Автореферат
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА ГІРНИЧА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
УДК 622:333.012:658.5.012.3
Кравцов Олександр Олексійович
ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА
ВУГЛЕВИДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ПРИ
СТРАТЕГІЧНОМУ ТА ТАКТИЧНОМУ ПЛАНУВАННІ
НА БАЗІ ІТЕРАЦІЙНОГО ПІДХОДУ
Спеціальність 08.06.01 – Економіка підприємства й організація
виробництва
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Дніпропетровськ – 2002 р.
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі економіки та маркетингу Донецького державного технічного університету, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник: | доктор технічних наук, професор
Євдокимов Федір Іванович,
завідувач кафедри економіки та маркетингу
Донецького державного технічного університету, Міністерство освіти і науки України,
заслужений працівник освіти України
Офіційні опоненти: |
доктор економічних наук, професор
Салига Сергій Якович,
завідувач кафедри фінансів та менеджменту
Запорізької державної інженерної академії,
Міністерство освіти і науки України
кандидат економічних наук, доцент
Вагонова Олександра Григорівна,
доцент кафедри прикладної економіки
Національної гірничої академії України
(м. Дніпропетровськ),
Міністерство освіти і науки України
Провідна установа: |
Інститут економіки промисловості,
відділ проблем ефективного використання
виробничого потенціалу,
Національна академія наук України
Захист відбудеться “ 26 ” квітня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.080.01 при Національній гірничій академії України, Міністерство освіти і науки України, за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 19.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної гірничої академії України, Міністерство освіти і науки України, за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 19.
Автореферат розісланий “ 11 ” березня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
К 08.080.01, к. е. н., доц. Грідін О. П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У загальнотеоретичному аспекті удосконалення методології планування є актуальною науковою проблемою, що сприяє ствердженню й розвитку планології - науки про цілеспрямоване регулювання економічних процесів.
Питанням оптимального планування виробництва на гірничодобувних підприємствах присвячені роботи вчених аналітичної школи в гірничій справі: О. С. Астахова, О. С. Галушко, Е. І. Гойзмана, Ф. І. Євдокимова, О. В. Єфремова, М. І. Іванова, С. Я. Салиги, В. І. Саллі, В. М. Шрамко. Обґрунтування методів стратегічного планування на підприємствах дано в працях закордонних учених: Р. Акофа, У. Кліланда, Д. Хана. Їх наукова спадщина послужила методологічною базою дослідженням, виконаним у дисертації.
Актуальність обраної теми визначається наступним: існуючі підходи до обґрунтування плану видобутку вугілля по шахті не повною мірою враховують стратегічні цілі підприємства, умови прийняття і реалізації управлінських рішень, чинники внутрівиробничого та зовнішнього ризику, нерелевантну інформацію. Недостатньо розкрите значення виробничої потужності шахти в поточному та перспективному плануванні вуглевидобутку. Узагальнено дане коло проблем знаходить висвітлення у формуванні виробничої стратегії вуглевидобувного підприємства. Тому робота присвячена удосконаленню методів стратегічного та тактичного планування на вуглевидобувних підприємствах, розробці методів оптимізації поточних та оперативних виробничих планів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана робота розвиває і доповнює наукові дослідження кафедри економіки і маркетингу Донецького державного технічного університету з держбюджетної теми Н-3-95 “Аналіз і розробка системи модулів економічних дисциплін для різного кваліфікаційного рівня”, в якій автором самостійно підготовлено підрозділ 8.7 “Оптимізація обсягів виробництва” у розділі 8 “Науково-технічний прогрес на підприємстві”.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи - розробити методологічний підхід до оптимального планування обсягу виробництва вуглевидобувного підприємства на всіх етапах життєвого циклу для забезпечення економічно ефективного використання виробничої потужності в умовах нерелевантної інформації.
Для досягнення визначеної мети поставлені та вирішені наступні завдання:
§
досліджені теоретико-методологічні аспекти синтезу планувальних систем у промисловості, визначені специфічні цілі та задачі планування на гірничодобувних підприємствах;
§
розкрито механізм взаємообумовленості тактичних і стратегічних планів видобутку вугілля вуглевидобувними підприємствами;
§
розроблена методика оптимального планування вуглевидобутку за критерієм максимізації прибутку (мінімізації збитків) з урахуванням генеральної мети видобувного підприємства – повного відпрацювання запасів, відведених при проектуванні;
§
розкриті особливості моделювання залежності валових витрат вуглевидобувного підприємства від обсягу видобутку вугілля в умовах нерелевантної вихідної інформації;
§
досліджені закономірності впливу чинників внутрівиробничого ризику на динаміку обсягу виробництва вуглевидобувного підприємства при стабільній виробничій потужності;
§
розроблені рекомендації з оптимізації періоду планування обсягу вуглевидобутку з заданим рівнем надійності виконання планового завдання.
Об’єкт дослідження. Об'єктом дослідження були вугільні шахти України
Предмет дослідження. Предметом дослідження виступали методи планування обсягу виробництва вуглевидобувних підприємств.
