Підприємство промисловості може надати підприємству роздрібної торгівлі товарний кредит. Але практика надання товарних кредитів розповсюджена, й підприємство роздрібної торгівлі може одержати товарний кредит на вигідних умовах і в інших виробників-продавців аналогічних товарів [7, 43]. Отже, можна зробити висновок, що у формуванні комерційних зв'язків підприємств роздрібної торгівлі підприємствами промисловості необхідно згармонізувати їх інтереси шляхом вибору таких умов комерційних угод, які б давали змогу одержати за інших рівних умов максимальний чистий прибуток за найменший період з найменшими витратами ресурсів як підприємству роздрібної торгівлі, так і підприємству промисловості.

Принцип доцільності формування комерційних зв'язків відповідає сутності універсального закону доцільності. Формування комерційних зв'язків можна розглядати як процес прийняття і дотримання альтернативних рішень у конкретних ринкових умовах. Очевидно, що відповідні можливі альтернативні рішення щодо формування комерційних зв'язків можуть відповідати цілям господарсько-фінансової діяльності підприємства, але якісні й кількісні параметри цієї відповідності можуть бути різні. Наприклад, для підприємства роздрібної торгівлі комерційні зв'язки з конкретним підприємством промисловості можуть бути вигідними з точки зору їх ефективності в поточному періоді, але недоцільні з точки зору перспективи розвитку комерційних зв'язків. Це може бути зумовлено тим, що у відповідний період впровадження на підприємстві промисловості сучасних виробничо-технологічних процесів, оновлення продукції, підвищення її конкурентоспроможності й подібне не передбачаються.

Критеріями доцільності формування комерційних зв'язків може бути й ступінь їх дотримання, який забезпечить досягнення цілей господарсько-фінансової діяльності підприємства та вирішення таких завдань, як забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства, максимізація його прибутку, мінімізація комерційного ризику, забезпечення фінансової стійкості підприємства та ін.

Комерційні зв'язки підприємства торгівлі можуть бути ефективними в поточному періоді, але недоцільними з точки зору їх впливу на імідж торговельного підприємства. Це може бути пов'язано з рівнем роздрібних цін на товари, їх якістю, розфасовкою та упаковкою.

Розглянуті приклади свідчать, що для підвищення ефективності комерційних зв'язків підприємств важливе значення має принцип цілеспрямованості їх формування. Цей принцип полягає у відповідності формування комерційних зв'язків підприємства системі цілей його діяльності.

Формування комерційних зв'язків – цілеспрямований процес, який здійснюється у часі та просторі, змінних ринкових умовах та при певних інформаційних, організаційних і ресурсних потенційних можливостях підприємства [5, 37]. Отже, цілі формування комерційних зв'язків підприємства повинні бути пов'язані з головною метою його соціально-економічного розвитку, враховувати ринкові умови й бути збалансованими та взаємопов'язаними між собою. Визначаючи цілі формування комерційних зв'язків, необхідно врахувати особливості розвитку підприємства у відповідний період його життєвого циклу.

З іншого боку, зовнішнє середовище діяльності підприємства, яке динамічно змінюється, зумовлює необхідність адаптації цілей формування комерційних зв'язків до цих змін.

Таким чином, дотримання принципу цілеспрямованості формування комерційних зв'язків підприємств дасть змогу привести цю діяльність у відповідність до системи цілей господарсько-фінансової діяльності підприємства й можливостей ресурсного забезпечення їх досягнення.

Принцип відповідності формування комерційних зв'язків концепції маркетингу, маркетинговій політиці підприємства і його стратегіям полягає в необхідності відповідності якості, асортименту, розфасовки, упаковки, цін товарів, умов їх поставки та інших умов комерційних угод концептуально-стратегічній спрямованості маркетингової діяльності підприємства. Така спрямованість маркетингової діяльності об'єктивно зумовлюється сучасним еволюційним процесом в економічній, соціальній, науково-технічній та інших сферах та повинна визначатись з врахуванням внутрішніх можливостей підприємства і умов зовнішнього середовища.

Принцип планомірності полягає в об'єктивній необхідності планомірного формування комерційних зв'язків на підґрунті обґрунтованої стратегії.

Принцип оптимальності відбиває необхідність оптимізації комерційних зв'язків підприємств. Практична доцільність дотримання такого принципу полягає в тому, що із можливих комерційних зв'язків підприємства необхідно сформувати таку їх систему, яка б дала змогу отримати за інших рівних умов максимальний прибуток за певний період.

Можливість одержання чистого прибутку підприємством роздрібної торгівлі від продажу товарів завжди обмежена [8, 38]. Отже, необхідна закупівля й інших товарів, рівень рентабельності валових витрат, пов'язаних з закупівлею, доставкою, збереженням, підготовкою до продажу і продажем яких відносно вищий порівняно з іншими товарами. Ми наголошуємо на відносній ефективності закупівлі й роздрібного продажу товарів у зв'язку з тим, що вона залежить за інших рівних умов і від обсягів закупівлі, доставки й роздрібного продажу товарів. Тому необхідно, по-перше, вибрати конкретні товари для закупівлі в конкретних виробників-продавців продовольчих товарів, оптимізувати обсяги їх закупівлі, обсяги, періодичність і час поставки товарів, а також інші умови комерційних угод.

Таким чином, є необхідність оптимізувати комерційні угоди та їх систему. Це й зумовлює необхідність дотримання принципу оптимальності комерційних зв'язків підприємства.

Принцип ефективності комерційних зв'язків відбиває сутність універсального закону економії і полягає в об'єктивній необхідності досягнення максимально можливого ефекту за найменший час і з найменшими витратами трудових, інформаційних, матеріальних і фінансових ресурсів. Дотримання цього принципу зумовлює досягнення головної мети господарсько-фінансової діяльності підприємства й буде позитивно впливати на підвищення її ефективності.

Принцип адаптивності комерційних зв'язків віддзеркалює об'єктивну необхідність адаптації системи комерційних зв'язків до зміни внутрішніх і зовнішніх умов їх формування та дотримання.

Принцип зацікавленості полягає в об'єктивній необхідності зацікавленості підприємств та їх працівників у формуванні та дотриманні ефективних комерційних зв'язків. Цей принцип може бути підґрунтям процесу матеріального та морального стимулювання працівників підприємства.

Принцип відповідальності полягає в моральній, економічній та правовій відповідальності підприємств та їх працівників за формування і дотримання комерційних зв'язків.

1.3