ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Павленко Ірина Григорівна

УДК 373. 3. 033 : 7. 011

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА

13. 00. 01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – заслужений діяч науки і техніки України,

член-кореспондент АПН України,

доктор педагогічних наук, професор

Шевченко Галина Павлівна,

завідувачка кафедри педагогіки Луганського

державного педагогічного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Плахотнік Ольга Василівна,

професор кафедри соціальної роботи і педагогіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

кандидат педагогічних наук, професор

Червонецький Володимир В’ячеславович,

проректор з наукової роботи

Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.
.

Провідна установа – Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України, кафедра педагогіки.

Захист відбудеться “26” червня 2002 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2)

Автореферат розісланий “25” травня 2002 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пошук людством шляхів духовного відродження та гармонії у стосунках з природою значно актуалізує проблему формування екологічної культури особистості й суспільства. Це особливо важливо в наш час, коли вирішення екологічних питань неможливе без світоглядних позицій, переоцінки діяльності людей по відношенню до природи. Сьогодні має стверджуватися “екологічне, етичне та естетичне виховання й формування високої гуманістичної культури особистості, здатності протидіяти проявам бездуховності” (Проект Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті).

У науковій теорії світосприймання людини й природи як єдиної космічної цілісності, розробленій В.Вернадським та його послідовниками, особливо очевидна необхідність формування у підростаючого покоління екологічної культури, що сприяє успішному проведенню заходів з охорони навколишнього середовища та "благоговійному" ставленню людей до життя в усіх його проявах як найвищої цінності. Кожна людина з дитинства повинна усвідомити, що природа - це джерело не тільки її фізичного, матеріального, але й духовного життя, у якому особистість керується високоморальними, естетичними, ціннісними орієнтирами, готовністю до творчої діяльності.

Великі потенційні можливості при організації формування екологічної культури мають молодші школярі. Цьому вікові притаманна підвищена жвавість, сприйнятливість, допитливість. Це - найбільш сприятливий період емоційної, безкорисливої взаємодії людини з природою. На розвиток почуттєвої сфери й розуму дитини впливає її ставлення до природи. Провідним у цьому ставленні є гуманізм до всіх проявів життя, бо саме він указує на рівень культури взаємовідношень дитини з природним середовищем.

Виникненню самої проблеми формування екологічної культури передувало грубе деформування динамічної рівноваги в системі "людина природа", що склалося протягом мільйонів років. Ці зміни знайшли своє відображення в працях учених усіх історичних епох. Значний внесок у філософське розуміння походження життя, єдності людини й природи, впливу їх один на одного мають роботи В.Вернадського, О.Гумбольдта (A.Humboldt), В.Казначеєва, М.Ломоносова, Є.Спіріна, К.Ціолковського, О.Чижевського та ін. Вплив природного середовища на становлення особистості та її духовно-моральну культуру досліджували М.Бердяєв, В.Біблер, А.Гусейнов, Д.Лихачов, О.Лосєв, М.Мамардашвілі, О. і М.Реріхи,  Ж.-Ж.Руссо (J.J.Roussau), Г.Сковорода, В.Соловйов, А.Швейцер (A.Schweitser) та ін. Для нашого дисертаційного дослідження особливий інтерес становлять наукові праці М.Кисельова, С.Кримського, В.Крисаченка, Е.Маркаряна, М.Моїсєєва, М.Реймерса, Дж.Стюарда (G.Stuard), Г.Тарасенко, М.Тарасенка, у яких розкрита необхідність зближення екології й культури, розглядаються механізм виникнення та сутність екологічної культури, екологічної естетики, естетико-екологічної культури.

У роботах Н.Бібік, С.Бородавкіна, А.Букіна, О.Вербицького, О.Захлєбного, І.Звєрева, В.Ільченко, О.Плахотнік, І.Суравегіної, В.Сухомлинського, Г.Ткачук, В.Червонецького та ін. указується на значення екологічної освіти кожної людини, визначається роль екологічної культури в процесі формування духовної культури особистості та суспільства.

Важливими для дослідження є наукові праці Б.Ананьєва, Л.Виготського, В.Давидова, С.Деряба, О.Леонтьєва, Ж.Піаже (J.Piasher), С.Рубінштейна, І.Сєчєнова, К.Г.Юнґа (K.G.Jung), В.Ясвіна та ін., що розкривають психофізіологічні особливості людини, без урахування яких неможливо побудувати ефективний процес формування екологічної культури.

