Інститут проблем виховання АПН України

ПРУЦАКОВА ОЛЬГА ЛЕОНІДІВНА

УДК 373.4:033

ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ

5-8 КЛАСІВ ЗАСОБАМИ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ

13.00.07- теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, старший науковий

співробітник Пустовіт Наталія Афанасіївна, завідуюча

лабораторією екологічного виховання Інституту проблем

виховання АПН України.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Плахотнік Ольга

Василівна, професор кафедри педагогіки і соціальної

роботи Київського національного університету ім. Та-

раса Шевченка;

кандидат педагогічних наук Кудикіна Надія Василівна,

старший науковий співробітник, доцент Київського

міжрегіонального інституту удосконалення вчителів

ім. Бориса Грінченка, професор кафедри педагогіки.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет

ім. Михайла Коцюбинського, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця.

Захист відбудеться “_29_” _жовтня_ 2002 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання

АПН України за адресою: 04060 м. Київ, вул.М.Берлинського, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060 м. Київ, вул.М.Берлінського, 9)

Автореферат розісланий “ __28___”_вересня_ 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пустовіт Г.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю розв’язання проблем, пов’язаних із загостренням відносин суспільства і природи. Панівний антропоцентричний світогляд передбачає розв’язання екологічних проблем запровадженням безпечніших технологій виробництва та ефективнішого використання природних ресурсів. Не применшуючи значення цих напрямів, є всі підстави стверджувати, що без ефективного екологічного виховання виникнення і загострення екологічних проблем буде явищем постійним, оскільки першопричина їх появи – не розвиток техніки та технології, а антропоцентрична свідомість Homo technocraticus (“людини технократичної”). З цих позицій С.Д.Дєрябо, В.С.Крисаченком, С.Г.Лебідь, О.В.Плахотнік, Н.А.Пустовіт, В.А.Ясвіним здійснено наукові дослідження, що обґрунтовують вирішення екологічних проблем шляхом зміни панівної парадигми мислення та антропоцентричних рис світогляду на екоцентричні та формування на цій основі природоцентричного типу екологічної культури особистості.

Проведене дослідження передбачало вивчення з одного боку – закономірностей формування екологічної культури учнів 5-8 класів, а з іншого - ігрової діяльності як засобу формування особистості.

Основним принципам екологічної освіти і виховання присвятили свої праці С.В.Алексєєв, А.Н.Захлєбний, І.Д.Звєрєв, І.Т.Суравегінa; мету екологічного виховання - формування особистості, яка бере посильну участь у вирішенні екологічних проблем - та етапи її досягнення, принципи, підходи та педагогічні умови ефективності екологічного виховання окреслили С.Н.Глазачов, Б.А.Навроцький, С.Є.Петров.

Практичним аспектам екологічного виховання в умовах шкільного і позашкільного навчально-виховного процесу приділяли увагу чимало вітчизняних вчених-педагогів. Серед них В.М.Бровдій, Г.А.Білявський, А.С.Волкова, Н.С.Дєжнікова, З.Є.Запорожан, Г.В.Ковальчук, П.Л.Костєнков, Т.В.Кучер, Н.В.Левчук, О.О.Любчик, А.П.Мамотова, І.С.Матрусов Л.П.Молодова, Є.Д.Писарчук, Г.П.Пустовіт, Н.А.Пустовіт, Л.В.Шаповал, Н.Н.Падун, О.В.Плахотнік, С.Фурдуй.

У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Основних напрямах державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, Концепції екологічної освіти в Україні та інших документах визначено, що результатом процесу екологічного виховання є формування екологічної культури особистості. Під поняттям "екологічна культура особистості" розуміємо стан її духовного життя, що обумовлюється історичними, соціальними, освітніми причинами, і утверджує певний тип її стосунків і діяльності щодо пізнання та освоєння природи. Він проявляється у вмінні і готовності людини будувати відносини з довкіллям згідно об’єктивних закономірностей розвитку природи, культурних традицій суспільства, моральних почуттів та власного життєвого досвіду. Тобто, виховання екологічної культури – це формування у особистості таких ціннісних орієнтацій і моральних почуттів, за яких готовність до природоохоронної діяльності, активна екологічна позиція, недопущення порушень правил природоохоронної поведінки іншими є органічними складниками світогляду, а власна природоохоронна поведінка - невід’ємною частиною діяльності. Основним і загальновизнаним критерієм рівня екологічної культури особистості є практична природоохоронна діяльність.

У міжнародних документах з проблем освіти в галузі навколишнього середовища, починаючи з Тбіліської конференції 1977 року зазначається, що екологічне виховання, і, відповідно, формування екологічної культури особистості відбувається протягом усього життя, але її основи закладаються в шкільному віці.

У багатьох дослідженнях з проблем екологічного виховання наголошується на ефективності активних методів формування екологічної культури. Серед них – насичена екологічним змістом ігрова діяльність.

