МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРЕЙСМАН ЕДУАРД АВГУСТОВИЧ

УДК 656.13.01:017

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ

АВТОБУСНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

В ТРАНСПОРТНІЙ СИСТЕМІ МІСТ

Спеціальність 05.22.01 - "Транспортні системи"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата технічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному транспортному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Маяк Микола Михайлович,

Українська авіаційна транспортна компанія, м. Київ, Перший віце-президент.

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор Курніков Іван

Петрович, Національний транспортний університет, завідуючий кафедрою "Виробничі системи і сервіс на транспорті";

кандидат технічних наук Ткаченко Анатолій Миколайович, Міністерство транспорту України, департамент автомобільного транспорту, начальник відділу зовнішніх зв’язків та організації міжнародних перевезень.

Провідна установа: ДержавтотрансНДіпроект Міністерства транспорту України, відділ пасажирських перевезень, м. Київ

Захист відбудеться " 17 " 10 2002р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.059.02 в Національному транспортному університеті за адресою: Україна, 01010, м. Київ, вул. Суворова, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного транспортного університету: Україна, 01003, м. Київ, вул. Кіквідзе, 42.

Автореферат розісланий " 12 " 09 2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат технічних наук, доцент Дзюба О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пасажирський транспорт задовольняє різноманітні потреби населення в пересуванні, відіграє значну роль у житті мешканців міста. Якість перевезень впливає на психологічний та фізичний стан людей, продуктивність їх праці, відпочинок. Удосконалення організації автобусних перевезень має важливе народногосподарське та соціальне значення. Протягом перших років незалежності України помітно знизився рівень автомобільного обслуговування населення. У містах скорочувалася маршрутна система, зростали інтервали руху, в цілому погіршувалася якість перевезень. Поряд із поступовим впровадженням ринкових відносин, виникла конкуренція в міських автобусних перевезеннях, яка значно ускладнює діяльність державних автотранспортних підприємств (АТП).

Послідовне і суттєве поліпшення транспортного обслуговування можливе лише в разі побудови такої організації процесу роботи автобусів на міських перевезеннях, яка не потребує значних економічних вкладень. Обов’язковою передумовою поліпшення якості міських автобусних перевезень постає комплексне удосконалення усіх ланок виробничої діяльності АТП, тісно узгодженої з ринковою економікою. Невідкладне завдання підвищувати якість автобусних перевезень поширюється одночасно на всіх учасників транспортного процесу: пасажирів, перевізників, суспільство. Сукупними заходами мають досягатися більша комфортність поїздок пасажирів, різнопланове скорочення витрат автотранспортних підприємств, збереження екологічної чистоти міст. У розв’язанні поставлених завдань певний недолік полягав у тому, що діяльність автотранспортних підприємств розглядалася однобічно, лише за окремими напрямками, без системного підходу й урахування комплексу домінуючих чинників та особливостей ринкових відносин. У діючій нині організації перевезень іноді застосовуються звужені підходи до аналізу й оцінки ефективності використання наявного рухомого складу та до розробок перспективних напрямків його оновлення.

Система міського пасажирського транспорту є динамічною та здатною до саморозвитку. Для удосконалення в цілому її функціонування потрібно розглядати сукупний вплив факторів різного характеру (технічні, економічні, соціальні, природні), оцінюючи їх роль та значимість за допомогою відповідного кількісного критерію. Важливим завданням є покращення якості автобусних перевезень при існуючих ринкових умовах, за наявності жорсткої конкуренції між державним та приватним транспортом. Необхідно значно вдосконалити поточну організацію роботи автобусів та оперативне управління ними на лінії. Для цього попередньо мають чітко визначатися існуючі реально пасажиропотоки в місті, бо саме на таких чисельних даних більш достовірно будуть встановлені засоби їх регулювання, вибрано тип, кількість та раціональні форми руху автобусів. Таким чином, підвищення якості автобусного сполучення в транспортній системі міст є актуальною науковою задачею важливого практичного значення. У процесі її вирішення мають бути ширше використані заходи щодо удосконалення організації автобусних перевезень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планами цільової комплексної програми “Транспорт”, яка передбачає розвиток та вдосконалення транспорту в Україні, що прийнята розпорядженням Кабінету Міністрів від 23.07.1993 за №551-р, та регіональної програми розвитку транспорту у м. Кривому Розі (1996-1999).

Мета і завдання дослідження. Мета даної роботи полягає в удосконаленні автобусних перевезень пасажирів у транспортній системі міст із забезпеченням покращення організації, техніко-економічних показників та екологічної безпеки їх технологічного процесу.

Виходячи з поставленої мети, було намічено такі завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Об’єкт дослідження. Система перевезень пасажирів автобусами комунальних державних автотранспортних підприємств у місті.

