НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Задворний Андрій Сергійович

УДК 631.152:[339.13+338.439.4]:664.1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

УПРАВЛІННЯ РИНКОМ ЦУКРУ УКРАЇНИ

08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в лабораторії економіки і організації виробництва

Інституту цукрових буряків УААН.

Науковий керівник: кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Бондар Володимир Сергійович –

Інститут цукрових буряків УААН,

завідувач лабораторії економіки і

організації виробництва цукрових

буряків і насіння

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Завадський Йосип Станіславович –

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри менеджменту та маркетингу

кандидат економічних наук, старший

науковий співробітник

Скрипниченко Марія Іллівна

Інститут економічного прогнозування

НАН України,

завідувач відділом моделювання

економічного розвитку

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України

НАН України, відділ проблем розвитку і розміщення харчової і переробної промисловості, м. Київ.

Захист відбудеться 17 січня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус 10.

Автореферат розісланий 14 грудня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поглиблення, протягом 90-х років, кризи у бурякоцукровому підкомплексі призвело, в результаті, до того, що обсяги валового виробництва цукру, починаючи з 1997 року, впали нижче допустимої межі і не виявляють тенденції до суттєвого росту. З 1998 року починає здійснюватись імпорт в країну тростинного цукру-сирцю, переважно бразильського і кубинського походження. Водночас, через легальні і нелегальні канали в Україну все активніше почав потрапляти білий цукор з країн ЄС та сусідніх країн-членів СНД, переважно Росії та Білорусі. В той же час експортні поставки українського цукру катастрофічно знизились і відчутно ускладнились умови їх практичної реалізації. Останньою спробою зберегти експортні канали збуту цукру стало укладання, в ході довготривалих переговорів, угоди між Урядами Росії та України щодо поставок в Росію протягом 1998 року 600 тис. т українського цукру за пільговим митним режимом. Проте, навіть продовження терміну дії Угоди до березня 1999 року дало змогу виконати визначену квоту лише на 15-18%. У 1998 році в Україні, вперше за тривалий період, сформувався від’ємний баланс експорту-імпорту цукру, тенденція до погіршення якого у наступні роки ще більше посилилася.

Для України постала нагальною потреба в поглибленому дослідженні наявного потенціалу, тенденцій і умов розвитку бурякоцукрового виробництва в сучасних ринкових умовах, а також його здатності до збереження і нарощування конкурентних переваг на зовнішньому ринку, захисту від деструктивних впливів.

Ринкова орієнтація бурякоцукрового підкомплексу відкриває можливість вибору стратегії і тактики виходу з економічної кризи, створення умов для його стійкої діяльності на підставі запровадження ефективних форм і методів управління підкомплексом як цілісної економічної системи, а також його складовими елементами, зокрема, ринком цукру, як ринком основного продукту підкомплексу.

У здійсненні теоретичних і прикладних досліджень ринкового типу економіки, її становлення в умовах України, розвитку аграрного сектора на засадах самостійності підприємницької діяльності господарських суб’єктів та управління цим процесом з боку держави, інтеграції сільського господарства з промисловістю, елементами заготівельної, транспортної, торгівельної та ринкової інфраструктури, удосконалення цінового і фінансового механізмів, забезпечення соціальної спрямованості у проведенні аграрної реформи значний вклад здійснили вітчизняні науковці-економісти В.Амбросов, В.Андрійчук, В.Бойко, П.Борщевський, П.Гайдуцький, Й.Завадський, А.Кандиба, М.Коденська, О.Крисальний, М.Лобас, І.Лукінов, М.Малік, В.Месель-Веселяк, О.Онищенко, Б.Пасхавер, П.Саблук, М.Федоров, В.Юрчишин, О.Шпичак та інші.

На сучасному етапі значну увагу розвитку бурякоцукрового підкомплексу, формуванню його внутрішніх ринків, створенню нових організаційно-правових структур і господарських суб’єктів, пошуку шляхів стабілізації і відродження економічного потенціалу, застосуванню маркетингових і технологічних досягнень у виробництві цукросировини і цукру приділено в роботах О.Багатаренка, В.Білаш, В.Бондаря, О.Зайця, Є.Імаса, В.Кадієвського, Ю.Коваленка, Є.Маслюкова, Б.Панасюка, Б.Сайка, В.Слюсара та інших авторів.

Поряд з цим, відсутність достатнього досвіду господарювання в ринкових умовах зумовила необхідність розробки методологічних положень щодо збереження експортної орієнтації українського бурякоцукрового виробництва, обґрунтування ринкових засад його функціонування з активним використанням маркетингових підходів та пріоритетів, створенням системи міждержавних зв’язків на основі балансу спільних інтересів в аграрній сфері.

