КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КЛИМЕНКО Вікторія Вікторівна

УДК 336.76:336.16.051 (477)

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

У КОНТЕКСТІ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

08.01.01 - Економічна теорія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

ВАРНАЛІЙ Захарій Степанович

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

ГРИЦЕНКО Андрій Андрійович

Національний банк України, заступник керівника Апарату Ради Національного банку України керівник експертно-аналітичного центру Ради НБУ з питань грошово-кредитної політики

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

ФЕДОРЕНКО Анатолій Васильович

Інститут економічного прогнозування НАН України, старший науковий співробітник відділу інституційних змін та розвитку форм господарювання

Провідна установа:

Київський національний економічний університет, кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів, м. Київ.

Захист відбудеться " 24 " січня 2003 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м.Київ, вул. Васильківська, 90-а, економічний факультет, ауд. 704.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул. Володимирська, 58, кімн. 12.

Автореферат розісланий " 20 " грудня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради СОЛОДОВНИКОВА І. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні тенденції розвитку світової економіки мають суперечливі й неоднозначні наслідки для національних економік, і перед Україною гостро постає проблема зміцнення державності та національної безпеки, що є запорукою виходу країни на траєкторію сталого економічного зростання. Одним з найважливіших сегментів національної системи ринкового господарства, який перетворює заощадження на інвестиції та перерозподіляє фінансові ресурси між секторами національної економіки, є фондовий ринок. Він дозволяє державі та суб'єктам господарювання розширювати коло джерел інвестування, не обмежуючись самофінансуванням та банківськими кредитами. Світовий досвід переконує, що фінансування підприємств шляхом випуску та розміщення цінних паперів має істотні переваги перед іншими формами інвестування, оскільки характеризується високою ліквідністю, і нині у переважній більшості країн з розвиненою ринковою економікою відбувається процес втрати банками ролі основного кредитора підприємств на користь фондового ринку. З огляду на це, становлення надійного, ліквідного, ефективного та прозорого фондового ринку, який забезпечить цивілізований рівень інвестиційного процесу і практичні успіхи ринкових реформ, відповідає національним інтересам України та сприятиме зміцненню її економічного суверенітету.

Незважаючи на те, що впродовж останніх одинадцяти років в Україні досягнуто значного поступу в розвитку фондового ринку (сформовано правові, економічні та організаційні основи), ще не скоро його можна буде віднести до ринку, який реально і ефективно функціонує на загальноприйнятних в світі цивілізованих, зрозумілих для інвестора засадах. Він далекий від міжнародних стандартів, не відповідає запитам економіки країни і йому ще не притаманні прозорість, відкритість і доступність, упорядкованість та конкурентність. Ці проблеми обумовлюють необхідність теоретичного аналізу і узагальнення специфічного досвіду становлення і функціонування фондового ринку в Україні, визначення перспектив його подальшого розвитку та відповідності його стану національним інтересам держави.

Значний внесок у дослідження різних аспектів фондового ринку зробили західні вчені, зокрема, Р.Ауербах, С.Бредлі, П.Гай, Г.Дефосе, Дж.Долан, Р.Едмістер, Т.Кемпбел, М.Міллєр, Ф.Мишкін, П.Роуз, Р.Тьюлз, Е.Фама, К.Форбс, К.Хенінг. Серед відомих російських дослідників цієї проблеми слід назвати М.Алєксєєва, С.Анесянца, Н.Берзона, П.Бороздіна, А.Буреніна, І.Галкіна, С.Голубєва, Б.Колтинюка, Я.Міркіна, Д.Михайлова, Б.Рубцова та інших.

Проблемам формування та розвитку фондового ринку приділяється певна увага і вітчизняними вченими-економістами. До сучасних робіт, присвячених цій тематиці, можна віднести наукові розробки М.Бурмаки, О.Василика, М.Гольцберга, А.Гриценка, В.Загорського, В.Колесника, В.Корнєєва, Д.Леонова, Ю.Лисенкова, О.Мендрула, О.Мозгового, В.Оскольського, О.Ромашка, А.Федоренка та інших.

Далеко не усі аспекти процесу становлення і розвитку фондового ринку достатньо з'ясовані щодо глибини і обґрунтованості, що і викликає потребу їх подальшої розробки. Практично не визначена роль фондового ринку у формуванні дієвого механізму забезпечення фінансової безпеки, зростаюча значущість якої в Україні зумовлена негативною динамікою розвитку процесів у соціально-економічній сфері, а також посиленням глобалізації фінансових процесів у світовому співтоваристві. Зокрема не знайшли необхідного висвітлення загрози фінансовій безпеці та індикатори фінансової безпеки у сфері фондового ринку, недостатньо досліджений вплив глобалізації фондових ринків на фінансову безпеку держави; не розроблена система показників конкурентоспроможності фондового ринку.