Предметом дослідження є формування раціонального технологічного процесу автобусних перевезень з урахуванням вимог концепції соціально-етичного маркетингу та ринкових відносин.

Методи дослідження. Розрахунково-експериментальні. Розрахунковим методом за допомогою математичного моделювання на ЕОМ здійснено аналіз впливу різної пасажиромісткості та кількості автобусів на оціночний критерій якості пасажирських перевезень за заданими маршрутами. Експериментальним методом досліджувалися характеристики пасажиропотоків на маршрутах у великому місті, визначені середні відстані та час поїздок пасажирів, швидкість сполучення для різних форм організації руху автобусів. У роботі використані наукові методи: теорія транспортного процесу; економіко-математичне моделювання; чисельні дослідження; регресивний аналіз; теорія ймовірностей.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці критерію якості автобусних міських перевезень та обгрунтуванні комплексу заходів щодо підвищення їх продуктивності на рівні автотранспортних підприємств у ринкових умовах. Запропонований оціночний критерій якості автобусних міських перевезень, який системно узгоджений з концепцією соціально-етичного маркетингу, комплексно враховує технічні, соціальні та економічні фактори, відповідає інтересам різних учасників транспортного процесу і задовольняє пасажиропотік у просторі й часі. Значний обсяг отриманих за оригінальною методикою статистичних характеристик пасажиропотоку та параметрів автобусних перевезень у великому місті Кривому Розі забезпечує більш раціональний розподіл автобусів відповідно до пасажирообміну зупинок та середньої відстані пересування пасажирів, а також “пікових” значень пасажиропотоків. Удосконалена наукова методика і розроблені рекомендації суттєво вдосконалюють на рівні державних АТП визначення раціональних форм руху автобусів та засобів їх передислокації, вибір рухомого складу за його типажем і кількістю. Чисельними дослідженнями обгрунтовано заходи, якими сукупно і предметно визначаються важливі напрями для більш суттєвого задоволення вимог до автомобільного транспорту щодо зменшення забруднення атмосфери у містах.

Практичне значення отриманих результатів. Полягає в запропонуванні та впровадженні нових організаційних заходів для підвищення ефективності використання автобусів на міських маршрутах із метою поліпшення комфорту поїздок, скорочення необхідного пасажирам часу на поїздки, зменшення питомих витрат АТП на забезпечення перевезень, економії палива, збереження екології міст. Розроблено методику системи контролю та підвищення кваліфікації водіїв. Скореговано методику вибору типу та оперативного розрахунку раціональної кількості автобусів.

Особистий внесок здобувача. Пропонується нова розробка критерію для оцінки якості автобусних перевезень, складанні рекомендацій щодо його впровадження. Здійснено експериментальне обстеження пасажиропотоків і форм руху автобусів. Результати дослідження показників руху, витрат палива, шкідливих викидів у різних типах автобусів проаналізовані автором із розробкою рекомендацій щодо покращення екологічних показників у місті. Сформульовані висновки для раціональної комплектації АТП новим рухомим складом у ринкових умовах.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи були представлені й схвалені на наукових конференціях професорсько-викладацького складу та студентів Національного транспортного університету в 1997-2000 рр., на міжнародній науково-практичній конференції з питань логістики керівників вищого державного рівня країн колишньої соціалістичної співдружності (м. Берлін, 1991 р.), на семінарі кафедри автомобілів Криворізького технічного університету (2000 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень висвітлено в 10 друкованих працях, опублікованих у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 138 найменувань, чотирьох додатків. Містить 137 сторінок основного тексту, 10 рисунків, 5 таблиць. Загальний обсяг роботи – 196 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовані актуальність обраної теми , сформульовано мету та завдання дослідження, визначено об`єкт, предмет і методи досліджень, наведено наукову новизну, розкривається наукове теоретичне і практичне значення отриманих результатів досліджень та їх впровадження.

У першому розділі здійснено аналітичний огляд наукових робіт, виконаних Л.Л.Афанасьєвим, А.І.Воркутом, Є.В.Овчинниковим, Г.А.Заболоцьким, З.Рюге-ролі, С.Л.Голованенком, В.К.Долею, О.С.Ігнатенком, В.Ф.Штановим, А.М.Редзюком та іншими науковцями щодо рівня організації автобусних перевезень пасажирів у містах, дана порівняльна оцінка існуючих критеріїв та моделей якості технологічного процесу, визначені напрями його удосконалення з урахуванням впливу ринкових відносин та конкуренції, показана назріла необхідність поглибленого методичного обгрунтування питань вибору форм руху, типу і кількості автобусів для заданої транспортної системи міст за окремими маршрутами.