Зазначена сукупність проблем і завдань по їх вирішенню склали основний зміст дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження здійснювались згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт Інституту цукрових буряків УААН по виконанню науково-технічної програми УААН на 1996-2000 роки: “Розробити і освоїти комплексну систему виробництва цукрових буряків на основі створення інтенсивних сортів і гібридів, удосконалення системи насінництва та застосування ресурсозберігаючих технологій вирощування”, реєстраційний № 03.04 МВ/1196 із завданням: “Розробити економічні основи високоефективного функціонування виробництва цукрових буряків в Україні”, за напрямком: 06.01 ”Вивчити основні тенденції і напрями розвитку галузі буряківництва, фактори ефективності, розвиток інтеграційних зв’язків”.

Виконання дисертаційних досліджень автором супроводжувалось його участю, в якості молодшого наукового співробітника, у виконанні робіт по створенню науково-технічної продукції згідно державної теми: “Розробити механізм пристосування агробізнесу України до світового конкурентного середовища з метою стимулювання експорту продукції АПК”, номер державної реєстрації 0100U001532, на базі Білоцерківського державного аграрного університету.

Мета і задачі дослідження. Основною метою дослідження є обґрунтування пропозицій щодо формування і впровадження організаційно-економічного механізму ефективного управління ринком цукру України, з метою оптимізації процесів виробництва і перерозподілу цукру та розширення спектру зовнішньоекономічних операцій бурякоцукрового підкомплексу на засадах забезпечення режиму економічної і продовольчої безпеки в країні.

Відповідно до поставленої мети при проведенні дослідження вирішувались такі завдання:

узагальнити і доповнити науково-методологічні основи ринкової трансформації бурякоцукрового підкомплексу, з врахуванням впровадження організаційно-економічного механізму ефективного управління ринком цукру;

подати оцінку сучасного стану вітчизняного бурякоцукрового підкомплексу на підставі аналізу поточних тенденцій його розвитку;

опрацювати теоретичні аспекти управління внутрішнім ринком цукру України та його взаємодією із зовнішнім економічним середовищем;

розкрити головні елементи і функції механізму ефективного управління ринком цукру, зокрема, планування збуту, організацію та управління виробництвом;

виявити резерви економічного зростання бурякоцукрового виробництва України та обґрунтувати сукупність факторів його ефективного розвитку в маркетинговому макро- та мікросередовищі;

обґрунтувати стратегію управління вітчизняним ринком цукру на основі реалізації концепції маркетингу та з урахуванням умов функціонування зовнішнього ринку цукру;

опрацювати перспективні напрямки взаємодії внутрішнього і зовнішнього ринків цукру України з використанням системи інформаційного маркетингу;

розробити рекомендації щодо формування ефективної системи маркетингу внутрішнього і зовнішнього ринків цукру на основі забезпечення режиму економічної безпеки України.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження обрано систему ринків бурякоцукрового підкомплексу, що охоплює групи ринків засобів виробництва, капіталів, робочої сили, продуктів та продукції, і, зокрема, внутрішній і зовнішній ринки цукру України як інтегратори базових процесів функціонування галузі, що завдають найбільшого впливу на внутрішнє і глобальне економічне середовище.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем організації та ефективності функціонування організаційно-економічного механізму управління ринком цукру України та його взаємодії із зовнішнім економічним середовищем в умовах ринкової трансформації.

Методика дослідження. Методологічною базою дослідження є діалектичний метод та принципи системності і послідовності. В процесі дослідження використовувались як традиційні методи – порівняння, аналізу і синтезу, розрахунковий, статистично-економічний, регресійний, матричний, групувань, так і нетрадиційні – ситуаційний, функціонально-інституційний (вивчення цільових явищ з врахуванням специфіки та функцій діяльності ринкових і державних інституцій), логістичні схеми та моделі маркетингового управління і планування.

Оцінка поточного стану і тенденцій ринкових і виробничих змін в бурякоцукровому підкомплексі проводились на основі методів порівняння, аналізу і синтезу. За допомогою ситуаційного і функціонально-інституційного методів та методу групування було створено загальну схему ринкової структури підкомплексу, з виявленням тенденцій її розвитку на основі маркетингового планування. Цей метод також використовувався при розробці економіко-математичної моделі прогнозування основних показників бурякоцукрового виробництва поряд з статистично-економічним, регресійним і матричним методами та математичним групуванням і кластерним аналізом.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

сформовано ринкову структуру бурякоцукрового підкомплексу та елементи ефективного організаційно-економічного механізму управління ринком цукру України на підставі узагальнення теоретичних положень і практичного досвіду його функціонування;

проведено сегментацію ринків бурякоцукрового підкомплексу за системною ознакою і досліджено елементи їх структури з врахуванням потреб споживання і купівельних переваг;

обґрунтована методика формування нового організаційно-економічного механізму управління бурякоцукровим підкомплексом, заснованого на концепції маркетингу як одного з провідних елементів системи управління;