Таким чином, теоретико-методологічне та практичне значення проблеми формування фондового ринку України у контексті фінансової безпеки держави, актуальність, недостатність фундаментальних досліджень особливостей цього процесу визначили тему, загальну мету та конкретний зміст дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у межах науково-дослідної роботи по темі №01БФ040-01 "Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний номер 0101U006977). Особистий внесок автора полягає у систематизації механізму організації та регулювання фондового ринку, особливостей становлення та перспектив подальшого розвитку фондового ринку України, його місця у системі забезпечення фінансової безпеки держави.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад щодо сутності фондового ринку як важливого сегменту ринкової економіки взагалі та особливостей його формування в Україні, а також організаційно-економічного механізму забезпечення його конкурентоспроможності у контексті фінансової безпеки держави. Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких задач:

дослідити економічну природу фондового ринку та проаналізувати основні складові його організації (фінансові інструменти, механізм функціонування та регулювання);

виявити особливості формування фондового ринку в Україні та розробити рекомендації щодо поліпшення його якісних та кількісних характеристик;

порівняти світові моделі фондового ринку та української моделі фондового ринку;

визначити національні інтереси та загрози фінансовій безпеці України у сфері фондового ринку;

виявити основні форми зв'язків вітчизняного фондового ринку зі світовим та оцінити вплив глобалізації фондових ринків на фінансову безпеку України;

розробити пропозиції щодо забезпечення конкурентоспроможності фондового ринку України з метою посилення фінансової безпеки держави та запропонувати систему показників конкурентоспроможності фондового ринку.

Об'єкт дослідження система відносин з приводу формування та функціонування фондового ринку в Україні, проблеми та перспективи його розвитку в контексті забезпечення фінансової безпеки держави.

Предмет дослідження фондовий ринок як важливий сегмент економіки України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід до аналізу сучасних соціально-економічних явищ і діалектичний метод пізнання економічних процесів на фондовому ринку у їх розвитку, взаємозв'язку та взаємозалежності. У дослідженні було використано методи: спостереження і узагальнення (для виявлення особливостей реалізації функцій фондового ринку в економіці - у розділі 1), аналіз і синтез (для розкриття змісту моделей розвитку фондового ринку - у підрозділі 2.2), єдність логічного і історичного підходів (при розгляді виникнення і розвитку фондового ринку - у підрозділі 1.1, визначенні етапів формування та розкритті специфічних рис фондового ринку України - у розділі 2), системний підхід (у розділі 1, підрозділі 2.1, при дослідженні чинних механізмів регулювання фондового ринку України та його ролі у забезпеченні фінансової безпеки держави - у підрозділах 3.1, 3.3), гіпотеза і припущення (у підрозділі 2.2). Крім того, у роботі були використані й інші методи теоретичного та емпіричного дослідження, окремі різновиди як загальноприйнятих наукових принципів, так і спеціальних принципів науково-економічного пізнання: творчо-критичний та описово-аналітичний (у розділі 1 та підрозділах 3.1, 3.2), метод мікро- і макроекономічного аналізу (у підрозділах 2.1, 2.2 і 3.1), статистичний (у розділі 2 та підрозділах 3.1, 3.2), порівняння (у розділі 1 та підрозділі 2.2).

Інформаційною базою дослідження є основні положення Законів України, Указів Президента України, Постанов Верховної Ради України, Постанов Кабінету Міністрів України з питань функціонування фондового ринку. Використано монографії та наукові публікації вітчизняних та закордонних фахівців, аналітичні і статистичні матеріали Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Ради національної безпеки і оборони України, Фонду Державного майна України, Державного комітету статистики України, Національного банку України, фондових бірж України, Першої фондової торговельної системи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному узагальненні та обґрунтуванні методологічних засад, методичних підходів та розробці прикладних рішень щодо формування фондового ринку України у контексті фінансової безпеки держави. Основні наукові результати, які характеризують наукову новизну, особистий внесок автора та виносяться на захист, такі:

збагачено наукову характеристику сутності категорії "фондовий ринок" як системи економічних відносин між усіма його учасниками з приводу здійснення повного спектру операцій з довгостроковими цінними паперами (акціями, облігаціями та похідними цінними паперами) по обслуговуванню інвестиційних потреб економіки та фінансових потоків;

обґрунтовано, що процес становлення фондового ринку в Україні має обов'язково відбуватися, а отже і досліджуватися з орієнтацією на забезпечення фінансової безпеки країни, це викликане тим, що: по-перше, недостатній розвиток фондового ринку призводить до погіршення інвестиційного клімату, недовіри потенційних інвесторів і в результаті до загрози фінансовій безпеці; по-друге, у сучасних умовах внаслідок глобалізації значно посилюється вплив світових фінансових систем на окремі держави;

встановлено характерні риси фондового ринку в трансформаційній економіці України, зокрема такі: переважання спекулятивного стимулу інвестування у корпоративні папери над інвестиційним; відсутність зв'язку між ефективністю компаній та рухом вартості випущених нею цінних паперів; відсутність індивідуальних інвесторів; обслуговування інституціональними інвесторами приватизаційних процесів; неефективність державних запозичень на ринку облігацій; інсайдерський характер та зарегульованість фондового ринку; високий рівень ризиків, пов'язаних із здійсненням операцій на фондовому ринку; "олігополістичний" характер структури інструментів та суб'єктів фондового ринку тощо;

