НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 332.1 + 338.246.025.88

САВЕЛЬЄВА Тетяна Михайлівна

ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ КОРПОРАТИВНИХ

СТРУКТУР В ЕКОНОМІЦІ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіко-правових досліджень НАН України

(м. Донецьк).

Науковий керівник – доктор економічних наук, доцент

Савельєв Леонід Андрійович,

Інститут економіко-правових досліджень НАН України,

провідний науковий співробітник (м. Донецьк)

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Амітан Веніамін Наумович,

Донецьке акціонерне науково-комерційне

товариство “ДАНКО”,

перший віце-президент (м. Донецьк)

кандидат економічних наук, доцент

Краснова Вікторія Василівна,

Донецький національний університет МОН України,

завідувач кафедри (м. Донецьк)

Провідна установа – Таврійський національний університет

ім. В.І.Вернадського МОН України (м. Сімферополь).

Захист відбудеться “22” жовтня 2002 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.

Автореферат розісланий “12” вересня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Граніш В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У Донецькому регіоні, як і в інших регіонах України, швидкими темпами йде створення корпоративного сектора економіки, на основі якого формуються корпоративні відносини й органи корпоративного управління. Це зв’язано з радикальними змінами у відносинах власності. Саме трансформація відносин власності є одним з основних напрямів реформування економіки.

Формування корпоративного сектора в регіоні відбувається з появою нових господарських структур, які створюються в результаті приватизації і на основі приватного капіталу. Поява нових власників на багатьох приватизованих підприємствах не привела до підвищення ефективності функціонування цих суб’єктів. Крім того, зміна структури власності ускладнила управління ними. Це вимагає розробки нових методів, механізмів і інструментів корпоративного управління, які не застосовувались раніше.

Недосконалість законодавчих документів, а також досвіду корпоративного управління і цивілізованих корпоративних відносин, негативно позначається на ефективності функціонування корпоративних структур у регіоні. Ситуація ускладнюється непослідовністю, стихійністю державної політики у формуванні інституціональної структури корпоративних відносин, недосконалістю корпоративного законодавства, невідповідністю механізмів корпоративного контролю моделі корпоративного управління, відсутністю у багатьох корпоративних структурах сучасних управлінських кадрів, а також недостатнім рівнем економіко-правової підготовки власників корпоративного капіталу.

Прорахунки і недоробки в процесі становлення корпоративних структур безпосередньо зв'язані з недооцінкою наукового осмислення їхніх теоретичних основ – явища в перехідній економіці нового і мало дослідженого. Тому виправданим є увага вчених-теоретиків, господарських практиків щодо питання формування корпоративного сектора та його функціонування. Вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників і аналіз функціонуючих корпоративних структур в регіоні дозволили не тільки систематизувати найактуальніші проблемні питання корпоративного функціонування, але і простежити еволюцію змін у системі корпоративних відносин.

Наукових розробок, присвячених питанням формування та функціонування корпоративних структур, управління корпоративним сектором економіки в регіоні й Україні, недостатньо. Існує об'єктивна необхідність у теоретичній розробці нових або удосконаленні існуючих підходів щодо формування корпоративних структур та методів управління ними в економіці регіону для забезпечення їх ефективного функціонування. Це і визначає актуальність обраної теми та напрямків дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами і темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою 3.1.10.14. “Економіко-правові проблеми посилення ролі державного і корпоративного регулювання в стабілізації і розвитку економіки” (номер держреєстрацїї 0199U001838) (1999-2002 рр.), у якій здобувач брала участь, як співвиконавець. Автором самостійно проведені дослідження у визначенні місця й ролі великих корпоративних структур в економіці регіону.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних, методичних і прикладних положень і науково обґрунтованих рекомендацій щодо формування корпоративних структур, удосконалення методів управління ними для забезпечення їх ефективного функціонування в економіці регіону.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі вирішено наступні основні задачі:

розглянуто й уточнено такі поняття, як “регіон”, “регіональна економіка”, “корпоративні структури”, “монополія”; дано порівняльну характеристику визначенням: “підприємство”, “корпорація”, “акціонерне товариство”, “акціонерна компанія”;

виявлено тенденції розвитку корпоративного сектора в умовах трансформації регіональної економіки, проаналізовано сучасний стан приватизації і обґрунтовано її критерії;

проведено аналіз світового досвіду створення і функціонування корпоративних структур, розкрито характерні ознаки моделей корпоративного управління в розвинутих країнах світу;

розроблено рекомендації єдиного параметра визначення великого підприємства (великої корпоративної структури);

визначено роль великих корпоративних структур і їх вплив на соціально-економічний розвиток регіону, обґрунтовано перспективи їх формування;

проаналізовано сучасний стан акціонерної власності в Україні й розвинутих країнах світу, виявлено її вплив на корпоративне управління, обґрунтовано необхідність модифікації структури акціонерного капіталу у вітчизняних корпоративних структурах;

розроблено науково обґрунтовані рекомендації щодо удосконалення методів управління корпоративними структурами для забезпечення їх ефективного функціонування.