визначено загальні напрямки збутової експортно-імпортної політики суб’єктів вітчизняного ринку цукру виходячи з аналізу тенденцій і перспектив його розвитку;

сформовано сукупність факторів ефективного розвитку і відродження вітчизняного ринку цукру як складового елемента бурякоцукрового підкомплексу України, на основі розробки пріоритетної стратегії його розвитку;

опрацьовано основні напрямки формування і впровадження механізму управління ринком цукру з врахуванням системи заходів щодо стабілізації внутрішнього середовища ринку та його взаємодії із зовнішнім економічним середовищем;

розроблено концепцію інформаційного забезпечення маркетингу бурякоцукрового виробництва України та економіко-математичну модель прогнозування основних показників функціонування під комплексу.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-практичне значення результатів і висновків дисертаційної роботи має широкий діапазон та багатовекторність застосування. Теоретичні розробки дисертації, що стосуються внутрішньої організаційної побудови і ринкового характеру функціонування бурякоцукрового виробництва України, а також його взаємодія з зовнішнім середовищем, використані при викладанні курсів “Організація і планування виробництва в аграрних формуваннях” та “Організація діяльності ринкової інфраструктури” у Білоцерківському державному аграрному університеті протягом 2000/2001 навчального року, а також при розробці методичних вказівок і робочого зошиту для студентів економічного факультету з “Організації виробництва в агропромислових формуваннях”. Методичні і практичні пропозиції щодо державного регулювання основних процесів в бурякоцукровому підкомплексі були частково враховані при підготовці Закону України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру”, який набрав чинності 17 червня 1999 року.

Ряд основних положень дисертації були використані в процесі розробки “Загальної концепції реформування і розвитку бурякоцукрового виробництва України на 2001-2005 роки”, що була здійснена Інститутом цукрових буряків УААН.

Поглиблене вивчення і аналіз поточної кон’юнктури та маркетингової системи на ринку насіння цукрових буряків України, а також системи насінництва, були враховані при формуванні стратегії і розробці бізнес-плану комерційної діяльності ЗАТ “Ворскла”, в результаті чого було обґрунтовано економічну доцільність та перспективні напрямки використання у масовому виробництві цукросировини сортів і гібридів насіння вітчизняної селекції.

Пропозиції, спрямовані на ринкову адаптацію діяльності підприємства як елемента сировинної бази Городище-Пустоварівського цукрового заводу, були враховані при формуванні програми господарської діяльності П.О.П. “Вперед” на 2000/2001 господарський рік.

Особистий внесок здобувача. Зазначені вище наукові результати одержані дисертантом особисто. Їх часткове спільне висвітлення у наукових працях з іншими авторами, пов’язане із взаємним доповненням досягнень і ідей кожного з авторів, з метою як найповнішого висвітлення і опрацювання проблеми. У співпраці з іншими авторами здобувачем було опубліковано 4 наукових праці.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, основні положення, висновки і пропозиції були висвітлені на таких науково-практичних конференціях та інших публічних заходах:

на конференції молодих вчених “Наукові основи виробництва цукрових буряків та інших культур бурякової сівозміни в сучасних економічних та екологічних умовах” (Інститут цукрових буряків УААН, 6-7 жовтня 1998 р.);

на пленарних засіданнях та секційних обговореннях в рамках міжнародної конференції “Новації у прикладних дослідженнях та навчальних планах з економіки сільського господарства і продовольства”, що проводилась Білоцерківським державним аграрним університетом спільно з європейським проектом AGFED (“Розвиток економіки сільського господарства і продовольства в Україні”) (Білоцерківський державний аграрний університет, 17-18 вересня 1999 р.);

на методичному семінарі з економічного консультування агропромислових об`єднань, що відбувся в рамках ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Інформаційні ресурси і їх використання в агропромисловому комплексі” (Інститут агарної економіки УААН, 16-18 листопада 1999 р.);

в ході проведення другого науково-практичного семінару молодих вчених “Вчимося господарювати” (Інститут землеробства УААН, 22-23 листопада 1999 р.);

під час проведення міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців і спеціалістів “Селекція, насінництво і технологія вирощування цукрових буряків та інших культур бурякової сівозміни” (Інститут цукрових буряків УААН, 19-21 лютого 2001 р.).

Публікації. Науково-методологічні і практичні положення та результати дослідження відображені у 13 публікаціях автора, загальним обсягом 3,14 друкованих аркушів.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 180 сторінках комп’ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 188 найменувань, 19 додатків і містить 30 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, викладено короткий аналіз стану розробки досліджуваної проблеми, сформовано мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, окреслено наукову новизну отриманих результатів та особистий внесок здобувача у вирішення поставлених завдань.

У першому розділі “Організаційно-економічний механізм управління підприємствами бурякоцукрового підкомплексу України в ринкових умовах” визначено роль і значення бурякоцукрового підкомплексу в економіці України та тенденції його розвитку в умовах реформування галузей АПК, методи управління факторами економічного зростання галузі в умовах ринку, особливості взаємодії внутрішнього і зовнішнього ринків бурякоцукрового підкомплексу.

