НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЖИЛА МИКОЛА ІВАНОВИЧ

УДК 636:611:619:615.9:636.2

МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІВ ІМУННОЇ СИСТЕМИ МОЛОДНЯКА

ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ, ВИРОЩЕНОГО

НА РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНІЙ МІСЦЕВОСТІ

16.00.02 – патологія, онкологія і морфологія тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

КИЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Львівській державній академії ветеринарної медицини
ім. С.З. Ґжицького, Міністерствa аграрної політики України

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор
Урбанович Павло Павлович, Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького,
професор кафедри патологічної анатомії і гістології

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, доцент
Борисевич Борис Володимирович,
Національний аграрний університет,
завідувач кафедри патологічної анатомії,

доктор ветеринарних наук
Горальський Леонід Петрович,
Державний агроекологічний університет України, завідувач кафедри анатомії і гістології

Провідна установа: Інститут експериментальної і клінічної
ветеринарної медицини УААН,
лабораторія патоморфології, м. Харків,
Міністерства аграрної політики України

Захист відбудеться 27 березня 2002 р. о 1000 годині на засіданні спе-ціалізованої вченої ра-ди Д 26.004.03 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Ге-роїв Оборони, 15, навчальний корпус №3, ауд. №65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 11, навчальний корпус №10.

Автореферат розіслано 15 лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Міськевич С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до ра-діо-ак-тив-ного забруднення значної території України. Безумовно, що перебування тварин на тери-торіях, забруднених ра-діо-нук-лі-дами, та годівля кормами міс-цевого походження під-дають їх організм по-стій--ному зовнішньому й внутрішньому опро-мі-ненню (Ni1989; Прис-тер Б.С. и др., 1989; Яри-гин В.Н., 1990; Савцова З.Д. и др. 1991; Syoet al., 1992; Барь--ях-тар В.Г., 1995; Бог-данов Г.О., 2000).

У зв’язку з цим важливою проблемою ветеринарної медицини є вивчення впли-ву іоні-зуючої радіації на організм тварин (Tracyct B.L. et al.,1989; Гораль-ський Л.П., Крас-ніков Г.А., 1995; Борисевич Б.В., 1996; Високос М.П. з співавт., 1996; Савченко І.Г., 1998; Ка-линовський Г.М. з співавт., 1998; Демчук М.В. з співавт., 2000; Мамен-ко О.М., 2000).

На сьогоднішній день не виникає сумніву, що ступінь і стабільність змін у тка-нинах і органах прямо залежать від дози іонізуючої радіації. Поряд з тим, дані про постійне ма-ло-інтенсивне опромінення організму тварин у при-род-них умовах в лі-тературі зу-стрі-ча-ються рідко й часто мають фрагментарний ха-рак-тер. Най-менше ви-вченими є ком-пен-саторно-пристосувальні можливості організму, а також про-цеси, що роз-ви-ва-ються в орга-нах і тка-нинах при дії низьких рівнів ра-діації. Майже нічого не по-ві-дом-ляється про вплив цих факторів на імунокомпетентні органи молодняка сільсь-ко-гос-подарських тварин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною наукової теми “Вивчення морфологічних змін в органах і тканинах великої рогатої худоби, яка постійно знаходиться на радіо-активно забрудненій міс-цевості”, яку розробляє колектив науковців кафедри пато-ло-гічної ана-томії і гістології Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжиць-кого (керівник теми доктор ветеринарних наук, про-фесор Урба-но-вич П.П.). Державний реє-страцій-ний номер 0101U008302.

Мета й задачі дослідження – визначити морфофункціональний стан органів імун--ної системи клінічно здорового молодняка великої рогатої худоби, який по-стійно зна-ходився в умовах ІІІ зони радіоактивного забруднення місцевості.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: –

з’ясувати ступінь забрудненості радіонуклідами сільсько-госпо-дар-ських угідь, кор-мів, тваринницьких приміщень у господарствах, де знаходилися дослідні тва-рини; –

визначити прижиттєвий рівень радіоактивності дослідних тварин і вміст ра-діо-нук-лідів у м’язах, паренхіматозних органах після забою;–

визначити морфологічний склад крові молодняка великої рогатої худоби з те-ри-торії, забрудненої радіонуклідами;–

встановити морфологічні показники центральних і периферійних ор-ганів імун-ної си-стеми (тимус, селезінка, лімфатичні вузли: поверхневі шийні, лате-раль-ні за-глот-кові, каудальні середостінні та порожньої киш-ки) різних вікових груп молод-няка великої рогатої худоби, вирощеного на територіях, за-бруд-не-них радіонуклідами;–

визначити морфологічні показники центральних і периферійних органів імун-ної сис--теми, а також крові клінічно здорових молодих тварин (за принципом ана-логів) з екологічно чистих, щодо радіоактивного забруднення, гос-по-дарств (контроль).

Об’єкт дослідження – клінічно здоровий молодняк великої рогатої худоби чор-но-рябої породи, трьох вікових груп, який народився та постійно утримувався в гос-по-дарствах ІІІ-зони радіоактивного забруднення.

Предмет дослідження – визначення морфофункціонального стану імуно-ком-пе-тент-них органів (тимус, селезінка, лімфатичні вузли) та крові.

Методи дослідження – клініко-анатомічні; гістологічні; гістохімічні; мор-фо-мет-ричні; гематологічні; радіологічні.

Наукова новизна роботи. Комплексним дослідженням на органному, макро- і мік-ро-скопічному рівнях вперше визначено структурно-функціональний стан імуно-ком-пе-тент-них органів молодняка великої рогатої худоби трьох вікових груп, виро-щеного на те-риторіях, забруднених радіоактивними речовинами (ІІІ зона). Встановлено від-носні та абсолютні по-казники основних морфологічних структур тимуса, селезінки та лім-фа-тич-них вузлів (поверхневих шийних, латеральних заглоткових, каудальних сере-достінних і порожньої кишки). Виявлено певну закономірність морфо-функ-ціо-наль-них показників лім-фоїдних органів у тварин, що зазнавали постійного зовнішнього та внут-рішнього опро-мінення. Встановлено взаємозв’язок між ге-мато-ло-гіч-ними показниками та мор-фо-функ-ціональним станом імунних орга-нів тва-рин усіх дослідних груп.

Подано заявку на патент України на винахід “Спосіб оцінки негативного впливу радіації на організм молодняка великої рогатої худоби” за № 2001074994 від 16.07.2001 року.

