ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В.В.Докучаєва

Александрова Антоніна Іванівна

УДК 631.16:631.115.11

ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ
ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕЛЯНСЬКИХ
(ФЕРМЕРСЬКИХ) ГОСПОДАРСТВ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному аграрному університеті
ім. В.В.Докучаєва Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук доцент
Ульянченко Олександр Вікторович,
Харківський національний аграрний університет
ім. В.В.Докучаєва, завідувач кафедри економічної кібернетики,
декан економічного факультету

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Перебийніс Василь Іванович,
Полтавська державна аграрна академія,
завідувач кафедри менеджменту і права

кандидат економічних наук, професор,
Брюховецький Іван Миколайович,
Сумський національний аграрний університет,
завідувач кафедри організації сільськогосподарського
виробництва, основ підприємництва та агробізнесу

Провідна установа – Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук, відділ форм господарювання, м.Київ

Захист відбудеться “10” жовтня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 Харківського національного аграрного університету за адресою: 62483, м.Харків, п/в “Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, к.213.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету за адресою: 62483, м.Харків, п/в “Комуніст-1”, ХНАУ, корп. 1.

Автореферат розісланий “5” вересня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради | А.В.Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аграрна реформа в Україні передбачає комплексну перебудову та техніко-технологічне переоснащення агропромислового виробництва, розвиток кооперації й інтеграції, впровадження різних організаційно-правових форм господарювання, заснованих на принципах економічної самостійності та приватної власності. Однією з таких організаційно-виробничих форм є селянське (фермерське) господарство. Його право на рівність з іншими формами господарювання в АПК закріплене законами України, указами Президента, постановами та декретами Кабінету Міністрів та іншими законодавчими актами. Їх реалізація викликала у селянина підприємницький інтерес, ініциативу, соціальну активність.

Створення в аграрному секторі країни багатоукладної економіки не тільки забезпечило одержання від нових підприємств додаткової кількості сільськогосподарської продукції, а й змінило стереотипи в управлінні, організації та технології виробництва на основі здорової конкуренції між підприємствами всіх форм власності.

фермерський сектор поки що не став одним із основних напрямів сільськогосподарського виробництва, недосконалою є організаційно-виробнича структура господарювання. А основними факторами, які істотно впливають на розвиток фермерських господарств і на вибір напряму їх виробничої діяльності, є рівень забезпеченості земельними, трудовими, фінансовими, матеріально-технічними ресурсами.

Питанням формування господарського механізму ринкового типу, вивченню методологічних аспектів змін відносин власності та форм господарювання в аграрному секторі економіки України присвячені наукові праці вітчизняних учених – І.І.Лукінова, П.Т.Саблука, О.М.Онищенка, В.Я.Месель-Веселяка, М.Г.Лобаса, В.В.Зіновчука, Л.М.Анічина, І.М.Брюховецького, В.П.Мартьянова, М.Й.Маліка, Л.Ю.Мельника, П.М.Макаренка, В.П.Ситника, О.В.Крисального, В.В.Липчука, М.В.Зубця, В.Й.Шияна, М.Ф.Соловйова, О.В.Ульянченка, В.К.Горкавого, В.І.Перебийніса, А.В.Македонського та інших дослідників.

Але, з нашої точки зору, поки що недостатньо вивчені проблеми наукового обгрунтування виробничих напрямів спеціалізації, раціональних розмірів та оптимальної галузевої структури селянських (фермерських) господарств, їх ресурсозабезпеченості, міжфермерської кооперації й агропромислової інтеграції. Процес реформування аграрного сектора ще не закінчився. становлення фермерського укладу на селі зазнає чимало труднощів. Становище ускладнюється кризовою ситуацією в аграрному секторі економіки України.