Соціально-економічні перетворення періоду реформ істотно змінили структуру народногосподарського комплексу країни. В умовах переходу економіки країни на ринкові відносини та необхідності досягнення ефективних структурних і організаційних зрушень в сільському господарстві, важливим є збереження традиційних галузей, що мають впливове народногосподарське значення. До таких галузей належить, зокрема, бурякоцукрове виробництво України, яке до недавнього часу розвивалося в умовах високого рівня вимог до розмірів посівних площ, урожайності цукрових буряків, обсягів виробництва цукрової сировини, споживання цукру на душу населення та ін. Стан та розвиток цих показників мали міжгалузевий характер, виходячи з їх впливу на переробну, хімічну та харчову промисловість, галузі тваринництва, соціальну інфраструктуру, зайнятість населення та його добробут, величину експортного потенціалу, науково-виробничі дослідження та економіку народного господарства в цілому.

За період ринкових реформ посівні площі цукрових буряків скоротилися з 1557,9 тис. га у 1991 році до 854,06 тис. га у 2000 році, їх урожайність, в той же період, знизилася з 234 ц/га до 177 ц/га, що призвело до значного зменшення валових зборів сировини і, як наслідок, скорочення виробництва цукру з 4786,5 до 1779,5 тис. т відповідно. Валове виробництво цукру впало нижче раціональної межі та активно формується від’ємний баланс фактичного виробництва і нормативного споживання цукру в розрахунку на душу населення країни (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка основних показників розвитку бурякоцукрової галузі України

Роки | Площа посіву цукрових буряків,

тис. га | Уро-жай-ність, ц/га | Вихід цук-ру, % | Валовий збір цукрових буряків,

тис. т | Вироб-лено цукру, тис. т | Розраховані межі виробництва цукру,

тис. т

допустима | критична

1991 | 1557,9 | 234 | 12,30 | 36168,1 | 4786,5 | 2308,4 | 1628,1

1995 | 1475,0 | 205 | 12,08 | 29650,4 | 3894,0 | 2290,3 | 1615,2

1996 | 1358,8 | 183 | 12,34 | 23008,8 | 3296,5 | 2271,7 | 1602,2

1997 | 1103,5 | 176 | 11,70 | 17662,8 | 2033,5 | 2291,5 | 1616,1

1998 | 1017,6 | 174 | 12,47 | 15522,6 | 1984,2 | 2273,6 | 1608,6

1999 | 1022,1 | 156 | 12,37 | 14063,8 | 1857,6 | 2290,4 | 1610,8

2000 | 854,06 | 177 | 12,10 | 13185,1 | 1779,5 | 2287,3 | 1609,5

Відсутність чіткої державної стратегії щодо розвитку бурякоцукрового виробництва України, а також підхід, спрямований лише на сьогоденне отримання прибутку в господарській практиці на місцях, призвели до формування в ньому стійких деструктивних тенденцій, для протидії яким необхідне залучення значних фінансових, управлінських, маркетингових та інших ресурсів.

В роботі визначені фактори, які спричинили розвиток кризових процесів в галузі. Так виявлено, що відсутність обігових коштів призвела до активного розвитку “давальницьких” схем переробки вітчизняної цукрової сировини. Пропорції розподілу кінцевої продукції (наприклад, 30% цукровим заводам і 70% сільськогосподарським підприємствам та інші), що фіксувалися цими схемами, спричинили нераціональний та економічно недоцільний і навіть шкідливий поділ внутрішнього ринку цукру на два, конкуруючих між собою за ознакою ціни ринки: ринок цукрових заводів та ринок сільськогосподарських виробників. Внаслідок штучної сегментації ринку, що склалася за останні роки, на ціну цукру майже не впливають витрати на виробництво і збут продукції, виробленої на цукрових заводах, що фактично створює умови для припинення їх діяльності та банкрутства.

На сучасному етапі внутрішній ринок цукру України носить стійкі олігополістичні ознаки з недостатньо розвинутою ринковою інфраструктурою. Умови функціонування на ньому формуються під контролем обмеженої кількості впливових виробничо-комерційних структур, які вдаються до методів як економічного, так і авторитарного впливу, а іноді і звичайного тиску.

В роботі обґрунтовані методи управління факторами економічного зростання бурякоцукрового підкомплексу в умовах ринку, спрямовані на збереження виробничого і трудового потенціалу галузі, призупинення остаточного занепаду виробництва, стимулювання ефективного функціонування внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, забезпечення продовольчої безпеки країни. Встановлено, що переважна більшість факторів ефективного розвитку бурякоцукрового підкомплексу концентрується у його внутрішньому середовищі і зумовлена прямим державним управлінням. Виділені взаємозв’язки групи факторів ринкової кон’юнктури, взаємодії підкомплексу із зовнішнім середовищем, дали можливість розробити програму розвитку підкомплексу, що охоплює розміщення і спеціалізацію виробництва, селекцію і насінництво, забезпечення трудовими ресурсами, зміцнення наукового потенціалу.

