ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Нінова Тетяна Степанівна

УДК 378.14 : 574

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХІМІЇ

ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ УЧНІВ

13.00.04. – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Черкаському державному університету імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | кандидат педагогічних наук, доцент Десятов  Тимофій  Михайлович, Черкаська обласна державна адміністрація, начальник управління освіти і науки.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор Ярошенко Ольга Григорівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, професор кафедри методики викладання природничо-географічних наук;

андидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Лук’янова Лариса Борисівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, старший науковий співробітник відділу дидактики професійної освіти.

Провідна установа: | Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться 13 лютого 2002 року о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01. в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, поверх 5, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “ 10 ” січня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Протиріччя у системі “природа - суспільство - людина” досягли особливої гостроти на порозі третього тисячоліття. Небезпека загибелі людства вимагає вироблення нового світосприйняття, загальних правил поведінки людини у довкіллі, опанування ідеологією загальнолюдських цінностей.

Упродовж останніх років екологічна освіта і виховання справедливо вважаються одними з найпотужніших важелів повороту людства від руйнівного споживацького способу життєдіяльності до конструктивного, бережливо-відновлювального. Їхній інтенсивний розвиток стає найактуальнішою проблемою всіх цивілізованих країн і розглядається як один із засобів подолання глобальної екологічної кризи, оптимізації взаємодії людини і природи за рахунок підвищення екологічної культури населення.

Актуальність відповідного напряму педагогічної науки і практики підтверджена міжнародними і державними документами, перш за все - Конституцією України, Державними національними програмами “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), “Діти України”, Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року “Основні напрями державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” та іншими.

У сучасних умовах науковці (А.М. Алексюк, Г.О. Балл, А.М. Бойко, В.М. Галузинський, С.У. Гончаренко, М.Б. Євтух, І.А. Зязюн, В.Г. Кузь, О.Г. Мороз, Н.Г. Ничкало, В.А. Семиченко, П.І. Сікорський, М.І. Шкіль, Т.С. Яценко та інші) ведуть пошук таких моделей навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах (ВНЗ), які б підтвердили якісно нові взаємини між його учасниками. Вони повинні спрямовуватися на гуманізацію та активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів, на гармонійний розвиток особистості майбутнього фахівця, сприяти його адаптації до нових умов життя відповідно до завдань, визначених Державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”).

Теоретичне осмислення проблем екологічної освіти і виховання населення проходило за такими напрямами:

у класичній педагогіці плідно розроблявся принцип природовідповідності (Платон, І.Г. Песталоцці, Я.А. Коменський, Г.С. Сковорода, Ж-Ж Руссо, К.Д. Ушинський, М. Монтессорі, В.О. Сухомлинський та інші);

історико-педагогічний, загальнопедагогічний і психологічний аспекти дослідження екологічної освіти і виховання (О.А Абдуліна, П.П. Бачинський, Г.О. Білявський, А.С. Волкова, Е.В. Гірусов, С.У. Гончаренко, М.І. Дробноход, А.М. Захлібний, І.Д. Звєрєв, І.М. Костицька, В.С. Крисаченко, І.Я. Лернер, Б.Т. Ліхачов, М.М. Моісєєв, Л.С. Нечепоренко, І.Т. Суравєгіна, В.О. Сухомлинський, Г.С. Тарасенко, Г.І. Швебс, З.М. Шевців, Н.Б. Щокіна та інші);

екологічна підготовка учнів і студентів у процесі вивчення різних навчальних предметів у школі і ВНЗ (Н.М. Буринська, А.С. Волкова, Я.І. Габев, Л.П. Лаврух, О.В. Лабенко, Н.В. Левчук, Л.Б. Лук’янова, Г.С. Марочко, О.П. Мітрясова, В.М. Назаренко, Р.А. Науменко, А.Н. Некос, Л.М. Німець, М.П. Откаленко, Г.П. Пустовіт, Н.А. Пустовіт, І.Т. Суравєгіна, М.С. Швед, Н.Б. Щокіна та інші);

підготовка майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів (А.В. Афонін, М.М. Бойчева, С.М.Глазачов, О.М. Дорошко, Т.В. Корнер, Г.Ф. Пономарьова, Л.В. Романенко, О.П. Сідельковський, О.С. Сластьоніна, С.В. Совгіра, Є. Флешар та інші).

На сучасному етапі педагогічну діяльність учителів у галузі екологічної освіти і виховання учнів розуміють як інтегративну, цілісну, багатоаспектну, спрямовану на формування особистісних якостей учнів, що вступає у протиріччя з практикою підготовки майбутніх учителів у ВНЗ. Нова, гуманістично орієнтована парадигма освіти, соціальні перетворення у суспільстві передбачають підготовку вчителів нового типу – людей з гуманістичною спрямованістю, професіоналів. Результатом навчально-виховного процесу підготовки майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання у ВНЗ вважають формування у майбутніх учителів високого рівня екологічної культури.

Водночас зазначимо, що до цього часу у ВНЗ домінує предметна система навчання, результатом цього є фрагментарність знань студентів, несформованість мотивів професійної діяльності учителів у галузі екологічної освіти і виховання учнів, відсутність ініціативи і творчості у роботі молодих учителів.