Предметом дисертаційної роботи є методи формування та функціонування корпоративних структур в регіоні.

Об'єктом дисертаційної роботи виступають корпоративні структури (акціонерні товариства) в економіці регіону, органи корпоративного управління і система корпоративних відносин.

Методологія та методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження стали теоретичні положення щодо формування та функціонування корпоративного сектора в регіоні, методичні підходи щодо управління корпоративними структурами, роботи класиків світової економічної літератури, а також праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів і практиків. У роботі використані сучасні методи дослідження, такі як: історичний підхід і діалектичний метод пізнання (у вивченні світового досвіду створення і функціонування корпоративних структур і вітчизняної практики); метод логічного аналізу (при дослідженні сутності понять “регіон”, “регіональна економіка”, “корпоративні структури”, “підприємство”, “корпорація”, “акціонерне товариство”, “акціонерна компанія”, “монополія”); комплексний і системний підхід (при розробці моделі корпоративного управління і господарювання); економіко-правовий підхід (при дослідженні нормативно-правової бази функціонування корпоративних структур); факторний і статистичний аналіз (у дослідженні функціонування великих корпоративних структур у регіоні); порівняльний аналіз і методи зіставлень (у дослідженні структури акціонерного капіталу і різних моделей корпоративного управління).

Наукова новизна результатів дослідження. Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці теоретичних, методичних і прикладних положень щодо формування і функціонування корпоративних структур в економіці регіону, розробці ефективних методів управління корпоративними структурами на рівні регіону на основі використання світового досвіду створення корпоративних структур, управління ними, і сучасної практики функціонуючих великих корпоративних структур у регіоні. Методи управління корпоративними структурами і корпоративними відносинами проаналізовані як єдина система: в окремому акціонерному товаристві, у регіоні й в економіці країни в цілому. Відповідно до отриманих результатів дослідження, на захист виносяться наступні положення, що мають наукову новизну:

вперше:

дано авторську оцінку понять “регіон” і “регіональна економіка” у контексті забезпечення розширеного відтворення, уточнено суть цих понять, їхній взаємозв'язок і взаємозумовленість; теоретично обґрунтовано й уточнено поняття “монополія”. Використовуючи нове визначення монополії, запропоновано новий підхід до процесу приватизації великих підприємств; науково обґрунтовано і введено в науковий обіг нове поняття “достатність частки державного сектора”, на цій основі визначено критерії приватизації;

розроблено рекомендації єдиного параметра визначення великого підприємства (великої корпоративної структури). Запропоновано внести доповнення в Господарський кодекс України по визначенню великого підприємства;

знайшли подальший розвиток й удосконалення:

на базі узагальнення світового досвіду формування і функціонування моделей корпоративного управління розкрито особливості становлення і функціонування вітчизняної моделі корпоративного управління, зокрема, органів управління – спостережної ради, правління і ревізійної комісії; запропоновано на законодавчому рівні розширити їх права, обов'язки і відповідальність у корпоративному управлінні;

виявлено недосконалість: методів управління державними підприємствами, державними корпоративними правами в регіоні. Запропоновано розширити права, обов'язки і відповідальність уповноваженої керуючої особи;

обґрунтовано роль великої корпоративної структури в економіці України, її значення в соціально-економічному розвитку регіонів. Запропоновано законодавчо заборонити дроблення великих цілісних виробничих комплексів, а формувати великі корпоративні структури методом злиття, обміном акціями зі сприянням у цьому процесі регіональної влади;

теоретично обґрунтовано шляхи реформування вітчизняної моделі корпоративного управління на основі модифікації акціонерного капіталу корпоративних структур, створених у процесі безкоштовної приватизації.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що викладені в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані в практичній діяльності корпоративних структур регіонів. Також економіка регіону і корпоративні структури, особливо збиткові, одержують у своє розпорядження конкретні рекомендації прикладного характеру по забезпеченню ефективного їх функціонування в умовах перехідної економіки. Реалізація цих практичних розробок буде сприяти економічному росту регіону і країни в цілому.

Висновки і матеріали, узагальнені в дисертації, використані у навчальному процесі Донецької філії Міжрегіональної академії управління персоналом при викладанні курсу лекцій з політичної економії у розділі “Акціонерні товариства” та курсу лекцій з менеджменту, при розробці методичних посібників нового курсу “Основи корпоративного управління”.

Пропозиції дисертанта обговорені на засіданні правління ВАТ “Донецький завод високовольтних опор”. Прийнято рішення про впровадження результатів дослідження з удосконалення корпоративного управління, а саме, менеджменту, маркетингу і розробки бізнес-планів. Практичне застосування у ВАТ “ДЗВО” знайшли пропозиції автора щодо питання створення ефективного власника, захисту прав акціонерів.

Результати дисертаційної роботи обговорені на засіданні правління ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод”. Методичні рекомендації щодо поліпшення роботи спостережної ради, правління, ревізійної комісії використані в практичній діяльності акціонерного товариства. Пропозиції з удосконалення маркетингової служби та інші рекомендації, які регламентують окремі моменти діяльності товариства, були використані у 2001 році при розробці нової редакції установчих документів і положень. Практичний інтерес являють пропозиції щодо захисту прав акціонерів, удосконалення системи економічних відносин в акціонерному товаристві, модифікації акціонерного капіталу та формуванні на базі цього ефективного власника.