Ефективна робота бурякоцукрового виробництва в умовах трансформації господарської системи країни неможлива без змін в організаційно-управлінській структурі підкомплексу. Його перебудова, з одного боку, спрямована на збереження єдиної структури вертикального підпорядкування органам державної влади та управління і кооперації всіх підприємств технологічного ланцюгу, а з іншого боку - на налагодження горизонтальної взаємодії ринкового типу між суб’єктами підкомплексу, за рахунок утворення дворівневої ринкової структури, що складається з низових акціонерних товариств по виробництву цукросировини і цукру та регіональних формувань типу корпорацій, холдінгів, концернів.

В роботі висвітлені особливості функціонування маркетингового механізму взаємодії внутрішнього і зовнішнього ринків бурякоцукрового підкомплексу України. Зокрема, при оцінці внутрішнього ринку проаналізовані ринки, що складають внутрішню структуру підкомплексу і поєднані між собою технологічними та економічними зв’язками. Встановлено, що середній рівень фізичної зношеності фондів цукрової промисловості становить близько 50%, а сільського господарства - понад 60%. За період з 1990 по 1998 роки обсяги капітальних вкладень у сільське господарство знизились на 95%, а обсяги внесення мінеральних добрив під посіви цукрових буряків, протягом 1990-1999 років, знизились у 9,6 рази. Ринок засобів захисту рослин характеризується стабільним зниженням платоспроможного попиту буряководів.

В системі ринків підкомплексу специфічне місце займає ринок цукру, який є базовим інтегратором основних процесів і взаємозв’язків в загальній сукупності внутрішніх ринків. В ході проведення досліджень було обґрунтовано науково-методологічне визначення категорії “ринок цукру”, як сукупності взаємовідносин між необмеженою кількістю продавців і покупців (суб’єктів ринку) як в середині бурякоцукрового підкомплексу, так і за його межами, з метою обміну цукру на гроші та інші об’єкти власності, параметри якого формуються під впливом ринкових законів попиту, пропозиції та закону вартості.

Орієнтація на формування стратегії експортного маркетингу бурякоцукрового підкомплексу викликала необхідність поглибленого дослідження взаємодії внутрішнього і зовнішнього ринків цукру України ( рис. 1).

Рис. 1. Структура ринку цукру України

В дисертаційному дослідженні обґрунтовані поняття “внутрішнього” і “зовнішнього” ринків цукру. Зовнішній ринок цукру України – це сфера товарного обігу цукру, взаємодія покупців і продавців з приводу його купівлі-продажу на міждержавному, транснаціональному та світовому рівнях; сукупність зовнішньоторгових операцій між Україною та країнами світу. Внутрішній ринок цукру України – це сфера товарного обігу цукру, обмежена державними кордонами України; сукупність економічних відносин виробників і споживачів з приводу його купівлі-продажу.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин, внутрішній ринок цукру України знаходиться на етапі свого остаточного становлення, в той час, коли значна частина зовнішнього ринку цукру характеризується квазістаціонарними процесами, сформованими під впливом часу та соціально-економічних умов окремих країн. В роботі, на основі сучасних теоретичних розробок та практичних надбань в галузі міжнародного маркетингу, виділені окремі форми взаємодії внутрішнього і зовнішнього ринків цукру України. Це зокрема, міждержавні угоди щодо поставок цукру, експорт-імпорт сировини і готової продукції, договори на кооперацію без участі у капіталі партнера, трансферт капіталу, спільні підприємства та особливі форми взаємодії, визнані за згодою сторін.

Ці елементи співпраці у відповідній послідовності і сукупності з іншими, створюють економічний механізм взаємодії внутрішнього і зовнішнього ринків бурякоцукрового підкомплексу України, який являє собою сукупність організаційних структур та конкретних форм взаємодії, методів управління ними та правових норм, що формують і підтримують взаємовідносини між суб’єктами цих ринків, на основі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту власної продукції (рис. 2).

В роботі проаналізовано показники, що характеризують стан взаємодії внутрішнього і зовнішнього ринків цукру, зокрема, показники прямого експорту та імпорту, їх співвідношення та динаміка змін. З метою виявлення відповідності цих показників до умов і потреб ринків, розраховано непрямий показник ємності ринку, за формулою:

R = M + E – I,

де R – ємність ринку,

М – обсяги внутрішнього виробництва,

Е – обсяги експорту,

І – обсяги імпорту цукру.