Можливі шляхи духовної взаємодії людини й природи, особливості естетичного сприйняття, естетичного інтересу до об’єктів природничого світу та формування їх художніх образів, необхідність естетичної освіти особистості на основі поєднання мистецтва та природи подані в роботах Г.Апресяна, Н.Вітковської, І.Гончарова, Д.Джоли, А.Мелік-Пашаєва, Б.Неменського, Л.Печко, Г.Шевченко, Р.Штайнера, А.Щербо та ін.

Різні аспекти проблеми формування екологічної культури представлені в дисертаційних дослідженнях Т.Вайди, Н.Грейди, Н.Єфіменко, О.Король, І.Котенєвої, Л.Лук’янової, М.Соннової, Г.Тарасенко та ін.

Як засвідчив аналіз літератури, сутність екологічної культури набула обґрунтування у філософії та психології, однак як педагогічна проблема формування екологічної культури потребує подальшого вивчення. У науковій літературі недостатньо розкрито особливості формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, специфіку естетичного бачення учнями природи та систему роботи з формування екологічної культури молодших школярів у взаємодії школи і сім'ї.

Аналіз навчальних програм початкової школи показав, що не повною мірою здійснюється інтеграційний підхід до природничонаукових та гуманітарно-естетичних дисциплін у плані формування в дітей екологічної культури; нечітко визначена система екологічних понять; відсутні міжпредметні взаємозв'язки між літературою, музикою, образотворчим мистецтвом, трудовим навчанням і природознавством; у програмах поданий неповний перелік творів мистецтва (особливо національного), що забезпечує ефективність формування екологічної культури школярів.

Існуюча організація процесу формування екологічної культури в молодших школярів не задовольняє потребам сучасного суспільства, оскільки містить багато суперечностей, а саме: поставлені вимоги до духовного розвитку особистості не відповідають ступеневі сформованості її екологічної культури; практика формування екологічної культури дітей не відбиває рівня теоретичних наробок із цього питання; учителі не готові до формування в школярів екологічної культури та до використання творів українського й світового мистецтва в навчально-виховному процесі. Це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження: "Формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва".

Робота виконувалась у межах комплексної теми “Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва”, що розробляється на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г.Шевченко.

Об’єкт дослідження: екологічна культура учнів початкових класів.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні змістової сутності екологічної культури молодших школярів, визначенні педагогічних умов її ефективного формування у дітей засобами мистецтва.

Гіпотеза дослідження: формування екологічної культури у молодших школярів буде успішним, якщо:

-

-

-

-

Для досягнення мети дослідження та перевірки гіпотези необхідно було вирішити такі завдання:

-

-

-

-

-

Для досягнення мети дослідження було використано комплекс методів: теоретичні – вивчення філософської, психолого-педагогічної, культурологічної, мистецтвознавчої літератури для здійснення історико-генетичного аналізу проблеми та визначення теоретико-методологічних основ дослідження, метод теоретичного моделювання при визначенні структури та особливостей формування екологічної культури учнів початкових класів, метод теоретичного осмислення практики виховання для вибору адекватного завданням дослідження педагогічного інструментарію вивчення та розвитку екологічної культури молодших школярів; емпіричні – анкетування, бесіди, спостереження, педагогічний експеримент, рівневий і порівняльно-зіставний аналіз, метод експертних оцінок, самооцінка, аналіз продуктів діяльності учнів, методи математичної статистики для обробки результатів експериментальної роботи.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають філософські, психолого-педагогічні, культурологічні положення про духовну культуру як форму громадської свідомості; про розвиток екології, екологічної культури як невід’ємної частини світової культури та особистої якості кожної людини; про естетичну цінність природи та її вплив на емоційно-почуттєву й інтелектуальну сфери особистості; про механізми виникнення образу світу, образу природи та її художніх образів; про роль мистецтва в духовному становленні особистості; про необхідність поєднання екологічної й естетичної освіти; про творчу активність та здібності молодших школярів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дістало подальшого розвитку визначення сутності поняття “екологічна культура молодших школярів”, обґрунтовано принципи формування екологічної культури молодших школярів; створено модель процесу формування екологічної культури в учнів молодшого шкільного віку засобами мистецтва, яка охоплює навчальний процес, позаурочну діяльність та виховання дітей у сім’ї; визначено педагогічні умови ефективного функціонування системи роботи з формування екологічної культури молодших школярів.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що теоретичні висновки, результати дослідно-експериментальної роботи (методика діагностики екологічної культури, розроблені шляхи, засоби й умови формування екологічної культури молодших школярів) можуть широко використовуватися вчителями початкових класів та викладачами-методистами в педагогічному процесі. Подані в дисертації основні положення та рекомендації реалізовані в експериментальній роботі луганських середніх загальноосвітніх шкіл № 12 (довідка № 35/1 від 08.02.2001), № 14 (довідка № 8/4 від 10.01.2001), № 44 (довідка № 18/2 від 20.02.2001), № (довідка № /4 від 26.12.2000), Талівської неповної середньої школі (с. Талове Краснодонського району Луганської обл.) (довідка № /3 від 12.01.2001).

