Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Жив’юк Андрій Анатолійович
УДК 94(477) “19” Самчук
Вплив громадсько-політичної та літературної діяльності
Уласа Самчука на розвиток української національної свідомості (1920-і-1990-і роки)
Спеціальність 09.00.12 – українознавство
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Київ – 2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Центрі українознавства Київського
національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: Сергійчук Володимир Іванович,
доктор історичних наук, професор, директор Центру українознавства
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти: Шаповал Юрій Іванович, доктор історичних наук,
професор, керівник Центру історичної політології Інституту політичних
та етнонаціональних досліджень Національної Академії наук України
Папакін Георгій Володимирович, кандидат історичних наук,
начальник відділу інформації, використання Національного
архівного фонду та зовнішніх зв’язків Державного комітету архівів України
Провідна установа: Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича
Національної Академії наук України
Захист відбудеться “ 02 ” жовтня 2002 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.01 при Центрі українознавства
Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
01033, Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 108.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського
національного університету імені Тараса Шевченка
(м.Київ, вул. Володимирська, 58)
Автореферат розісланий “ 28 ” серпня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук Піскун В.М.
Загальна характеристика дисертації
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. ЇЇ обсяг становить 207 сторінок. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, висновків, списку джерел і літератури (28 сторінок, 359 назв) та 1-го додатку на 16 сторінках.
Вступ. Актуальність дослідження. Улас Олексійович Самчук (1905-1987) – український письменник і громадсько-політичний діяч, який більшу частину свого життя (57 з 82 прожитих років) провів на еміграції – в Німеччині, Чехословаччині, Канаді. Він є автором 20 книжкових видань, більше 200 публікацій у періодиці, які складає переважно публіцистика – репортерська, редакторська, політична, літературно-критична.
Художні твори У.Самчука, зокрема трилогія “Волинь”, роман “Марія”, мали значний вплив на розвиток української національної свідомості у 1930-х-1940-х роках. Інші твори письменника стали помітним явищем українського літературного процесу (трилогія “Ост”), важливим мемуарним джерелом, зокрема про події Другої світової війни (“П’ять по дванадцятій”, “На білому коні”, На коні вороному”). У 1980 р. журналом “Современник” (Торонто) кандидатура У.Самчука висувалась на здобуття Нобелівської премії з літератури, при чому була відзначена також його громадська діяльність.
Дослідження громадсько-політичного шляху, пройденого У.Самчуком, еволюції його суспільно-політичних поглядів та їх впливу на розвиток української національної свідомості складає суть наукової проблеми, яку ми поставили перед собою у даній студії. Підставу для її розробки дає активна участь У.Самчука в тих громадсько-політичних процесах, які відбувались в Україні і навколо неї впродовж 1920-х -1980-х років.
Актуальність обраної для дослідження проблеми зумовлена кількома причинами. По-перше, нині відбувається інтенсивний процес повернення в Україну художньо-ідейної спадщини У.Самчука (за період 1991-2001 рр. здійснено більше 10 книжкових і журнальних видань його творів загальним тиражем понад 1 млн. примірників), творчість письменника стала предметом вивчення у вузах та загальноосвітніх школах. Твори У.Самчука, за даними газети “Книжник Review”, стабільно знаходяться в числі лідерів продажів серед книжок, виданих в Україні (зокрема, романи “Марія”, “Куди тече та річка”). За цих умов залишається ненаписаною наукова біографія У.Самчука, відсутня також її науково-популярна версія, що створює додаткові труднощі для дослідників, викладачів, студентів, учнів.
По-друге, творчість У.Самчука тісно пов’язана з його громадсько-політичною діяльністю, а у багатьох випадках (особливо це стосується публіцистики) – і зумовлена нею. Дослідження громадсько-політичного вектора біографії У.Самчука, еволюції його суспільно-політичних поглядів дає, на нашу думку, можливість прослідкувати динаміку розвитку ідеології українського державотворення впродовж ХХ ст., суттєво уточнити і доповнити наукову версію новітньої історії України.
По-третє, вимагає наукового спростування крайньо заідеологізована оцінка, дана у свій час творчому доробкові і громадсько-політичній діяльності У.Самчука в радянській історіографії та публіцистиці. Якщо літературознавство за 10 останніх років зробило значний крок у напрямку розгляду творчості У.Самчука, виходячи із суто мистецьких критеріїв, то нові історичні студії, з об”єктивним аналізом його громадсько-політичної діяльності на основі використання доступних нині джерел, практично відсутні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у рамках програми Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Дослідження проблем українознавства в системі сучасних загальносвітових тенденцій розвитку націотворчих концепцій”.
Об’єкт дослідження - громадсько-політична і творча біографія Уласа Самчука.
Предмет дослідження - становлення і еволюція його суспільно-політичних поглядів, специфіка, значення і наслідки його громадсько-політичної діяльності, які синтезують, у кінцевому підсумку, громадсько-політичний портрет Уласа Самчука.
Хронологічними рамками дослідження є 1920-і-1990-і роки. Нижня хронологічна межа (1920-і) - початок громадсько-політичної діяльності У.Самчука та опублікування його перших художніх творів. Верхня межа - повернення його творчої та ідейної спадщини в Україну після проголошення її незалежності (1990-і). Вихід верхньої межі дослідження за життєві хронологічні рамки У.Самчука зумовлений специфікою теми і відповідною їй структурою роботи.