Теоретичне і практичне значення. Отримані результати морфологічного та мор-фометричного досліджень тимуса, селезінки та лімфатичних вузлів молод-няка ве-ликої рогатої худоби, який зазнавав постійного впливу низьких доз іоні-зу-ючого опро-мінення в природних умовах, значною мірою доповнюють та поглиб-люють сучасні уяв-лення про морфофункціональний стан імунокомпетентних ор-ганів у тварин, виро-ще-них на тери-торіях, забруднених радіонуклідами.

Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані у навчальному про-цесі та в науково-дослідній роботі з розділу радіаційної патології. Результати дослі-дження рекомендуються використовувати при розробці лікувально-про-фі-лак-тич-них заходів та нових технологій утримання і годівлі молодняка великої рогатої худо-би, що виро-щу-ється в умовах дії малоінтенсивного іонізуючого випромінювання.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження вико-рис-то-вуються у навчальному процесі та науково-дослідній роботі на кафедрах пато-логічної анатомії факультетів ветеринарної медицини Національного аграрного універ-ситету, Хар-ківської державної зооветеринарної академії, Одеського держав-ного сільсь-ко-гос-по-дарського інституту, Львівської державної академії ветери-нар-ної ме-дицини імені С.З. Ґжиць-кого, а також у лабораторіях патоморфології Інституту екс-периментальної і клінічної ветеринарної медицини, Інституту епізоотології УААН та Державному науково-дос-лід-ному контрольному інституті ветеринарних препа-ратів і кормових добавок.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що він самостійно проводив пошук і аналіз даних літератури, підбір груп тварин, відбір матеріалу та його гістологічну і гістохімічну обробку. Розробив алгоритм мор-фо-мет-ричної оцінки органів імунної системи великої рогатої худоби, провів мор-фологічні, морфометричні, гематологічні та частково радіологічні дослідження, уза-гальнив та про-ана-лізував одержані результати.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи допо-відались і схвалені: на засіданнях кафедри патологічної анатомії і гістології, методичної ко-місії та вченої ради, наукових конференціях Львівської державної ака-демії вете-ри-нарної медицини ім. С.З. Ґжицького (1997-2000); на Міжнародній нау-ковій конференції “С.З. Ґжиць-кий і сучасна аграрна наука” (м. Львів 2000 р.); на Міжнародній науково-практичній кон-ференції “Актуальные проблемы патологии сельс-кохозяйственных живот-ных и пути их ре-шения” (м. Мінськ 2000 р.); на Між-народній науково-практичній конфе-ренції “Ветери-нар-ная наука на пороге ХХІ-века” (м. Хар-ків 2000 р.); на міжнародній науково-практичній кон-ференції “Актуальні про-блеми розвитку сучасної зоове-те-ри-нарної науки” (м. Львів 2001 р.); на ІІ Все-укра-їнській конференції ветеринарних пато-логів (м. Київ 2001 р.).

Публікації результатів дослідження. Результати досліджень викладені у 10 на-укових працях, що опубліковані в журналах “Ветеринарна медицина України” (1) та “Сільський господар”), збірниках “Науковий вісник Львівської державної ака-демії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького” (5), у збірнику “Ветеринарна ме-дицина” ІЕКВМ м. Харків (1), збірнику “Науковий вісник Національного аграрного університету” (1) та матеріалах конференції “Актуальные проблемы патологии сельс-кохозяйственных животных” м. Мінськ (1).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, огля-ду літератури, матеріалу і методів та результатів власних досліджень, аналізу і уза-гальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, спис-ку вико-ристаної літератури та додатків.

Текст дисертації викладений на 152 сторінках машинопису, проілюстрований 58 рисунками, 9 таблицями та 2 радіологічними картами (які містяться в додатках). Спи-сок використаної літератури включає 296 джерел, з яких 98 іноземних.

ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, матеріал та методи виконання роботи

Робота ґрунтується на систематичному вивченні органів імунної системи клі-нічно здорового молодняка великої рогатої худоби чорно-рябої породи, ви-ро-ще-ного в ко-лективних господарствах та індивідуальному секторі Дубровицького і Ро-китнівського районів Рівненської області. Територія цих господарств відноситься до третьої зони радіоактивного забруднення, згідно Постанови Кабінету Міністрів України за № 106 від 23 липня 1991 року.

Дослідження проводились протягом 1997-2000 років на кафедрі патологічної ана-томії і гістології Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжиць-кого, в ра-діологічному відділі Рівненської обласної державної лабораторії ве-те-ри-нарної ме-ди-цини та Дубровицькій районній лабораторії ветеринарної медицини.

Вивчення вікових особливостей імунного статусу проводилось у трьох групах: І гру-па – телята 21-30 добового віку (n=5); ІІ група – 6-7 місячного віку (n=9); ІІІ група – мо-лодняк 18-24 місячного віку (n=20).

Для контролю були використані тварини (n=11) аналогічного віку та породи з бла-го-получних щодо інфекційних хвороб господарств Яворівського та Городоцького ра-йонів Львів--ської області, де рівень радіації був у межах природних фонових величин.

Перед забоєм тварин зважували, вимірювали їх прижиттєвий рівень радіо-актив-ності (гам-ма-радіометр СРП 6801). Вміст радіоцезію в м’язах і паренхіматозних орга-нах ви-зна-чали за допомогою гамма-радіометрів РУБ-01П6 та РУГ-91 “Адоні”. Матеріал для до-слідження, як дослідний так і контрольний, відбирали в осінній період.

Вміст гемоглобіну у крові визначали методом Салі, загальну кількість ерит-ро-цитів і лейкоцитів підраховували у камері Горяєва. Лейкограму виводили на основі під-ра-хунку 200 клітин в мазках крові, пофарбованих за Папенгеймом (Кудрявцев А.А., 1953; Козловская Л.В., Николаев А.Ю., 1984). Кількість Т- і В-лімфоцитів ви-значали у тесті розеткоутворення з ерит-роцитами барана (Jondal M. et al., 1972; Корчан М.І., 1982; Меньшиков В.В., 1987).

Для гістологічного, гістохімічного та морфометричного досліджень відбирали ти-мус, селезінку, лімфатичні вузли: поверхневі шийні, латеральні заглоткові, кау-дальні середостінні та порожньої кишки. Матеріал фіксували в 10% розчині ней-трального фор-маліну, 80о охолодженому (при +4оС) етиловому спирті, рідині Кар-нуа із подальшою заливкою у парафін через хлороформ (Меркулов Г.А., 1969).

