Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського кодексу України- суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукуп-ність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відпові-дальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством [2].

Учасники процесу господарювання іменуються в господарському кодексі суб'єктами господарювання. Враховуючи те, що в «господарюванні» розрізняють дві його сторони - безпосереднє здійс-нення виробничо-господарської діяльності і керівництво нею, слід враховувати складний (організаційно-майновий) характер тих відносин, суб'єктами яких вони стають. Визначення поняття суб'єкта господарювання в Кодексі не дається. Суб'єкти господарю-вання з'ясовуються в ньому через поняття «учасники господарських відносин, шо здійсню-ють господарську діяльність». Оскільки господарська діяльність регламентується законодав-ством і її здійснення поза правовими рамками неможливо, учасники процесу господарю-вання, вступаючи між собою в різні відносини, врегульовані нормами права, стають носіями суб'єктивних прав і суб'єктивних обов'язків, тобто — суб'єктами господарських правовід-носин, суб'єктами господарського права [9, с.92].

Суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) – це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють гоподарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення такої діяльності майно і володіють господарською правосуб 'єктністю[16, с.59].

Господарський кодекс дає таке визначення підприємницької діяльності - під-приємництво – це самостійна, ініціативна, систематич-на, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підпри-ємцями) з метою досягнення економічних і соціаль-них результатів та одержання прибутку[2]. Далі йтиме мова про види підприємств.

Державне підприємництво — це діяльність дер-жавних підприємств, що випускають товари і послу-ги, необхідні для розвитку національної економіки.

Приватне підприємництво ґрунтується на влас-ності окремих громадян України з правом наймання робочої сили.

Колективне підприємництво ґрунтується на влас-ності трудового колективу, іншого статутного това-риства, суспільної і релігійної організації. Оскільки будь-яка економічна діяльність пов'яза-на з типовими фазами відтворювального циклу (ви-робництво — обмін — розподіл — споживання), ви-діляють такі види підприємницької діяльності, як виробнича, фінансова і комерційна. Виробниче підприємництво поширюється здебіль-шого на виробництво і споживання товарів і послуг та здійснюється на виробничих підприємствах і в ор-ганізаціях. Комерційне підприємництво поширюється на об-мін, розподіл і споживання товарів та послуг і має місце в сфері торгівлі, на товарних біржах. Фінансове підприємництво поширюється на обіг і обмін вартостей, тобто охоплює комерційні та ощад-ні банки, фондові біржі [17, с.49-50].

Згідно з частини 2 статті 55 Господарського кодексу України – Суб`єктами господарування є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійс-нюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці [2].

Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юри-дичної особи, що визначається цивільним законодавством та Господарським кодексом. Вони мають право відкривати свої філії, представницт-ва, інші відокремлені підрозділи без створення юридич-ної особи [14, с.96]. Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи гос-подарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'яз-ків); мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством, розрізняють такі категорії суб'єктів: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповід-но до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші іідприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також нші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які дійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до акону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господар-ьких організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснен-я господарської діяльності.

Проте в цій статті не враховані суб'єкти господарювання, які важко віднести до зазначених категорій, зокрема: пайові інвестиційні. фонди, які створюються на договірних засадах і не мають статусу юридичної особи (Закон України від 15.03.2001 року «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»; особисте селянське господарство, яке може реалізовувати здлишки сільськогосподарської продукції та надавати послуги зе-много туризму на платних засадах, проте не визнається юридичною особою і суб'єктом підприємництва та відповідно не підлягає державній реєстрації, а лише обліку, що здійснюється сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки (правове становище визначається Законом країни від 15.05.2003 року «Про особисте селянське господарство»), "Стаття 56 Господарського кодексу України визначає загальніїза-ди створення суб'єкта господарювання, в тому числі правові підстави, форми створення, необхідність додержання вимог чинного законодавства [16, с.60].

Суб'єкти господарювання — господарські органі-зації, які діють на основі права власності, права гос-подарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається ци-вільним законодавством та цим Кодексом.

Не допускаються до заняття підприємницькою діяльністю такі категорії громадян: військовослуж-бовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, нотаріату, а також органів державної влади і управління, покликаних здійснювати конт-роль за діяльністю підприємств [17, с.52-53].

Далі піде мова про утворення суб`єктів підприємницької діяльності.Термін «утворення» - це правове поняття господарсь-кого права. Це поняття включає врегульовані нормами гос-подарського права умови фактичного виникнення та легі-тимації суб'єкта господарювання, суб'єкта