КУРСОВА РОБОТА

Фінансова та господарська діяльність кредитних спілок

(на прикладі КС «Поміч» )

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………....3

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження кредитних спілок……5

1.1 Зародження і розвиток кредитних спілок на теренах України…………...5

1.2 Реєстрація та діяльність кредитних спілок……………………………….19

Розділ 2. Фінансово-господарська діяльність КС «Поміч»…………………….23

2.1 Загальна характеристика кредитної спілки………………………………23

2.2 Здійснення управління кредитною спілкою……………………………..26

2.3 Фінансова діяльність КС «Поміч» за 2007-2008рр………………………35

Розділ 3. Сучасні тенденції розвитку кредитних спілок………………………..40

Висновок………………………………………………………………………………44

Список використаної літератури………………………………………………….46

Додатки………………………………………………………………………………..48

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Як перед державою в цілому, так і перед кожною окремою людиною час від часу виникають проблеми, зокрема фінансового характеру. Якщо держава спроможна вирішити цю проблему за рахунок залучення іноземних інвестицій у відповідні галузі народного господарства, залучення кредитів на міжнародному фінансовому ринку чи отримання фінансової допомоги, грантів тощо, то людина (щодо держави – громадянин) у своєму житті можливо стикається частіше з проблемами подібного роду. Вирішити їх за допомогою того інструментарію, яким користується держава, людина, виходячи зі свого статусу, не може. Тому вона звертається за допомогою до існуючих у межах держави фінансових інституцій.

На сучасному етапі розвитку суспільства в умовах фінансових труднощів ефективним джерелом фінансового забезпечення індивідуального споживання та розвитку підприємницької активності громадян, як переконує вітчизняних та зарубіжний досвід, стають кредитні спілки.

Кредитна спілка – в Україні це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених законодавством.

Діяльність кредитної спілки ґрунтується на таких основних принципах:

ь добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки;

ь рівноправності членів кредитної спілки;

ь самоврядування;

ь гласності.

Кредитна спілка є юридичною особою, набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації.

Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.

Предметом дослідження є фінансова та господарська діяльність кредитних спілок, її суть, роль та порядок планування на підприємстві.

Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність в КС «Поміч».

Метою роботи є комплексний аналіз поняття кредитних спілок в Україні, та кредитної спілки «Поміч», зокрема.

Завдання даної роботи:

1) розглянути зародження та розвиток кредитних спілок на теренах України;

2) охарактеризувати реєстрацію та діяльність кредитної спілки;

2) здійснити аналіз та оцінку фінансово-господарської діяльності КС «Поміч»;

3) окреслити шляхи та напрямки вдосконалення фінансової діяльності кредитних спілок.

Теоретичною, методологічною та практичною основою роботи слугували наукові монографії, публікації провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів та нормативно-правові та статистично-звітна документація КС «Поміч».

Структура роботи. Дана робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРЕДИТНИХ СПІЛОК

1.1 Зародження і розвиток кредитних спілок на теренах України

У новітню епоху великих соціально-економічних перетворень український народ вступив без власної держави. Він був об'єктом жорстокого колоніального гноблення. Іноземні поневолювачі безсоромно грабували багаті землі, природні ресурси України. Тяжке становище трудового народу, особливо селянства, посилювалось його соціальною та політичною незахищеністю.

Після скасування кріпосного права в Україні виникають різні форми економічної самооборони громадянства, які ґрунтувалися на багатовікових народних традиціях. Найважливішою з них стає кооперація як рух самооборони економічно слабких і соціальне принижених верств населення [6, c.8]. Важливу роль не лише в національно-культурному, а й в економічному піднесенні українського народу відігравали українські суспільні організації 60-70-х років XIX ст. Ініціатором організації першого споживчого кооперативу в Україні виступила харківська громада. Статут харківського споживчого товариства було затверджено 6 жовтня 1866 p. З самого початку товариство налічувало 64 члени з повним (50 крб.) та 292 члени з неповним паєм. Крім торгівлі предметами широкого вжитку, товариство мало свою їдальню, пекарню, фабрику овочевих напоїв, забезпечувало своїх членів паливом. Товариство ознайомлювалося з кооперативним рухом на Заході, його представники побували у Великобританії, Франції та Німеччині, підтримували зв'язки із зарубіжними кооперативними організаціями.

У 1870 p. з ініціативи харківського споживчого товариства було заплановано кооперативний з'їзд та утворення споживчого кооперативного союзу. Проте харківський губернатор заборонив проведення цих заходів на тій підставі, що діяльність таких товариств не повинна поширюватися поза межі одного міста.

Друге кооперативне споживче товариство засновано у Києві наприкінці 1868 p. Його раду очолювали тогочасні найвидатніші діячі українського національного руху, провідні науковці В. Антонович, О. Кістяківський, М. Яснопольський, М. Зібер, М. Драгоманов, В. Гец. Активну участь у діяльності товариства брали інші члени київської громади, студенти університету [14, c.157]. Його фундатором був відомий молодий економіст М. Зібер. Товариство налагодило торгові зв'язки з Харковом, Полтавою, Одесою, Борзною, Керчю. В той самий час виникли споживчі товариства в Єлизаветграді. Ізюмі, Балті, Севастополі, Сімферополі, Миколаєві, Херсоні, Катеринославі, Чернігові, Лебедині. Протягом 1866-1870 pp. в Україні діяло 20 споживчих кооперативів. Їх загальна кількість в імперії Романових тоді становила 63.

Однак перші українські кооперативи проіснували лише кілька років, їх занепад був зумовлений рядом причин. Насамперед погано був підготовлений соціальний грунт для кооперативної діяльності. Переважна більшість громадян ще не розуміла суті та значення кооперації. Високі як на ті часи внески (25-50 крб.) не давали змоги вступати у кооперативи менш заможному населенню