МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ
Роханський Андрій Олегович
УДК 617.559-002-036-092:[615.846+615.847+615.838]
Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування електростимуляції та дециметрохвильової терапії в комплексі з радоновими ваннами у хворих на різні неврологічні синдроми поперекового остеохондрозу
14.01.33 – курортологія та фізіотерапія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата медичних наук
Одеса – 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі фізіотерапії та курортології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор
Васильєва-Лінецька Лариса Яківна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри фізіотерапії та курортології.
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Богатирьова Тетяна Вікторівна, Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, головний науковий співробітник клінічного відділу;
доктор медичних наук, професор
Єжова Вікторія Олександрівна, Кримський республіканський НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім.І.М.Сеченова МОЗ Республіки Крим, провідний науковий співробітник клініки неврології.
Провідна установа:
Кримський державний медичний університет ім.С.І.Георгієвського МОЗ України, кафедра фізіотерапії факультету післядипломної освіти, м.Симферополь.
Захист дисертації відбудеться 31 жовтня 2002 р. о 12.00. год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України
(65014, м.Одеса, Лермонтовський пров., 6).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України
(65014, м.Одеса, Лермонтовський пров., 6).
Автореферат розісланий 28 вересня 2002 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук,
старший науковий співробітник Г.О.Дмитрієва
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Лікування хворих на остеохондроз хребетного стовпа є важливою медико-соціальною проблемою (Антонов І.П., 1992; Хвисюк М.І., 1995), що обумовлено поширеністю захворювання (Дємічев М.П., Діанов С.В., 1991; Корж О.О., Радченко В.О., 1998; Макєєва Т.І., 1999; Проценко В.М., 2000; Пономаренко Г.Н., Апанасевич В.Б., 2001), яке в останні десятиліття має тенденцію до зростання, у тому числі за рахунок осіб молодого та середнього віку, обмежуючи можливість і повноцінність їхнього активного життя (Шмакова І.П., 1996; Антонов І.П., Барабанова Е.В., 1998; Самосюк І.З., Фісенко Л.І., Сопільник А.М., 1999). У розвинутих країнах остеохондроз хребта складає 90% від загальної кількості дистрофічних захворювань хребетного стовпа (Borenstein D., 1995; Магомедов М.К., 2000).
У розвитку та формуванні неврологічних синдромів поперекового остеохондрозу (ПОХ) поряд з іншими структурами, порушення функціонування яких створюють умови до рефлекторних деформацій хребетного стовпа, активну участь приймають прихребетні м'язи (Czyrny J.J., Lawrence J., 1996; Campbell W.W et al., 1998). На експертний характер стану прихребетних м'язів, зокрема багатороздільних, також звертається увага в роботах Лиманського Ю.П. зі співавт. (1988), Веселовського В.П., Михайлова М.К., Самитова О.Ш. (1990), Гехта Б.М. (1990).
Фундаментальними дослідженнями Попелянського Я.Ю. (1974, 1983), Веселовського В.П. зі співавт. (1990), Попелянського А.Я. (1991), Шмідт І.Р. (1992) встановлено, що стан нервово-м'язового апарату екстра- й паравертебральних зон значною мірою відбиває характер поразки, ефективність лікування і прогностичні перспективи відновлення хворих на ПОХ. Однак функціональний стан прихребетних м'язів, основними показниками якого є біоелектрична активність і рівень кровотоку, у достатньому обсязі не вивчено, також відсутні дані про особливості порушення функціонування цієї групи м'язів у процесі лікування хворих на різні клінічні варіанти ПОХ.
Численними дослідженнями встановлена висока ефективність застосування лікувальних фізичних факторів, зокрема електростимуляції (ЕС) та дециметрових хвиль (ДМХ), при лікуванні хворих на неврологічні синдроми ПОХ, що реалізується за рахунок їх поліпотентного впливу на основні клінічні прояви, механізми пато- і саногенезу захворювання (Кенц В.В., 1985; Лисенюк В.П., Якупов Р.А., Мачерет Є.Л., 1988; Пшетаковський І.Л., Сукманський І.О., 1990; Шмакова І.П., 1996; Боголюбов В.М., Пономаренко Г.Н., 1999; Васильєва-Лінецька Л.Я., 1999; Самосюк І.З., Федоров С.М., Думін П.В., 2000; Бабов К.Д., Богатирьова Т.В., Самосюк І.З., 2000; Маколінець В.І. зі співавт., 2001).
У той же час у літературі відсутні дані про особливості впливу ЕС та ДМХ-терапії на функціональний стан прихребетних м'язів при різних неврологічних синдромах ПОХ, не розроблені методики електроміографічного (ЕМГ) та реовазографічного (РВГ) їх дослідження, не встановлені кількісні критерії оцінки електро- та вазограм паравертебральних м'язів, що й обумовило виконання наших досліджень.
Крім того, враховуючи, що однією зі сучасних можливостей підвищення ефективності терапії є комбінування лікувальних фізичних факторів та різних лікарських препаратів (Улащик В.С., 2001), здається доцільним вивчення дії фізіофармакокомплексу з включенням нестероїдних протизапальних препаратів ("Фастум-гель") та ЕС на клінічний перебіг захворювання та електрогенез прихребетних м'язів у хворих на рефлекторні синдроми ПОХ.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри фізіотерапії та курортології Харківської медичної академії післядипломної освіти (номер Держреєстрації 0198U002288).
Мета та задачі дослідження. Мета роботи – розробити комплекси диференційованого застосування електростимуляції та ДМХ-терапії з включенням радонових ванн у хворих на рефлекторні, компресійно-корінцеві та радикулоішемічні синдроми ПОХ на підставі вивчення їх впливу на особливості клінічного перебігу захворювання й функціональний стан прихребетних м'язів.