Для фарбування гістозрізів використовували такі гістологічні та гістохімічні ме-то-дики: гематоксилін та еозин, Ван-Гізон, Ейнарсона, Браше, Гоморі, Перлса (Пирс Э., 1962; Кононский А.І., 1976; Киселева А.Ф., 1988).

Морфометрію проводили за Автандиловим Г.Г. з використанням стандартної оку-лярної морфометричної сітки та окуляр-мікрометра МОВ-15 (Автандилов Г.Г., 1990). Окремо для кожного органу було складено алгоритм морфометричного до-слідження на органному, тканинному і клітинному рівнях. На основі орга-но-мет-рич-них даних ти-муса і загальної маси тварини вираховували індекс тимуса (Іт): від-ношення маси тиму-са до маси тварини х 1000. Підрахунок та аналіз чисельності клітин в основних гісто-струк-турах досліджуваних органів проводили на площі (0,0156 м2) стандартної морфо-мет-ричної сітки в 25 полях зору при збільшенні у 600 разів (10 х 1,5 х 40).

У тимусі визначали середній діаметр часточок, співвідношення паренхіми і стро-ми. У паренхімі органа – відносні та абсолютні показники кіркової і мозкової ре-човин, кіль-кість та середній діаметр тілець Гассаля в одній часточці, щільність за-селення кліти-нами кіркової й мозкової речовин тимуса.

У лімфатичних вузлах визначали співвідношення кіркової й мозкової речовин, част-ку лімфатичних вузликів у загальному об’ємі органу і кіркової речовини. Ви-мірювали середній діаметр лімфатичних вузликів. Визначали чисельність популяції лімфоцитів, макрофагів, клітин плазматичного ряду та ретикулоцитів в кірковій і мозковій ре-чо-винах, лімфатичних вузликах.

У селезінці виводили процент білої і червоної пульпи та строми у відношенні до за-галь-ного об’єму органу. Вимірювали середній діаметр лімфатичних вузликів. Під-ра-ховували чисельність лімфоцитів, плазмоцитів, макрофагів, поліморфно-ядер-них лей-коцитів у червоній і білій пульпі.

Мікрофотографування гістопрепаратів здійснювали за допомогою мікроскопа МБІ-6, фотокамери ЗЕНІТ-122, фотонасадки МФН-2.

Статистичну обробку даних проводили за Деркачем М.П., (1972), та Ойвином І.А., (1960) на комп’ютері ІВМ – РС/АТ із використанням статистичного про-грамного пакету Sta5,0 для Windows 95.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Коротка радіоекологічна характеристика дослідних господарств. До-слі-джен-ня про-водились на тваринах, які народились та постійно утримувались у ко-лективних гос-по-дар-ствах: “Партизан”, “Прогрес”, “Жаденський”, “Промінь”, “По-лісся”, а також в індивідуальному секторі, розташованих на території населених пунктів: Бережки, Пе-реброди, Лютинськ та Велюнь – Дубровицького і Масевичі – Рокитнівського районів Рівненської області.

Згідно результатів досліджень, проведених радіологічним відділом Рівненської об-ласної державної лабораторії ветеринарної медицини, в господарствах, де ви-ро-щу-ва-лись дослідні групи тварин, щільність забруднення грунтів 137Cs ста-но-вить 1-15 Кі/км2. Гамма-фон на території тваринницьких приміщень та вигульних май-данчиків у се-ред-ньому ко-ливався від 21 до 42 мкР/год., дещо вищими ці показники були у господарстві “Хлі-бо-роб” (населений пункт Велюнь – 50-62 мкР/год.). Су-марна активність спожитого раціону на добу становила для тварин І дослідної групи 970,3±17,4 Бк/кг, IІ – 3752,8±42,9 Бк/кг і для IIІ – 4843,7±50,6 Бк/кг. Вміст радіо-нуклідів у м’язах забитих тварин коливався в ме-жах: I група 103-194 Бк/кг; II група 127-285 Бк/кг; III група 183-950 Бк/кг.

Тварини усіх дослідних груп походили із благополучних господарств і на-се-ле-них пунктів щодо інфекційних захворювань, а згідно даних клінічного обстеження були клі-нічно здоровими.

Гематологічні дослідження. У телят I дослідної групи морфологічні показники крові були в межах фізіологічної норми, більшість з них займали нижню границю норми (табл. 1).

Таблиця 1

Показники крові телят 21-30 добового віку (І група),М±m

Показники | Дослід | Контроль

Еритроцити, Т /л | 5,3 ± 0,17** | 6,8 ± 0,4

ШОЕ, мм/год, | 1,05 ± 0,12 | 1,1 ± 0,1

Гемоглобін, г/л | 95,5 ± 3,7*** | 130,0 ± 6,1

Лейкоцити, Г/л | 9,6 ± 0,6 | 8,06 ± 0,5

Паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити, % | 5,2 ± 1,4 | 8,3 ± 0,8

Сегментоядерні нейтрофільні гранулоцити,% | 12,1 ± 2,4** | 23,7 ± 0,7

Еозинофільні гранулоцити, % | 3,0 ± 0,7 | 2,0 ± 0,5

Базофільні гранулоцити, % | 0 | 0

Моноцити, % | 4,5 ± 1,5 | 5,3 ± 0,7

Лімфоцити, % | 75,2 ± 4,5** | 60,7 ± 1,2

Лімфоцити, Г/л | 7,28 ± 0,94* | 4,85 ± 0,06

Т-лімфоцити, % | 42,3 ± 2,1 | 36,3 ± 3,7

Т-лімфоцити, Г/л | 3,07 ± 0,31 | 1,94 ± 0,29

В-лімфоцити, % | 9,3 ± 1,2* | 12,6 ± 0,8

В-лімфоцити, Г/л | 0,68 ± 0,07 | 0,64 ± 0,09

* P<0,05; ** P<0,01; *** P<0,001

Як видно з даних таблиці загальна кількість лейкоцитів була дещо вищою у тварин із територій, забруднених радіонуклідами, проте різниця не була вірогідною. В лей-ко-грамі крові зміни відбувалися за рахунок зменшення кількості сегментоядерних ней-тро-фільних гранулоцитів та збільшення як відносної так і абсолютної кількості лім-фоцитів. Траплялися поодинокі великі лімфоцити з добре вираженою зернистістю ци-то-плазми, кількісно їх нараховувалось 5,4±0,7%, від загальної кількості лімфоцитів або (0,393±0,028) х 109 клітин в 1 л крові (контроль 6,8±0,9%; (0,329±0,042) х 109).