Природничонаукові дисципліни здавна вважають провідними у формуванні екологічної культури учнів. Кожна з цих дисциплін містить у собі певний принцип пояснення навколишнього середовища, його внутрішніх законів, виходячи з свого предметного уявлення про природу. Хімія як предмет несе досить велике дидактичне навантаження у розкритті глобальних екологічних проблем і має широкі можливості щодо екологічного виховання учнів. Але проведений аналіз навчальних програм вищих навчальних закладів, процесу підготовки майбутніх учителів хімії свідчить, що взаємозв’язок між вивченням екологічних проблем, фаховою і педагогічною підготовкою вчителя до діяльності у галузі екологічної освіти і виховання учнів або зовсім відсутній, або обмежується зв’язком фахових і екологічних знань, що приводить до недостатньої сформованості професійної компетенції майбутніх учителів, низького рівня їхньої екологічної культури. Розв’язанню цієї проблеми заважає і відсутність єдиної системи неперервної підготовки майбутніх учителів у ВНЗ до екологічної освіти і виховання учнів.

Вибір теми дослідження зумовлений потребами науково методичного забезпечення цілісної композиції підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів, де визначено місце і роль фахового предмета, знання, вміння, світоглядні установки, які формуються на їхній основі і впливають на становлення особистісних якостей майбутніх учителів.

Названі фактори, недостатня теоретична і методична розробленість проблеми, потреби практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Підготовка майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження входить до плану науково-дослідних робіт Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького як складова колективної теми кафедри педагогіки “Наукові основи забезпечення навчально-виховного процесу в V-IX класах сільської малокомплектної школи” (РК № 0101U004464). Тема дисертації затверджена вченою радою Черкаського державного університету 10 листопада 1998 року, протокол № і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 9 лютого 1999 року, протокол № .

Об’єкт дослідження: процес професійної підготовки майбутніх учителів хімії у ВНЗ.

Предмет дослідження: зміст, форми і методи підготовки майбутніх учителів хімії у вищих навчальних закладах ІІІ – ІV рівнів акредитації до екологічної освіти і виховання учнів.

Мета дослідження: визначення, наукове обґрунтування й експериментальна перевірка структурно-функціональної моделі професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів хімії у вищих навчальних закладах до екологічної освіти і виховання учнів.

Концептуальні ідеї дослідження пов’язані з застосуванням особистісно-діяльнісного підходу у підготовці майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів, що сприяє розвитку екологічного типу мислення, формуванню екологічних переконань, ціннісних орієнтацій і, як результат, - формування екологічної культури, професіоналізму вчителів. Забезпечення модульно-розвивальної організації підготовки майбутніх учителів хімії підвищує ефективність даного процесу. Ця ідея реалізується шляхом виявлення і врахування педагогічних умов, побудови структурно-функціональної моделі процесу підготовки та поетапності її впровадження.

Гіпотеза дослідження полягає у тому, що підвищення ефективності підготовки майбутніх учителів хімії можливе на основі:–

визначення змісту, форм і методів фахової підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів у взаємозв’язку її загальнокультурної і предметної складових;

– поетапної організації процесу підготовки майбутніх учителів хімії у ВНЗ; –

формування високого рівня готовності учителів хімії до педагогічної діяльності в галузі екологічної освіти і виховання учнів;–

визначення і врахування педагогічних умов підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів.

Відповідно до об’єкта, предмета, мети і гіпотези визначено такі завдання дослідження :–

виявити специфічні національні (внутрішні) і загальносвітові (зовнішні) чинники, що зумовлюють формування і розробку нового змісту підготовки майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів;–

обґрунтувати теоретико-методологічні і психолого-педагогічні засади підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів;–

розробити діагностичний інструментарій для виявлення рівнів готовності майбутніх учителів хімії до екологічної діяльності у шкільних умовах;–

виявити педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів;–

розробити й експериментально перевірити ефективність структурно-функціональної моделі підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів, яка характеризується цілісністю, відкритістю, динамічністю, гнучкістю;–

розробити методичні та дидактичні матеріали для викладачів ВНЗ з екологічної освіти і виховання молоді.

Загальну методологію дослідження складає системний підхід до аналізу психолого-педагогічних проблем підготовки учителів, який базується на філософських, психологічних, педагогічних роботах вітчизняних та зарубіжних учених (Андрущенко В.П., Зязюн І.А., Кремень В.Г.). Концептуальні засади сучасної екології як комплексної проблеми єдності світу, яка поєднує всі фундаментальні напрями науки, набуваючи статусу світогляду людства і вимагає екологізації всіх форм суспільної свідомості та всіх сфер життєдіяльності. У цьому підході провідною стала природничо-філософська концепція В.І. Вернадського про ноосферу як єдність і взаємодію природи і людського суспільства.