Методи дослідження. Методичним стержнем роботи виступає системно - аналітичний підхід до проблеми, відповідно до якого виконано теоретичне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій вітчизняних і закордонних вчених, присвячених оптимальному плануванню виробництва промислових підприємств. Для вирішування окремих задач використовувався арсенал економіко-математичних методів:
-
теорія випадкових функцій – для аналізу динаміки коливань обсягу виробництва і валових витрат на вуглевидобувних підприємствах;
-
кореляційний, спектральний та дисперсійний аналіз – для статистичної перевірки гіпотез щодо окремих властивостей часових рядів, побудованих на базі спостережень обсягу виробництва та валових витрат вуглевидобувних підприємств;
-
регресійний аналіз та економетричні методи – при моделюванні залежності валових витрат вуглевидобувних підприємств від обсягу видобутку;
-
динамічне програмування – при вирішенні задачі оптимального стратегічного планування обсягу виробництва на вугледобувнім підприємстві;
-
математична теорія викидів та катастроф – для обґрунтування рівня надійності поточного виробничого плану вуглевидобувного підприємства при реалізації вугілля на умовах довгострокових контрактів.
Інформаційну базу дослідження складають техніко-економічні показники роботи відібраних для дослідження вуглевидобувних підприємств, які наведені у формах статистичної і бухгалтерської звітності за 1997-2000 роки; статистичні дані Департаменту вугільної промисловості України, галузеві методичні рекомендації з планування виробництва, законодавчі та нормативні акти України. Для опрацювання інформації і розрахунків застосовувалися такі пакети програм для ЕОМ: Microsoft Office 97, MathCad 8.0.
Наукова новизна одержаних результатів.
Наукові положення, які захищаються в дисертації:
§
випадкові процеси коливання обсягу виробництва та валових витрат вуглевидобувного підприємства відносяться до класу нестаціонарних, що виключає можливість прогнозування цих показників на тривалу перспективу з заданим рівнем надійності;
§
середня відносна помилка визначення оптимального за критерієм прибутковості обсягу виробництва вуглевидобувного підприємства зростає прямо пропорційно тривалості періоду, на який він визначається.
Основний науковий результат полягає в теоретичному обґрунтуванні методу визначення оптимального обсягу виробництва вуглевидобувних підприємств в умовах ринкових відносин.
Наукову новизну мають наступні методичні положення:
§
дістало подальший розвиток дослідження чинників вибору підприємством стратегії господарювання, доведено що простір стратегічних альтернатив, який обмежує множину можливих стратегій підприємства, формується шляхом перетинання чотирьох множин: множини потреб зовнішнього середовища, які прагне задовольнити підприємство, реалізуючи свою місію; множини потреб, які воно повинно задовольнити, взаємодіючи із зовнішнім середовищем для досягнення власних цілей; множини потреб, запропонованих зовнішнім середовищем до задоволення у вигляді ринкового попиту; множини потреб, які система спроможна задовольнити, використовуючи свої ресурси ;
§
запропонована удосконалена структурно-цільова класифікація виробничих планів, яка відрізняється від існуючих використанням взаємозалежних класифікаційних ознак для формалізації та узагальнення функцій системи планування на промисловому підприємстві;
§
поглиблено аналіз особливостей моделювання витрат вуглевидобувного підприємства при поточному плануванні. Вперше доведено, що найбільше вірогідними для прогнозу витрат в залежності від обсягу вуглевидобутку є статистичні дані отримані протягом 6 місяців передпланового періоду. Це дозволяє відкинути нерелевантну ретроспективну інформацію;
§
вперше отримано часовий тренд середньої відносної помилки визначення оптимального за критерієм прибутковості обсягу виробництва вуглевидобувного підприємства, за допомогою якого обґрунтована тривалість ітерацій між черговими коригуваннями виробничих планів;
§
удосконалена методика визначення оптимального обсягу виробництва вуглевидобувного підприємства, яка відрізняється від відомого підходу до оптимізації поточних планів урахуванням мети стратегічного плану - повного відпрацювання запасів, відведених при проектуванні з максимально можливою економічною ефективністю;
§
на основі математичної теорії викидів та катастроф вперше запропонований імовірносний показник оцінки надійності поточного виробничого плану вуглевидобувного підприємства для забезпечення постачань за довгостроковим контрактом.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методики визначення оптимального обсягу виробництва при стратегічному та тактичному плануванні, за допомогою якої вуглевидобувні підприємства зможуть забезпечити собі економічно ефективне завантаження виробничої потужності з урахуванням стратегічної мети повного відпрацювання запасів.
Методика планування обсягу виробництва апробована й одержала схвалення спеціалістів економічних служб вуглевидобувних підприємств ДХК “Донбасантрацит” (довідка №401 від 14.11.2000 р., №С-457 від 23.11.2000р.), шахти Україна” ДХК “Селидіввугілля” (довідка №5-1864 від 22.11.2000р.), шахти ім О. Г. Стаханова ПО “Красноармійськвугіля” (довідка №853 від 21.12.2000 р.).
Результати дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес при підготовці фахівців та магістрів за спеціальністю 07.050107 - економіка підприємства (спеціалізація: гірнича промисловість) у Донецькому державному технічному університеті.
