ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н.КАРАЗІНА
Філіна Ганна Ігорівна
УДК 339.9.012
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Спеціальність 08.02.03 – „Організація управління, планування і регулювання економікою”
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харків – 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник– | кандидат економічних наук,
Гласова Світлана Олександрівна,
Харківський національний університет
ім. В.Н.Каразіна,
доцент кафедри економіки та менеджменту
Офіційні опоненти:– | доктор економічних наук, професор
Козьменко Сергій Миколайович,
Українська академія банківської справи (м. Суми),
завідуючий кафедрою управління та зовнішньоекономічної діяльності–
кандидат економічних наук,
Найдьонова Марина Володимирівна,
Харківський інститут управління,
завідуюча кафедрою економіки та маркетингу
Провідна установа |
Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту в невиробничій сфері
Захист дисертації відбудеться 12.12.2003 р. о __14____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64. 051.05, у Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 3-23.
З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4
Автореферат розісланий 10.11.2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради |
В.Ф.Пуртов
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Дослідження в галузі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в цей час здобувають особливої актуальності. У цій сфері важливі як нові теоретичні результати, так і узагальнення вже наявного досвіду.
Економічна криза, у якій в теперішній час знаходиться Україна, вимагає ефективного застосування заходів зовнішньоекономічної політики для підвищення рівня економічного зростання країни. Однак на цьому етапі спостерігається зменшення експортних постачань готової продукції, збільшення обсягів сировини й напівфабрикатів, що вивозяться за рубіж і т.д. При цьому спостерігається збільшення обсягів інвестицій, що характеризує тенденцію до поліпшення інвестиційного клімату в країні. Слід зазначити, що вдосконалювання методів регулювання ЗЕД в галузі інвестування як іноземного, так і вітчизняного, поставить Україну на вищий щабель економічного розвитку. Особливо актуальні методи підвищення інвестиційної привабливості в галузях, здатних робити високотехнологічну готову (кінцеву) продукцію, тому що інвестиції в цьому випадку допоможуть упровадити більш удосконалені технології, використовувати модернізоване або принципово нове обладнання, а також залучити закордонних фахівців. Відзначимо, що сучасна політика регулювання ЗЕД України спрямована не на довгострокову перспективу підтримки формування сприятливих умов на світовому ринку для вітчизняного експорту й активізації інших зовнішньоекономічних зв'язків, а має своєю метою швидкий вихід із кризової ситуації, незважаючи на те, що досвід розвитих країн довів неможливість такого явища.
У нинішніх умовах, коли все більша частина економічного навантаження лягає на регіони, саме від ефективності регіональної зовнішньоекономічної політики залежать стан виробництва, рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і економічних проблем регіону. Однак на сучасному етапі розвитку така політика в Україні не має позитивних результатів, про що свідчить депресивний стан багатьох регіонів країни. Тому на сьогодні все більш актуальною стає задача розробки такої моделі регулювання зовнішньої торгівлі, яка була б адекватна ситуації, що сформувалась. Розробка концепції формування стратегії розвитку регіону в зовнішньоекономічній діяльності може стати основою для прийняття регіональною владою ефективних управлінських рішень у цій галузі.
У зв'язку з цим задача вдосконалювання системи державного регулювання ЗЕД є актуальною.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи “Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку” (номер державної реєстрації № 0101U002800), що виконувалася на кафедрі економіки і менеджменту Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних підходів і практичних рекомендацій з удосконалення методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Для досягнення цієї мети в дисертації поставлені і вирішені наступні завдання:
- визначено основні методи регулювання державою ЗЕД у країнах з розвитою ринковою економікою,
- визначено основні принципи регіональної політики як засобу державного регулювання ЗЕД,
- здійснено аналіз стану сучасного промислового виробництва в регіонах України,
- здійснено оцінка потенціалу Харківської області,
- визначені основні методи державного регулювання ЗЕД у Харківській області.
Об'єктом дослідження в дисертаційній роботі є зовнішньоекономічна діяльність підприємств та її державне регулювання.
Предметом дослідження є методи і моделі державного регулювання ЗЕД.
Методологія дослідження. У дисертаційній роботі використовувалась сукупність спеціальних методів дослідження: системний підхід, теорія територіально-виробничих комплексів, теорія кластерів, штучні інтелектуальні системи.
Використано наукові розробки українських і закордонних вчених в області державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, таких як Кіреєв О.П., Максименко С., Кредисов А.І., Макогон Ю.В., Миколаєва І.П., Колесов В.П., Шуркалін А.К., Погорлетський А.І., Кузнєцов Н.Г., Гутман Г.В., Акопова О.С., Колосовський М.М., Фомічов В.І., Герчикова І.Н, Філіпенко А.С., Румянцев А.П., Піддубний І.А., Голиков А.П. та ін. Останнім часом з'являються дисертаційні дослідження, присвячені проблемам зовнішньоекономічної діяльності (В.Власюк, Г.Голубушина, А.Денисюк, О.Дерев’янко, С.Князь, Н.Литвиненко та ін.).