Теоретичною основою дослідження є праці вчених про пріоритетність світоглядних функцій освіти (С.У.Гончаренко, Н.Г. Ничкало), з проблем організації навчально–виховної діяльності у вищій школі (С.І. Архангельський, А.М. Алексюк, В.П. Беспалько, М.І. Шкіль), удосконалення загальнопедагогічної підготовки студентів в умовах вищого педагогічного закладу освіти (О.О. Абдуліна, Н.В. Кузьміна, Л.С. Нечепоренко, О.М. ПєхотаС.О. Сисоєва), формування особистості сучасного вчителя (А.М. Бойко, О.А. Дубасенюк, В.І. Загвязинський, А.Ф. Линенко, О.П.Рудницька, В.А. Семиченко, О.Г. Ярошенко), професійної підготовки учителів до екологічної освіти і виховання учнів (О.В. Афонін, Г.О. Білявський, Н.М. Буринська, Ф.А. Гісматов, Н.С. Назарова, Г.С. Тарасенко, І.Т. Суравєгіна, М.С. Швед), а також Закон України “Про освіту”, Проект концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні.

Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези були використані такі загальнонаукові методи дослідження:

- теоретичного пошуку (аналіз, класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних, теоретичне моделювання і узагальнення даних);

- емпіричні (діагностичні: анкетування, метод рейтингу, самооцінка, опитування, інтерв’ю, бесіда);

- обсерваційні (спостереження, самоспостереження);

- прогностичні (експертних оцінок, моделювання);

- експериментальні (констатуючий і формуючий експерименти);

- праксиметричні (аналіз передового і масового педагогічного досвіду, аналіз результатів діяльності);

- статистичної обробки результатів аналізу.

Організація дослідження. Дослідницько-експериментальна робота здійснювалася впродовж 1993-2001 років у три етапи.

На першому етапі (1993-1995) проводився теоретичний аналіз проблеми, вивчалася психологічна та педагогічна література з проблем підготовки учителя до професійної діяльності, а також питання теорії і практики формування готовності майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів. Аналізувалися й узагальнювалися зібрані матеріали.

На другому етапі (1995-1996) на основі висновків, сформульованих за результатами теоретичного аналізу проблеми та особистого досвіду, розроблялася концепція дослідження, його робоча гіпотеза, визначалася структура готовності вчителів до здійснення екологічної освіти і виховання учнів. Обґрунтовувалися педагогічні умови, створювалася структурно-функціональна модель підготовки учителів у ВНЗ до такого виду діяльності й на їх основі розроблявся зміст підсумкового спецкурсу “Основи екологічної освіти і виховання учнів”.

На третьому, завершальному, етапі дослідження (1996-2001) проводився формуючий експеримент, спрямований на перевірку вірогідності висунутої гіпотези. На різних етапах формуючого експерименту проводилися спеціальні діагностичні зрізи готовності майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів за встановленими компонентами та їх показниками. Паралельно здійснювалася корекція змісту інтегрованого спецкурсу та технології експериментального дослідження. Проводилися збір, аналіз, узагальнення та обробка результатів проведеного експерименту, формулювалися висновки, оформлялися результати наукового пошуку.

Експериментальна база дослідження. Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників. Дослідженням було охоплено 756 респондентів. У формуючому експерименті брали участь 186 студентів хімічного факультету, 52 молоді вчителі.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на основі особистісно-діяльнісного підходу теоретично обґрунтована, розроблена й апробована технологія реалізації структурно-функціональної моделі поетапної підготовки майбутніх учителів хімії у ВНЗ до екологічної освіти і виховання учнів; удосконалена модульно-розвивальна система організації підготовки майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів; дістало подальшого розвитку поняття “готовність учителя хімії до екологічної освіти і виховання учнів”; розроблено методику діагностики професійної готовності учителів до екологічної освіти і виховання учнів.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні принципів, структурно-функціональної моделі та педагогічних умов поетапної підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів, визначенні й обґрунтуванні структури, компонентів та показників їх готовності до даного аспекту педагогічної діяльності,

Практичне значення дослідження полягає в розробці науково-методичних рекомендацій щодо змісту, форм і методів підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів.

Розроблено зміст та структуру узагальнюючого еколого-педагогічного спецкурсу, спрямованого на формування особистості студента, мотивів його екологічної діяльності, розвиток професійної компетентності учителів у галузі екологічної освіти і виховання учнів загальноосвітніх шкіл.

Отримані результати можуть слугувати концептуальним орієнтиром при укладанні навчальних планів і програм підготовки майбутніх учителів різних природничих дисциплін у педагогічних ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації з метою забезпечення інтегративності й спрямованості на формування екологічної культури майбутніх учителів, озброєння їх знаннями, уміннями здійснення екологічної освіти і виховання учнів; підготовці спецкурсів–практикумів на різних факультетах з екологічних проблем; забезпечення екологічної просвіти учителів у системі підвищення їх кваліфікації.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи хімічного факультету Черкаського державного університету (довідка №326/01-ІІ від 04.04.2001), результати дослідження використовуються у навчальному процесі Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка №13/30 від 09.02.2001).