Важливим елементом в системі взаємодії ринків є конкуренція між їх суб’єктами та конкурентоспроможність товарних об’єктів цих ринків. В роботі виконана класифікація основних факторів і характеристик конкурентоспроможності базового виду продукції, її рівні і вимоги. В ході їх детального аналізу було зроблено висновок про те, що на внутрішніх ринках цукру більшості країн світу конкуренція відбувається між виробниками, в основному, за отримання максимально допустимої частки в межах найвищої з встановлених квот на виробництво продукції, ще до початку самого процесу виробництва.

Дослідження показують, що світовий ринок цукру характеризується значною відірваністю від традиційного сприйняття ринку, має високий рівень контрольованості основних процесів з боку державних органів окремих країни та їх угруповань. Конкуренція, в таких умовах, перейшла на якісно новий рівень свого існування і проявляється переважно як інструмент управління ринком з боку найбільш впливових його суб’єктів, що необхідно враховувати українським суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності. За таких умов маркетинг виступає результативним

Внутрішнє середовище Зовнішнє середовище

Рис. 2. Схема руху товарних потоків між суб’єктами внутрішнього і зовнішнього ринків цукру України

методом ведення конкурентної боротьби за ринок, що базується на вивченні конкурентів, з використанням відповідних інформаційних ресурсів.

В другому розділі “Фактори і умови стабілізації економічного розвитку бурякоцукрового виробництва” обґрунтовано методи захисту внутрішнього ринку цукру від впливу факторів зовнішнього середовища, основні підходи щодо управління ним та методика оптимізації структури пріоритетів розвитку бурякоцукрового виробництва при формування внутрішнього і зовнішнього ринків цукру.

Встановлено, що конкуренція на внутрішньому ринку цукру України не має прогресивної ознаки, не стимулює розвиток ринку і веде лише до дестабілізації його внутрішньої структури. В роботі виділено характеристики конкуренції на зовнішньому ринку цукру, які формуються в залежності від специфіки обігу продукту на окремих його сегментах. Оцінка їх кількісних і якісних характеристик показує, що в Україні нагальним є створення достатньо жорсткого механізму взаємодії з зовнішнім ринком цукру. Це пов’язано, з одного боку, з тим, що організаційно-економічна структура внутрішнього ринку цукру сама містить елементи загрози економічній безпеці, усунення якої потребує розробки загальнодержавних економічних і політичних заходів щодо підтримки і захисту його внутрішнього середовища. З іншого боку, загрозу економічній безпеці несе процес формування суттєвих розбіжностей у рівні витрат, пов’язаних з отриманням кінцевого продукту для різних груп суб’єктів національного ринку цукру, що формуються на основі єдиного джерела ринкової пропозиції цукру. Конкуренція на внутрішньому ринку, яка має переважно ціновий характер, зумовлює встановлення такого рівня цін, який не дає змоги окремим його суб’єктам в повній мірі покрити власні витрати і отримати прибуток. Так, збитки цукрової галузі у 1997 р. становили 539 млн. грн., у 1998 р. – 594 млн. грн., у 1999 році – 600 млн. грн. В 1999 р. в режимі збитковості працювало 165 цукрових заводів або 86% від загальної кількості.

Дослідження показують, що недостатньо розвинута інформаційна інфраструктура вітчизняного ринку цукру та погано структурована і умовно доступна аналітично-статистична інформація, сприяють інерційності ринкових процесів. Так, якщо комерційна інформація відносно швидко “знаходить” своїх потенційних споживачів, то матеріали виробничо-галузевого і ринкового характеру структуруються достатньо повільно. Тому, на сучасному етапі важливо створити вітчизняну службу інформаційно-консультативного забезпечення розвитку і функціонування бурякоцукрового підкомплексу.

Стан інформаційного забезпечення бурякоцукрового виробництва, поряд з такими факторами як стабільність нормативно-правової бази розвитку вітчизняного ринку цукру, ефективність механізму його захисту від зовнішніх впливів, раціональне проведення приватизаційних процесів в підкомплексі, уникнення розбіжностей у рівнях витрат, пов’язаних з отриманням кінцевого продукту для різних груп суб’єктів ринку та деякими іншими факторами, формують систему умов забезпечення економічної безпеки країни.

Загрозу економічній безпеці несе також сучасна фіскальна політика держави. Так, на установи, які не є повноцінними ринковими суб’єктами (Державні податкові інспекції, представництва Пенсійного фонду України, Державний резерв та інші) припадає близько 60% реального продукту (цукру) в країні, що, в кінцевому підсумку, формує несприятливу для дрібних власників цукру кон’юнктуру ринку.