На нараді керівного складу регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області було обговорено результати проведеного дослідження. Науково обґрунтовані пропозиції автора щодо нового підходу приватизації великих державних підприємств і з удосконалення управління державними корпоративними правами є актуальними і являють собою практичний інтерес.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем самостійно на підставі досліджень вітчизняного і зарубіжного досвіду формування і функціонування корпоративних структур. Висновки та результати дослідження викладено в опублікованих наукових працях. Вірогідність отриманих у роботі теоретичних обґрунтувань, методологічних підходів, методичних положень перевірялась на підставі економічних розрахунків з використанням статистичної інформації.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на IV Міжнародній конференції молодих учених-економістів “Проблеми забезпечення економічного росту” (м. Донецьк, 2001р.); на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти глобалізації” (м. Донецьк, 2001 р.), на Міжнародній конференції “Актуальні проблеми і досвід місцевого самоврядування в Східноукраїнському регіоні” (м. Донецьк, 2001р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та практика управління в трансформаційний період” (м. Донецьк, 2001р.); на Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова, 2001” (м. Дніпропетровськ, 2001р.); на Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2000р.), на Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Україна в ХХІ столітті: формування економічної системи” (м. Львів, 2001 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць, загальним обсягом 5,3 друк.арк., із них особисто автору належить 3,8 друк.арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновку, викладена на 177 сторінках комп'ютерного тексту, включає 14 таблиць, 7 рисунків, список використаних джерел із 174 найменувань, 9 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, предмет, об'єкт дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну, практичне значення, представлено інформацію про впровадження результатів дослідження.

Розділ 1. Теоретичні основи формування корпоративних структур в економіці регіону. Розкрито суть і основні ознаки корпоративних структур, проведений аналіз унітарних і корпоративних підприємств, дано оцінку корпоративного сектора в економіці регіону, розглянуто формування акціонерних товариств в процесі приватизації.

У підрозділі 1.1. “Корпоративні структури як складова частина регіональної економіки” проведено аналіз формування корпоративних структур в економіці регіону. На основі аналізу теоретичних положень про регіональну економіку і регіон, освітлених у літературі, проаналізовано різні підходи щодо трактування “регіон” і “регіональна економіка”, дано авторську оцінку цим поняттям, уточнено їх суть, взаємозв'язок і взаємозумовленість у контексті забезпечення розширеного відтворення. Розглянуто понятійний апарат: “підприємство”, “акціонерне товариство”, “акціонерна компанія”, “корпорація” в економічній і правовій літературі України і зарубіжних країн з урахуванням законодавства; зроблено висновок про те, що, відповідно до українського законодавства, поняття “акціонерне товариство”, “акціонерна компанія” і “корпорація” є тотожними. В роботі приділено увагу дослідженню виникнення й історичного розвитку корпорації.

В Україні і Донецькому регіоні сформовані різні види підприємств. Зроблено їх класифікацію по організаційно-правових формах господарювання: унітарні і корпоративні. Встановлено, що корпоративний сектор є провідним. На його частку приходиться 60,6% від загальної кількості підприємств. Головна роль в корпоративному секторі регіону належить акціонерним товариствам, що функціонують у сфері матеріального виробництва і виробляють понад 70% продукції. Однак не всі акціонерні товариства функціонують ефективно.

У підрозділі 1.2. “Світовий досвід створення і функціонування корпоративних структур” розглянуто процес формування і функціонування корпоративних структур у розвинутих країнах, де корпоративний сектор займає провідне місце. На його частку приходиться до 80% обсягів виробництва продукції. Автором досліджено створення і функціонування корпоративних структур у Китаї, Польщі, Угорщині, США, Німеччині, Японії, Франції, Росії. Розглянуто історію виникнення й еволюцію, їх роль на різних етапах розвитку суспільства. Приділено увагу акціонерним товариствам, їхнім достоїнствам і перевагам перед іншими видами корпоративних структур. Світова практика створення і функціонування акціонерних компаній свідчить про різноманіття варіантів їх формування, що запропоновано використовувати у вітчизняній практиці.

Міжнародний досвід становить інтерес у плані можливості його застосування для умов економіки перехідного періоду, в яких знаходиться Україна. Оскільки економіка зарубіжних країн розвивалася природним шляхом, то пріоритет неминуче одержали найбільш ефективні форми її розвитку, що саме і спостерігалося з акціонерними товариствами. В даний час у США нараховується близько 47 млн. акціонерів. Це складає приблизно третину дорослого населення. У Великобританії і Франції власниками акцій стали по 9,5 млн. чоловік, тобто кожен п'ятий. У Японії – 8,5 млн. чоловік, у Німеччині – 1,2 млн. чоловік стали власниками акцій. Таким чином, велика частина робітників та службовців країн Західної Європи і США залучена до акціонерного руху.