Особистий внесок здобувача полягає у теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми, розробці й експериментальній перевірці дієвості структурно-функціональної моделі поетапної підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів; узагальненні досвіду підготовки учителів до діяльності у галузі екологічної освіти і виховання учнів; обґрунтуванні необхідності впровадження у практику підготовки учителів хімії інтегративного спецкурсу “Основи екологічної освіти і виховання учнів”; безпосередньому керівництві дослідно-експериментальною роботою з формування готовності майбутніх учителів до діяльності у галузі екологічної освіти і виховання учнів.

Вірогідність одержаних результатів та висновків дисертаційного дослідження забезпечена методологічною та теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, застосуванням взаємодоповнюючих методів наукового пошуку, адекватних його об’єкту, предмету, меті і завданням; репрезентативністю вибірки; кількісним та якісним аналізами експериментальних даних; результативністю підготовки студентів до екологічної освіти і виховання учнів на основі використання запропонованої моделі.

На захист виносяться: розроблена й теоретично обґрунтована структурно-функціональна модель поетапної підготовки майбутніх учителів хімії у ВНЗ до екологічної освіти і виховання учнів; методика діагностики рівнів готовності майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів; педагогічні умови ефективної професійної підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася безпосередньо у процесі педагогічної діяльності автора; при проведенні формуючого експерименту у системі професійної підготовки майбутніх учителів хімії та перепідготовки учителів-вихователів; шляхом проведення освітньої педагогічної роботи з учителями загальноосвітніх навчально-виховних закладів.

Основні положення дослідження доповідалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, 1996), “Екологія та освіта” (Черкаси, 1996), “Традиции и современность в школьном образовании” (Санкт-Петербург, 1996), “Нові педагогічні технології з проблем гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу” (Черкаси, 1998), “З орієнтацією на людину ХХІ століття: філософські, педагогічні та психологічні роздуми” (Львів, 1998), “Екологічні проблеми: шляхи та перспективи їх вирішення в регіонах України” (Черкаси, 2001); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Теорія і практика вивчення природничих дисциплін у вищій та середній школі” (Умань, 1997), “Інформаційні технології в науці та освіті” (Черкаси, 1997), “Навчальні плани і програми єдиної системи екологічної освіти і виховання в Україні” (Харків, 1997), “Допрофесійна підготовка учнівської молоді в контексті реалізації цільової комплексної програми “Вчитель” (Кривий-Ріг, 1998), “Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ століття” (Київ, 1998); “Сільська малокомплектна школа: проблеми, пошуки, досвід” (Черкаси, 1998); регіональній науково-практичній конференції “Інтеграція науки у систему підготовки учителя” (Черкаси, 1995).

Результати й основні положення проведеного дослідження представлені у 23 публікаціях, з них 16 написано без співавторів, 2 навчальних посібники, 6 статей опубліковано у провідних наукових фахових виданнях, 2 статті - у збірниках наукових праць, 13 статей - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (223 найменування, з них 4 іноземними мовами). У роботі вміщено 11 таблиць на 7 сторінках, 15 рисунків на 7 сторінках, 8 додатків на 21 сторінці. Загальний обсяг дисертації 221 сторінка, обсяг основного тексту 179 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, концепцію, завдання дослідження, сформульовано його гіпотезу, розкрито теоретичні основи, етапи, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі – “Підготовка майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів як педагогічна проблема” – розглянуто теоретико-методологічні основи і тенденції вдосконалення означеного виду підготовки учителів, проаналізовано світові та вітчизняні тенденції розвитку екологічної освіти і виховання у парадигмі педагогічної науки та практики.

На основі проведеного аналізу педагогічної, філософської, спеціальної літератури з’ясовано, що проблема екологічної освіти і виховання населення Землі постає у світовому баченні як головний чинник можливості подальшого буття та життєдіяльності людей. Аналіз досліджень, які присвячені проблемі підготовки майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів, показав, що, з одного боку, накопичений достатній теоретичний і практичний досвід, глибоко розглянуті загальнонаукові, педагогічні, психологічні, методичні питання даної проблеми, а з іншого - досі не спостерігається глибоких змін у формуванні екологічної культури молоді.

Визначено, що на сучасному етапі розвитку суспільства для глибокого розуміння проблем навколишнього середовища у всій складності й визначенні шляхів їхнього розв’язання потрібен новий тип освіти. У міру того, як наше розуміння взаємозв'язків між діяльністю людини і проблемами навколишнього середовища поглиблюється, основні принципи екологічної освіти можуть стати тією серцевиною, навколо якої формуватиметься майбутня стратегія загальної освіти, на основі якої буде виховано громадян з новим світоглядом і новими ціннісними орієнтаціями, що більшою мірою відповідатиме потребам сучасного суспільства і природи.

На основі аналізу теоретичних підходів щодо поняття “екологічна культура” визначено, що екологічна культура – це сукупність знань, вмінь, переконань, керуючись якими людина усвідомлює себе відповідним чином, діє як частина довкілля і як суб'єкт, який відповідальний перед собою, теперішніми та майбутніми поколіннями людей за її стан. Основним завданням системи підготовки майбутніх учителів у ВНЗ є забезпечення кожної особистості базовою екологічною культурою, яка інтегрує всі сторони діяльності особистості, в тому числі й базову екологічну освіту.

