ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ТАРХАН Ленуза Запаївна

УДК 378.147:687.0

МАКЕТНО-ГРАФІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ

ЯК ЗАСІБ ВИВЧЕННЯ

ТЕХНОЛОГІЇ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ

МАЙБУТНІМИ ІНЖЕНЕРАМИ-ПЕДАГОГАМИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті

імені М.П. Драгоманова, м. Київ, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Сидоренко Віктор Костянтинович,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, м. Київ, завідувач

кафедри трудового навчання та креслення.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Лісова Світлана Валеріївна, Міжнародний університет

“РЕГІ” імені Степана Дем’янчука, м. Рівне,

декан факультету довузівської підготовки

та післядипломної освіти;

кандидат педагогічних наук, старший науковий

співробітник, член-кореспондент АПН України

Радкевич Валентина Олександрівна,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти

АПН України, м. Київ, завідувач відділу

дидактики професійної освіти.

Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль.

Захист відбудеться 27 листопада 2002 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “23” жовтня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. З проголошенням незалежності Україна стала на шлях розвитку науки та освіти в національних інтересах. Докорінне реформування системи освіти закладає основи національного відродження на підґрунті державності та демократизації суспільства.

Національна система освіти має забезпечувати формування творчої, фізично і морально здорової особистості, створювати умови для як найповнішого розкриття її здібностей, задоволення найрізноманітніших освітніх потреб. На сучасному етапі розвитку економіки України, що характеризується посиленням вимог до підготовки кадрів для промисловості, аграрного сектора, сфери обслуговування, постійним оновленням переліку професій і необхідністю перекваліфікації працівників, стає обґрунтованою потреба вдосконалення підготовки викладачів для професійно-технічних навчальних закладів. Це, у свою чергу, зумовлює посилення вимог до їх інтелектуальних і моральних якостей, фахової підготовки і культурного рівня.

Задоволення сучасних і перспективних потреб ринку праці в кваліфікованих, конкурентоспроможних працівниках, які мають широкий політехнічний кругозір, професійну мобільність, високу загальну і виробничу культуру, розглядається як одна із головних цілей професійно-технічної освіти в умовах сьогодення. Її досягнення потребує підготовки для всіх освітньо-виховних систем, педагогів нової генерації ініціативних, творчих, здатних швидко переорієнтовувати свою професійну діяльність залежно від динамічних потреб ринку праці, самостійно обирати і забезпечувати ефективні напрями професійної підготовки.

Соціально-педагогічні аспекти проблеми підготовки і перепідготовки інженерно-педагогічних кадрів висвітлено в працях П.Р. Атутова, С.Я. Батишева, В.В. Блюхера, М.П. Глушко, Т.Є. Зборовського, Г.А. Карпової, А.І. Ложкіна, А.І. Пастухова та інших дослідників. Загальні психолого-педагогічні проблеми інженерно-педагогічної освіти розглянуто зокрема в працях Е.Ф. Зеєра, Н.В. Кузьміної, Т.В. Кудрявцева, П.І. Підкасистого. У багатьох публікаціях з даної проблеми головну увагу приділено питанням змісту, методів навчання і виховання студентів. Питання підготовки педагогів, розвитку їх професійних умінь відображені в дослідженнях О.А. Абдуліної, А.М. Алексюка, С.І. Архангельського, В.І. Бондаря, А.І. Дьоміна, В.І. Євдокимова, І.А. Зязюна, В.Г. Кременя, С.В. Лісової, О.Г. Мороза, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєвої, В.О. Сластьоніна, Д.О. Тхоржевського, О.І. Щербак та інших учених.

Водночас аналіз проведених останнім часом досліджень теорії і методики професійної освіти засвідчує існування великого кола проблем, пов’язаних з окремими сферами виробничої діяльності. Практично залишилися поза увагою дослідників питання професійної підготовки викладачів для професійно-технічних училищ швейного профілю. Виконано незначну кількість методичних і дослідницьких робіт з питань формування професійних здібностей працівників масових спеціальностей швейного виробництва (Л.І. Денисенко, Н.П. Знамеровська, Т.А. Сиротенко, Л.Н. Хоменко). При цьому відсутні дослідження з методики професійного навчання інженера-педагога для професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю.

Необхідність у проведенні таких досліджень очевидна. В останні десятиріччя істотно змінилася всі ланки виробництва у легкій промисловості. Впроваджено автоматизацію моделювання і конструювання одягу; спеціалізацію швейного обладнання з автоматичним мікропроцесорним керуванням; автоматизацію транспортних систем з адресним подаванням напівфабрикатів на робочі місця; автоматизацію розкрійних комплексів на основі маніпуляторів-комплектувальників крою. У зв’язку з постійним оновленням технічного оснащення швейних підприємств, впровадженням нових високоефективних технологій та нетрадиційних матеріалів, а також новими формами господарювання виникла потреба у висококваліфікованих працівниках з високим рівнем професійної мобільності та творчої ініціативи.

