1.3 Собівартість продукції

У вітчизняній економіці категорією витрат була собівартість. Слід зазначити, що категорія «витрати виробництва» суттєво відрізняється від категорії «собівартість продукції».

Під собівартістю продукції розуміється виражена в грошовій формі сукупність витрат, які пов’язані з виробництвом і збутом продукції на кожному конкретному підприємстві. Складовими собівартості є такі основні витрати: вартість спожитих у процесі виробництва матеріалів, сировини, палива, електроенергії тощо, тобто предметів праці; перенесена вартість засобів праці (амортизаційні відрахування); виплати на оплату праці; видатки на реалізацію продукції. Собівартість акумулює поточні витрати підприємства і є важливим показником ефективності його роботи. Як розрахунковий показник вона використовується і при переході української економіки на національну систему рахунків.

Залежно від обсягу витрат на підприємстві розрізняють такі види собівартості: цехову, виробничу і повну.

Цехова собівартість включає виробничі витрати, пов’язані з виготовленням продукції на рівні цеху (як структурного підрозділу підприємства).

Виробнича собівартість містить виробничі затрати підприємства в цілому, тобто це цехова собівартість з доданими загальнозаводськими і цільовими видатками.

Повна собівартість — це сума витрат підприємства на виготовлення і реалізацію продукції.

У бухгалтерсько-аналітичному плані розрізняють індивідуальну і середньогалузеву собівартість. Індивідуальна собівартість включає витрати на виробництво і реалізацію продукції в умовах окремого підприємства. Середньогалузева собівартість характеризує витрати на виготовлення і збут продукції в середньому по галузі. Це дає змогу зіставляти ефективність роботи підприємств відповідної галузі.

У сільському господарстві, крім індивідуальної собівартості, обчислюють зональну собівартість, що дозволяє аналізувати раціональність спеціалізації господарств щодо відповідних природно-кліматичних зон.

Важливе значення для розвитку виробництва та зростання добробуту населення має зниження собівартості (як витрат виробництва). Головні напрями такого зниження:

Ш комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів;

Ш поглиблення спеціалізації і кооперації виробництва;

Ш удосконалення структури управління та здешевлення утримання управлінського апарату;

Ш економічне стимулювання підвищення ефективності функціонування живої праці.

Узагальнююча роль у реалізації всіх цих напрямів, як, до речі, і у підвищенні віддачі кожного ресурсу, належить науково-технічному прогресу. Однак не завжди зниження собівартості є доцільним. Так, зниження собівартості, що призводить до погіршення якості продукції, не може бути економічно виправданим .

2.

Вартість товару і його ціна

2.1 Сутність товару та його властивості

Товар — це продукт праці або певне благо, що здатні задо-вольняти певні потреби людини і призначені для обміну (купівлі та продажу).

З визначення товару можна зробити висновок, що він має дві властивості:

1) здатність задовольняти певну потребу людини;

2) придатність для обміну на інші товари.

Отже, йому властиві споживна вартість і вартість. Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріальне благо, в тому числі й послуга.

2.2 Варітість товару

Споживна вартість товару - це його здатність задовольняти потреби людини. Наприклад, хліб, м'ясо, молоко та інші продукти споживання задовольняють потребу в їжі; костюм, плаття - потребу в одязі; верстат, нафто, газопровід, виробничі споруди тощо - потребу в засобах виробництва. Отже, матеріальні блага і послуги задовольняють ті чи інші потреби як предмети особистого споживання або як засоби виробництва.

Роль споживчої вартості за умов товарного виробництва полягає в тому, що:

v вона є речовою основою суспільних відносин і мети виробництва;

v суспільну вартість необхідно сприймати як споживну вартість для інших.

v споживна вартість, як суспільна, є проміжною ланкою між виробництвом і споживанням.

Щоб задовольнити людські потреби, конкретна річ або послуга повинна обмінятися на іншу річ та послугу.

Мінова вартість товару — це його здатність обмінюватися на інші товари у певних кількісних пропорціях. Кожний окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, товар має безліч мінових вартостей.

Саме вартість , як уречевлена в товарах праця, робить всі товари порівняльними, спільнорідними. Як споживні вартості товари якісно різні, як вартості – якісно однорідні.

Вартість, як економічна категорія, виражає відносини між товаровиробниками з приводу затрат їхньої праці на виробництво продуктів, якими вони обмінюються як товарами (7).

Кінцевою метою будь-якого виробництва є створення споживних вартостей. Якщо благо створюється виробником для особистого споживання, то воно має споживну вартість для самого виробника. Якщо ж внаслідок суспільного поділу праці продукт (послуга) призначається для когось іншого, то він є суспільною споживною вартістю. В умовах товарного виробництва споживна вартість - це здатність товару задовольняти потреби не самого виробника, а покупців. Вартість виражає відносини між товаровиробниками з приводу порівняння витрат їх праці на виробництво благ і послуг, якими вони обмінюються.
Кількісні характеристики праці, витраченої на виготовлення товару, втілюються у величині вартості товару. Величина вартості товару значною мірою визначається суспільне необхідними витратами праці й вимірюється суспільне необхідним робочим часом.

У товарах і послугах втілена не будь-яка праця, а суспільна, тобто така, що створює суспільну споживну вартість. Саме суспільна праця лежить в основі обмінюваності товарів чи послуг, робить їх кількісно зіставлюваними, а отже, формує їхню вартість. Тому у вартості відображається не лише кількість суспільної праці, а й якість продукції, її корисний ефект. Вартість є другою важливою стороною товару, а мінова вартість — зовнішня форма її вияву.
Вартість, у свою чергу, має два основних аспекти — якісний та кількісний.

Якісний аспект вартості - економічні відносини, які виникають між людьми у процесі суспільного поділу праці при виготовленні товарів та їх обміні.

Кількісний аспект вартості - вираження величини