Апробація результатів дисертаційного дослідження відбувалася під час обговорення на засіданнях кафедри педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка й на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах” (Київ, 2000), “Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та практика” (Луганськ, 1999), “Нові педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти” (Луганськ, 1998). Висновки та результати дослідження подані в 8 публікаціях, з них п’ять у фахових наукових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (267 найменувань), 12 додатків на 33 сторінках, 14 таблиць та 3 ілюстрацій. Повний текст роботи складає 218 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми, визначені об’єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза, методи дослідження, розкриті наукова новизна, теоретична та практична значущість роботи.

У першому розділі "Методологія та теорія формування екологічної культури молодших школярів" проаналізована філософська, психологічна, педагогічна, мистецтвознавча література з теми дослідження; подана психолого-педагогічна інтерпретація поняття "екологічна культура"; розкриті сутність та зміст екологічної культури, особливості її формування у молодших школярів засобами мистецтва.

Сучасна природничонаукова картина світу неможлива без віддзеркалення проблеми виникнення й розвитку екологічної культури, яка за останній час набула самостійності та особливого значення. Основу цієї проблеми складає ставлення людей до природи, властиве кожній епосі людського розвитку, що знайшло своє відображення в культурно-історичній спадщині людськості.

Міфи, легенди, обряди, твори старовинного мистецтва свідчать про те, що первісні люди, скіфські племена, стародавні слов’яни, використовуючи дарунки природи, дякуючи їй за це, поклонялися природним силам. Пізніше в міфічних уявленнях починають виявлятися дві тенденції ставлення людей до природи, які пронизують усю еволюцію людства й, на думку сучасних учених, є передумовою зародження екологічних проблем. Одна з них спрямована на гармонійне співіснування людини з природою, а інша – руйнуюча, агресивна, орієнтована на конфронтацію з природою. І тільки специфіка культури будь-якого народу визначає домінування тієї чи іншої тенденції.

Із зародженням західноєвропейського природознавства проблема взаємовідношень у системі "людина – природа" отримала наукове обґрунтування, аналіз якого допомагає зрозуміти виникнення, сутність, закономірність розвитку екологічної культури. Так, у працях давньогрецьких мислителів Арістотеля (Aristotle), Геродота (Gerodotus), Демокріта (Democritus) навколишній світ становить єдине ціле й постає обов’язковою умовою існування людини. А в наукових системах Платона (Plato), Страбона (Strabon), Феофаста (Pheofast) була здійснена спроба захисту природи та висвітлені деякі риси виховання дбайливого ставлення до неї.

Окремі аспекти екологічної культури знайшли філософське обґрунтування в працях Ф.Аквінського (F.Akvinsky), Ф.Бекона (F.Bacon), Дж.Бруно (G.Bruno), Леонардо да Вінчі (Leonardo da Vinci), О.Гумбольдта, В.Докучаєва, О.Іностранцева, І.Канта (I.Kant), П.Кропоткіна, М.Кузанського (N.Kuzanskiy), М.Ломоносова, Парацельса (Paracelsus), О.Семенова-Тян-Шанського, Тертулліана (Tertullian) та ін. Важливе значення для дисертаційного дослідження мають думки українських філософів. Проблема відношень "людина – природа" є однією з головних у творчості мислителів Київської Русі, представників Києво-Могилянської академії (XVII – XVIII ст.), М.Костомарова, Г.Сковороди, П.Тутковського та ін. У розділі висвітлені погляди представників "російського космізму" В.Вернадського, В.Одоєвського, О.Сухово-Кобиліна, М.Умова, М.Федорова, М.Холодного, К.Ціолковського, О.Чижевського та ін., які розкрили залежність між швидкістю поширення, ступенем небезпечності екологічної катастрофи та розумовим, моральним, культурним розвитком людей.

