ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКАРІВ

Голяченко Андрій Олександрович

УДК 616.8:614.21/-22/

ПОШИРЕНІСТЬ ХВОРОБ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НЕВРОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В СІЛЬСЬКИХ РАЙОНАХ

14.01.15. - нервові хвороби

14.02.03. - соціальна медицина та охорона здоров’я

Автореферат дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук

Харків-1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільській державній медичній академії

ім. І.Я.Горбачевського

Науковий керівник : доктор медичних наук, професор

Іщенко Михайло Михайлович,

Тернопільська державна медична академія

ім. І.Я.Горбачевського, завідувач кафедри

нервових хвороб

Офіційні опоненти : доктор медичних наук, професор

Тайцлін Віталій Йосипович

Український науково-дослідний інститут

клінічної та експериментальної неврології і

психіатрії, науковий керівник відділу

патології вегетативної нервової системи

доктор медичних наук, професор

Бесполудіна Галина Василівна

Луганський державний медичний університет,

завідувач кафедри соціальної медицини,

організації, АСУ, економіки охорони здоров’я

Провідна установа : Київська медична академія післядипломної

освіти, кафедра нервових хвороб

Захист відбудеться 18 листопада 1998 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.609.01 при Харківському інституті удосконалення лікарів (310176, м.Харків, вул. Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий 21 вересня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради,

доктор медичних наук, доцент І.А. Григорова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми

Система медичної допомоги в Україні потребує змін. Це передовсім стосується забезпечення її економічної ефектив-ності, без якої працювати в умовах ринку неможливо. Спостерігаємо парадокс: при загальній бідності система містить низку паралельних ланок, має глибоко деформовану структуру факторів медичної допомоги.

Штатно-організаційна структура медичних закладів в ра-дянських умовах виходила із жорстких централізованих нормативів. 3 1990 р. керівникам цих закладів було надано право вносити корективи в штатний розклад, виходячи із місцевих потреб, однак наукового обгрунтування ця важлива справа не мала і досі не має. Практичний досвід показав, що керівники вико-ристали це право у бік нестримного нарощування числа медичних працівників та лікарняних ліжок. З 1995 р. право було злікві-довано і почався зворотній процес механічного скорочення матеріально-кадрових ресурсів.

Останні десятиріччя радянська система медичної допомоги в якості стратегічного курсу проводила невпинну спеціалізацію. Позитивні сторони спеціалізації очевидні, але поряд з ними виявились і вкрай негативні, суть яких полягала в тому, що спеціалізація йшла не інтенсивним, а екстенсивним шляхом роз-витку. Від загальної лікарської практики відривались все нові та нові розділи, які оголошувались спеціалізованими. Це приз-вело до того, що первинна ланка медичної допомоги перетворилась в диспетчерську, а вторинна, спеціалізована, містить велику кількість фахівців, слабко оснащених, з низькою заробітною платнею. Дешевенька спеціалізована допомога закономірно стала низькоякісною та малоефективною. Це стосується усіх її підроз-ділів, включаючи і неврологічну службу.

У пошуках виходу із кризи, погляди провідників української охорони здоров‘я повернулись у бік систем медичної допомоги, що склались у розвинутих країнах Західної Європи та Північної Америки. Однак кожна з цих країн відрізняється суттєвими особливостями, що зайвий раз переконує у необхідності розбудови в Україні власної національної системи медичної допомоги. Ключове питання, на яке має бути отримана відповідь: ця система має реформуватись на засадах вільного підприємництва чи державної монополії? Власний історичний розвиток та досвід країн Заходу переконує, що основу має складати державна моно-полія. Остання - це не державне свавілля соціалістичного зразка, а буденне явище ринку, яке грунтується на об‘єктивних економічних законах. Як свідчить досвід, в жодній розвиненій країні, окрім США, частка державних витрат на систему медичної допомоги не є нижчою за 75 % . Держава в основному фінансує медичну допомогу і стримує зростання цін.

Актуальною проблемою залишається також медичне забезпе-чення жителів села, які в радянських умовах піддавались дис-кримінації. Зокрема, нормативи неврологічної допомоги на селі були значно нижчими, ніж в місті.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Робота виконана згідно з планом науково-дослідних розробок Тернопільської медичної академії ім. І.Я.Горбачевського «Вивчення здоров’я сільської людності. Ціноутворення в системі медичної допомоги».

Мета дослідження

Обгрунтувати систему неврологічної допомоги в сільському районі, що відрізнялася б найвищою ефективністю за найменших затрат.