Психологічні основи ігрової діяльності, витоки і історичне значення людської гри обгрунтовані Е.Берном, Й.Гейзінгою, Д.Б.Ельконіним, Є.А.Аркіним, Л.С.Виготським, О.М.Леонтьєвим. На розвивальному і виховному значенні гри, вдосконаленні психічних функцій і формуванні суспільно значущих рис особистості наголошували Ю.Азаров, Н.П.Анікєєва, Л.В.Артемова, Н.І.Болдирєв, М.Ф.Відерман, Є.М.Гельфан, О.С.Газман, Р.І.Жуковська, Т.Є.Коннікова, Є.М.Мінскін, А.П.Усова, С.О.Шмаков, Г.І.Щукіна. Проблемі і можливості застосування ігрової діяльності як методу інтенсивного навчання приділяли увагу З.К.Аманджoлова, В.С.Анісімова, А.В.Артемова, А.А.Вербицький, А.Ф.Дахтлер, Д.Б.Ельконін, Л.В.Кабанова, В.П.Корнєєв, Н.В.Кудикіна, А.Лопатіна, О.Ф.Надтока, Ж.Л.Патрушева, П.І.Підкасистий, В.Г.Семенов, М.Скребцова, О.М.Смолкін, А.М.Тютюнников, Р.П.Чуpакова, А.І.Якиляшек та інші педагоги та психологи. Екологічна дидактична гра стала предметом досліджень, С.В.Алексєєва, Т.А.Бабакової, Н.Л.Гаріної, А.Н.Захлєбного, Т.В.Кучер, А.А.Лобжанідзе, А.П.Момотової, Н.Я.Машарської, З.М.Плечової, Н.А.Пустовіт.

Вивчення і узагальнення науково-педагогічної літератури показало, що проблема формування основ екологічної культури учнів 5-8 класів засобами дидактичної гри не була предметом спеціального дослідження. Останнім часом цій проблемі присвячуються спеціальні практичні розробки і рекомендації, проте без відповідного наукового обгрунтування застосування екологічних дидактичних ігор може мати лише епізодичний характер, а риси екологічної культури школярів не можуть розвиватись гармонійно. Виходячи з актуальності, теоретичної і практичної значущості проблеми темою дослідження обрано "Формування основ екологічної культури учнів 5-8 класів засобами дидактичної гри."

Зв’язок теми дисертації з планами науково-дослідної роботи: тема дисертації є складовою частиною колективної теми “Особистісно - орієнтовані технології екологічного виховання школярів” Інституту проблем виховання АПН України державний реєстраційний номер 0199 U 000062.

Об’єкт дослідження: екологічне виховання учнів загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження є педагогічні умови формування основ екологічної культури учнів 5 – 8 класів у процесі ігрової діяльності.

Мета дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці методики застосування дидактичних ігор як засобу формування основ екологічної культури учнів 5-8 класів.

Гіпотеза дослідження: формування основ екологічної культури учнів 5-8 класів засобами дидактичної гри здійснюватиметься ефективно, якщо:

· ці ігри забезпечуватимуть послідовний вплив на всі компоненти екологічної культури школярів і сприятимуть формування суб’єктивного ставлення до об’єктів природи та проблем довкілля;

· зміст ігор відповідатиме не лише загально-педагогічним, а і специфічним вимогам - єдності глобального, регіонального та краєзнавчого, тісного зв’язку з побутовою сферою;

· здійснюватиметься підготовка вчителів до проведення екологічних дидактичних ігор на спеціальних тренінгах.

Виходячи з поставленої мети та гіпотези дослідження визначено такі завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Теоретико – методологічною основою дослідження є філософські концепції взаємодії людини і природи, положення про соціогенетичну обумовленість формування компонентів екологічної культури, необхідність гуманізації та гармонізації відносин суспільства з природою через розуміння природи як цінності, психолого-педагогічні механізми ігрової діяльності, стратегія особистісно орієнтованого виховання, загальнонаукові методи досліджень. У дослідженні враховані основні положення Конституції України стосовно прав громадян на безпечне довкілля та освіту, а також положення Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, Концепція екологічної освіти в Україні.

Для досягнення мети і реалізації завдань дослідження застосовувались такі наукові методи:

Теоретичні: аналіз філософської, психолого - педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду, порівняльний аналіз.

Емпіричні: методи педагогічної та психологічної діагностики (анкетування, тестування учнів, батьків та вчителів, бесіда, опитування, спостереження, створення уявних ситуацій, педагогічний експеримент); якісний аналіз результатів експерименту; методи статистичного опрацювання результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась протягом 1993–2002 рр. на базі середніх загальноосвітніх шкіл м. Києва №№ 205, 288 та 304. У експерименті брали участь 470 учнів, 397 батьків та 80 вчителів.

Дослідження мало три етапи.

На першому етапі (1993-1994 рр.) здійснювався теоретичний аналіз проблеми екологічного виховання школярів. Поглиблено вивчались аспекти, які стосуються теорії формування екологічної культури особистості та можливостей запровадження екологічних дидактичних ігор у навчально-виховний процес основної школи, на основі чого визначено концептуальний апарат дослідження. На цьому етапі досліджено також стан проблеми у практиці екологічного виховання учнів 5-8 класів загальноосвітніх шкіл, виявлено педагогічні протиріччя.

На другому етапі (1994-1998 рр.) обґрунтовано зміст, принципи та етапи конструювання, розроблено типологію екологічних дидактичних ігор; визначено організаційно-педагогічні умови їх застосування; здійснено експериментальну перевірку обґрунтованих підходів і практичних розробок.

На третьому етапі (1997-2002 рр.) здійснювалось опрацювання отриманих у експерименті емпіричних даних, узагальнення всіх матеріалів дослідження та формулювання висновків, літературне оформлення тексту дисертаційної роботи.

Наукова новизна полягає у:

· науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних засад, організаційно-педагогічних умов та сутнісних характеристик процесу формування основ екологічної культури учнів 5-8 класів засобами дидактичної гри;

· визначенні принципів і етапів конструювання екологічних дидактичних ігор та їх типологізації;

· розробці принципів організації ігрової діяльності учнів 5-8 класів.

Теоретичне значення дослідження полягає у:

· уточненні поняття “екологічна культура особистості” стосовно учнів 5-8 класів;

· теоретичному обґрунтуванні змісту екологічних дидактичних ігор та критеріїв його добору; методики організації і проведення екологічних дидактичних ігор з учнями 5-8 класів.

Практичну значущість дослідження становлять розроблена система екологічних дидактичних ігор та науково обґрунтовані методики їх застосування у екологічному вихованні учнів загальноосвітньої школи, універсальні етапи їх конструювання, принципи організації ігрової діяльності учнів 5-8 класів.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть застосовуватись вчителями середньої загальноосвітньої школи; викладачами та студентами вищих навчальних закладів; в післядипломній перепідготовці педагогічних працівників з проблем формування екологічної культури учнів основної школи; батьками у екологічному вихованні дітей у сім’ї.

Особистим внеском автора є уточнення поняття “екологічна культура особистості”; вперше розроблені зміст, принципи, етапи конструювання та типологія екологічних дидактичних ігор; організаційно-педагогічні умови застосування екологічних дидактичних ігор у процесі формування усіх компонентів екологічної культури учнів 5-8 класів загальноосвітньої школи; створення авторських дидактичних ігор та методики їх застосування у процесі екологічного виховання учнів 5-8 класів та адаптація зарубіжних ігрових форм.

Вірогідність наукових результатів дисертаційного дослідження забезпечується використанням сучасних психолого-педагогічних концепцій навчання і виховання, застосуванням комплексу методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження, коректною якісною та кількісною обробкою одержаного емпіричного матеріалу, апробацією і впровадженням їх у практику роботи загальноосвітньої школи.

На захист виносяться :

·

·

·

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалась у процесі експериментальної роботи у школах Києва. Основні положення і висновки обговорювались на педагогічних радах експериментальних шкіл, на засіданнях районного методичного об’єднання вчителів географії, висвітлювались у матеріалах міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференцій: “Екологічна освіта та виховання учнівської молоді” (25-26 лютого 1998, м. Кам’янець-Подільський), “Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді” (13-14 жовтня 1999 року, м. Київ), “Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах” (17–18 жовтня 2000 року, м. Київ), на звітній конференції Інституту проблем виховання АПН України ( 2002 рр); під час проведення практичних семінарів з методики екологічної освіти у містах Нетішин (Хмельницької області), Хмельницький, Кривий Ріг та Київ у 1998 році.

Публікації. Результати дослідження викладені у 9 публікаціях, 5 з яких відповідають вимогам ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (207 найменувань), додатків. Дисертаційна робота викладена на 223 сторінках (з них 174 сторінки основного тексту), містить 30 таблиць, 1 схему, 1 діаграму на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, наукову новизну, сформульовано об’єкт, предмет, гіпотезу, мету та основні завдання дослідження; визначено теоретико-методологічні засади, основні положення, що виносяться на захист; особистий внесок автора; описано апробацію та впровадження здобутих результатів, визначено їх аргументованість; названі етапи та методи дослідження, визначено експериментальну базу.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування екологічної культури школярів засобами ігрової діяльності” – розкрито теоретико-методологічні, природничонаукові та психолого-педагогічні засади формування екологічної культури особистості: уточнено понятійно-термінологічний апарат дослідження, передумови формування екологічної культури особистості, напрями еволюції її основних компонентів в контексті історії суспільства; окреслено історичні етапи розвитку та психолого-педагогічні передумови застосування ігрової діяльності у освітній практиці; основні психологічні особливості учнів 5-8 класів, які складають основу ефективного застосування ігрової діяльності з навчально-виховною метою.

Тлумачення терміну “екологія” у науковій літературі і повсякденному житті часто необґрунтоване, а подекуди і здеформоване. У зв’язку з необхідністю конкретизації методологічних засад експериментальної методики, у межах дослідження уточнено поняття “екологія”, “екологічна культура особистості”. Проведене теоретичне дослідження базується на розумінні екології як синтетичної науки, що дає змогу виділити в екологічній культурі біоекологічні аспекти та такі, що пов’язані з діяльністю людини у природі, і , відповідно, зміст екологічного виховання теж містить науково-пізнавальний та природоохоронний аспекти.

Екологічна культура розглядається як частина загальної культури особистості. Тому мова може іти не про її наявність чи відсутність, а про рівень її сформованості. Передумовами формування екологічної культури особистості є рівень екологічної культури суспільства, ефективне впровадження елементів екологічного виховання у навчально-виховний процес та самовиховання особистості. Структуру екологічної культури складають когнітивний, мотиваційно-ціннісний та поведінково-діяльнісний компоненти. Оскільки екологічна культура формується та розвивається упродовж всього життя людини, то стосовно учнів 5-8 класів коректніше вести мову про основи екологічної культури.

Згідно інтерперсональної концепції виховання, формування екологічної культури особистості базується на зовнішніх впливах (суспільства, сім’ї тощо) та внутрішніх процесах самовдосконалення особистості.

Ігрова діяльність як самостійна галузь досліджується багатьма науками, серед яких філософія, психологія, педагогіка. Такий широкий інтерес пояснюється значними потенціальними можливостями гри щодо задоволення потреб у спілкуванні. Ігри супроводжують розвиток людини з часів її появи і змінюються разом з ускладненням і вдосконаленням суспільних відносин. На кожному етапі розвитку суспільства вони відображають норми людського життя, основні типи відносин, види діяльності його членів та потреби суспільства у певних видах діяльності. Характер педагогічного застосування гри змінюється від стихійного з відносно нескладними педагогічними функціями до цілеспрямованого і диференційованого для досягнення широких або специфічних педагогічних цілей.

Застосування екологічних дидактичних ігор, здійснюючи цілеспрямований виховний вплив, дозволяє уникнути надмірного навантаження учнів, підвищує якість засвоєння навчального матеріалу, сприяє усвідомленню міжпредметних зв’язків, формує навички колективного спілкування тощо.

Доцільність застосування екологічних дидактичних ігор у 5-8 класах обумовлюється характерними особливостями учнів цього віку: вразливістю до сторонніх впливів, непосидючістю, швидкою стомлюваністю, відставанням морального розвитку від розумового тощо.

Другий розділ –“Формування екологічної культури школярів засобами дидактичної гри у педагогічній теорії та практиці” - присвячений вивченню проблеми застосування екологічних дидактичних ігор у педагогічній науці та шкільному навчально-виховному процесі, методиці й аналізу результатів констатуючого етапу експерименту.

Спеціальні науково-педагогічні дослідження, присвячені застосуванню дидактичних ігор з метою екологічного виховання учнів 5-8 класів, відсутні. Однак, ця проблема частково розроблялась вітчизняними вченими. Ними, а також педагогами зарубіжжя теоретично обгрунтовано доцільність застосування ігор у екологічному вихованні школярів (А.Н.Захлєбний, І.Т.Суравегіна), здійснено практичну розробку окремих ігор та ігрових завдань. Т.В.Кучер, Л.П.Молодова, Н.А.Пустовіт запропонували екологічні ігри, застосовувані у процесі вивчення різних навчальних предметів загальноосвітньої школи. Чимало практичних розробок присвячено екологічному вихованню школярів у позаурочний час (М.Ф.Відерман, О.С.Шмаков, Д.Браус, Д.Вуд, Д.Сід, С.Сзабова, Дж. Тейлор).

У ході констатуючого етапу дослідження з’ясовано, що, незважаючи на наявні науково-педагогічні розробки, у практиці екологічного виховання школярів застосовуються переважно однотипні ігри: вікторини, ребуси, кросворди, які майже не торкаються емоційно-вольової та діяльнісної сфер особистості і спрямовані на формування когнітивного компоненту екологічної культури. Так, хоча переважна більшість учнів 5-8 класів добре обізнані з проблем довкілля, однак ніколи не порушувала правил природоохоронної поведінки лише невелика їх частина (5,4 %), а спектр природонебезпечних видів діяльності, якої припускаються школярі, досить широкий (ламання гілок, руйнування мурашників, знущання з тварин). Крім того, 11,7% учнів зізнались, що залюбки братимуть участь у природонебезпечних діях, і приблизно такий же відсоток (11,4%) не звернуть уваги на такі дії інших осіб.

Дослідження також засвідчило одностайність вчителів і учнів у оцінці ігор як ефективного засобу екологічного виховання, вони висловили бажання щодо їх ширшого застосування.

На вирішення вказаних протиріч теорії та практики було спрямоване подальше наукове обґрунтування і розробка методики екологічного виховання учнів 5-8 класів засобами дидактичної гри.

У третьому розділі – “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності формування екологічної культури учнів 5-8 класів засобами дидактичної гри” обґрунтовано критерії добору навчального матеріалу для проведення екологічних дидактичних ігор, здійснено типологізацію ігор, визначено та експериментально апробовано універсальні етапи їх конструювання та принципи організації екологічної ігрової діяльності школярів; представлено аналіз результатів формуючого етапу експерименту.

Обґрунтування можливості запровадження екологічних дидактичних ігор у шкільний навчально-виховний процес виходить, насамперед, зі сприятливих для ігрової діяльності психологічних особливостей учнів 5-8 класів та наявності у змісті шкільної природничої освіти матеріалу, придатного для конструювання таких ігор.