Аналіз практичного досвіду підготовки робітників легкої промисловості в Україні виявив суперечності між зростаючими вимогами виробництва і рівнем кваліфікації кадрів. Отже, необхідно значно вдосконалити підготовку робітників швейного виробництва у професійно-технічних навчальних закладах, підвищити ефективність навчально-виховної роботи, застосовувати сучасні педагогічні технології. Розв’язання цих завдань багато в чому залежить від рівня кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів, їх компетентності і майстерності, пошуку нових форм і методів викладання, використання нетрадиційних методів навчання.

Знання виробничих процесів, різних технічних та технологічних явищ, уявлення про принцип і структуру організації виробництва базується на розвитку технічного мислення і пов’язане з необхідністю методичного забезпечення графічної підготовки спеціалістів з урахуванням їх фаху. Це зумовлює необхідність достатньо високого рівня графічної грамотності викладачів, їхнього бажання досягти високого рівня процесу навчання.

Викладене вище обумовило вибір теми дисертаційного дослідження “Макетно-графічне моделювання як засіб вивчення технології швейних виробів майбутніми інженерами-педагогами”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і належить до наукового напряму “Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки вчителів” (№ 0198U001733). Тема дисертації затверджена вченою радою Кримського державного індустріально-педагогічного інституту (протокол № 7 від 26.12.1999 р.) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 25.09.2001 р. ).

Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки інженера-педагога швейного профілю у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження – методика макетно-графічного моделювання у вивченні технології швейних виробів майбутніми інженерами-педагогами.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування, розробка і експериментальна перевірка методики вивчення технології швейних виробів, на основі використання макетно-графічних засобів.

Концептуальні ідеї дослідження. В основу дослідження покладено ідею багаторівневої побудови професійної підготовки фахівців для легкої промисловості, обґрунтування якої зумовлюється новими підходами до визначення змісту й форм навчання в інженерно-педагогічних навчальних закладах, перспектив розвитку високотехнологічного швейного виробництва і вимог стандартів до якості професійної підготовки. Для системи професійної освіти швейного профілю доцільно створити спеціальну структуру навчання зі зміною характеру професійної підготовки, реалізацією нових форм і методів вивчення спеціальних дисциплін в інженерно-педагогічних вищих навчальних закладах, забезпеченням взаємозв’язку навчальних дисциплін, оптимальними навчальними планами і освітньо-професійними програмами.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що технологічна підготовка майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю буде результативною, якщо: здійснюватиметься поетапно, що визначається двокомпонентною структурою формування професійних знань (загальнопрофесійних і спеціальних); в основу формування технологічних знань та умінь покладатиметься об’ємно-графічна інтерпретація конструктивних елементів швейних виробів з використанням макетно-графічних засобів для вивчення технології виготовлення одягу і процес його здійснення на основі модульно-рейтингового підходу.

Мета і гіпотеза зумовили постановку основних завдань дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Методологічною основою дослідження є філософські положення теорії й практики пізнання й перетворення дійсності; взаємозв’язок теоретичної і практичної діяльності; діалектичний зв’язок об’єктивних факторів формування і розвитку особистості; цілісність, прогностичність та інтегрованість змісту підготовки майбутніх кваліфікованих робітників; принципи об’єктивно-діяльнісного підходу до створення ефективної навчально-виховної системи професійної підготовки робітників; ідеї сучасних концепцій професійної освіти і нових педагогічних технологій; теорії особистості й особливостей її розвитку в процесі виробничої діяльності.

Теоретичну основу дослідження становлять положення й висновки, що стосуються:

філософії професійної освіти (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень та ін.);

-

-

-

-

Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети дослідження і перевірки гіпотез використовувався комплекс методів дослідження: – теоретичних: вивчення сучасних теоретичних концепцій змісту професійної освіти і процесу навчання; вивчення навчально-нормативної документації, психолого-педагогічної та методичної літератури; аналіз практичних робіт студентів; порівняльний аналіз; моделювання професійної діяльності; – емпіричних: спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю студентів, анкетування, опитування, тестування, бесіди зі студентами та викладачами, педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий) та наступний аналіз і узагальнення його результатів з використанням методів математичної статистики.

Дослідження здійснювалося протягом 1992-2002 років в три етапи.

Перший етап (1992-1995 рр.) включав вивчення педагогічної, психологічної, методичної і спеціальної літератури з проблеми дослідження. Вивчалися навчальні плани і програми, аналізувався і узагальнювався досвід викладачів професійно-технічних училищ, підготовки спеціалістів швейної промисловості в технологічних вищих навчальних закладах. На цій основі було сформульовано робочу гіпотезу, мету і завдання дослідження, відпрацьовано методику теоретичного і експериментального дослідження.