Методологічною основою дисертації є принцип об’єктивності та історизму, методи аналітичної і синтетичної критики джерел та наукової літератури. Застосовувалися також хронологічний та порівняльно-історичний методи аналізу подій та процесів, пов’язаних із формуванням та еволюцією суспільно-політичних поглядів У.Самчука, впливом його громадсько-політичної діяльності і художньої творчості на розвиток української національної свідомості. Здійснювалось їх поєднання з біографічним та ретроспективним методом досліджень. Залучення соціологічних методів (репрезентативного) спричинене спробою визначити міру впливу творчості У.Самчука на формування і розвиток української національної свідомості. Огляд наукової літератури з досліджуваної теми проводився за хронологічним та структурно-тематичним принципами історіографії.
Метою дисертаційного дослідження є створення максимально об’єктивного, вписаного у контекст новітньої історії України громадсько-політичного портрета Уласа Самчука, визначення впливу його діяльності на розвиток української національної свідомості на основі вивчення, систематизації і наукового аналізу всіх доступних для нас джерел.
У відповідності до поставленої мети визначено такі основні завдання:
- узагальнити відомі й ввести до наукового обігу мало з’ясовані факти біографії У.Самчука;
- визначити і обгрунтувати головні періоди життя, громадсько-політичної та творчої діяльності У.Самчука;
- висвітлити роль У.Самчука в подіях і процесах, що мали місце в добу новітньої української історії:
· діяльності УВО, КР ПУНу, УНО, його участь у подіях на Закарпатті в 1938-1939 рр.;
· діяльності ОУН м в роки Другої світової війни, зокрема редагування У. Самчуком газети “Волинь”;
· роль У.Самчука в діяльності МУРу, повоєнному політичному та мистецькому житті Західної української еміграції;
- з’ясувати вплив літературної творчості У. Самчука, як одного з визначальних факторів, на рівень української національної свідомості, зокрема у 1920-х - 1940-х роках та після 1991 р.;
- простежити відображення в еволюції суспільно-політичних поглядів У.Самчука еволюції політичного середовища, до якого він належав, і яке, значною мірою, впливало на формування української державницької ідеології;
- проаналізувати вплив “синтетичної” концепції державотворення, автором якої є У.Самчук, на повоєнну самоорганізацію української діаспори та її співвідношення з реаліями державного будівництва в Україні після 1991 р..
Наукова новизна дисертації визначається метою, предметом, авторською постановкою та вирішенням завдань дослідження.
Робота є одним із перших в українській та зарубіжній історіографії комплексним дослідженням багатогранної громадсько-політичної діяльності У.Самчука та впливу його творчості на розвиток української національної свідомості.
У дисертації вперше вводиться до наукового обігу великий масив архівних та документальних матеріалів, пов’язаних з діяльністю української політичної еміграції 1930-х-1980-х рр. На основі їх аналізу:- створено наукову версію біографії У.Самчука з акцентом на його громадсько-політичній діяльності;
- спростовано ідеологічно заангажовану оцінку громадсько-політичної діяльності У.Самчука радянською історіографією та публіцистикою;
- дістало подальший розвиток питання вивчення ідеології українського державотворення у ХХ ст. на прикладі еволюції суспільно-політичних поглядів У.Самчука;
- зроблено спробу застосування методів соціологічного аналізу для вивчення впливу мистецької творчості У. Самчука на розвиток української національної свідомості.
Практичне значення результатів дисертації полягає в можливості їх використання при розробці відповідних спецкурсів для студентів філологічних та історичних факультетів вузів України, при вивченні біографії та творчості У.Самчука в загальноосвітній школі. Одна з таких спроб зроблена нами у співавторстві з кандидатом філологічних наук Наталією Паскевич у хрестоматійному збірнику для 11 кл.:
Усе для школи: Українська література. 11 кл. – Вип.2: Улас Самчук /упорядк., статті А.Жив’юк, Н.Паскевич. – Київ-Львів: АртЕк, 2001. – 64 с.
Окрім того, головні результати роботи можуть бути покладені в основу наукової концепції повного видання творів Уласа Самчука в Україні. Практичним аспектом роботи вважаємо також те, що досліджена “синтетична” концепція У. Самчука досить органічно відповідає потребам сучасного державотворення в Україні.
Апробація результатів дослідження. Загальна концепція та основні положення дисертації обговорювалися на засіданні відділу новітньої історії України інституту українознавства ім.Івана Крип’якевича у Львові та на засідання вченої ради Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження викладені автором у доповідях і повідомленнях на конференціях різних рівнів: V Волинській історико-краєзнавчій конференції “Минуле і сучасне Волині. Історичні постаті краю” (Луцьк, 1991), регіональній науковій конференції “Велика Волинь: минуле і сучасне” (Рівне, 1991), науковій конференції “Повернення Уласа Самчука” (Рівне, 1993), урочистій академії “Улас Самчук – видатний український письменник ХХ ст.” (Тернопіль, 1993), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Українська періодика: історія і сучасність”, (Львів, 1993), науковій конференції “Улас Самчук: письменник і громадський діяч” (Рівне, 1994), І Міжнародній науково-практичній конференції “Освіта в українському зарубіжжі: досвід становлення і перспективи” (Київ, 2000).
Основні положення дисертації викладені у 8 публікаціях, з яких 4 оприлюднені у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України в галузі історичні науки.
Основний зміст дисертації
У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, наукова мета та завдання. Визначена наукова новизна роботи, подана методологічна основа дисертації, її практичне значення, попередня апробація, наведена структура.