У підрозділі 1.3. “Формування акціонерних товариств у процесі приватизації” автором досліджено формування корпоративних структур (акціонерних товариств) в процесі приватизації, зроблено аналіз приватизації великих державних підприємств. У вітчизняній економіці акціонерні товариства почали формуватися в процесі приватизації державної власності, а також класичним шляхом – на основі приватного капіталу. Акціонерні товариства приватизаційного типу функціонують, в основному, у сфері матеріального виробництва, а акціонерні товариства класичного типу – в основному, у невиробничій сфері. Приватизація в Україні має головну особливість – приватизуються прибуткові, високорентабельні підприємства, на відміну від зарубіжної приватизації, де, як правило, приватизуються збиткові підприємства.

У дисертації розглянуто етапи приватизації. На початку 90-х років ХХ століття структура власності країни була такою: державна власність – 88,8%, колгоспна – 6,6%, кооперативна – 1,8%, власність громадян – 2,8%. За станом на початок грудня 2001 року недержавний сектор України складав 80%, державний – 20%. Недержавними підприємствами було вироблено близько 75% усієї продукції. За період з 1992 року по 1 квартал 2002 року в Україні було приватизовано 80701 підприємство, з яких 22655 підприємств державної форми власності і 58046 підприємств комунальної форми власності. У Донецькій області за зазначений вище період змінили форму власності 8738 підприємств, з яких 3539 державних підприємств і 5199 комунальних. На 01.04.2002 року в Україні нараховувалося 35134 акціонерних товариств, у тому числі середніх і великих ВАТ, створених у процесі приватизації, – 11423, чи 32,5%. Зареєстровано 15 млн. акціонерів. Власниками акцій стали 35-40% громадян України.

У сфері управління центральних і місцевих органів влади в даний час знаходиться 4000 суб'єктів господарювання, повністю або частково заснованих на державній власності, з яких: 1379 – промислових; 55 – казенних (оборонно-промислового комплексу); 1017 визнано стратегічно важливими для економіки України. Розраховано, що після приватизації 1549 підприємств державний сектор в Україні буде складати 11,3%.

Процес масової приватизації довершений. Підійшла черга приватизації великих, стратегічно важливих підприємств. Вчені пропонують різні критерії співвідношення державного і недержавного секторів. Встановлено, що питома вага державного сектора в різних країнах залежить від двох факторів: від рівня розвитку економіки тієї чи іншої країни і від того, які партії керують державою. Автором встановлено, що єдиного підходу до визначення питомої ваги державного сектора в економіці країн не існує. Запропоновано відносити до державного сектору три групи підприємств, незалежно від галузевої приналежності: 1) підприємства, які виробляють продукцію, що не має альтернативи, 2) казенні підприємства, 3) стратегічно важливі підприємства з державною часткою власності.

Це означає, що приватизації підлягають усі підприємства, крім казенних, стратегічно важливих і підприємств, що випускають продукцію, яка не має альтернативи. Тільки такі підприємства треба відносити до підприємств-монополістів.

Науково-технічний прогрес створює умови, при яких природні монополії можуть зникнути. Запропоновано не відносити суб'єкти господарювання, які виробляють продукцію, що має альтернативу, до категорії природних монополій. До природної монополії слід відносити одну галузь – електроенергетику. На даний час тільки вона виробляє специфічну продукцію, що не має альтернативи. Крім електроенергетики частково природною монополією є газова промисловість (альтернативою газу частково є електроенергія). Цим визначатиметься достатність частки державного сектора в економіці країни, а також і достатність приватизації.

Розділ 2. Аналіз функціонування вітчизняних та зарубіжних корпоративних структур. Дано оцінку моделей (методів) корпоративного управління в зарубіжних країнах, особливості їх становлення й розвитку, порівняльну характеристику регіональних зарубіжних і української моделей корпоративного управління.

У підрозділі 2.1. “Досвід формування і функціонування моделей корпоративного управління в промислово розвинутих країнах” досліджено еволюцію розвитку моделей корпоративного управління в розвинутих країнах світу. Історія виникнення корпоративного управління відноситься до історії виникнення корпорацій (акціонерних товариств), як їхньої основи. З розвитком акціонерних товариств розвивалося і корпоративне управління. Вітчизною корпоративного управління, як і корпорацій, вважається Англія. Устояні нині норми корпоративного управління були закладені в англійських законах і правилах XIX століття. Тоді це ніхто не називав корпоративним управлінням.

Наступним етапом розвитку корпоративного управління була криза 1929 року, потім – Велика депресія. У той період, в 30-х роках минулого століття в США були прийняті основні федеральні закони щодо корпоративного управління, тобто були сформовані і законодавчо закріплені методи корпоративного управління, які згодом одержали назву “американська модель корпоративного управління”. У цей же час у Німеччині і Японії також були сформовані свої моделі корпоративного управління. Узаконені в ті роки в названих країнах вони застосовуються і в теперішній час, періодично удосконалюючись. Існують також особливості корпоративного будівництва в країнах Арабського світу і Латинської Америки, але досвід цих регіонів менш цікавий для української практики.