Критеріями добору навчального матеріалу, сприятливого для застосування екологічних ігор, у дослідженні є:

·

·

·

·

·

На основі цих критеріїв здійснено аналіз змісту географії, біології, хімії, фізики, що вивчаються учнями 5-8 класів загальноосвітньої школи. В результаті виявлено низку тем, придатних для створення на їх основі екологічних дидактичних ігор.

Співвідношення кількості екологічних тем та часу, відведеного на їх вивчення, називаємо у дослідженні екологізованістю курсу чи предмету. У процесі аналізу екологізованості окремих шкільних предметів виявилось, що найбільше насичені таким матеріалом географія та біологія 5-8 класів. Тому подальша розробка експериментальних матеріалів здійснювалась на базі саме цих предметів. Структура екологічного матеріалу у курсі географії та біології дозволяє застосовувати дидактичну гру як засіб інтеграції, усвідомлення і застосування набутих знань, формування на цій основі мотиваційно-ціннісного та поведінково-діяльнісного компонентів екологічної культури учнів.

З метою упорядкування ігор, застосованих у дослідженні, розроблено типологію, що відповідає підходу до гри як до поліфункціонального явища. Типологія враховує: навчально-виховну мету, навчальний зміст, ігрову форму, наявність додаткових засобів, час та місце проведення ігор. Зокрема, значні можливості у вихованні мотиваційно-ціннісного компоненту екологічної культури мають ігри-метаморфози, оскільки передбачають уявне перевтілення школярів у об’єкти довкілля, внаслідок чого останні виступають у ролі рівнозначних суб’єктів спілкування. За навчальним змістом окреслено тип побутових ігор, ефективних для формування поведінково-діяльнісного компоненту. У дисертаційній роботі представлена характеристика всіх типів ігор з огляду на ефективність їх застосування у процесі екологічного виховання учнів 5-8 класів.

Зміст ігор, розроблених у ході дослідження, базується на загальнопедагогічних методичних принципах природовідповідності, гуманізму, науковості, багаторівневості, а також спеціалізованих – таких, що відповідають спрямованості ігор на вирішення завдань екологічного виховання: заохочення до природоохоронної діяльності, врахування принципів сталого розвитку.

Запропоновані етапи конструювання різних типів дидактичних ігор враховують: формулювання навчально-виховної мети гри, вибір основних психологічних та педагогічних засобів її досягнення, відбір змісту навчального матеріалу та окреслення кола проблем, які розглядатимуться в процесі проведення гри. На цій основі визначається оптимальна ігрова форма з урахуванням вікових особливостей учнів, часу та місця проведення, специфіки навчального матеріалу, можливості створення додаткових засобів тощо. Після власне конструювання гри – насичення найсприятливішої форми необхідним навчальним змістом – відбувається її перегляд та вдосконалення з точки зору місця у типології екологічних дидактичних ігор. Ці етапи є універсальними для конструювання усіх типів ігор, застосованих у дослідженні.

На прикладі екологічних дидактичних ігор у ході дослідження визначено принципи організації ігрової діяльності учнів: диференціації ігор залежно від виховної мети та вікових особливостей учнів; врахування попереднього ігрового досвіду школярів; диференціації змісту і форм ігор залежно від рис особистості школярів; поступовості і наступності залучення учнів до ігрової діяльності.

Крім зазначених принципів, у дослідженні визначено також умови ефективності екологічної ігрової діяльності: достатня кількість навчального часу; створення ефективного навчального середовища; спеціальне навчання вчителів організації і проведенню екологічних ігор.

Ефективність обґрунтованої методики застосування дидактичної гри як засобу формування екологічної культури учнів 5-8 класу перевірено на формуючому етапі експерименту, у ході якого застосовано розроблені авторські ігри. Основна увага в дослідженні надається тим з них, що впливають на формування мотиваційно-ціннісного і поведінково-діяльнісного компонентів, забезпечують розвиток переживань, почуттів, інтересів, переконань, ціннісних орієнтацій, сприяють проявам щоденної природоохоронної поведінки школярів. Ці ігри базуються на психологічних механізмах суб’єктифікації і рефлексії, що сприяло усвідомленню особистої позиції і активізувало процеси самовиховання.

Запровадження екологічних дидактичних ігор у процес вивчення предметів природничого циклу (географію та біологію) експериментальних класів здійснювалось протягом 4-х років, починаючи з 5-го і до 8-го класу включно. У ході експерименту здійснювалися поточне та заключне вивчення впливу запроваджених ігор на рівень екологічної культури учнів. Поточне вивчення базувалось на спостереженні, бесідах, відгуках учнів, батьків та вчителів, що надавало можливості фіксувати зміни у когнітивному, мотиваційно-ціннісному та поведінково-діяльнісному компонентах екологічної культури школярів.