У першому розділі “Історіографія та джерела дослідження” проаналізовано стан вивчення теми в історіографії, дано характеристику джерельної бази дослідження.
Історіографічний аналіз проблеми показує, що предметом розгляду наявних на сьогодні наукових досліджень, популярних публікацій і відгуків, у центрі яких знаходиться постать Уласа Самчука, є, майже виключно його літературна творчість. Виходячи з формальних ознак – коли із якою метою написані – ці праці можна класифікувати наступним чином:
1. рецензії, відгуки, подані безпосередньо після виходу у світ тих або інших художніх творів У.Самчука; можна зафіксувати три найбільших хвилі критичних публікацій такого роду – у середині і другій половині 1930-х, кінці 1940-х та кінці 1950-х років;
2. літературознавчі розвідки та огляди, що стосуються творчості У.Самчука, написані з віддалі часу: ті, що з’явилися до певних “дат” від дня народження письменника, створення ним окремих творів та відразу після смерті У.Самчука1 ; дослідження творчості У.Самчука, написані після 1991 р.2 .
1 Мох О. Десятиліття “Волині” Уласа Самчука //Краківські вісті. – 1942. – Ч. 274-276. – 8 -22 грудня; Лятуринська О. Улас Самчук //Літературна газета (Мюнхен). – 1956. - Ч.2. – Лютий; Клиновий Ю. Улас Самчук – його сімдесятиріччя //Слово: література, мистецтво, критика, мемуари, документи. – Зб.6. – Торонто, 1975. – С.230-234; Луців Л. Слово про автора // Самчук Улас. Слідами піонерів: Епос української Америки. – Джерзі-Ситі-Ню-Йорк, 1980. –с.265-268; Костюк Г. Образотворець “времени лютого” //Свобода. – 1976. – 18-26 березня; Тарнавський О. Традиція Кожом’яки: дещо про органічні джерела й паралелі в творчості Уласа Самчука //Слово. – Зб.1. – Нью-Йорк, 1962. – С.330-340; Шевельов Ю. Спроби дружніх портретів: Улас Самчук із-над Флегетону //Сучасність. – 2000. – Ч.5. –С.126-131.
Пінчук С. Улас Самчук та його роман про голодомор 33-го //Самчук Улас. Марія. – К, 1991. – С.171-188; Він же. Улас Самчук і його роман-епопея “Волинь” //Самчук Улас. Волинь. – Т.2. – К., 1993. – С.325-333; Він же. Дві епопеї Уласа Самчука //Вітчизна. – 1993. - №11-12. – С.141-146; Він же. Бандерівський роман Уласа Самчука //Вісті з України. – 1994. – 10-16 листопада; Він же. Улас Самчук //Слово і час. – 1995. - №2. – С.11-17; Мовчан Р. Улас Самчук //Українська проза ХХ століття в іменах. - Ч.1. – К., 1997. – С.155-173; Вона ж. Улас Самчук (1905-1987) //Українська література - 11 клас. – Київ-Ірпінь, 2000. - С.294-312; Безхутрий Ю. Коні Уласа Самчука //Березіль. – 1996. – Ч.5-6. – С.164-179; Штонь Г. Улас Самчук //Історія української літератури ХХ століття. – Кн.2. – К., 1998. – С.239-244; Мариненко Ю. Улас Самчук: матеріали до вивчення творчості письменника в школі. – Кіровоград, 1994. – 42 с.; Фасоля А. Великий учитель свого народу: вивчення творчості Уласа Самчука в середній школі. – Тернопіль, 2000. – 96 с.; Волинські дороги Уласа Самчука. Збірник. – Рівне, 1993. – 108с.; Улас Самчук. Ювілейний збірник. – Рівне, 1994. – 108 с.; Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: літературознавство. – Вип.6. – Тернопіль, 2000. – 150 с. та ін.
Автори переважної більшості названих праць розглядають виключно мистецьку компоненту у діяльності У.Самчука, виразно, а часом і конфронтаційно, відмежовуючись від його біографії і громадсько-політичного шляху, пройденого письменником. Тому для спостереження і аналізу еволюції Самчука-політика, громадського діяча, публіциста вони дають мало. Винятком є студії Оксани Веретюк1 та Наталії Буркалець2 , хоча автор останньої розвідки здійснює теж в основному літературознавчий аналіз воєнної публіцистики У.Самчука.
Відсутність в українській історіографії цілісного громадсько-політичного портрета У.Самчука на фоні національно-визвольних, державотворчих, ідеологічних, політичних процесів, які відбувались в Україні і навколо неї впродовж ХХ століття, можна пояснити виключно суб’єктивними факторами. По-перше, У.Самчук організаційно ніколи не належав до жодної партії, перебуваючи ніби “поза політикою”. По-друге, через звинувачення у колабораціонізмі під час Другої світової війни, висунуті проти У.Самчука у 1950-х-1980-х роках радянською та націоналістичною пропагандою, утворився певний психологічний бар’єр щодо оцінки його громадсько-політичної діяльності.
Такий висновок підтверджує аналіз розвідок Анни Власенко-Бойцун3 та Юрія Шаповала4 , які з надзвичайною обережністю висвітлюють комплекс порушених проблем. Даними працями та статтею Ганни Божук5 про перебування У.Самчука в Карпатській Україні в 1938-1939 рр., обмежується нині вивчення громадсько-політичної діяльності У.Самчука.