Для досягнення поставленої мети в ході дослідження вирішувались такі задачі:
1.
Вивчити порівняльний вплив ДМХ-терапії та ЕС у комплексі з радоновими ваннами на особливості клінічного перебігу у хворих на рефлекторні, компресійно-корінцеві та радикулоішемічні синдроми ПОХ.
2.
Розробити методику ЕМГ-дослідження прихребетних м'язів, а також комп'ютерну систему реєстрації й обробки електроміограм, з використанням яких встановити особливості стану електрогенезу прихребетних м'язів у хворих на різні клінічні варіанти ПОХ. Провести порівняльне вивчення впливу на нього як однократних процедур ЕС та ДМХ-терапії, так і курсового їх застосування в комплексі з радоновими ваннами.
3.
Дослідити особливості кровотоку прихребетних м'язів поперекової області з використанням РВГ у хворих на рефлекторні, компресійно-корінцеві й радикулоішемічні синдроми ПОХ та вивчити диференційований вплив на нього як однократних процедур ЕС та ДМХ-терапії, так і курсового їх застосування в комплексі з радоновими ваннами .
4.
Визначити вплив курсового застосування фізіофармакотерапії з використанням ЕС і нестероїдного протизапального препарату "Фастум-гель" на клінічний перебіг і стан електрогенезу прихребетних м'язів хворих на рефлекторні синдроми ПОХ.
5.
На підставі аналізу впливу лікувальних фізичних факторів на особливості клінічного перебігу та функціональний стан прихребетних м’язів у хворих на різні синдроми ПОХ розробити диференційовані комплекси лікування з використанням ЕС, ДМХ-терапії й радонових ванн та визначити показання до їх застосування.
Об’єкт дослідження: хворі на рефлекторні, компресійно-корінцеві та радикулоішемічні синдроми ПОХ.
Предмет дослідження: клінічна характеристика хворих на ПОХ, функціональний стан їх прихребетних м'язів та диференційований вплив на них ЕС і ДМХ-терапії.
Методи дослідження: клінічне обстеження, рентгенографія й ядерно-магнітна резонансна томографія хребта, ЕМГ та РВГ паравертебральних м’язів поперекового відділу хребта.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено дослідження порівняльного впливу ДМХ-терапії та ЕС на особливості клінічного перебігу у хворих на рефлекторні, компресійно-корінцеві й радикулоішемічні синдроми ПОХ. Установлено, що курсове застосування ЕС у комплексі з радоновими ваннами викликає виражене зменшення больових проявів, а також більш активно впливає на м'язово-тонічні реакції у хворих на основні клінічні синдроми ПОХ; включення аплікацій препарату "Фастум-гель" посилює протибольову дію комплексу. Лікувальний комплекс ДМХ-терапії з радоновими ваннами істотно зменшує периферичні судинні реакції переважно у хворих на рефлекторні синдроми ПОХ.
За участю автора розроблена комп'ютерна система реєстрації й обробки електроміограм, а також методика ЕМГ-дослідження, що закріплена Патентом України № 39396А. Використання комп'ютерної ЕМГ-системи дозволило визначити особливості електрогенезу прихребетних м'язів у хворих на рефлекторні, компресійно-корінцеві й радикулоішемічні синдроми ПОХ та провести вивчення порівняльного впливу однократної процедури ДМХ-терапії та ЕС, а також їх курсового застосування в комплексі з радоновими ваннами. Установлено, що ЕС при застосуванні курсового лікування більш активно викликає зростання біопотенціалів прихребетних м'язів у хворих на рефлекторні й компресійно-корінцеві синдроми.
Уперше були вивчені особливості кровотоку прихребетних м'язів у хворих на різні клінічні варіанти ПОХ із використанням РВГ. Досліджено диференційований вплив на кровотік прихребетних м'язів однократної процедури ДМХ-терапії та ЕС, а також їхнього курсового застосування в комплексі з радоновими ваннами. Визначено, що як однократне, так і курсове призначення ДМХ-терапії нормалізує кровотік прихребетних м'язів у хворих на рефлекторні й компресійно-корінцеві синдроми, істотно поліпшує венозний відтік у хворих на радикулоішемічні синдроми.
Практичне значення одержаних результатів. На підставі клініко-патогенетичного вивчення порівняльного впливу ДМХ-терапії та ЕС у комплексі з радоновими ваннами на особливості клінічного перебігу та функціональний стан прихребетних м’язів у хворих на ПОХ, що були досліджені з використанням нових методик ЕМГ та РВГ, розроблено рекомендації щодо застосування, зокрема:
·
використання ДМХ-терапії є найбільш доцільним для усунення периферичних судинних реакцій;
·
використання ЕС – для корекції м’язово-тонічних реакцій, а в комплексі з препаратом "Фастум-гель" – для найбільш ефективного усунення больових проявів у хворих на рефлекторні й компресійно-корінцеві синдроми ПОХ.
Результати дослідження впроваджені в лікувально-діагностичну практику медичних закладів м. Харкова: Центральної клінічної лікарні №5, міської поліклініки №10, міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної допомоги, Обласного диспансеру радіаційного захисту населення, Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України. Матеріали дисертації також використовуються в навчальному процесі на кафедрах фізіотерапії та курортології, невропатології та дитячої неврології Харківської медичної академії післядипломної освіти.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є власною працею автора, усі її розділи написані особисто дисертантом. Основна ідея дисертаційної роботи була запропонована керівником роботи Васильєвою-Лінецькою Л.Я., а її практичне здійснення належить дисертанту. Особистий внесок автора складається в проведенні інформаційно-патентого пошуку й аналізу наукової літератури з теми дисертації. Автором разом із малим державним підприємством “Інженерне бюро ХАІ” була розроблена автоматизована система досліджень електроміографічних сигналів. Для вивчення функціонального стану прихребетних м'язів дисертантом були розроблені методики ЕМГ- та РВГ-обстеження хворих на ПОХ. Автором самостійно проведено багатобічне клініко-інструментальне обстеження хворих на ПОХ за розробленими ЕМГ- та РВГ- методиками. Автор самостійно здійснив аналіз отриманих результатів, інтерпретацію та статистичну обробку матеріалу. Це знайшло відображення в опублікованих працях, з яких 6 виконано у співавторстві, та одержаному патенті на винахід. Упровадження результатів дисертаційної роботи в медичну практику проведено автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації повідомлені на республіканській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми курортології і медичної реабілітації" (1999), на V національному з'їзді фармацевтів України (1999), на науково-практичній конференції молодих вчених "Перспективи розвитку терапії у переддень XXI століття" (1999), на міжнародній науково-технічній конференції “Інтегровані комп’ютерні технології в машинобудуванні” (2001), на XI міжнародній конференції “Нові технології в машинобудуванні” (2002), а також на засіданні секції фізіотерапевтів та курортологів Харківського науково-медичного товариства (2000).
Апробація дисертації проведена на спільному міжкафедральному засіданні співробітників кафедр фізіотерапії та курортології, невропатології та дитячої неврології Харківської медичної академії післядипломної освіти, а також на засіданні клінічного відділу Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України.
Публікації. На підставі результатів досліджень опубліковано 9 наукових робіт, із них 5 у профільних виданнях, що затверджені ВАК України, та одержано один патент на винахід.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 122 сторінках машинопису, складається з вступу й 6 розділів, що містять огляд літератури, опис матеріалів та методів досліджень, 4 розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів досліджень, висновки. Покажчик літератури містить 305 джерел, із них 134 іноземних. Робота ілюстрована 39 таблицями та 9 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал та методи дослідження. Обстежено 104 хворих на ПОХ віком від 21 до 75 років, серед яких 61 чоловік (59%) і 43 жінки (41%), які проходили лікування у неврологічних відділеннях Центральної клінічної лікарні №5 (Харків).
На підставі клінічного обстеження за класифікацією вертеброгенних захворювань периферичної нервової системи (Антонов І.П., 1985)**– Відповідає коду по МКХ-Х М.42 (Українська адаптація 1999 р.) у 35 хворих були діагностовані рефлекторні синдроми ПОХ (у 12 пацієнтів були клінічні прояви люмбалгії, у 23 – люмбоішіалгії ), у 51 пацієнта – компресійно-корінцеві синдроми (компресія корінця S1 була клінічно визначена у 24 пацієнтів, компресія корінця L5 – у 16 осіб, двукорінцева компресія L5, S1 – у 7 та компресія корінця L4 – у 4 хворих) й у 18 – радикулоішемічні синдроми (радикулоішемію корінця L5 було діагностовано у 13 пацієнтів, корінця S1 – у 4, корінців L5 , S1 – у 1 хворого).
При рентгенологічному дослідженні та за даними ядерно-магнітної резонансної томографії частіше діагностувався остеохондроз рівня LV-SI, що був визначений у 40 (38,5%) хворих, рівнів LIV-LV, LV-SI – у 31 (29,8%) хворого; майже у половини хворих були встановлені рентгенологічні ознаки сколіозу (42,3%) та згладжування поперекового лордозу (45,2%). У 25 (24%) хворих визначені грижі міжхребцевих дисків різної локалізації. Досить часто діагностувався спондилолістез – у 17 (16,3%) пацієнтів, а також деформівний спондилоартроз – у 18 (17,3%) хворих.
З метою оцінки порівняльного впливу фізичних лікувальних чинників усі хворі, що спостерігалися нами, були розподілені на дві групи в залежності від характеру проведеної комплексної терапії. Групи були ідентичні за вихідними показниками (p>0,1). У складі першої групи було 50 хворих, до комплексу лікування яких входили ДМХ-терапія й радонові ванни (1,2 кБк/л, t? 36-37oС, 10-15 хв., через день, 10-12 на курс). Друга група складалася з 54 пацієнтів, які одержували процедури електростимуляції й також радонові ванни.
Застосування ДМХ-терапії проводилося диференційовано з урахуванням ведучого неврологічного синдрому: при люмбалгії ДМХ впливали на одне поле – зону уражених ХРС; при люмбоішіалгії, компресійно-корінцевих і компресійно-судинних синдромах вплив здійснювався на 2-3 поля (перше поле – зона уражених ХРС, друге поле –задня поверхня стегна, третє поле – задня поверхня гомілки). Застосовувався апарат "Волна-2" із використанням циліндричного випромінювача діаметром 12 см, дистанційної методики (зазор 3-4 см), при інтенсивності впливу 30-40 ватів і тривалості процедури 10-15 хв на поле, у кількості 10-12 процедур на курс.
ЕС проводилася зі застосуванням апаратів "Амплипульс-4", "Амплипульс-5", "Стимул-1" також диференційовано в залежності від характеру клінічних проявів: при наявності тільки вертебрального синдрому проводилась електростимуляція прихребетних м'язів у зоні уражених ХРС; якщо були клінічні ознаки екстравертебральних проявів захворювання, вплив здійснювався додатково на 1-2 поля (стегно, гомілка). При парезах стопи проводилась електростимуляція найбільш ослаблених м'язів нижніх кінцівок. Роздвоєні пластинчасті електроди площею 30-50 см2 розташовували паравертебрально в зоні уражених ХРС, а також, при необхідності, на рухових точках відповідних нервів та м'язів нижніх кінцівок. Використовували рід роботи II, частоту модуляції 100-50 Гц, глибину модуляції 50-100%, тривалість посилок і пауз 1-1,5 сек. Час впливу на поле складав 10-15 хв, курс – 10-12 процедур.
