Курсова робота з Господарського права України

на тему:

Способи індивідуалізації суб’єктів підприємництва

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1.ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ.. 5

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОСОБІВ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ СУБЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ 13

РОЗДІЛ 3.КОНКРЕТИЗАЦІЯ СПОСБІВ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ

ЩОДО СУБЄКТІВ 17

3.1 Способи індивідуалізації юридичних осіб 17

3.2 Способи індивідуалізації фізичних осіб підприємців 24

ВИСНОВКИ 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32

ВСТУП

Будь-яка нація пишається плодами діяльності своїх підприємців. Але будь-яка нація і кожен її окремий представник пишаються і своєю причетністю до втілення якої-небудь конкретної підприємницької ідеї. Підприємництво як одна з конкретних форм прояву суспільних відносин сприяє не тільки підвищенню матеріального і духовного потенціалу суспільства, не тільки створює сприятливий ґрунт для практичної реалізації здібностей і талантів кожного індивіда, але і веде до єднання нації, збереженню її національного духу і національної гордості.

Метою моєї роботи є розкрити сутність підприємництва, і способів його індивідлуалізації.

Зараз ми усі є свідками кризового стану нашої економіки, знецінення національної валюти і падіння життєвого рівня населення. За роки незалежності уряд не зміг активізувати діяльність приватних підприємців, створити сприятливі умови для їхнього росту. Недавно один відомий політик сказав, що ця криза відкинула Україну і Росію на 3 роки тому, що приблизно стільки знадобиться, для того щоб досягти рівня 17 серпня 1998 року. Завданням є дослідити які саме є способи індивідуалізації. Це означає, що ми практично заново стаємо перед проблемою розвитку підприємництва. Значить усі перераховані вище риси підприємництва не знайшли відображення в конкретних діях ні з боку держави, ні з боку населення, що і привело до даної кризи. Традиційна комуністична модель суспільного розвитку завжди базувалася на необхідності придушення підприємницького духу в суспільстві і підприємця як носія такого духу. Актуальність теми полягає у тому, що на даний час все більше виникає способів індивідуалізації, і потрібно їх систиматизовувати і вивчати.

Досвід перебудови (особливо її початкового періоду) показав, що, відмовляючись на словах від традиційної комуністичної моделі суспільного розвитку, фактично ми багато в чому продовжуємо саме цю лінію. Загальне неприйняття підприємництва поступово переходить в усвідомлення необхідності створення умов для його найшвидшого й ефективного розвитку. Предметом дослідження є індивідуалізація як характеристика ознак підприємства.

За підприємництвом в Україні майбутнє, процес нагромадження критичної маси неминуче приведе до "підприємницького бума". Тому на даному етапі важливо вивчити поводження підприємця, щоб у наслідку не допускати помилок, зроблених раніше. У своїй роботі я постараюся розкрити сутність підприємництва, і способів його індивідлуалізації.

Об`єктом дослідження даної роботи є способи індивідуалізації суб`єктів підприємницької діяльності.

РОЗДІЛ 1.Підприємницька діяльність в україні.

Підприємницька діяльність зароджувалася ще із часів середньовіччя. Тоді створювалися, і здійснювалися перші спроби багатих людей того часу примножити свій капітал. Так створювалися перші підприємства і зароджувався клас буржуазії. Створювалися перші банки і об`єднання власників підприємств і господарств.

Відповідно до розвитку капіталістичного світу, підприємництво стало рушійною силою економіки держави. Відповідно держава стала стимулювати розвиток підприємництва. Україна теж стала на цю стежину. Після розпаду Радянського союзу і виділення з його складу незалежної дежави – України, це сприяло активному переходу до приватної власності. А відповідно це дало поштовх до створення забороненої за радянських часів підприємницької діяльності. Після прийняття Конституції України 1996 рокув якій проголошувалося в статті 42 таке: Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службо-вих осіб органів державної вла^и та органів місцевого само-врядування обмежується законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним ста-новищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна коцкурецція. Види і межі монополії визнача-ються законом.[1].

Відповідно цією нормою Конституції було гарантовано свободу підприємницької діяльності, і гарантовано право на її здійснення. Також держава взяла на себе повноваження нагляду за законним здійсненням такої діяльності. Відповідно до Господарського кодексу України, а саме в статті 2 вказано, що, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господа-рювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого само-врядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності [2].

Такими суб'єктами є лише ті учасники відносин у сфері господарювання, яким притаманна сукупність необхідних для цього ознак (рис), а саме:

безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробниц-тво продукції, виконання робіт, надання послуг), що є предметом діяльності індивідуальних підприємців, підприємств різних органі-заційно-правових форм, виробничих кооперативів, інших госпо-дарських організацій основної ланки економіки, або керівництво господарською діяльністю, що притаманно власникам майна підприємств, господарським об'єднанням, промислово-фінансовим гру-пам, а також господарським міністерствам та відомствам; створення (набуття статусу суб'єкта господарських відно-син) у встановленому законом порядку, хоча порядок створення для різних суб'єктів господарських відносин різний - залежно від виду (суб'єкт господарювання чи орган/організація господарсько-го керівництва), організаційно-правової форми (унітарне підпри-ємство, господарське товариство, виробничий кооператив), основ-ного або виключного виду діяльності (комерційний банк, страхова компанія, фондова біржа, промислово-фінансова група та інші); на-буття статусу суб'єкта господарських відносин (що зазвичай є заве-ршальною стадією процесу створення господарської організації), як правило, пов'язується з їх державною реєстрацією; державна реєст-рація може здійснюватися в загальному порядку (передбачений ст. 58 Господарського кодексу України та Законом України від 15.05.2003 року «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізич-них осіб-підприємців» або в спеціальному порядку (передбача-ється Законом «Про банки і