А.Власенко-Бойцун характеризує У.Самчука як публіциста, починаючи від 1938 р., зупиняючись детальніше на “рівненському” (1941-1943) та “діпівському” (1945-1948) періодах. Така
структура роботи була зумовлена відсутністю у дослідниці доступу до передвоєнних матеріалів. Щодо 1941-1943 і 1945-1948 років, то А.Власенко-Бойцун розглядає, оцінюючи досить високо, тільки публіцистичну діяльність У.Самчука, що не відповідає громадсько-
Веретюк О. Самчукова рецепція Польщі // Наукові записки ТДПУ. Серія: літературознавство. – Вип.6. – Тернопіль, 2000. – С.36-43.
Буркалець Н. Мистецтво Уласа Самчука – публіциста (за матеріалами газети “Волинь”) // Наукові записки ТДПУ. Серія: літературознавство. – Вип.6. – Тернопіль, 2000. – С.21-27.
Власенко-Бойцун А. Улас Самчук як публіцист // Слово. – Зб.12. – Вудсток, 1990. – С.121-132.
Шаповал Ю.Г. Газета “Волинь” як український часопис (1941-1944 рр.) // Збірник праць науково-дослідного центру періодики. – Львів, 1994. – Вип.1. – С.122-138; Він же. Чого не гоїть огонь? // Дзвін. – 1995. – №12. – С.119-127.
Божук Г. Громадсько-політична діяльність Уласа Самчука в Карпатській Україні //Українське слово. – 1995. – 9 березня.
відіграв чи намагався відіграти у визначений період.
Дослідження Ю. Шаповала грунтовніші за спробу А. Власенко-Бойцун, оскільки базуються на комплексному, всесторонньому аналізові редакторської і журналістської праці У.Самчука у 1941-1943 рр. Однак не всі узагальнення, зроблені Ю. Шаповалом, є безсумнівними. Так він оцінює публіцистику У.Самчука як “буф-клоунадну”, для чого немає підстав з огляду на ту роль, яку відігравала газета “Волинь” та її дочірні видання у формуванні національної свідомості населення краю протягом 1941-1942 рр.
Проблематики громадсько-політичної діяльності У. Самчука частково стосуються ряд загальних праць, автори яких розглядають питання історії України 1930-х-1940-х років. У В.Косика1 знаходимо документальний матеріал щодо причин і обставин арешту У.Самчука німецькою владою в Рівному у березні 1942 р.; стаття В.Маруняка2 проливає світло на роль У.Самчука в Культурній референтурі ПУН як голови секції мистців, письменників і журналістів; П.Стерчо3 окреслив роль У. Самчука у подіях 1938-1939 рр. на Закарпатті як “пресово-інформаційного референта УНО”; окремі факти про участь У. Самчука в українському громадському житті на території міжвоєнної Чехословаччини наводить С.Наріжний4 .
В.Ковалем5 зібраний багатий, в основному архівний фактичний матеріал, який характеризує український національний рух та діяльність українських установ під німецькою окупацією, в т.ч. йдеться про функціонування української преси, до чого був безпосередньо причетний У. Самчук. Однак підхід застосований дослідником, відзначається певною однобокістю, як щодо визначення ступеня залежності українських періодичних видань від окупаційної влади, так і стосовно висвітлення проблеми в територіально-часовому розрізі.
Грунтовний огляд української легальної преси періоду 1917-1939 та 1941-1944 рр. здійснив у своєму дослідженні І. Павлюк.6 Автор
1 Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. – С.220-227.
Маруняк В. Культурна референтура ПУН в роках 1937-1942 //Український історик. – 1985. – Ч.1-4. – С.75-80.
Стерчо П. Карпато-Українська держава. – Торонто, 1965.
Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. – Ч.1. – Прага, 1942. – С.488; Він же. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції. 1919-1939: матеріали зібрані С.Наріжним до частини другої. – К., 1999. – С.67.
Коваль В.М. Доля української культури за “нового порядку” (1941-1944 рр.) //Український історичний журнал. – 1993. - №11-12. – С.15-38.
Павлюк І. Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр. – Львів, 2001. – 288 с.
висвітлює процес становлення та розвитку української преси, показує її місце в національно-визвольній боротьбі, культурному та економічному житті України. До “найвідоміших фігур української журналістики цього часопростору” І. Павлюк зараховує Уласа Самчука, роблячи, разом з тим, застереження щодо “невблаганних обставин”, які змушували письменника ”іти на компроміси”. Вразливим місцем фактологічно насиченої книги І. Павлюка є, на нашу думку, недостатній, а часом і поверховий, аналіз зібраного матеріалу.
Громадсько-політична діяльність У.Самчука частково - опосередковано висвітлюється в книгах, присвячених О.Ольжичу1 та О.Телізі2 .
Окремого розгляду потребують праці радянських істориків та публіцистів. В радянській історичній літературі ім’я У.Самчука згадувалось побіжно. При цьому він називався “фашистським борзописцем”3 , а редагована ним газета “Волинь” – “органом українських націоналістів” та “фашистською рептилькою”4 . Розгорнута фальсифікація літературної і, особливо, громадсько-політичної діяльності У.Самчука була здійснена не істориками, а публіцистами і літераторами, зокрема Ю.Мельничуком5 , Д.Цмокаленком6 , Б.Харчуком7 , Ю.Омельчуком8 та ін. Співставлення їх “памфлетів” з оригіналами статей У.Самчука демонструє, як за допомогою незначних купюр та окремих змін у тексті першоджерела, доповнених тенденційним коментарем, можна цілком змінити зміст написаного.