Отже, значна кількість методологічних і практичних питань досліджуваної проблеми вивчені недостатньо. необхідний комплексний підхід до вирішення проблеми ефективності функціонування селянських (фермерських) господарств, забезпечення їх конкурентоздатності, визначення раціональних розмірів, створення оптимальної галузевої структури. Це вимагає подальшого наукового обгрунтування основних аспектів розвитку селянських (фермерських) господарств і є актуальним на даному етапі розвитку аграрного сектора України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою тематичного плану НДР кафедри економічної кібернетики ХНАУ з проблеми “Розробка пропозицій щодо механізму підвищення ефективності управління агроресурсами в умовах реформування відносин власності та форм господарювання” та кафедри статистики й економічного аналізу ХНАУ з проблеми “Обгрунтування оптимальних виробничо-галузевих структур різних типів селянських (фермерських) господарств (на прикладі господарств Харківської області)”. номер державної реєстрації 0100U004225.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є економіко-математичне обгрунтування раціональних розмірів та оптимізація галузевої структури селянських (фермерських) господарств в умовах Харківської області з урахуванням їх ресурсного потенціалу, рівня спеціалізації, тенденцій розвитку.

Досягненню поставленої мети сприяло вирішення таких задач:

-

-

-

-

-

-

-

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є процес формування та функціонування селянських (фермерських) господарств в Україні і в Харківській області в умовах ринкової економіки, обгрунтування раціональних розмірів та оптимізація галузевої структури господарств, визначення напрямів розвитку міжфермерської кооперації й агропромислової інтеграції.

Об’єктом наукового дослідження є селянські (фермерські) господарства України та Харківської області. Для поглибленого аналізу з метою виявлення факторів, які забезпечують високорентабельну господарську діяльність в умовах неврегульованих ринкових механізмів, було обрано селянське (фермерське) господарство “Альфа” Золочівського району Харківської області.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектична теорія пізнання та системний підхід до вивчення досліджуваної проблеми, фундаментальні положення економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем економіки, організації й управління виробництвом у селянських (фермерських) господарствах, законодавчі та нормативно-правові документи.

Дослідження проводилися з використанням таких методів: економіко-статистичного, монографічного, розрахунково-конструктивного, абстрактно-логічного, експериментального, статистичних групувань, середніх величин, економіко-математичного моделювання. Розв’язання економіко-математичних задач з обгрунтування розмірів та оптимальної галузевої структури селянських (фермерських) господарств здійснювалося на ПЕОМ.

Наукова новизна результатів досліджень полягає в опрацюванні теоретичних і практичних положень удосконалення організаційно-економічних основ ефективного функціонування селянських (фермерських) господарств, створення конкурентоспроможної структури виробництва в умовах ринкових відносин.

Уперше з використанням методики, удосконаленої в процесі досліджень, визначено раціональні розміри та оптимальну галузеву структуру селянських (фермерських) господарств досліджуваного регіону з урахуванням спеціалізації, в тому числі з виробництва тваринницької продукції. По декількох варіантах розмірів земельних угідь розраховано економічну ефективність виробничої діяльності цих господарств за напрямами спеціалізації.

узагальнено світовий досвід розвитку селянських (фермерських) господарств і зроблено поглиблений аналіз сучасного стану фермерського сектора.

Дістали подальший розвиток:

-

-

-

Раніше сформульовані положення доповнені:

-

-

Практичне значення одержаних результатів. розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування селянських (фермерських) господарств Харківської області на основі узагальнення досвіду діяльності кращих з них, зокрема господарств “Альфа” в Золочівському, “Світанок” у Близнюківському, “Краснопавлівський” у Первомайському, “Колос” у Шевченківському районах, фермерського господарства В.Д. Коньшина та “Райдуга” в Куп’янському районі Харківської області.

результати оптимізаційних розрахунків дозволили визначити раціональні параметри технологічних та економічних показників діяльності фермерських господарств рослинницького, тваринницького та змішаного виробничих напрямів.

Дисертант брала безпосередню участь в обстеженні селянських (фермерських) господарств Харківської області на завдання Харківського обласного управління статистики.

Основні положення, викладені в дисертації, є достовірними і можуть бути використані селянськими (фермерськими) господарствами й асоціаціями фермерів.

Міжфермерська кооперація дозволить селянським (фермерським) господарствам розв’язати основні виробничі проблеми в нелегких ринкових умовах.

Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В.Докучаєва на кафедрах статистики й економічного аналізу та економічної кібернетики, Інститутом післядипломної освіти при Харківському національному аграрному університеті, а також керівниками обласного АПК. Про впровадження результатів дослідження є відповідні довідки.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням здобувача, і всі наукові результати отримані автором особисто. Вони полягають зокрема в удосконаленні методичних підходів до визначення напрямів спеціалізації селянських (фермерських) господарств, до обгрунтування їх раціональних розмірів та оптимальної галузевої структури, до аналізу витрат і доходів в селянських (фермерських) господарствах, до з’ясування основних недоліків державного та ринкового регулювання при формуванні селянських (фермерських) господарств.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише положення, які є результатом особистих розробок здобувача. У спільній науковій праці №2 (за списком опублікованих робіт з теми дисертації) автором виконано детальний аналіз стану та намічено шляхи розвитку селянських (фермерських) господарств у Харківській області. У спільній роботі №3 автору належить методика розробки перспектив відтворення сільського населення, включаючи і фермерський сектор.

Апробація результатів дослідження. Розроблені автором рекомендації та методичні положення щодо визначення раціональних розмірів та оптимальної галузевої структури селянських (фермерських) господарств, обгрунтування необхідності міжфермерської кооперації схвалені та прийняті до впровадження Золочівським і Куп’янським управліннями сільського господарства та продовольства.

Основні положення та висновки дисертаційної роботи експериментально перевірені і практично використовуються у фермерських господарствах Харківської області.

Підсумки наукового дослідження доповідались автором і були схвалені на науково-практичних конференціях Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва (1990-2002 рр.), Харківського державного технічного університету сільського господарства (2000-2001 рр), Бєлгородської державної сільськогосподарської академії (Росія, 2000-2002 рр.), а також на з’їздах обласної та районних асоціацій фермерів у містах Золочеві та Куп’янську Харківської області (2000-2001 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 12 наукових праць, у тому числі 9 у фахових виданнях, з них дві у співавторстві. загальний обсяг публікацій 5,3 друк.арк.

структура та обсяг роботи. Структура дисертаційної роботи підпорядкована загальному задуму досліджень і визначена його межами. Викладена на 228 сторінках комп’ютерного тексту. складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає в себе 192 найменування. містить 45 таблиць, 16 рисунків, 13 додатків.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, характеризується ступінь вивченості досліджуваної проблеми, визначаються зв’язок роботи з науковими програмами, мета та задачі дослідження, обгрунтовуються наукова новизна та практичне значення результатів дослідження, відображається їх апробація, визначається особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретичні аспекти становлення та розвитку селянських (фермерських) господарств” розглядаються теоретичні положення щодо обгрунтування розмірів і форм господарського використання землі, аналізуються вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, в яких розкрито методичні питання та соціально-економічні передумови становлення і розвитку селянських (фермерських) господарств, а також правові й організаційно-економічні основи їх функціонування та розвитку в умовах аграрної реформи. Розглядаються аспекти еволюційного шляху розвитку селянського землекористування в Україні.

Становлення селянських (фермерських) господарств є тривалим і складним процесом, тісно пов’язаним з розвитком ринкових відносин на селі. Цей процес слід аналізувати не тільки з чисто економічних позицій, а й з урахуванням соціально-економічних і психологічних наслідків.

правовою основою розвитку фермерства в Україні є закон “Про селянське (фермерське) господарство”. Фермерство характеризується як форма підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. На відміну від інших організаційно-правових форм господарювання, підприємницька діяльність фермера безпосередньо пов’язана з володінням або власністю на землю та використанням землі як основного засобу виробництва продукції та джерела доходів.

У фермерському господарстві гармонійно поєднуються споживання та нагромадження, оскільки основною метою діяльності конкретного фермерського господарства є економічна вигода, тобто одержання більшого прибутку за менших затрат при виробництві товарної сільськогосподарської продукції, її переробці та реалізації.

Селянські (фермерські) господарства як одна з рівноправних форм господарювання на селі об’єктивно спрямовують свою діяльність на зміцнення продовольчої бази країни. здійснюючи виробництво, переробку та збут сільськогосподарської продукції, вони зобов’язані дбати про підвищення та раціональне використання земельних угідь, природних і трудових ресурсів, про збереження родючості грунтів, сприяти соціальному розвитку села.