Встановлено, що відомі у теорії перевізного процесу критерії та математичні моделі характеризують в цілому якість організації автобусного сполучення, а також розкривають важливі проблеми з оптимізації транспортної маршрутної системи міст, пасажирських кореспонденцій з різних видів транспортних засобів, управління їх взаємодією і контролем. Проте, в сучасних умовах перехідної економіки і перспективного формування нових ринкових відносин у державі, наявності конкуренції між перевізниками, вже недостатньо їм відповідають нині існуючі розрахункові методи оцінки якості та організації автобусних перевезень. У подальших розробках щодо її вдосконалення має системно розглядатися вплив сукупності основних кількісних параметрів на транспортний процес із пошуком заходів до більш ефективного використання автобусів. Виходячи із єдиного узагальненого критерію, надалі важливо базувати організацію перевезень на достовірних відомостях з обстежень обсягів пасажиропотоку, змін середньої дальності та швидкості пересування пасажирів. Для цього необхідна розробка нової методики математичного моделювання процесу перевезень із метою обгрунтування економічного та соціально виправданого співвідношення автобусів різної пасажиромісткості для міської мережі з урахуванням конкуренції. При розробках даного питання слід проводити грунтовний аналіз не тільки параметрів руху автобусів, але й визначати загальний обсяг, складові частини і характеристики забруднення атмосфери шкідливими викидами рухомого складу різної пасажиромісткості з метою їх зниження.

У другому розділі висвітлено головні результати теоретичного дослідження параметрів і методів організації міського автобусного сполучення на основі нового критерію за концепцією соціально-етичного маркетингу, обрано більш досконалий метод розрахунку з використанням ПЕОМ параметрів руху автобусів, проведена кількісна та якісна оцінка швидкісних і паливних характеристик та шкідливих викидів автобусами різних типів, обгрунтовано можливі засоби удосконалення технологічного процесу перевезень у напрямі скорочення витрат часу пасажирів на пересування автобусним сполученням.

У даному дослідженні пропонується розглядати єдиний оціночний критерій на базі концепції соціально-етичного маркетингу в автобусних перевезеннях. Їх організацію (при урахуванні ринкових відносин) слід зорієнтувати на те, щоб при скороченні соціальних, економічних та екологічних витрат задовольнити існуючі пасажиропотоки у просторі і часі, при тому з підвищеною комфортністю та надійністю поїздок населення. В умовах перехідної ринкової економіки, коли в конкурентне суперництво вступають різні категорії власників рухомого складу, важливим є така побудова транспортного процесу, яка відповідає вимогам усіх його учасників, тобто функціонує за концепцією соціально-етичного маркетингу.

Оскільки така концепція в рівній мірі стосується пасажирів, автотранспортних підприємств і суспільства, було розроблено відповідний узагальнений критерій оцінки якості автобусних перевезень. Його структурою передбачено, що сумарні витрати коштів , вищеназваними учасниками транспортного процесу, в результаті покращання організації перевезень проявлятимуть тенденцію мінімізуватися, задовольняючи пасажиропотік у просторі та часі, тобто:

, (1)

де - соціальні витрати, пов’язані з витраченим часом пасажирами в автобусному сполученні; - експлуатаційні витрати автотранспортного підприємства; - екологічні витрати на компенсацію забруднення довкілля шкідливими викидами від автобусів.

Для записаної у загальному вигляді функції критерію (1) сформульовано граничні положення відносно методики застосування у вирішенні практичних завдань. Визначальними умовами поставлено предметне розглядання технологічного процесу перевезень за заданими маршрутами з його оцінкою не тільки за сумарною величиною , але обов’язково і за кожною складовою частиною , , прийнятого критерію, обчислених за відношенням до питомої транспортної роботи в 1000 пасажирокілометрах (п.км). Окрім того, розрахункові операції мають виконуватися за розробленою єдиною методикою при уніфікованих вхідних даних щодо технічних характеристик рухомого складу та обраного маршруту перевезень.

Теоретичним дослідженням показано, що обчислювальний метод доцільно базувати на розрахунках параметрів руху автобусів в окремому їздовому циклі. Складовими фазами до циклу послідовно входитимуть: розігнання з місця від нульової до певної кінцевої швидкості; рівномірний рух із швидкістю, прийнятою за усталену, яку досягли після розігнання; уповільнення накатом від попередньої швидкості усталеного руху (або розгону) до початкової швидкості гальмування; поступове гальмування від кінцевої швидкості накату до зупинки. Найбільш прийнятними та корисними для чисельного дослідження техніко-економічних та екологічних показників руху автобусів у різних режимах окремого циклу визнано математичні моделі, розроблені в Національному транспортному університеті на кафедрі “Двигуни і теплотехніка”. У математичній моделі розганяння автомобіля відтворені: особливості роботи двигуна в неусталених режимах; можлива оптимізація управління з боку водія; відмінності рушання автомобіля з місця; час переключення передач. Обчислені параметри визначені залежно від кінцевої швидкості розганяння та повної маси автобуса, що змінюється в функції від кількості пасажирів та має визначальний вплив на навантажувальний режим роботи двигуна. Модель враховує здійснення накату і гальмування автобуса, а також витрату палива і викиди окремих шкідливих речовин у режимі холостого ходу на зупинці. Значення питомих витрат палива і масових шкідливих викидів автобуса з їх розподілом за складовими компонентами () розраховуються відносно єдиного показника – 1000 пасажирокілометрів транспортної роботи.