виявлено особливості національної моделі фондового ринку України, яка у найближчій перспективі визначатиметься переважанням прямого державного регулювання економіки, "консервативністю" населення, "концентрованою" структурою власності, переважною роллю комерційних банків, децентралізованою (поліцентричною) системою функціональної та технічної інфраструктури, борговим характером фондового ринку з незначною часткою організованого ринку;

визначено систему загроз фінансовій безпеці України у сфері фондового ринку на усіх рівнях їх виникнення, зокрема виокремлено і проаналізовано інституціональні, мікроекономічні, макроекономічні та зовнішньоекономічні складові загрози зовнішнього середовища фондового ринку та основні загрози мікроструктури фондового ринку. Обґрунтовано, що постійне і комплексне відслідковування чинників, які викликають загрози фінансовій безпеці надасть можливість превентивного прийняття управлінських рішень;

запропоновано систему індикаторів фінансової безпеки держави у сфері фондового ринку, яка дозволяє оцінити його інвестиційну спрямованість і має важливе практичне значення для забезпечення фінансової безпеки на сучасному етапі становлення фондового ринку в Україні, а також може бути використана при прогнозуванні подальшого розвитку фондового ринку та моніторингу відповідності його стану національним інтересам країни;

дано авторське визначення категорії "конкурентоспроможність фондового ринку" як його здатності (потенційної можливості) ефективно залучати внутрішні та зовнішні інвестиційні ресурси для довгострокового економічного зростання та забезпечення фінансової безпеки держави. Запропоновано показники конкуренто-спроможності фондового ринку, які відповідають умовам поглиблення процесу глобалізації та вимогам фінансової безпеки;

розроблено заходи щодо забезпечення конкурентоспроможності фондового ринку України з метою посилення фінансової безпеки держави, які передбачають розвиток інструментів фондового ринку, удосконалення механізму його функціонування та регулювання. Насамперед це стосується: підвищення ліквідності фондового ринку, переходу від інсайдерського ринку до ефективного і прозорого, широкого залучення до ринку різноманітних інвесторів (колективних, приватних, іноземних), розвитку системи захисту прав та економічних інтересів інвесторів, усунення проблем ринку, пов'язаних з обслуговуванням процесу приватизації тощо.

Практичне значення отриманих результатів. Наукові положення, висновки та рекомендації дослідження заслуговують на використання в роботі органів державної влади, що регулюють фондовий ринок, у процесі розробки нормативно-правових актів, у практичній діяльності професійних учасників фондового ринку, у навчальному процесі, науково-дослідними установами.

Наукові розробки та пропозиції автора використовувалися при підготовці матеріалів до засідання Ради національної безпеки і оборони України 25 січня 2001 року "Про заходи щодо детінізації економіки", розробці "Основних засад детінізації грошового обігу" та при підготовці Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2001 року "Про заходи щодо детінізації економіки" №183/201 від 20 березня 2001 року (довідка №6/10-66-62 від 24.04.2002 р.).

Результати дослідження були використані Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України при підготовці Матриці з питань руху капіталів в Україні іноземних та внутрішніх інвесторів для ЄС в межах Підкомітету з економіки, фінансів та статистики Комітету Україна - ЄС від Української частини Підкомітету від 11.01.2002 року; у зауваженнях та пропозиціях до: 1) проекту Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) надходжень (коштів та іншого майна), здобутих злочинним шляхом та фінансування тероризму"; 2) Постанови КМУ та НБУ "Про затвердження Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом на 2002 рік" від 15.05.2002 року №676; 3) Постанови КМУ "Про визначення критеріїв віднесення фінансових операцій до сумнівних та невизначених" від 29.05.2002 року №700, а також при розробці нормативних документів щодо обов'язкового страхування ризиків професійних учасників фондового ринку та ризиків системи регулювання фондового ринку і розробки способів їх зниження, спрямованих на виконання "Основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки", схвалених Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України" від 26 березня 2001 року №198/2001 (довідка №5719/18 від 07.06.2002 р.).

Основні наукові положення, висновки та практичні рекомендації автора щодо удосконалення структури і механізму функціонування фондового ринку України, його регулювання з боку держави з метою посилення фінансової безпеки країни були використані як теоретико-методологічна основа при розробці тематики наукових досліджень Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України (довідка №25/138 від 09.04.2002 р.).