При вивченні сучасного стану проблеми зроблено спробу узагальнити соціально-економічні та правові аспекти розвитку господарського землекористування. Як основні напрями виділені: право володіння, право розпоряджання, право використання землі. При цьому особливу увагу приділено формам земельної власності. На наш погляд, серед них діють тільки дві основні форми: державна і приватна; всі інші форми (колективна, колективно-пайова, акціонерна) є їх похідними і лише формами господарського використання землі.

Узагальнення теорії та практики організації селянських (фермерських) господарств свідчить про процес їх укрупнення та розвиток кооперативних зв’язків між ними.

На кожному етепі функціонування селянського (фермерського) господарства власник повинен визначати доречність розширення або зміни спеціалізації господарства. Для найкращого використання всіх ресурсів (землі, техніки, споруд, робочої сили тощо), які є у розпорядженні фермера, необхідно перш за все забезпечити раціональне сполучення різних галузей сільськогосподарського виробництва.

Основою реформування сільського господарства є утвердження та реалізація прав селян щодо власності на землю, запровадження ефективного механізму економічного та правового регулювання земельних відносин через оренду земельних ділянок, введення земель сільськогосподарського призначення в економічний оборот заставних операцій із землею для одержання банківських кредитів, поступове залучення цих земель в організований і контрольований державою земельний ринок. Приватна власність на землю має сприяти його розвитку.

У другому розділі “Сучасний стан і тенденції розвитку селянських (фермерських) господарств у Харківській області” виконано поглиблений організаційно-економічний аналіз сучасного стану розвитку селянських (фермерських) господарств в Україні в цілому та в Харківській області зокрема, а також розглянуто проблеми розвитку фермерства, обгрунтовано необхідність формування механізму його державної підтримки та стимулювання.

Аналіз сучасного стану розвитку й умов функціонування фермерських господарств дає підставу стверджувати, що фермерство вже існує як одна із організаційно-правових форм господарювання, які створюють багатоукладність аграрного сектора. Одна з основних переваг фермерського сектора полягає в більш повній реалізації інтересів працівника – власника майна та землі. На сьогодні завданням розвитку фермерських господарств є не кількісне зростання, а якісні зміни організації виробництва, що забезпечить підвищення економічної ефективності функціонування селянських (фермерських) господарств.

Законодавчою базою для розвитку фермерства стали закони України: “Про селянське (фермерське) господарство” (зі змінами та доповненнями), “Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва”, декрет Кабінету Міністрів України “Про приватизацію земельних ділянок”, земельний кодекс України. При цьому набуло особливого значення ставлення громадськості, селян і керівників сільсько-господарських підприємств до розвитку фермерського сектора.

Перші фермерські господарства в області почали створюватися в 1990 р., і на 01.01.
2001 р. було 1179 господарств загальною площею сільськогосподарських угідь 109 тис.га, з них 102 тис.га ріллі (6% від загальної площі ріллі в області). Варто зазначити, що протягом усього періоду існування фермерства в області спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості фермерських господарств. У 2000 р. їх стало на 77 більше, ніж у 1999 р., а площа землекористувань розширилася більш ніж у два рази в основному за рахунок оренди земельних паїв. Пік створення фермерських господарств припав на 1993 р., коли їх число зросло майже на 500 одиниць у порівнянні з попереднім роком.

Реформування аграрного сектора у сфері майнових і земельних відносин сприяло збільшенню кількості фермерських господарств: громадяни почали використовувати власні та орендовані земельні ділянки (паї) для створення фермерських господарств; великі господарства створювалися на базі колективних сільськогосподарських підприємств старого типу. Щорічно (за винятком 1998 р.) кількість фермерських господарств проти попереднього року зростала, за останні п’ять років - приблизно на 40 господарств щороку. Середній розмір сільськогосподарських угідь збільшився в порівнянні з 1992 р. на 61,0 га, ріллі - на 59,9 га.

Розміри фермерських господарств є важливим показником, за яким можна робити висновок про розвиток фермерства, ефективність господарювання (табл. 1).

Таблиця 1

Розміри та розвиток фермерських господарств в Україні і Харківській області

Показники | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2000 р. у % до 1996 р.

Кількість фермерських господарств:

Україна | 35353 | 35927 | 35485 | 35884 | 38428 | 108,7

Харківська область | 1094 | 1160 | 1096 | 1102 | 1179 | 107,8

Припадає с.-г. угідь на господарство, га:

Україна | 23,6 | 25,9 | 29,0 | 32,4 | 56,1 | 237,7

Харківська область | 34,9 | 37,4 | 41,2 | 44,2 | 92,3 | 282,1

Харківська область, % до України | 138,6 | 134,0 | 128,9 | 126,9 | 161,0 | 116,2

Середньорічна кількість працівників на господарство, чол.:

Україна | 1,8 | 2,1 | 1,9 | 1,9 | 1,9 | 105,6

Харківська область | 1,2 | 1,4 | 1,3 | 1,5 | 2,0 | 166,7

Припадає на господарство, од.:

Україна:

трактори | 0,50 | 0,49 | 0,50 | 0,45 | 0,77 | 154,0

комбайни | 0,20 | 0,10 | 0,10 | 0,10 | 0,20 | 100,0

Харківська область:

трактори | 0,71 | 0,76 | 0,67 | 0,81 | 0,76 | 107,0

комбайни | 0,14 | 0,13 | 0,14 | 0,14 | 0,13 | 92,9

Вироблено валової продукції (у спів-ставних цінах 2000 р.), всього млн грн.:

Україна | 358,4 | 510,6 | 453,1 | 557,5 | 1046,9 | 292,1

Харківська область | 17,2 | 19,0 | 14,5 | 24,2 | 49,9 | 290,1

Припадає валової продукції на господарство, тис. грн.:

Україна | 10,1 | 14,2 | 12,8 | 15,5 | 27,2 | 269,3

Харківська область | 15,7 | 16,4 | 13,2 | 22,0 | 42,3 | 269,4

Розміри господарств формуються так, щоб забезпечити більш раціональне використання системи машин, повну зайнятість сім’ї фермера протягом року та гарантувати найбільшу віддачу на одиницю вкладеного капіталу. фермер, крім цього, повинен мати вигоду від застосування сучасних технологій та одержувати прибуток від господарської діяльності.

Після виходу Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектора економіки” фермери виявили високу активність: 148 фермерів уклали договори оренди на 58,7 тис. га з 8,5 тис. власників земельних сертифікатів; 20 фермерів взяли в оренду цілісні майнові комплекси колишніх КСП (38 тис.га) і досить непогано господарюють. Це “Колос”, “Промінь” і господарство А.С.Васеніна в Богодухівському районі, “Альфа” і господарство В.М.Орлова в Зо-лочівському районі, господарства В.Д.Коньшина і А.І.Солонченка в Куп’янському районі, “Колос” і “Конвалія” в Шевченківському районі та ін. Землю орендують як малоземельні фермерські господарства, так і ті, що мають значні площі.

Виходячи з демографічної ситуації в Україні, з досвіду зарубіжних країн, можна передбачити, що чисельність сільського населення України, а відповідно і чисельність зайнятих у сільськогосподарському виробництві зменшуватиметься, зростатиме землезабезпеченість і як наслідок збільшуватимуться розміри селянських (фермерських) господарств. Нині їх розміри формуються стихійно, без відповідних економічних розрахунків, саме тому значно коливаються.

Пріоритетною галуззю у фермерських господарствах є рослинництво. У загальному обсягу валової продукції, виробленої фермерами в 2000 р., його питома вага становила близько 96%. Тваринництво є більш трудомісткою галуззю, що потребує цілорічно не лише неабияких затрат праці і коштів, а й спеціалізованих приміщень, кормосховищ та інших виробничих потужностей. Фермерські господарства на даному етапі їх становлення в своїй більшості фінансово неспроможні забезпечити ведення інтенсивного прибуткового тваринництва, тому ця галузь малопоширена, а в окремих районах зовсім відсутня. Зокрема в Коломацькому, Кегичівському районах жодне фермерське господарство не займається виробництвом продукції тваринництва.

За 2000 р. селянськими (фермерськими) господарствами було вироблено валової продукції (у співставних цінах 2000 р.) на суму 49,9 млн грн., що вдвічі більше, ніж у попередньому році. Незважаючи на істотне збільшення обсягів виробництва відносно минулого періоду, внесок фермерів у загальнообласне виробництво продукції аграрної сфери залишається незначним – 2,5%, у тому числі в галузі рослинництва – 3,8%, у тваринництві - менше 0,5%.

У структурі витрат на виробництво продукції рослинництва та тваринництва в селянських (фермерських) господарствах найбільшу питому вагу мають матеріальні витрати – близько 70%, витрати на оплату праці складають 10,4%, загальновиробничі витрати ? 4,5 %, інші витрати на виробництво – 15,7% (рисунок).

Реалізація продукції, виробленої у фермерських господарствах, відбувається по традиційних каналах: переробні підприємства, комерційні структури, продаж на ринку (якщо є умови доставки). Досить поширений серед фермерів бартерний обмін (обмін сільськогосподарських продуктів на паливно-мастильні матеріали, запасні частини, насіння високих репродукцій тощо).

Ціни реалізації сільськогосподарської продукції в селянських (фермерських) господарствах принципово не відрізнялися від цін у сільгосппідприємствах, дещо вищими вони були на пшеницю, яловичину та свинину, нижчими – на цукрові буряки (фабричні) та на молоко.

Для подальшого розвитку фермерства особливої значимості набуває економічна підтримка, надійний політичний, соціальний та юридичний захист фермерських господарств з боку держави.

аналіз свідчить, що великі селянські (фермерські) господарства є найбільш ефективними. це дає підставу відмовитися від поширеної уяви про селянське (фермерське) господарство як про дрібнотоварне. І необхідно всіляко сприяти формуванню фермерських господарств великих розмірів – за рахунок довгострокової оренди. Використовуючи землю на правах оренди, легше в разі необхідності варіювати розмірами землекористування. У зв’язку з широким розвитком орендних відносин на сучасному етапі створюються принципово нові умови для розвитку фермерства.

Ураховуючи умови та тенденції розвитку селянських (фермерських) господарств у Харківській області, ми спробували методом екстраполяції обчислити прогнозні показники кількості фермерських господарств та площ їх землекористувань. розрахунки з використанням поліноміальної функції другого порядку показали, що до 2006 р. середній розмір одного селянського (фермерського) господарства може збільшитися майже в два рази в порівнянні з
2000 р., а кількість фермерських господарств зменшиться.

Для забезпечення стабільного розвитку фермерських господарств та адаптації їх до нових умов господарювання необхідно обгрунтувати основні напрями подальшого розвитку селянських (фермерських) господарств з урахуванням природно-економічних факторів, міжфермерської кооперації та державної підтримки.

У третьому розділі “Основні напрями підвищення економічної ефектив-ності функціонування селянських (фермерських) господарств” обгрунтовуються розміри та галузева структура селянських (фермерських) господарств у залежності від виробничих напрямів спеціалізації, економіко-математичні моделі для програмного забезпечення виробничо-фінансових розрахунків, пропозиції щодо вирішення екологічних проблем функціонування фермерських господарств, розгляда-ються особливості економічних взаємовідносин фермерів при кооперуванні.

Розміри селянських (фермерських) господарств визначаються як раціональні, коли за певної спеціалізації, механізації виробництва, забезпеченості трудовими ресурсами досягається найбільш ефективне сполучення всіх факторів виробництва й одержання максимуму прибутку.

Як показало дослідження, при розробці оптимізаційних моделей селянських (фермерських) господарств важливе значення має вибір системи сівозмін.

Об’єктивною умовою успішної виробничої діяльності реформованих підприємств АПК є оптимізація галузевої структури виробництва та визначення її відповідного рівня.

Більшість селянських (фермерських) господарств через невеликі розміри не можуть здійснювати багатогалузеве виробництво, тому в більшості випадків ефективність їх функціонування визначається обраним виробничим напрямом спеціалізації відповідно до природно-економічних умов регіону та розміщенням господарства.

Відомо, що спеціалізація як головний організаційно-економічний фактор визначається суспільним поділом праці, орієнтацією на виробництво обмежених видів продукції або частини продукту в певному технологічному циклі. Спеціалізація створює передумови для впровадження комплексної механізації виробництва, інтенсивних та індустріальних технологій, прогресивних методів організації виробництва, забезпечує зменшення накладних витрат, отже, зниження собівартості продукції, тобто є одним із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва, що дуже важливо для дрібнотоварного виробництва.