На підставі розрахунків за вказаним обчислювальним методом проаналізовано швидкісні, паливні та екологічні характеристики циклічного руху автобусів різного типу та пасажиромісткості. З’ясовано, що до наочної кількісної оцінки зручно прирівнювати відстань поміж двома сусідніми зупинками для повного шляху окремого циклу руху, який обирався в межах від 500 до 1200м. Аналіз показав, що збільшення шляху циклу позитивно впливає на зростання середньої швидкості руху автобуса та зменшує відносну витрату ним палива, особливо в межах довжини 700…850 м. Шкідливі викиди дещо зростають при підвищенні швидкості усталеного руху до рівня 55…60км/год, але знижуються із подовженням загального шляху циклу. Для поліпшення організації перевезень важливим є такий чинник, як рівень (%) використання номінальної пасажиромісткості чи безпосередньої кількісті пасажирів (), перевезених автобусом у кожних конкретно розглянутих умовах. Це положення показано на прикладі розрахунків для циклу довжиною 800 м при дотримані в ньому швидкості усталеного руху 45 км/год (рис.1, 2). Наведені розрахункові дані показують, що витрати палива та викиди шкідливих речовин, віднесені до 1000 пкм, інтенсивно збільшуються за умов недовантаження пасажирами всіх типів автобусів. У зв’язку із цим, при організації перевезень важливого значення набуває висока узгодженість між величиною пасажиропотоку на маршруті та використаними типами і кількістю автобусів.

-

Оціночний критерій (1) вносить зручну послідовність і необхідну системність у дослідження організації та підвищення якості автобусних перевезень, бо його високою загальною універсальністю забезпечена краща придатність оцінювати вплив на якість автобусних перевезень, кількісно та якісно визначати відповідні показники для заданих наперед передумов: окремі маршрути міської системи, змінні в часі пасажиропотоки, тип рухомого складу та ін.

Соціальні витрати визначаються залежно від фактичного часу пересування та соціальної вартості однієї години, витраченої пасажиром на поїздку автобусом. Відповідно до загальної річної кількості перевезених пасажирів , такі витрати складуть:

(2)

Залежність фактичного часу пересування від інтервалів руху і швидкості сполучення автобусів та при однакових умовах, визначає потребу в їх оптимізації при удосконаленні автобусних перевезень. Запропоноване застосування з такою метою оцінювального критерію (1) далі проілюстроване на графіку рис.3.

Окремими лініями на рис.3 зображено змінювання складових частин критерію , , та сумарного значення для різної кількості автобусів. ЇЇ мінімальну величину визначають згідно із поширеною в практиці, загальновідомою методикою за умови, що задовольняється максимальний пасажиропотік на заданому маршруті. Критерій (1) розраховується спочатку для величини , але з метою аналізу в наступних варіантах збільшують кількість автобусів почергово на одну, дві або три одиниці до і т.д. Потім на кривій сумарних витрат визначається їх мінімальна величина, за якою приймають належну їй оптимальну потрібну кількість автобусів. Хоча вона і дещо перевищує попереднє значення , проте таким засобом досягнуто скорочення інтервалу руху, внаслідок чого знижені витрати , пов’язані з часом пересування пасажирів, покращуються якість та комфорт перевізного процесу. Притому цим будуть виправдані не набагато збільшені експлуатаційні та екологічні витрати, бо стане кращою конкурентоздатність рейсів, що важливо в ринкових умовах. Встановлено, що для великих міст, включаючи і міста-конгломерати, такий вибір кількості автобусів дає ефект у поєднанні із запровадженням комбінованих форм руху, зокрема, загальної, скороченої та швидкісної, що навіть дозволяє загалом скоротити потрібний рухомий склад.