Для оцінки функціонального стану прихребетних м'язів, а також визначення його зміни в процесі фізіобальнеотерапії нами були проведені комплексні дослідження, які включали ЕМГ и РВГ, що дозволило встановити об'єктивні якісно-кількісні показники рівня електрогенезу та кровотоку.
У зв'язку з відсутністю сучасних способів вивчення електрогенезу прихребетних м'язів нами була розроблена методика ЕМГ-дослідження цих м'язів, яка захищена Патентом України № 39396А "Спосіб діагностики поперекового остеохондрозу". Для реєстрації електроміограм застосовувався 4х - канальний міограф МG 440 фірми “МІКРОМЕД” (Угорщина). Зареєстровані ЕМГ-криві обраховувалися комп'ютерною програмою автоматизованої системи досліджень електроміографічних сигналів та одержувались дані середніх амплітуд (СА) симетричних боків, між якими розраховувався коефіцієнт асиметрії (КА).
Із використанням автоматизованої системи й ЕМГ-методики було обстежено 12 осіб без клінічних ознак захворювання, у яких СА склала 0,25±0,07 та 0,27±0,03, КА – 0,09±0,02 (група контролю).
Реовазографічні дослідження проводились за допомогою тетраполярного реографа фірми "DX-системи" (м. Харків). Після запису реовазограм прихребетних м'язів хворих комп'ютерна програма реографа автоматично розраховувала наступні РВГ-показники: реографічний індекс (РІ), дикротичний індекс (ДІ), діастолічний індекс (ДСІ). Таким чином було обстежено 9 осіб без клінічних проявів ПОХ (група контролю), у яких РІ складав 0,338±0,013, ДІ – 55,25,1%, ДСІ – 74,2±2,8%.
Статистична обробка цифрового матеріалу проводилася з використанням статистичного набору програм Excel (Microsoft Office).
Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз результатів лікування показав, що застосування обох фізіобальнеокомплексів сприятливо впливало на клінічні прояви захворювання, при цьому ступінь впливу був різним у хворих на різні варіанти клінічних синдромів ПОХ і істотно залежав від характеру використаного фізіотерапевтичного комплексу.
Найбільш високі результати лікування відзначені у хворих на рефлекторні синдроми ПОХ. Значне поліпшення й поліпшення стану було відзначено відповідно у 11,8% і 58,8% пацієнтів першої групи, а також у 27,8% і 50% – другої групи. При цьому застосування ЕС більш значно впливало на болючі симптоми – біль зник у 27,8% пацієнтів другої групи і тільки у 11,8% першої групи, у той час як вплив дециметрових хвиль привів до більш істотного зменшення рефлекторних судинних проявів у нижніх кінцівках, що продовжували турбувати лише 17,6% пацієнтів першої групи в порівнянні з 44,4% другої групи.
При об'єктивному обстеженні хворих на рефлекторні синдроми ПОХ відзначено, що після закінчення лікування симптом згладжування поперекового лордозу зменшився у 11,7% пацієнтів першої групи й у 27,8% хворих другої групи, обсяг рухів у попереку збільшився відповідно у 35,3% та 61,1% хворих.
Поліпшення й значне поліпшення стану після проведеного лікування у хворих на компресійно-корінцеві синдроми спостерігалося відповідно у 41,7% і 8,3% пацієнтів першої групи, а також у 48,2% і 11,1% – другої групи, що полягало, головним чином, у зменшенні больових проявів. При цьому значно більша кількість хворих, у лікувальний комплекс яких включалася ЕС, повідомила про повне зникнення болю – 29,6% пацієнтів другої групи в порівнянні з 8,3% першої групи.
У 37% хворих на компресійно-корінцеві синдроми другої групи в процесі лікування зменшилася напруга паравертебральних м'язів у порівнянні з 8,3% першої групи. У той же час найбільш виражений лікувальний ефект ДМХ-терапії виявився на такому клінічному симптомі, як судоми у литкових м'язах – тільки у 12,5% хворих першої групи він залишився незмінним, тоді як у другій групі після закінчення лікування судоми продовжували турбувати 37% осіб.
Аналіз результатів лікування хворих на синдром радикулоішемії показав, що, на відміну від попередніх випадків, значне поліпшення стану не досягнуто в жодній із груп, поліпшення стану відзначено у 44,4% пацієнтів першої й у 33,3% другої групи. У той же час зменшення больових проявів відзначили 66,7% пацієнтів другої групи і 44,4% пацієнта першої групи. Більш того, 22,2% хворих із другої групи повідомили про зникнення болю у попереку. Вплив ЕС і радонових ванн привів до збільшення сили в паретичній стопі у 55,6% хворих; аналогічна динаміка після закінчення лікування ДМХ і радоновими ваннами встановлена тільки у 22,2% пацієнтів.
Таким чином, обидва лікувальних комплекси сприятливо впливали на клінічний перебіг неврологічних синдромів ПОХ. При цьому більш виражене зменшення больового синдрому у хворих на різні прояви неврологічної симптоматики викликало включення в лікувальний комплекс ЕС, тоді як на периферичні судинні реакції у хворих на рефлекторні синдроми більш виражений лікувальний ефект був досягнутий включенням у фізіобальнеокомплекс ДМХ-терапії. Вплив ЕС і радонових ванн у більшому ступені сприяв також збільшенню сили в паретичній стопі у хворих на синдром радикулоішемії.