Заключна діагностика змін у екологічній культурі школярів здійснювалась відповідно до специфіки окремих компонентів. Так, когнітивний компонент оцінювався тестуванням: визначався рівень обізнаності учнів з екологічними проблемами. З метою виявлення змін у сформованості мотиваційно-ціннісного та поведінково-діяльнісного компонентів екологічної культури учнів експериментальних і контрольних класів використовувалась адаптована до завдань екологічного виховання методика ситуативного тестування С.Т.Шебанової. Застосована методика дає можливість одночасно фіксувати зміни у мотиваційно-ціннісному і поведінково-діяльнісному компонентах, оскільки у відповідях на питання тесту учні вказують не лише свої дії у конкретній ситуації, а й мотиви, що їх спонукали. Зважаючи на те, що однакові дії бувають викликані різними за характером мотивами, вони оцінювались по-різному.

Узагальнений кількісний аналіз показників сформованості компонентів екологічної культури учнів – учасників експерименту засвідчив, що пропоновані екологічні дидактичні ігри позитивно впливають на формування екологічної культури учнів 5-8 класів. За експериментальними даними спостерігається стійке перевищення всіх показників у експериментальних класах порівняно з контрольними класами. Але ступінь цього перевищення різний. Найменш помітне воно в когнітивному компоненті. Причиною цього є не низька ефективність екологічної ігрової діяльності, а прогнозована спрямованість більшості застосованих у дослідженні ігор на формування інших компонентів екологічної культури. Тому помітніше перевищення у проявах позитивного ставлення до природи, груповому показнику поведінки учнів та сформованості стратегій поведінки, які є виразниками відповідно мотиваційно-ціннісного та поведінково-діяльнісного компонентів екологічної культури. Груповий показник поведінки учнів демонструє переважання її активно-природоохоронного (АП) та природовідповідного (ПВ) типів у експериментальних класах (ПВ - 0,556 та АП - 0,269). У контрольних класах відповідні показники становлять 0,443 та 0,241. У цих класах, навпаки, підвищена кількість проявів активно-агресивного (АА) та пасивно-агресивного (ПА) типів поведінки. Вони становлять 0,135 та 0,181. У експериментальних – відповідно 0,07 та 0,104. Така ж закономірність простежується і для показника сформованості стратегії поведінки учнів. Тобто високі та середні рівні АП та ПВ стратегій переважають у експериментальних класах, а АА та ПА стратегії – у контрольних. Крім того, учні експериментальних класів мають краще сформовану поведінку, що є результатом усвідомлення власної діяльності.

Порівняння відповідних показників, отриманих на констатуючому та формуючому етапах експерименту показало, що у експериментальних класах позитивні зміни помітніші, ніж у контрольних.

У ході експерименту підтвердилось також припущення, що різні типи ігор допомагають формувати у гравців різні компоненти екологічної культури. Найбільше сприяють підвищенню рівня екологічних знань ігри-аналогії; формування мотиваційно-ціннісного компоненту найуспішніше відбувається у іграх-метаморфозах, а помітний вплив на формування рис природоохоронної діяльності справляють метаморфози та практичні ігри.

Ці висновки повністю співпадають з оцінкою застосованих у дослідженні ігор, яку дали учні експериментальних 8-х класів у ході спеціального анкетування.

Оскільки єдиним чинником, за яким відрізнявся процес екологічного виховання у експериментальних і контрольних класах, була обґрунтована у дослідженні методика застосування екологічних дидактичних ігор, можна стверджувати про ефективність останньої.

Таким чином, узагальнені результати дослідження підтвердили висунуту гіпотезу і дають підстави для таких висновків.

1. На основі теоретичного аналізу проблеми обґрунтовано концептуальні засади формування екологічної культури, що виходять з розуміння цього процесу як закономірного результату еволюції свідомості в антропосоціогенезі. Визначено передумови формування екологічної культури особистості: рівень екологічної культури суспільства, ефективне впровадження елементів екологічного виховання у навчально-виховний процес та самовиховання особистості. Екологічна культура особистості розуміється у дослідженні як стан її духовного життя, що обумовлюється історичними, соціальними та освітніми причинами і утверджує певний тип її стосунків і діяльності щодо пізнання та освоєння природи. Окреслений у дослідженні підхід передбачає підвищення рівня екологічної культури учнів 5-8 класів за умови запровадження ігрових методів, які дозволяють учням, активно взаємодіючи з навчальним матеріалом, задіяти можливості самовдосконалення у процесі міжособистісного спілкування.

2. Аналіз спеціальної літератури засвідчив, що хоча дидактична гра обгрунтовано визнана одним з найефективніших методів екологічного виховання, проте у масовій шкільній практиці вона застосовується недостатньо. Одноманітність видів ігор, їх вузьке спрямування переважно на розширення знань, безсистемність застосування, недостатня кількість теоретичних розробок та методик мало сприяють процесу формування екологічної культури учнів у процесі ігрової діяльності. Як підтверджують результати дослідження, успішне вирішення означеної проблеми лежить у площині урізноманітнення екологічних дидактичних ігор з урахуванням необхідності гармонійного розвитку всіх компонентів екологічної культури школярів: когнітивного, мотиваційно-ціннісного, поведінково-діяльнісного.