Особистий внесок автора. Особистий внесок автора в досягнення наукових результатів полягає в формулюванні мети і завдань досліджень, наукових положень. Узагальнення результатів власного дослідження взаємозв'язку випадкових процесів коливання витрат і обсягу виробництва 30 вугільних шахт України дало можливість автору розробити методичний підхід до планування обсягу вуглевидобутку при реалізації вугілля на умовах довгострокових контрактних відносин на ринку, який передбачає перманентне коригування виробничих планів на кожній ітерації шляхом розрахунку оптимального за критерієм прибутковості обсягу виробництва.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційної роботи обговорювалися й одержали позитивну оцінку на таких конференціях і семінарах: "Розвиток ринкових процесів в Україні: макроекономічні і регіональні аспекти" (м. Донецьк, 28 жовтня 1997 р.); "Регіональні ресурси забезпечення енергетичної безпеки" (м. Курахово, 27-30 січня 1998 р.); "Промислово-фінансові групи в паливно-енергетичному комплексі й економічній безпеці держави" (м. Курахово, 1-3 червня 1999 р.); 3-ій Міжнародній науково-практичній конференції "Маркетинг: теорія і практика" (м. Ялта, 19-23 травня 1999 р.); 4-ій Міжнародній науково-практичній конференції "Маркетинг: теорія і практика" (м. Ялта, 24-27 травня 2000 р.); "Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі 21 століття" (м. Київ, 1-2 березня 2000 р.); 1-ій, 2-ій та 3-ій Міжнародних конференціях молодих вчених-економістів (м. Донецьк, 1997-1999 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових робіт (7 статей, 7 тез доповідей). Основними є 9 друкованих робіт загальним обсягом 5.1 у.д.а., з яких особисто автору належить 3.4 у.д.а. В тому числі 4 роботи загальним обсягом 2.9 у.д.а. опубліковані у фахових виданнях, з них особисто автору належить 2.1 у.д.а.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 197 сторінках машинописного тексту. Робота містить 30 рисунків, 31 таблицю, список використаних джерел з 187 найменувань, 3 додатки.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ
Розділ 1 "Аналіз методології планування виробництва промислових підприємств" присвячений дослідженню й узагальненню принципів побудови планувальних систем на промислових підприємствах, типології виробничих планів.
Еволюція промислового виробництва в промислово-розвинутих країнах у двадцятому сторіччі обумовила зміни в характері управлінської діяльності. В системі управління промисловими підприємствами завжди має місце деяка домінуюча функція, що є відправним пунктом для всьго процесу управління та всіх інших його функцій. В індустріальну еру таку роль відігравав бухгалтерський облік, а саме облік та контроль витрат виробництва. З розвитком маркетингу і загальним ускладненням управлінських задач при загостренні конкурентної боротьби роль координатора процесу управління на підприємстві перейшла до планування. Відповідно до нової парадигми менеджменту, отримання підприємством конкурентних переваг є результатом реалізації комплексу старанно спланованих, сінергетично взаємозалежних дій, що об'єднуються поняттям "стратегія".
Для країн із перехідною економікою характерно загострення конкуренції між вітчизняними й іноземними товаровиробниками на початковому етапі лібералізації господарського механізму. В Україні це стало однією з причин зростання питомої ваги збиткових підприємств із 3.3% у 1993 році до 52% у 1999 році. Як показує досвід найбільш прогресивних і процвітаючих національних підприємств, в умовах гострої конкурентної боротьби стратегічне планування як метод управління не тільки забезпечує їх "виживання" на ринку, але й створює передумови для стійкого росту в наступній стабільній економічній обстановці.
Незважаючи на розмаїття лексико-семантичних значень, основний зміст поняття "стратегія" зводиться до характеристики дій, поводження суб'єкта. Видатний внесок у розвиток наукового аналізу господарських стратегій підприємств у ринковій економіці внесли закордонні вчені І. Ансофф, М. Портер, І. Макміллан, Р. Фостер, Р. Фаснахт. Проте, для більш глибокого розуміння сутності категорії "господарювання" необхідна побудова узагальненої теорії стратегії на базі системно-функціонального методу. В дисертації доведено, що в основі такої теорії лежить поняття про простір стратегічних альтернатив господарюючого суб'єкта. Простір стратегічних альтернатив обмежує набір можливих стратегій підприємства, розвиваючи фундаментальну економічну ідею альтернативного вибору. Шляхом узагальнення наукових теорій фірми, викрито чинники, які формують простір стратегічних альтернатив: він утворюється в результаті перетинання чотирьох множин:
§
М1 - місія, множина потреб зовнішнього середовища, які прагне задовольнити виробничо-економічна система (підприємство);
§
М2 - цілі, множина власних потреб, які система повинна задовольнити, взаємодіючи із зовнішнім середовищем;
§
М3 - ринки, множина потреб, запропонованих зовнішнім середовищем до задоволення;
§
М4 - ресурсний потенціал, множина потреб, які система спроможна задовольнити, використовуючи свої ресурси.
Оскільки всяка можлива стратегія підприємства знаходиться в просторі стратегічних альтернатив, він є внутрішнім середовищем планувальної системи, у якому реалізується функціональний механізм вибору стратегії.
Таблиця 1
Типологія виробничого планування
Тип
планування | Вид
планування | Період планування | Умови прийняття рішень | Критерій оптимізації | Цілі та задачи
планування
Метод визначення | Тривалість
Короткострокове | Оперативно-календарне | Прогнос-тичний, емпіричний | Тиждень, декада, місяць, квартал | Визна-ченість | Прибутковість | Ситуаційне управління виробництвом
Поточне | Прогнос-тичний,
програмно-цільовий | Рік | Ризик | 1.
Розподіл ресурсів поміж товарами заданого асортименту та номенклатури в межах наявних потужностей
2.
Визначення оптимального обсягу виробництва
Стратегічне | Перспек-
тивне | Програмно-цільовий,
емпіричний | 3-5 років | Ризик, невизна-ченість | Рентабельність
інвестованого капіталу | 1.
Вибір номенклатури товарів, які будуть випускатися (розробка нових продуктів).
2.
Прогноз обсягу виробництва товарів нового ассртименту.
3.
Управління потужностями.
На основі систематизації теорії та практичного досвіду стратегічного планування на промислових підприємствах його функції формалізовані у вигляді робот на мережному графіку (рис.1).
Стратегія промислового підприємства як результат функціонування планувальної системи відображується та конкретизується у виробничих планах, Відомі класифікації виробничих планів в дисертації зведені в типологію (таблиця 1).