Аналіз теоретичних підходів до підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів показав, що на сьогоднішній день необхідне використання таких форм і методів у даному процесі, які поєднують процесуальну і діяльнісну складові підготовки і спрямовані на формування особистості майбутніх учителів, які здатні на високому рівні виконувати свою місію в соціальній і професійній структурі суспільства.

Ґрунтуючись на аналізі наукової літератури, підготовку майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів ми розуміємо як процес, орієнтований на формування екологічно-культурної особистості вчителя, який розуміє цілі і функції такого виду професійної діяльності, володіє технологіями, прийомами планування і управління, операціональною структурою діяльності за рахунок інтеграції загальнонаукових, психолого-педагогічних, екологічних, фахово-екологічних і методичних знань, умінь і навичок.

У другому розділі – “Психолого-педагогічні засади підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів” – розглядаються питання готовності учителів до екологічної освіти і виховання учнів, психолого-педагогічні передумови формування цього особистісного утворення.

Аналіз психолого-педагогічних передумов і теоретичних підходів підготовки майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів дозволив встановити взаємозв’язок діяльності молодих учителів у галузі екологічної освіти і виховання молоді з процесом їхньої підготовки та станом готовності до педагогічної діяльності. Він виявляється у наступності і взаємозумовленості функцій цих педагогічних систем. Підготовка виступає засобом формування готовності до діяльності, а готовність є результатом і показником якості підготовки, що перевіряється у практичній діяльності вчителя. Діяльність виступає метою підготовки, але водночас виконує функції її регулювання і корекції.

Під готовністю учителів до екологічної освіти і виховання учнів ми розуміємо складне, інтегpативне, системне, особистісне утворення (потенційну якість особистості), яке включає екологічну культуру вчителя, систему філософських, психолого-педагогічних, екологічних, спеціальних наукових, методичних знань, умінь і навичок з організації означеного виду діяльності, яке виникає в результаті певного досвіду і ґрунтується на формуванні позитивного ставлення, усвідомленні мотивів і потреб у даній діяльності та проявляється у конкретних діях учителя.

Проведене експериментальне дослідження дозволило виявити основні компоненти і показники готовності майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів (таблиця 1).

Проведений кореляційний аналіз показав, що всі компоненти та показники готовності взаємозумовлені і взаємопов’язані. Відсутність або зниження рівня будь-якого з них призводить до зниження загального рівня готовності майбутніх учителів.

Таблиця 1.

Компоненти та показники готовності вчителів хімії

до екологічної освіти і виховання учнів

Експертна оцінка висунутих компонентів і показників готовності майбутніх учителів та наступний кореляційний аналіз підтвердили значимість усіх показників і їхню важливість у формуванні такого психолого-педагогічного утворення, як готовність учителів до проведення екологічної освіти і виховання учнів, що є частиною загальної властивості особистості майбутнього вчителя - готовності до педагогічної діяльності.

Аналіз готовності респондентів дозволив виявити чотири рівні: високий, достатній, середній, низький.

Високий: студенти володіють глибокими, осмисленими і систематизованими знаннями теоретичних, педагогічних та спеціальних основ екологічної освіти і виховання, бажанням і прагненням організовувати заходи з екологічною спрямованістю, умінням творчо використовувати свої знання в організації і проведенні виховних заходів екологічного характеру; достатній: студенти характеризуються достатнім рівнем психолого-педагогічних знань і вмінь, глибокими екологічними й екологізованими знаннями, переконані в необхідності екологічної освіти і виховання учнів, проявляють ініціативу в екологічній освіті і вихованні учнів, але вони зустрічають певні утруднення в їх практичній реалізації; середній: студенти виявляють зацікавленість проблемами екологічної освіти і виховання учнів, у них сформований необхідний мінімум психолого-педагогічних, екологічних і екологізованих знань, але недостатньо сформовані практичні вміння і навички проведення екологічної освіти і виховання серед школярів, вони відчувають утруднення у застосуванні знань на практиці, що і гальмує їхню діяльність у сфері екологічного виховання; низький: студенти володіють необхідним мінімумом знань, вмінь, але одержані у ВНЗ знання і вміння не артикульовані, чому й виникають труднощі у їх застосуванні на практиці, у них відсутня ініціатива щодо діяльності у галузі екологічної освіти і виховання учнів.

Аналіз готовності студентів випускних курсів хімічного факультету ВНЗ та молодих учителів дозволив визначити основні труднощі, які виникають у процесі здійснення екологічної освіти і виховання школярів: а) недостатній рівень науково-теоретичної підготовки; б) низький рівень готовності до практичної діяльності в галузі екологічної освіти і виховання учнів; в) недостатня сформованість професійної компетенції у проведенні екологічного експерименту, наукової роботи, факультативних курсів, гуртків; г) не сформовані установки на творче ставлення до проведення екологічної освіти і виховання учнів.