Аналіз праць класиків філософської природознавчої думки показав, що розвиток поглядів на проблеми екології пройшов шлях від утилітарного до естетичного й гуманного відношення. Багато вчених підійшли до сутності визначення екологічної культури, але ніхто до другої половини XX ст. так і не розкрив цього поняття.

Відношення "людина – природа" зазнали тривалої еволюції і в західній, і у вітчизняній культурі: від проблеми впливу природи на людину до використання людьми довкілля. Виявлене Дж.Стюардом співвідношення екології й культури сприяло появі "культурної екології", або "екологічної культури", що одержала широке висвітлення в працях сучасних учених С.Бородавкіна, А.Букіна, О.Захлєбного, М.Кисельова, М.Колесова, В.Крисаченка, Ю.Мелехова, О.Миронова, М.Моїсєєва, І.Суравегіної, Г.Тарасенко, М.Тарасенка, В.Хилька та ін.

У науці не існує єдиної думки щодо самого поняття “екологічна культура”. В аналізованих висловлюваннях дослідників існують схожі складові, посилаючись на які можна констатувати, що "екологічна культура" в широкому розумінні є невід’ємною частиною світової культури й заснована на "благоговійних", високогуманних взаємовідносинах людини з природою, яка сприймається як жива істота, як суб'єкт навколишнього світу. Провідною ознакою екологічної культури є не домінування людини над світом природи, а гармонійний зв'язок із нею. Екологічна культура особистості вміщує такі складові: оволодіння необхідною науково-екологічною базою знань; естетичне бачення природи; розвиток морально-естетичних почуттів; засвоєння відповідних норм поведінки; участь у природозахисній діяльності. На основі цих уявлень під "екологічною культурою" ми розуміємо частину духовної культури, яка являє собою інтегративну якість особистості, що втілює духовно-моральні цінності й визначає екологічно-моральні вчинки, спрямовані на збереження життя в усіх його проявах та на створення краси природного середовища.

Таким чином, "екологічна культура" – це складне утворення, що припускає формування екоусвідомленості, екомислення й відповідної поведінки. У зв’язку з цим для роботи важливим виявився аналіз поглядів Л.Виготського, Г.Каропи, Г.Костюка, О.Леонтьєва, С.Максименка, Ж.Піаже, О.Потебні, С.Рубінштейна, І.Сєчєнова, С.Смірнова, К.Г.Юнґа на психофізіологічні механізми формування екологічної культури. На думку психологів та педагогів Л.Виготського, В.Давидова, С.Деряба, Н.Жуйван, І.Звєрева, В.Мінаєвої, Л.Селюкової, Г.Ткачук, В.Ясвіна та ін., організація цього процесу потребує розвитку здібностей молодших школярів оцінювати наслідки своїх вчинків та діяльність інших людей по відношенню до природи.

Значення безпосереднього впливу природи на культивування особистості дитини підкреслювали класики педагогічної науки Я.А.Коменський, Ж.-Ж.Руссо, Г.Сковорода, Й.Г.Песталоцці, А.Дістервег, К.Ушинський, Р.Штайнер, В.Сухомлинський та ін., у працях яких розкривається необхідність формування не тільки пізнавального, природоохоронного, а й естетичного аспекту у відношеннях до природи.

Одним із основних чинників формування екологічної культури молодших школярів є мистецтво. Його вплив на естетичний розвиток дітей різного віку представлений у працях Н.Анищенко, Г.Апресяна, С.Жупаніна, М.Крета, А.Мелік-Пашаєва, Б.Неменського, Л.Печко, І.Смольянінова, Г.Шевченко та ін. Систематичне звернення до творів мистецтва в навчально-виховному процесі початкової школи розвиває емоційно-почуттєву сферу дітей, витонченість їхнього спостереження, здатність до милування красою, виразністю природних форм. Як наслідок емоційно-естетичного пробудження дитини є її прагнення оберігати природну красу, примножувати й закарбовувати її в різних видах творчої діяльності.