За підсумками теоретичного дослідження принципів синтезу планувальних систем на промислових підприємствах сформульовані такі основні положення до обгрунтування методики планування на вугільних шахтах:
§
Відправним моментом синтезу планувальних систем є ідентифікація місії господарюючого суб'єкта, у якій відбиваються первинні мотиви його створення. Будівництво видобувних підприємств має на меті відпрацювання запасів родовища корисних копалин з максимальною економічною ефективністю. В структурі авансованого для цієї мети капіталу біля 60% припадає на спорудження мережи підземних гірничих виробок (у вугільній галузі - 65,5%; залізоруднії - 68,9%; кольоровій металургії - 46,0), що крім високої вартості здійснюється протягом тривалого часу (5-10 років у залежності від потужності підприємства і геологічних умов родовища). З огляду на викладене, генеральною метою стратегічного планування на вугільних шахтах є забезпечення повного та економічно найбільш ефективного відпрацювання запасів шахтного поля у встановлених межах, що дає можливість відшкодувати витрати на гірничо-капітальні роботи та отримати найкращий із можливих фінансовий результат.
§
Вуглевидобувні підприємства не можуть у повному обсязі реалізовувати комплекс стратегічного планування, а лише окремі його функції 6, 9, 11 (див рис. 1), серед яких найважливіше місце посідає планування обсягу вуглевидобутку 6. Інші функції комплексу стратегічного планування в існуючій інституціонально-правовій системі управління галуззю виконують холдингові компанії та департамент вугільної промисловості.
§
Особливістю виробничого процесу на вугільних шахтах є сильна залежність від неконтрольованих випадкових чинників, що викликають відхилення обсягу вуглевидобутку від планових завдань. В умовах ринку при переході на контрактну форму взаємовідносин необхідне підвищення надійності виконання договірних зобов'язань, що потребує удосконалення математичного апарату оптимального планування. Методи оптимізації виробничих планів повинні передбачати можливість коригування планових завдань і оцінку їх надійності.
У розділі 2 "Обгрунтування методу оптимального планування виробництва вуглевидобувних підприємств" за даними 30 шахт Донбасу проаналізований вплив умов гірничого виробництва на обсяг вуглевидобутку та валові витрати вуглевидобувних підприємств, отримано залежність середньої відносної помилки визначення оптимального за критерієм прибутковості обсягу виробництва від терміну планування, науково доведена необхідність коригування планового обсягу вуглевидобутку на базі ітераційного підходу з метою наближення його до оптимального на всіх етапах життєвого циклу.
У процесі функціонування видобувного підприємства послідовно чергуються етапи освоєння проектної потужності після його будівництва або реконструкції, стабільної роботи і загасання видобутку, що утворюють у сукупності “життєвий цикл”. Протягом життєвого циклу відбуваються якісні зміни умов виробництва, виробничої структури і складу основних фондів, що викликає необхідність стратегічного планування розвитку підприємства, а саме розробки стратегії відтворення потужності. Відповідно до виконаних досліджень по сукупності з 30 вугільних шахт, відновлення активної частини основних виробничих фондів відбувається в середньому за 7 років, а на основних процесах виробництва - за 5 років. Це дає можливість стверджувати, що для вуглевидобувних підприємств доцільно прийняти п'ятирічний період ітерацій між черговими коригуваннями стратегії відтворення потужності.
Істотність змін умов виробництва відбивається в динаміці фактичного обсягу вуглевидобутку наявністю монотонного тренда. Необхідність перегляду рівня виробничої потужності шахти для цілей поточного та оперативного планування обсягу виробництва вуглевидобувного підприємства доводиться статистичною перевіркою гіпотези про наявність тренда по спостереженням місячного обсягу виробництва за тривалий час.
Методами теорії випадкових функцій доведено, що процес коливання вуглевидобутку по шахті щодо заданого незмінного плану належить до класу нестаціонарних випадкових процесів. Це виключає можливість достовірного прогнозування рівня надійності виконання планового завдання по ретроспективним даним на тривалу перспективу, оскільки по статистичним спостереженням для окремого підприємства неможливо одержати закони розподілу перетинів і числові характеристики випадкового процесу. Планування виробництва на вуглевидобувних підприємствах здійснюється в умовах нерелевантної вихідної статистичної інформації. Із збільшенням періоду, на який встановлюється планове завдання по видобутку вугілля, за логарифмічним законом зростає коефіцієнт варіації можливих відхилень фактичного обсягу виробництва від нього:
kвар(Т) = 0. 0552Ln(Т) + 0. 0545,
R2 = 0.93;
де kвар(Т) – коефіцієнт варіації фактичного обсягу виробництва щодо планового завдання, долі од.; Т – тривалість періоду, на яке встановлюється планове завдання по видобутку вугілля, міс.
Для визначення оптимального за критерієм прибутковості обсягу виробництва вуглевидобувного підприємства необхідно знайти аналітичний вид залежностей валового доходу й валових витрат від обсягу вуглевидобутку:
П(Vвир) = ВД(Vвир) – ВВ(Vвир)max,
де П(Vвир), ВД(Vвир), ВВ(Vвир) – залежності відповідно балансового прибутку, валового доходу підприємства і валових витрат від обсягу виробництва і продажу продукції.
Аналіз особливостей ціноутворення на вугільну продукцію в вуглевидобувних країнах Європи показав, що для вугільного ринку характерна наявність регульованих державою цін. При цьому залежність валового доходу вуглевидобувного підприємства від обсягу продажу продукції при регульованій ціні буде лінійною: ВД(Vвир) = Ц * Vвир, де Ц – ціна 1 т вугілля, грн. / т.