Одержані дані свідчать про недостатній рівень готовності випускників ВНЗ до здійснення екологічної освіти і виховання школярів та зумовлюють необхідність удосконалення роботи ВНЗ з формування готовності майбутніх учителів хімії до такого виду роботи у школі.

У третьому розділі – “Організаційно-педагогічне забезпечення ефективної підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів” – на основі головних принципів екологічної освіти і виховання запропоновані педагогічні умови, які повинні сприяти підвищенню рівня готовності майбутніх учителів до означеного виду діяльності, розроблено структурно-функціональну модель поетапної підготовки майбутніх учителів хімії у ВНЗ і особливості індивідуального педагогічного впливу на студентів залежно від рівня їхньої готовності до екологічної освіти і виховання учнів, а також представлені результати констатуючого і формуючого експериментів.

Аналіз теоретичних підходів щодо підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів дозволив визначити педагогічні умови побудови навчально-виховного процесу, які спрямовані на формування готовності майбутніх вчителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів. Педагогічні умови складаються з трьох груп: умови щодо відбору змісту навчального матеріалу, умови щодо організації навчально-виховного процесу, умови, які забезпечують розвиток професійних інтересів студентів.

Виходячи із мети і завдань дослідження, ми вважали за доцільне розробити структурно-функціональну модель підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів, впровадження якої забезпечило б ефективну організацію й управління процесом підготовки майбутніх учителів до здійснення екологічної освіти і виховання учнів. Цю модель можна представити у вигляді відкритої, цілісної, динамічної, гнучкої системи, яка дозволяє визначити мету, завдання, принципи, зміст, функції, форми і методи підготовки майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів.

Змістова складова моделі містить два основні блоки: загальний (загальноpозвиваючий) та спеціалізований. Загальний блок підготовки вчителя, який здійснюється на засадах гуманітаpизації процесу навчання, охоплює такі напрями: а) розвиток загальної, екологічної та професійної культури, вироблення "ноосфеpного світогляду" (світоглядно-культуpологічний модуль); б) психолого-педагогічна підготовка (психолого-педагогічній модуль).

Спеціалізований блок підготовки учителів включає такі напрями: а) поглиблення загальноекологічної підготовки з метою оволодіння цілісним пpиpодничо–науковим баченням сутності екологічних проблем, науковими основами раціонального пpиpодокоpистування (науково-методологічний модуль); б) засвоєння принципів відбору екологічного змісту й їх використання як основи навчального предмета, методики екологічної освіти (пpедметно-методологічний модуль); в) оволодіння педагогічною технологією здійснення екологічної освіти і виховання учнів (технологічний модуль).

Блоки знаходяться між собою у внутрішньому взаємозв'язку, який визначається інформаційною, ціннісною і діяльнісною взаємодією. Інформаційна взаємодія характеризує взаємозв'язок змісту загального і спеціалізованого блоку: наслідком підвищення загальної та екологічної культури майбутніх педагогів є те, що вони у своїй педагогічній діяльності не будуть задовольнятися використанням традиційних форм освіти і виховання учнів, а почнуть пошук, розробку і застосування нових інноваційних форм виховного впливу. І, навпаки, оволодіння новими педагогічними технологіями, новим змістом педагогічної освіти сприяє підвищенню рівня загальної й екологічної культури педагогів. Ціннісна взаємодія спрямована на розвиток гуманістичних орієнтацій учителів–вихователів у їхній професійній діяльності. Діяльнісна взаємодія здійснює взаємозв'язок загального і спеціалізованого блоків у формі використання різноманітних педагогічних технологій.

Підготовка майбутніх учителів у ВНЗ до екологічної освіти і виховання учнів має ступеневий характер і передбачає чотири етапи: діагностико-прогностичний, освітньо-розвиваючий, практичний і удосконалення. Залежно від визначеного рівня готовності майбутніх учителів хімії визначалася динаміка мети, завдань, форм та методів педагогічного впливу на різних етапах даного виду підготовки.

Мета контрольного етапу експериментального дослідження полягала у перевірці ефективності формуючого впливу та дієвості запропонованої нами моделі поетапної підготовки учителів у ВНЗ до діяльності в галузі екологічної освіти і виховання школярів та роботи за експериментальною програмою спецкурсу “Основи екологічної освіти і виховання учнів”. У ході формуючого експерименту створювалися ситуації, які забезпечували комплексну реалізацію визначених педагогічних умов відповідно до запропонованої структурно-функціональної моделі.

На заключному етапі були проведені діагностичні зрізи за визначеними компонентами і показниками готовності (рис 1).

мотиваційний змістовий операційний

Рис 1. Динаміка змін рівнів готовності майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів на початку та в кінці експерименту

(відповідно до компонентів готовності)

За всіма компонентами та показниками готовності до екологічної освіти і виховання студенти експериментальних груп у кінцевому замірі продемонстрували вищі показники, ніж у початковому моніторингу.

Математична перевірка рівня значимості відмінностей між показниками початкового і остаточного замірів в експериментальних і контрольних групах була проведена за допомогою t-критерію Стьюдента. Порівняльний аналіз результатів формуючого експерименту підтвердив суттєві зрушення у показниках готовності до екологічної освіти і виховання у студентів експериментальних груп, що підтверджує ефективність запропонованої нами системи дій.