На другому етапі (1995-1998 рр.) з’ясовувався реальний стан досліджуваної проблеми на практиці, виявлялася специфіка підготовки інженерів-педагогів швейного профілю. Розроблено і експериментально перевірено на доступність методику вивчення технології швейних виробів з використанням макетно-графічних засобів. На цьому етапі проводився констатуючий експеримент, узагальнювалися його результати та здійснювалася підготовка до формуючого експерименту.

На третьому етапі (1998-2002 рр.) проведено формуючий експеримент. Здійснювалася перевірка ефективності формування технологічних знань та умінь студентів та учнів у професійно-технічних навчальних закладах на основі запропонованої методики макетно-графічного способу вивчення технології швейних виробів. Проводилися експертні оцінки дослідження, уточнення змісту навчальних програм, методичних рекомендацій, оформлення дисертаційного дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася у професійно-технічних училищах №№ 22 і 38 м. Сімферополя, Кримському державному індустріально-педагогічному інституті, Українській інженерно-педагогічній академії та Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. Всього дослідженням було охоплено: 487 учнів ПТУ, 491 студент вищого навчального закладу, 27 викладачів спеціальних дисциплін та 31 майстер виробничого навчання.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтовано завдання професійної діяльності інженера-педагога швейного профілю, його функції, визначено зміст їх компонентів. Визначено вимоги до змісту професійної підготовки інженера-педагога з урахуванням технічних досягнень у швейному виробництві і на цій основі проведено відбір і систематизацію навчального матеріалу. На основі структурно-логічного аналізу змісту професійної підготовки визначено вимоги до знань і вмінь інженера-педагога швейного профілю. Визначено місце образних компонентів у створенні уявлень про конструктивні елементи швейних виробів та розроблено систему макетно-графічних засобів наочності. Вдосконалено методику вивчення курсу “Технологія швейних виробів” на основі макетно-графічного моделювання. Подальшого розвитку дістали підходи до розробки навчально-методичної документації для професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю.

Теоретичне значення дослідження полягає в: уточненні місця і ролі макетно-графічного моделювання у процесі вивчення курсу технології швейних виробів; виявленні рівнів розвитку просторової уяви студентів та учнів за допомогою макетно-графічних засобів; визначенні критеріїв і показників сформованості знань та вмінь, необхідних як для педагогів, так і для інженерів.

Практичне значення дослідження полягає у розробці методики вивчення технології швейних виробів з використанням макетно-графічних засобів у професійній підготовці інженера-педагога швейного профілю.

Обґрунтовані у процесі дослідження вимоги до функцій, знань та вмінь інженера-педагога можуть стати основою для розробки його освітньо-кваліфікаційної характеристики та подальшого вдосконалення професійної підготовки. Окремі результати дослідження можуть бути використані у процесі створення навчально-методичних посібників, засобів навчання, написання підручників для професійно-технічної та вищої школи. Їх можуть використовувати викладачі інженерно-педагогічних ВНЗ, інститутів післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників.

Результати дослідження впроваджено у Кримському державному індустріально-педагогічному інституті (довідка № 01-08/790 від 03.12.01), в Українській інженерно-педагогічній академії (довідка № 103-01-05 від 18.12.01), у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова (довідка № 04-10/637 від 21.05.02 ), у Сімферопольському ПТУ № 38 (довідка № 382 від 15.10.02).

Особистий внесок автора дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні основних ідей та теоретичних положень досліджуваної проблеми; розробці та науковому обґрунтовані нового макетно-графічного засобу вивчення технології швейних виробів; створенні методики вивчення технології швейних виробів з використанням макетно-графічних засобів і впровадженні модульно-рейтингового підходу до контролю знань та вмінь студентів і учнів; у безпосередній організації та проведенні дослідно-експериментальної роботи; створенні навчального плану спеціальності “Професійне навчання” профілю “Конструювання, моделювання, та дизайн одягу” для інженерно-педагогічного факультету Кримського державного інженерно-педагогічного інституту.

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень дослідження; використанням методів, які відповідають меті і завданням дисертаційної роботи; аналізом результатів експериментальної роботи за допомогою методів математичної статистики, яке підтвердилися на статистично значущому рівні; ефективністю розробленої методики формування технологічних знань і вмінь.

На захист виносяться:

1.

2.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження оприлюднювалися і пройшли обговорення на Міжнародних і Всеукраїнських конференціях у м. Сімферополь (1999, 2000 рр.), м. Ялта (1999, 2000 рр.), м. Кривий Ріг (2000 р.), м. Київ (2001 р.), Республіканських семінарах заступників директорів ПТУ з навчальної роботи, викладачів спеціальних дисциплін і майстрів виробничого навчання професійно-технічних училищ швейного профілю у м. Сімферополь (1998, 2001 рр.). Стан і наслідки дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри трудового навчання та креслення Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (1998 – 2002 рр.), та інженерно-педагогічного факультету Кримського державного індустріально-педагогічного інституту.