Для апроксимації емпіричних спостережень на основі якісного аналізу сутності зв'язку витрат і обсягу виробництва вуглевидобувного підприємства та шляхом перевірки статистичних гіпотез була обрана квадратична функція. Аналіз економетричних моделей у формі полінома другого ступеня, побудованих для кожної із 30 шахт, що увійшли у вибіркову сукупність, показав, що застосування методу найменших квадратів до різночасних спостережень призводить до одержання зміщених оцінок коефіцієнтів у рівняннях регресії, оскільки обовязкові допущення, що лежать в основі даного методу, на практиці не дотримуються. Для побудови достовірної функції зв'язку витрат та обсягу вуглевидобутку необхідно в ретроспективному періоді відібрати спостереження, що відповідають інтервалу стаціонарності і максимальної когерентності відповідних випадкових процесів. В дисертації для цієї мети запропоновано вживати розроблений автором показник - коефіцієнт стаціонарності й когерентності, який розраховується за формулою:
max
де r - коефіцієнт кореляції між валовими витратами і обсягом видобутку вугілля за місяць, обчислений по n спостереженнях, долі од.;
kвар(ВВ), kвар(Д) - відповідно коефіцієнти варіації валових витрат та обсягу видобутку за n місяців ретроспективного періоду;
n - кількість спостережень (місяців ретроспективного періоду), для яких розраховується значення Кск, n = 3, 4,…
Чим вище значення коефіцієнту стаціонарності й когерентності Кск, тим більше коливання валових витрат вуглевидобувного підприємства у ретроспективному періоді обумовлені саме коливаннями фактичного обсягу виробництва, а не позавиробничих чинників, серед яких найголовнішими є ціни на ресурси, споживані підприємством, тим вище ступінь достовірності зв’язку цих показників.
Коефіцієнт стаціонарності й когерентності зменшується із збільшенням ретроспективного періоду відповідно до залежності:
Кск(n) = 64n-0.5,
R2=0.46;
що свідчить про перваження короткострокових тенденцій у коливаннях витрат і обсягу вуглевидобутку на шахтах. Значення Кск = 30 визнане граничним для побудови достовірної функції витрат вуглевидобувного підприємства від обсягу виробництва. Якщо для відібраних спостережень валових витрат та обсягу виробництва Кск < 30, то коливання витрат обумовлені позавиробничими чинниками, а саме зміною цін на матеріали, електроенергію, тарифних ставок та посадових окладів тощо. Відповідно до отриманої залежності Кск(n), кількість спостережень для побудови функції валових витрат від обсягу виробництва обмежується періодом не більш 5-7 місяців ретроспективного періоду.
Помилки апроксимації емпіричних даних функцією витрат викликають похибки у визначенні оптимального за критерієм прибутковості обсягу вуглевидобутку. В дисертації методами регресійного аналізу отримано часовий тренд середньої відносної помилки визначення оптимального обсягу виробництва вуглевидобувного підприємства (Кск, Т), %, який має наступний вигляд:
,
де Т – тривалість періоду, на який визначається оптимальний за критерієм прибутковості обсяг вуглевидобутку, міс.
Усунення помилок апроксимації повинно здійснюватися шляхом перманентного пошуку оптимуму в процесі планових розрахунків на базі ітераційного підходу. Ітераційне коректування планового обсягу виробництва здійснюється за рахунок активного залучення в процес планування нової інформації. Тривалість ітерації залежить від тісноти зв'язку витрат і обсягу вуглевидобутку у ретроспективному періоді, що виражається коефіцієнтом стаціонарності й когерентності, і відношення планового обсягу виробництва до фактично досягнутого (рис. 2).
Так, якщо функція валових витрат побудована по спостереженням, для яких Кск = 80, а визначене значення оптимального за критерієм прибутковості обсягу виробництва на 20 відсотків перевищує середній фактичний обсяг вуглевидобутку у ретроспективному періоді, то оптимальність даного рішення зберігається лише протягом трьох місяців, після чого планові розрахунки
треба повторити.
Розділ 3 "Розробка системи планування обсягу виробництва вуглевидобувних підприємств на базі ітераційного підходу" охоплює методичні питання визначення оптимального обсягу виробництва в поточних та оперативних планах при реалізації вугілля на умовах довгострокових контрактів із споживачами, оцінки надійності виробничих планів для забезпечення постачання й апробацію результатів дисертаційного дослідження.
Світовий досвід маркетингової діяльності вугільних компаній свідчить, що для стабільної роботи вуглевидобувних підприємств у ринковій економіці реалізація вугілля повинна здійснюватися на умовах довгострокових контрактів із кінцевими споживачами. Обсяги постачання по довгостроковому контракту встановлюються в поточних (річних) планах вуглевидобутку.
Існуючий підхід до оптимізації обсягу виробництва монопродуктового підприємства в умовах ринку заснований на максимізації короткострокового прибутку по рівності граничного доходу і граничних витрат. Стосовно до вуглевидобувного підприємства такий підхід не враховує стратегічну мету повного відпрацювання запасів. Тому в дисертаційній роботі в якості критерію оптимальності поточних (річних) планів вуглевидобувного підприємства запропоновано максимізувати суму прибутку (мінімізувати суму збитків), приведену до моменту повного відпрацювання запасів:
ВД(Д) - ВВ(Д)(1 + r)Твпрmax,
де ВД(Д), ВВ(Д) – залежності відповідно валогого доходу видобувного підприємства й валових витрат від обсягу видобутку, що склалися на момент планування;
Твпр – термін відпрацювання запасів, які залишилися на момент планування, років;
r - коефіцієнт дисконтування, долі од.