Проведене нами дослідження підтвердило основні положення гіпотези та дало підстави сформулювати такі загальні висновки.

1. Науковий аналіз проблеми дослідження та сучасних концепцій професійної підготовки майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів дозволив визначити, що пріоритетним напрямом в умовах гуманізації та гуманітаризації діяльності ВНЗ є розвиток особистості майбутніх учителів, формування екологічної культури, створення умов для актуалізації і підвищення індивідуального потенціалу кожного студента, їхня підготовка до повноцінного включення в професійно-рольові відносини.

У дослідженні з’ясовано, що важливим аспектом розв’язання кризової екологічної ситуації в Україні є орієнтація на кардинальні зміни у світогляді людини за рахунок педагогічного впливу на широкі верстви населення. Це зумовлює необхідність підготовки педагогічних кадрів, спроможних на високому рівні здійснювати екологічну освіту і виховання молодого покоління.

Проведений аналіз наукових праць дослідників, які присвячені проблемам підготовки майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів, показав, що сучасний етап розвитку педагогічної науки вимагає впровадження таких форм і методів підготовки майбутніх учителів у ВНЗ, які поєднують процесуальну і діяльнісну складові підготовки, спрямовані на формування особистості майбутніх учителів, здатних на високому рівні виконувати свою місію в соціальній і професійній структурі суспільства. Розв’язання цієї проблеми гальмується відсутністю єдиної системи неперервної підготовки майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів.

2. Аналіз навчальних програм, процесу підготовки майбутніх учителів хімії у вищих навчальних закладах дозволив з’ясувати, що взаємозв’язок між вивченням екологічних проблем, фаховою і педагогічною підготовкою вчителя до діяльності у галузі екологічної освіти і виховання учнів або зовсім відсутній, або обмежується зв’язком фахових і екологічних знань, що призводить до низького рівня екологічної культури, недостатньої сформованості вмінь і навичок практичної екологічної діяльності майбутніх учителів.

Доведено необхідність удосконалення існуючої системи підготовки, яка все ще спрямована на теоретичне осмислення суті екологічної освіти і виховання учнів загальноосвітніх шкіл і в якій не приділяється належної уваги розвитку комплексу професійно значущих якостей і властивостей особистості учителя, наступності в розвитку готовності майбутніх учителів до педагогічної діяльності в галузі екологічної освіти і виховання учнів, поступового накопичення, осмислення і переосмислення різноманітних психолого-педагогічних, екологічних, фахових знань, умінь впродовж усіх етапів навчання у ВНЗ.

3. На основі вивчення психологічної і педагогічної літератури здійснено аналіз поняття “готовність майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів”, уточнена його сутність щодо підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання. Визначено, що готовність майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів включає мотиваційний, змістовий та операційний компоненти. Компоненти декомпоновані на окремі показники. Проведеним кореляційним аналізом показників готовності доведено, що інтегративним показником готовності майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів є екологічна культура.

4. Запропоновані та обґрунтовані педагогічні умови, яких необхідно дотримуватися при побудові навчально-виховного процесу підготовки майбутніх учителів хімії у ВНЗ. Виділено такі групи педагогічних умов: умови щодо побудови змісту, щодо організації навчально-виховного процесу ВНЗ та умови, дотримання яких забезпечує розвиток професійних інтересів студентів.

5. Розроблено, експериментально перевірено і впроваджено у практику структурно-функціональну модель підготовки майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів. Структуру розробленої моделі можна уявити у вигляді відкритої, цілісної, динамічної, гнучкої системи, яка має блочно-модульну побудову. Змістовий компонент моделі складається з двох основних блоків: загального та спеціалізованого.

У практику підготовки майбутніх учителів хімії впроваджено узагальнюючий, інтегрований спецкурс “Основи екологічної освіти і виховання учнів”, який є системоутворюючим у формуванні готовності майбутніх учителів хімії до діяльності у галузі екологічної освіти та виховання учнів. Завданням спецкурсу є формування особистісних якостей студентів, утвердження їх світоглядних позицій, систематизація й інтеграція знань студентів, формування відповідних умінь і навичок конкретної екологічної діяльності учителів загальноосвітніх шкіл.

Перевіркою ефективності запропонованої структурно-функціональної моделі підготовки майбутніх учителів у ВНЗ до екологічної освіти і виховання учнів встановлено підвищення рівня готовності майбутніх учителів відповідно до всіх компонентів і показників готовності. Зросла мотивація до діяльності у цій галузі, значно зріс рівень сформованості професійних умінь майбутніх учителів.