У даному дослідженні пропонується вдосконалювати технологічний процес перевезень, здійснюваних муніципальним автотранспортом, використовуючи в основному існуючий рухомий склад при поступовому його оновленні. Розташування автобусних маршрутів приймається за заданим планом, згідно із діючою системою міського пасажирського транспорту. При певних обмежуваних умовах, суттєве подальше підвищення якості та екологічної безпеки експлуатації автобусів у великих містах у період становлення ринкових відносин можливе тільки шляхом системного удосконалення та оптимізації усіх ланок транспортного процесу. Під кутом зору скорочення пов’язаних із ним витрат з одночасним покращанням якості автобусних перевезень, здійснено теоретичні дослідження та показано, що обґрунтоване більш значне за обсягом введення регулювальних заходів є важливим напрямом покращання автобусного сполучення у містах. З цією метою були проаналізовані: ширше впровадження швидкісних та скорочених рейсів; корегування початку роботи великих підприємств; перерозподіл частини автобусів з одного маршруту на інший при неспівпаданні годин “пік”; поширення контролю оперативними бригадами і автоматизованою системою управління за роботою автобусів на міських маршрутах. Впровадженням розроблених рекомендацій покращено використання автобусів у ряді АТП м. Кривого Рогу, реалізовані можливості зниження собівартості перевезень на 8…10%. Для скорочення витрат часу на пересування пасажирів автобусами встановлена така першочергова сукупність необхідних вимог, як підвищення швидкості сполучення автобусами зі скороченням часу їх очікування, а саме: шляхом суттєвого перегляду структури рухомого складу за пасажиромісткістю та введенням до 10-15% мікроавтобусів в узгодженні з реальними пасажиропотоками в різні години доби.

У третьому розділі викладено результати експериментальних досліджень, здійснених безпосереднім обстеженням пасажиропотоків і умов автобусного сполучення на прикладі міста Кривого Рогу табличним методом. Вони надають невід’ємну потрібну інформацію для наступного удосконалення організації перевезень. Висвітлено методику збирання первинних даних табличним методом, їх статистичну обробку та узагальнення за сукупністю дев’ятьох показників. Соціально-економічним дослідженням за допомогою анкет зібрані відгуки населення щодо існуючого рівня якості автобусних перевезень та бажаних напрямів його покращання. Проаналізовано негативний вплив існуючої конкуренції між перевізниками. Виходячи із можливих заходів до її зниження, визначено засоби поліпшення технологічного процесу роботи рухомого автобусного складу державних і приватних автотранспортних підприємств. При складанні методики експериментального дослідження враховано, що ряд параметрів пасажиропотоку слід розглядати як змінні величини, частина з яких є дисперсними, а інша – приймає закінчену або обчислену множину значень. Дискретні випадкові величини, наприклад, зафіксована кількість пасажирів на певних відрізках маршруту або за годинами доби, можна було визначити рядами розподілу з побудовою гістограм для пасажиропотоків. Безперервні випадкові величини, такі як швидкість сполучення, дальність поїздки або інші, приймають усі значення будь-якого інтервалу, тому для них розглядалися безперервна функція та щільність розподілу. При визначені основних параметрів міських автобусних перевезень застосовано статистичні вибірки. У порівнянні з суцільними спостереженнями вибірковий метод має переваги при вивченні пасажиропотоків на автомобільному транспорті, бо дає економію витрат і скорочує час обстеження, дозволяючи точніше зареєструвати факти для більш досконалого вивчення поставлених у даній роботі питань.

Кількісний та якісний порівняльний аналіз даних проведеного обстеження пасажиропотоків в м. Кривому Розі визначив ряд суттєвих відмінностей, які виявляються у значній різниці довжини маршрутів (від 6 до 25 км) та нерівномірності розподілення між зупинками погодинної кількості перевезених пасажирів (в 1,8…2,5 разів). На багатьох маршрутах зафіксована поява годин “пік”, коли допускаються відмови пасажирам у поїздці. Час на пересування автобусним транспортом може сягати до 40…50 хв., а на його очікування пасажири витрачають від 7…8 хв. у центрі міста і до 20 хв. на околицях. Одержані дані показали недостатній рівень якості обслуговування пасажирів у великому місті-конгломераті Кривому Розі та назрілу необхідність у його підвищенні при ринкових відносинах.

У четвертому розділі розроблено удосконалену методику техніко-економічного обгрунтування заходів для поліпшення організації міських автобусних перевезень, проведено імітаційне математичне моделювання сукупності показників транспортної роботи автобусів різної пасажиромісткості, визначено нові підходи до вибору типу і необхідної кількості рухомого складу на заданих маршрутах. Методикою враховуються певні особливості переходу країни до ринкових відносин, зростаючі вимоги населення, наявність різних форм власності на рухомий склад, прояви конкуренції між перевізниками.

Методика представлена єдиним алгоритмом, що містить блоки таких послідовних операцій: визначення пасажиропотоків та пасажирообміну зупиночних пунктів; розосередження пасажиропотоку в певні години доби; обгрунтування форм організації руху та її параметрів (час оберту, інтервали руху, швидкість сполучення, транспортна продуктивність); визначення соціальних, економічних, екологічних та сумарних питомих витрат на маршрутах; порівняльне визначення собівартості перевезень пасажирів та вибір типу автобусів; розрахунок оптимальної кількості автобусів; автоматизований і оперативний контроль на лінії.