На постійно діючий підвищений рівень радіації реакція телят характеризувалася деяким збільшенням відносної та абсолютної кількості Т-лімфоцитів. Водночас від-носна кількість В-лімфоцитів мала помітну тенденцію до зниження (табл. 1).

У тварин II групи кількість еритроцитів та вміст гемоглобіну були нижчими у по-рівнянні з контролем (табл. 2). Щодо кількості лейкоцитів у порівнюваних групах тва-рин, то вони не виходили за межі фізіологічної норми для даного виду тварин. У лей-кограмі крові спостерігали зменшення нейтрофільних гранулоцитів, переважно за ра-хунок сегментоядерних форм. Відносна кількість лімфоцитів збільшувалася у порів-нянні з контролем, але враховуючи те, що кількість лейкоцитів у цих тварин була мен-шою, то й відповідно абсолютна кількість лімфоцитів зменшувалась. Суттєвіші зміни спостерігали серед вмісту Т- і В-лімфоцитів. Так відносна та абсолютна кількість Т_лімфоцитів зменшувалась у крові дослідних тварин. Більш вираженою була різниця у кількості В-лімфоцитів (табл.2). Між кількістю великих грануловмісних лім-фоцитів у дослідних і контрольних тварин вірогідної різниці не спостерігали. У телят, вирощених на місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами, їх нараховували 6,5±0,6% по від-ношеню до всіх лімфоцитів або (0,385±0,032) х 109 клітин в 1л крові (контроль від-по-відно 7,3±0,4%; (0,401±0,023) х 109).

Таблиця 2

Показники крові молодняка великої рогатої худоби 6-7 (ІІ група)
та 18-24 місячного віку (ІІІ група), M±m

Показники | ІІ група | ІІІ група

Дослід | Контроль | Дослід | Контроль

Еритроцити, Т /л | 4,9 ± 0,4* | 6,4 ± 0,3 | 5,2 ± 0,6* | 6,9 ± 0,3

ШОЕ, мм/год, | 1,17 ± 0,16 | 1,3 ± 0,15 | 1,23 ± 0,18 | 1,21 ± 0,23

Гемоглобін, г/л | 91,8 ± 2,2** | 123,3 ± 9,1 | 95,0 ± 9,6** | 128,3 ± 2,8

Лейкоцити, Г/л | 7,2 ± 0,7* | 10,8 ± 1,1 | 7,9 ± 1,8 | 9,43 ± 0,82

Паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити, % | 4,66 ± 1,9 | 6,0 ± 0,6 | 4,23 ± 1,03 | 4,67 ± 1,68

Сегментоядерні нейтрофільні гранулоцити, % | 12,17 ± 1,6* | 19,3 ± 1,2 | 13,17 ± 2,7* | 23,62 ± 4,1

Еозинофільні гранулоцити, % | 4,3 ± 0,5* | 6,3 ± 0,9 | 6,7 ± 3,9 | 7,3 ± 1,6

Базофільні гранулоцити, % | 0 | 0 | 0,24±0,18 | 0,15±0,31

Моноцити, % | 4,17 ± 2,1 | 5,3 ± 1,3 | 3,83 ± 1,7 | 3,7 ± 0,8

Лімфоцити, % | 74,7 ± 2,8* | 63,1 ± 2,2 | 70,83 ± 2,18* | 60,56 ± 2,5

Лімфоцити, Г/л | 5,93 ± 1,7 | 6,97 ± 0,61 | 5,53 ± 0,7 | 5,87 ± 0,65

Т-лімфоцити, % | 32,83 ± 1,73* | 40,6 ± 2,4 | 38,5 ± 2,7* | 47,0 ± 2,5

Т-лімфоцити, Г/л | 1,90 ± 0,14** | 2,85 ± 0,23 | 2,13 ± 0,25* | 2,78 ± 0,11

В-лімфоцити, % | 10,6 ± 1,4** | 17,0 ± 1,2 | 16,8 ± 1,5 | 19,0 ± 3,2

В-лімфоцити, Г/л | 0,59 ± 0,07*** | 1,18 ± 0,02 | 0,93 ± 0,16 | 1,11 ± 0,07

* P<0,05; ** P<0,01; *** P<0,001

У тварин III дослідної групи виникали певні відмінності морфологічного складу кро-ві у порівнянні з тваринами аналогічного віку з екологічно чистих територій. Так, у до-слідних тварин вірогідно меншою була кількість еритроцитів і гемоглобіну (табл. 2). Вірогідної різ-ниці між показниками кількості лейкоцитів та ШОЕ не спостерігали. У лей-коформулі від-мічали збільшення відносної кількості лімфоцитів, тоді як кількість ней-трофільних грану-лоцитів зменшувалась, у порівнянні з контрольними тваринами. Крім цього у дослідних тварин виявляли помітне зниження чисельності Т-лім-фо-цитів. При порівнянні кількості В_лім-фоцитів у крові дослідних та контрольних груп сут-тєвих від-мінностей не виявили.

Кількість великих грануловмісних лімфоцитів, із добре вираженою зернистістю ци-топлазми та ексцентрично розміщеним бобоподібної форми ядром, становила 5,9±0,7% від усіх лімфоцитів або (0,387±0,017) х 109 клітин в 1л крові (Р<0,01). У контрольної групи тварин ці показники були дещо вищими: 10,4±0,8% або в абсолютних показ-никах це (0,610±0,024) х 109 в 1л крові.

Морфологічні та морфометричні показники органів імунної системи

Тимус. Тимус при макроскопічному дослідженні у всіх вікових групах дослідних тварин був природної форми, блідо-рожевого кольору, м’якої консистенції, але дещо зменшеним. На розрізі архітектоніка органу виражена добре. Аналізуючи отримані да-ні макроскопічного дослідження тимуса, нами виявлено зменшення об’єму і маси орга-на в дослідних тварин усіх вікових груп. Порівняно з контрольними тваринами найбіль-ша різниця спостерігалась у телят І дослідної групи (на 48,9%), дещо менша у тварин ІІ групи (на 46,8%) і найменша у молодняка ІІІ групи (на 20,7%) (табл. 3).

Зменшення маси і об’єму тимуса тварин, що зазнавали тривалої дії іонізуючої раді-ації у своїх дослідженнях спостерігали Долинський А.С. з співавт., (1996).