На підставі аналізу функціонування зарубіжних корпоративних структур дано оцінку моделей (методів) корпоративного управління в зарубіжних країнах – американської, німецької, японської, особливості їх становлення і розвитку. Зарубіжні моделі характеризуються такими основними елементами: учасники акціонерної компанії; ринок цінних паперів; структура володіння акціями; склад ради; законодавчі обмеження; корпоративні дії, що вимагають схвалення акціонерами; механізм взаємодії між учасниками товариства.

Аналіз світового досвіду формування моделей корпоративного управління в промислово розвинутих країнах показав, що єдиної моделі корпоративного управління в країнах з ринковою економікою немає. Кожна з моделей складається під впливом конкретних історичних, економічних, політичних, соціальних, культурних цінностей і традицій цих країн і залежить від наступних факторів:

структури власності, її концентрації і персоніфікації;

складу учасників корпоративних відносин і природи їхніх інтересів в акціонерному товаристві;

структури і способів організації механізму внутрішнього контролю;

переважної форми системи контролю – зовнішньої чи непрямої (система “аутсайдерів”), внутрішньої чи прямої (система “інсайдерів”).

У підрозділі 2.2. “Особливості становлення й розвитку української моделі корпоративного управління” розглянуто формування вітчизняної моделі корпоративного управління. Вона почала складатися після проголошення Україною своєї незалежності. Важливу роль у корпоративному управлінні, регулюванні організації і діяльності акціонерних товариств зіграли закони України: “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року, “Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992 року, “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року й інші. Багато законодавчих актів стали основою для корінного реформування власності і становлення корпоративного сектора в економіці країни.

Законодавством України передбачена чотирьохрівнева структура органів управління акціонерним товариством. У роботі докладно розглянуто функції загальних зборів, спостережної ради, правління, ревізійної комісії. Встановлено, що для української моделі управління акціонерним товариством характерний ряд недоліків, одним з головних яких є недосконалість законодавчої бази. Ці недоліки призводять до порушення корпоративних прав акціонерів, виникнення конфліктних ситуацій, як між групами акціонерів, так і між ними й органами управління.

Проведений аналіз функціонування акціонерних товариств у регіоні показав, що, по-перше, акціонерна форма господарювання – одна з молодих, і досвід її роботи ще вкрай малий; по-друге, багато акціонерних компаній з'явилися в процесі приватизації, що також свідчить про не класичний шлях їхнього утворення; по-третє, загальна економічна криза відбивається і на законодавчій базі, що виражається в її нестабільності. Позначився деякою мірою і старий стереотип управління. Для врегулювання подібних ситуацій і попередження правопорушень з боку адміністрації акціонерних товариств у Статуті товариства й інших локальних нормативних актах запропоновано передбачити більш чітку регламентацію діяльності його керівних органів, особливо, у частині відповідальності їхніх окремих працівників.

У підрозділі 2.3. “Порівняльна характеристика регіональних зарубіжних і української моделей корпоративного управління” дано оцінку і порівняльну характеристику моделей корпоративного управління для ухвалення правильного рішення щодо формування української моделі управління акціонерними компаніями. Система корпоративного управління в різних країнах може мати свої відмінності, часом досить істотні, закріплені в законодавстві. Разом з тим, є й загальні риси, представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Загальні і відмітні риси моделей корпоративного управління |

США | Німеччина | Японія | Україна

Вибори

директорів

(голів) |

х |

- |

х |

-

х

Вибори членів

спостережної ради | - | х | - | х

Зміна складу

Ради директорів |

х |

- |

х |

-

Твердження

винагороди членам Ради директорів |

х |

- |

х |

-

Призначення

аудиторів | х | х | х | -

Твердження

дивідендів | - | х | х | х

Реєстрація

акцій | на

пред'явника | на пред'явника реєстрація | реєстрація | реєстрація на

пред'явника

Фінансова звітність | поквартально | шість місяців | шість місяців | щорічно

Повідомлення про щорічні збори

акціонерів |

30 днів |

30 днів |

30 днів |

45 днів

Крупні акціонери | до 5% | більш 5% | більш 5% | більш 10%

Володіння акціями | індивідуально | спільно | індивідуально | -

Зведення про осіб, призначених у Раду | ім'я, вид

діяльності,

кількість акцій,

інші обов’язки | ім'я, вид

діяльності,

інші обов’язки | ім'я, вид

діяльності,

кількість акцій |

ім'я, вид

діяльності

Права акціонерів, що не мають контрольного пакета акцій

Скликати

позачергові збори |

10% |

10% |

10% |

10%

Подавати на

розгляд пропозиції |

1 акція |

5% | 1 акція чи

акції =DM1млн. |

1 акція

Загальною рисою є порядок створення компаній. У США, Німеччині і Японії перед створенням корпорації (акціонерного товариства) засновники розробляють бізнес-план. Українська модель не передбачає відповідальність засновників у процесі створення акціонерних товариств. Засновники не розробляють бізнес-плани перед створенням акціонерного товариства і стратегію його діяльності, не володіють інформацією про ринки продукції і про можливості майбутніх споживачів у придбанні їхньої продукції. Запропоновано розробляти бізнес-плани для корпоративних структур, які створюються.