3. В ході дослідження за допомогою спеціально визначених критеріїв добору навчального матеріалу (достатній обсяг обов’язкової та додаткової інформації, доступної для розуміння учнями 5-8 класів; можливість встановлення міжпредметних зв’язків; спрямованість пізнавальних інтересів певної вікової групи школярів; наявність місцевих, краєзнавчих матеріалів; можливість встановлення зв’язків між змістом навчального матеріалу та побутовою сферою людської життєдіяльності) визначено зміст, придатний для конструювання екологічних дидактичних ігор. Зміст географії і біології 5-8 класів виявився найсприятливішим для запровадження екологічних дидактичних ігор.

4. Розроблена типологія екологічних ігор для учнів 5-8 класів враховує параметри, які дозволяють розглядати кожну гру з точки зору навчально-виховної мети її застосування, ігрової форми, змісту, необхідності додаткових засобів, часу та місця проведення.

Ігри згруповані також у відповідності до того, який з компонентів екологічної культури школярів (когнітивний, мотиваційно-ціннісний чи поведінково-діяльнісний) переважно формується в процесі ігрової діяльності.

5. В основу розробки змісту ігор, пропонованих у дослідженні, покладено загальнопедагогічні принципи природовідповідності, гуманізму, науковості, багаторівневості, а також спеціалізовані – такі, що відповідають спрямованості ігор на вирішення завдань екологічного виховання: заохочення до природоохоронної діяльності, врахування принципів сталого розвитку.

6. Застосування розроблених універсальних етапів конструювання дидактичних ігор дозволяє створювати екологічні дидактичні ігри із заданими властивостями і прогнозованим впливом на особистість. В такому випадку вирішується завдання гармонійного формування всіх компонентів екологічної культури учнів.

7. Формуванню основних компонентів екологічної культури учнів 5-8 класів сприяють також теоретично обґрунтовані і експериментально перевірені у ході дослідження організаційно-педагогічні умови запровадження ігор: достатня кількість навчального часу, створення ефективного навчального середовища, спеціальне навчання вчителів організації і проведенню екологічних ігор.

8. Процес екологічного виховання учнів експериментальних і контрольних класів відрізнявся лише застосуванням обґрунтованої методики запровадження ігор. Результати аналізу та статистичної обробки експериментальних даних підтверджують педагогічну доцільність і ефективність застосування ігор як засобу формування екологічної культури учнів 5-8 класів. Вона перевірялась шляхом співставлення основних показників сформованості компонентів екологічної культури у учнів експериментальних класів, які протягом 4-х років брали участь в апробації пропонованої методики та в контрольних класах, де екологічне виховання здійснювалось без її застосування.

Співставлення основних показників сформованості компонентів екологічної культури за наслідками формуючого та констатуючого етапів експерименту демонструє позитивну динаміку останніх у всіх учнів.

Проте якісний порівняльний аналіз відповідей учнів на запитання ситуативного тесту засвідчив, що суттєвіші зміни у показниках мотиваційно-ціннісного та поведінково-діяльнісного компонентів екологічної культури, формуванні позитивного ставлення до природи, кращій сформованості стратегії поведінки та переважанню її природоохоронних типів, характерні для учнів експериментальних класів.

Позитивні результати апробації експериментальних матеріалів у процесі екологічного виховання дітей та учнів інших вікових груп також підтверджують обґрунтованість принципів та етапів конструювання екологічних дидактичних ігор.

Проведене теоретико-експериментальне дослідження не вичерпує всіх проблем, пов’язаних із застосуванням ігор як засобу екологічного виховання школярів. Спеціального науково-педагогічного обґрунтування і розробки потребують подальше урізноманітнення видів дидактичних ігор, методичне забезпечення ігрового навчання різних вікових груп учнів, створення інших інтерактивних методик екологічного виховання школярів.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені в таких публікаціях дисертанта:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Пруцакова О.Л. Формування основ екологічної культури учнів 5-8 класів засобами дидактичної гри. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія та методика виховання. Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню актуальної проблеми формування екологічної культури учнів 5-8 класів засобами дидактичної гри. В роботі розкрито теоретико-методологічні, природничонаукові та психолого-педагогічні засади формування екологічної культури особистості: уточнено понятійно-термінологічний апарат дослідження, передумови формування екологічної культури особистості, напрями еволюції її основних компонентів в контексті історії суспільства; окреслено історичні етапи розвитку та психолого-педагогічні передумови застосування ігрової діяльності у освітній практиці; основні психологічні особливості учнів 5-8 класів, які складають основу ефективного застосування ігрової діяльності з навчально-виховною метою.

У роботі з’ясовано загальний стан сформованості екологічної культури учнів 5-8 класів, виявлено педагогічні протиріччя цього процесу, розроблено експериментальну методику підвищення рівня сформованості компонентів екологічної культури школярів. Вона полягає у обґрунтованому запровадженні екологічних дидактичних ігор.

У дослідженні розроблено критерії добору навчального екологічного матеріалу, розроблена типологія, універсальні етапи конструювання ігор, описані загальні принципи організації ігор та особливості впровадження окремих їх різновидів. Ефективність пропонованих розробок доведено експериментально.

Ключові слова: екологічне виховання, екологічна культура особистості, ігрова діяльність, екологічна дидактична гра.

АННОТАЦИЯ

Пруцакова Ольга Леонидовна. Формирование основ экологической культуры учащихся 5-8 классов средствами дидактической игры. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию актуальной проблемы формирования основ экологической культуры учащихся 5-8 классов.