Методи захисту внутрішнього ринку від зовнішніх впливів спрямовані на зміну існуючих тенденцій, в напрямку формування ефективно функціонуючого, на світовому і міждержавному рівнях, ринку цукру України. Насамперед це стосується пом’якшення впливу головного фактора небезпеки у взаємовідносинах ринків цукру – проблеми нестабільності та незбалансованості розвитку зовнішнього ринку. Так, тільки за останні три роки Україна втратила від різкого скорочення експорту цукру щонайменше 1 млрд. дол. США. Дисбаланс попиту і пропозиції на світовому ринку цукру також є впливовим фактором загрози економічній безпеці внутрішнього ринку України. Його похідною і фактором додаткової загрози є продовольча безпека та імпортна залежність внутрішнього ринку.

Орієнтація на перспективу вимагає забезпечення паритетного характеру взаємодії внутрішнього і зовнішнього ринків цукру України. При цьому, захист внутрішнього ринку цукру має будуватись, перш за все, на врахуванні специфіки окремих сегментів світового ринку цукру. Так, по відношенню до ринку вільної реалізації цукру та національних ринків країн його провідних виробників, з боку яких існує найбільша загроза економічній безпеці, має бути застосований режим максимального контролю над імпортними операціями. Базовим інструментом його застосування на практиці можуть стати тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі. Система диференційованих і плаваючих ставок імпортного мита повинна забезпечувати встановлення і підтримку такого рівня цін на імпортований цукор, який існує на внутрішніх ринках країн – його виробників. На особливу увагу заслуговує імпорт цукру-сирцю, поставки якого доцільно проводити на підставі щорічного встановлення квот, в залежності від обґрунтованої потреби в ньому, із застосуванням самостійного механізму стягнення імпортного мита. Розроблений підхід вимагає загальнодержавного визнання і затвердження з боку Уряду і Верховної Ради. При цьому, максимальні зусилля по встановленню продуктивних взаємних відносин внутрішнього і зовнішнього ринків цукру мають бути спрямовані на сегмент ринку міждержавних угод і спеціалізованих поставок цукру.

Проведені дослідження засвідчують, що всі форми взаємодії внутрішнього і зовнішнього ринків цукру зводяться переважно до поставок продукції, узгоджених та контрольованих на рівні Уряду. Відсутність внутрішньої організаційної структури власне ринкового типу, наявність на всіх рівнях управлінського механізму стійких ознак директивності, існування сурогатних ринків цукру тощо, потребують розробки методів стимулювання розвитку нових організаційних структур та формувань корпоративного типу, здатних захистити товаровиробників від виробничого та цінового хаосу. В роботі розроблена методика оптимізації структури виробництва таких об’єднань, що дозволяє на основі ефективного управління (координації) і погодження стійкості зв’язків функціонування сукупності галузей сільського господарства і переробної промисловості (видів ринків) та регіональних умов споживання кінцевого продукту – цукру, досягти оптимальних пропорцій між попитом і пропозицією, динамікою оптових і роздрібних цін, а також врахувати тенденції міжнародного поділу раці, розміщення, спеціалізації виробництва та кооперування країн світу. Методика базується на комплексному багаторівневому підході і охоплює систему економіко-математичних моделей. На її основі обґрунтовано пріоритетні заходи щодо реалізації запропонованих положень. Такий підхід дає можливість оптимізувати структуру внутрішнього і зовнішнього ринків цукру та зберігати оптимальні пропорції між ними. Адже, надмірний експорт цукру збіднює внутрішній ринок, провокує підвищення цін на цей продукт, а надмірний імпорт ослаблює позиції власних товаровиробників, змушує шукати дійові економічні механізми захисту вітчизняних товаровиробників.

В третьому розділі “Шляхи підвищення ефективності бурякоцукрового виробництва в системі міжгалузевих відносин” обґрунтовано принципи інформаційного маркетингу галузі в ринкових умовах, основні функції системи інформаційного забезпечення, проведено аналіз ефективності інтеграційних процесів та розроблено прогноз щодо розвитку основних показників бурякоцукрового виробництва України.

На фоні погіршення загального стану виробничої сфери підкомплексу, відбулись кардинальні зміни у сфері перерозподілу готової продукції. Специфіка бурякоцукрового виробництва в Україні полягає в тому, що цукор на внутрішньому ринку є єдиним впливовим носієм солодощів, а тому повний та рівномірний його розподіл на внутрішньому і зовнішньому ринках не можливий лише за рахунок ринкових регуляторів і вимагає додаткової координації з боку органів держаної влади. В роботі запропонована методика суцільного ринкового моніторингу поточних і довгострокових змін на внутрішньому і зовнішньому ринках цукру, а також на ринках супутньої продукції підкомплексу, через систему активного економічного консультування з боку держави. Методика має за мету прогнозування потреби в цукрі для внутрішнього і зовнішнього ринків. Виходячи з того, що основним носієм зв’язку між виробництвом цукру і його споживанням є характер динаміки фактичних норм його споживання, основну увагу в методиці було приділено інструментарію прогнозування урожайності цукрових буряків, їх цукристості і площ посіву, концентрації виробництва та виходу цукросировини. Зазначені підходи були апробовані на матеріалах діяльності асоціації “Київцукор” на протязі 1997-1999 рр. Отримані дані засвідчили негативні тенденції у розвитку підкомплексу в рамках обласної асоціації.