При проведенні ЕМГ-досліджень прихребетних м'язів у 85 хворих на ПОХ було встановлено, що ступінь порушення електрогенезу симетричних груп м'язів, який позначався у величинах СА і КА, істотно залежав від варіанта клінічного синдрому ПОХ (рис. 1).
Найменші біопотенціали багатороздільних м'язів були зареєстровані у хворих на синдром радикулоішемії (p<0,01), СА яких була більш ніж у два рази нижче СА хворих на рефлекторні синдроми (p<0,05). Найбільш виражена асиметрія у функціонуванні багатороздільних м'язів установлена у хворих на рефлекторні синдроми, де КА склав 0,46±0,09, p<0,01, у той же час істотне збільшення КА зареєстровано й у хворих на компресійно-корінцеві (0,25±0,04, p<0,01) та радикулоішемічні синдроми (0,20±0,02, p<0,01).
Рис.1 ЕМГ-показники прихребетних м'язів у здорових осіб та у хворих на різні синдроми ПОХ
Примітки: СА – середня амплитуда; КА – коефіцієнт асиметрії; білі стовпці – значення амплітуд ЕМГ симетричних паравертебральних м'язів; сірі стовпці – значення коефіцієнта асиметрії; 1 – у здорових осіб; 2 – у хворих на рефлекторні синдроми ПОХ; 3 – у хворих на компресійно-корінцеві синдроми; 4 – у хворих на радикулоішемічні синдроми; * – вірогідність розходження з СА та КА у здорових осіб – p<0,05; ** – вірогідність розходження з СА та КА у здорових осіб – p>0,05.
Вивчення впливу на електрогенез паравертебральних м'язів ЕС та ДМХ-терапії було проведено як після однократного застосування, так і після курсу комплексної терапії з включенням радонових ванн. Дослідження дії перших процедур ДМХ-терапії та ЕС показало, що у хворих на рефлекторні, компресійно-корінцеві й радикулоішемічні синдроми ПОХ однократний вплив обох фізичних факторів не викликав суттєвого росту біопотенціалів (p>0,1).
Курсове застосування обох лікувальних комплексів викликало зріст біопотенціалів багатороздільних м'язів переважно на гомолатеральному боці напруги у хворих на рефлекторні синдроми (p<0,01), внаслідок чого КА значно зменшився в обох групах (p<0,01), однак вірогідно менша величина КА була отримана у хворих другої групи в порівнянні з першою групою (p<0,05).
Порівняння лікувального впливу на електрогенез багатороздільних м'язів у хворих на компресійно-корінцеві синдроми показало, що обидва фізіобальнеокомплекси збільшували біопотенціали досліджуваних м'язів у більшому ступені на боці патологічного корінця (p<0,01) і відновлювали процеси напруги-розслаблення багатороздільних м'язів. Однак у хворих другої групи в результаті курсового лікування КА більш значно зменшився (p<0,01) і досяг показників групи контролю, від яких вірогідно не відрізнявся (p>0,1). У пацієнтів першої групи КА також зменшився (p<0,05), але не досяг показників групи контролю (p<0,02) й істотно відрізнявся від КА другої групи (p<0,05).
Найменш значущі результати застосування лікувальних комплексів отримані у хворих на радикулоішемічні синдроми ПОХ. Хоча курсовий лікувальний вплив ЕС та радонових ванн і привів до достовірного зросту біопотенціалів багатороздільних м'язів (p<0,05), КА у цих хворих не змінився в порівнянні з його значеннями до лікування (p>0,1). Найменші результати отримані в пацієнтів першої групи, біопотенціали м'язів яких на боці патологічного корінця вірогідно не змінилися (p<0,1), а КА навіть незначно збільшився (p>0,1).
Таким чином, найбільш вагомий вплив на відновлення функціонування прихребетних м'язів, процесів напруги-розслаблення в них чинив лікувальний комплекс із включенням ЕС і радонових ванн, що був ефективний як у хворих на рефлекторні, так і компресійно-корінцеві синдроми, тоді як ДМХ-терапія в комплексі з радоновими ваннами вплинула на електрогенез паравертебральних м'язів тільки у хворих на рефлекторні синдроми.
Виходячи зі сучасних уявлень про більш високу ефективність комбінованого застосування фізичних методів лікування й різних лікарських препаратів, особливо тих, що чинять місцеву знеболюючу, протизапальну, вазоактивну та антиалергічну дію (Лещинський А.Ф., Улащик В.С., 1989; Улащик B.C., 2001), в комплекс лікування 11 хворих на рефлекторні синдроми ПОХ з виразними больовими проявами, які отримували ЕС і радонові ванни, додатково застосовувались аплікації нестероїдного протизапального препарату "Фастум-гель" на ділянку паравертебральних м'язів у зоні уражених ХРС (4-5 см препарату на шкіру 3-4 рази на добу протягом 12–14 днів).
Аналіз результатів цих досліджень свідчить про те, що включення препарату “Фастум-гель” безсумнівно підвищує якість комплексного лікування хворих на рефлекторні синдроми ПОХ, що виявилось у більш швидкому (на 3-4 добу) та значному зменшенні болючих проявів. ЕМГ-дослідження встановили істотний зріст біопотенціалів переважно на стороні гомолатеральної напруги багатороздільних м'язів (p<0,02), КА у процесі лікування став у два рази менше, ніж у хворих, що не застосовували даний препарат (відповідно 0,050,03 і 0,110,02). Це, на нашу думку, може бути розцінене як свідчення більш ефективного впливу фізіофармакотерапії на відновлення функції прихребетних м'язів та доцільність включення місцевих нестероїдних протизапальних препаратів, зокрема “Фастум-гель”, у комплексну фізіобальнеотерапію хворих на рефлекторні синдроми ПОХ.