Оптимальний річний обсяг вуглевидобутку по даному критерію, який відповідає стратегічній меті добувного підприємства, отримується з рівняння:
,
де Др – оптимальний річний обсяг виробництва, що знаходиться, тис. т; Ц - ціна 1 т вугілля, грн., Ззал - запаси вугілля, які залишилися у шахтному полі, тис. т; ГрВ(Др), - залежності відповідно граничних і середніх валових витрат шахти від обсягу вуглевидобутку за рік.
За основу в плануванні виробництва приймається стратегічний план розвитку підприємства, який конкретизується в поточних річних планах вуглевидобутку, де оптимальний обсяг виробництва визначається за критерієм відповідності стратегічній меті підприємства - повному відпрацюванню запасів з максимальною економічною ефективністю. Потім щомісячно розраховується оптимальний за критерієм короткострокової прибутковості обсяг вуглевидобутку із рівності граничних витрат і граничного доходу підприємства, а при наявності невикористаних потужностей – додатковий. Завдяки коректуванню планових рішень на базі ітераційного підходу плани наближаються до оптимальних. Таким чином, виробнича потужність вуглевидобувного підприємства повинна бути завантажена найефективніше, що дасть змогу максимізувати фінансові надходження.
В дисертації запропоновано економічно доцільний рівень надійності виробничих планів вуглевидобувного підприємства для забезпечення постачання споживачам визначати за критерієм максимуму очікуваного прибутку (мінімуму очікуваних збитків) для різних значень планового обсягу виробництва:
Поч(Дпл) = Ц*Дпл - ВВ(Дпл)*Н(Дпл) max,
де Поч(Дпл) – очікуваний прибуток (збитки) при видобутку і реалізації вугілля в обсязі Дпл, тис. грн.; Ц - ціна 1 т вугілля в контракті, грн./т; Дпл - плановий обсяг поставок по контракту, т у міс.; ВВ(Дпл) - залежність валових витрат шахти від обсягу вуглевидобутку, тис. грн.; Н(Дпл) - надійність планового завдання Дпл, долі одиниці.
Надійність планового завдання Дпл характеризує ймовірність того, що воно буде виконано: Н(Дпл) = Р(ДДпл). Для оперативних (місячних) планів значення параметру Н(Дпл) може бути визначено по функції нормального розподілу обсягу вуглевидобутку на підприємстві з параметрами, оціненими по фактичним спостереженням в ретроспективному періоді. Оскільки з часом параметри розподілу змінюються, оцінка надійності поточного (річного) плану вуглевидобувного підприємства повинна здійснюватися методами математичної теорії викидів та катастроф на основі аналізу випадкового процесу коливання обсягу виробництва за тривалий час (таблиця 2).
Параметр gпл у таблиці 2 розраховується за формулою:
,
де Дпл – плановий обсягу видобутку для забезпечення постачань за довгостроковим контрактом, т у міс.;
Дср, s – відповідно фактичний середньомісячний обсяг видобутку по шахті та його середньоквадратичне відхилення у році, що передує плановому, т у міс.
Таблиця 2
Надійність поточних виробничих планів вуглевидобувних підприємств
для забезпечення зобов’язань по довгостроковому контракту, %
gпл | Н(Дпл) | gпл | Н(Дпл) | gпл | Н(Дпл) | gпл | Н(Дпл) | gпл | Н(Дпл) | gрл | Н(Дпл)
-0.1 | 54.5 | -1.1 | 87.1 | -2.1 | 98.1 | 0.1 | 46.1 | 1.1 | 12.6 | 2.1 | 1.9
-0.2 | 58.6 | -1.2 | 89.0 | -2.2 | 98.4 | 0.2 | 42.0 | 1.2 | 10.6 | 2.2 | 1.5
-0.3 | 62.6 | -1.3 | 90.7 | -2.3 | 98.8 | 0.3 | 37.9 | 1.3 | 8.8 | 2.3 | 1.2
-0.4 | 66.4 | -1.4 | 92.2 | -2.4 | 99.0 | 0.4 | 34.0 | 1.4 | 7.4 | 2.4 | 1.0
-0.5 | 70.1 | -1.5 | 93.5 | -2.5 | 99.2 | 0.5 | 30.2 | 1.5 | 6.1 | 2.5 | 0.8
-0.6 | 73.5 | -1.6 | 94.6 | -2.6 | 99.4 | 0.6 | 26.6 | 1.6 | 5.0 | 2.6 | 0.7
-0.7 | 76.8 | -1.7 | 95.6 | -2.7 | 99.5 | 0.7 | 23.3 | 1.7 | 4.1 | 2.7 | 0.5
-0.8 | 79.7 | -1.8 | 96.4 | -2.8 | 99.6 | 0.8 | 20.2 | 1.8 | 3.4 | 2.8 | 0.4
-0.9 | 82.4 | -1.9 | 97.0 | -2.9 | 99.7 | 0.9 | 17.4 | 1.9 | 2.8 | 2.9 | 0.4
-1.0 | 84.9 | -2.0 | 97.6 | -3.0 | 99.8 | 1.0 | 14.8 | 2.0 | 2.3 | 3.0 | 0.3
ВИСНОВКИ
В дисертаційній роботі вирішено актуальну наукову задачу оптимального стратегічного та тактичного планування обсягу виробництва вуглевидобувних підприємств на основі ітераційного підходу, що передбачає перманентне визначення оптимального за критерієм прибутковості обсягу виробництва та коригування виробничих планів на кожній ітерації впродовж життєвого циклу підприємства. Проведені в рамках дисертаційної роботи дослідження дозволили зробити наступні висновки:
§
Простір стратегічних альтернатив, який обмежує множину можливих стратегій підприємства, формується шляхом перетинання чотирьох множин: множини потреб зовнішнього середовища, які прагне задовольнити підприємство, реалізуючи свою місію; множини потреб, які воно повинно задовольнити, взаємодіючи із зовнішнім середовищем для досягнення власних цілей; множини потреб, запропонованих зовнішнім середовищем до задоволення у вигляді ринкового попиту; множини потреб, які система спроможна задовольнити, використовуючи свої ресурси.
