Ще одною розробкою ВАТ"Дніпровагонмаш" 2004 року для металургійної галузі є платформа моделі 23-4118, призначена для транспортування сортової заготовки з температурою до 500?С. Конструкція забезпечує надійне кріплення і компактність розміщення вантажу на трьох вантажних майданчиках загальним розміром 12500х750 мм при максимальному використанні вантажопідйомності вагону.

В 2004 році на підприємстві приступили к виготовленню платформи для перевезення сталевого листа в рулонах моделі 13-4094-01. Внутрішнє устаткування вагону забезпечує надійне кріплення вантажу від подовжніх і поперечних зсувів під час перевезення. Наявність переставних опор дозволяє проводити завантаження рулонів в різних комбінаціях з надійним закріпленням вантажу як від подовжніх, так і поперечних зсувів. Також в минулому році розширен модельний ряд критих хоперів - створена конструкція хопера для мінеральних добрив і сировини моделі 19-4109-03. Все сімейство критих хоперів має нову конструкцію кузову і створюється за модульним принципом проектування, що робить виріб більш технологічним і прискорює процес підготовки пакету технічної документації і освоєння виробництва. ВАТ "Дніпровагонмаш" належить до галузі вагонобудування. На сьогоднішній день ситуація у галузі вагонобудування виглядає наступним чином. Парк власного рухомого складу в країнах СНД і Балтії нараховує близько 371 тисяч одиниць (з них - 224,9 тисяч одиниць - Росія; 38,0 тисяч одиниць - Україна). При цьому останніми роками сформувалася стійка тенденція покупки підприємствами вагонів. Так у 2003 році парк власного рухомого складу країн СНД збільшився на 40 тисяч одиниць, а за 11 місяців 2004 року - на 42 тисячі одиниць. Також необхідно відзначити, що інвентарний парк списується в значно великих кількостях. Сьогодні в країнах СНД і Балтії в цілому 150 тисяч вагонів працюють з простроченим терміном служби.

З метою поліпшення ситуації в Україні Державною адміністрацією залізничного транспорту України ("Укрзалізниця") розробляється інвестиційна програма, що має на меті заповнення дефіциту вантажного вагонного парку.

Згідно проекту, передбачено придбання вантажних вагонів при пайовій участі "Укрзалізниці" і приватних перевізників у співвідношенні 50% до 50%. Орієнтовний обсяг інвестування - 0,6 млрд.; кількість придбаного вагонного парку - 16 тисяч одиниць. Термін реалізації програми - 2 роки. Відповідно до цієї програми 50% інвестицій на її реалізацію виділить «Укрзалізниця», ще 50% - приватні перевізники. Ними стануть дві компанії, які протягом двох років повинні придбати по 4 тисячі вагонів кожна. Приватні перевізники згодні брати участь в програмі по придбанню і експлуатації вантажних вагонів тільки у разі надання їм 40%-вої знижки на перевезення вантажів новими вагонами. В цьому випадку бізнес стане рентабельним і можна буде за п'ять років окупити вкладені у вагони кошти.

Основними ринками збуту продукції ВАТ «Дніпровагонмаш» є Росія , Україна, Іран. Найкрупнішими споживачами продукції підприємства є операторські компанії, підприємства гірничодобувних і металургійних комплексів: Новолипецький, Дніпровський, Виксунський меткомбінати, Меткомбінат ім. Ілліча в Маріуполі. Компанії-оператори: "Євросіб" і "іR-транс", "Нова перевізна", "Континент-лоджистикс", "Транс-гарант", "Красопергруз", "Севтехнотранс", "Актор-транс", "НТК-транс", "Фосагротранс". Підприємство використовує прямий канал збуту, тобто реалізує свою продукцію безпосередньо покупцям. Основними конкурентами ВАТ "Дніпровагонмаш" є ФДУП «Виробничне об'єднання «Уралвагонзавод», ВАТ «Алтайвагон», ВАТ «Крюковський вагонобудівний завод». Для підвищення конкурентоспроможності своєї продукції та збільшення обсягів продажу фірми-конкуренти використовують наступні заходи: створюють нові форми організації виробництва; об'єднуються в холдінги; створюють та проводять випробування вагонів нового покоління; оновлюють техніку та технології виробництва; використовують нові форми збуту (аукціонний продаж, лізингові схеми). Оскільки ціни на рухомий склад нееластичні, підвищується нецінова конкуренція за рахунок підвищення надійності, довговічності, зручності експлуатації та інших техніко-економічних показників.

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Управління інвестиційною діяльністю та формування інвестиційної стратегії

За макроекономічне сприяння інвестиційній діяльності відповідають органи державної влади країни. У розпорядженні держави є важелі як прямої дії у вигляді централізованих державних капітальних вкладень в об'єкти загальнодержавного значення, розвиток (державного сектора економіки, так і непрямі засоби регулювання інвестиційного середовища за рахунок бюджетної та грошово-кредитної політики.

Бюджетні важелі – це встановлена державою система податків, що практично визначають систему перерозподілу доходів підприємств і громадян країни, яку держава вважає оптимальною для формування при-буткової частини бюджету та збереження у підприємств і підприємців ринкових стимулів до роботи та отримання прибутків. З бюджетом не мо-жуть порівнятися фінанси наймогутніших корпорацій. Витрати бюджету є вагомим засобом формування сукупного попиту, а через нього — сти-мулювання інвестицій взагалі. Навіть система соціальних бюджетних програм (не кажучи вже про прямі бюджетні інвестиції в державний сек-тор) впливає на структуру попиту, тому що соціальні виплати з бюджету одержують люди, які мають витратити їх на ринку споживчих товарів, а це стимулює виробництво та відповідні інвестиції.

Грошово-кредитна політика держави впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обіг і роботу банківської системи, яка, по суті, репродукує збільшення коштів в економічній системі. Вирізняють такі ос-новні інструменти грошово-кредитного регулювання [1]:

§ норми страхових резервів, які зобов'язані мати комерційні банки й тим самим відволікати певну частину своїх коштів від активного використання для кредитування та інвестування;

§ облікова ставка Національного банку, за якою він продає кредитні ресурси комерційним банкам, збільшуючи або зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій;

§ операції з державними цінними паперами на відкритому ринку.

Встановлюючи вигідні умови (у вигляді ціни чи дивідендів) для своїх цінних паперів, держава стимулює їх купівлю юридичними та фізич-ними особами і цим зменшує кількість вільних грошей, які можуть бути використані для кредитування