Відповідно до статті 1 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" місцезнаходження юридичної особи — це місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності — місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридич-ної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасни-ками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Місцезнаходження юридичної особи зазначається у свідоцтві про державну ре-єстрацію. У разі зміни місцезнаходження необхідно внести зміни до установчих документів. При цьому видається нове свідоцтво про державну реєстрацію. Державна реєстрація зміни місцезнаходження має важливе практичне значення насамперед для самої юридичної особи. Кореспонденція, надіслана юридичній особіза її місцезнаходженням, вважається врученою і тоді, коли юридична особа фактично за цією адресою не знаходиться.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридич-ної особи за вказаним її місцезнаходженням. Підставою для скасування державної реєстрації може бути лише несповіщення у встановлений строк про зміну адреси юридичної особи, а не адрес окремих під-розділів суб'єкта підприємницької діяльності.

Необхідно враховувати, що лише припинення підприємницької діяльності за від-сутності доказів зміни суб'єктом підприємницької діяльності свого місцезнаходження без своєчасного сповіщення про це органу реєстрації не є підставою для прийняття рішення про скасування державної реєстрації [10, с.78-79].

Наступним елементом є виробнича марка, вона притаманна як фізичним так і юридичним особам.

Виробнича марка — як засіб індивідуалізації юридичної особи та продукції, що нею виготовляється, включає в себе найменування організації, вказівки на сорт виробу, номер стандарту, ціну та інші відомості. Зокрема, при поставці товарів вони підлягають маркуванню відповідно до вимог стандартів, технічних умов або договору.

Також зннаки для товарів і послуг, також є характерними елементами індивідуалізації. Знаки для товарів і послуг — це зареєстроване у встановленому порядку позначення, яке служить для розрізнення товарів (послуг) одних фізичних чи юридичних осіб від однорідних товарів інших осіб. Як знаки для товарів і послуг можуть бути зареєстровані словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення та їх комбінації. На зареєстрований знак патентне відомство України видає сві-доцтво [16, с.113].

Відповідно затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 року N 23 і зареєстрованого Міністерством юстиції України, та з метою забезпечення податкового обліку категорій тих платників податків, які не мають ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, НАКАЗУЮ: 1.Затвердити Порядок присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків [7]. Як бачимо ідентифікаційний номер потрібний для забезпечення більш повних даних про юридичну особу.

Щодо торгового патенту, то він індивідуалізує юридичну особу, а саме бачимо із статті 2 закону про патентування: Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування відповідно до цього Закону. Торговий патент допомагає індивідуалізувати за родом занять. Торговий патент містить такі реквізити: номер торгового патенту; найменування володільця торгового патенту; вид підприємницької діяльності; назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;

місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяль-ності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи (місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу цього суб'єкта); для транспортних засобів - зазначення «виїзна торгівля»; термін дії торгового патенту; місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент; відмітка державного податкового органу про надходження плати за виданий ним торговий патент [6].

Таким же чином і діє ліцензія. Вона дозволяє займатися певним видом підприємницької діяльності, що передбачена нею.

Розрахунковий рахунок є теж такою ознакою, яка надається відповідним банком в якому відкривається цей рахунок для здійснення підприємницької діяльності. Він притаманний як юридичним так і фізичним особам підприємцям.

3.2 Способи індивідуалізації фізичних осіб підприємців

З огляду на глобалізацію економіки, на практиці вже відбулася диференціація учас-ників цивільних правовідносин на резидентів та нерезидентів чи осіб, а в реальних правовід-носинах все більше потрібна персоніфікація їх учасників, оскільки відбувся розподіл ринків на різні сектори з їх особливими правилами, з'явилися нові технології (віртуальні та у гро-шовому обігу), зросла кількість та значення інформації про учасників правовідносин і їх об'єкт. Тож інтерес до проблематики і її про-явів стає зрозумілим. Отже, індивідуалізація їх учасників не-обхідна для реалізації цивільних прав, зокрема для запобігання і усунення негативних наслід-ків несанкціонованого вторгнення в інформа-ційні ресурси (бази даних), загрози суспільній або іншій безпеці (глобальний вектор). При ано-німності участі у правовідносинах практично неможливо захистити права потерпілого від навмисних або необережних порушень. Отже, вимога персоніфікації учасників цивільних правовідносин - вимога часу.

Незважаючи на це, розробці її теоретичних засад приділяється недостатньо уваги. Таким чином, участь особи у правовідно-синах від свого імені зводиться в