Поза увагою дослідників залишається соціологічний аспект літературної та публіцистичної діяльності У.Самчука, тобто безпосередній вплив його творчості на становлення української національної свідомості у 1930-х-1940-х роках.
Таким чином, на сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, у якому була б висвітлена громадсько-політична діяльність та еволюція суспільно-політичних поглядів У.Самчука.
Окремі періоди його громадсько-політичної діяльності (співпраця у
Ольжич Олег. Незнаному воякові: заповідане живим //Упорядк., післям. і прим. Л.Череватенка. – К., 1994. – 432 с.
Теліга Олена. О краю мій… : твори, документи, біографічний нарис /Впорядк.Н.Миронець. – К., 1999. – 496 с.
Боротьба трудящих західних областей УРСР проти фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу /Замлинський В.О., Мороз В.К., Примеров Ю.В., Стафійчук І.П., Чугайов В.П. – К., 1984. – С.84.
Коваль М.В. Общественно-политическая деятельность трудящихся Украинской ССР в период Великой Отечественной войны. - К., 1977. – C.201.
Мельничук Ю.Улас Самчук дома і на Україні // Жовтень. – 1957. - №6. –С.109-127; Він же. Під чужим порогом: памфлети, фейлетони, статті. - К., 1974. – С.38-55, 98-107.
Цмокаленко Д. Сповідь людомора //Літературна Україна. – 1965. – 23 лютого.
Харчук Б. Розстріляні ночі. – К., 1979. – 66с.
Омельчук , Змова. – Львів, 1967. – С.27-51.
першій половині 1930-х років з УВО, головування в МУРі (1945-1948), спроби згуртування української еміграції на американському континенті (1950-і-1970-і роки) взагалі не потрапили в поле зору дослідників, інші періоди (участь у подіях на Закарпатті 1938-1939 рр., приналежність до ОУН м напередодні і під час Другої світової війни) висвітлені фрагментарно. Не дослідженою залишається проблема формування і розвитку суспільно-політичних поглядів У.Самчука. Не написана також його наукова біографія, а короткі біографічні довідки в енциклопедичних та словникових виданнях містять ряд неточностей.
Такий стан наукової розробки порушеної нами проблеми є додатковим доказом актуальності даного дисертаційного дослідження.
Вихідними даними для розробки наукової проблеми, її джерельною базою служили для нас нововиявлені та опубліковані документальні матеріали. У 1994 р. з Канади до України був переданий особистий архів У.Самчука, який з 1988р. перебував у його музеї-архіві в Торонто. Після повернення в Україну архів був розділений: бібліотека і особисті речі письменника зайняли місце у музеї Уласа Самчука у с.Тилявка Шумського району Тернопільської області, вся рукописна спадщина перейшла на збереження до Відділу рукописних фондів і текстології інституту літератури НАНУ. Її науковий опис та систематизація завершені у 2001 р., в результаті чого утворився фонд 195, що нараховує близько 1400 одиниць зберігання. Серед них автографи творів, переважно недрукованих, статей, виступів, щоденники 1941-1987рр., обширне листування, журнальні і газетні матеріали, фотодокументи1 .
Частина празького архіву У.Самчука, зокрема його щоденники 1928-1929 рр., знаходяться у ЦДАВОВУ в колекції документальних матеріалів українських націоналістичних емігрантських установ, організацій і осіб2 . Архів газети “Волинь”, редагованої У.Самчуком, частково зберігся в ДАРО3 , там само знаходиться повний комплект цієї газети за 1941-1944 рр. з більш як 70 публікаціями Самчука-редактора, репортера, оглядача. Окремі матеріали віднайдені в ДАЗО (щодо набуття У. Самчуком громадянства Карпатської України)4 ,
Відділ рукописних фондів і текстології інституту літератури Національної академії наук України. – Ф.195. Самчук У.О.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. – Колекція окремих документальних матеріалів українських націоналістичних емігрантських установ, організацій і осіб.
Державний архів Рівненської області. – Ф.Р-280. Матеріали видавництва “Волинь” в Ровно.
Державний архів Закарпатської області. – Ф.4с/18. – Оп.2. – Спр.8. – Арк.1-3.
ЦДІАЛ (його перша автобіографія)1 та ДАТО (документи з часу навчання у Крем’янецькій гімназії)2 .
Більшість газетних і журнальних видань 1930-х років, де У.Самчук виступав як літератор та публіцист, виявлені нами у ЛНБ ім. В. Стефаника. Це “Сурма”, “Розбудова нації”, “ЛНВ”, “Вістник”, “Наша бесіда”, “Самостійна думка”, “Дзвони”, “Пробоєм”, “Українське слово”, “Нова свобода”.
Фотодокументи, лист та записані на магнітній стрічці спогади ми отримали у 1993 р. від першої дружини У. Самчука Марії Зоц-Рахуби, яка померла у 1994 р. В роботі використано також документи і матеріали з фонду літературно-меморіального музею Уласа Самчука в с.Дермань Здолбунівського району Рівненської області.
Щодо опублікованих джерел, то документальні матеріали з німецьких архівів, які стосуються політичної діяльності У.Самчука під час Другої світової війни, містяться у “Літописові УПА”3 . Частково опубліковані листування У.Самчука з Д.Нитченком4 , Є.Маланюком5 , О.Штулем6 та щоденники У.Самчука (1941-1943 рр.)7 . Публікація щоденників, на нашу думку, втратила на науковій вартості через недостатній коментар та розходження у багатьох місцях видрукуваного тексту з оригіналом.