Об'єктивним джерелом відчуття краси в природі завжди виступає безпосереднє сприйняття дитиною гармонійного взаємозв'язку природних явищ або їх художнього образу. Саме мистецтво дає можливість сформувати у дітей морально-естетичне ставлення до природи, образ природи й світу, розвивати емоційну пам'ять, благородство думки та вчинку школярів. Мистецтво як "магічний кристал" через накопичення естетичного досвіду сприйняття художніх образів природи пробуджує у школярів почуття захопленості, піднесеності, натхнення, які зберігаються в них при спілкуванні з реальними природними об'єктами.

Вивчення теоретичних аспектів проблеми екологічної культури підтверджує необхідність створення системи роботи з формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, основу якої складають представлені в дослідженні положення філософії, екології, психології, педагогіки про сутність і формування екологічної культури; про фізіологічні та психічні особливості молодших школярів; про значення самоорганізації в процесі екологічного та естетичного розвитку людини.

У другому розділі "Педагогічні умови формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва" подається аналіз емпіричного матеріалу, розкривається розроблена й експериментально перевірена модель системи роботи з формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, аналізуються й узагальнюються результати експериментальної роботи.

Згідно з поставленими завданнями дослідження були розроблені відповідні критерії, пов’язані з проявом основних властивостей екологічної культури:

-

-

-

-

-

-

Обґрунтування сутності екологічної культури та критеріїв її оцінювання дозволили виявити на констатуючому етапі дослідження рівень сформованості екологічної культури в учнів початкових класів. Аналіз результатів свідчить про те, що високий рівень сформованості екологічної культури виявлено в 34,4% дітей, середній – у 25,6%, низький – у 40,0%. Всього в експериментальній роботі брали участь 296 школярів.

Головними причинами низької сформованості екологічної культури учнів початкових класів є домінуюче в сучасному суспільстві споживацьке ставлення до природних багатств; стихійне виховання екологічної культури дитини в родині; відсутність у вчителів настанов щодо формування екологічної культури школярів, орієнтування педагогів на досягнення визначених знань, умінь і навичок; невисокий еколого-естетичний рівень підготовки педагогів до формування екологічної культури у дітей; безсистемне використання творів мистецтва й науково-навчального матеріалу з екології.

Результати констатуючого експерименту підтвердили необхідність створення системи роботи з формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва. Виходячи з цього, нами була розроблена система навчально-позаурочних занять для учнів молодших класів з предметів гуманітарно-естетичного та природничонаукового циклів, яка передбачала розвиток нестереотипного образного мислення дітей, почуттєво-наочних уявлень, яскравої фантазії та естетичного бачення світу. Зважаючи на те, що молодші школярі потенційно володіють естетично-виразним баченням окремих властивостей і образів природи, особливого значення надавалося ігровій та художньо-творчій діяльності, у який вони максимально проявляють сенсорно-оціночну активність. До змісту спеціальних дисциплін "Природознавство", "Ознайомлення з навколишнім світом" були введені поняття загальної екології, які на основі використання мультидисциплінарного підходу до навчально-виховного процесу дозволили сформувати в молодших школярів цілісні уявлення про світ природи, про стосунки людини і природи. Це відповідає вимогам чинних навчальних програм, а також змісту сучасних інтегрованих програм з довкілля (Н.Бібік, В.Ільченко, С.Гончаренко).

Формування екологічної культури спирається на психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, що обумовлює диференційований підхід до експериментальної роботи, тобто визначення мети, завдань, змісту, творчих вправ, творів мистецтва, наукового матеріалу на кожному етапі формування. Але при цьому складові екологічної культури пов’язані настільки, що формування одного компонента безпосередньо впливає на розвиток інших.

На першому етапі (1 кл.) особлива увага приділялася розвиткові емоційної культури учнів, естетичному сприйняттю образу рідної природи, вихованню у дітей морально-естетичного ставлення до природи.

Навчальним матеріалом для організації роботи з формування екологічної культури слугували твори вітчизняних і зарубіжних майстрів мистецтва, присвячені красі природи; поряд із цим використовувалися народні казки, пісні, загадки, твори місцевих авторів, що сприяли створенню образу "малої Батьківщини", наукова інформація про природні особливості Сходу України.

На першому експериментальному етапі використовувався комплекс різних засобів, спрямованих на підвищення ефективності формування екологічної культури та розвиток особистості молодшого школяра, а саме: створення естетичного середовища проведення уроків природознавства, занурення, "подорожі" дітей до світу природи, систематичні спостереження за природними явищами (наприклад, за народженням природної краси), творчі завдання на розвиток уяви та фантазії, різні форми образотворчої та літературної діяльності, трансформація емоцій через твори мистецтва на природні об’єкти (і навпаки), драматизація уривків художніх творів, усне малювання явищ природи, екоігри та ін. На цьому етапі учитель разом із дітьми аналізував наявний у школярів досвід спілкування з природою для виховання в них відповідних норм поведінки.

З метою виховання в молодших школярів морально-естетичного ставлення до природи та усвідомлення її естетичної цінності використовувалася методика "Кольорові камінці", що ґрунтується на кольоровому зображенні. Кольорова гама, яку використовували діти при складанні відповідей, дозволяє вчителю зрозуміти, якою молодші школярі уявляють собі цю тварину (рослину), які почуття вони переживають. Використання на уроках творів мистецтва та методики "Кольорові камінці" не тільки навчає бачити неповторну красу джмеля, змії, ящірки, мухомора та ін., але й допомагає учням зрозуміти необхідність існування кожної тварини (рослини) в природі.

На першому етапі експериментальної роботи йшов процес відчуття природних об'єктів, занурення у світ природи, формування здатності сприймати природні об'єкти як "Я". Відчуття природи, емоційно-почуттєве реагування на її красу, певний емоційно-естетичний досвід безпосереднього спілкування з нею є необхідною передумовою зустрічі з художнім образом природи, який представлений у творах різних видів мистецтва.

На другому етапі (2 кл.) навчально-виховний процес був націлений на формування у дітей екологічної інформованості та естетичного інтересу до живої й неживої природи.

Навчальний курс "Природознавство" дозволяє систематизувати знання учнів. Програмовому матеріалу з цього предмета надавалася екологічна спрямованість, а до змісту включались елементарні поняття загальної екології. Художнім матеріалом виступали спеціально дібрані твори мистецтва, що відкривають красу природи України та світу.

У системі педагогічних впливів використовувалися питання узагальнюючого характеру, бесіди про необхідність природоохоронної діяльності, тематичні екскурсії, дидактичні ігри, художні, словесні, музичні завдання-імпровізації тощо. Робота на цьому етапі спрямовувалася на засвоєння учнями основ наукових знань про природу, на запам’ятовування ними тих спостережень і переживань, які були одержані від спілкування з природою і сприйняття її художніх образів.

На уроках гуманітарно-естетичного циклу використовувалися твори мистецтва, за допомогою яких у дітей складалися певні уявлення про будь-який об'єкт природи, наприклад, ліс. Під час вивчення природознавства розповідали учням про те, як хвойні дерева очищують повітря від мікробів; чому у наших пращурів існувала заборона на рубку старих дерев; звідки в давнину люди здобували фарби для малювання. Вивчення останньої теми мало продовження на уроках образотворчого мистецтва, де діти малювали за допомогою природного матеріалу: вугілля, крейди, майорану, кориці тощо.

У початковій школі комплексне використання творів живопису, музики, літератури у сполученні з сучасними мультимедійними програмами, з фактами екологічної інформації дозволили дітям побачити красу, різноманітність природного світу й усвідомити його тендітність.

На заключному, третьому етапі (3 кл.) формування екологічної культури було зорієнтовано на розвиток у молодших школярів уявлень про ідеальний образ природи та діяльність, спрямовану на творчу реалізацію ідеального образу природи. На цьому етапі використовувалися загальноекологічні поняття, твори мистецтва вітчизняних і зарубіжних авторів, що показують природну красу різних куточків земної кулі.

Формами роботи та методичними прийомами впливу були персоніфікація, тематичні екскурсії, драматизація творів мистецтва, включення дітей до різних видів естетично-художньої, ігрової, творчо-пізнавальної діяльності з екологічною спрямованістю, завдання, які передбачають почуттєво-предметну діяльність з природним матеріалом, творчі завдання, безпосередньо звернені до фантазування, поетичні нариси, завдання на зіставлення реального й художнього образу природного об’єкта, випуск стіннівок на екологічну тематику та ін.