Інформаційно-фактологічну базу склали статистичні дані про стан інвестиційної сфери та інформація про положення галузей промислового виробництва в регіонах України.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації поставлено й вирішено науково-практичну задачу розробки стратегії державного регулювання ЗЕД в Україні в цілому й у Харківській області зокрема. При цьому отримано такі наукові результати:
вперше:
- розроблено механізм рейтингової оцінки стану фінансово-господарської діяльності галузей промисловості України для визначення найбільш перспективних напрямків зовнішньої торгівлі з використанням програм нейросітьового моделювання;
запропоновано:
- нова методика регулювання соціально-економічного розвитку регіонів з метою підвищення ефективності ведення зовнішньоекономічної діяльності, що допускає використання заходів загальнодержавного регулювання ЗЕД із використанням принципів економіко-географічного районування;
удосконалено:
- методику державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України, що дозволяє підвищити рівень економічного розвитку країни за рахунок застосування заходів із посилення інвестиційної привабливості окремих регіонів, створення вільних економічних зон, створення регіональних цілісних економічних систем, удосконалення трансприкордонного співробітництва;
- методику виділення територіально-промислових комплексів на базі машинобудування;
- методику застосування заходів із підвищення експортного потенціалу регіону, що включає такі заходи, як розвиток прикордонної торгівлі, створення оптових продовольчих ринків, розробка програми двостороннього співробітництва з областями (регіонами) інших країн, розвиток переробної промисловості з орієнтацією на використання франчайзингу й подальшу реалізацію продукції в третіх країнах, де вже є ринок збуту таких товарів і т. ін.;
дістало подальшого розвитку:
- концепція державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Харківському регіоні за рахунок створення єврорегіону, виділення в ньому територіально-промислового комплексу на базі машинобудування, поліпшення інвестиційного клімату для залучення новітніх технологій, упровадження нового чи модернізації наявного устаткування і т. ін.;
- методологія визначення перспективних (пріоритетних) зовнішніх ринків для збуту вітчизняної продукції. До таких ринків можна віднести ринки Азії, СНД, Близького Сходу, Північної Африки і Латинської Америки.
Обґрунтованість наукових положень і практичних рекомендацій, запропонованих у дисертації, забезпечується використанням у процесі дослідження праць вітчизняних і закордонних вчених, що займалися проблемами, розв'язуваними в роботі, а також великим обсягом статистичного матеріалу, на основі якого здійснювалися дослідження.
Наукове значення роботи полягає в тому, що отримані в роботі нові наукові положення і практичні рекомендації розширюють сферу знань, що дозволяють вирішити науково-практичну задачу державного регулювання ЗЕД.
Практичне значення і реалізація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації доведені до рівня методичних розробок, що дозволяє використовувати їх у практиці державного регулювання ЗЕД. Запропонований у дисертаційному дослідженні комплексний підхід до формування стратегії розвитку регіону в зовнішньоекономічних зв'язках, а також відповідні методи та моделі є досить універсальними й дозволяють підвищити ефективність прийнятих на регіональному рівні управлінських рішень.
Основні результати дослідження були використані для розробки маркетингової стратегії на ВАТ “Турбоатом”, що дозволило підприємству одержати замовлення на виробництво турбін у Росії та Індії загальною вартістю близько 10 млн. дол.
Особистим внеском здобувача є сформульовані й науково обґрунтовані методологічні положення та практичні рекомендації з розробки стратегії зовнішньоекономічного розвитку в регіоні. Дисертаційне дослідження є особистою науковою працею здобувача. Усі результати отримані безпосередньо здобувачем і знайшли відображення в опублікованих працях. У дисертації здобувач використовував власні ідеї, у тому числі викладені у працях, опублікованих у співавторстві.
Апробація результатів роботи. Матеріали дисертаційного дослідження обговорювалися й були схвалені на:
науково-практичній конференції “Методологія і методика реструктуризації промисловості України” (м. Харків, 2000 р.);
міжнародній науково-практичній конференції “XXI століття - проблеми і шляхи рішення”, секція “Регіональні аспекти співробітництва України і Росії” (м. Харків, 2000 р.);
всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку регіонів і підприємств на початку XXI сторіччя” (м. Полтава, 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 8 наукових працях, одну з яких опубліковано у співавторстві. Загальний обсяг публікацій, що відбивають зміст дисертаційного дослідження, складає 2,23 друк. арк., з яких автору належить 2,03 друк. арк. 7 наукових праць опубліковано в фахових виданнях.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 250 сторінок, з них основний текст викладений на 177 сторінках машинописного тексту, матеріал дисертації ілюстрований 8 таблицями і 9 малюнками. Обсяг додатка складає 52 сторінки. Список використаних літературних джерел включає 199 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі розкрито сутність і значення наукової проблеми, обґрунтовано необхідність проведення дослідження, його актуальність, сформульовано мету і завдання, розкрито загальну методологію вивчення проблеми, відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.
Розділ 1 – “Методологічні основи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності”. Як показує історичний досвід в галузі державного регулювання ЗЕД, найбільшого ефекту в зовнішній торгівлі держава досягає за рахунок розвитку промислів і впорядкування торгівлі в різних регіонах. Регіональна політика повинна бути спрямована на самостійність місцевих торгово-промислових центрів на тлі посилення ролі держави. Найбільш вигідною формою регулювання зовнішньоекономічної діяльності для України є державна монополія на зовнішню торгівлю, яка застосовувалась у минулому в СРСР. При цьому доцільно більш широко вживати принципи географічного районування виробництва, тобто враховувати як кліматичні умови, так і наявність природних ресурсів у регіоні. Отже, необхідне визначення основних пріоритетів у виробництві тих чи інших видів продукції, розробка регіональними органами керування виробничих планів випуску продукції пріоритетних напрямків, здійснення загального керівництва торгівлею централізовано на державному рівні.
Досвід розвитих країн в галузі законодавства, що регулює зовнішню торгівлю, свідчить про те, що торгове право повинне бути однаковим, а законодавство в торгівлі має ґрунтуватися на торговельних порядках. Отже, необхідне створення універсальної системи норм, на основі якої можна досить ефективно і швидко вести торгівлю. Відзначимо, що при створенні яких-небудь союзів (торгових, митних тощо) необхідне прийняття законів, що регулюють торгові відносини між країнами-учасницями і діють однаково на їх території. Крім того, вступ України в союз із країнами СНД є однією з необхідних умов виходу країни з кризи, тому що, на наш погляд, як зовнішньоторговельних партнерів нам варто вибирати саме ці країни, а також країни Південно-Східної Азії і Близького Сходу, Північної Африки і Латинської Америки. Приведення законодавчої бази, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, у відповідність з аналогічною базою вищезазначених країн сприяло б підвищенню ефективності зовнішньої торгівлі і збільшенню дохідних статей бюджету України.
Політика регулювання ЗЕД в Україні повинна бути спрямована безпосередньо на вдосконалення системи методів її регулювання і законодавчої бази. Крім того, орієнтуючи ЗЕД на довгострокову перспективу, підтримуючи формування сприятливих умов на світовому ринку для вітчизняного експорту й активізації інших зовнішньоекономічних зв'язків, а також змінюючи структуру експорту від продажу сировини до пропозиції на світових ринках готової продукції, держава досягне бажаного рівня доходу від зовнішньої торгівлі. Також необхідно приділяти значну увагу плануванню виробництва експортної продукції. Для цього варто виявити найбільш перспективні галузі, здатні забезпечити світові ринки конкурентноздатною продукцією. Цього можна досягти шляхом проведення правильної регіональної політики, однак в Україні таку політику варто проводити централізовано, тобто з перевагою вертикальних зв'язків над горизонтальними, хоча ні в якому разі не слід цілком придушувати останні.
Найбільш прийнятною політикою в галузі зовнішньоекономічної діяльності в Україні, на наш погляд, є змішана політика протекціонізму й вільної торгівлі з перевагою першої.
Особливу увагу необхідно приділити питанню іноземного інвестування і створенню підприємств за участю іноземного капіталу, тому що це значною мірою сприятиме процвітанню вітчизняних підприємств. Отже, при правильній законодавчій і адміністративній організації з боку держави, іноземний капітал здатний допомогти у виході України з кризи, яка сформувалась в теперішній час.
Проведені дослідження показали, що державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо пропорційне ефективності проведення регіональної політики, що включає в себе структурну, промислову перебудову, проведення інвестиційної політики, спрямованої на створення в країні сприятливого інвестиційного клімату, створення вільних економічних зон. Правильне здійснення таких заходів сприяє зміцненню зв'язків України з країнами-партнерами в зовнішній торгівлі. Крім того, заходи, які застосовуються державою при проведенні регіональної політики, сприяють більш швидкому економічному зростанню розвинутих регіонів і виходу з депресивного стану відсталих регіонів країни. Крім того, економічне зростання регіонів сприяє ефективності зовнішньої торгівлі і забезпечує впровадження нових технологій у вітчизняне виробництво.
Розділ 2 – “Дослідження методів та моделей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України”. У роботі обґрунтовано необхідність проведення аналізу фінансово-господарського стану галузей промисловості України для наступного визначення перспективних напрямків у зовнішній торгівлі. Основою регулювання ЗЕД є рейтингова оцінка регіонів з використанням програм нейросітьового моделювання. Відповідно до результатів проведеного аналізу виявлено, що прибутковими в українській промисловості є такі галузі: паливна, нафтовидобувна і нафтопереробна, а також газова промисловості, чорна, кольорова металургія і деревообробна промисловість. Збитковими в нашій країні є вугільна, хімічна і нафтохімічна промисловості, машинобудування і металообробка, а також легка і харчова промисловості. Відзначено, що ті галузі, що є найбільш перспективними з погляду ведення зовнішньоекономічної діяльності, у цей момент є збитковими. Отже, у ситуації, яка сформувалась, необхідна зміна стратегії розвитку виробництва і розробка унікальної регіональної політики для України в цій галузі, тому що використовувати аналогічні політики, уже розроблені Євросоюзом та іншими розвинутими країнами, не є доцільним, що зумовлюється географічними, адміністративно-територіальними, історичними, економічними й іншими особливостями України.
За результатами дослідження можна зробити висновок про те, що в Україні найбільш доцільний розвиток машинобудівного комплексу, продукція якого є високотехнологічною, отже, її експорт принесе найбільший прибуток від ведення ЗЕД. Крім того, на базі цього комплексу необхідне виділення територіально-промислового комплексу (ТПК). Відзначимо також, що виділення таких ТПК в Україні найбільш доцільне в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і Харківській областях.
Аналіз проводився з використанням програми нейросітьового моделювання Viscovery SOMine (карти Кохонена, що самоорганізуються). Загальна суть методики нейросітьового моделювання полягає в наступному: у багатомірний простір даних занурюється двовимірна сітка, що змінює свою форму таким чином, щоб якомога точніше апроксимувати множину даних. Кожній точці даних ставиться у відповідність найближчий до неї вузол сітки. Отже, кожна точка одержує деяку координату на сітці. Таким чином, розподіл даних на двовимірній карті дозволяє судити про локальну структуру багатомірних даних. Синоптичні ваги нейрона в мережі Кохонена є його координатами у вихідному багатомірному просторі.
Загальний вид процесу навчання нейронної мережі можна представити в наступному вигляді (рис. 1).
Найбільш розповсюдженим алгоритмом навчання нейронної мережі є алгоритм зворотного поширення. Він являє собою розвиток узагальненого дельта-правила і є алгоритмом градієнтного спуска, що мінімізує сумарну квадратичну помилку.
Для найбільш ефективного регулювання експортно-імпортних операцій в Україні доцільно створити територіально-промисловий комплекс (ТПК) на базі машинобудування, сировинною базою якого могли б стати галузі видобувної і переробної промисловості. Теорія ТПК допускає об'єднання на обмеженій території підприємств, зв'язаних між собою за принципом технологічного ланцюжка, тобто в одному районі групуються підприємства, що виконують послідовні виробничі стадії у випуску визначеної продукції (від видобутку сировини до виробництва готового продукту). Зведення групи підприємств у єдиний ТПК з урахуванням природних умов економічного району, розвитку транспорту й інших факторів сприятиме зростанню ефективності капітальних вкладень, скоротить поточні витрати і дозволить повніше використовувати трудові ресурси. Настільки відчутний ефект досягається завдяки доцільному розміщенню підприємств на відведеній території, організації для них усіх єдиної транспортно-складської системи обслуговування, створенню загального енергетичного господарства, інженерних комунікацій (водопостачання, каналізація, теплофікація), протипожежної й аварійної служб.
Рис. 1. Процес навчання нейронної мережі
Послідовність операцій проведеного нами аналізу можна представити у вигляді алгоритму (рис. 2).
Принцип комплексності передбачає взаємопов'язаний і пропорційний розвиток виробничої та невиробничої сфер. Правильне формування ТПК забезпечує найбільш раціональну організацію суспільного виробництва, тобто найкращі в таких умовах пропорції між промисловістю і сільським господарством, між видобувною й обробною галузями, а також комплексне використання природних ресурсів. –
Аналіз отриманих результатів
+
Рис. 2. Алгоритм аналізу стану галузей промисловості України.
Раціональний добір підприємств, що входять у комплекс, дозволяє оптимально організувати схему технологічного процесу. Наприклад, той самий продукт можна одержувати з різної сировини і при різній технології. В усіх таких випадках схема організації технологічного процесу й вимоги до розміщення виробництва будуть різними. Розташування промислових підприємств у ТПК полегшує їхнє кооперування не тільки за основними, але й за допоміжними виробництвами.
Слід зазначити, що виробнича структура конкретного регіону повинна розвиватись у напрямку, що дозволяє використовувати продукт однієї галузі для нестатків декількох інших. Таким чином, між усіма галузями, представленими в певній місцевості, створюються стійкі зв'язки, що дозволяють підтримувати ці галузі і сприяють розвитку загальної економіки регіону. Це також дозволить скоротити експортні постачання сировини і збільшити пропозицію готової продукції на світових ринках.
Слід зазначити, що створення ТПК можливе паралельно зі створенням вільних економічних зон (ВЕЗ) і застосуванням принципів трансприкордонного співробітництва, що також дозволить підвищити ефективність ЗЕД.
Проведений аналіз показав, що для України найбільш доцільно розвивати машинобудування, тому що продукція цієї галузі найбільш затребувана за кордоном, однак у теперішній час ця галузь є збитковою. Отже, створення ТПК – це не єдиний спосіб підвищення якості експортованої продукції. Необхідне залучення інвестицій з метою модернізації устаткування, упровадження нових технологій тощо. Отже, залучення інвестицій в ефективні і конкурентноздатні виробництва – основна задача регіональної інвестиційної політики, що є основною частиною зовнішньоекономічної політики регіону.
Структуру інвестицій у промисловість України можна представити у вигляді таблиці 1 [за даними Держкомстату України].
Таблиця 1
Прямі іноземні інвестиції по галузях економіки України в 2002 р. |
Капітал на кінець року, млн. дол. США | Частка в загальному обсязі інвестицій, %
1 | 2 | 3
Всього | 5339,0 | 100
Промисловість, у тому числі: | 2690,6 | 50,4
Добувна промисловість | 130,5 | 2,4
Виробництво та розподіл електроенергії, газа та води84,1 | 1,6
Обробна промисловість2476,0 | 46,4
у тому числі:
харчова промисловість852,3 | 16,0
легка промисловість78,1 | 1,5
Продолжение таблицы 1.
1 | 2 | 3
виробництво деревини та виробів з деревини | 73,4 | 1,4
целюлозно-паперова промисловість | 91,5 | 1,7
виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення | 194,9 | 3,6
хімічна та нафтохімічна промисловість217,7 | 4,1
виробництво інших неметалевих виробів | 116,3 | 2,2
металургія та обробка металів | 280,6 | 5,2
машинобудування | 469,6 | 8,8
інше виробництво | 101,6 | 1,9
Будівництво | 3247,8 | 2,3
Оптова та роздрібна торгівля | 712,2 | 0,5
Готелі та ресторани | 33,5 | 0,0
Транспорт та зв’язок | 55899,3 | 38,8
Фінансова діяльність | 3019,7 | 2,1
Операції з нерухомістю | 62237,9 | 43,3
Державне управління | 3878,8 | 2,7
Освіта | 3,1 | 0,0
Послуги | 47,1 | 0,0
Як видно з наведеної таблиці, машинобудування і металообробка займають третє місце за обсягом притягнутих інвестицій, що сприяє розвитку цієї галузі. Отже, пропозиція про створення ТПК на базі саме цієї галузі в даний час актуальна.
Орієнтуючи промисловість України на виробництво готової продукції, держава одержує можливість підвищити роль експорту для вітчизняного виробника, що, у кінцевому рахунку, підвищить ефективність зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, необхідна методика раціонального використання економічних і адміністративних важелів регулювання ЗЕД. Стосовно України раціональне використання таких методів допускає зниження експортного мита на готову продукцію і його збільшення на сировину і напівфабрикати, зниження імпортного мита на сировину і матеріали, застосування податкових пільг для експортерів готової продукції машинобудування, субсидування і кредитування (державне і приватне).
Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок про те, що на сучасному етапі розвитку економіки задачами державного регулювання ЗЕД є:
а) підвищення ролі експорту;
б) ефективне застосування економічних і адміністративних методів регулювання ЗЕД;
в) створення гнучкої системи оподатковування, що сприяла б легальному веденню зовнішньоторговельних операцій купівлі-продажу товарів, залученню інвестицій з-за кордону, а також перешкоджала витоку капіталу з країни;
г) створення сприятливого інвестиційного клімату в країні;
д) створення ВЕЗ із застосуванням трансприкордонного співробітництва.
Розділ 3. – “Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності по регіонах”. Проведено аналіз експортного потенціалу Харківської області, тому що для найбільш ефективного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Харківському регіоні необхідно визначити його структуру й ефективність використання.
Результати аналізу дають підстави думати, що для ведення зовнішньоекономічної діяльності регіон має вигідне географічне і геополітичне положення. Однак для успішного ведення ЗЕД необхідне раціональне використання експортного потенціалу, що зараз використовується не повною мірою. Для цього необхідний розвиток експортоформуючих галузей Харківської області, тому що від стану машинобудівного і металообробного комплексу безпосередньо залежить продуктивність роботи всіх галузей економіки в цілому, не тільки Харківського регіону, але і країни взагалі. Отже, машинобудування і металообробка є одними з найбільш стратегічно важливих галузей для Харківської області.
Підприємства машинобудівного і металообробного секторів Харківської області є конкурентноздатними, а деякі виступають монополістами на ринку України і навіть СНД, однак для ефективного виробництва підприємств машинобудівного комплексу необхідна сильна сировинна база. Отже, експортний потенціал області потрібно підтримувати й розвивати як за рахунок машинобудівної галузі, так і за рахунок розвитку переробної промисловості, що повинна стати однією з найпріоритетніших галузей на внутрішньому ринку споживання. Крім того, на наш погляд, у Харківському регіоні необхідне створення територіально-виробничого комплексу на базі машинобудування.
До подальших труднощів ведення ЗЕД Харківської області можна віднести імпортну залежність області від постачань сировини і палива з країн СНД, де для Харківського регіону вже не доступні дешеві ринки, подорожчання енергоносіїв, розриви міжгалузевих постачань сировини, матеріалів, товарів і послуг, унаслідок чого значно скоротилися обсяги виробництва Харківських підприємств. Також слід зазначити, що завантаженість потужностей на підприємствах машинобудування – всього 25%. Крім того, незважаючи на те, що в області створена велика кількість спільних підприємств за участю іноземних інвесторів, а область у цілому має визначену інвестиційну привабливість, обсяги іноземних інвестицій постійно скорочуються.
Головним міжнародним ринком для продукції підприємств машинобудування і металообробки Харківської області є Азія. Крім того, необхідне просування продукції підприємств цієї галузі на Близький Схід, у країни СНД (у першу чергу в Росію), Північної Африки і Латинської Америки.
Відзначимо, що існує безліч проблем у просуванні продукції Харківського регіону на зовнішні ринки. Однак, використовуючи заходи для підвищення експортного потенціалу в області, регіон має всі можливості для поліпшення зовнішньоекономічної діяльності. Необхідно тільки грамотно розробити й успішно впровадити запропоновані програми поліпшення цього потенціалу. У такому разі місцевий бюджет одержить солідний прибуток від ведення зовнішньоторговельних операцій.
Основою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності для Харківської області повинне стати регулювання в галузі іноземного інвестування, створення прийнятної системи оподатковування. У сфері застосування іноземного капіталу і створення спільних підприємств варто звернути увагу на досвід у цій галузі такої країни, як Китай. Діяльність китайських підприємств показала, що, залучаючи нові технології й іноземні інвестиції, створюючи спільні підприємства, співзасновники яких будуть надавати вітчизняним підприємствам новітні технології, “ноу-хау”, основні фонди й устаткування, стає реальним підняти рівень виробництва, а також дозволить підвищити економічне зростання і, як наслідок, зовнішньоторговельні постачання. Застосування цього досвіду доцільне при розробці стратегії розвитку Харківського регіону.
Важливе значення в процесі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Харківському регіоні здобуває створення регіональних цілісних економічних систем (РЦЕС), що дозволить підвищити якість державного регулювання в цій області. Причому правове регулювання займає одне з перших місць у регіональному керуванні зовнішньою торгівлею.
Для підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності в Харківській області необхідне створення ВЕЗ на базі цього регіону. Це зумовлюється тим, що у великих прикордонних містах (і, отже, їхніх областях) прямий товарообмін більш розвинутий, ніж в інших містах країни. Крім того, “відкриті” території будуть розвиватися швидше, ніж у середньому по Україні. Отже, створення ВЕЗ на території Харківського регіону є доцільним. Крім того, створення єврорегіону на території Харківської і Бєлгородської областей видається ефективним заходом підвищення рівня зовнішньої торгівлі.
Співробітництво у рамках єврорегіону повинне здійснюватися в урядово-регіональному і регіонально-локальному напрямках.
У першому випадку співробітництво спирається на міжнародні угоди. У другому - на особисті контакти між сусідами-партнерами, що виникнуть у зв'язку з господарськими потребами, а також співробітництвом у сфері культури.
Мету і функціональні задачі єврорегіону можна представити у вигляді таблиці 2.
Незважаючи на те, що на часі експортно-імпортне сальдо Харківської області негативне, створення вільної зони, що займається трансграничним співробітництвом із прикордонними територіями саме в цій області України, є необхідністю. Крім того, у Харківському регіоні необхідно створити саме експортно-виробничу зону, тобто таку, підприємства якої працюватимуть в основному на експорт, при цьому мати право на безмитну торгівлю в митному і торговому режимі країни. У цьому плані показовий досвід Китаю. Як уже відзначалося раніше, Харківська область України і Шанхай у Китаї – області, що розвивають на своїй території машинобудування і металообробку. Створення в Китаї ВЕЗ дозволило підвищити не тільки рівень виробництва і якість продукції, що випускається, але й перейняти нові технології, забезпечити підприємства галузі сучасним устаткуванням, залучити значні іноземні інвестиції, а також розширити і зміцнити зовнішньоторговельні зв'язки Китаю з іншими державами. Отже, застосовуючи подібні заходи організації і функціонування ВЕЗ, Харківський регіон має можливість вийти з депресивного стану.
Таблиця 2
Мета і функціональні задачі єврорегіону
Мета | Функціональні задачі
Сфера бізнесу | Орієнтація підприємств на ринки інших країн і на кооперацію з ними; вільний рух товарів, капіталу, робочої сили; розвиток виробничої і ринкової інфраструктури; обмін інформацією
Сфера господарського розвитку | Посилення інтеграції, розвиток комунікацій і зв'язку; формування регіональних трансприкордонних систем технічної інфраструктури; розвиток і удосконалення інтеграції рекреаційної бази
Соціальна сфера | Охорона навколишнього середовища і співробітництво в галузі екології; розвиток інтеграції в сфері культури; співробітництво в сфері освіти і науки; інтеграція систем соціального забезпечення; охорона права і суспільного порядку; охорона здоров'я; розвиток інтеграції і контактів в інших сферах
Крім того, утворення промислово орієнтованої ВЕЗ дозволить державі значною мірою керувати нею, сприяючи поетапному формуванню різноманітної територіальної організації зовнішньоекономічної діяльності в межах регіону.
ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні сформульовано основні підходи щодо державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні в цілому і, зокрема, у Харківському регіоні. На основі досліджень розроблено комплекс заходів, що дозволяють провести аналіз перспективних напрямків у зовнішній торгівлі. Крім того, запропоновано заходи щодо поліпшення методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Основні наукові і практичні результати роботи сформульовано в таких висновках:
1. Виявлено, що найбільш вигідною формою регулювання зовнішньоекономічної діяльності для України була б така система, що використовує сполучення демократичних принципів та елементів державної монополії на зовнішню торгівлю, що застосовувалась у минулому в СРСР. При цьому доцільно було б ширше застосовувати принципи економіко-географічного районування виробництва. Отже, необхідне визначення основних пріоритетів у виробництві тих чи інших видів продукції, розробка регіональними органами управління виробничих планів випуску продукції пріоритетних напрямків, здійснення загального керівництва торгівлею централізовано на державному рівні.
2. Досвід розвинутих країн в галузі регулювання ЗЕД свідчить про те, що в основному в них застосовуються подібні методи регулювання зовнішньої торгівлі. До них варто віднести застосування протекціоністського захисту національної промисловості при виході з кризи, заохочення експорту готової високотехнологічної продукції, збільшення імпорту сировини і матеріалів для нестатків вітчизняних підприємств.
3. Політика державного регулювання ЗЕД України повинна бути спрямована безпосередньо на покращення системи методів її здійснення і вдосконалення законодавчої бази. Крім того, орієнтуючи ЗЕД на довгострокову перспективу, забезпечуючи формування сприятливих умов на світовому ринку для вітчизняного експорту й активізації інших зовнішньоекономічних зв'язків, а також змінюючи структуру експорту від продажу сировини до пропозиції на світових ринках готової продукції, держава досягне бажаного рівня прибутку від зовнішньої торгівлі.
Найбільш прийнятною політикою в галузі зовнішньоекономічної діяльності в Україні є змішана політика протекціонізму і вільної торгівлі з перевагою першої.
4. Державне регулювання ЗЕД в Україні в галузі створення сприятливого інвестиційного клімату повинне бути спрямованим у першу чергу на вдосконалення законодавчої бази в цій сфері, а також на забезпечення фінансової стабільності в країні та досягнення низьких темпів зростання інфляції. Використання цих заходів вносить неоціненний вклад у розвиток народного господарства (зокрема промисловості) країни.
5. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо пропорційне ефективності проведення регіональної політики, що включає в себе структурну, промислову перебудову, проведення інвестиційної політики, спрямованої на створення в регіоні сприятливого інвестиційного клімату, створення вільних економічних зон. Правильне здійснення таких заходів сприяє зміцненню зв'язків України з країнами-партнерами в зовнішній торгівлі. Крім того, заходи, застосовувані державою при проведенні регіональної політики, сприяють більш швидкому економічному зростанню розвинутих регіонів і виходу з депресивного стану відсталих регіонів країни. Слід також зазначити, що економічне зростання регіонів сприяє ефективності зовнішньої торгівлі і забезпечує впровадження нових технологій у вітчизняне виробництво.
6. Проведений аналіз результатів діяльності підприємств різних галузей промисловості показав, що прибутковими в українській промисловості є такі галузі: паливна, нафтовидобувна і нафтопереробна, а також газова промисловості, чорна, кольорова металургія і деревообробна промисловість. Збитковими в нашій країні є вугільна, хімічна і нафтохімічна промисловості, машинобудування і металообробка, а також легка і харчова промисловості. Слід зазначити, що такий висновок було зроблено при аналізі такого показника, як чистий прибуток (збиток) після оподаткування. Відзначимо, що деякі галузі є збитковими тільки після сплати податків підприємствами, що належать до них, а в процесі ведення фінансово-господарчої діяльності ці підприємства мають позитивні результати. Отже, удосконалення системи оподаткування (насамперед, в експортоформуючих галузях промисловості) є однією з найважливіших задач держави. Відзначено, що ті галузі, що є найбільш перспективними з погляду ведення зовнішньоекономічної діяльності, у цей момент збиткові. Отже, у сформованій ситуації необхідна зміна стратегії розвитку виробництва і розробка унікальної регіональної політики для України в цій галузі, тому що використовувати аналогічні політики, уже розроблені Євросоюзом та іншими розвинутими країнами, не є доцільним, що зумовлюється географічними, адміністративно-територіальними, історичними, економічними й іншими особливостями України.
7. Виявлено, що для найбільш ефективного регулювання експортно-імпортних операцій в Україні доцільно створити ТПК на базі машинобудування, сировинною базою якого могли б стати галузі видобувної і переробної промисловості. Це також дозволить скоротити експортні постачання сировини і збільшити пропозицію готової продукції на світових ринках.
8. Проведений аналіз показав, що для України найбільш доцільно розвивати машинобудування, тому що продукція цієї галузі найбільш затребувана за кордоном, однак зараз ця галузь є збитковою. Отже, створення ТПК – це не єдиний спосіб підвищення якості експортованої продукції. Необхідне залучення інвестицій з метою модернізації устаткування, упровадження нових технологій тощо. Отже, залучення інвестицій в ефективні і конкурентноздатні виробництва – основна задача регіональної інвестиційної політики, що є основною частиною зовнішньоекономічної політики регіону.
9. Проведено аналіз експортного потенціалу Харківської області, який показав, що для ведення зовнішньоекономічної діяльності регіон має вигідне географічне і геополітичне положення. Однак для успішного ведення ВЭД необхідно раціональне використання експортного потенціалу, що в теперішній час використовується не повною мірою. Для цього необхідний розвиток експортоформуючих галузей, до яких у Харківській області належить машинобудування, тому що від стану цієї галузі безпосередньо залежить продуктивність роботи всіх галузей економіки в цілому, не тільки Харківського регіону, але і країни взагалі. Отже, машинобудування і металообробка є однією з найбільш стратегічно важливих галузей для Харківської області.
10. Експортний потенціал області необхідно підтримувати і розвивати як за рахунок машинобудівної галузі, так і за рахунок розвитку переробної промисловості, що повинна стати однією з найпріоритетніших галузей на внутрішньому ринку споживання. Крім того, на наш погляд, у Харківському регіоні необхідне створення територіально-виробничого комплексу на базі машинобудування.
11. Виявлено труднощі, що перешкоджають подальшому успішному веденню ВЭД у Харківській області. Серед інших слід зазначити імпортну залежність області від постачань сировини і палива з країн СНД, неповну завантаженість потужностей на підприємствах машинобудування, зниження обсягів іноземних інвестицій.
12. Виявлено, що головним міжнародним ринком для продукції підприємств машинобудування і металообробки Харківської області є Азія. Крім того, необхідне просування продукції підприємств цієї галузі на Близький Схід, у країни СНД, Африки та Латинської Америки.
13. Визначено, що основою регулювання зовнішньоекономічної діяльності для Харківської області повинне стати регулювання в галузі іноземного інвестування, створення прийнятної системи оподатковування. Важливе значення в процесі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Харківському регіоні здобуває створення регіональних цілісних економічних систем (РЦЭС), що дозволить підвищити якість державного регулювання в цій області. Причому правове регулювання займає одне з перших місць у регіональному керуванні зовнішньою торгівлею.
14. Для підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності в Харківській області є доцільним створення ВЕЗ на базі прикордонних територій цього регіону. Це зумовлюється тим, що у великих прикордонних містах (і, отже, їхніх областях) прямий товарообмін більш розвинутий, ніж в інших містах країни. Крім того, “відкриті” території будуть розвиватися швидше, ніж у середньому по Україні. Утворення промислово орієнтованої ВЕЗ дозволить державі значною мірою керувати нею, сприяючи поетапному формуванню різноманітної територіальної організації зовнішньоекономічної діяльності в межах регіону.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Филина А.И. Государственное регулирование внешнеэкономической деятельности // Системний аналіз, управління і інформаційні технології: Вісник Харківського державного політехнічного університету. Збірка наукових праць. Випуск 125. – Харків: ХДПУ, 2000. – С. 102-106.
2. Филина А.И. Методы государственного регулирования внешнеэкономической деятельности Украины // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна: Економічна серія. – 2000. - № 482. – С. 164-168.
3. Филина А.И. Опыт развитых стран в регулировании внешнеэкономической деятельности // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна: Економічна серія. – 2001. - №508. – С. 118-122.
4. Гласова С.А., Филина А.И. Направления сотрудничества между Украиной и Россией // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Технічний прогрес та ефективність виробництва. – Харків: НТУ “ХПІ”. – 2002. - № 11-2. – С. . – (особистий внесок здобувача – проблеми утворення спільних підприємств та вільних економічних зон у прикордонних областях України та Росії – 0,2 др. арк.)
5. Филина А.И. Проблемы сотрудничества Украины и России // Вісник національного університету ім.. В.Н.Каразіна. Економічна серія. Перспективи розвитку інвестиційних процесів в Україні. – 2001. - № 502. – С. 195-200.
6. Филина А.И. Валютное регулирование в Украине // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харківського державного політехнічного університету. Збірка наукових праць. Випуск 107. – Харків: ХДПУ, 2000. – С. 8-13.
7. Филина А.И. Внешнеэкономический аспект в развитии регионов Украины // Економічні проблеми регіонів – XXI. Регіональні перспективи. – 2001. - № 5-6 (18-19). – С. 88-89.
В інших виданнях:
8. Филина А.И. Методы регулирования международной торговли // Бізнес информ. – 2000. - № 5 (273). – С. 32-33.
АНОТАЦІЯ
Філіна Ганна Ігорівна. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація керування, планування і регулювання економікою. – Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, Харків, 2002.
Дисертація присвячена дослідженню питань державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також розробці заходів для удосконалювання існуючих методів регулювання в цій області.
Як показує історичний досвід регулювання зовнішньоекономічної діяльності, в Україні необхідні зміни в існуючій системі керування державою зовнішньою торгівлею. Світовий досвід свідчить про те, що в теперішній час в Україні, що переживає кризовий стан, необхідна змішана модель протекціонізму і вільної торгівлі з перевагою першої. Це дозволить перебороти кризові явища в країні і піднятися на вищий щабель економічного розвитку. Основою регулювання зовнішньоекономічної діяльності країни є чітко визначена регіональна політика в галузі ведення зовнішньої торгівлі і залучення іноземних інвестицій, що