При мікроскопічному дослідженні тимуса телят 21-30 добового віку, часточкова будова органу збережена. Часточки в переважній більшості втрачали полігональність, окремі з них набували витягнутої форми. Їх середній промір становив 0,69±0,029 мм (Р<0,01), контроль 1,01±0,056 мм. Міжчасточкові перегородки були дещо потовщені; співвідношення між паренхімою і стромою тимуса становило 9,04:1 (контроль 10,76:1). В окремих випадках мало місце збільшення мозкової речовини за рахунок звуження кіркової та деяке стирання границь між цими речовинами. Характерним було явище вогнищевого збіднення кіркової речовини тимоцитами. В цих місцях виявляли мак-рофаги з фагоцитованими тимоцитами або їх фрагментами. Тільця Гассаля лока-лі-зувалися у мозковій речовині, кількісно їх нараховувалось в середньому 9,07±1,23 штук (контроль 6,62±2,34), багато з них були в стадії формування. Середній діаметр тиміч-них тілець дорівнював 85,63±6,28 мкм (Р<0,01), контроль 48,28±4,97 мкм.

Чисельність тимоцитів у кірковій речовині дорівнювала 311,58±3,74 (контроль 504,63±7,21), а у мозковій – 132,49±2,28 (контроль 92,81±3,42) клітин у полі зору мік-ро-скопа. Судинна реакція характеризувалась деяким розширенням та переповненням капілярів кров’ю. Ак-тивнішим цей процес був у мозковій речовині та на границі з кір-ковою речовиною.

У тварин 6–7 місячного віку морфологічні зміни в тимусі були притаманні по-чат-ковим фазам акцидентальної трансформації. Часточки переважно втрачали полі-го-нальність і набували більш витягнутої форми, їх середній промір дорівнював 0,534±0,072 мм (контроль 1,21±0,034 мм). Закономірним було зменшення кіркової речовини, по-тов-щення міжчасточкових перегородок за рахунок розвитку жирової тканини, а відтак і зменшення паренхіми органу (табл. 3). Співвідношення між паренхімою і стромою ти-муса становило 3,29:1 (контроль 5,93:1). В окремих випадках спостерігали стирання границі між кірковою і мозковою речовинами, гіперемію дрібних внутрічасточкових судин. Кіркова речовина заселена переважно середніми і великими тимоцитами різ-ного ступеня зрілості та епітеліоретикулоцитами. Густота заселення – 365,14±4,11 (кон-троль 537,94±11,87) клітин в полі зору. Місцями виявляли вогнищеве спустошення да-ної речовини або налипання тимоцитів на макрофаги із подальшим їх фагоцитозом. Мозкова речовина представлена переважно малими і середніми лімфоцитами, час-тіше в даній речовині виявлялись епітеліоретикулоцити. Густота заселення становила 139,18±2,84 (контроль 89,74±8,21) клітин в полі зору. Тільця Гассаля були переважно округлої форми, побудовані з сферично нашарованих клітин із слабо забарвленими ядрами, в середньому 6,32±1,74 штук, діаметр їх становив 68,04±3,71 мкм (контроль 5,01±1,23 штук; 54,78±5,43 мкм).

У тварин 18 – 24 місячного віку часточкова будова тимуса збережена. Форма час-точок переважно полігональна, хоча окремі дещо видовжені. Їх середній діаметр 1,071±0,129 мм (контроль 1,225±0,679 мм). Часточки розділені переважно вузькими сполучно-тканни-ми перегородками, які в окремих випадках потовщені і в них виявляли жирові клітини. Кро-воносні судини строми помірно наповнені або переповнені кров’ю, спос-те-рі-гаєть-ся роз-волокнення стінок окремих венозних судин та вихід еритроцитів за їх межі. Інко-ли в су-динах виявляли гіалінові тромби. Межа між кірковою і мозковою речовинами чітко ви-ра-жена. Співвідношення між паренхімою і стромою тимуса становило 5,37:1 (контроль 6,65:1). Паренхіма органу чітко розділена на кіркову і мозкову речовини (табл. ). Кіркова речовина щільно заселена тимоцитами, кількісно їх нараховувалося 419,24±3,84 (контроль 529,81±6,89) в полі зору, траплялись поодинокі епітеліоретикулоцити, ін-коли спостерігали макрофаги, в цитоплазмі яких виявляли окремі тимоцити, еритро-цити або їх фрагменти. Тільця Гас-саля, переважно невеликі, округлої форми, різної кількості, багато виявлялись у стадії фор-мування. Кіль-кісно їх нараховувалось в середньому 5,98±0,49 штук в одній часточці, се-редній їх діаметр становив 32,12±1,34 мкм (контроль від-по-від-но 2,79±0,08; 36,21±1,12 мкм). Густота за-селення лімфоцитами мозкової речовини значно менша, ніж кіркової, в середньому нара-ховувалось 97,25±2,65 (контроль 80,94±3,19) клітин в полі зору.

Найбільша концентрація нуклеїнових кислот спостерігалась у ядрах тимоцитів кір-кової речовини та м’язовому шарі кровоносних судин. Дещо меншим був вміст РНК та ДНК у клітинах мозкової речовини та міжчасточковій сполучній тканині. Підвищеним вмістом РНК відзначались тільця Гассаля і цитоплазма епітеліоретикулоцитів. ДНК у тимусі локалізувалась в ядрах тимоцитів, макрофагів, епітеліоретикулоцитів. Інтен-сивність виявлення ДНК у дослідних тварин була меншою у порівнянні з контрольними, зокрема в І та ІІ вікових групах.

Висока активність кислої фосфатази мала місце в тимоцитах субкапсулярного шару, тоді як лужна фосфатаза рівномірно розподілялась в часточках тимуса, лише дещо під-ви-ще-ним вмістом виділялись кортикальні тимоцити та клітини стінок кровоносних судин.

Отже, у молодняка великої рогатої худоби, який вирощувався в умовах третьої зони радіоактивного забруднення, тимус зберігає свою анатомічну і гістологічну струк-туру, xоча маса органу вірогідно зменшена у тварин всіх вікових груп. Аналізуючи зо-нальну характеристику і співвідношення основних структур тимуса дослідних тварин, особливо І і ІІ груп, можна говорити про розвиток початкових фаз акцидентальної інво-люції органа. Із збільшенням віку ці процеси дещо компенсуються. Разом з тим слід підкреслити, що у молодняка 18-24-місячного віку (ІІІ група), який в природних умовах мав постійний контакт з малими дозами іонізуючого опромінення, процеси ві-кової ін-волюції тимуса більш виражені у порівнянні з тваринами цього ж віку, ви-ро-ще-ними на екологічно чистих територіях, щодо радіоактивного забруднення.