Для вивчення стану кровотоку прихребетних м'язів використовувалася реовазографія, що інтегрально охоплює усі компоненти кровообігу (артеріальне й венозне), не залежить від діаметра досліджуваних артерій, дозволяє оцінювати судинний тонус і стан венозного відтоку (Frankenfield D.C., 1999; Kauppinen P.K., 1999; Іванов Л.Б., Макаров В.А., 2000).
При порівняльному дослідженні РВГ-показників у 62 хворих на різні варіанти перебігу ПОХ нами визначені порушення кровотоку прихребетних м'язів, ступінь виразності яких залежала від ведучого неврологічного синдрому (рис. 2).
Рис. 2 Особливості кровотоку прихребетних м'язів за даними реографічного індексу у здорових осіб та у хворих на різні синдроми ПОХ
Примітки: 1 – у здорових осіб; 2 – у хворих на рефлекторні синдроми ПОХ; 3 – у хворих на компресійно-корінцеві синдроми; 4 – у хворих на радикулоішемічні синдроми; РІ – реографічний індекс; * – вірогідність розходження з РІ у здорових осіб (p<0,05).
Так, найбільш високий РІ був відзначений у хворих на рефлекторні синдроми, який хоча і був знижений у порівнянні з групою контролю (p<0,05), але залишався істотно більшим, ніж у хворих на корінцеві (p<0,01) й радикулоішемічні синдроми (p<0,01). У той же час, РІ у хворих на компресійно-корінцеві синдроми був нижче рівня норми у два рази, а у хворих на радикулоішемічні синдроми – у три рази.
За станом тонусу артеріол і венозного відтоку у хворих на рефлекторні синдроми були встановлені два типи судинних реакцій: гіпертонічний (ДІ 83,73,4%, ДСІ 98,61,1%) і гіпотонічний (ДІ 42,41,8%, ДСІ 51,65,3%); у хворих на компресійно-корінцеві й радикулоішемічні синдроми спостерігався тільки гіпертонічний тип (відповідно ДІ 72,44,2% і ДСІ 94,72,6%; ДІ 94,12,3% і ДСІ 99,10,3%), причому підвищення тонусу артеріол у хворих на радикулоішемічні синдроми було більш суттєвим (p<0,01).
Аналіз результатів дослідження показав, що як однократна дія ДМХ-терапії та ЕС, так і курсове застосування обох фізіобальнеокомплексів односпрямовано впливає на кровотік прихребетних м'язів, викликаючи поліпшення РВГ-показників у хворих усіх клінічних груп, при цьому вплив різних методів має свої особливості.
У хворих на рефлекторні синдроми однократна процедура ДМХ-терапії викликала істотне збільшення РІ, що вірогідно перевищило рівень РІ контрольної групи (0,432±0,027, p<0,01) та може бути розцінене як прояв ефекту першої процедури. У той же час однократна процедура ЕС хоча й привела до нормалізації значень РІ у пацієнтів, його рівень у порівнянні з показниками першої групи був вірогідно нижче (0,320±0,019, p<0,05). Аналогічні результати були отримані й при курсовому лікуванні хворих обох груп, за винятком того, що значення РІ у хворих першої групи трохи знизилися й перестали перевищувати рівень групи контролю (p>0,1).
Як однократні процедури, так і курсове застосування фізіобальнеокомплексів істотно знизили ДІ (p<0,01) та ДСІ (p<0,01) у пацієнтів першої групи, значення яких зрівнялися з показниками групи контролю (p>0,1). У той же час, у пацієнтів другої групи тонус артеріол за значеннями ДІ не зменшився як після першої процедури ЕС (p>0,1), так і після закінчення комплексного лікування (p>0,1); венозний відтік покращився (p<0,05), але показники ДСІ не досягли значень групи контролю (p<0,01).
У хворих на компресійно-корінцеві синдроми також спостерігався ефект першої процедури в результаті однократного застосування ДМХ-терапії, значення РІ прихребетних м'язів яких також перевищили показники норми (0,398±0,017, p<0,02), нормалізувалися тонус артерій і венозний відтік (p>0,1). Істотно менший вплив на кровотік прихребетних м'язів зробила однократна процедура ЕС – РІ незначно збільшився (p>0,1), венозний відтік практично не покращився (p>0,1).
При курсовому застосуванні лікувальних фізичних чинників відзначалося більш істотне поліпшення стану кровотоку прихребетних м’язів у хворих на компресійно-корінцеві синдроми першої групи. Про це свідчило збільшення РІ у пацієнтів першої групи до 0,3220,027 (p<0,01), який досяг рівня групи контролю, а також нормалізація венозного відтоку та тонусу артеріол (p>0,1) . У той же час тільки РІ у хворих другої групи істотно збільшився до 0,2760,017 (p<0,01), однак не до рівня норми (p<0,02), ДСІ та ДІ суттєво не змінились (p>0,1).
Більш значущі результати впливу однократної процедури та курсового лікування за даними РВГ-досліджень отримані й у хворих на радикулоішемічні синдроми першої групи, у яких РІ прихребетних м'язів зріс до 0,267±0,016 (p<0,01), більш істотно (p<0,01), ніж у пацієнтів другої групи (0,189±0,012, p<0,05).
Курсове застосування обох фізіобальнеокомплексів у порівнянні з однократними процедурами не внесло істотних змін у динаміку РВГ-показників прихребетних м'язів у хворих на радикулоішемічні синдроми першої та другої груп, у яких РІ залишився на рівні значень однократних процедур і також був вірогідно вище у пацієнтів першої групи (p=0,05). Венозний відтік покращився як після однократних процедур, так і курсового комплексного застосування тільки ДМХ-терапії (p<0,01).
