УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ

Ц И Р К О Т І г о р М и х а й л о в и ч

УДК 616.71 - 001.5 - 089.84

ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ НАСЛІДКІВ ПЕРЕЛОМІВ ДОВГИХ КІСТОК З ЗАСТОСУВАННЯМ БЛОКУЮЧОГО ІНТРАМЕДУЛЯРНОГО МЕТАЛО-ПОЛІМЕРНОГО ОСТЕОСИНТЕЗУ

14. 01. 21 - травматологія та ортопедія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Буковинській державній медичній академії МОЗ України

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Рубленик Іван

Михайлович (Буковинська державна медична академія,

зав. кафедри травматології, ортопедії та нейрохірургії)

Офіційні опоненти:

Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор Скляренко Євгеній Тимофійович (Національний медичний університет ім.акад. О.О. Богомольця, професор кафедри травматології та ортопедії)

доктор медичних наук, професор Герцен Генріх Іванович (Київська медична академія післядипломної освіти лікарів, професор кафедри травматології та ортопедії)

Провідна установа - Харківський науково-дослідний інститут ортопедії та травматології ім.проф. М.І.Ситенка МОЗ України

Захист відбудеться “12“ січня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .606.01 “Травматологія та ортопедія” при Українському науково-дослідному інституті травматології та ортопедії (252054, м.Київ, вул.Воровського, 27)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту травматології та ортопедії (252054, м.Київ, вул.Воровського, 27)

Автореферат розісланий “5” грудня 1998 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Улещенко В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема лікування наслідків переломів довгих кісток продовжує залишатись актуальною для сучасного покоління травматологів. Це обумовлено цілим рядом причин:

1. До 10% хворих травматологічного профілю - це хворі з переломами довгих кісток (В.Ф.Трубников, Е.И.Багрова, Г.П.Истомин и др., 1980), з них - 69,5% потребують стаціонарного лікування (А.Н.Каралин, 1986);

2. Невдалі результати лікування цих хворих коливаються від 10 до 54,4% (М.В.Волков, О.Н.Гудушаури, О.А.Ушакова, 1970; В.Д.Голиков, 1978; К.Мамажаев, 1980; Е.В.Зверев, 1989; Г.Г.Голка, 1990);

3. Частота незрощень (псевдоартрози, незрощені або сповільнено консолідуючі переломи, рефрактури) у хворих з переломами довгих кісток становить 0,5-16% (К.Мамажаев, 1980; И.Г.Антонюк, А.С.Мовчан, С.С.Страфун и др., 1989);

4. В загальній структурі інвалідності від травм, хворі з цією патологією становлять 19-79% (З.К.Башуров, Ж.О.Юшковская, 1984; Н.И.Реут, 1985; А.А.Беляков, И.С.Капитанский, 1986; В.Г.Берко, Ю.А.Чепижный, М.А.Лопатина, 1987; Г.М.Тарасов 1987; Д.А.Яременко, В.Ф. Трубников, Г.В.Блинов и др., 1987; K.W.Zilkens, 1983);

5. Негативні результати лікування наслідків переломів довгих кісток досягають від 9 до 33% (М.И.Синило, В.А.Савенко, 1972; К.Н.Козуб, 1978; Н.М.Шаматов, Г.В.Лаврищева, К.М.Маматсаев, У.С.Исламбеков, 1980) і в 1,5-2 рази перевищують число невдач, які спостерігаються при лікуванні свіжих переломів (А.В.Лукин, 1983);

Інвалідність від наслідків переломів гомілки складає 32-33% (В.В.Ключевский, 1979; А.К.Попсуйшапка, 1989; A.Sarmiento, L.L.Latta, 1981) і - 14-31% при наслідках переломів стегнової кістки (И.И.Антонов, И.И.Жаденов, Л.В.Маторин, Н.П.Решет-ников, 1977; С.С.Ткаченко, В.М.Гайдуков, 1985; Д.А.Яременко, В.Ф.Трубников, Б.В.Блинов и др., 1987; H.B. Boyd et al., 1966; K.H.Muller, 1982).

Впровадження методу блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу (БІМПО) конструкціями, розробленими професором І.М.Рублеником (авт. свід. №946531, 1982 р.; авт. свід. №806014,1981 р.), відкрило нові перспективи для подальшого розвитку та вдосконалення оперативного лікування діафізарних переломів стегнової і великогомілкової кісток та їх наслідків, а також внесло суттєві зміни в тактику післяопераційного ведення хворих. Проте залишились невирішеними питання методики і тактики лікування хворих з наслідками переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток в умовах БІМПО.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно плану НДР Буковинської державної медичної академії і є фрагментом комплексної наукової роботи кафедри травматології, ортопедії та нейрохірургії “Оптимізація відновного лікування переломів та їх наслідків“, шифр 01.4.10010098, № держреєстрації ІН.23.00.0001.90.

Мета дослідження: розробити раціональну тактику функціонального лікування хворих з наслідками переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток в умовах БІМПО, що дозволить покращити ефективність хірургічного лікування хворих з цією патологією.

Для виконання даної мети були поставлені такі завдання:

- визначити основні методи, які покращують процеси репаративної регенерації кісткової тканини та показання до їх застосування при лікуванні хворих з наслідками переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток в умовах БІМПО;

- виявити фактори, які в умовах БІМПО впливають на тип та терміни зрощення відламків;

- розробити та відпрацювати оптимальну методику функціо-нального лікування хворих в умовах БІМПО;

- вивчити віддалені результати функціонального лікування в умовах БІМПО та проаналізувати його ефективність.

Наукова новизна одержаних результатів.

В роботі вперше запропонований принципово новий підхід до призначення раннього функціонального навантаження (ФН) в умовах БІМПО. В основі його лежать не тип перелому та відповідно застосований варіант остеосинтезу відламків або незрощень, а площа опірного контакту відламків, що суттєво відрізняється від описаних в літературі показань до призначення ФН. Визначені оптимальні методи активізації процесів репаративної регенерації кісткової тканини та показання до їх застосування, запропонована методика комплексного функціонального реабілітаційно-етапного лікування хворих в умовах БІМПО. Вивчено рентгенологічну динаміку репаративної регенерації кісткової тканини у хворих з наслідками переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток в умовах БІМПО та фактори, які впливають на тип зрощення відламків.

Практичне значення одержаних результатів.

В дисертаційній роботі показано можливість застосування метало-полімерних фіксаторів при лікуванні наслідків переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток, визначені основні методи, які покращують репаративну регенерацію кісткової тканини в умовах БІМПО та показання до їх застосування. Все це дає змогу розширити діапазон оперативних втручань при лікуванні наслідків переломів діафізів довгих кісток. В роботі аргументовано диференційований підхід до призначення функціонального навантаження, а також визначена роль відновного лікування при порушенні процесів репаративної регенерації кісткової тканини. Запропонована методика функціонального лікування може бути успішно застосована не тільки при лікуванні наслідків переломів, але й при реабілітаційному лікуванні свіжих переломів діафізів довгих кісток.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є цілковито особистою працею здобувача. Особиста участь автора дисертації виявилась у:

1. Визначенні місцевих умов, які покращують процеси репара-тивного остеогенезу та показань до їх застосування при лікуванні хворих з наслідками переломів діафізів стегнової та велико-гомілкової кісток в умовах БІМПО;

2. Удосконаленні лікувальної тактики та розробці методики раннього (ФН) при лікуванні хворих з наслідками переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток в умовах БІМПО;

3. Відпрацюванні методики відновного лікування хворих в умовах БІМПО та розробленні показань до призначення раннього (ФН);

4. Запропонованому “способі профілактики та лікування контрактур при переломах” в умовах БІМПО;

5. Вивченні віддалених результатів функціонального лікування та аналізі їх ефективністі.

6. Дисертант приймав безпосередню участь у впровадженні результатів дослідження у практичну медицину.

Апробація роботи. Основні попложення дисертації доповідались і обговорювались на: науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми і досягнення в хірургії і суміжних галузях медицини” (Чернівці, 1994 р.); підсумкових конференціях співробітників Чернівецького медичного інституту (1994-1995 р.р.); засіданні наукового товариства травматологів-ортопедів Чернівецької області (1995 р.); ХІІ з’їзді травматологів-ортопедів України (Київ, 1996 р.); на спільному засіданні наукової комісії, кафедри травматології та ортопедії з курсом нейрохірургії, обласного наукового товариства ортопедів-травматологів (13 грудня 1996 року); на 78-ій підсумковій конференції професорсько-викладацького складу Буковинської державної медичної академії (3 листопада 1997 року).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 7 наукових робіт (3 статті у співавторстві) в тому числі 4 - в журналах, 2 -в матеріалах з’їзду травматологів-ортопедів України, 1 - у збірнику наукових праць.

Впровадження результатів дослідження у практику. Результати дослідження використовуються в клінічній практиці травматологічних відділень обласної та районних лікарень, міської лікарні №1 м.Чернівці, теоретичні та практичні розробки по дисертації використовуються в лекціях і практичних заняттях зі студентами, субординаторами та інтернами на кафедрі травматології, ортопедії та нейрохірургії Буковинської державної медичної академії.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація (151 сторінок машинописного тексту) складається із вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатку, ілюстрована 52 малюнками та 16 таблицями. Список літератури містить 181 джерел, в т.ч. 146 вітчизняних та країн СНД і 35 іноземних авторів.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. В основі роботи лежить аналіз функціонального лікування 191 хворого з наслідками переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток, яким виконано 204 операції блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу (158 чоловіків і 33 жінок), віком від 15 до 85 років. У 13 пацієнтів оперативні втручання виконані на двох сегментах. Найбільша кількість травм була пов’язана з вуличним травматизмом: 130 (68%) випадків, з яких 120 (62,8%) випадків - це травми пов’язані з транспортними засобами (зіткнення автомобілів, наїзди транспортних засобів на пішохода, мотоциклетні травми). Оперативні втручання здійснювались з приводу наслідків осколкових та багатоосколкових переломів - 102 (50%) випадки, косих та гвинтоподібних - 54 (26,5%), поперечних - 45 (22%) і у 3 (1,5%) випадках з приводу подвійних переломів.

Для лікування хворих були використані дві моделі компресійних метало-полімерних фіксаторів (КМПФ-2,КМПФ-3), запропонованих професором І.М.Рублеником (авт.свід. №806014, 1981 р; авт.свід. №946531, 1982 р.) для статичного та динамічного варіантів остеосинтезу, вдосконалена методика БІМПО для лікування наслідків переломів діафізів довгих кісток, а також, запропонована методика комплексного реабілітаційно-етапного лікування хворих з наслідками переломів довгих кісток в умовах БІМПО.

Для вивчення ефективності функціонального лікування хворих в умовах БІМПО окрім клінічних методів дослідження проводились динамічні рентгенологічні дослідження, які давали змогу судити про перебіг процесів репаративної регенерації та адекватність функціонального навантаження на кінцівку. Рентгенологічні дослідження проводились при поступленні пацієнтів в клініку, після оперативного втручання, під час реабілітаційного лікування та повного відновлення опірності кінцівки.

Віддалені результати функціонального лікування оцінювались згідно стандартів оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань органів руху та опори, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30.03.94 №44.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

В процесі роботи обстежено 191 хворих з наслідками переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток, які поступили в нашу клініку в різні строки після травми, а також після лікування в інших лікувальних закладах з застосуванням як консервативних, так і оперативних методів лікування.

В залежності від клінічних, рентгенологічних, а також часових характеристик (давність виникнення травми) і приймаючи до уваги перебіг процесу репаративної регенерації всі хворі були розділені на 4 основні клініко-рентгенологічні групи (табл.1).

186 (91,2%) хворих до поступлення в клiнiку лiкувались консервативним методом: скелетне витягання (162), гiпсова iмо-бiлiзацiя - (5), скелетне витягання з подальшою імобілізацiєю гiпсовою пов’язкою - (19). У 2 хворих було здiйснено заглибний остеосинтез, у 3 - позавогнищевий. 13 пацiєнтiв лiкувались з використанням як консервативних, так i оперативних методiв лiкування.

У 56,4% хворих пiзнє оперативне втручання було обумовлене попереднiм безуспiшним лiкуванням в iнших лiкувальних закладах, поєднанням переломiв з пошкодженням органiв черевної та грудної порожнин, черепно-мозковою трав-мою - 8,9% хворих, що потребувало попереднього оперативного втручання за життєвими показаннями, а також наявнiстю рiзноманiтних ускладнень (10,9%), якi виникали в процесi консервативного лiування переломiв (пневмонiя, iнфаркт мiокарду, алкогольний делiрiй тощо). В 24,6% випадків тимчасовим протипоказанням до оперативного втручання були глибокi осаднення шкiри в дiлянцi пошкодженого сегменту, загоєння яких потребувало тривалого часу.

Таблиця 1

Розподіл хворих по клінічних групах

Групи спостережень | Кількість

хворих | Кількість

випадків

абс | % | абс | %

Застарiлi переломи (вiд 3 тижнiв до 2 мiс з моменту травми) | 146 | 76,4 | 159 | 77,9

Незрощенi переломи (вiд 3 до 5,5 мiс) | 16 | 8,4 | 16 | 7,8

Несправжнi суглоби та кicтковi дефекти (вiд 5 мiс до 3 рокiв) | 19 | 10,0 | 19 | 9,4

Неправильно зрощенi переломи (вiд 2,5 мiс до 3 років) | 10 | 5,2 | 10 | 4,9

В с ь о г о | 191 | 100,0 | 204 | 100,0

При оперативному лікуванні наслідків переломів стегнової та великогомілкової кісток застосовувались два клініко-біомеханічні варіанти блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу: компресійний динамічний та компресійний статичний остеосинтез.

Вибір варіанту остеосинтезу залежав від характеру перелому, технічних особливостей оперативного втручання, а також тих біомеханічних умов функціонування системи “кістка-гвинти-фіксатор” в післяопераційному періоді.

Для динамічного варіанту БІМПО використовували фіксатор КМПФ-3: при поперечній та косопоперечній площині зламу на протязі діафізу кістки. Цей варіант БІМПО передбачав одномоментну міжвідламкову компресію під час операції. Блокування фіксатора здійснювалось 1-2 гвинтами у дистальному відламку.

За умов косої та гвинтоподібної площини зламу, особливо на рівні розширення кістковомозкової порожнини, при багатоосколкових переломах, при псевдоартрозах на рівні розширення кістковомозкової порожнини здійснювався статичний варіант блокуючого остеосинтезу КМПФ-2. Цей вид остеосинтезу передбачає при відповідних показаннях поперечну компресію відламків.

У 176 (86,3%) випадках здійснено динамічний варіант блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу, і тільки у 28 (13,7%) - статичний.

При відсутності рентгенологічних ознак репаративної регенерації кісткової тканини в ділянці перелому здійснювали остео-періостальну декортикацію (ОПД) або вільну кісткову аутопластику. В табл. 2 подані основні методи, які покращували процеси репаративної регенерації кісткової тканини в умовах БІМПО.

Найчастіше застосовувалась ОПД (114 (55,9%) - випадків), а в 5 (1,0%) випадках, при заміщенні кісткових дефектів, застосована вільна кісткова пластика аутотрансплантатом із крила клубової кістки. ОПД великогомілкової кістки з остеотомією малогомілкової була виконана хворим з неправильно зрощеними переломами (четверта клінічна група) та хворим з незрощеними переломами великогомілкових кісток (друга клінічна група) і склала 2,5% від загальної кількості хворих.

У хворих з застарілими пошкодженнями стегнової та великогомілкової кісток ОПД здійснювали лише у тих випадках, коли клінічно та рентгенологічно не було виявлено ознак регенерації кісткової тканини (49% випадків). У 51% випадків, де спостерігали ознаки утворення регенерату, проведено остеосинтез відламків КМПФ, а додатковим методом стимуляції процесів регенерації кісткової тканини у цієї підгрупи хворих було призначення раннього функціонального навантаження.

Таблиця 2

Методи стимуляції репаративної регенерації

кісткової тканини в клінічних групах хворих

Клінічні групи

хворих | Методи стимуляції репаративної регенерації

остео-періостальна

декориткація (ОПД) | вільна кісткова аутопластика (КП) | остеотомія (ОТ) та остео-періостальна

декортикація (ОПД)

абс | % | абс | % | абс | %

Перша | 78 | 49,0 | 1 | 0,6 | - | -

Друга | 14 | 87,5 | - | - | 2 | 12,5

Третя | 19 | 100,0 | 4 | 21,1 | - | -

Четверта | 3 | 30,0 | - | - | 3 | 30,0

Всього | 114 | 55,9 | 5 | 1,0 | 5 | 2,5

У хворих з незрощеними переломами та гіпотрофічними псевдоартрозами завжди проводили ОПД.

У випадках застарілих багатоосколкових переломів із знач-ним зміщенням відламків БІМПО застосовували у поєднанні з реплантаційною аутопластикою великими кістковими осколками, звільненими з рубцево-змінених тканин.

Під час БІМПО неправильно зрощених відламків стегнової кістки на рівні ймовірної остеотомії виділяли кістку по типу ОПД. При цьому кістковий мозоль не видалявся, а використовувався в якості кістково-пластичного матеріалу.

При неправильно зрощених переломах з кутовою деформацією - проводили шарнірну остеотомію на вершині кута викривлення в поєднанні з ОПД. Це давало змогу зберегти контакт відламків після відновлення правильної осі кінцівки.

Якщо відламки зрослись із зміщенням по довжині, то їх роз’єднували, стараючись відновити анатомію пошкодженого сегмента. При неможливості співставлення відлмаків - здійснювали краєву резекцію одного з кінців відламків з послідуючою адаптацією і фіксацією КМПФ.

Остеосинтез КМПФ створює достатній запас міцності відламків і тим самим забезпечує можливість раннього функціонального навантаження на кінцівку. З урахуванням цих можливостей, а також базуючись на теорії стадійності процесу репаративної регенерації кісткової тканини, була розроблена методика комплексного реабілітаційно-етапного лікування хворих в умовах БІМПО, а реабілітаційний період був розділений на 3 етапи:

1 етап - стаціонар; 2 етап - амбулаторне лікування; 3 етап - санаторій-профілакторій.

На 1 етапі, який включав період післяопераційного спокою, мобілізаційний період та період функціонального навантаження (ФН), особливу увагу приділяли ранньому ФН по розробленій нами методиці, оскільки рентгенологічне вивчення загоєння переломів в динаміці показало, що ФН в умовах БІМПО є потужним стимулом формування періостального мозоля і консолідації відламків в оптимальні строки.

Нами було запропоновано принципово новий підхід до призначення раннього ФН. В його основу лягли не тип перелому і відповідний вид фіксатора, а площа опірного контакту відламків в місці перелому або незрощення. Такий підхід особливо важливий при лікуванні незрощень в умовах БІМПО, оскільки міжфрагментарне стиснення регенерату в момент навантаження є додатковим джерелом фізіологічного подразнення, яке викликає відповідну реакцію зі сторони контактуючих поверхонь синтезованих відламків.

Раннє ФН рекомендували при достатньому опірному контактi (бiльше 50% поперечного перерiзу кiстки в мiсцi перелому) незалежно від типу перелому і виду БІМПО. Раннє ФН було призначено у 194(95%) випадках, де застосовувався як динамічний, так і статичний варіанти остеосинтезу. Хворим рекомендували ходити з допомогою милиць, приступаючи на оперовану кiнцiвку.

У 10(5%) випадках, де був застосований статичний варіант остеосинтезу, а опірний контакт відламків в місці перелому становив менше 50% поперечного перерізу кістки, раннє ФН не призначалось. Для цієї групи хворих ФН рекомендували через 1,5 місяця після операції, коли рентгенологічно спостерігали утворення регенерату. Цей термін (6 тижнів) був необхідний для формування провізорного мозоля. В подальшому, ФН забезпечувало можливість структурам мозоля послідовно диференціюватись в кісткову тканину.

Відновне лікування передбачало також ЛФК, ізометричне напруження м’язів, мобілізаційні методики постізометричної релаксації постуральних м’язів нижніх кінцівок на всіх етапах реабілітації і було направлене на відновлення сили м’язів, опірності кінцівки, профілактику та усунення контрактур.

За нашими даними, функціональне лікування хворих в умовах БІМПО давало змогу відновити опірність кінцівки на протязі 2-4 місяців з моменту оперативного втручання.

Аналіз рентгенограм, отриманих після рентгенобстеження 161 хворого дозволив виявити два основні типи зрощення в умовах функціонального лікування: первинне зрощення (61,5% випадків) та вторинне зрощення. Причому, при вторинному зрощенні спостерігали 2 варіанти утворення кісткового мозоля:

·

·

При первинному зрощеннi спостерiгалось вiдновлення цiлостi кiстки, яке супроводжувалось незначною перiостальною реакцiєю i не приводило до збiльшення дiаметру кiстки на мiс-цi її пошкодження. Такий тип зрощення спостерігали у тих випадках, де здійснено БІМПО і не проводилась ОПД (хворі першої клінічної групи). Аналіз рентгенограм показав, що на конфігурацію кісткового регенерата впливає також площа відшарування окістя, причому, чим більше було відшарування окістя під час операції, тим більшим був регенерат. Тому, у хворих всіх клінічних груп, де була застосована ОПД, а переважну більшість хворих склали хворі з незрощеними переломами, спостерігали вторинне зрощення з потовщенням кiстки на мiсцi перелому, яке не перевищувало половини дiаметру кiстки.

При вторинному зрощеннi, з утворенням масивного кiсткового мозоля, спостерігали потовщення кiстки бiльше нiж на половину її дiаметра. Такий тип зрощення був обумовлений ОПД та виникненням силового напруження в ділянці перелому або незрощення під час ФН і не залажав від типу вибраного фіксатора та варіанту остеосинтезу.

У всіх клінічних групах хворих спостерігалось відновлення опірності кінцівки ще до появи рентгенологічних ознак зрощення, а тип зрощення та конфігурація кісткового мозоля не впливали на функцію кінцівки. Оцінка віддалених результатів проводилась згідно стандартів оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань органів руху та опори, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30.03.94. №44. Результати оцінювались по трьохбальній системі: добре, задовільно, неза-довільно. У 147 (91,3%) хворих отримані добрі результати, у 10 (6,2%) - задовільні, у 4 (2,5%) - незадовільні, які були обумовлені виникненням остеомієліту (табл.3).

Таблиця 3

Віддалені результати лікування хворих

у клінічних групах

Клінічні групи хворих | Оцінка результатів лікування |

Всього

добрі | задовільні | незадовільні

абс | % | абс | % | абс | %

Перша | 107 | 91,5 | 8 | 6,8 | 2 | 1,7 | 117

Друга | 16 | 100 | - | - | - | - | 16

Третя | 16 | 88,9 | 1 | 5,5 | 1 | 5,5 | 18

Четверта | 8 | 80,0 | 1 | 10,0 | 1 | 10,0 | 10

Всього | 147 | 91,3 | 10 | 6,2 | 4 | 2,5 | 161

Таким чином, вивчення результатів лікування хворих з різноманітними наслідками переломів діафізів довгих кісток показало, що у всіх випадках наступило зрощення відламків. Статистична обробка матеріалів свідчить - даний метод лікування є ефективним і дозволяє у 91,3% отримати добрі анатомічні та функціональні результати.

В И С Н О В К И

1. Застосування блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу при лікуванні хворих з наслідками переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток створює оптимальні умови для відновного функціонального лікування.

2. Остео-періостальна декортикація в умовах блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу, показана при оперативному лікуванні незрощених переломів та гіпотрофічних псевдоартрозів діафізів стегнової та великогомілкової кісток.

3. Хворим з кістковими дефектами показано блокуючий інтрамедулярний остеосинтез у поєднанні з вільною кістковою аутопластикою та остео-періостальною декортикацією.

4. В умовах блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу показанням до призначення раннього функціонального навантаження на кінцівку є наявність опірного контакту відламків, який становить більше 50% поперечного перерізу кістки.

5. При блокуючому інтрамедулярному метало-полімерному остеосинтезі наслідків переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток формується первинне (61,5%) або вторинне зрощення (38,5%) відламків. У більшості (60,8%) випадків первинне зрощення виникало після остеосинтезу застарілих переломів, а вторинне - у хворих після остео-періостальної декортикації.

6. Застосування розробленої нами методики функціонального лікування наслідків переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток в умовах БІМПО дозволило у 91,3% випадків отримати добрі результати.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Циркот І.М. Оперативне лікування хворих з наслідками діафізарних переломів стегнової та великогомілкової кісток з застосуванням блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу // Ортопедия, травматология и протезирование. - 1998.- №2. - С. 56-59.

2. Циркот І.М. Особливості реабілітаційного лікування хворих з наслідками діафізарних переломів стегнової та великогомілкової кісток в умовах блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу // Буковинський медичний вісник. - 1998. - Том 2, №1. - С. 82-85.

3. Циркот І.М. Вплив функціонального навантаження на процес репаративної регенерації кісткової тканини в умовах блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу // Галицький медичний вісник. - 1998. - Том 5, №1. - С.87-88.

4. Циркот І.М. Застосування блокуючого інтрамедулярного металополімерного остеосинтезу при лікуванні хворих з наслідками переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток // Вісник наукових досліджень. - 1998. - №3-4. - С. 75-76.

5. Рубленик І.М., Дудко Г.Є., Олексюк І.С., Зінченко А.Т., Васюк В.Л., Гасько М.В. Циркот І.М. Блокуючий інтрамедулярний метало-полімерний остеосинтез у лікуванні чисельних переломів і поєднаних пошкоджень // ХІІ з’їзд травматологів-ортопедів України. Матеріали з’їзду. - Київ. - 1996. - С. 79-80.

6. Рубленик І.М., Циркот І.М., Олексюк І.С., Дудко Г.Є., Васюк В.Л., Зінченко А.Т., Гасько М.В. Застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу при лікуванні наслідків діафізарних переломів стегнової та великогомілкової кісток // ХІІ з’їзд травматологів-ортопедів України. Матеріали з’їзду. - Київ. - 1996. - С. 80-81.

7. Рубленик І.М., Циркот І.М. Наш досвід застосування блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу при лікуванні наслідків діафізарних переломів стегнової та великогомілкової кісток // Респ. межвід. зб.“ Ортопед., травматол.” - 1995. - Вып. 24. - С.59-62.

АНОТАЦІЯ

Циркот І.М. Функціональне лікування наслідків переломів довгих кісток з застосуванням блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю - 14.01.21 - травматологія та ортопедія.-Український науково-дослідний інститут травматології та ортопедії, Київ, 1998.

Дисертацію присвячено питанням вдосконалення інтрамедулярного стабільно-функціонального остеосинтезу (на прикладі застосування в клінічній практиці блокуючих інтрамедулярних метало-полімерних фіксаторів при лікуванні наслідків переломів діафізів стегнової та великогомілкової кісток). В дисертації розроблено тактику лікування хворих, яка грунтується на стадійності процесу репаративної регенерації, визначені основні методи, які покращують процес репаративної регенерації кісткової тканини, запропоновано принципово новий підхід до призначення раннього функціонального навантаження в умовах блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного остеосинтезу, вивчені типи мозолеутворення в умовах функціонального лікування та фактори, які впливають на них, розроблена та впроваджена методика комплексного реабілітаційно-етапного лікування хворих.

Ключові слова: функціональне лікування, репаративна регенерація, функціональне навантаження, блокуючий інтрамедулярний метало-полімерний остеосинтез.

АННОТАЦИЯ

Циркот И.М. Функциональное лечение последствий переломов длинных костей с применением блокирующего интрамедулярного металло-полимерного остеосинтеза. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности - 14.01.21 - травматология и ортопедия.-Украинский научно-исследовательский институт травматологии и ортопедии, Киев, 1998.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования интрамедулярного стабильно-функционального остеосинтеза (на примере применения в клинической практике блокирующих интрамедулярных металло-полимерных фиксаторов при лечении последствий переломов диафизов бедренной и большеберцовой костей). В диссертации разработано тактику лечения больных, которая базируется на стадийности процесса репаративной регенерации, определены основные методы, которые улучшают процесс регенерации костной ткани, предложен принципиально новый подход к назначению ранней функциональной нагрузки в условиях блокирующего интрамедулярного металло-полимерного остеосинтеза, изучены типы мозолеобразования в условиях функционального лечения и факторы, которые влияют на них, разработана и внедрена методика комплексного реабилитационно-этапного лечения больных.

Ключевые слова: функциональное лечение, репарационная регенерация, функциональная нагрузка, блокирующий интрамедулярный металло-полимерный остеосинтез.

SUMMARY

Tsyrkot I.M. Functional treatment of after-effects of long bones fractures using blocked intramedullar metal-polymeric osteosynthesis.-Manuscript.

The dissertation for the degree of Candidate of medical sciences on speciality 14.01.21 -traumatology and orthopedics.-Ukrainian Research Institute of Traumatology and Orthopedics. Kyiv, 1998.

The presented Dissertation deals with the problem of improvement of intramedullar stable-functional osteosynthesis (illustrated by introducing into clinical practice blocked intramedullar metal-polymeric fixers for treatment of after-effects in case of diaphysis fractures of the hip and tibia). In the dissertation the treatment tactics based on the staged process of reparative regeneration has been worked out; the basic methods making the proces of the bone tissue reparative regeneration better are defined; a quite new approach to prescribing patients a functional loading at the very initial stage of the disease using blocked intramedullar metal-polymeric osteosynthesis is proposed; types of callous-making under conditions of the functional treatment and factors that influence upon them have been studied, a technique of complex rehabilitation and staged treatment is worked out and introduced.

Key words: functional treatment, reparative regeneration, functional loading, blocked intramedullar metal-polymeric osteosynthesis.