Актуальность данного исследования обусловлена необходимостью решения проблем, связанных с обострением отношений общества и природы. Преобладающее антропоцентрическое мировоззрение предполагает решение этих проблем путем усовершенствования технологий использования природных ресурсов. В основе этого исследования лежит понимание первопричины появления экологических проблем не в развитии технологий, а в антропоцентрическом типе сознания человека, порождением которого и является дисгармония культурной и технологической сторон НТП.

В работе проанализирована историческая, философская, психолого-педагогическая литература по проблеме исследования. На этой основе раскрывается и уточняется сущность понятия “экологическая культура личности”, проанализировано развитие ее компонентов в антропосоциогенезе. Рассмотрен также процесс эволюции игровой деятельности на основных этапах развития общества; психолого-педагогические предпосылки применения игровой деятельности в образовательной практике; специфические черты развития учащихся 5-8 классов, которые способствуют успешному применению игровой деятельности для реализации учебно-воспитательных целей в этом возрасте.

В исследовании экологическое воспитание понимается как процесс, который происходит не только в результате целенаправленного внешнего воздействия (общества, семьи), но и под влиянием межличностного общения и самовоспитания. В составе экологической культуры личности, являющейся целью и результатом экологического воспитания, выделяются когнитивный, мотивационно-ценностный и поведенческо-деятельностный компоненты.

В работе обоснован современный уровень экологической культуры как закономерный результат противоречивого развития отношений в системе “человек – природа” от начала антропосоциогенеза. На основании этого в исследовании уточняется понятие “экологическая культура личности” относительно учащихся 5-8 классов.

На констатирующем этапе эксперименте определено состояние сформированности экологической культуры учащихся 5-8 классов, выявлены педагогические противоречия этого процесса. Для повышения ее уровня и разрешения противоречий разработана экспериментальная методика, которая заключается в целенаправленном внедрении в учебно-воспитательный процесс экологических дидактических игр. В исследовании обоснованы педагогические условия успешной реализации обоснованной методики. Так, исходя из наличия экологического учебного материала в школьных предметах естественнонаучного цикла с 5 по 8 класс (географии, биологии, физике и химии), в работе определены критерии отбора учебного материала, пригодного для конструирования на его основе экологических игр. К ним относим: достаточный объем основного и дополнительного материала, доступного для понимания учащимися 5-8 классов; возможность установления межпредметных связей; направленность познавательного интереса возрастной группы; возможность использования краеведческих материалов и сведений, касающихся бытовой сферы жизнедеятельности человека.

На основе этих критериев установлено, что материалом, пригодным для конструирования экологических игр, наиболее насыщены география и биология 5-8 классов. Поэтому последующая разработка экспериментальных материалов осуществлялась на базе именно этих предметов. Для упорядочения и структуризации игр, примененных в исследовании, разработана типология и универсальные этапы их конструирования, а также принципы организации и организационно-педагогические условия успешного внедрения.

Соответственно потребностям экологического воспитания учащихся 5-8 классов на формирующем этапе эксперимента основное внимание уделено дидактическим играм, направленным на преобладающее формирование мотивационно-ценностного и поведенческо-деятельностного компонентов экологической культуры, поскольку именно такие игры, в отличие от направленных на повышение уровня знаний, недостаточно разработаны в педагогике.

Содержание и формы этих игр касаются чувств, переживаний, убеждений, ценностных ориентаций учащихся, способствуют проявлениям природоохранного поведения в повседневной жизни и формированию активной экологической позиции. Методики таких типов игр разработаны с учетом психологического механизма формированиия личностных ценностей, теории личностно ориентированного воспитания.

Показателями компонентов экологической культуры в данном экспериментальном исследовании являются: осведомленность учащихся по проблемам окружающей среды, проявления положительного отношения к природе, групповой показатель типов поведения и сформированность стратегий поведения.

Эффективность предложенной методики подтвердждена экспериментально.

Ключевые слова: экологическое воспитание, экологическая культура личности, игровая деятельность, экологическая дидактическая игра.

ANNOTATION

Prytsakova Olga Leonidivna. Formation of the ecological culture of the schoolchildren up 5 to 8 forms by the gaming and simulations. Dissertation for a Candidate degree in Pedagogy, speciality: 13.00.07- the theory and methods of education.

The dissertation is dedicated to the actual problem of formation of ecological culture (as a result of environmental education) of the pupils of the 5th - 8th forms by spesial pedagogical gaming and simulations with the ecological matter.

The dissertation work contains the theoretical analysis of the ecological culture formation problem by the philosophical, historical, pedagogical, psychological views. The concept "ecological culture of the person ", was improved in the work. The components of the ecological culture and the evolution of game activity are considered during a history of mankind..

The present state of ecological cultural standard of the pupils 5th-8th form is determined. The experimental procedure is built for increase of a level of ecological cultural standard. It consists in introduction of a complex ecological didactic games and simulations to the natural school sciences (geography and biology).

In the research the a scientific matter criteria of suitability for designing games, their classification and points of designing are developed. General principles of games organization and the features of use also are described. The