На відміну від розвинутих моделей корпоративного управління, в Україні законодавчо не закріплена провідна роль у корпоративному управлінні спостережної ради. Ведучим у корпоративному управлінні акціонерного товариства на практиці є правління, а не спостережна рада, що створює основу для зловживання з боку правління своїми повноваженнями. Пропонується посилити роль спостережної ради.

На початку 90-х років ХХ століття американський корпоративний сектор, а потім і корпоративний сектор інших країн, пережив широкомасштабну трансформацію. Головним і єдиним напрямком діяльності компаній стає одержання прибутку – зараз, негайно, за будь-яку ціну. Усе, що не здатно приносити прибуток у даний момент, з'являється зайвим і негайно відривається. Ці нововведення в корпоративному управлінні, апробовані в американських корпораціях, дали великий економічний ефект. Встановлено, що американська модель усе більш поширюється в інших країнах світового співтовариства, як найефективніша. Вона є найбільш демократичною і прогресивною. Однак заслуговують на увагу окремі елементи корпоративного управління й інших країн. Так, у німецькій моделі становить інтерес участь банків в управлінні корпораціями, у японській моделі – участь держави. На регіональному рівні заслуговує інтерес формування корпорацій у штаті “Делауер” (США). З огляду на конкретні історичні, економічні, політичні, соціальні, культурні особливості країни і регіонів, рекомендовано використовувати досвід зарубіжних країн при формуванні вітчизняної моделі корпоративного управління.

Розділ 3. Підвищення ефективності функціонування корпоративних структур в економіці регіону. Розглянуто державне і корпоративне управління в економіці регіону і країни, шляхи його удосконалення. Визначено роль великих корпоративних структур і їхнє соціально-економічне значення в економіці регіону. Визначено роль акціонерного капіталу, його вплив на корпоративне управління, пропоновано подальші шляхи їх розвитку.

У підрозділі 3.1. “Державне і корпоративне управління в економіці регіону” проаналізовано систему управління державними корпоративними правами в регіоні в сучасних умовах. Актуальним це питання є для Донецького регіону, де функціонують великі акціонерні товариства різних типів, з різною часткою державної власності. Управління державними корпоративними правами можуть передаватися регіональній владі. У Донецькій області повноваження по управлінню державними корпоративними правами передані по 30 відкритих акціонерних товариств. Очікується, що кількість таких підприємств збільшиться до 50. Керує корпоративними правами уповноважена особа, яка призначається державними органами управління. В роботі розглянуто права, обов'язки уповноваженої керуючої особи, виявлено, що вона не має достатніх повноважень по управлінню. Запропоновано розширити права, обов'язки і відповідальність уповноваженої керуючої особи і зафіксувати це законодавчо.

Проаналізовано роботу державних відкритих акціонерних товариств (ДВАТ) у Донецькому регіоні, якими представлена ціла галузь – вугільна промисловість. ДВАТ в основному працюють неефективно, що є однією з актуальних проблем для Донецького регіону.

У табл. 2 представлені показники роботи державних відкритих акціонерних товариств Донецької області, що входять у список 100 найбільших промислових підприємств регіону.

Таблиця 2. Показники роботи найбільших державних відкритих

акціонерних товариств Донецької області

(складено по рейтингу “Донбас-100”)

№

п/п |

Найменування | Місце у

рейтингу | Доход від реалізації, млн.грн. | Прибуток (збиток), млн.грн. | Знос основних фондів,%