Селезінка. Селезінка у дослідних тварин всіх трьох вікових груп звичайної ве-ли-чини і форми, пружної консистенції. На розрізі орган червоно-сіруватого кольору, зі-скребок пульпи незначний або відсутній.

Таблиця 3 – Основні морфометричні показники тимуса молодняка великої рогатої худоби, M±m

Показники | І група (21-30 діб) | ІІ група (6-7 місяців) | ІІІ група (18-24 місяців)

дослід | контроль | дослід | контроль | дослід | контроль

Маса тварини, кг | 46,2±3,7 | 47,6±3,8 | 125,8±2,7 | 128,3±4,4 | 381,7±16,83 | 385,0±11,8

Маса тимуса, г | 97,16±1,47 | 190,0±7,34 | 211,6±7,05 | 394,83±6,65 | 708,75±19,89 | 886,38±19,34

Об’єм тимуса, мл | 95,7±2,01 | 169,3±6,79 | 214,54±6,11 | 399,31±8,71 | 712,64±21,76 | 804,76±16,91

Індекс тимуса | 2,11±0,24 | 3,99±0,31 | 1,68±0,43 | 3,07±0,28 | 1,84±0,13 | 2,38±0,18

Паренхіма тимуса, мл

% | 85,12±1,94

88,95±0,96 | 153,91±6,58

90,91±0,74 | 165,35±4,81

77,07±1,7 | 342,21±8,51

85,7±0,75 | 600,68±19,22

84,29±1,42 | 702,31±39,98

87,27±0,79

Кіркова речовина, мл

% | 50,77±1,99

53,29±1,66 | 130,41±4,89

77,03±1,79 | 113,45±3,04

51,13±1,07 | 262,91±11,53

65,84±1,89 | 396,94±14,09

55,7±1,59 | 509,57±28,64

63,32±0,92

Мозкова речовина, мл

% | 34,35±1,02

35,66±0,94 | 23,49±2,22

13,88±1,27 | 51,89±1,77

25,94±1,54 | 79,29±3,4

19,86±1,15 | 203,74±9,03

28,59±1,58 | 192,74±5,77

23,95±1,04

Строма, мл

% | 10,56±0,77

11,05±0,87 | 15,38±0,82

9,09±0,71 | 49,19±2,1

22,93±1,12 | 57,1±1,89

14,3±0,7 | 111,95±5,82

15,71±0,49 | 102,44±8,85

12,73±0,81

Таблиця 4 – Основні морфометричні показники селезінки молодняка великої рогатої худоби, M±m

Показники | І група (21-30 діб) | ІІ група (6-7 місяців) | ІІІ група (18-24 місяців)

дослід | контроль | дослід | контроль | дослід | контроль

Маса селезінки, г | 142,12+3,25 | 164,33+6,21 | 271,82+8,94 | 327,61+14,74 | 639,34+18,97 | 670,23+31,98

Об`єм селезінки, мл | 124,71+4,81 | 148,31+7,85 | 258,11+12,48 | 301,42+16,21 | 603,09+18,53 | 622,75+34,94

Червона пульпа, мл

% | 97,96+2,71

78,55+0,61 | 100,88+2,68

68,02+1,81 | 183,43+5,81

70,68+1,98 | 184,71+10,11

61,28+1,74 | 440,59+15,55

73,05+2,63 | 401,29+19,52

64,2+0,71

Біла пульпа, мл

% | 12,82+1,73

10,28+1,17 | 37,48+4,19

25,27+2,13 | 41,40+3,12

16,04+1,37 | 92,46+9,87

30,68+1,97 | 82,26+7,03

13,64+0,96 | 170,38+11,24

26,23+1,02

Строма, мл

% | 13,92+1,78

11,17+0,49 | 9,95+1,43

6,71+0,65 | 33,28+2,42

13,28+1,21 | 24,25+4,21

8,04+0,92 | 80,25+5,43

13,31+0,64 | 51,08+2,27

9,57+0,39

Діаметр лімфатичних

вузликів, мкм | 178,6+24,9 | 365,8+38,7 | 201,7+16,2 | 362,4+24,3 | 462,7+29,3 | 565,4+19,3

При мікроскопічному дослідженні селезінки телят І дослідної групи трабекулярна будова виражена добре, поділ на червону і білу пульпи збережений. Спів-відношення між паренхімою і стромою становило 7,87:1 (контроль 11,85:1) (табл. 4).

В червоній пульпі виявляли, в основному еритроцити, лімфоцити, клітини плаз-ма-тич-ного ряду і мак-рофаги. Кількісно в полі зору нараховувалось 86,94±3,69 лімфоцитів (Р<0,01), 0,38±0,12 плазмобластів (Р<0,05), 0,32±0,08 плазмоцитів (Р<0,05) та 0,43±0,14 макрофагів (Р<0,001). У контрольних тварин аналогічного віку лімфоцитів було 149,74±2,98, плаз-мо-бластів 0,49±0,07, плазмоцитів 0,46±0,13, макрофагів 0,28±0,11 в полі зору.

Лімфатичні вузлики не завжди мали чітко окреслені границі, в поодиноких випад-ках були реактивні центри. У білій пульпі в полі зору нараховувалось 285,86±12,61 клі-тин (Р<0,01), в переважній більшості це лімфоцити різних розмірів (великі, середні, малі), лімфобласти, мак-рофаги. У контрольних тварин густота заселення білої пульпи складала 391,54±7,69 клітин в полі зору мікроскопа.

У телят ІІ групи особливих морфологічних змін не спостерігали, гісто-ло-гічна будо-ва селезінки відповідає такій як у клінічно здорових тварин. Співвідношення між па-ренхімою і стромою становило 6,52:1 (табл. 4). Червона пульпа представлена ре-ти--кулярною тканиною, заповненою еритроцитами, серед яких більш-менш рівно-мір-но розсіяні лімфоцити, плазмоцити, плазмобласти, макрофаги. Кількісно в полі зо-ру на-раховувалось 59,64±7,21 лімфоцитів, 0,98±0,27 плазмобластів, 0,42±0,12 плаз---мо-цитів і 0,38±0,06 макрофагів. У контрольних тварин відповідно: 163,32±9,37; 0,7±0,15; 0,62±0,16; 0,22±0,08 клітин в полі зору. Лімфатичні вузлики назагал мали вира-жені гра-ниці, хоча в окремих випадках спостерігали деяке згладження їх. Густота засе-лення білої пульпи клітинами переважно лімфоїдного ряду складала 187,43±21,62 клі-тин в полі зору, Р<0,001 (контроль 321,63±12,98).