§
Генеральною метою стратегічного планування на видобувних підприємствах є повне відпрацювання запасів родовища корисних копалин, передбачених проектом його будівництва або реконструкції, з максимальною економічною ефективністю. Встановлена в проекті потужність не залишається незмінної в силу невідповідності термінів служби основних виробничих фондів та терміну відпрацювання запасів. Відновлення активної частини основних виробничих фондів відбувається в середньому за 5-7 років, що обумовлює необхідність перманентного перегляду стратегії відтворення виробничої потужності вуглевидобувного підприємства.
§
Випадкові коливання обсягу вуглевидобутку на шахтах щодо планового завдання належать до класу нестаціонарних випадкових процесів. На основі аналізу відхилення фактичного обсягу виробництва на вуглевидобувних підприємствах від встановленого плану отримані статистичні моделі процесу вуглевидобутку. Спектральний аналіз випадкового процесу коливань фактичного обсягу виробництва виявив переваження короткострокових тенденцій у його динаміці на вуглевидобувних підприємствах. Отримано параметри часового тренда коефіцієнта варіації обсягу вуглевидобутку. Доведено, що планування виробництва на вуглевидобувних підприємствах відбувається в умовах нерелевантної вихідної статистичної інформації. Достовірну інформаційну цінність при цьому мають спостереження останніх 5-7 місяців передпланового періоду.
§
Доведено, що валові витрати вуглевидобувного підприємства в короткостроковому періоді, який триває не більше трьох місяців, є прогресивно зростаючими із збільшенням обсягу виробництва. Для їх моделювання доцільно використовувати квадратичну залежність. При більш тривалому періоді планування похибка у визначенні оптимального за критерієм прибутковості обсягу виробництва, яка виникає внаслідок мінливості параметрів залежності валових витрат від величини видобутку, перевищує 10%, що знижує надійність розрахункових економічних показників.
§
Оптимальний за критерієм максимуму прибутку (мінімуму збитків) обсяг вуглевидобутку для шахти є випадковою величиною, що розподілена в інтервалі, межи якого розширюються пропорційно періоду планування.
§
Науково обґрунтована необхідність коригування виробничих планів вуглевидобувних підприємств на базі ітераційного підходу, суть якого в послідовному розрахунку оптимального за критерієм прибутковості обсягу виробництва на кожній ітерації за рахунок активного залучення в процес планування нової інформації. Запропоновано методику визначення оптимальної тривалості ітерацій в залежності від співвідношення розрахункового планового і фактично досягнутого у ретроспективному періоді обсягів виробництва.
§
Розроблено метод оптимізації обсягу вуглевидобутку, що синхронізує досягнення стратегічних і тактичних цілей вуглевидобувного підприємства шляхом конкретизації стратегічного плану розвитку підприємства у поточних (річних) планах.
§
Запропоновано методику оцінки оптимальної надійності виробничих планів для забезпечення постачання вугілля споживачам за довгостроковими контрактами.
Розроблені за результатами дослідження методичні рекомендації по визначенню оптимального за критерієм прибутковості обсягу вуглевидобутку при стратегічному та тактичному плануванні сприятимуть підвищенню ефективності виробництва на вуглевидобувних підприємствах, що в цілому приведе до покращання організаційно-економічного рівня функціонування вугільної галузі.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях:
1.
Евдокимов Ф. И., Кравцов А. А. Стратегическое планирование в угольной промышленности Украины // Труды Донецкого государственного технического университета. Серия: экономическая. Выпуск 5. – Донецк: ДонГТУ. – 1999. – С. 26-44 (Особистий внесок автора: виконаний аналіз сучасного стану та перспектив розвитку вугільної промисловості України та перспектив її розвитку)
2.
Евдокимов Ф. И., Кравцов А. А. Оценка экономической безопасности угледобывающего предприятия // Маркетинг: теорія і практика. Збірник наукових праць Східно-українського державного університету. – Луганськ: вид. СУДУ, 2000. – с. 55-64 (Особистий внесок автора: обгрунтовані основні напрямки аналізу економічної безпеки в стратегічному плануванні на вуглевидобувних підприємствах)
3.
Кравцов А. А. Методы установления горизонтов планирования на предприятиях / Економiка промисловостi. – 2000. - № 2 (8) – С. 129-134
4.
Кравцов А. А. Динамический анализ безубыточности производства в стратегическом планировании на угледобывающих предприятиях / Менеджер. – 2000. - № 2(8) – С. 61-67
В інших виданнях:
1.
Евдокимов Ф. И., Зборщик М. П., Кравцов А. А. Механизм управления мощностью угледобывающего предприятия в условиях рынка // Уголь Украины. – 1999. - №7. – С. 3-8 (Особистий внесок автора: обгрунтований типовий закон розподілу відхилень фактичного обсягу виробництва вуглевидобувного підприємства від планового)
2.