1 | ДВАТ “Ш/У Донбас” | 34 | 125,5 | 0,5 | 46,3

2 | ДП “Шахта ім. Стаханова” | 35 | 120,9 | -15,4 | 18,3

3 | ДВАТ “Шахта Южно-Донбаська-1” | 36 | 120 | 6,8 | 35,1

4 | ДВАТ “Шахта “Южно-Донбаська-3” | 38 | 107,2 | 5,3 | 14,9

5 | ВАТ “ДП “Шахта “Добропільська” | 42 | 95,3 | 8,8 | 18,3

6 | ДВАТ “ДП “Шахта “Новодонецька” | 44 | 89,4 | -17,4 | 10,8

7 | ДВАТ “Шахта “Трудівська” | 48 | 84,4 | 9,5 | 29,6

8 | ДВАТ “ДП “Шахта “Білозерська” | 50 | 81,2 | 2,3 | 5,6

9 | ДВАТ “Шахта “Жданівська” | 59 | 66,9 | 12 | 4,9

10 | ДВАТ “ДП “Шахта “Алмазна” | 60 | 66,4 | 4,8 | 21,8

11 | ДВАТ “Шахта ім. Кірова” | 62 | 62,2 | -10,2 | 14,9

12 | ДВАТ “Шахта ім. Скочинського” | 71 | 51,5 | -11,8 | 18,5

13 | ДП “Шахта Центральна” | 77 | 48,8 | -10 | 67,9

14 | ДВАТ “Шахта “Холодна Балка” | 79 | 47,3 | -4,5 | 40,9

15 | ДВАТ “ДП “Шахта “Росія” | 83 | 45,7 | -6,1 | 17,8

16 | ДВАТ “ДП “Шахта “Піонер” | 87 | 42,3 | -2,3 | 9,9

17 | ДП “Шахта ім. Леніна” ВО “Артемвугілля” | 89 | 40,1 | -9,4 | 37,5

18 | ДВАТ “Шахта “Октябрський Рудник” | 93 | 38,6 | -6,7 | 20,9

19 | ДВАТ “Шахта ім. Челюскінців” | 98 | 36,1 | -5,4 | 35,2

20 | ДВАТ “ДП “Ш/У Шахтарське-Глибоке” | 100 | 35 | -20,1 | 19,6

Встановлено, що на ефективність роботи вугільних підприємств впливає не тільки знос основних фондів, але й не відповідні сучасним методам управління менеджмент і маркетинг, а також відсутність висококваліфікованих управлінських кадрів. На тих підприємствах, де маркетинг не відповідає сучасним вимогам, або зовсім відсутній, його роботу виконують посередники. Реалізуючи вугілля через посередників, шахти недоодержують 400-600 млн.грн. у рік. Запропоновано шляхи удосконалення управління ДВАТ і методи підготовки сучасних фахівців.

В останнє десятиліття обговорення проблем корпоративного управління, як у розвинутих, так і в країнах, що розвиваються, помітно активізувалося у зв'язку із створенням зони євро і скасування маси обмежень на вільний перелив капіталу не тільки в Європі, але й у Латинській Америці. Ці й інші обставини представляють нові вимоги до корпоративного управління.

У роботі розглянуто задачі корпоративного управління, роль держави, як великого корпоративного власника. Зроблено узагальнення понять корпоративного управління. Рекомендовано використовувати в діяльності акціонерних товариств принципи корпоративного управління, пропоновані Організацією Економічного Співробітництва і Розвитку.

У підрозділі 3.2. “Формування великих корпоративних структур як необхідна умова соціально-економічного розвитку Донецького регіону” розкрито роль великих корпоративних структур, їх місце, значення і перспективи розвитку. Важливою особливістю Донецького регіону є те, що в ньому переважають великі корпоративні структури, діяльність яких впливає на хід соціально-економічних процесів. Виявлено, що, єдиного параметра визначення великої корпоративної структури (великого підприємства) в Україні немає. Відповідно до Господарського кодексу України, визначення “велике підприємство” не завжди відповідає трактуванню великого підприємства різних організаційно-правових форм господарювання. Автором розроблено рекомендації єдиного параметра визначення великого підприємства (великої корпоративної структури). Запропоновано внести доповнення в Господарський кодекс України щодо визначення великого підприємства.

Встановлено, що формування великих корпоративних структур здійснюється двома способами: шляхом приватизації державного майна і на основі приватного капіталу. У Донецькому регіоні функціонують підприємства усіх форм власності. В області зареєстровано 8738 приватизованих підприємств, з яких 912 є великими корпоративними суб'єктами (акціонерними товариствами відкритого чи закритого типу). У промисловості регіону функціонує 838 підприємств, з яких – 613 є недержавними, що складає 73,1%. Серед підприємств корпоративного сектора економіки швидкими темпами розвиваються корпорації, створені не в процесі приватизації державного майна.

В роботі науково обґрунтовано провідну роль великих корпоративних структур в регіоні. Як правило, вони є “градообразуючими”, що накладає на них додаткову відповідальність перед мешканцями міста і регіону.

Досліджено також світовий досвід по формуванню великих корпоративних структур. Встановлено, що їхня роль щорічно зростає. Створюються нові форми господарювання, такі як транснаціональні корпорації. На їх частку приходиться понад ? світового валового продукту. Річний оборот цих компаній складає близько 6 трлн. доларів. Держава всіляко сприяє їхньому становленню, і особливо тим структурам, що виходять на міжнародний ринок.

Українська промислова політика часом йде не в руслі світових економічних тенденцій. Дроблення великих цілісних виробничих комплексів в процесі приватизації є недоцільним, бо тільки великі корпоративні структури є найбільш стійкими до економічних потрясінь. Це шлях до дрібнотоварного виробництва і крок назад від світових тенденцій. Запропоновано законодавчо заборонити дроблення великих цілісних виробничих комплексів, а формувати великі корпоративні структури методом злиття і обміном акціями.

Перехід до ринкового господарювання в регіоні ускладнився комплексом специфічних для області соціальних проблем. Встановлено, що в регіоні вирішити соціальні проблеми, що нагромадилися, можливо тільки в сфері матеріального виробництва, і, в першу чергу, ефективним функціонуванням великих корпоративних структур, тому що від їхнього стану залежить і поповнення бюджету, і забезпечення зайнятості населення. Сприяти соціально-економічному розвитку регіону покликана Програма “Донецька область – 2010”.

