- швидкість обороту капіталу (чим швидше обертається капітал, тим більшою є маса додаткової вартості і прибутку).

Фактори, що впливають на норму прибутку, діють несинхронно в усіх галузях і підприємствах економіки. Тому рівновеликі витрати капіталу в різних галузях та на різних підприємствах дають різні показники норми прибутку.

Показник норми прибутку використовують не тільки як загальний (стосовно всього авансового капіталу), а також як частковий ( стосовно виробництва певного продукту). Якщо загальний показник норми прибутку дає уявлення про ефективність використання фірми незалежно від номенклатури її продукції, то частковий відображає прибутковість виробництва кожного виду цієї продукції. При використанні показника загальної норми прибутку маса прибутку кількісно визначається як різниця між усім доходом від реалізації продукції, що дорівнює добутку обсягу продукції на ціни їх реалізації, і загальними витратами спожитого капіталу на виробництво продукції. При використанні показника часткової норми прибутку масу прибутку розраховують тим самим методом, але тільки стосовно конкретного продукту(3).

Зниження норми прибутку не безумовне, а проявляється як закон-тенденція, на який впливають чинники, що протидіють цій тенденції. До них належать:

- підвищення норми додаткової вартості із зростанням продуктивності праці. У галузях, які виробляють засоби існування найманих працівників, зростання продуктивності праці зумовлює зменшення вартості цих засобів, що має наслідком зменшення вартості робочої сили і збільшення норми додаткової вартості;

- відносне зниження вартості і ціни робочої сили внаслідок впровадження у виробництво дешевшої жіночої і дитячої праці, а також тиску капіталу на заробітну плату в умовах безробіття;

Здешевлення елементів постійного капіталу внаслідок зростання продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби виробництва. Це зумовлює зниження вартості кожної одиниці засобів виробництва, що, в свою чергу, стримує збільшення загальної суми функціонуючого постійного капіталу, а відтак призводить до зростання органічної будови капіталу і зниження норми прибутку;

- економія на постійному капіталі за рахунок зменшення витрат на забезпечення нормальних умов і безпеки праці;

- отримання надлишкової норми прибутку у зовнішній торгівлі розвинутих країн зі слаборозвинутими (3).

Ці чинники не знижуюють, а лише послаблюють тенденцію до зниження норми прибутку. Вона вияляється циклічно: відповідно до кон’юктури ринку посилюється у періоди зростання економіки та послаблюється у періоди її спаду

Високі прибутки змушують капітали мігрувати з однієї галузі в іншу. За сучасних умов інтернаціоналізації господарського життя, коли національні межі стали завузькими для високопродуктивного виробництва, капітали, а за ними і робоча сила вільно переміщуються з країни в країну. Все це позначається на структурі інтернаціональної економіки, трансформує її. Тому проблема доходів і прибутку стає ще актуальнішою і привертає до себе увагу не лише практиків, а й теоретиків (4).

4. Основні шляхи підвищення прибутковості українських підприємств

Найбільш проста і одночасно складна категорія ринкової економіки -прибуток. Його простота визначається тим - що він є стержнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним пробуджуючим мотивом діяльності підприємців у сучасній економіці. В той же час його складність визначається різноманітністю сутнісних сторін, які він відображує, багатогранністю облич, в яких він виступає та роллю, яку він відіграє у розвитку ринкової економіки.

Висока роль прибутку у розвитку українського підприємства і забезпечення інтересів його власників та персоналу визначають необхідність розробки ефективної політики управління прибутком, аналізу та виявлення шляхів його максимізації. Політика управління прибутком представляє собою процес виробітки і прийняття управлінських рішень по всіх основних аспектах його формування, розподілу та використання на підприємстві.

Головною метою політики управління прибутком є забезпечення зростання добробуту українського підприємства, підвищення його ринкової вартості.

В процесі діяльності підприємство повинно проводити політику максимізації прибутку, що включає:

Ш управління формуванням прибутком;

Ш управління розподілом прибутку.

Політика управління формування прибутку включає в себе наступні елементи:

v розробка політики управління прибутком в процесі операційної діяльності;

v розробка політики управління прибутком в процесі інвестиційної діяльності;

v розробка політики управління прибутком в процесі фінансової діяльності.

Політика управління розподілом прибутку включає:

· Управління своєчасною сплатою податків й інших обов'язкових платежів з прибутку;

· Оптимізацію пропорцій розподіли прибутку на частини, що капіталізується й що споживається.

Основні напрямки політики управління прибутком на українському підприємстві, спрямовані на підвищення прибутку.

В сучасних умовах розвитку економіки підприємства мають змогу впливати на всі компоненти: обсяг виробництва, витрати та через ціну продукції на дохід.

Проблема ціноутворення займає ключове місто в системі ринкових відносин. Ціни можуть бути оптовими (відпускними) й роздрібними.
Оптова ціна підприємства включає повну собівартість продукції і прибуток підприємства. За оптовими цінами підприємства продукція реалізується іншим підприємствам або торгівельно-збутовим організаціям. Оптова ціна промисловості включає оптову ціну підприємства, податок на додану вартість (ПДВ) і акцизи. За оптовою ціною промисловості продукція реалізується за межі даної галузі. Якщо продукція реалізується через збутові організації і оптові торговельні бази, то в оптову ціну промисловості включаються націнки для покриття витрат і прибутку цих організацій.

Роздрібна ціна включає оптову ціну промисловості і торговельну накидку (скидку). Якщо оптові ціни застосовуються переважно у внутрігосподарському обігу, то по роздрібним цінам товари реалізуються кінцевому споживачу -населенню.

Таким чином, рівень ринкових цін є найважливішим фактором, що впливає на виручку від реалізації продукції, а відповідно, і на величину прибутку.
Але є деякі обмеження в управлінні ціною. В сучасних умовах розвитку економіки ціна на ринку є наслідком взаємодії попиту і пропозиції. Під впливом законів ринкового ціноутворення в умовах вільної конкуренції ціна продукції не може бути вище чи нижче за бажанням виробника або покупця - вона вирівнюється автоматично, що не дозволяє виробнику впливати