Дослідження особливостей інформаційного маркетингу, а також етапів входження товару на ринок показує, що інформація є одним із тих ресурсів, частка якого у формуванні вартості кінцевого продукту постійно зростає. В роботі обґрунтовано короткострокові та довгострокові прогнози розвитку основних показників роботи галузі, розроблені на основі потреби в цукрі для внутрішнього і зовнішнього ринків з врахуванням того, що критичною межею виробництва цукру для України є, в середньому, рівень 1616 тис. т. Реалізація розробленого алгоритму прогнозування здійснена на матеріалах господарської діяльності асоціації “Київцукор”, куди входить 13 цукрових заводів з площею сировинної зони 55358 га. Економіко-математичний аналіз основних показників бурякоцукрового виробництва асоціації виявив наявність бурякосіючих територій із значними відмінностями у технічних, природних, організаційних умовах виробництва, які потребують визначення пріоритетів їх розвитку, формування виробничих програм функціонування та необхідної інфраструктури.

Методи кластерного аналізу дозволили виділити на множині цукрових заводів підприємства, ідентичні за виробничими і економічними показниками виробництва. В основі багатовимірної класифікації цукрових заводів був використаний алгоритм кластерного аналізу, в якому основними виробничими і економічними показниками стали: потужність промислової переробки цукрових буряків (добова), очікувані обсяги виробництва цукрових буряків, собівартість переробки цукрових буряків, їх цукристість. Розв’язок такої задачі на рівні окремих сировинних зон дозволив виділити бурякосіючі території (зони), які характеризуються певними ознаками територіального районування і стійкими рівнями ефективності виробництва цукрових буряків і цукру. В ході аналізу, цукрові заводи асоціації “Київцукор”, як одного з лідерів регіонального виробництва цукру в Україні, були розподілені на дві групи в залежності від здатності до ефективного функціонування та реалізації стратегії перспективного розвитку бурякоцукрового підкомплексу країни в цілому. Не зважаючи на значні відмінності у виробничих та економічних результатах функціонування українських цукрових заводів та нагальну потребу у зменшенні їх загальної кількості за рахунок підвищення продуктивності найбільш перспективних з них, зазначені підходи щодо групування заводів за показниками економічної ефективності, було використано вперше.

Проведені розрахунки показують, що в першій групі цукрових заводів площа посівів цукрових буряків становить 34270 га при середній урожайності 208,3 ц/га. Очікувані обсяги заготовок цукрових буряків складають 713 тис. т при сумарній добовій нормі переробки 15,9 тис. т, що забезпечує тривалість переробки цукрової сировини на протязі 44,8 діб. При середньому виході цукру 13,08% в першій групі цукрових заводів виробництво цукру на гектар земельної площі склало 2,72 т при середній собівартості переробки за період 1997-1999 років – 47,76 грн.

Сировинна зона другої групи цукрових заводів охоплює 21088 га при середній урожайності за досліджуваний період 201,7 ц/га. Очікувані обсяги заготовок цукрових буряків складають 437 тис. т при сумарній добовій нормі переробки 9,86 тис. т, що забезпечує переробку сировини за 44,3 доби. При середньому виході цукру 12,66% його виробництво на гектар посівної площі складає 2,55 т при середній собівартості переробки 60,44 грн.

Порівняльний аналіз основних показників бурякоцукрового виробництва двох груп цукрових заводів показує, що при однаковій тривалості переробки цукрових буряків обсяги переробки першої групи заводів перевищують обсяги переробки другої групи заводів у 1,6 рази, виробництва цукру на гектар площі на 6,7%, а собівартість переробки сировини у першій групі заводів на 39% нижча у порівнянні з другою групою.

Розроблена методика оцінки особливостей регіонального формування внутрішнього ринку цукру дає можливість визначити рівні ефективності виробництва окремих цукрових заводів, вплив кінцевих результатів на структуру використання ресурсів, оптимальну потужність сировинної зони, попередити виникнення банкрутства для окремих підприємств, вдосконалити економічні і господарські відносини між виробниками і споживачами кінцевої продукції.

Окрім того, ранжування заводів за групами, на підставі проведеного аналізу, відкриває перспективи для реалізації державної політики щодо стимулювання розвитку перспективних підприємств та поступового виведення з економічного циклу малоефективних підприємств, шляхом обґрунтованого перерозподілу ресурсів, а також квот на виробництво сировини і кінцевого продукту – цукру.

ВИСНОВКИ

1.

2.

Такий механізм являє собою сукупність організаційних структур та конкретних форм взаємодії, методів управління ними та правових форм, що формують і підтримують взаємовідносини між суб’єктами цих ринків на основі інтеграції виробництва і збуту кінцевої продукції.

3.

4.