Евдокимов Ф. И., Кравцов А. А. Оптимизация объёмов угледобычи на различных этапах жизненного цикла шахты // Известия Донецкого горного института. - №2. – 1996. – С. 35-39 (Особистий внесок автора: запропоновано модель залежності собівартості 1 т вугілля від глибини розробки)
3.
Евдокимов Ф. И., Кравцов А. А. Угледобывающая отрасль в топливно-энергетическом комплексе промышленно-развитых стран // Вісник Українського Будинку економічних та науково-технічних знань. – 1998. - №3. – С. 29-32 (Особистий внесок автора: виконаний аналіз тенденцій світового вуглеспоживання)
4.
Кравцов А. А. Стратегия структурной перестройки угольной промышленности // Труды научно-практической конференции “Развитие рыночных процессов в Украине: макроэкономические и региональные аспекты”, г. Донецк, 28 октября 1997 г. – Донецк: ИЭП НАН Украины, ДонГТУ. – 1997. – С. 10-12
5.
Кравцов А. А. Стратегическое планирование на предприятиях Украины // Материалы 2 Международной научной конференции молодых учёных-экономистов “Проблемы теории и практики управления в современной экономике”. Том 1. Управление экономическими процессами на микроуровне. – Донецк: ДонГТУ, ИЭП НАН Украины, ИЭПИ НАН Украины, Юго-Восток, 1999. – с. 48-53
АНОТАЦІЯ
Кравцов О. О. Визначення обсягу виробництва вуглевидобувних підприємств при стратегічному та тактичному плануванні на базі ітераційного підходу. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка підприємства й організація виробництва. – Дніпропетровськ: Національна гірнича академія України, 2002.
В дисертації досліджене питання оптимізації обсягу виробництва вуглевидобувних підприємств в умовах ринкових відносин. Проаналізовані методи планування виробництва в промисловості та принципи формування стратегії господарюючих субєктів на ринку, визначені специфічні цілі та задачі стратегічного планування на підприємствах видобувних галузей. На основі аналізу залежності валових витрат 30 вуглевидобувних підприємств Донбасу від обсягу виробництва розроблено методику оптимального планування вуглевидобутку на баці ітераційного підходу. Ітераційний підхід полягає в перманентній оптимізації виробничих планів за критерієм прибутковості, яка дозволяє економічно ефективно завантажити виробничі потужності вуглевидобувного підприємства, що реалізує вугілля на умовах довгострокових контрактів із споживачами. Визначена тривалість міжітераційного періоду між черговими коригуваннями виробничих планів. Запропоновано підхід до оцінки ризику та оптимальної надійності планових завдань.
Ключові слова: планування, виробнича потужність, витрати, обсяг виробництва, надійність.
АННОТАЦИЯ
Кравцов А. А. Определение объёма производства угледобывающих предприятий при стратегическом и тактическом планировании на базе итерационного подхода. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 -Экономика предприятия и организация производства. – Днепропетровск: Национальная горная академия Украины, 2002.
В диссертационной работе исследована проблема оптимального планирования объёма производства угледобывающих предприятий в условиях рынка. Проанализированы методы планирования производства в промышленности. Обоснована необходимость разработки обобщённой теории стратегии хозяйствующих субъектов, которая должна стать связующим звеном между микроэкономическими теориями фирмы и менеджментом. На основе обобщения практического опыта планирования разработана типология производственных планов промышленных предприятий, которая может быть использована для синтеза специфических систем планирования. Определены цели и задачи стратегического планирования на предприятиях добывающих отраслей.
В течение жизненного цикла происходят качественные изменения условий производства, производственной структуры и состава основных фондов, вызывающие необходимость корректировки стратегии воспроизводства мощности добывающего предприятия. Доказано, что для угольных шахт целесообразно принять пятилетний период итераций между очередными корректировками стратегии воспроизводства производственной мощности. По данным 80 шахт Донбасса получены зависимости себестоимости 1 т угля по шахте от горнотехнических факторов: глубины разработки, производительности пластов и среднесуточной нагрузки на очистной забой. С их помощью обосновано объективное ухудшение условий горного производства, которое выражается в ежегодном приросте себестоимости 1 т угля по шахтам Донбасса в среднем на 1-3%. По статистическим данным 30 шахт выполнен анализ случайного процесса колебания фактического объёма производства угледобывающего предприятия от плана. Доказано, что данный случайный процесс относится к классу нестационарных. Это исключает возможность достоверного прогнозирования объёма угледобычи на длительную перспективу. Определены параметры временного тренда коэффициента вариации фактического объёма производства угледобывающего предприятия. На основе анализа эконометрических моделей зависимости издержек 30 угледобывающих предприятий от объёма угледобычи доказано, что для достоверного прогноза издержек по показателю объёма угледобычи необходимы наблюдения ретроспективного периода длительностью не более 5-7 месяцев. Срок достоверности зависимости валовых издержек от объёма угледобычи, полученной по наблюдениям ретроспективного периода, для шахт не превышает трёх месяцев. Установлена зависимость изменения границ доверительного интервала оптимального объёма производства от продолжительности периода, на который он определяется, служащая для оценки надёжности производственных планов угледобывающих предприятий.
Разработана методика определения оптимального по критерию прибыльности объёма производства угледобывающих предприятий при стратегическом и тактическом планировании на основе итерационного подхода, который заключается в перманентной оптимизации производственных планов и обеспечивает синхронизацию достижения стратегических и тактических целей. Предложен подход к определению длительности итераций между очередными корректировками планового объёма производства. Разработаны показатели для оценки надёжности оперативных (месячных) и текущих (годовых) производственных планов добывающего