Із використанням допрацьованої за участю автора вищезгаданої математичної моделі окремого циклу руху автобуса створено метод імітаційного математичного моделювання показників роботи рухомого складу на маршруті. За розробленим алгоритмом та програмним забезпеченням на ПЕОМ визначаються швидкість руху, витрати палива, викиди шкідливих речовин (сумарні та за компонентами) на усіх відстанях між зупинками. А також для маршруту обчислені середня швидкість, грошові затрати на автобусне паливо та на відшкодування збитків через викиди в атмосферу. Для імітаційного моделювання попередньо отримано поліноміальні залежності вищевказаних оціночних показників у функції від довжини шляху циклу , швидкості в режимі рівномірного руху та повної ваги завантаженого автобуса у вигляді:

(3)

Поліноміальні рівняння (3) встановлені за результатами чисельного багатоваріантного розрахунку із належним використанням методів математичного планування експерименту. Табличні значення поліноміальних коефіцієнтів до рівняння (3) обчислені згідно технічних параметрів конкретних моделей автобусів малої, середньої та великої пасажиромісткості. Таким чином, була забезпечена можливість для порівняльного чисельного дослідження роботи цих автобусів на вибраних маршрутах перевезень.

Важливою складовою частиною розробленої методики є обгрунтування вибраних типів автобусів із використанням оцінювального критерію (1). Здійснено кількісне порівняння очікуваної економічної ефективності використання автобусів у залежності від величини погодинного пасажиропотоку (пас/год). Для вибору типу автобусів прийнята оціночним результативним параметром сумарна собівартість перевезення одного пасажира (грн/пас), величину якої належало мінімізувати покращанням організації перевезень.

У чисельному дослідженні шляхів зниження собівартості окремо оцінювався можливий вибір типу автобусів з погляду трьох складових частин критерію (1). Встановлено, що собівартість , пов’язана із річною затратою часу пасажирами на автобусні поїздки, може бути найнижчою у мікроавтобусів, завдяки більш коротким зупинкам і вищій швидкості руху. Для автобуса великої місткості потрібно більше часу для повного заповнення салону пасажирами. Проте, експлуатаційні витрати на використання великих автобусів значно менші у порівнянні з мікроавтобусами, особливо для великого пасажиропотоку. Так само незрівнянно збільшеними виявлені збитки від забруднення міста викидами шкідливих речовин мікроавтобусами, якщо їх відносити до собівартості перевезення одного пасажира.

За результатами підсумування обчислених складових величин , , одержана сумарна собівартість , (грн/пас), перевезення одного пасажира для різного годинного пасажиропотоку (пас/год), показана графічно прикладом на рис.4.

Показане на рис.4 помітне зниження собівартості під впливом зростання пасажиропотоку можна пояснити збільшенням задіяного рухомого складу, чим скорочується інтервал руху. Таке зниження виявлено тільки для автобусів середньої та великої пасажиромісткості, а у мікроавтобусів – практично буде відсутнім. Взаємне розташування на рис.4 графіків 1,2,3 вказує на раціональні межі для використання автобусів середньої пасажиромісткості на маршрутах пасажиропотоком від 200 до 800 пас/год, а великої місткості – при наступному його зростанні. Мікроавтобуси корисні для самостійного обслуговування пасажиропотоку до 100 пас/год та сумісно з іншими типами автобусів на насичених маршрутах, але на них не бажано допускати кількість малих автобусів більше, ніж 10-15%. Вони виправдовують своє використання у цільових рейсах на складних фіксованих маршрутах. При формуванні великих автотранспортних підприємств основну перевагу доцільно надавати міським автобусам середнього, великого та особливо великого класів. За їх раціонального використання досягаються зручність поїздок пасажирів при помірних експлуатаційних витратах.

Принциповою відмінною рисою розробленої методики є запропоноване удосконалення розрахунку потрібної кількості автобусів для обраних маршрутів, заснованого на застосуванні оціночного критерію (1) за концепцією соціально-етичного маркетингу і графічних залежностей (рис.3). Попередньо вже має бути здійснено викладений вище системний аналіз епюр розподілення пасажиропотоку по довжині маршрутів та годинам доби, обрані типи автобусів та форми руху, розглянуті доцільність і організаційні заходи щодо передислокації автобусів у години “пік”, за допомогою якої можна скорочувати на 4-8 хвилин час поїздки пасажирів.

Для безпосереднього розрахунку потрібної кількості автобусів на рівні АТП розроблено загальний алгоритм і програми на ЕОМ. З їх використанням проведено розрахункове дослідження для 40 обстежених маршрутів автобусного сполучення у м. Кривому Розі. За одержаними результатами скорегована потрібна кількість автобусів та запропоновано зміни у формах руху. Відповідні рекомендації передані транспортно-виробничому об’єднанню “Криворіж-пасавтотранс” та частково впроваджені за участю автора.

