Важливо виділити такі особливості формування бюджету в Україні:

1. Суперечливий характер перерозподілу бюджетних ресурсів на рівні регіонів. Регіони України істотно відрізняються за своїми фінансовими можливостями. Водночас при формуванні місцевих бюджетів за основу беруть визначення нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості та однакових для всіх областей нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів.
Проблеми регіональної бюджетної політики мають розв'язуватись через пошук оптимального ступеня централізації для різних завдань державної діяльності з точки зору ефективності виконання державою трьох її основних функцій - алокативної, дистрибутивної та стабілізаційної; законодавче закріплення розподілу компетенції з розв'язання конкретних завдань між центральними органами влади та органами регіонального та місцевого самоврядування.

2. Виділення з центрального бюджету субвенцій (Субвенції з державного бюджету України спрямовуються в місцеві бюджети на конкретні програми і не можуть бути використані на інші цілі. Кошти, що виділяються з державного бюджету України для фінансування видатків місцевих бюджетів, що не покриваються доходами, є дотаціями.) і субсидій у випадку, коли витрати місцевих бюджетів не покриваються доходами. Відсутність законодавче встановлених умов надання субвенцій для областей (отже, критеріїв, на підставі яких здійснюється вилучення бюджетних коштів областей) призводить до того, що державний бюджет перетворюється на знаряддя досягнення політичних цілей, розв'язання завдань і додержання інтересів одних регіонів за рахунок коштів інших. Проте невизначеність у наданні субсидій означає, що витрати місцевих бюджетів регулюються центральними органами влади, а органи місцевого самоврядування залишаються в більшості випадків лише виконавцями централізованих рішень.

3. Основним критерієм, відповідно до якого розподіляються витрати між державним та місцевим бюджетами, є організаційна підпорядкованість підприємств та організацій.

4. Підвищення цін, що спричинило зростання видатків бюджетів усіх рівнів, у той же час доходи зростали в менших обсягах. Це стало однією з головних причин незбалансованості бюджету.

5. Бюджетний дефіцит, що набув великих масштабів.

6. Реформування бюджетної системи, що взаємопов'язане з реформуванням політичної системи. Так, згідно з Конституцією України скасовано підпорядкованість Рад по вертикалі. Це створює передумови для формування бюджетної системи, адекватної ринковій економіці.

Згідно з Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» доходи Державного бюджету України визначені у сумі 238.931.337,1 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 183.698.198,8 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 55.233.138,3 тис. гривень. Видатки Державного бюджету України на 2009 рік визначені у сумі 267.320.395,3 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 193.284.779 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 74.035.616,3 тис. гривень.

Затверджено на 2009 рік:

ь обсяги повернення кредитів до Державного бюджету України у сумі 3.128.033,4 тис. гривень, у тому числі повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету України - у сумі 591.846,5 тис. гривень та повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 2.536.186,9 тис. гривень;

ь обсяги надання кредитів з Державного бюджету України у сумі 5.843.975,2 тис. гривень, у тому числі надання кредитів із загального фонду Державного бюджету України - у сумі 175.896,7 тис. гривень та надання кредитів із спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 5.668.078,5 тис. гривень.

Установлено граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2009 рік у сумі 31.105.000 тис. гривень, у тому числі граничний розмір дефіциту загального фонду Державного бюджету України - у сумі 9.170.630,4 тис. гривень та граничний розмір дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 21.934.369,6 тис. гривень.

Установлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік належать:

1) податок на додану вартість (крім розстрочених податкових зобов'язань Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її підприємств, а також податкової заборгованості);

2) податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, розстрочених податкових зобов'язань Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її підприємств, а також податкової заборгованості);

3) збір за спеціальне водокористування;

4) збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення (нормативи зазначеного збору визначаються з урахуванням статті 82 цього Закону);

5) платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

6) 25,45 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

7) акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів);

8) акцизний збір із ввезених на територію України товарів (крім акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів);

9) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад і місцевими органами виконавчої влади, та плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами);

10) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та 90 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

11) ввізне мито (крім ввізного мита на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них);

12) рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні (крім рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, яка сплачується дочірньою