У підрозділі 3.3. “Модифікація структури акціонерного капіталу – шлях до підвищення ефективності функціонування акціонерних товариств” проаналізовано сучасний стан акціонерної власності, її вплив на корпоративне управління, розглянуто шляхи подальшого їх розвитку. На ефективне функціонування корпоративних структур великий вплив становлять методи корпоративного управління. Основним чинником ефективності управління є структура акціонерного капіталу. Розглянуто структуру акціонерного капіталу в розвинутих країнах і його вплив на ефективне функціонування корпоративних структур. Встановлено, що в другій половині ХХ століття в розвинутих країнах відбулася модифікація акціонерного капіталу при сприянні держави. Становлення моделі корпоративного управління в зарубіжних країнах відбувалося за принципом деякого “консенсусу” між державою, бізнесом і організованою в профспілки робочою силою. У той час власники капіталу зрозуміли, що дійти згоди між працею і капіталом через виплату заробітної плати робітнику неможливо. Необхідно поділятися з робітниками капіталом. Був знайдений і механізм – через продаж акцій робітникам. Робітники-власники акцій ставали співвласниками не тільки капіталу, але й прибутку. Таким чином, між працею і капіталом був знайдений консенсус. Державі такий варіант також вигідний, тому що вона зацікавлена в соціальному благополуччі громадян і в їхньому спокої. Держава через законодавчі акти всіляко сприяла і заохочувала такий розподіл капіталу.

У США для залучення робітників в акціонерний рух була розроблена Програма ESOP (програма розвитку акціонерної власності робітників та службовців). Отримані акції робітники передають у довірче управління пенсійним фондам, що представляють їхні інтереси і здійснюють контроль над управлінням корпорації. Програма ESOP використовується у понад 70 країнах світу, крім того, вона знайшла широке застосування, як метод приватизації, в Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині й інших країнах.

Для структури акціонерної власності в Україні (рис.1) і Донецькому регіоні (рис.2) характерне те, що акції “розпилені” серед робітників. Робітники не можуть орієнтуватися в тонкостях управління акціонерним товариством. Повновладним хазяїном є адміністрація, що володіє набагато меншим пакетом акцій, чим робітники. Безконтрольність діяльності адміністрації (правління) приводить до зловживань, корупції, зниженню ефективності функціонування акціонерного товариства, банкрутству.

Рис. 1. Структура акціонерної власності в Україні

Рис. 2. Структура акціонерної власності в Донецькому регіоні

(на момент реєстрації ВАТ)

Пропонується модифікувати акціонерну власність шляхом передачі акцій робітників у довірче управління пенсійним фондам з метою підвищення ефективності функціонування акціонерних товариств.

Науково обґрунтовані пропозиції і рекомендації з удосконалення функціонування корпоративних структур в регіонах України дадуть можливість зробити крок уперед у розвитку корпоративного руху.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження теоретичних, методичних і прикладних положень щодо формування і функціонування корпоративних структур в економіці регіону дозволило одержати елементи теоретичного, практичного і наукового характеру. Основні з них полягають у наступному:

1. У результаті проведеного аналізу теоретичних основ формування корпоративних структур в економіці регіону, встановлено, що: а) в сучасній науковій економічній літературі відсутнє єдине поняття “регіон” і “регіональна економіка”. Запропоновано авторське визначення поняттю “регіон” і “регіональна економіка”, їхній взаємозв'язок і взаємозумовленість у контексті забезпечення розширеного відтворення; б) складовою частиною корпоративної структури є акціонерне товариство, акціонерна компанія і корпорація. Проаналізовано їхню подібність і розходження, встановлено, що, відповідно до українського законодавства, їх можна трактувати як синоніми; в) зроблено класифікацію підприємств по організаційно-правових формах господарювання в Донецькому регіоні й Україні на базі статистичних даних і визначено, що корпоративний сектор є провідним. В економіці Донецького регіону головну роль грають великі корпоративні структури – акціонерні товариства.

2. Аналізуючи світовий досвід створення і функціонування корпоративних структур, визначено, що в розглянутих країнах корпоративному сектору належить провідна роль. Існує різноманіття варіантів формування корпоративних структур (акціонерних товариств), які запропоновано використовувати для розвитку корпоративного руху в Україні і Донецькому регіоні. Досліджуючи формування акціонерних товариств у процесі приватизації, відзначено, що в зарубіжних країнах, як правило, приватизуються нерентабельні і збиткові підприємства. В Україні процес приватизації здійснюється за планом, приватизуються, насамперед, високорентабельні підприємства.

3. З кожним роком у результаті приватизації державний сектор економіки зменшується, а недержавний збільшується. Єдиного підходу до визначення питомої ваги державного сектора в економіці країн не існує. Уведено нове поняття – “достатність частки державного сектора” в економіці країни і визначено його критерії. Приватизація великих підприємств ускладнюється тим, що вони, як правило, є монополістами. Пропонується нове трактування монополії, що може стати основою для внесення змін в Антимонопольне законодавство.

4. Аналізуючи досвід формування і функціонування моделей корпоративного управління в промислово розвинутих країнах, встановлено, що у світовій практиці розрізняють три моделі корпоративного управління – американську, німецьку і японську. Найбільш