Важливим джерелом при написанні дисертації стали книги споминів, вражень, нотаток, листів, записок У.Самчука ”П’ять по дванадцятій”8 , “На білому коні”9 , “На коні вороному”10 , “Плянета Ді-Пі”11 . Детальна самохарактеристика, у тому числі свого громадсько-політичного шляху, аналіз причин і наслідків подій, свідком і учасником яких був автор, численні портретні замальовки відомих українських політиків, вчених, громадських діячів, письменників, влучні
1 Центральний державний історичний архів у Львові. – Ф.309. Наукове товариство ім.Шевченка, Львів. – Спр.2405.
Державний архів Тернопільської області. – Ф.351.
Літопис УПА. – Т.21: УПА у світлі німецьких документів. – Кн.3: червень 1941 – травень 1943. – Торонто, 1991. – С.122, 192.
Листи Уласа Самчука до Дмитра Нитченка /Публ.Д.Нитченка //Березіль. – 1993. – Ч.7-8. – С.79-85.
Сім листів Уласа Самчука до Євгена Маланюка /Публ.М.Неврлого //Сучасність. – 1996. – Ч.3-4. – С.140-144.
Листи Уласа Самчука до Олега Штуля //Самчук У. Так, як бачило око і відчувала душа /Упорядк. і вступ.слово К.Криворучко. – К., 1998. – С.316-318.
Самчук Улас. Щоденник (1941-1943 рр.) /Публ і прим. М.Терещенко //Наукові записки ТДПУ. – Серія: літературознавство. – Вип.6. – Тернопіль, 2000. – С.124-148.
Самчук У. П’ять по дванадцятій: записки на бігу. – Буенос-Айрес, 1954. – 232 с.
Самчук У. На білому коні: спомини і враження. – Вінніпег, 1980. – 252 с.
Самчук У. На коні вороному: спомини і враження. – Вінніпег, 1990. – 360 с.
Самчук У. Плянета Ді-Пі: нотатки й листи. – Вінніпег, 1979. – 356 с.
спостереження та зауваження про ментальність українців та сусідніх з ними народів дають підстави розглядати ці книги як самостійний джерельний комплекс, який заслуговує на окрему наукову розвідку. Разом з тим, спогади У.Самчука вимагають критичного підходу і фактологічної перевірки шляхом зіставлення їх з іншими архівними і опублікованими матеріалами.
Допоміжну, але необхідну роль у процесі роботи над дисертацією виконало ознайомлення з текстами художніх творів У.Самчука.
Таким чином, зазначені архівні джерела, котрі введені в науковий обіг, а також опрацьовані, згідно з окресленою темою, опубліковані документи, мемуарна література, періодика, творча спадщина У.Самчука та її критичний аналіз в історіографії дали можливість досягти мети і виконати завдання дисертаційного дослідження. При роботі з архівними матеріалами та публікаціями дисертант дотримувався критичного підходу, всебічного аналізу та співставлення даних з іншими джерелами.
У другому розділі “Формування суспільно-політичних поглядів Уласа Самчука та початок його громадсько-політичної діяльності (1920-і-1930-і роки)” досліджуються суспільно-політичне та культурно-освітнє становище західноволинських земель у 1910-1920-х роках, особливості розвитку Закарпаття та життя української політичної еміграції у міжвоєнній Чехословаччині; простежується ідеологічний, політичний, культурологічний, ситуативний вплив процесів і явищ, які відбувались в означему просторі, на формування світоглядних і суспільно-політичних поглядів У.Самчука; з’ясовуються деталі його біографії; висвітлюється і аналізується початковий етап його громадсько-політичної діяльності.
Другий розділ складається з трьох підрозділів, які охоплюють основні етапи біографії, громадсько-політичного і творчого дозрівання та діяльності У.Самчука в довоєнний період.
У першому підрозділі “Формування суспільно-політичних поглядів Уласа Самчука” розглянуто фактори, які визначили характер його світогляду і еволюцію суспільно-політичних переконань. Серед них: обставини родинні - вплив “малої батьківщини” (“трикутник Дермань-Тилявка-Крем’янець”) на формування особистості юнака; обставини освітні - особливу роль зіграла українська мішана приватна гімназія ім.Івана Стешенка у Крем’янці; обставини конкретно-історичні – державно-територіальні, політичні, ідеологічні зміни, які відбувались в Україні і навколо неї впродовж 1910-1920-х років. Окремо виділяємо фактор внутрішньо-особистісний – прагнення У.Самчука “стати письменником”, який, у поєднанні з названими чинниками, визначив напрямок і повороти життєвої і громадсько-політичної біографії У.Самчука.
Емпіричною основою для дослідження процесу формування суспільно-політичних поглядів У.Самчука стали основні факти його біографії – до початку першої еміграції. Розглядаються причини, які спонукали У.Самчука нелегально покинути у 1927 р. Польщу: його арешт і ув’язнення у 1924 р. та подальший нагляд поліції за ним, неможливість продовжити навчання, мобілізація до польського війська. Аналіз причин еміграції У.Самчука та нелегальний спосіб її здійснення дозволяють кваліфікувати її як політичну.
Прослідковується еволюція світоглядних і суспільно-політичних поглядів У.Самчука у 1920-х роках – від націонал-комунізму до інтегрального націоналізму.