У ході досліджень було розроблено методику обгрунтування раціональних розмірів та оптимальної галузевої структури селянських (фермерських) господарств з попереднім визначенням їх спеціалізації. Ця методика дозволяє реалізувати економіко-математичну модель селянського (фермерського) господарства, проводити багатоваріантні розрахунки в короткі терміни, що особливо необхідно за умов ринкової економіки.

При розробці методики ставилося завдання визначити оптимальну галузеву структуру селянського (фермерського) господарства та його економічну ефективність.

Було визначено сім основних напрямів спеціалізації, найбільш характерних для досліджуваного регіону: виробництво зерна; зерна та соняшнику; зерна та цукрових буряків; овочів; молока; м’яса великої рогатої худоби; свинини.

У відповідності до спеціалізації було розроблено економіко-математичні моделі селянських (фермерських) господарств та визначено їх параметри. Так, аналіз економічної виробничої діяльності фермерського господарства зернового напряму при різних площах ріллі (табл.2) дозволяє зробити висновок, що невелике фермерське господарство матиме збитки, а зі збільшенням розмірів до раціональних меж ефективність виробництва зростатиме. Аналогічні результати одержані і по господарствах інших напрямів спеціалізації.

оптимізація параметрів виробництва продукції (тваринництва, рослинництва) передбачає визначення виробничих параметрів фермерського господарства, при яких прибуток буде найбільшим. До них належать площа ріллі під кожною культурою, урожайність, поголів’я худоби, необхідна кількість кормів, розмір виробничих витрат, стартова сума капіталу, асортимент валової та товарної продукції, обсяг цих видів продукції в натуральному та грошовому виразі, реалізаційні ціни тощо.

Особливе значення в забезпеченні високоефективного виробництва має оптимальність виробництва. До найважливіших факторів, які сприяють її досягненню, належить кооперація фермерів і взагалі сільськогосподарських товаровиробників. Одним із факторів підвищення ефективності використання земельних ресурсів є розвиток міжфермерської кооперації, особливо у сфері використання техніки. багатьом господарствам за розмірами свого землекористування не потрібно постійно застосовувати багато видів техніки, тому кооперація фермерів є найбільш доцільним засобом технічного забезпечення господарств. використання техніки на основі лізингу, як показують дослідження, вигідно лише на кооперативних умовах.

Іншою сферою застосування кооперації є сфера переробки. селянські (фермерські) господарства можуть самі виходити на ринок готової продукції, що значно підвищить їх ефективність. Але для організації переробки продукції необхідно вкладати капітал, якого у фермера часто не вистачає. органи державної влади повинні стати гарантами перед кредитними установами, тим більше що прямий вихід виробника на ринок значно підвищує гарантію повернення кредиту. Така можли-вість для одержання кредитів сприятиме розвитку кооперації в цілому.

Таблиця 2

Розрахунок економічної ефективності виробничої діяльності
фермерського господарства зернового напряму

Показники | Варіанти за площею ріллі, га | Проектне рішення,

360 га

20 | 50 | 100 | 200 | 300 | 400

Вартість товарної продукції, тис. грн. | 32 | 80 | 160 | 320 | 480 | 640 | 576

Виробництво зерна, т | 75 | 195 | 375 | 750 | 1125 | 1500 | 1350

Витрати праці, всього люд.-год. | 147,2 | 363,8 | 556,3 | 994,7 | 1380,1 | 1730,2 | 1420,9

У тому числі:

механізовані роботи | 121,6 | 301,5 | 462,5 | 828,7 | 1151,4 | 1445,0 | 1188,9

ручні роботи | 25,6 | 62,3 | 93,8 | 166,0 | 228,7 | 285,2 | 232,0

Насіння, тис. грн. | 3,75 | 9,76 | 18,77 | 37,55 | 56,33 | 75,1 | 67,6

Добрива, тис.грн. | 6,86 | 17,82 | 34,27 | 68,55 | 102,8 | 137,1 | 123,4

Паливно-мастильні матеріали, тис. грн. | 2,43 | 6,06 | 9,96 | 18,5 | 26,41 | 33,9 | 28,9

Засоби хімічного захисту, тис. грн. | 1,97 | 5,12 | 9,85 | 19,7 | 29,6 | 39,4 | 34,5