Зазначені педагогічні прийоми допомагали формуванню діяльності школярів, спрямованої на творчу реалізацію ідеального образу природи. Організація цієї діяльності впливає на розвиток усіх складових екологічної культури учнів.

Реалізація розробленої системи роботи з формування екологічної культури відбувалася на уроках природничонаукового та гуманітарно-естетичного циклів, охоплюючи при цьому весь навчально-виховний процес початкової школи. Наприклад, на уроках математики розв’язувалися задачі екологічного характеру, на заняттях з української (російської) мови добиралися вправи на матеріалах текстів з екологічної тематики тощо.

Пропонована система працює на основі визначених нами принципів формування у дітей екологічної культури: екологізації навчально-виховного процесу (екологія природи, екологія людини, екологія культури), естетизації, опори на образ рідної природи як компонент образу світу, опори на творчу діяльність учнів у процесі формування їхньої екологічної культури, цілісного підходу до формування екологічної культури молодших школярів, природовідповідності, культуровідповідності, гуманістичний принцип (гуманне ставлення до природи та до людей).

Експеримент показав, що для ефективного формування екологічної культури учнів початкових класів необхідно дотримуватися таких педагогічних умов:

-

-

-

-

У процесі дослідження виявлено, що важливою умовою формування екологічної культури молодших школярів є принцип побудови уроків гуманітарно-естетичного та природничонаукового циклів як творів мистецтва.

Для реалізації системи роботи з формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва поряд із використанням педагогічних умов бажано враховувати: психофізіологічні особливості молодших школярів; рівень розвитку емоційно-чуттєвої та інтелектуальної сфери кожного учня; уявлення про довкілля, складені в учнів раніше; життєвий досвід спілкування з творами мистецтва та об’єктами природи; особливості організації безпосереднього контакту дітей з природними об'єктами, з творами світового й національного мистецтва; сприйняття учнями природного об'єкта як живої істоти, як суб'єкта; емоційно позитивний клімат у класі; взаємозв'язок учня з учителем, однолітками, батьками, що базується на співробітництві та взаєморозумінні.

Функціонування експериментальної системи досягається шляхом поєднання класної й позакласної, колективної й індивідуальної роботи, співробітництвом з родиною дитини та іншими соціальними інститутами. Так, з метою підвищення рівня екологічної культури дітей була організована робота з їхніми батьками. Для них проводилися лекції, бесіди, консультації, конференції ("Природа - наш дім", "Про що свідчать екологічні прогнози", "Дивотворні сили природи"), тематичні виставки ("Світ очима дітей", "Образ природи в дитячій творчості", "Письменники-натуралісти дітям"), концерти ("Співаю тобі, мій краю рідний", "Краса природи та мистецтва: спільне й відмінне").

Аналіз отриманих результатів сформованості екологічної культури демонструє істотну різницю показників експериментальних та контрольних класів за всіма складовими екологічної культури. В експериментальних класах значно скоротилася кількість учнів, які мають низький рівень екологічної культури, більшість дітей досягли середнього та високого рівня сформованості (табл. 1).

Таблиця 1

Результати визначення рівня сформованості екологічної культури молодших школярів (у %)

Рівні сформованості | Результати констатуючого зрізу | Результати формуючого експерименту

Експериментальні класи | Контрольні класи

Високий | 34,4 | 47 | 35

Середній | 25,6 | 32 | 28

Низький | 40,0 | 21 | 37

Якісне змінювання результатів в експериментальних класах свідчить про ефективність запропонованої й апробованої системи роботи з формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, що відповідає особливостям навчально-виховного процесу початкової школи, дозволяє вирішити основні завдання екологічного виховання.

Вірогідність отриманих результатів підтверджується за допомогою використання критерію Манна-Уїтні та кваліметричної інтерпретації (Г.Дмитренко).

У дисертації подана модель формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, що містить систему взаємодії навчальної роботи та позакласної, роботи з батьками, критерії діагностики рівнів сформованості екологічної культури, педагогічні технології, принципи та педагогічні умови формування екологічної культури.