Чисельними дослідженнями підтверджена назріла необхідність диферен-ційованого вибору як загальної кількості автобусів, так їх співвідношення за різною пасажиромісткістю в процесі комплектування рухомого складу на кожному маршруті, бо це сприятиме підвищенню ефективності його використання та комфорту перевезень пасажирів. З метою впливу на саморегулювання ринку транспортних послуг необхідно посилювати вирішення тарифних і пільгових питань, вводити певне адміністративне квотування маршрутів для конкуруючих автотранспортних підприємств, здійснювати у різних формах оперативний контроль роботи автобусів на лінії. Для регулярного тестування та підвищення кваліфікації водіїв на рівні АТП у даній роботі підготовлені програмові та методичні матеріали.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Крейсман Е.А. Соціологічна оцінка міського транспорту м. Кривий Ріг. //Системні методи керування, технологія та організація виробництва, ремонту і експлуатації автомобілів. – К.: УТУ ТАУ – 1999. – №6. – С. 100-102.

2. Маяк М.М., Крейсман Е.А. Навіщо потрібна конкуренція на міському автомобільному транспорті? //Автошляховик України. – 1999. – №4. – С.7.

3. Крейсман Е.А. До оцінки автомобільного транспорту //Автошляховик України. – 1999. – №2. – С.26.

4. Підвищення ефективності міського автобусного транспорту /Є.Ю.Білокобила, М.Г.Босняк, К.М.Ціцельський, Е.А.Крейсман //Автошляховик України. – 1997. –№4. – С.9-10.

5. Оперативне управління автобусними перевезеннями в м. Кривий Ріг. /Є.Ю.Білокобила, К.М.Ціцельський, М.Г.Босняк, Е.А.Крейсман //Автошляховик України. – 1998. –№3. – С.5.

6. Білокобила Є.Ю., Крейсман Е.А., Кулешина О.В. До організації автобусних міських перевезень в умовах ринку. //Системні методи керування, технологія та організація виробництва, ремонту і експлуатації автомобілів – К.: УТУ ТАУ – 1999. – №6. – С.81-86.

7. Організація міських автобусних перевезень в години “пік”. /Є.Ю.Білокобила, К.М.Ціцельський, М.Г.Босняк, Е.А.Крейсман //Автошляховик України. – 1998. –№2. – С.4-5.

8. Про підвищення якості пасажирських перевезень в м. Кривий Ріг /Є.Ю.Білокобила, К.М.Ціцельський, Е.А.Крейсман, О.Д.Здутов //Автошляховик України. – 1997. – №1. – С.6-7.

9. Маяк М.М., Крейсман Е.А. До раціонального вибору моделей автобусів при комплектуванні рухомого складу автотранспортних підприємств //Вісник Центрального наукового центру ТАУ. “Автошляховик України”. – 2000. –Окремий випуск №3. –С.80-82.

10. Крейсман Е.А., Романюха А.О. Соціальний критерій вибору типу рухомого складу на міських автобусних маршрутах. // Системні методи керування, технологія та організація виробництва, ремонту і експлуатації автомобілів: Зб.наук.пр. – К.: УТУ,ТАУ, вип.12. – 2001. – С.252-254.

Крейсман Е. А. Удосконалення методики організації автобусних перевезень в транспортній системі міст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.22.01 – транспортні системи. – Національний транспортний університет , Київ, 2002.

Дисертацію присвячено питанням підвищення ефективності транспортного обслуговування й організації технологічного процесу пасажирських перевезень у містах. Розроблено концепцію та оціночний критерій соціально-етичного маркетингу в автобусних перевезеннях при ринкових умовах. Встановлено теоретично обгрунтований комплекс регулюючих заходів, що забезпечують скорочення часу, який пасажири витрачають на поїздки, обмежують експлуатаційні витрати автобусних господарств та знижують рівень забруднення атмосфери міст. У дисертаційній роботі розроблено методику математичного моделювання для визначення технічних параметрів транспортної роботи автобуса в окремому циклі та на маршрутах. Оригінальними числовими методами проведені розрахункові дослідження часу і швидкості руху, витрати палива і шкідливих викидів із складовими компонентами залежно від типу і завантаження автобуса та характеристик маршруту. Одержані на новій методологічній основі експериментальні відомості відносно реальних пасажиропотоків на маршрутній мережі міста Кривого Рогу надали ширші можливості для вдосконалення вибору типу автобусів, організації використання, контролю роботи на лінії. Розроблено систему заходів для підвищення кваліфікації водіїв рухомого складу. З урахуванням оціночного критерію якості перевезень удосконалено існуючий метод розрахунків потрібної кількості автобусів, з підвищенням якості обслуговування пасажирів, особливо важливої при наявності конкуренції перевізників. Основні результати роботи передані для практичного впро-вадження до транспортно-виробничого об’єднання “Криворіжпасавтотранс”.