У другому підрозділі “Початок громадсько-політичної діяльності Уласа Самчука (перша половина 1930-х років)” узагальнено та проаналізовано “празький період” його біографії. Переїхавши на рубежі 1920-х-1930-х років до Праги, У.Самчук опинився в одному з головних епіцентрів наукового, культурно-мистецького, політичного життя української міжвоєнної еміграції.
Будучи у Празі, він відвідував відділ філології Українського вільного університету, зібрання українського студентського товариства “Зарево”, був членом Українського історико-філологічного товариства, Союзу українських журналістів і письменників на чужині.
У 1930-х роках У.Самчук пов’язав свою громадсько-політичну діяльність з націоналістичним підпіллям, тісно співпрацював з УВО-ОУН. Формально він не був членом цих організацій, що утруднювало наше дослідження. Як свідчать виявлені нами факти, У.Самчук відігравав помітну роль в УВО-ОУН як публіцист, літератор, публічний промовець. Особливо тривалим був період його співробітництва з часописом “Сурма”, пов’язаний із важливими суспільно-політичними подіями на західно-українських землях на початку 1930-х років, зокрема, з організацією масового спротиву режимові “санації”. З 1937 р. У.Самчук очолив секцію мистців, письменників і журналістів у новоствореній Культурній референтурі Проводу українських націоналістів (ПУН). За завданнями ПУНу, впродовж 1930-х років У.Самчук часто відвідував різні європейські міста – Берлін, Париж, Рим, Дрезден, Флоренцію, Венецію, майже щоліта бував на Закарпатті.
“Празький період” став найпліднішим у творчій біографії У.Самчука. У цей час були написані і видані найрезонансніші його твори – трилогія “Волинь” (Львів, 1932-1937), романи “Гори говорять!” (Чернівці, 1934), “Марія” (Львів, 1934), “Кулак” (Чернівці, 1937).
Третій підрозділ другого розділу “Політична і журналістська діяльність Уласа Самчука в період Карпатської України (1938-1939 рр.)” присвячений аналізові ролі, яку зіграли українські еміграційні політичні сили, в першу чергу ОУН, серед посланців котрої на Закарпатті
перебував У.Самчук, у проголошенні Карпато-Української держави. Функціонально роль Культурної референтури ПУНу у подіях
на Закарпатті 1938-1939рр. полягала, насамперед, у налагодженні ефективної культурно-освітньої та пропагандивно-агітаційної роботи серед населення краю. Зусилля представників еміграційної та місцевої еліти були об’єднані в організаційних рамках Української мистецької громади “Говерля”, до якої, серед інших, належав У.Самчук. Громада провадила культурно-освітній лекторій, що систематично діяв у Хусті, а несистематично, у виїздах – на провінції. Від “Говерлі” У.Самчук “об’їхав з промовами цілу країну, не минувши ні одного міста, містечка і навіть більших сіл”. Окрім того, У.Самчук виконував обов’язки референта пропаганди Українського національного об’єднання, публікував агітаційні матеріали напередодні виборів до Сейму Карпатської України.
Період 1938-1939 рр. став важливим етапом у кристалізації журналістської майстерності У.Самчука. Документом доби Карпатської України є серія з 15 репортажів, видрукуваних ним у газеті “Українське слово” (Париж), в якості спеціального кореспондента якої У.Самчук офіційно перебував на Закарпатті. А.Власенко-Бойцун називає його у цьому зв’язку “звітодавцем командування Карпатської Січі” до згаданого часопису.
Не отримавши зовнішньополітичної підтримки і визнання, Карпато-Українська держава виявилась нежиттєздатною під натиском угорської агресії. Невдача з утвердженням Карпато-Української державності, стала, на нашу думку, однією з причин наступного розколу ОУН, коли перед українським націоналістичним рухом постала дилема: розраховувати у боротьбі за українську незалежність на допомогу зовнішніх сил, насамперед Німеччини, чи орієнтуватись на власні сили. З іншого боку, блискавичність і організаційна стрункість подій на Закарпатті породили ілюзію в тому, що подібне можна буде повторити після початку радянсько-німецької війни.
У третьому розділі “Політична і журналістська діяльність Уласа Самчука в період Другої світової війни” розглянуто вплив У.Самчука, опосередкований через організаційні структури, до яких він належав (ОУНм, Українська рада довір’я, видавництво і газета “Волинь”, німецьке пресове агенство ДНБ) на розвиток підокупаційної ситуації в Україні. Аналіз проблеми здійснювався у двох площинах з метою виявлення діяльнісного та творчого впливу У.Самчука на розвиток української національної свідомості.
У першому підрозділі третього розділу “Улас Самчук і газета “Волинь” (1941-1943 рр.)” через призму редакторської і журналістської діяльності У.Самчука досліджено участь в подіях Другої світової війни представників української еміграції, об’єднаних навколо Культурної референтури ПУНу. Функціональний аналіз діяльності Української ради довір’я на Волині, видавництва та часопису “Волинь” в Рівному дав можливість розкрити завдання і методи їх реалізації, які ставила перед собою у 1941-1943 рр. ОУНм. Зокрема, це спроба на початку
радянсько-німецької війни досягти політичного компромісу з німецькою окупаційною владою у питанні відновлення української державності, використання пропагандивно-видавничої справи для активізації впливу на українську національну свідомість та з метою створення українських владних інституцій. Редакторська діяльність та публіцистика У. Самчука зіграли тут особливу роль, як фактор пробудження національної свідомості українського населення на території рейхскомісаріату “Україна”, що, в свою чергу, стало важливою передумовою для початку антинацистського Руху опору на Волині у 1942-1943 рр.