Теоретичний аналіз проблеми й одержані результати науково-експериментальної роботи дозволяють зробити такі висновки:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Висунуті в дисертації рекомендації й положення не розкривають усіх питань проблеми формування екологічної культури молодших школярів, отже, виникає необхідність її подальшого наукового дослідження в різних напрямках, а саме: вивчення специфіки формування екологічної культури у дітей міських та сільських шкіл; взаємозв'язку різних навчальних предметів у вихованні екологічної культури; особливостей формування образу природи (ідеального, реального, образу рідної природи) та його впливу на становлення екологічної культури молодших школярів; дослідження емоційних переживань учнів у процесі виховання екологічної культури; створення цілісної системи формування екологічної культури дітей у дошкільному закладі й у школі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Павленко І.Г. Формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Луганськ, 2002.

Вивчалися теоретичні аспекти наукового обґрунтування історії виникнення, розвитку та сучасного стану проблеми формування екологічної культури молодших школярів. Розкрито поняття "екологічна культура", розглянуті її взаємозв’язки з екологічною свідомістю і екологічним мисленням, виявлені сутність та рівні сформованості екологічної культури в учнів початкових класів. Подана й практично реалізована система педагогічних умов формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, яка спрямована на формування образу світу та морально-естетичного ставлення до природи.

Ключові слова: екологічна культура молодших школярів, естетичне відношення до природи, екологічна свідомість, екологічне мислення, образ світу, образ природи, комплекс мистецтв.

Павленко И.Г. Формирование экологической культуры младших школьников средствами искусства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. Луганский государственный педагогический университет имени Тараса Шевченко, Луганск, 2002.

Изучались теоретические аспекты научного обоснования истории возникновения, развития и современного состояния проблемы формирования экологической культуры младших школьников.

Актуальность исследования данной проблемы обусловлена поиском путей духовного возрождения, установлением гармонии в отношениях "человек - природа". Являясь частью духовной культуры, экологическая культура представляет собой интегративное качество личности, воплощающее духовно нравственные ценности и определяющее экологически-нравственные поступки, направленные на сохранение жизни во всех ее проявлениях и на созидание красоты природной среды.

Формирование экологической культуры учащегося начальных классов происходит в соответствии с организацией процесса развития личности младшего школьника.

В соответствии с поставленными задачами исследования были выявлены основные критерии сформированности экологической культуры младших школьников, которые тесно взаимосвязаны и дополняют друг друга: экологическая информированность; эстетический интерес к живой и неживой природе; эмоциональная культура; представления об идеальном образе природы; эстетическое восприятие образа родной природы; деятельность, направленная на творческую реализацию идеального образа природы.

Рассмотренные сущность экологической культуры и критерии оценки позволили в процессе экспериментальной работы выделить группы учащихся начальных классов, соответствующие трем уровням сформированности экологической культуры.

Так, высокий уровень предполагает наличие у ребенка интереса к природным явлениям, понимание их важности и необходимости; умение любоваться природной красотой, видеть взаимосвязь живой и неживой природы, осознавая то, что человек является частью природного мира; проявление эмоциональной реакции от общения с природой и на информацию об изменениях, происходящих в природе родного края (и, в целом, в природе) в результате человеческой деятельности; реализация потребности во взаимодействии с природой, в охране и в защите окружающей среды. Средний уровень характеризуется проявлением у младших школьников интереса к большинству явлений природы; умением объяснять некоторые процессы, происходящие в природе; способностью видеть красоту отдельных природных объектов; ученик может назвать несколько представителей растительного и животного мира, занесенных в Красную книгу. Ребенок эмоционально реагирует на изменения, происходящие в природе родного края и участвует в природоохранной деятельности, осознавая необходимость разумного использования природных богатств. Низкий уровень характеризуется равнодушным, безразличным отношением ребенка к окружающему природному миру; непониманием и неумением предвидеть результаты своего поведения и деятельности; полным незнанием значения явлений природы; отсутствием эстетической оценки объектов и явлений природы.

Для воспитания полноценной экологической культуры была разработана и реализована система педагогических условий формирования экологической культуры младших школьников средствами искусства, которая является неотъемлемой частью (подсистемой) экологического образования. Данная система обладает повышенной динамичностью, пластичностью, универсальностью и функционирует на основе единства цели, задач, содержания, специально разработанных принципов, форм, методов, технологий организации педагога, учащихся, родителей.

Ключевые слова: экологическая культура младших школьников, эстетическое отношение к природе, экологическое сознание, экологическое мышление, образ мира, образ природы, комплекс искусств.

Pavlenko I.G. The formation of junior pupils’ ecological culture by means of art. – Manuscript.

Thesis for obtaining the