Гістоархітектоніка селезінки тварин ІІІ дослідної групи збережена. Співвідношення між паренхімою та стромою становило 8,39:1 (у контрольних тварин 11,62:1), (табл. 4). У червоній пульпі нараховували 62,32±19,88 лімфоцитів, переважно великих і середніх розмірів, 0,67±0,09 плазмобластів, 0,49±0,12 плазмоцитів, 0,87±0,13 макрофагів в полі зору (у контрольних тварин відповідно: 149,34±10,71; 0,61±0,11; 0,52±0,08; 0,49±0,11 клітин в полі зору). У дослідних тварин набагато частіше виявлялись макрофаги, напов-нені гемосидерином.

У більшості випадків лімфатичні вузлики оточені не завжди чітко сформованими мантійною та марґінальною зонами. Реактивні центри в більшості були по-бу-довані із нещільно розміщених клітин лімфоїдного ряду переважно бластних форм. У білій пульпі в полі зору нараховувалось 192,89±22,43 клітин, тоді як у контрольних тва-рин 364,75±19,59 клітин.

Подібні результати спостерігали Горальський Л.П., Красніков Г.А. (1995, 2000) при морфологічному дослідженні селезінки овець, опромінених в лабораторних умовах.

При гістохімічному дослідженні кисла фосфатаза локалізувалась найбільше у лім-фоцитах периартеріальної зони вузликів, дещо менше у лімфоцитах червоної пульпи. Активність виявлення лужної фосфатази була найбільшою у лімфоцитах мантійної, рід-ше марґінальної зон, а також у ендотеліальних клітинах кровоносних судин. У до-слід-них тварин інтенсивність виявлення лужної, рідше кислої фосфатаз була помітно ниж-чою у порівнянні з контрольними тваринами.

При проведенні гістохімічної реакції за Браше, РНК виявлялась у цитоплазмі клі-тин, зокрема бластних форм, реактивних центрів білої пульпи, та у клітинах плаз-ма-тичного ряду червоної пульпи. Також було зауважено, що у дослідних тварин усіх ві-кових груп інтенсивність забарвлення цитоплазми клітин у червоний колір (піро-ні-но-фільність) була значно слабшою, ніж у тварин контрольних груп.

Отже, макро- і мікроскопічно селезінка в дослідних тварин усіх вікових груп збе-рігала природну форму і структуру. Тоді як морфометричні показники свідчать про змі-ни у співвідношенні між паренхімою й стромою органа. Нами встановлено, що біла пульпа селезінки зменшена як у відносних, так і в абсолютних показниках, проте збіль-шується вміст червоної пульпи і строми. Згідно морфометричних даних діаметр лім-фатичних вузликів і щільність їх заселення лімфоцитами були вірогідно меншими в усіх вікових групах у порівнянні з контрольними тваринами.

Лімфатичні вузли. Поверхневі шийні, латеральні заглоткові та каудальні сере-дос-тінні лімфатичні вузли у дослідних тварин усіх вікових груп характерної для них овальної форми, пружної консистенції. На розрізі від блідо-рожевого до червоного з синюшним відтінком кольору, окремі з поодинокими крововиливами. Лімфовузли по-рож-ньої кишки видовженої форми і дещо ущільнені (особливо у тварин 18-24 місячного віку).

Мікроскопічна картина лімфатичних вузлів у телят 21-30 добового віку харак-те-ри-зувалась чітким поділом органу на кіркову і мозкову речовини. Співвідношення між кір-ковою і мозковою речовинами становило: у латеральних заглоткових і каудальних сере-достінних лімфатичних вузлах 1:0,69; лімфовузлах порожньої кишки 1:1,48; по-верхневих шийних 1:1,03 (контроль відповідно 1:0,57; 1:1,18; 1:0,93). На кіркову речо-вину при-па-дало: у лімфатичних вузлах порожньої кишки 35,46±2,67%, латеральних заглоткових і каудальних середостінних – 50,97±2,14%, у поверхневих шийних 40,24±2,93% (контроль відповідно 41,68±2,28%; 57,27±3,01%; 44,39±2,11%).

Кіркова речовина в усіх лімфатичних вузлах представлена переважно середніми і ве-ликими лімфоцитами, ретикулярними клітинами, були також макрофаги, поліморф-ноядерні лейкоцити. Чи-сель--ність лімфоцитів у цій речовині становила 186,75±14,54 клітин у полі зору Р<0,01 (кон-троль 269,53±11,78).

Лімфатичні вузлики локалізувались у субкапсулярній (кортикальній), рідше у па-ракортикальній зонах кіркової речовини і незавжди мали чітко виражені границі; се-ред-ній діаметр їх становив 190,2±16,8 мкм (Р<0,05); кількість лімфоцитів дорівнювала 253,73±22,91 клітин (Р<0,05) (контроль відповідно 272,4±21,3 мкм; 341,32±19,53 клі-тин). Збідненою, щодо клітинного складу, була кіркова речовина лімфатичних вузлів по-рожньої кишки і латеральних заглоткових. Так, кількість лімфоцитів у цій речовині лім-фо-вузлів становила 124,11±17,59 клітин (Р<0,01), а в лімфатичних вузликах 165,65±16,89 клітин (Р<0,01), тоді як у контрольних тварин цієї ж вікової групи нараховувалось від-по-відно 243,71±13,49 і 311,52±26,79 лімфоцитів в полі зору мікроскопа.

Мозкова речовина досліджуваних лімфатичних вузлів була представлена вузь-кими м’якушевими тяжами, які містили 118,85±11,09 лімфоцитів; 3,32±1,09 клітин плаз-ма-тичного ряду (Р<0,05); 23,56±2,73 ретикулярних клітин. У тварин анало-гіч-ного віку кон-трольної групи нараховувалось 132,49±9,74 лімфоцитів; 8,52±1,46 клі-тин плаз-ма-тич-ного ряду; 16,89±2,01 ретикулярних клітин. Виявляли також поодинокі гранулоцитарні лейкоцити та макрофаги. Синуси в більшості були дещо спавшими, в просвіті їх зна-ходились лімфоцити, макрофаги, поліморфноядерні лейкоцити, рід-ше еритроцити.