На основі скрупульозного аналізу всього написаного і опублікованого У. Самчуком впродовж 1941-1943 рр., а також німецьких архівних джерел, де мельниківський рух і У. Самчук розглядаються як ворожі щодо Третього рейху, спростовано звинувачення проти нього у співпраці з окупантами як редактора “Волині” і кореспондента ДНБ.
У другому підрозділі “Вплив літературної творчості Уласа Самчука на розвиток національної свідомості українців у 1930-1940-х роках”
на основі залучення широкого масиву різноманітних за походженням джерел (періодика, мемуари, епістолярій, документи установ і
організацій) показано суттєвий вплив літературної творчості
У. Самчука на становлення національної свідомості та розгортання українського національного-визвольного руху.
Причини, які зумовили це явище, полягали у тематиці творів письменника, ідейній спрямованості його творчості, створенні галереї образів вольових, національно свідомих і переконаних людей, які стали прикладом для наслідування, особливо для західноукраїнської молоді.
Громадський розголос і національно-виховне значення творчості У.Самчука прослідковано на трьох умовних рівнях:
- оцінка книг У. Самчука українською та іншомовною літературною критикою, в тому числі через присудження їм літературних премій і нагород;
- ставлення до творчості У. Самчука з боку владних структур в Україні – польських, радянських і німецьких;
- оцінка впливу літературної творчості У. Самчука на формування української національної свідомості у 1930-х-1940-х роках шляхом залучення свідчень сучасників.
У четвертому розділі “Роль Уласа Самчука в розбудові Мистецького українського руху і повоєнній самоорганізації української діаспори” з’ясовано основні факти біографії, значення громадсько-політичної діяльності та художньої творчості У.Самчука з 1945 по 1987 р.
У першому підрозділі “Концепція “синтези” Уласа Самчука як спроба втілення української державницької ідеї” виокремлено
”діпівський” період його діяльності. Опинившись після закінчення
Другої світової війни у таборах переміщених осіб, У.Самчук очолив Мистецький український рух (МУР). МУР, який об’єднав митців різної політичної орієнтації, мав стати, на думку його голови, організаційним інструментом для вироблення і переведення у площину практичної діяльності нової, “синтетичної” української державницької ідеології. “Концепція синтези” У.Самчука виявилась закономірним підсумком його громадсько-політичної еволюції, зміни ним “націоналістичного світогляду… на демократичний”. Вона полягала у запереченні партій та партійної ідеології і обгрунтуванні необхідності появи “синтетично думаючих людей”, які мають взяти на себе ведучу роль у національному проводі. Українська еміграція, розведена політичним протистоянням в різні сторони, не була готовою до адекватного сприйняття Самчукової “синтетичної концепції”. Для реалізації своїх ідей голова МУРу не проявив також достатнього організаційного хисту. Водночас, інституційна конверсія українських політичних партій на еміграції і пошук політичного консенсусу між ними дали помітні результати в середовищі української діаспори в Європі та на американському континенті у 1950-х-1980-х роках.
У “діпівський” період У.Самчук видрукував романи “Юність Василя Шеремети” (Мюнхен, 1946-1947), “Морозів хутір” (Регенсбург, 1948), які художньо відобразили світоглядні та ідеологічні пошуки і еволюцію письменника.
У другому підрозділі “Громадська та публіцистична діяльність Уласа Самчука після виїзду до Канади (кінець 1940-х-перша половина 1980-х років)” підсумовано наслідки творчої та громадської діяльності У.Самчука на американському континенті. Серед них участь у заснуванні та роботі організації українських письменників “Слово”, членство в Українській вільній академії наук, діяльності ряду громадських і політичних організацій – Союзу українських жертв радянської окупації, Української революційно-демократичної партії, Організації демократичної української молоді, Української національної ради, Українського національного союзу та ін. У.Самчук входив до комісії – журі конкурсу проектів пам’ятника Шевченку у Вашингтоні, здійснив велику кількість поїздок Америкою і Європою, співпрацював з багатьма періодичними виданнями, опублікувавши з кінця 1940-х до 1970-х років в українських еміграційних часописах 55 статей на різноманітну тематику – від політичних коментарів до літературно-мистецьких оглядів і портретів.
Більшість художніх та мемуарних творів У.Самчука “канадського” періоду були видані у Вінніпезі зусиллями товариства “Волинь” та Інституту дослідів Волині: “На білому коні” (1972), “На коні вороному” (1975), “Плянета Ді-пі” (1979), “Втеча від себе” (1982). Інші книги У.Самчука, видані у 1950-х-1970-х роках: “П’ять по дванадцятій” (Буенос-Айрес, 1954), “Темнота” (Нью-Йорк, 1957), “Чого не гоїть огонь” (Нью-Йорк, 1959), “На твердій землі” (Торонто, 1967), “Живі
струни” (Детройт, 1976). У 1980 р. У.Самчук висувався на здобуття Нобелівської премії з літератури, хоча її не отримав.
“Канадський” період життя і діяльності У.Самчука характерний тим, що письменник постійно знаходився в епіцентрі подій, що відбувались в середовищі української діаспори. Його намагання досягти об’єднання різних політичних, громадських, культурних чинників на позаідеологічних, позапартійних засадах стали складовою частиною створення Світового конгресу вільних українців. У Канаді