Ключові слова: організація автомобільних перевезень, автобусні господарства, маркетинг, охорона атмосфери міст, математичне моделювання, числові методи.

Крейсман Э. А. Усовершенствование методики организации автобусных перевозок в транспортной системе городов.– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук по специальности 05.22.01 – транспортные системы. – Национальный транспортный университет, Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросам повышения эффективности транспортного обслуживания и организации технологического процесса пассажирских перевозок в городах. Разработаны концепция и оценочный критерий социально-этического маркетинга в автобусных перевозках при рыночных условиях. Установлен теоретически обоснованный комплекс регулирующих мероприятий, обеспечивающих сокращение времени пассажиров на поездки, ограничение эксплуатационных расходов автобусных хозяйств и снижение уровня загрязнения атмосферы городов. В диссертации разработана методика математического моделирования для определения технических параметров транспортной работы автобуса в отдельном цикле и на маршрутах. Оригинальными числовыми методами проведены расчетные исследования времени и скорости движения, топливных затрат, суммарных вредных выбросов и их компонентов в зависимости от типа и загрузки автобуса и характеристик маршрута. Показано, что меньшему расходу автобусами топлива и загрязнению атмосферы города соответствуют расстояния между остановками автобуса в границах 700-850 м. С использованием показателей, отнесенных к транспортной работе в 1000 пасажирокилометров, произведено сравнение технико-экономической эффективности использования автобусов разной пассажировместимости. Микроавтобусам свойственны наибольшие относительные расходы топлива и объемы вредных выбросов, что объяснимо малым числом пассажиров, а у автобусов среднего класса с дизелем они могут быть в два раза ниже, чем у микроавтобусов. Для всех рассмотренных типов автобусов резко отрицательно влияет на рассмотренные показатели их движение с количеством пассажиров менее 40…45% от номинальной пассажировместимости.

Полученные на новой методологической основе экспериментальные данные относительно реальных пассажиропотоков на маршрутной сети города Кривого Рога предоставили более широкие возможности для усовершенствования выбора типа автобусов, форм организации использования и контроля работы на линии. Характерные параметры пассажиропотоков определены в экспериментальных исследованиях табличным методом на разветвленной маршрутной сети. По анкетным опросам социально-экономического обследования установлен недостаточным уровень транспортного обслуживания населения города. Исходя из распределения пассажиропотоков по длине маршрутов в течении суток, с учетом пассажирообмена посадочных пунктов, точнее обоснованы формы организации движения автобусов. Более гибкое, оперативное сочетание обычного рейса со всеми остановками с экспрессными или сокращенными формами движения автобусов способствует улучшению обслуживания пассажиров. Составлены рекомендации по перераспределению части автобусов с одного маршрута на другой для снижения перегрузки от пассажиров в часы “пик”. На основании предложенного оценочного критерия качества перевозок усовершенствованы существующий метод расчета требуемого количества автобусов и выбор рационального соотношения их номинальной пассажировместимости, что сейчас важно при наличии конкуренции между перевозчиками. Разработана комплексная система тестирования водителей автобусов и методическое обеспечение для повышения их квалификации, сориентированные на экономию автомобильного топлива. Основные результаты работы переданы для практического внедрения в транспортно-производственное объединение “Криворожпассавтотранс”.

Ключевые слова: организация автомобильных перевозок, автобусные хозяйства, охрана атмосферы города, математическое моделирование, численные методы.

Kreisman E. A.: Qualifying methods of organization of bus transportation in the conveyance system of cities. - Manuscript.

Degree dissertation for a candidate’s degree in engineering sciences by a speciality 05.2.2.01. - "Conveyance system". - Notional Transport University, Kyiv, 2002.

The dissertation is dedicated to questions of increase effect of conveyance service and organization of technical processes of passenger conveyance in the cities. The conception and the estimative criterion of social-ethical marketing in bus conveyances in market condition of work is devised. Theoretically well-grounded complex of controlling measures which provide for shortenings time, which passengers spend for trips; restriction of running costs of bus enterprises and reduction of pollution level of cities' atmosphere is established.

In the dissertation it is devised the principles of mathematical model for definition of technical parameters of transport work of the bus in the separate cycle and on the routes. By original numerical methods it is made the rated researches of time and traffic speed, fuel expense and harmful rejections from forming components depending on model and filling of buses and route characteristics. Experiment considerations with regard to real stream of passengers on the route system of Kryvyi Rig, which are obtaining from the new methodological basis, afforded wider opportunities