У тварин ІІ дослідної групи лімфатичні вузли зберігали характерну для них гісто-логічну будову. Границі між кірковою і мозковою речовинами збережені. У латеральних заглоткових та каудальних середостінних лімфатичних вузлах співвідношення між кір-ковою і мозковою речовинами становило 1:0,96; у лімфовузлах порожньої кишки 1:2,18; у поверхневих шийних 1:1,36 (контроль відповідно 1:0,64; 1:1,43; 1:1,07). У лім-фа-тич-них вузлах порожньої кишки кіркова речовина становила 24,39±2,97%, у ла-те-ральних за-глот-кових і каудальних середостінних – 43,31±4,84%, у поверхневих шийних 26,54±3,74% (контроль відповідно 37,22±2,31%; 55,38±3,34%; 38,21±3,04%).

Лімфатичні вузлики виявляли в усіх групах лімфатичних вузлів, але вони зу-стрі-ча-лися значно рідше у порівнянні з контрольними тваринами. Діаметр лімфатичних вуз-ликів становив 205,7±29,4 мкм (Р<0,01); при формуванні реактивного центру діа-метр їх зростав в середньому до 346,3±32,1 мкм (Р<0,01). У контролю ці показники ста-новили відповідно 328,9±18,1 мкм та 467,21±23,4 мкм. Щодо клітинного складу, то кіркова ре-човина була представлена середніми і малими лімфоцитами, кількісно їх нара-хо-ву-валось 214,58±19,47 клітин. Густота заселення лімфоцитами кіркової ре-чо-вини та лім-фатичних вузликів була вірогідно меншою в усіх лімфатичних вузлах до-слідних тва-рин. Найбільшою різниця була у лімфовузлах порожньої кишки та кау-даль-них се-ре-до-стінних, дещо меншою у ла-те-раль-них заглоткових та поверхневих шийних лім-фо-вузлах. Так, наприклад, у лімфовузлах по-рож-ньої кишки і каудальних сере-до-стінних у кірковій ре-човині нараховували 162,54±11,32 (контроль 305,78±19,93) лім-фоцитів у полі зору мік-роскопу.

Мозкова речовина в усіх досліджуваних лімфатичних вузлах представлена роз-ширеними м’якушевими тяжами, інфільтрованими лімфоцитами, плазматичними клі-тинами та їх бластними формами, макрофагами та поодинокими еозинофільними гра-ну-лоцитами. Чи-сельність лімфоцитів становила 94,48±4,69 клітин (Р<0,01); клітин плаз-матичного ряду 6,21±0,79 (Р<0,01); ретикулярних клітин 24,79±2,15 (Р<0,05); у кон-трольних тварин відповідно 186±7,11; 12,54±1,24; 13,84±1,98 клітин в полі зору.

Мікроскопічна структура лімфатичних вузлів тварин ІІІ дослідної групи добре збе-режена. Співвідношення між кірковою і мозковою речовинами становило у поверхневих шийних лімфатичних вузлах 1:1,12, у латеральних заглоткових і каудальних се-ре-до-стін-них 1:0,78, у лімфовузлах порожньої кишки 1:1,49 (контроль відповідно 1:1,21; 1:0,61; 1:1,36). В окремих випадках ідентифікувалась паракортикальна зона. Площа кіркової речовини у лімфовузлах порожньої кишки становила 28,85±2,17%, а у латеральних за-глоткових та каудальних середостінних – 43,37±1,89%, у поверхневих шийних 32,82±2,04% (контроль відповідно 38,14±1,97%; 51,85±2,61%; 41,93±2,09%).

Чисельність лімфоцитів у кірковій речовині досліджуваних лімфатичних вузлів скла-дала 286,79±18,94 клітин в полі зору. Проте в переважній більшості випадків виявляли озна-ки збіднення кіркової речовини лімфатичних вузлів порожньої кишки, де густота заселення лімфоцитами даної речовини становила лише 191,39±19,51 клітин (Р<0,001), тоді як у кон-трольних тварин нараховували 349,84±23,92 клітин в полі зору мікроскопа. Лімфатичні вузлики розташовувались у субкапсулярній зоні кіркової речовини. Вони були дещо ви-тягнутої форми і незавжди мали чіткі контури. Їх середній промір становив 223,9±24,8 мкм (Р<0,01), густота заселення лімфоцитами становила 183,09±6,45 клітин у полі зору (Р<0,001), у контрольних тварин відповідно 398,6±32,4 мкм та 304,13±14,69 клітин.

Більш виражені зміни у лімфатичних вузлах порожньої кишки ІІІ та ІІ дослідних груп можемо пояснити тим, що потрапляння радіонуклідів в організм тварин відбувається переважно з кормом, а виділення з організму – через шлунково-кишковий тракт і нир-ки. Тому лімфовузли порожньої кишки, як регіонарні до цих органів зазнають най-біль-шого впливу радіонуклідів у порівнянні з іншими лімфатичними вузлами. Чим старші тварини, тим сильніше виражені ці зміни.

В усіх досліджуваних групах тварин мозкова речовина лімфатичних вузлів була пред---став-лена дещо розширеними м’якушевими тяжами, які містили 103,67±9,81 лім-фо-цитів; 5,93±0,86 плазмоцитів та плазмобластів (Р<0,05); 22,31±2,65 ретикулярних клітин у полі зору (контроль відповідно 164,88±10,01; 10,87±1,29; 16,14±1,93 клітин). Окрім ви-ще-вказаних клітинних елементів у м’якушевих тяжах траплялись поодинокі еози-но-фільні гранулоцити та макрофаги, у цитоплазмі яких досить часто виявляли гранули гемо--си-дирину. Субкапсулярні та центральні синуси дещо спавші, в їх просвіті траплялись окремі ретикулярні клітини, поодинокі лімфоцити і макрофаги.

Зменшення кількості та об’єму лімфовузликів і потовщення строми у лімфатичних вузлах корів, які зазнавали постійного впливу низьких доз іонізуючого випромінювання, констатували у своїх дослідженнях Веліканов В.І. з співавт. (1996).

Інтенсивність виявлення як кислої так і лужної фосфатаз була помітно нижчою, зокрема у лімфовузлах порожньої кишки та латеральних заглоткових, в меншій мірі у поверхневих шийних та каудальних середостінних лімфатичних вузлах дослідних тва-рин ІІ і ІІІ