Результати дослідження в різних формах були використані автором у ході занять на інженерно-педагогічному факультеті Кримського державного індустріально-педагогічного інституту. Окремі результати дослідження враховано у навчальних програмах і використано у навчально-методичних посібниках та методичних розробках автора дисертаційної роботи.

Публікації. Основні положення та результати дослідження викладені в 11 публікаціях, з них 10 написано без співавторів, у тому числі: 4 наукові статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 5 публікацій у збірниках наукових праць, 2 статті у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску – 3,1 авторських аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (189 найменувань, з них одне іноземною мовою), 3-х додатків на 27 сторінках. Робота включає 7 ілюстрацій на 6 сторінках і 15 таблиць на 18 сторінках. Загальний обсяг роботи – 237 сторінок комп’ютерного тексту, з яких основна частина – 194 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу і основні завдання, методи дослідження, методологічні й теоретичні основи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів роботи, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, викладено відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні передумови підготовки інженера-педагога швейного профілю” – розкрито історичний досвід та сучасний стан підготовки працівників для швейного виробництва; обґрунтовано структуру професійної діяльності інженера-педагога швейного профілю та визначено обсяг знань і вмінь, якими він повинен володіти; визначено місце образних компонентів у структурі професійної діяльності працівника швейного виробництва.

У дисертації на основі всебічного аналізу літературних джерел , архівних документів та інших матеріалів висвітлено становлення та розвиток швейної галузі. Показано, що під впливом технічного прогресу неухильно зростали вимоги до професійно-кваліфікаційної структури та змісту підготовки працівників цієї сфери. Проблеми створення науково-технічних основ швейного виробництва та підготовки для неї кадрів було обговорено на ІХ Всесоюзному з’їзді швейників у 1929 році. Саме з цієї події і розпочалася історія підготовки кадрів для швейної промисловості. У цей період було створено перші навчальні заклади з підготовки інженерно-технічних працівників.

У першій половині ХХ століття швейне виробництво пройшло великий та складний шлях розвитку, перетворившись з дрібного кустарного промислу на розвинену механізовану галузь легкої промисловості. Поряд із масовим фабричним виробництвом сформувалася величезна мережа підприємств, які виготовляли одяг за індивідуальними замовленнями населення.

Підготовка працівників для швейної промисловості у сучасних умовах ведеться за різними освітніми рівнями: від робітника до інженера. Кожний рівень має свої завдання і висуває вимоги, які визначають функціональні обов’язки працівника. Підготовка кваліфікованих робітників (швачок, кравців, закрійників та ін.) традиційно здійснюється у системі професійно-технічної освіти. У дисертації наведені факти, які свідчать, що мережа підприємств швейної галузі неухильно зростає, вони поступово інтегруються із зарубіжними виробництвами. Це, у свою чергу, потребує постійного оновлення переліку професій і необхідності підвищення та перекваліфікації працівників. Тому стає актуальним удосконалення підготовки викладачів системи професійної освіти.

Здійснений аналіз нормативних, навчально-методичних документів показав відсутність науково-теоретичних основ підготовки інженерів-педагогів швейного профілю. Їх епізодичне навчання здійснювалося на основі емпіричних підходів.

Сучасні загальні концептуальні положення підготовки інженерів-педагогів були розроблені на початку 90-х років, коли інженерно-педагогічна освіта України стала на шлях самостійного розвитку. Виходячи з концептуальних основ розвитку інженерно-педагогічної освіти в Україні (С.Ф. Артюх, С.П. Бочарова, О.Е. Коваленко, В.І. Лобунець), у дисертації обґрунтовано, що професійна діяльність інженера-педагога швейного профілю має включати два самостійних і водночас взаємопов’язаних компоненти – інженерний і педагогічний. Ці компоненти зумовлюють специфіку підготовки інженера-педагога.

На основі аналізу змісту навчально-виробничої діяльності інженера-педагога визначено провідні функції інженера-педагога швейного профілю.

У процесі дослідження на основі функціонального аналізу спеціальних дисциплін було виокремлено системоутворюючий курс – “Технологія швейних виробів”, який формує наукові основи для профілюючих курсів “Конструювання швейних виробів”, “Матеріалознавство”, “Обладнання швейного виробництва”. Зв’язки виокремленого нами основного курсу з іншими навчальними дисциплінами циклу забезпечують формування системи профільних професійних знань та вмінь.

У дисертації розкриті функції технолога як основної інженерної професії у швейному виробництві. Показано, що завдяки розумові діяльності інженера-технолога створюється виробничо-технічна документація, що передбачає роботу з графічними документами, на основі яких забезпечується технологія виготовлення швейних виробів, як одну з головних і трудомістких функцій.

На конкретних прикладах у дослідженні показано, що сучасні швейні вироби мають складну просторову-конструктивну будову, і тому вивчення технології їх виготовлення повинно ґрунтуватися на розвинутій просторовій уяві та образному мисленні. В основу діяльності спеціалістів швейної галузі покладено відповідні знання та вміння створювати образи і оперувати ними. Тому поетапна розробка документації не можлива без образного уявлення кожного елемента процесу. І кожна операція має бути представлена в образах подумки для передачі у вигляді словесного викладу і схематичного зображення.

У розділі показано, що у ході виконання складних операцій, пов’язаних з багатошаровістю деталей швейних виробів, певним взаємозв’язком і послідовністю з’єднання їх елементів, учні профтехучилищ та студенти відчувають труднощі через недостатньо розвинуті просторову уяву та здатність образно мислити. Ми переконані, що вільне оперування просторовими образами є тим вмінням, яке об’єднує різноманітні види навчальної та трудової діяльності як одна із професійно важливих якостей спеціаліста швейного виробництва.

Проведений у процесі дослідження констатуючий експеримент довів, що у більшості студентів (близько 84 %) цей рівень низький. Тому виникла потреба розробити методику, яка забезпечувала б належний рівень засвоєння студентами знань та вмінь , створення образів і оперування ними.

Нами обґрунтовано, що супровід інструкційно-технологічних карт макетами деталей і вузлів складної обробки швейних виробів дозволяють краще сприймати і розуміти технологічну операцію, дають можливість легко включатися у процес їхнього створення і наступного виконання.

Виконаний у дисертації аналіз різновидів відомих графічних засобів і процесів створення на їх основі образів технічних об’єктів дав підставу запропонувати принципово новий вид засобів наочності, властивих технології швейних виробів – макетно-графічних моделей. Під макетно-графічною моделлю ми розуміємо наочний засіб, що являє собою поєднання умовно-об’ємного зображення вузла швейного виробу, яке дає уявлення про його формі, функції та дозволяє виконати його графічне зображення на площині.

У другому розділі – “Процес професійної підготовки інженера-педагога швейного профілю” – обґрунтовано основи теоретичного навчання і методика макетно-графічного моделювання у процесі вивчення технології швейних виробів, розкрито організацію та хід експериментальної роботи.

Важливою умовою оволодіння знаннями та вміннями з технології швейних виробів є тісне поєднання образу, слова та дії. Це забезпечує глибоке розуміння учнями та студентами навчального матеріалу, виявлення існуючих у ньому зв’язків та відношень. Макетно-графічне вивчення спеціальних дисциплін передбачає наявність у людини розвиненої просторової уяви – важливої особливості інтелекту, яка є структурним компонентом розумової діяльності під час розв’язання завдань різних видів. Вільне оперування просторовими образами є тим вмінням, яке об’єднує різноманітні види навчальної та трудової діяльності. Таке вміння одна із професійно важливих якостей спеціаліста швейного виробництва.

На етапі констатуючого експерименту для визначення рівня сприйняття схем найпростішого шва, було проведено діагностику рівня розвитку просторової уяви. Пропонувалося визначати зображення його перерізу.

Підсумки діагностичного тестування показали низький рівень просторової уяви та абстрактного мислення студентів першого курсу (табл. 1).

Розвиток просторової уяви визначив методику введення макетних елементів для вивчення графічних зображень у технології швейних виробів.

Аналіз технічної та технологічної документації швейного виробництва, дав підставу називати елементи запропонованої нами наочності, макетами, а процес їх створення – макетуванням. Одне з найважливіших завдань, яке вирішується за допомогою макетування, – розвиток у студентів та учнів навичок об’ємно-просторового моделювання.

Таблиця 1

Результати діагностування

Навчальний

рік | Кількість питань тесту | Рівні виявлення просторової уяви | Кількість студентів | %

1996 1997 | 0-7

8-10

11-13

14-15 | Низький

Середній

Високий

Дуже високий | 11

9

4

3 | 40.7

33.3

14.8

11.2

1997 1998 | 0-7

8-10

11-13

14-15 | Низький

Середній

Високий

Дуже високий | 10

11

5

3 | 34.5

37.9

17.3

10.3

1998 1999 | 0-7

8-10

11-13

14-15 | Низький

Середній

Високий

Дуже високий | 12

9

3

2 | 46.1

34.6

11.6

7.7

Обґрунтовано мету виконання макета – активізувати образне мислення студента і учня, допомогти йому абстрагувати матеріальний об’єкт, виконати його графічне зображення. Макет – це проект, етап роботи з характерними операціями, прийомами, обладнанням. Він має давати точне уявлення про майбутній вузол, бути зрозуміло побудованим і грамотно виконаним. Запропонований нами алгоритм виготовлення макета помагає студентам виконувати його поетапно – за технологічно неподільними операціями відповідно до послідовності виготовлення (розмічання місця розміщення кожної конкретної деталі з’єднання деталей вивертання з’єднаних деталей закріплення деталей). Під неподільною операцією ми розуміємо технологічну операцію, що виконується у вигляді суцільної дії, яку недоцільно поділяти на окремі трудові елементи.

У розділі розкрито розроблену нами методику вивчення найбільш складної теми – обробка прорізної кишені на основі макетно-графічних засобів. Різноманітність кишень, способів їх обробки з урахуванням виду тканини, прикладних матеріалів ускладнює вивчення та засвоєння технологічної обробки. Механічне запам’ятовування і відтворення схеми розрізу веде до великої кількості помилок: порушується взаємодія і взаємозв’язок деталей; вказані шви не виконують з’єднань; краї, зрізи, згини не відповідають дійсності тощо.

У досліджені детально розкрито, як макет дає змогу студентам та учням уявити розміщення деталей виробу, побачити і зрозуміти їх з’єднання, допомагає знайти правильне розміщення, характер, пропорції, форму і розміри частин. Після першого ж використання макетно-графічних засобів для вивчення швів, як показано у дослідженні, різко підвищується рівень засвоєння технологічних знань та вмінь. Важливими у процесі виконання і вивчення макетів, є позитивні емоції. Їх відчувають студенти і учні від досягнення, на перший погляд простим шляхом, досить складного елемента вивчення: схеми розрізу деталі виробу.

Розробляючи методику макетно-графічного способу вивчення курсу “Технологія швейних виробів”, ми ґрунтувалися на таких дидактичних вимогах:

-

-

-

-

-

Запропонована нами методика вивчення технології швейних виробів з використанням макетно-графічних елементів передбачає оволодіння учнями не тільки теоретичними знаннями, ай практичними вміннями та навичками. Вона закладає основу для подальшого алгоритмування вивчення технології виготовлення швейних виробів.

У дисертації розкрито умови здійснення педагогічного процесу, які забезпечують реалізацію дидактичних основ використання макетно-графічних засобів під час вивчення спеціального курсу “Технологія швейних виробів”: бажання самого викладача досягти високого рівня процесу навчання; відсутність можливості пояснити іншим способом; достатньо високий рівень графічної грамотності викладача (вміння забезпечити ідею використання макетно-графічних засобів технічними способами); відповідність макетно-графічних засобів навчально-пізнавальним можливостям студентів; прагнення до активізації пізнавальної діяльності студентів.

Виходячи із специфіки організації навчальної діяльності студентів, спрямованої на засвоєння курсу “Технологія швейних виробів”, його було поділено на модулі – частини теоретичного, практичного і дослідницького характеру з відповідними системами навчально-пізнавальної діяльності, інформаційно-методичного забезпечення, діагностики і контролю навчального процесу. У дисертації показано, що особливої уваги при застосуванні макетно-графічних засобів для вивчення технології швейних виробів вимагають питання контролю успішності студентів. З цією метою ми використовуємо модульно-рейтингову систему навчання. Автором розроблено критерії оцінювання глибини засвоєння теоретичних знань та вмінь графічно зображувати схеми і перетини деталей і вузлів. Рейтинг студента з дисципліни складається з суми балів за всі модулі (табл. 2).

Експериментальна частина дослідження була спрямована на виявлення ефективності використання макетів і макетування для формування професійної грамотності під час вивчення технології швейних виробів як основної фундаментальної дисципліни у підготовці інженера-педагога швейного профілю.

Таблиця 2

Організаційна структура модульно-рейтингової системи вивчення

розділу “Технологічна обробка виробу”

№ п/п

шифр модуля | Навчальні блоки: тема - модуль | Студенту необхідно

знати і вміти | Форми навчально-пізнавальної діяльності і контроль | К-сть балів (?=100 балів)

1 | 2 | 3 | 4 | 5

1 – A | Машинні шви | Зображувати шви та їх перети-ни з лицьового та виворітного боку, називати, позначати ТУ | Самостійна робота аналітичного хара-ктеру, тестування | 15 балів

2 – B | Прорізні кишені | Зображувати схеми розрізів і перетинів, позначати деталі, шви, називати їх, за назвами способів обробки вносити зміни в зображення, складати алгоритм обробки | Усне опитування, письмова робота, спостереження, бесіди, самостійна робота, контрольна робота | 20 балів

3 – C | Кишені у шві | Зображувати схеми розрізів, позначати деталі і шви, називати особливості місць розташування, вносити зміни до схем, складати алгоритм обробки | Усне опитування, письмова робота, спостереження, самостійна робота, контрольна робота | 15 балів

4 – D | Внутрішні кишені | Зображувати схеми розрізів, позначати деталі і шви, вміти класифікувати їх, вносити зміни способів обробки в зо-браження, складати алгоритм | Усне опитування, письмова робота, спостереження, самостійна робота, контрольна робота | 15 балів

5 – E | Застібки | Зображувати схеми розрізів і перетинів, позначати деталі і шви, називати їх, визначати конструктивні особливості, види і назви застібок, складати алгоритм виготовлення | Усне опитування, програмоване опи-тування, спостере-ження, письмова самостійна робота, контрольна робота | 15 балів

6 – F | Коміри | Зображувати схеми розрізів і перетинів, називати деталі і доповнення, визначати конст-руктивні особливості, скла-дати алгоритм виготовлення | Безмашинне опитування, само-стійна робота, спо-стереження, конт-рольна робота | 10 балів

7 – G | Рукави | Зображувати схеми розрізів і перетинів, називати способи обробки, деталі і шви, складати алгоритм виготовлення | Усне опитування, письмове опиту-вання, самостійна, контрольна робо-та, спостереження | 10 балів

Під час експерименту забезпечувалися необхідні умови для вивчення технології швейних виробів в експериментальних групах за допомогою макетно-графічних засобів. Всі заняття проводилися за розробленою нами навчальною програмою.

Серед завдань, які реалізовувалися у процесі першого етапу формуючого експерименту, було визначення рівнів знань і вмінь студентів, які давали їм змогу застосовувати теоретичні основи і положення спеціальних предметів на практиці.

Таблиця 3

Показники засвоєння знань і вмінь студентів

у процесі експерименту

Модулі | 1 – А | 2 – В | 3 – С | 4 – D | 5 – Е | 6 – F | 7 – G

Е Г (%) | 74,8 | 76,3 | 79,4 | 84,9 | 78,5 | 83,3 | 79,7

К Г (%) | 64,5 | 62,2 | 63,3 | 69,0 | 69,0 | 67,5 | 70,6

+ - | 10,3 | 14,1 | 16,1 | 15,9 | 9,5 | 15,8 | 9,1

Для з’ясування рівня сформованості знань та вмінь, ефективності використання макетно-графічних засобів під час вивчення технології швейних виробів в експериментальних групах нами проведено компонентний аналіз контрольних робіт за модулями. Цей метод показав кількісну і якісну інтерпретацію опанування змісту предмета, визначив рівень і критерії засвоєння знань. Відбір змісту контрольних робіт ми проводили з урахуванням завдань згідно з програмою експериментальної роботи – використання макетно-графічних засобів у процесі вивчення спеціальної дисципліни, і орієнтувалися на елементи знань, які мають найбільшу діагностичну значущість. За їх засвоєнням з найбільшою вірогідністю можна судити про рівень оволодіння навчальним матеріалом.

Рис. 3. Порівняльна діаграма показників засвоєння студентами знань та вмінь

У результаті експерименту нами встановлено, що використання макетно-графічних засобів у ході вивчення технології виготовлення виробів сприяє формуванню спеціальних знань та вмінь, необхідних як педагогам, так й інженерам. Запропоновані нами форми викладання активізували професійну самосвідомість студентів і сприяли найбільшому виявленню індивідуальних рис характеру таких, які сприяють розвитку пізнавальних інтересів. Про це свідчать кількісні показники, наведені у таблиці 3.

За результатами експерименту встановлено наявність високого ступеня кореляції (0,63) між результатами засвоєння навчального матеріалу з курсу “Технологія швейних виробів” на основі застосування макетно-графічних засобів.

У контрольних групах цей зв’язок зворотний, тобто невисокі показники успішності пояснюються відсутністю належних графічних компонентів технологічних знань та вмінь (рис.3).

Таким чином, одержані результати експериментальної роботи підтвердили ефективність обґрунтованої нами методики вивчення “Технології швейних виробів” з використанням макетно-графічних засобів, що висунута у процесі дослідження гіпотеза підтверджена, що дає підстави вважати, що загальну мету дослідження досягнуто.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично обґрунтовано, що важливим напрямом удосконалення графічної освіти студентів та учнів повинно стати застосування системного підходу у процесі їх збагачення графічними знаннями вироблення відповідних вмінь та навичок. Застосування системного підходу у графічній підготовці учнів безпосередньо пов’язано з використанням моделей і моделювання, які дають змогу швидше і глибше розкрити внутрішні зв’язки і відношення у предметах і явищах, вивести закономірності чи засвоїти поняття та категорії.

Узагальнення результатів проведеного дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. Розвиток швейного виробництва як галузі практичної діяльності має давню історію. Так само історично склалися певні рівні та відповідні їм типи професійних навчальних закладів для підготовки працівників швейного виробництва. Швейне виробництво посідає важливе місце серед провідних галузей промисловості. Зміни в соціально-економічних умовах життя людей підвищують вимоги до якості швейних виробів. У зв’язку з цим працівники швейної промисловості мусять мати високий рівень кваліфікації, бути відповідальними та ініціативними, що сприятиме випуску якісних і привабливих виробів. Таке, у свою чергу, підвищує вимоги до їхньої освіти у системі професійно-технічних навчальних закладів.

2. Якість підготовки робітників для швейного виробництва безпосередньо залежить від рівня кваліфікації інженерно-педагогічних працівників профтехучилищ. Чинні нормативні, навчально-методичні документи з підготовки інженерів-педагогів швейного профілю досі науково не обґрунтовані. Підтвердженням цього є механічне поєднання інженерної складової, запозиченої у вищих навчальних закладах технологічного профілю, і педагогічної складової – у педагогічних. У професійній діяльності інженера-педагога узгоджений взаємозв’язок інженерного та педагогічного компонентів зумовлює специфіку його діяльності.

3. Виходячи з вимог технічного прогресу, на основі всебічного аналізу нормативних, навчально-програмових і науково-дослідних матеріалів визначено та обґрунтовано функції інженера-педагога (навчальна, виховна, розвивальна, організаційно-управлінська або технологічна, планово-виробнича, контрольна, методико-діагностична, комунікативна, науково-дослідницька). Вказані функції визначають основу для розробки науково обґрунтованої освітньо-кваліфікаційної характеристики інженера-педагога. Виходячи з цих функцій, визначено завдання діяльності інженера-педагога, які, в свою чергу, окреслюють коло необхідних йому знань та вмінь.

4. Структурно-функціональний аналіз змісту професійної підготовки інженера-педагога швейного профілю дав підставу визначити, що формування наукових основ вивчення студентами профілюючих курсів “Конструювання швейних виробів”, “Матеріалознавство”, “Обладнання швейного виробництва” має забезпечувати узагальнюючий системоутворюючий курс “Технологія швейних виробів”. Міжпредметні зв’язки цього курсу з іншими навчальними спеціальними дисциплінами циклу забезпечують формування системи профільних знань та вмінь.

5. Вимоги до сучасного одягу змінюють конструктивно-просторову структуру його елементів і взаємозв’язок між ними. Тому успішно оволодіти технологією виготовлення одягу можуть лише студенти з високим рівнем просторової уяви і просторового мислення. Аналіз результатів обстеження студентів першого курсу засвідчив нерозвиненість цих якостей. Допомогти виправити становище покликана методика, в основу якої покладено використання макетно-графічних засобів навчання. Їх основне призначення – активізувати просторове мислення студента, подати йому допомогу в абстрагуванні матеріального об’єкта і формуванні здатності без утруднення виконати його графічне зображення. Макетно-графічні моделі являють собою ефективне унаочнення, призначене для демонстрації технологічних особливостей вузлів одягу. Методика ефективна у роботі. Дидактичні основи розробленої методики полягають у тісному взаємозв’язку теоретичного і практичного аспектів навчання студентів та учнів, забезпечують наступність у вивченні спеціальних дисциплін. Вона не вимагає особливих матеріальних витрат і спеціальної підготовки викладача, підвищує якість технологічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів.

6. Реалізація положень Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 р. та Закону України “Про вищу освіту” зумовлює необхідність удосконалення системи підготовки спеціалістів до рівня міжнародних стандартів. Виконане дослідження дало змогу сформулювати рекомендації щодо їх практичного використання на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні. Для забезпечення ефективності вивчення спеціальних дисциплін доцільно дотримуватися певних рекомендацій щодо формування професійних знань, умінь, навичок: систематизація знань, пов’язаних із вирішенням професійних завдань; налагодження оптимальних внутрішньо-і міжпредметних зв’язків між новим і засвоєним навчальним матеріалом; актуалізація знань, використання нового матеріалу у вирішенні завдань теоретичного і практичного характеру; впровадження нових педагогічних технологій навчання.

Ми цілком усвідомлюємо, що поставлені та розв’язані у дослідженні завдання не торкаються всіх аспектів проблеми професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю. Надалі слід детально дослідити активні методи навчання та застосування нових педагогічних технологій у процесі технологічної підготовки інженерів-педагогів, доцільність та спрямованість диференційованих підходів до вивчення інших спеціальних курсів, які входять до змісту підготовки інженерів-педагогів швейного профілю. Потребують детального опрацювання змісту самостійної роботи в позааудиторний час, питання методичної підготовки студентів до проведення занять з технології швейних виробів. Необхідне обґрунтування перспективних напрямів розвитку інженерно-педагогічної освіти в Україні з урахуванням положень Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

1.

2.

3.