Основні теоретичні положення і висновки дослідження використовуються у навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка при читанні курсів: "Економічна теорія", "Макроекономіка" і "Державне регулювання економіки" (довідка №511/125 від 13.05.2002 р.) та Київського національного університету технологій та дизайну в навчальній та робочій програмі, лекціях і організаційно-методичних матеріалах семінарських занять та виконанні самостійної роботи студентами з навчальних дисциплін: "Біржова діяльність та цінні папери", "Організація біржової діяльності", "Основи біржової діяльності", а також при читанні курсів "Економічна теорія", "Фінанси" та "Основи бізнесу" (довідка №04-41/533 від 25.03.2002 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладено в наукових повідомленнях на наукових, науково-методичних та науково-практичних конференціях, у т. ч. міжнародних: "Держава в умовах системної трансформації економіки і суспільства" (Київ, 2000); "Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії" (Київ, 2000); "Проблеми перехідної економіки" (Київ, 2001); "Права власності в перехідних економіках" (Київ, Пуща - Озерна, 2001); "Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання" (Луцьк, 2001); "Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть" (Київ, 2001); "Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні" (Київ, 2001); "Фінанси, грошовий обіг та кредит в забезпеченні суспільного добробуту" (Київ, 2001); "Теорія і практика перебудови економіки" (Черкаси, 2001); "Структурні та інституціональні фактори економічного зростання" (Київ, 2001); "Становлення та перспективи розвитку фінансового ринку України" (Київ, 2001); "Формування нової парадигми економічної теорії в Україні" (Львів, 2001); "Трансформаційна економіка в глобальному конкурентному середовищі" (Київ, 2001); "Перспективи реального та фінансового секторів економіки України в контексті інтеграційних процесів" (Київ, 2002); "Україна у глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою" (Чернівці, 2002); "Наукова діяльність молоді на переломі тисячоліть" (Київ, 2002); "Актуальні проблеми формування економічної системи України" (Львів, 2002); "Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання" (Луцьк, 2002); "Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою" (Київ, 2002) та Днях науки на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2000 - 2002 роках.

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 13 одноосібних наукових праць, загальним обсягом 4,3 д.а., з яких 7 надруковані у фахових виданнях (3,2 д.а.).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації 179 сторінок друкованого тексту, у тому числі 13 таблиць, що розміщені на 9 сторінках, 14 рисунків, що розміщені на 8 сторінках, список використаних джерел нараховує 207 найменування та розміщений на 17 сторінках, 5 додатків, розміщених на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено його мету та завдання, сформульовано об'єкт, предмет та методи, визначено наукову новизну та практичне значення дисертаційної роботи.

У першому розділі "Теоретичні засади дослідження фондового ринку" визначено економічну природу фондового ринку та проаналізовано основні складові його організації (фінансові інструменти, механізм функціонування та регулювання).

Вивчення і узагальнення різних точок зору, викладених у вітчизняній та західній економічній літературі, щодо сутності та функцій фондового ринку, дозволило автору збагатити наукову характеристику цього поняття. Фондовий ринок визначається як система економічних відносин між усіма його учасниками з приводу здійснення повного комплексу операцій з довгостроковими цінними паперами по обслуговуванню інвестиційних потреб економіки та фінансових потоків. Специфіка фондового ринку полягає у самому товарі цінних паперах (акціях, облігаціях та похідних цінних паперах), які є формою фіксації певних економічних відносин: власності, позики, купівлі-продажу, а також у виконанні ним функції перерозподілу фінансових ресурсів по каналах прямого фінансування або через фінансових посередників та функції хеджування.

У роботі досліджено економічну природу фондового ринку, причому показано, що створення ефективної економіки неможливе без прискореного його розвитку, проте зростання фондового ринку, не обумовлене об'єктивними причинами, неминуче призводить до фондових криз, які, виникаючи в окремій країні, негативно впливають на економічний стан багатьох інших, особливо за умов відкритості національних економік та посилення глобалізації. Враховуючи ці обставини, автор дійшла висновку про необхідність дослідження процесу формування та функціонування фондового ринку у контексті фінансової безпеки держави.

Аналіз світових тенденцій розвитку фондового ринку свідчить про відрив реального сектору економіки від фінансового, причому з подальшим розвитком цінних паперів (створенням нових видів і модифікацій, насамперед безпаперових, у тому числі гібридних та похідних, а також примноженням захисних, арбітражних та спекулятивних можливостей) цей відрив буде відчутнішим.

У функціональному плані фондовий ринок являє собою складну організаційно-правову систему з певною технологією проведення операцій, основними складовими якої є фінансові інструменти, механізм функціонування, інфраструктурне забезпечення та правове регулювання. Ринкова взаємодія між суб'єктами фондового ринку здійснюється як у межах випуску цінних паперів (первинний ринок), так і в межах їх обігу (вторинний ринок), як на організованому біржовому або позабіржовому ринку, так і на неорганізованому.

Дисертант систематизувала склад учасників фондового ринку в залежності від їх цілей, виконуваних функцій та юридичного статусу.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою переконує, що суб'єкти інфраструктури фондового ринку знаходяться під впливом не лише змін у фінансовій сфері, які включають активізацію процесів дерегулювання, глобалізації та демократизації, але й мають адаптуватися до глибоких змін в інших сферах, зокрема комунікації, технології та оцінки ризиків. Головними чинниками їх розвитку на сучасному етапі є: зниження вартості послуг для клієнтів, усунення кордонів і бар'єрів, що перешкоджають конкуренції, нові ефективні форми управління, нові технології та механізми організації функціонування інститутів інфраструктури.

Сучасний фондовий ринок, з одного боку, має ринкові механізми саморозвитку і самоорганізації, а з іншого – є об'єктом державного та міжнародного регулювання. Основу ефективного регулювання фондового ринку становлять: захист прав інвесторів; забезпечення ефективності й прозорості ринку; зниження системного ризику. Гармонізація взаємодії міжнародно-правової, державно-правової та інституційно-правової підсистем єдиної правової системи регулювання фондового ринку є одночасно і вимогою, і умовою його розвитку.

У другому розділі "Формування фондового ринку в Україні" визначено особливості становлення фондового ринку в Україні, зроблено порівняльний аналіз світових та української моделей фондового ринку, розроблено рекомендації щодо поліпшення якісних та кількісних характеристик вітчизняного фондового ринку.

На основі аналізу формування фондового ринку в Україні впродовж останніх одинадцяти років зроблено висновок, що його визначали такі основні чинники: перехід до ринкових механізмів в економіці держави, зменшення бюджетного фінансування і перехід до комерційного фінансування економіки, запровадження масштабної приватизації.

Принциповим для України є фактор трансформаційної економіки. Зі специфічним сприйняттям фондового ринку суб'єктами перехідної економіки пов'язані його фундаментальні риси. По-перше, це нульова або від'ємна реальна дохідність цінних паперів, що означає абсолютне переважання спекулятивного стимула інвестування у корпоративні папери над інвестиційним. По-друге, це відсутність зв'язку між ефективністю компаній та рухом вартості випущених нею цінних паперів. По-третє, до 1999 року в Україні фондовий ринок практично не постачав інвестиційні капітали для розвитку перспективних напрямів промисловості, а навпаки, їх споживав, оскільки головною метою учасників ринку була участь у розподілі або перерозподілі державної власності, викликаних приватизаційними процесами. По-четверте, населення через певні причини не виступає у ролі інвестора, уся його інвестиційна діяльність звелась до використання приватизаційного майнового сертифікату, який надавався безкоштовно, і тепер бажання вкладати гроші у цінні папери практично відсутнє. Це призвело до ситуації, коли створені в Україні інституціональні інвестори (інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, страхові компанії та пенсійні фонди) повною мірою не виконують свої функції. По-п'яте, випуск державою облігацій з невиправдано високою прибутковістю спричинив інвестування грошових коштів у боргові зобов'язання держави, а не у розвиток та реструктуризацію промисловості. Таким чином ці гроші випали з циклу накопичення інвестиційного капіталу (гроші інвестування у промисловість зростання виробництва зростання доходів зростання інвестиційного капіталу), який є основою розвитку фондового ринку. По-шосте, сучасний стан фондового ринку України характеризується зарегульованістю (з одного боку, учасники ринку повинні виконувати обтяжливі вимоги, які практично не захищають права інвесторів, а з іншого інсайдерська торгівля та маніпулювання ринком контролюються недостатньо). По-сьоме, процес створення саморегулівних організацій (СРО) на фондовому ринку має значно вищі темпи, ніж сам розвиток ринку, причому через недостатній рівень ресурсного, матеріального та кадрового забезпечення жодна з СРО нездатна виконувати покладені на неї функції у повному обсязі. По-восьме, структура інструментів та суб'єктів фондового ринку відрізняється "олігополістичним" характером. Фондовий ринок за пропозицією переповнений такими цінними паперами як акції, причому лише на деякі з них припадає переважна більшість обороту, інші ж взагалі не мають жодних шансів на обіг. По-дев'яте, інфраструктура фондового ринку не забезпечує надійність розрахунків за угодами з цінними паперами та зберігання цінних паперів і грошових коштів.

На основі порівняльного аналізу моделей фондового ринку встановлено, що модель фондового ринку, що склалась нині в Україні має проміжний характер (табл.1).

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика моделей розвитку фондового ринку

Дослідження фундаментальних чинників, які визначають модель та структуру фондових ринків (модель економічної та політичної системи країни; економічна та фінансова політика держави; фінансова глибина і фінансова структура макроекономіки; модель приватизації та "концентрації власності"; модель економічної поведінки населення; модель організації фінансування народного господарства), показало, що фондовий ринок України у найближчий перспективі матиме певні риси, визначені переважанням прямого державного регулювання економіки, "консервативністю" населення, "концентрованою" структурою власності, переважною роллю комерційних банків, децентралізованою системою функціональної та технічної інфраструктури, борговим характером фондового ринку з незначною часткою організованого ринку.

Концепція подальшого формування фондового ринку в Україні має враховувати специфіку вітчизняних умов, орієнтуючись на найбільш прийнятні характеристики діючих у більшості країн моделей фондового ринку, і повинна передбачати: залучення усіх груп кінцевих інвесторів (при цьому пріоритети державної політики залучення інвестицій повинні змінюватися залежно від поточної ситуації), присутність усіх груп інституціональних інвесторів, що спеціалізуються на інвестиціях різного часового горизонту, активне використання саморегулювання, розвиток усіх видів торговельних систем з переважною роллю організованого ринку в цілому та біржового зокрема, однакові можливості участі на фондовому ринку в якості емітентів держави та підприємств з постійним підвищенням частки приватних цінних паперів, надання приватним підприємствам можливості вибору найбільш ефективного інструменту залучення інвестицій. Реалізація згаданого поліпшить не лише якісні, а й кількісні характеристики фондового ринку, насамперед підвищить рівень номінальної та ринкової капіталізації, а також збільшить обсяг укладених угод на ринку взагалі та на організованому зокрема. Основними принципами, на яких повинен розвиватись фондовий ринок в Україні мають стати надійність та безпечність, ліквідність та ефективність, прозорість та упорядкованість.

У третьому розділі "Фондовий ринок України у системі забезпечення фінансової безпеки України" визначено національні інтереси та загрози фінансовій безпеці України у сфері фондового ринку, розкрито основні форми зв'язків вітчизняного фондового ринку зі світовим, виявлено вплив глобалізації фондових ринків на фінансову безпеку України, запропоновано систему індикаторів фінансової безпеки у сфері фондового ринку, розроблено пропозиції щодо забезпечення конкурентоспроможності фондового ринку України з метою посилення фінансової безпеки держави.

Становлення фондового ринку в Україні має обов'язково розглядатись з орієнтацією на забезпечення фінансової безпеки країни. Ця необхідність викликана тим, що: по-перше, у сучасній економіці фінансова складова посідає пануюче місце, і недостатній розвиток фондового ринку погіршує інвестиційний клімат, спричиняє недовіру потенційних інвесторів і у результаті загрозу фінансовій безпеці держави; по-друге, у сучасних умовах внаслідок глобалізації значно посилюється вплив світових фінансових систем на окремі держави. Одним з найпріоритетніших національних фінансових інтересів, пов'язаних із реформуванням фінансово-кредитної сфери і створенням її інфраструктури, яка б задовольняла потреби економіки, є перетворення вітчизняного фондового ринку на ефективний та гнучкий механізм перерозподілу фінансових ресурсів, трансформації заощаджень у інвестиції, адекватний умовам ринкової економіки, а в кінцевому підсумку на реальний чинник інвестиційного процесу. Причому у стратегічному плані фінансову безпеку гарантуватиме лише конкурентноспроможний фондовий ринок.

Враховуючи специфіку фондового ринку, сформовано цілісну систему загроз фінансовій безпеці держави у сфері фондового ринку на усіх рівнях їх виникнення. Визначено і проаналізовано інституціональні, мікроекономічні, макроекономічні та зовнішньоекономічні складові загрози зовнішнього середовища фондового ринку та основні загрози мікроструктури фондового ринку, і виявлено, що нині, при певному поліпшенні макроекономічних показників, для України більш небезпечними є загрози мікроструктури фондового ринку (орієнтація учасників на отримання спекулятивного доходу і відсутність інтересу до довгострокових вкладень, відсутність інвестиційно привабливих фінансових інструментів, неприпустимо низька присутність на фондовому ринку вітчизняних індивідуальних інвесторів, нерозвиненість системи колективного інвестування, незадовільний рівень надійності та капіталізації інституційних учасників фондового ринку, мінімальний інтерес емітентів до відкритого ринку, недосконалість Національної депозитарної системи, збереження істотних прогалин та суперечностей у законодавчо-нормативній базі фондового ринку, агресивність вітчизняного фондового ринку, низькі кількісні показники фондового ринку: ліквідність, ринкова капіталізація та кількість компаній, що пройшли лістинг фондових бірж). Особливу увагу приділено дослідженню ризиків, пов'язаних зі здійсненням операцій на фондовому ринку. Виявлено їх види, з'ясовано форми прояву та розглянуто заходи щодо їх контролю та мінімізації.

Для оцінки інвестиційної спрямованості фондового ринку України в умовах трансформаційної економіки пропонується така система індикаторів: 1) відношення темпів зростання фондового індексу до темпів зростання ВВП; 2) кількість громадян-власників цінних паперів до загальної кількості населення; 3) частка доходів населення, що вкладається у цінні папери в загальній сумі доходів; 4) обсяг залучення коштів від емісії корпоративних цінних паперів до загального обсягу емісії; 5) частка акціонерних капіталів у структурі фінансування основного капіталу та оборотних коштів; 6) частка облігаційних позик у структурі фінансування основного капіталу та оборотних коштів; 7) частка обсягу випуску довгострокових облігацій до загального обсягу випуску облігацій; 8) відношення обсягу емісій державних цінних паперів до обсягу емісій приватних цінних паперів; 9) рівень розвитку послуг для інвесторів, насамперед інвестиційного консультування та управління портфелями цінних паперів; 10) відношення суми капіталізації та ринкової вартості непогашених облігацій внутрішніх емітентів до внутрішнього кредиту; 11) сальдо залучення і вилучення іноземних портфельних інвестицій; 12) кількість іноземних інвесторів, які орієнтуються на довгострокові вкладення у національні цінні папери.

Розглянуто вплив глобалізації на формування фондового ринку України та її фінансову безпеку, досліджено причини, рушійні сили та форми глобалізації фондових ринків. На основі комплексного аналізу і узагальнення виокремлено інтеграційні зв'язки вітчизняного фондового ринку зі світовим (через механізми ринку єврооблігацій та депозитарних розписок, обіг вітчизняних акцій на іноземних ринках, а також співробітництво національних регулюючих органів з іноземними та міжнародними). Зроблено висновок, що в умовах глобалізації повна закритість національної економіки вельми небезпечна, оскільки саме завдяки глобалізації ми маємо об'єктивну оцінку вітчизняного фондового ринку і на цій основі можемо здійснювати корекцію курсу реформ, уточнювати та визначати нові орієнтири для подальшого розвитку ринку. Для усунення негативного впливу глобалізації доцільним є регулювання меж відкритості національного ринку з використанням таких індикаторів: граничні значення ліцензованого вивозу капіталу, граничні частки капіталу нерезидентів на фондовому ринку, граничні частки нерезидентів в акціонерному капіталі вітчизняних компаній та корпорацій, часові обмеження на можливість іноземних портфельних інвесторів миттєво виводити капітали, запровадивши процедуру завчасного узгодження виводу капіталу з відповідними регулюючими органами.

Глобалізація висуває нагальні питання становлення в Україні конкурентоспроможного фондового ринку, функціонування якого відповідатиме міжнародним прийнятим нормам і принципам, та його інтеграції у світовий ринок на засадах рівноправного партнерства. З цією метою визначено сутність категорії "конкурентоспроможність фондового ринку" як його здатності (потенційної можливості) ефективно залучати внутрішні та зовнішні інвестиційні ресурси для довгострокового економічного зростання та забезпечення фінансової безпеки держави. Запропоновано кількісні та якісні показники конкурентоспроможності фондового ринку, які відповідають вимогам фінансової безпеки держави: 1) рівень капіталізації до ВВП; 2) кількість компаній, що пройшли лістинг, до загальної кількості акціонерних товариств; 3) відношення міжнародних операцій з акціями та облігаціями до ВВП; 4) відношення обсягу емісій державних цінних паперів до ВВП; 5) відношення обсягу випуску акцій до ВВП; 6) відношення обсягу укладених угод з цінними паперами до ВВП; 7) наявність широкого спектру фінансових інструментів фондового ринку; 8) рівень правового захисту акціонерів в державі, який визначається на основі трьох показників: а) рівень захисту прав акціонерів у законодавстві країни; б) рівень якості бухгалтерської інформації, що надається акціонерам; в) рівень ефективності правозастосування в захисті прав акціонерів; 9) рівень комерціалізації бірж; 10) рівень автоматизації та механізм біржової торгівлі; 11) вимоги до лістингу; 12) рівень операційних витрат; 13) рівень розвитку технологічних систем фондового ринку; 14) рівень централізації інститутів функціональної та технічної інфраструктури; 15) ефективність фінансового посередництва у перетворенні заощаджень на інвестиції; 16) кредитний рейтинг країни; 17) ліквідність ринку; 18) співвідношення дохідність/ризик.

Забезпечення конкурентоспроможності фондового ринку України з метою посилення фінансової безпеки держави зводиться до того, що державна політика у цій сфері повинна містити заходи щодо подальшого розвитку інструментів фондового ринку, удосконалення механізму його функціонування та системи регулювання і здійснюватися при дотриманні таких голових принципів: підвищення ліквідності фондового ринку, перехід від інсайдерського ринку до ефективного і прозорого, широкого залучення до ринку різноманітних інвесторів (колективних, приватних, іноземних), усунення проблем ринку, пов'язаних з обслуговуванням процесу приватизації, розвиток системи захисту прав та економічних інтересів інвесторів. Причому реальний ефект може бути досягнутий лише у комплексі з іншими заходами політичного, економічного та інституційного характеру.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі науково обґрунтовано теоретичні засади формування фондового ринку України у контексті забезпечення фінансової безпеки держави, виявлено особливості та розроблено рекомендації щодо забезпечення його конкурентоспроможності. У результаті проведеного дослідження сформульовано такі висновки і пропозиції:

1. Фондовий ринок є одним з найважливіших сегментів ринкового господарста, який перетворює заощадження на інвестиції та перерозподіляє фінансові ресурси між секторами національної економіки по каналах прямого інвестування або через фінансових посередників, забезпечує інвесторів такими ліквідними активами як цінні папери, виконує функцію хеджування. У дисертації фондовий ринок визначено як систему економічних відносин між усіма його учасниками з приводу здійснення повного комплексу операцій з довгостроковими цінними паперами (акціями, облігаціями та похідними цінними паперами) по обслуговуванню інвестиційних потреб економіки та фінансових потоків.

2. Аналіз формування фондового ринку в Україні впродовж останніх одинадцяти років показав, що його визначали такі основні чинники: перехід до ринкових механізмів в економіці держави, зменшення бюджетного фінансування і перехід до комерційного фінансування економіки та запровадження масштабної приватизації, але принциповим для України виявився фактор перехідної економіки. Зі специфічним сприйняттям фондового ринку суб'єктами перехідної економіки пов'язані його характерні риси: переважання спекулятивного стимулу інвестування у корпоративні папери над інвестиційним, відсутність зв'язку між ефективністю компаній та рухом вартості випущених нею цінних паперів, інсайдерський характер та зарегульованість фондового ринку, відсутність індивідуальних інвесторів, обслуговування інституціональними інвесторами приватизаційних процесів, неефективність державних запозичень на ринку облігацій; високий рівень ризиків, пов'язаних із здійсненням операцій на фондовому ринку, "олігополістичний" характер структури інструментів та суб'єктів фондового ринку тощо.

3. Національна модель фондового ринку України перебуває у стані формування і нині має перехідний характер. Дослідження фундаментальних чинників, які визначають модель та структуру фондових ринків (модель економічної та політичної системи країни, економічна та фінансова політика держави, фінансові глибина і структура макроекономіки, модель приватизації та "концентрації власності", модель економічної поведінки населення, модель організації фінансування народного господарства), переконує, що фондовий ринок України у найближчій перспективі визначатиметься переважанням прямого державного регулювання економіки, "консервативністю" населення, "концентрованою" структурою власності, переважною роллю комерційних банків, децентралізованою системою функціональної та технічної інфраструктури, борговим характером фондового ринку з незначною часткою організованого ринку.

4. Становлення фондового ринку в Україні має обов'язково відбуватися з орієнтацією на забезпечення фінансової безпеки держави. Це передбачає перетворення вітчизняного фондового ринку на ефективний та гнучкий механізм перерозподілу фінансових ресурсів та трансформації заощаджень у інвестиції, адекватний до умов ринкової економіки, а в кінцевому результаті на реальний фактор інвестиційного процесу. Загрози фінансовій безпеці у сфері фондового ринку доцільно розглядати як цілісну систему, що складається із загроз зовнішнього середовища фондового ринку (інституціональних, мікро-, макро- та зовнішньоекономічних) і загроз мікроструктури фондового ринку. Для оцінки фінансової безпеки у сфері фондового ринку слід використовувати ті індикатори, які відображають ефективність виконання ним функції перерозподілу фінансових ресурсів у довгостроковій перспективі та конкурентоспроможність вітчизняного фондового ринку.

5. Державна політика щодо забезпечення конкурентоспроможності фондового ринку України як головної передумови посилення фінансової безпеки держави повинна містити заходи щодо:

а) розвитку інструментів фондового ринку: розмежування усіх існуючих інструментів ринку на цінні папери вільного та обмеженого обігу; відмова від концепції переводу усіх цінних паперів у бездокументарну форму, залишивши такий підхід лише для корпоративних акцій, що обертаються на організованих ринках; розширення переліку боргових цінних паперів у напрямку збільшення видів і модифікацій облігацій, удосконаливши правову базу їх випуску та обігу; розвиток ринку похідних цінних паперів;

б) удосконалення механізму функціонування фондового ринку: введення на організований ринок маркет-мейкерів; створення умов для подолання інсайдерського характеру ринку з метою скорочення неорганізованого обігу цінних паперів, а також забезпечення прозорого ціноутворення та рівних умов вторинного обігу однотипних фінансових інструментів у різних організаторів торгівлі; спеціалізація організаторів торгівлі на обслуговуванні ринків різних фінансових інструментів; забезпечення функціонування в Україні єдиного центрального депозитарію для корпоративних цінних паперів та створення дієвого механізму обліку прав власності на цінні папери; сприяння включенню у роботу ринку колективних інвесторів; впровадження електронного документообороту при укладанні та виконанні угод з корпоративними цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сертифікації систем електронного цифрового підпису та шифрування даних, придатних для використання у будь-яких технічних та технологічних системах, які будуть підтримувати функціонування інфраструктури;

в) оптимізації системи регулювання ринку: створення повноцінної законодавчо-нормативної бази, що регламентує ринок; посилення координації дій усіх державних установ, що беруть участь у регулюванні на ринку; забезпечення прозорості правозастосування; розширення можливостей саморегулювання через скорочення кількості саморегулівних організацій, підвищення фінансових та технічних вимог до них, запровадження стандартів діяльності СРО та їх координації при вирішенні завдань щодо загального розвитку фондового ринку, створення ефективної системи моніторингу СРО за діяльністю своїх членів у відповідності до чинного законодавства тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

Клименко В.В. Державне регулювання фондового ринку // Фінанси України. - 2000. - № 10. - С. 57-62. (0,5 д.а.)

Клименко В.В. Глобалізація фондових ринків: міжнародна практика й український досвід // Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України, №1. - Ірпінь: ВЦ Академії ДПС України, 2001. - С. 33-40. (0,6 д.а.)

Клименко В.В. Роль фондового ринку у фінансуванні малого інноваційного бізнесу // Малий і середній бізнес. - 2001. - № 1-2. - С. 48-51. (0,4 д.а.)

Клименко В.В. Інституційна розбудова