Порівняння результатів лікування свідчить про те, що як однократні процедури ДМХ-терапії, так і курсове її застосування в комплексі з радоновими ваннами більш виразно впливають на кровотік, викликаючи нормалізацію кровообігу у прихребетних м'язах хворих на рефлекторні й компресійно-корінцеві синдроми, полегшують венозний відтік у хворих на радикулоішемічні синдроми. У той же час ЕС нормалізує пульсове кровонаповнення м'язових тканин у хворих на рефлекторні синдроми, поліпшує кровообіг у хворих на компресійно-корінцеві синдроми.
Виходячи з викладеного, слід зазначити, що у хворих на різні синдроми ПОХ, поряд із клінічними проявами, мають місце виражені порушення функціонального стану паравертебральних м'язів, які залежать від характеру неврологічного синдрому та реєструються методами електроміографії й реовазографії. Ці порушення більш виражені у хворих на компресійно-корінцеві і радикулоішемічні синдроми в порівнянні з хворими на рефлекторні синдроми.
Аналіз результатів лікування дозволив встановити, що ЕС у комплексі з радоновими ванннами більш ефективно зменшує больові прояви захворювання, а також більш суттєво коригує м'язово-тонічні реакції у хворих на рефлекторні, компресійно-корінцеві й радикулоішемічні синдроми. У той же час ДМХ-терапія в комплексі з радоновими ваннами викликає значне зменшення периферичних судинних реакцій переважно у хворих на рефлекторні синдроми та більш ефективно впливає на кровотік прихребетних м'язів у хворих на рефлекторні й компресійно-корінцеві синдроми ПОХ.
ВИСНОВКИ
1.
Електростимуляція та ДМХ-терапія в комплексі з радоновими ваннами диференційовано впливають на клінічний перебіг захворювання у пацієнтів із рефлекторними, компресійно-корінцевими й радикулоішемічними синдромами ПОХ, а також на порушення функціонального стану прихребетних м'язів , які корелюють зі ступенем виразності клінічних симптомів та збільшуються при прогресуванні неврологічних проявів хвороби.
2.
Розроблена методика ЕМГ-дослідження прихребетних м'язів, а також комп'ютерна система реєстрації й обробки електроміограм дозволили виявити особливості електрогенезу прихребетних м'язів у хворих на різні варіанти клінічного перебігу ПОХ та можливість оцінки диференційованого впливу на нього лікувальних фізичних факторів. ЕМГ-дослідження свідчили про порушення електрогенезу прихребетних м'язів у хворих на ПОХ, що залежать від характеру ведучого неврологічного синдрому. Найбільш виражена асиметрія напруги прихребетних м'язів установлена у хворих на рефлекторні синдроми. Найменші біопотенціали багатороздільних м'язів у сполученні з найнижчим КА зареєстровані у хворих на радикулоішемічні синдроми . У хворих на компресійно-корінцеві синдроми КА вірогідно не відрізнявся від показників у хворих на радикулоішемічні синдроми, але рівень значень біопотенціалів прихребетних м'язів був істотно вищим.
3.
Курсове застосування ЕС та ДМХ-терапії в комплексі з радоновими ваннами значно поліпшує функцію прихребетних м'язів. При цьому ЕС у порівнянні з ДМХ-терапією ефективніше зменшує асиметрію діяльності прихребетних м'язів у хворих на рефлекторні й компресійно-корінцеві синдроми та сприяє більшому зростанню біопотенціалів багатороздільних м'язів у хворих на радикулоішемічні синдроми.
4.
З використанням РВГ визначено порушення кровотоку прихребетних м'язів у хворих на рефлекторні, компресійно-корінцеві й радикулоішемічні синдроми ПОХ. Мінімальні значення пульсового кровонаповнення відзначені у хворих на компресійно-корінцеві й радикулоішемічні синдроми. Виражені зміни тонусу артеріол установлені у хворих на рефлекторні й радикулоішемічні синдроми. Істотне порушення венозного відтоку спостерігалося у пацієнтів усіх досліджених груп.
5.
Однократне й курсове застосування як ДМХ-терапії, так і ЕС викликає поліпшення кровообігу у прихребетних м'язах, причому ДМХ-терапія більш ефективно впливає на кровотік, викликаючи його нормалізацію у хворих на рефлекторні й компресійно-корінцеві синдроми та істотно збільшуючи пульсове кровонаповнення, а також поліпшує венозний відтік у хворих на радикулоішемічні синдроми.
6.
Порівняльне вивчення ефективності комплексу ЕС у сполученні з нестероїдним протизапальним препаратом “Фастум-гель” показало, що у хворих на рефлекторні синдроми застосування фізіофармакокомплексу викликало більш швидке й значне зменшення больових проявів. У той же час різниця у позитивному впливі на електрогенез прихребетних м'язів між лікувальним комплексом із включенням ЕС і препарата “Фастум-гель та комплексом тільки з ЕС, несуттєва.
7.
Вивчення клінічної ефективності використання ДМХ-терапії та ЕС у комплексі з радоновими ваннами свідчить про те, що більш виражене зменшення больових проявів, а також більш значуща корекція м'язово-тонічних реакцій у хворих на рефлекторні, компресійно-корінцеві й радикулоішемічні синдроми отримані в результаті курсового застосування ЕС. У той же час значне зменшення периферичних судинних реакцій досягнуто при використанні ДМХ-терапії, що визначало диференційовані показання до застосування досліджуваних лікувальних фізичних факторів.
ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Роханский А.О. Эффективность препарата "Фастум-гель" в комплексном лечении больных с различными клиническими синдромами поясничного остеохондроза // Лікарська справа.– 1999.– №7-8.– С. 152-155.
2.
Роханский А.О. Влияние комплексного применения электростимуляции, радоновых ванн и аппликаций препарата "Фастум-гель" на состояние кровообращения в околопозвоночных тканях у больных поясничным остеохондрозом // Ліки України.– 2000.– № 7-8.– С.37-39.
3.
Васильева-Линецкая Л.Я., Роханский А.О. Сравнительная эффективность комплексного лечения больных поясничным остеохондрозом с включением электростимуляции и микроволновой терапии // Мед. реабилитация, курортология, физиотерапия.– 2001.– №3.– С 15-17. (Здобувачем проведено обстеження хворих на ПОХ за розробленою ЕМГ- методикою, аналіз отриманих результатів, їхню інтерпретацію, статистичну обробку матеріалу).
4.
Васильева-Линецкая Л.Я., Роханский А.О. Сравнительное влияние электростимуляции и дециметроволновой терапии на состояние кровотока околопозвоночных мышц у больных с рефлекторными и компрессионно-корешковыми синдромами поясничного остеохондроза // Вестн. физиотерапии и курортологии.– 2001.– №3.– С. 21-23. (Дисертантом особисто проведено клінічне та РВГ-обстеження хворих на ПОХ, аналіз отриманих результатів, статистичну обробку матеріалу).
5.
Пат. 39396А, Україна, МПК А61В 5/0488. Спосіб діагностики поперекового остеохондрозу / А.О.Роханський, С.З.Лур'є, Л.Я.Васильєва-Лінецька, О.Л.Тондій, І.В.Васильєв-Лінецький; Інститут терапії АМН України.– №2000073994; Заявл. 06.07.2000; надр. 15.06.2001, Бюл. №5.– 1с. (Здобувачем створена методика вивчення прихребетних м'язів, запропоновано використання коефіцієнта асиметрії для оцінки їхньої функції, виконано ЕМГ-дослідження).
6.
Автоматизированная система исследований электромиографических сигналов человека / Л.Я.Васильева-Линецкая, А.О.Роханский, А.В.Галацан, Г.А.Черепащук, А.М.Степанов, Д.А.Шабалдас// Открытые информационные и компьютерные интегрированные технологии: Сб. науч. трудов.–Харьков: ХАИ, 1998.– Вып.2.– С. 215–220. (Здобувачем запропановано використання методу Вілісона в алгоритмі комп'ютерної обробки електроміограм, виконано ЕМГ-дослідження).
7.
Роханский А.О. Исследование биоэлектрической активности околопозвоночных мышц в динамике лечения препаратом “Фастум-гель” и комплексной физиобальнеотерапии // Досягнення сучасної фармації та перспективи її розвитку у новому тисячолітті: Матеріали V національного з’їзду фармацевтів України.– Харків, 1999.– С.713-714.
8.
Васильева-Линецкая Л.Я., Галацан А.В., Роханский А.О. О влиянии комплексного физиобальнеолечения на биоэлектрическую активность околопозвоночных мышц у больных с различными неврологическими синдромами поясничного остеохондроза // Актуальные проблемы курортологии и мед. реабилитации.– К.: Полиграфкнига, 1999.– С. 102-104. (Здобувачем виконано дослідження диференційованого впливу фізіобальнеокомплексів, аналіз отриманих результатів, їхню інтерпретацію, статистичну обробку матеріалу).
9.
Роханский А.О., Лурье С.З. О влиянии препарата “Фастум-гель” и комплексного физиобальнеолечения на биоэлектрическую активность околопозвоночных мышц у больных с различными неврологическими синдромами поясничного остеохондроза // Науч.-практ. конференция молодых ученых “Перспективы развития терапии в канун XXI века”: Тез.докл.– Харьков, 1999.– С.13-14. (Здобувачем проведено обстеження хворих на ПОХ за розробленою ЕМГ-методикою, аналіз отриманих результатів, їхню інтерпретацію, статистичну обробку матеріалу).
10.
Автоматизированная система исследований электромиографических сигналов человека / Л.Я.Васильева-Линецкая, А.О.Роханский, С.С.Смирнов, И.В.Васильев-Линецкий // Міжнародна наук.-техн. конференція “Інтегровані комп’ютерні технології в машинобудуванні”. ІКТМ’2001: Тези докл.– Харків: ХАІ, 2001.- С.162. (Здобувачем виконано клініко-електроміографічне обстеження хворих на поперековий остеохондроз з використанням автоматизованої системи та аналіз отриманих даних).
АНОТАЦІЯ
Роханський А.О. Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування електростимуляції та дециметрохвильової терапії в комплексі з радоновими ваннами у хворих на різні неврологічні синдроми поперекового остеохондрозу.– Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.33 – Курортологія і фізіотерапія. – Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології, Одеса, 2002.
Дисертація присвячена вивченню порівняльної ефективності впливу електростимуляції й дециметрохвильової терапії в комплексі з радоновими ваннами на особливості клінічного перебігу та функціональний стан прихребетних м'язів у хворих на рефлекторні, компресійно-корінцеві й радикулоішемічні синдроми ПОХ за даними електроміографії та реовазографії.
Установлено, що курсове застосування електростимуляції більш активно впливає на електрогенез прихребетних м'язів у хворих на рефлекторні й компресійно-корінцеві синдроми, викликаючи ріст біопотенціалів і зменшуючи асиметрію їхньої напруги при довільному м'язовому зусиллі. У той же час ДМХ-терапія більш ефективно впливає на кровотік паравертебральних м'язів, викликаючи його нормалізацію