6. Експериментом підтверджено, що ефективність підготовки майбутніх учителів хімії до діяльності у галузі екологічної освіти і виховання учнів забезпечується за умов: педагогічно обґрунтованого відбору і оволодіння екологічним матеріалом при вивченні суспільних, психолого-педагогічних та фахових дисциплін на основі критеріїв науковості, професійної значущості і методичної доцільності; методично доцільного добору організаційних форм і методів такого виду підготовки, які відповідають рівню готовності студентів і дозволяють вийти на більш високий рівень розуміння екологічних проблем, формування практичних умінь і навичок, які дають можливість застосовувати одержані теоретичні знання у практичних ситуаціях педагогічної діяльності; забезпечення режиму найбільшого сприяння реалізації індивідуальних інтересів, можливостей і здібностей студентів; забезпечення пріоритетності ролі самостійної роботи студентів; забезпечення органічного взаємозв’язку гнучких технологій вивчення теоретичних курсів з практичною педагогічною діяльністю майбутніх учителів.

7. Теоретично і методично обґрунтовані положення про підготовку майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів були покладені в основу методичних рекомендацій щодо технології формування готовності майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів, які дозволили підвищити ефективність формування екологічної культури студентів ВНЗ.

За результатами дослідження сформульовано ряд рекомендацій. Потребують оновлення зміст, форми і методи підготовки учителів спеціальних дисциплін до екологічної освіти і виховання учнів, доцільно враховувати ступеневість у підготовці майбутніх учителів до екологічної освіти і виховання учнів, впроваджувати інноваційні технології навчання, створювати умови для розвитку професіоналізму педагогів, передбачати розробку і видання спеціальної науково-методичної літератури, розробляти цільові комплексні програми підвищення кваліфікації учителів природничих дисциплін.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї важливої проблеми. У процесі дослідження було виявлено ряд проблем, що потребують спеціального вивчення, зокрема: екологізація змісту природничих дисциплін, пошук і методичне забезпечення організаційних форм підготовки студентів до екологічної діяльності у школі; забезпечення неперервності у системі підготовки учителів; визначення оптимальних умов стимулювання екологічної самоосвіти учителів тощо.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

А. Монографії, посібники, брошури.

1. Екологічні аспекти хімічних процесів в запитаннях, задачах та вправах: Посібник для студентів хімічних спеціальностей /А.С.Сегеда, В.І.Унрод, В.О.Ілюха, Т.С.Нінова / За ред. А.С. Сегеди. – Черкаси, 1997. - 274 с. Деп. в НДІТЕХІМ 3.03.1997, №25 - хп 97 // Анот. в ж. Деп. научные работы. -1997. - №5. (авт. – С. 78-94, -С. 131-144, - С. 173-194).

2. Хімічні процеси і екологія в запитаннях, задачах та вправах: Посібник для шкіл (класів) з екологізованим курсом хімії /А.С.Сегеда, В.І.Унрод, В.О.Ілюха, Т.С.Нінова / За ред. А.С. Сегеди. – Черкаси: Екологічна освіта, 1995. -159 с. (авт. - С. 73-109, - С. 110-129, - С. 129-136).

Б. Статті.

3. Нінова Т.С. Напрями вдосконалення підготовки до екологічного виховання майбутніх учителів природничо-наукового циклу // Придніпровський науковий вісник. - Педагогіка. – 1998. – №65 (132). – С. 24-29.

4. Нінова Т.С. Підготовка майбутніх учителів хімії до екологічної діяльності у школі // Придніпровський науковий вісник. - Педагогіка. – 1998. – № 91 (158). – С. 57-61.

5. Нінова Т.С. Аналіз готовності вчителів і студентів до розв’язування завдань екологічної освіти і виховання учнів // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка. – Кіровоград. - 1998. - Випуск 14.– С. 110-114.

6. Нінова Т.С. Компоненти і показники готовності майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів // Вісник Черкаського університету. – Черкаси. -1998. - Випуск 8.– С. 11-16.

7. Нінова Т.С. Готовність майбутніх учителів хімії до розв’язування завдань екологічної освіти і виховання учнів // Вісник Черкаського університету. – Черкаси. - 1997. - Випуск 4. – С. 15-21.

8. Нінова Т.С. Формування готовності майбутніх учителів до екологічної діяльності у школі // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного інституту імені П.Г. Тичини. –Київ: Міжнар. фін. агенція. - 1998. – С.145-150.

9. Нінова Т.С. Педагогічні умови реалізації вимог принципу неперервності у підготовці майбутніх учителів до екологічного виховання учнів // Вісник Черкаського університету. – Черкаси. - 1998. - Випуск 8. – С. 25-29.

10. Архипова С.П., Нінова Т.С. Деякі аспекти підготовки студентів вузу до екологічної освіти і виховання // Проблеми неперервності в системі підготовки вчителів: Збірник наукових праць. – Черкаси: ЧДУ. - 1997. – С. 39-42 (авт. -3 с.).

11. Нінова Т.С. Довузівська екологічна освіта // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - У 6-ти кн. – Чернівці. - 1996. - Кн.3.– С.203-205.

12. Нінова Т.С, Білий О.В. Підготовка майбутнього учителя хімії до екологічної освіти старшокласників // Теорія і практика вивчення природничих дисциплін у вищій та середній школі: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Умань. - 1997. – С. 130-132. (авт. 1 с.).

13. Нінова Т.С. Екологічна освіта старшокласників //