Індивідуалізація притаманна як фізичним особам, так і юридичним. Але нас цікавить фізичні особи підприємці та юридичні особи які здійснюють підприємницьку діяльність.

До поняття індивідуалізація входять такі елементи як: найменування юридичної особи, ім’я фізичної особи, місце знаходження юридичних та місце проживання фізичних осіб, виробнича марка, знаки для товарів і послуг, ідентифікаційний код, печатка, вид підприємництва, що здійснюється, географічне зазначення.

Географічне зазначення – це вираз, який відображає зв'язок „місце-товар” і дає змогу виробникам товарів з певного географічного району вимагати права на застосування такого виразу для зазначення того, що певний товар походить із цього регіону. Географічне зазначення є широким поняттям, що стосується будь-яких виразів, які відображають географічне походження товару. Вказаний вираз вживається у відношенні до товарів, що вироблені у певній географічній зоні. Географічне зазначення — це зазначення, що вказує на походження товару з території певної держави або регіону чи місцевості на цій території, коли якість, репутація чи інша характеристика товару, по суті, зумовлені цим географічним походженням.

Юридична особа має своє найменування, яке містить інформацію про її ор-ганізаційно-правову форму. Найменування установи повинно також містити ін-формацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати, крім повного найменування, також скорочене. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстро-ване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вно-ситься до Єдиного державного реєстру.

У разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших ви-мог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкова-них засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну ре-єстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридич-ної особи.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визна-чається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Міс-цезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Виробнича марка як засіб індивідуалізації юридичної особи та продукції, що нею виготовляється, включає в себе найменування організації, вказівки на сорт виробу, номер стандарту, ціну та інші відомості. Зокрема, при поставці товарів вони підлягають маркуванню відповідно до вимог стандартів, технічних умов або договору. Торговельна марка вважається колективною торговельною маркою, якщо право на неї належить об’єднанню, створення і діяльність якого не суперечать законодавству держави, в якій воно створено, навіть якщо таке об’єднання не є власником промислового або торговельного підприємства.

Колективна торговельна марка призначена для позначення товарів і послуг членів об‘єднання – власника прав на колективну торговельну марку.

Знаки для товарів і послуг — це зареєстроване у встановленому порядку позначення, яке служить для розрізнення товарів (послуг) одних фізичних чи юридичних осіб від однорідних товарів інших осіб. Як знаки для товарів і послуг можуть бути зареєстровані словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення та їх комбінації. На зареєстрований знак патентне відомство України видає сві-доцтво [13, с.112-113].

Функцією печатки є необхідність для того, щоб підтвердити повноваження того, хто підписує договір. Печатка слугує чимось на кшталт гетьманської булави: хто її має, той має владу. Штампи і печатки - це спеціальні форми-кліше, на яких містяться рельєфні або заглиблені дзеркальні відображення текстів, малюнків, інших позначок і які призначені для отримання відбитків на папері, сургучі, воску, металі, інших матеріалах. Відбитки печаток і штампів на документах посвідчують справжність останніх. Печатки можуть використовуватися для посвідчення не лише документів, а й фактів, які мають юридичне значення [12].

РОЗДІЛ 3. Конкретизація способів індивідуалізації, щодо суб’ктів підприємницької діяльності.

3.1 Способи індивідуалізації юридичних осіб.

Першим ми охарактеризуєм найменування юридичної особи. Так відповідно до Цивільного кодексу, а саме статті 90:

1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інфор-мацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяль-ності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене най-менування. 2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати ко-мерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєс-троване у порядку, встановленому законом. 3. Найменування юридичної особи вказується в її установчих докумен-тах і вноситься до єдиного державного реєстру. 4. У разі зміни свого найменування юридична особа крім виконання ін-ших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах. 5. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи [3].

Найменування юридичної особи — це її ідентифікуюча ознака. В цивільному обігу юридичні особи виступають від власного імені. Найменування складається з двох частин: організаційно-правової форми і назви. Назва — це індивідуальна частина найменування. Найменування юридичних осіб не можуть включати повного чи скороченого найменування органу державної влади, або органу місцевого самоврядування або по-хідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких