-ливі складові її ефективності було реалізовано, потрібно всіма можли-вими способами нарощувати й підтримувати інтелектуальний потенціал інвестиційної діяльності, стимулювати підвищення його творчої віддачі, реконструювати старий господарський механізм і створити новий, який зробив би процес упровадження науково-технічного прогресу життєво необхідним і тому вигідним.

Важливу роль у скороченні тривалості інвестиційного циклу та підвищенні його ефективності відіграє інфраструктурна ланка. Треба зміц-нити ремонтно-експлуатаційну базу підприємств, систему виробничо-технологічної комплектації, складське господарство та інші виробничі служби. Високі вимоги висуваються до кадрового потенціалу, тому слід розширити підготовку працівників через професійно-технічні училища, налагодити їх планову перепідготовку за новими спеціальностями, пов'я-заними з новою технікою та технологією. Значну увагу треба приділи-ти розвитку соціально-побутової інфраструктури — будівництву житла, дитячих дошкільних закладів, клубів, санаторіїв-профілакторіїв. Усе це створить необхідні умови для стабілізації трудових колективів і неухиль-ного підвищення ефективності їх праці. Втілення всіх складових проти-затратної концепції розвитку промислових комплексів забезпечить по-ступовий перехід до ефективного інвестування економіки України [9, с.11].

Інвестиційна діяльність збільшує основні фонди й виробничі потуж-ності з урахуванням найновіших досягнень у галузі техніки й технології або підтримує їх у працездатному стані. Багатогранні аспекти такої діяль-ності опрацьовуються за допомогою безперервного інвестиційного пла-нування, яке охоплює різні проміжки часу. Стратегічні й тактичні ці-лі підприємства взаємопов'язуються завдяки гармонійному розподілу функцій і завдань на стадії довгострокового прогнозу, розрахованого на 10-15 років, середньострокового плану, що складається на 3-8 років, і короткострокових планів, які розроблюються на 1-3 роки з глибоким конкретним опрацюванням усіх аспектів виробничої та інвестиційної діяльності. Динамізм і мінливість економічних ситуацій, що характерні для вільного підприємництва, підтримують рівновагу ринку в цілому, але вони ж зумовлюють періодичне коригування інвестиційних планів. Про-цес цей природний; він відображає суть нових функцій вищого керівни-цтва — управління підприємством замість вирішення оперативних кон-трольно-розподільних питань [17, с.28].

Вихідними компонентами інвестиційного планування є пошук і формування варіантів капіталовкладень, визначення відносних і абсолютних розмірів їх прибутковості, встановлення можливостей фінансування за рахунок різних джерел, оцінювання надійності реалізації та можливості успіху того чи іншого варіанта інвестування. До вирішення таких склад-них і нехарактерних для управлінського персоналу проблем доцільно залучати науково-консультаційні фірми або тимчасово наймати групи вчених — спеціалістів у цій галузі наукових і практичних знань. Пра-вильність прийнятих науково-технічних рішень, пов'язаних із практич-ними можливостями, підтвердиться тривалим благотворним впливом інвестицій на виробництво та збут продукції, збільшенням прибутку підприємства.

Формування сприятливого інвестиційного клімату дуже залежить від законодавства. Зовсім не дивно, що понад 80 відсотків опитаних інвесторів вказують, що головною перешкодою в їхній роботі є недосконалість законів. Ця недосконалість значно посилюється численними підзаконними актами - інструкціями та роз'ясненнями контролюючих органів, які дуже часто спотворюють суть законів. Це викликає ще більші нарікання інвесторів.

Тому для формування сприятливого інвестиційного клімату на загальнодержавному рівні слід перейти від декларування потреб країни в інвестиціях до конкретних заходів. На законодавчому рівні першочерговими кроками мають бути якнайшвидше проведення податкової реформи, яка нарешті зрушила з мертвої точки, завершення пенсійної реформи та формування інвестиційних пенсійних фондів. Давно назріла також потреба в таких принципово важливих для інвесторів законах, які посилюють захист їх прав, відкривають можливості інвестування капіталу та забезпечення його повернення. Це стосується насамперед законів "Про державну програму приватизації", "Про кредит", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", "Про валютне регулювання", "Про акціонерні товариства", "Про реєстрацію прав власності" та інші.

Як повідомляє Держкомстат України, у січні-вересні 2008 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 1321,0 млн. дол. США прямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД -