НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені  ЯРОСЛАВА МУДРОГО

АТАМАНОВА ЮЛІЯ ЄВГЕНІВНА

УДК 347.44

ПРАВА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

ЯК ФОРМА УЧАСТІ В ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВАХ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі підприємницького та міжнародного приватного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент Задихайло Дмитро Вітольдович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри підприємницького та міжнародного приватного права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Довгерт Анатолій Степанович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародного приватного та митного права;

- кандидат юридичних наук, доцент Борисова Валентина Іванівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідуюча кафедри цивільного права.

Провідна установа – Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, відділ проблем цивільного, трудового й підприємницького права, м. Київ

Захист відбудеться 10 грудня 2003 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

Автореферат розісланий 31 жовтня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. На сьогоднішньому етапі історичного розвитку суспільство переживає період глибоких структурних трансформацій: змінюються уклад життя й моделі поведінки людей, відносини між ними, характер і спрямованість системи виробництва, вектори державного розвитку країни. Головним чинником, що породжує докорінну перебудову соціуму, найчастіше визнають досягнення науково-технічного прогресу і як його наслідок – широкомасштабне засвоєння й використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Уже на самому початку нинішнє – ХХІ – століття визначають як суперіндустріальне, інформаційне, рисами якого стали повсюдне впровадження сучасних технологій, різке підвищення ролі інформаційного ринку, відмова від поточної системи виробництва, збільшення в ньому частки інноваційних і маркетингових досліджень.

Однак право не завжди вчасно й адекватно реагує на структурні зміни соціального й економічного укладу. Законодавець, формуючи правове поле вітчизняного ринку, в основному ще залишається в рамках правової парадигми індустріальної економіки. Так, діючий масив нормативно-правових актів хоча в цілому й відповідає необхідності залучення до ринкового обороту майна і майнових прав, але фактично в ньому досить відпрацьовані механізми передачі й використання в першу чергу майна в натуральній формі. Що ж стосується результатів творчої інтелектуальної діяльності, то можна констатувати достатню розробку лише первинних правових форм зміни їх “вихідного” правового режиму – відступлення (передачі) й надання дозволу на використання (ліцензування). Дослідження ж інвестиційної сторони обороту цих об'єктів на ринку товарів і послуг, у тому числі використання їх як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств, ще й дотепер фактично залишалося поза увагою як законодавця, так і представників наукової думки. Зокрема, загальний дозвіл на можливість участі в господарському товаристві правами інтелектуальної (у тому числі промислової) власності не тільки не завжди відповідає вимогам законодавства про інтелектуальну власність, а й не має детальної проробки його механізму.

Проблематика правових особливостей участі правами промислової власності в господарських товариствах ще не має достатньої теоретичної розробки й у юридичній літературі. Таке становище можна пояснити тим, що в умовах побудови інформаційної економіки з’явилися не відомі раніше об’єкти інтелектуальної власності і дістали розвиток нові форми їх залучення до цивільного обороту, а тому багато прикладних результатів тогочасних досліджень зменшили свою практичну цінність, більшість теоретичних висновків потребують ґрунтовного переосмислення з огляду на нові реалії. Окремі сучасні науковці торкаються у своїх працях лише певних аспектів відносин участі правами промислової власності в господарських товариствах. Так, у рамках розгляду договорів щодо об’єктів інтелектуальної власності питання їх передачі до статутних фондів (капіталів) господарських товариств порушували О.А. Городов, О.В. Кірдяшова, О.А. Степанова, О.Д. Святоцький, О.А. Шестаков та інші; корпоративних відносин – Т.В. Кашаніна, О.Р. Кібенко, О.В. Щербина; як нематеріальні активи у складі майнового комплексу підприємства їх розглядали Л.Н. Борохович, І.В. Єршова, О.В. Новосельцев, С.О. Степанов; проблему передачі технології як вклад в просте товариство досліджував С.Ю. Погуляєв. Комплексного ж цілеспрямованого дослідження передачі прав промислової власності як форми участі в господарських товариствах на даний час немає.

У зв'язку зі зростаючою актуалізацією необхідності їх залучення до ринкових відносин (у тому числі як об'єктів інвестування до статутних фондів господарських товариств) у прогресії посилюється затребуваність розробки відповідних правових механізмів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Дисертація виконана в рамках комплексної цільової програми “Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти) № 0186.0.070869”, над якою працює кафедра підприємницького і міжнародного приватного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Мета і задачі дослідження. Метою наукового дослідження є комплексний аналіз прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств і процесу їх передачі, встановлення умов та механізму її здійснення, визначення правового режиму таких нематеріальних активів у складі майнового комплексу господарського товариства, виявлення особливостей реалізації корпоративних прав особою, яка бере участь у господарському товаристві правами промислової власності.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені на вирішення наступні основні задачі:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються у зв’язку з передачею прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств, та законодавство України у сфері корпоративних правовідносин і промислової власності.

Предметом дослідження є права промислової власності як форма участі в господарських товариствах, механізм їх передачі до статутного фонду останнього, правовий режим таких нематеріальних активів в рамках майнового комплексу господарського товариства, а також особливості реалізації корпоративних прав учасником, який надав останньому як вклад права промислової власності.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод пізнання явищ і процесів. Залежно від конкретних питань у роботі використовувалися також такі наукові методи: формально-юридичний – при аналізі чинного законодавства; системно-функціональний – для дослідження процесу передачі прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств з одночасним застосуванням засобів логічного методу для вдосконалення механізму його правового регулювання з урахуванням особливостей як самих інтелектуальних продуктів, так і корпоративних правовідносин; порівняльно-правовий – при зіставленні змісту патентно-ліцензійних угод та установчих документів, які використовуються при оформленні досліджуваної корпоративної трансакції; історико-правовий – при встановленні природи і змісту категорій “інтелектуальна власність” і “право промислової власності”, а також при вивченні правового регулювання відносин участі в господарських товариствах правами промислової власності на території Російської імперії; комплексного аналізу – при дослідженні об'єктів, що мають змішаний економіко-правовий характер: права на об'єкти промислової власності як форма участі (інвестиції) у статутному фонді (капіталі) господарського товариства, правовий режим таких нематеріальних активів у складі майнового комплексу останнього; конкретно-соціологічний – при обґрунтуванні актуальності залучення різних інтелектуальних продуктів до економічного обороту.

Теоретична основа дослідження. Теоретичною базою для вирішення поставлених задач і формулювання висновків дисертації послужили праці вчених-юристів України і Російської Федерації: М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Ч.Н. Азімова, Г.А. Андрощука, В.А. Бєлова, В.І. Борисової, О.М. Вінник, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, В.А. Дозорцева, З.М. Заменгоф, І.О. Зеніна, О.С. Йоффе, В.О. Калятіна, А.І. Камінки, Т.В. Кашаніної, О.Р. Кібенко, О.В. Кірдяшової, Н.В. Козлової, В.М. Коссака, П.П. Крайнєва, В.М. Крижної, Н.С. Кузнєцової, Л.А. Лунца, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.Л. Мусіяки, О.О. Піленка, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, С.І. Раєвича, О.Н. Садикова, О.Д. Святоцького, А.П. Сергєєва, К.І. Скловського, І.В. Спасибо-Фатєєвої, С.А. Степанова, Вс. Удинцева, Р.О. Халфіної, Ю.С. Циммермана, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, О.В. Щербини та ін.

Наукова новизна дослідження (отриманих результатів). Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням прав промислової власності, що використовуються як форма участі в господарських товариствах, а також пов’язаних з цим правовідносин. Проведено аналіз прав на об'єкти промислової власності як до моменту їх передачі як вкладу (інвестиції) до статутного фонду (капіталу) господарського товариства з точки зору їх здатності самостійно брати участь в цивільному обороті (оборотоздатності), так і їх правовий режим у складі майнового комплексу корпоративної юридичної особи. Розглянуто особливості правовідносин з внесення даних нематеріальних активів як вкладів і можливості й межі їх використання та розпорядження створюваними корпоративними юридичними особами, досліджено особливості реалізації корпоративних прав особою, яка здійснила такий вклад.

У результаті проведеного дослідження дисертантом отримані і виносяться на захист наступні нові або такі, що мають елементи новизни, основні наукові положення й висновки:

1. Уперше на дисертаційному рівні сформульовано умови інвестування до статутних фондів (капіталів) господарських товариств прав промислової власності – критерії оборотоздатності: виключність, корисність, відчужуваність, можливість грошової оцінки, інвестиційна привабливість.

2. Уперше на підставі відповідності критеріям оборотоздатності встановлено об'єкти промислової власності, права на які не можуть виступати формою участі в господарських товариствах: права на зазначення походження товарів, фірмові найменування (відповідно до чинного законодавства з перспективою можливості їх використання як вкладу за умови відокремлення від найменування юридичних осіб), знання та досвід, які не одержали формалізації й об’єктування у вигляді інформації, раціоналізаторські пропозиції тощо.

3. Окреслено коло суб'єктів, які можуть використовувати права промислової власності як вклади до статутних фондів (капіталів) господарських товариств: це особи, які є їх первісними або іншими законними правоволодільцями і мають охоронні документи на відповідні інтелектуальні продукти (не поширюється на комерційну таємницю (ноу-хау), яка не підлягає державній реєстрації).

4. Уперше визначено, що внесенню прав промислової власності як вкладів до статутного фонду (капіталу) господарського товариства найбільш кореспондують правові конструкції, в основі яких лежать договір про відступлення (передачу) виключних прав на об'єкти промислової власності й договір виключної, особливо повної ліцензії.

5. Уперше досліджено питання про адекватність оформлення внесення прав на об'єкти промислової власності договорами про відступлення (передачу) виключних прав або ліцензійними угодами. Встановлено, що вони не повинні використовуватися як підстави участі правами промислової власності у статутних фондах (капіталах) господарських товариств у зв’язку з неврахуванням при цьому корпоративної природи таких відносин, але правові конструкції зазначених договорів у модифікованій формі мають використовуватися як істотні умови даного роду участі.

Пропонується внести низку змін у механізм передачі прав промислової власності до статутних фондів (капіталів) господарських товариств з метою його прозорості, ефективності й оптимізації до особливостей взаємодіючих при цьому інститутів корпоративного права та промислової власності. Зазначається доцільність вести окремий облік випадків використання прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств патентним відомством.

6. Уперше сформульовано абсолютні й відносні підстави неможливості участі в господарських товариствах правами промислової власності, а також умови, які мають бути закріплені в установчих документах господарських товариств у зв'язку зі здійсненням такого вкладу, як права промислової власності.

7. Запропоновано власне авторське визначення поняття “правовий режим майна підприємства”, встановлено значення цієї категорії, а також уперше визначені чинники, що впливають на формування її конкретного змісту. До них віднесені: інтереси засновників при створенні господарського товариства, зафіксовані в установчому документі; обсяг правоздатності господарського товариства з урахуванням її коректування волею засновників, зафіксованою в установчому документі; “вихідний” правовий режим внесених прав промислової власності; форма передачі цих прав і зміст правомочностей господарського товариства щодо них; внутрішньогосподарське функціональне призначення і структурний бухгалтерський поділ на фонди майна юридичної особи.

8. На підставі аналізу правового режиму прав промислової власності, переданих як вклад до статутного фонду (капіталу) господарського товариства, у складі цілісного майнового комплексу підприємства, вперше визначено, що на момент свого виникнення корпоративна юридична особа може мати у своєму активі права промислової власності на одному з двох правових титулах: (а) на підставі володіння виключними правами в результаті їх відступлення (передачі) засновником або (б) на підставі згоди засновника-правоволодільця надати право використання належного йому інтелектуального продукту у діяльності майбутнього господарського товариства.

9. З метою забезпечення виконання статутним фондом (капіталом) властивих йому функцій автором вперше пропонується внести зміни в норму про можливість участі правами промислової власності в статутному фонді (капіталі) акціонерних товариств, товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю, надаючи таку можливість лише в частині, що перевищує законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного фонду (тобто права промислової власності не повинні входити до мінімального статутного капіталу), або провести загальну модифікацію конструкції статутного фонду (капіталу): поділити його на два фонди – фонд матеріальних (у тому числі грошових) активів і фонд нематеріальних активів.

10. Автором вперше звертається увага на особливості відносин з відчуження корпоративних прав особою, яка бере участь у господарському товаристві правами промислової власності, відзначено виникаючі у зв'язку з цим протиріччя з іншими законодавчими вимогами і запропоновано можливі варіанти їх розв’язання. Зокрема, у випадку відступлення частки третій особі учасником, який надав при заснуванні товариства право використання належного йому результату інтелектуальної діяльності як вклад до статутного фонду (капіталу), одночасно має бути укладено з такою особою й угоду про відступлення (передачу) виключних прав, що дозволить зберегти господарському товариству стабільність і неподільність його статутного фонду (капіталу). При цьому можливість відступлення частки не в повному обсязі таким учасником має бути виключена.

Практичне значення дисертаційного дослідження. Одержані результати наукового дослідження дозволяють зазначити підходи до вирішення низки теоретичних і практичних проблем щодо передачі як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств прав промислової власності, встановлення правового режиму таких нематеріальних об'єктів у складі майнових комплексів господарських товариств, а також визначення балансу інтересів учасника, який зробив такого роду вклад, і корпоративної юридичної особи. Деякі положення й висновки, сформульовані в роботі, мають дискусійний характер і можуть послужити підставою для подальших наукових досліджень.

Основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальшій законодавчій діяльності з метою усунення загальної прогалини у сфері правового регулювання відносин з участі в господарських товариствах правами промислової власності, а також вирішення окремих протиріч і ліквідації неясностей, пов'язаних із залученням до корпоративних правовідносин зазначених нематеріальних активів. Низка положень може бути використана різними суб'єктами цивільного обороту при заснуванні господарських товариств для оцінки допустимості, доцільності та правомірності участі в них правами на об'єкти промислової власності, з'ясування змісту й особливостей корпоративних прав засновника, який здійснив такий вклад, а також для встановлення правових можливостей самого господарського товариства щодо такого роду нематеріальних активів.

Основні положення роботи можуть застосовуватися при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів і юридичних факультетів, а також при викладанні курсів “Інтелектуальна власність” і “Корпоративне право”.

Апробація результатів дослідження. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри підприємницького і міжнародного приватного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні результати дослідження викладені дисертантом на таких науково-практичних конференціях і семінарах: “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування” (м. Хмельницький, 2002 р.); Міжнародний інвестиційний форум (м. Харків, 2002 р.), “Новий Цивільний і Кримінальний кодекси України – важливий етап кодифікації України“ (м. Івано-Франковськ, 2002 р.); “Новий Цивільний і Господарський кодекси України і проблеми їхнього застосування” (Харків, 2003 р.); “Проблеми цивільного права і процесу в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ”(Харків, 2003 р.).

Публікації. Положення й висновки дисертаційного дослідження викладені автором в 4-х статтях, опублікованих у спеціалізованих наукових виданнях, 2-х тезах доповідей на наукових конференціях, а також в окремому виданні “Участие правами промышленной собственности в хозяйственных обществах” (Харьков: Эспада, 2002. – 88 с.)

Структура й обсяг дисертації. Структура роботи, визначена цілями й задачами дослідження, складається зі вступу, 3-х розділів, що містять 9 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 217 сторінок, з них основного тексту – 199 сторінок, загальна кількість використаних джерел – 141 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються актуальність і новизна обраної теми дослідження, визначається ступінь її законодавчої й наукової розробленості, аргументуються доцільність опрацювання визначеної проблеми та значення дисертації для вирішення практичних питань, що виникають при передачі як вкладів до статутних фондів (капіталів) прав промислової власності, для подальшого розвитку цивільного законодавства. Формулюються мета й задачі дисертаційної роботи, в узагальненому вигляді й досить лаконічно викладені основні нові наукові результати (положення), отримані в процесі дослідження.

Розділ 1. Права промислової власності як об’єкт корпоративної трансакції присвячено аналізу прав на об’єкти промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств, які виступають у такому разі з інвестиційної сторони. Будучи формою участі в корпоративних юридичних особах, вони попадають у поле як корпоративного законодавства, так і законодавства про інтелектуальну (точніше, промислову) власність, взаємодія яких зумовлює низку властивостей, якими мають володіти права промислової власності для можливості їх інвестування до статутних фондів (капіталів) господарських товариств.

У підрозділі 1.1. Теоретичні аспекти оборотоздатності прав промислової власності з метою з’ясування можливості використання як форми участі в господарських товариствах прав на всі об’єкти промислової власності провадиться дослідження на встановлення критеріїв їх оборотоздатності. Виходячи з того, що при передачі до статутного фонду (капіталу) господарського товариства права на об’єкти промислової власності виступають у трьох аспектах: (а) як товар (ринковий продукт), що підлягає обміну на інший товар – корпоративні права; (б) як об’єкт виключних прав; (в) як нематеріальний актив – формулюються умови їх інвестування (критерії оборотоздатності). Зокрема, це виключність, корисність, відчужуваність, можливість їх грошової оцінки та інвестиційна привабливість.

З підрозділу 1.2. Права на об’єкти патентного права як вклади до статутних фондів господарських товариств розпочинається аналіз прав на найбільш поширені об’єкти промислової власності на відповідність установленим критеріям оборотоздатності. На підставі такого дослідження прав на винаходи, промислові зразки й корисні моделі визначено, що потенційно всі вони можуть використовуватися як форма участі в господарських товариствах. Але слід приділяти увагу перевірці “патентної чистоти” відповідного інтелектуального продукту, бо при її порушенні комерційна цінність такого нематеріального активу різко знижується (навіть до можливості втрати в цілому) у зв’язку з необхідністю дістання дозволу від патентоволодільця домінуючого патенту на використання його розроблення.

Раціоналізаторська пропозиція, на відміну від об’єктів патентного права, має лише локальну новизну, тісно прив’язана до діяльності конкретного підприємства. Це дозволяє визнати її невіддільною від суб’єкта – юридичної особи і як наслідок – неможливим використання прав на неї як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств.

Підрозділ 1.3. Права на засоби індивідуалізації як вклади до статутних фондів господарських товариств присвячено встановленню здатності й умов участі в господарських товариствах правами на засоби індивідуалізації. У зв’язку з відсутністю у прав на зазначення походження товарів такого критерію, як виключність, стверджується, що вони не можуть бути вкладами до статутних фондів (капіталів) господарських товариств.

Відповідно до чинного законодавства внаслідок виконання функції індивідуалізації учасників цивільного обороту права на фірмові найменування також не можуть використовуватися як вклади, бо є невідчужуваними від суб’єкта – юридичної особи. Однак, розвиваючи закладене у новому ЦК України положення щодо відокремлення понять “найменування юридичної особи” і “фірмове найменування”, обґрунтовується відмінність між ними: перше покликано виконувати поряд із приватноправовою й публічно-правову функцію ідентифікації суб'єкта перед органами державної влади, а друге – лише приватноправову: позначати конкретну справу, бізнес суб'єкта-власника перед споживачами. У зв'язку з цим відзначається, що відповідно до нового ЦК України не виключається можливість участі у господарському товаристві правом на фірмове найменування (правда, при встановленні певних обмежень з метою дотримання прав споживачів: надання такого роду вкладу повинно здійснюватися тільки на умовах його відступлення (передачі) господарському товариству за умови обов'язкового публічного інформування про це, надання ж права використання даного засобу індивідуалізації слід виключити з потенційних форм вкладів у зв'язку з порушенням прав споживачів шляхом уведення їх в оману щодо особистості юридичних осіб, з якими вони вступають у цивільні правовідносини, крім випадків створення дочірніх підприємств, сто відсотків статутного капіталу яких належить материнській компанії, що несе субсидіарну відповідальність на вимоги до своїх дочірніх підприємств).

Встановлено, що при вирішенні питання про можливість передачі як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств прав на товарні знаки (торговельні марки) повинні враховуватися два істотні моменти: (а) їх обмежений характер, тобто можливість використання в цивільному обороті тільки стосовно певних товарів і послуг, зазначених у свідоцтві на знак, і (б) соціальний аспект – необхідність додержання прав споживачів, що також накладає обмеження на форму їх внесення. “Спеціалізація” товарного знака (торговельної марки) має відповідати предмету діяльності товариства, що буде свідчити про дійсну комерційну цінність такого вкладу для конкретного корпоративного суб'єкта, а отже, й про його інвестиційну привабливість.

У підрозділі 1.4. Права на комерційну таємницю (ноу-хау) як вклади до статутних фондів господарських товариств аналізується можливість інвестування до статутних фондів (капіталів) господарських товариств прав на комерційну таємницю (ноу-хау). Аргументується, що знання та досвід можуть стати вкладом до статутного фонду (капіталу) господарського товариства лише за умови їх формалізації, тобто об’єктування у вигляді інформації. Ті ж нематеріальні об'єкти, що не одержали відокремлення від їхнього суб'єкта-носія, виконують функцію індивідуалізації самого володільця – роблять неповторною його особистість. Виділяється поняття “фідуціарна інформація”, що є результатом особисто-довірчих відносин між суб'єктами, у зв'язку з чим робиться висновок, що вона не може виступати самостійним об'єктом цивільного обороту, а значить, має бути виключена з числа можливих форм вкладів до господарських товариств.

У розділі 2. Правові особливості передачі прав промислової власності до статутних фондів господарських товариств досліджується механізм внесення розглянутих нематеріальних об’єктів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств з метою визначення його доцільності й адекватності особливостям взаємодії двох правових інститутів – промислової власності та корпоративного права, а також пошуку оптимальних, ефективних і прозорих форм та механізмів такого інвестування.

Підрозділ 2.1. Правовий аналіз змісту патентно-ліцензійних договорів у контексті їх адаптації до категорії корпоративних правовідносин присвячено дослідженню питання правових форм передачі як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств прав промислової власності. З урахуванням корпоративної природи виникаючих при цьому відносин обґрунтовується, що внесенню прав на інтелектуальні продукти до статутних фондів (капіталів) господарських товариств найбільш кореспондують конструкції договору про відступлення (передачу) виключних прав і договору виключної, особливо повної ліцензії.

Аналізується співвідношення змісту установчих документів і патентно-ліцензійних угод, на підставі чого формулюється висновок, що останні не повинні використовуватися як підстави участі у статутних фондах (капіталах) господарських товариств правами промислової власності: в такому разі не враховується, ігнорується поряд з “інтелектуальною” сутністю також і корпоративна природа виникаючих відносин. Вирішальними в поведінці суб'єктів є саме установчий інтерес, а також бажання суб'єктів стати учасниками створюваного господарського товариства, а тому умови й механізм передачі прав на об'єкти промислової власності до статутного фонду (капіталу) повинні “вписатися” в корпоративні правовідносини, а не підмінюватися зобов’язальними відносинами, як мали б місце відносини з приводу виключних прав на інтелектуальні продукти між самостійними суб'єктами товарного обороту. Конструкції патентно-ліцензійних договорів мають бути модифіковані й адаптовані до особливостей корпоративних відносин і використовуватися як умови передачі прав на об’єкти промислової власності до статутних фондів (капіталів) господарських товариств.

У підрозділі 2.2. Напрямки вдосконалення правового механізму внесення прав промислової власності до статутних фондів господарських товариств на підставі раніше сформульованих положень обґрунтовуються і пропонуються зміни до існуючого механізму передачі прав промислової власності до статутних фондів господарських товариств, який, на думку автора, має складатися з таких етапів: 1) укладення засновницького договору чи договору про заснування, розробка статуту, в яких закріплюються відповідні умови внесення до статутного фонду (капіталу) прав на інтелектуальний продукт; 2) державна реєстрація господарського товариства; 3) розробка й затвердження вищим органом господарського товариства Положення про правовий режим прав інтелектуальної (промислової) власності; 4) подання засновником, який надав товариству як вклад права на об'єкт промислової власності, нотаріально засвідчених витягів із засновницького договору чи договору про заснування і/або статуту, що стосуються умов здійснення такого вкладу, і зазначеного Положення в патентне відомство для реєстрації факту участі в майні корпоративної юридичної особи правами промислової власності, а також (у разі потреби) переоформлення відповідного охоронного документа (патенту, свідоцтва).

На підставі використання конструкцій патентно-ліцензійних договорів визначено положення, які мають додатково отримати фіксацію в установчих документах господарських товариств у зв’язку з передачею як вкладів до статутних фондів (капіталів) прав на об’єкти промислової власності.

Розділ 3. Правовий режим прав промислової власності у складі майна господарського товариства присвячений визначенню особливостей правового режиму переданих як вклад прав на об’єкт промислової власності у майні створеного господарського товариства, а також особливостям реалізації корпоративних прав особою, що приймає участь у ньому такими нематеріальними об’єктами.

У підрозділі 3.1. Теоретичні аспекти поняття “правовий режим майна” господарського товариства аналізується загальне поняття “правовий режим майна” підприємства (господарського товариства). Автор зупиняється на існуючих поглядах щодо змісту вказаної категорії і формулює власний варіант її визначення: правовий режим майна підприємства (господарського товариства) є синтетичною категорію, яка визначає порядок регулювання суспільних відносин, що складаються з приводу як майнового комплексу в цілому, так і/або окремих його об'єктів, який одержує вираження в системі правових засобів (юридичних нормах, суб'єктивних правах та обов'язках, актах їх реалізації й індивідуальних юридичних розпорядженнях), функціональна спрямованість якого полягає у встановленні й закріпленні майнової відокремленості суб'єкта цивільного обороту – юридичної особи. Він охоплює питання, пов'язані з порядком придбання, обліку, збереження майна, його внутрішньогосподарською класифікацією, порядком і межами використання й розпорядження ним з боку юридичної особи, а також з порядком і межами майнової відповідальності останньої та звернення стягнення на її майно на вимоги кредиторів.

Визначено чинники, поєднання яких обумовлює конкретний зміст правового режиму інтелектуальних об’єктів, внесених до статутного фонду (капіталу) господарського товариства. До них належать: інтереси засновників при створенні господарського товариства, зафіксовані в установчому документі; обсяг правоздатності господарського товариства з урахуванням її коректування волею засновників, зафіксованою в установчому документі; “вихідний” правовий режим внесених прав промислової власності; форма передачі цих прав і зміст правомочностей господарського товариства щодо них; внутрішньогосподарське функціональне призначення і структурний бухгалтерський поділ на фонди майна юридичної особи.

У підрозділі 3.2. Права промислової власності в контексті правового режиму майна господарського товариства аналізується правовий режим переданих як вклади до статутних фондів (капіталів) прав промислової власності. Визначено, що найбільш повну можливість розпорядження результатами інтелектуальної діяльності за власним розсудом відповідно до цілей і завдань діяльності господарського товариства надає використання моделі відступлення виключних прав на об'єкти промислової власності, в результаті чого товариство стає абсолютним їх правоволодільцем. Господарське ж товариство, права промислової власності якому надані за конструкцією ліцензійного договору, не стає правоволодільцем інтелектуального продукту – ним залишається відповідний засновник – отже, воно обмежено у правомочності розпорядження ним: позбавлено можливості відступати та передавати його як вклад при участі в інших корпоративних суб'єктах. Межі права розпорядження господарського товариства внесеними до його статутного фонду (капіталу) правами промислової власності мають бути чітко зафіксовані в установчому документі. Надане як вклад право використання об'єкта промислової власності при формуванні статутного фонду (капіталу) господарського товариства не повинно містити в собі будь-яких обмежень (за територією, сегментом ринку, клієнтурою та ін.). При цьому за засновником-правоволодільцем має зберігатися можливість їх використання у власній діяльності (якщо протилежне прямо не передбачено установчим документом товариства), але при одночасній відмові від права видачі ліцензій третім особам.

У підрозділі 3.3. Особливості реалізації корпоративних прав особою, яка бере участь в господарському товаристві правами промислової власності досліджується низка не вирішених у законодавстві достатньо спірних ситуацій при здійсненні засновником, який надав як вклад до статутного фонду (капіталу) права промислової власності, своїх корпоративних прав.

Обґрунтовується, що у випадку ліквідації господарського товариства або виходу з нього учасника, який брав участь у формуванні його статутного фонду (капіталу) правом використання об'єкта промислової власності (конструкція виключної ліцензії), останньому згідно з законодавством підлягає поверненню права на інтелектуальний продукт “у натурі” (за аналогією з майном, переданим в користування), тобто мова має йти про припинення його використання господарським товариством у подальшій своїй діяльності. Однак це не повинно стосуватися продукції, виготовленої товариством із залученням відповідного об'єкта промислової власності до моменту виходу учасника, який надав право на його використання, але ще не реалізованої, оскільки така умова нанесла б товариству значного збитку, незважаючи на те, що її виробництво і введення в господарський оборот було здійснено без порушення виключних прав правоволодільця.

У випадку відступлення частки в майні господарського товариства в повному обсязі третій особі учасником, який надав при його заснуванні як вклад до статутного фонду (капіталу) право використання належного йому результату інтелектуальної діяльності, вважаємо що, одночасно має бути укладена й угода про відступлення (передачу) виключних прав, що дозволить зберегти товариству стабільність і неподільність його статутного фонду (капіталу). Можливість же відступлення частки лише в певній частині таким засновником має виключатися, причому в імперативному порядку.

У Висновках наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення конкретного наукового завдання, яке полягає у розв’язанні питань взаємодії двох інститутів цивільного права – права промислової власності та корпоративного права, що має інвестиційну сутність, і, зокрема, у комплексному аналізі прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств та процесу (умов і механізму) їх внесення.

Основні висновки проведеного дослідження полягають у наступному:

1. Низка особливостей прав на об’єкти промислової власності привносить специфіку у відносини з їх залученням до цивільного обороту, в тому числі й з їх передачі як вклади до статутних фондів (капіталів) господарських товариств. До них належать: виключність і абсолютність прав на об'єкти промислової власності; необхідність їх державної реєстрації; наявність охоронного документа, що підтверджує право на конкретний об'єкт промислової власності; обов'язкова сплата зборів за підтримання чинності охоронного документа; обмеження строку правової охорони прав на об'єкти промислової власності; можливість в окремих випадках обмеженого використання цих прав.

2. При використанні прав промислової власності як форми участі в господарських товариствах вони виступають у трьох аспектах: а) як товар (ринковий продукт), що підлягає обміну на інший – корпоративні права; б) як об'єкт виключних прав; в) як нематеріальний актив.

3. Для реалізації можливості передачі як вклад до статутного фонду (капіталу) господарського товариства права на об'єкти промислової власності мають відповідати певним умовам – критеріям оборотоздатності: виключності, корисності, відчужуваності, можливості їх грошової оцінки, інвестиційній привабливості.

4. Права на певні об’єкти промислової власності на підставі невідповідності критеріям оборотоздатності повинні бути виключені з числа можливих вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств, а саме: права на зазначення походження товарів, фірмові найменування (згідно з чинним законодавством з перспективою можливості їх використання як вкладів у зв’язку з відокремленням у новому ЦК України від найменування юридичних осіб), знання та досвід, які не одержали формалізації й об’єктування у вигляді інформації; раціоналізаторські пропозиції тощо.

5. Використовувати права промислової власності як вклади до статутних фондів (капіталів) господарських товариств можуть особи, які є їх первісними або іншими законними правоволодільцями і мають охоронні документи на відповідні інтелектуальні продукти (остання умова не поширюється на комерційну таємницю (ноу-хау), яка не підлягає державній реєстрації).

6. Абсолютними підставами неможливості участі в господарських товариствах правами промислової власності слід визнати такі обставини: 1) засновник не є законним правоволодільцем інтелектуального продукту; 2) право на об'єкт промислової власності не є виключним; 3) право на об'єкт промислової власності не є відчужуваним; 4) право на об'єкт промислової власності не пройшло реєстрації в патентному відомстві, і не оформлено відповідного правозасвідчуючого документа; 5) закінчення строку правової охорони виключних прав. Додатковими, факультативними підставами неможливості передачі як вкладу прав промислової власності можуть бути такі обставини: 1) відсутність “патентної чистоти” у відповідного інтелектуального продукту; 2) “спеціалізація” об'єкта промислової власності; 3) наявність виключної ліцензії на використання об'єкта промислової власності, якщо відповідно до її умов ліцензіар обмежений у своїх виключних правах в обсязі, що позбавляє його можливості укладення нових договорів щодо належного йому об'єкта, у тому числі внесення як вкладу до статутного фонду (капіталу) господарського товариства; 4) неможливість провести достовірну оцінку справедливої вартості прав на інтелектуальний продукт; 5) вид і предмет діяльності господарського товариства у зв'язку з законодавчими вимогами зумовлюють неприпустимість використання нематеріальних активів для формування його статутного фонду (капіталу) (наприклад, банківська, інвестиційна діяльність, страхування).

7. Внесенню вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств правами промислової власності найбільше кореспондують правові конструкції, в основі яких лежать договір про відступлення (передачу) виключних прав на об'єкти промислової власності й договір виключної, особливо повної ліцензії, які відповідатимуть як бажанню засновника передати цілком або надати тільки тимчасовий дозвіл на використання належних йому виключних прав створюваному господарському товариству, так й інтересам останнього по формуванню власної відокремленої майнової (у широкому значенні) бази діяльності. Виняток становлять права на засоби індивідуалізації, щодо яких слід допустити як загальне правило використання лише моделі відступлення виключних прав за умови обов'язкового публічного інформування про це у зв'язку з необхідністю дотримання прав споживачів. Надання як вкладу права використання засобів індивідуалізації може мати місце тільки для випадків створення дочірніх юридичних осіб, єдиним засновником яких виступає материнська компанія, що несе субсидіарну відповідальність на вимоги до них.

8. Договори про відступлення (передачу) виключних прав або ліцензійні угоди не повинні використовуватися як підстави участі правами промислової власності у статутних фондах (капіталах) господарських товариств, як це має місце в зобов'язальних відносинах з приводу виключних прав на інтелектуальні продукти між самостійними суб'єктами цивільного обороту. Механізм передачі прав промислової власності до статутних фондів (капіталів) господарських товариств має “вписатися” в корпоративні правовідносини, що мають у даному випадку основне значення, але правові конструкції зазначених договорів повинні використовуватися як її істотні умови. Це положення є ключовим для внесених пропозицій щодо вдосконалення механізму й умов передачі прав промислової власності до статутних фондів (капіталів) господарських товариств.

9. На момент заснування корпоративна юридична особа може мати у своєму активі права промислової власності