Автоперевезення, тис.грн. | 0,13 | 0,34 | 0,66 | 1,32 | 1,98 | 2,64 | 2,4

Амортизаційні відрахування, тис. грн. | 5,45 | 13,69 | 22,43 | 41,67 | 57,45 | 63,8 | 22,9

Ремонт і технічне обслуговування, тис. грн. | 6,10 | 15,53 | 26,59 | 50,54 | 70,34 | 75,67 | 75,1

Собівартість, тис.грн. | 32,34 | 79,7 | 149,01 | 289,58 | 420,88 | 525,26 | 457,6

У тому числі на 100 га ріллі | 161,7 | 159,4 | 149,01 | 144,8 | 140,3 | 131,3 | 127,1

Прибуток, тис.грн. | -0,34 | 0,3 | 10,99 | 30,42 | 59,12 | 114,74 | 118,4

У тому числі на 100 га ріллі | -1,7 | 0,6 | 10,99 | 15,2 | 19,7 | 28,7 | 32,9

Рентабельність, % | -1,05 | 0,4 | 7,4 | 10,5 | 14,0 | 21,8 | 25,9

Нами визначено, що кооперативні відносини в аграрному секторі виявляються, з одного боку, як процес об’єднання трудових, матеріально-технічних ресурсів і грошових коштів сільськогосподарських товаровиробників, з іншого, як форма співдружності на договірних і взаємовигідних умовах. організаційно-економічні основи створення та функціонування аграрних кооперативів багато в чому залежать від напряму їх діяльності.

За результатами аналізу й узагальнення діяльності аграрних кооперативів нами обгрунтована їх класифікація за такими ознаками: форма власності, виробничий напрям і рівень спеціалізації, розмір і ступінь самостійності.

Протягом багатьох років не було належного підходу до використання землі. Високий рівень розораності, значні площі під просапними культурами, порушення технологій обробітку грунту призводять до змиву родючого шару, до ерозійних процесів і зниження вмісту гумусу. Водній і вітровій ерозії піддано 40% орних земель. Процес ерозії розвивається швидко, і на сьогодні в Україні 13 млн га (третина) змитих земель. Щорічні втрати грунту становлять 350-600 млн т, а в них 10-20% гумусу. Це означає, що у фермерських господарствах органічні та мінеральні добрива витрачаються лише на компенсацію змитих поживних елементів, а не на підвищення родючості грунту.

А бажання фермерів одержати найбільший прибуток від землі не завжди є екологічно виправданим. Еродовані грунти в Харківській області складають 45% всіх орних земель. Першочерговими заходами з охорони земель на 2001-2005 рр. передбачено консервацію еродованих земель на площі 56 тис.га. Залуження орних угідь, захист земель від водної ерозії, науково обгрунтовані сівозміни з диференційованим підходом до використання ріллі, контурно-меліоративна організація території на площі 198 тис.га сприятимуть зменшенню змиву грунту.

Землі, одержані фермерами після рекультивації, а також землі, які раніше не використовувалися, не родючі. Щоб збагатити їх і не допустити деградації родючих грунтів, необхідно здійснювати розширене відтворення грунтів, використовуючи агроекологічні принципи і застосовуючи економічні методи стимулювання земле-користувачів, які забезпечують раціональне використання грунтів.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Оптимальні показники виробничої програми змодельованих господарств можуть служити орієнтиром при формуванні виробничих типів в умовах Харківської області, що забезпечить їх ефективне функціонування і не тільки самоокупність, а й розширене відтворення.

8. для підвищення економічної ефективності функціонування фермерських господарств пропонується:

-

-

-

-

-

9. Першочерговими заходами щодо підтримки фермерських господарств та їх економічного стимулювання мають стати: допомога в розширенні земельних площ, у збільшенні бюджетних коштів на погашення процентних ставок кредитів Національного банку, у придбанні матеріально-технічних ресурсів на умовах лізингу, надання більшої самостійності у виборі ринків збуту продукції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

АНОТАЦІЇ

Александрова А.І. Підвищення економічної ефективності функціону-вання селянських (фермерських) господарств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва, Харків, 2002.

У дисертаційній роботі викладено основні результати дослідження проблеми формування та розвитку селянських (фермерських) господарств в Україні і в