Завдання дослідження

1. Визначити вичерпну захворюваність сільської людності неврологічною патологією.

2. Встановити основні фактори ризику неврологічної патоло-гії сільської людності і їхній вплив на організаційну структуру неврологічної служби.

3. Розмежувати функції первинного та вторинного рівнів в наданні неврологічної допомоги сільським жителям.

4. Обгрунтувати нормативи неврологічної допомоги в сіль-ському районі.

5. Визначити оптимальну вартість неврологічної допомоги на рівні лікаря загальної практики, невролога поліклініки та стаціонару центральної районної лікарні.

6. Визначити критерії якості та ефективності для управління

неврологічною допомогою в сільському районі.

Наукова новизна отриманих результатів

Вперше встановлена вичерпна захворюваність сільської людності неврологічною патологією.

Розмежовані функції лікарів загальної практики і невро-логів центральної районної лікарні в наданні сільським мешкан-цям неврологічної допомоги.

Визначені фактори ризику неврологічної патології сіль-ської людності.

Обґрунтовані нормативи надання неврологічної допомоги на первинному та вторинному рівнях медичної допомоги.

Визначена оптимальна вартість неврологічної допомоги на різних рівнях організації за умов її реформування та ниніш-нього матеріально-технічного забезпечення.

Встановлені критерії якості і ефективності неврологічної допомоги.

Практичне значення одержаних результатів

Запропоновані норми забезпечення сільських районів лікарями-неврологами та неврологічними ліжками.

Встановлено обсяг неврологічної допомоги, яку може і повинен виконувати лікар загальної практики.

Наводиться методика обчислення вартості неврологічної допомоги в амбулаторних та стаціонарних умовах.

Особистий внесок здобувача

Автором оброблені та проаналізовані 3180 статистичних карт, що містять дані профілактичного огляду жителів Козівського району Тернопільської області. Огляд проводили співробітники кафедри неврології Тернопільської медичної академії. Автором особисто зібрано, піддано експертній оцінці та про-аналізовано 3515 карт на жителів Борщівського району Терно-пільської області, в яких відображено стан неврологічної допо-моги. Автором розроблено економіко-математичні моделі для визначення вартості неврологічної допомоги та оцінки її якості і ефективності.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на:

1. Республіканській науково-практичній конференції із проблем сімейної медицини, Львів, 1995.

2. 1-му Міжнародному антропологічному конгресі, Тернопіль, 1995.

3. 3-му Всеукраїнському з’їзді соціальних гігієністів та організаторів охорони здоров’я, Одеса, 1997р.

4. 1-му конгресі українських неврологів, психіатрів та нар-кологів, Харків, 1997 р.

5. Інститутських науково-практичних конференціях в Терно-полі, 1995, 1996, 1997 p.p.

б. Школі організаторів охорони здоров'я Вінницької області, 1997 р.

Публікації

Матеріали дослідження знайшли відображення в 10 друко-ваних працях, в т.ч. 1 монографії, 4 статтях в наукових журналах та в 5 матеріалах конференцій.

Обсяг та структура роботи

Дисертація складається із вступу, 7-ми розділів, під-сумків, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків. Обсяг роботи становить 149 сторінок машинодруку, вміщує 19 таблиць (20 сторінок) та 10 ілюстрацій (10 сторінок). Бібліографія включає 150 джерел (15 сторінок).

ЗМІСТ РОБОТИ

Стан охорони здоров’я в Україні нині складний. Необхід-ність кардинальних змін в її організації, управлінні, меха-нізмі фінансування очевидна. Як засвідчив огляд літератури (розділ 1), найбільшу увагу дослідників привертають питання страхування здоров’я [Kафидов И.Н., 1995; Кутузов И.Н., 1995; Ордина Н.Б., Андреева М.Р., 1996], впровадження в систему медичної допомоги лікаря загальної практики (родинного лікаря) як відповідного фахівця, що несе основну відповідальність за здоров’я людей [Базилевич Я.П., Фуртак І.І., 1995; Барт Б.Я., Беневская В.Ф., Стадченко Н.А., 1996], розробка стандартів до-помоги хворим та пошуки оптимальної вартості лікування [Береснев М., 1995; Бояджян В.А., Гаенко О.Н., 1996]. Все це стосується як системи загалом, так і окремих її розділів [Базилевич Я.П., 1994; Гехт И.А., 1995; Шевченко Л.С., 1993].

При розробці програми дослідження (розділ 2) треба було спочатку висвітлити проблеми організації неврологічної допомоги. По-перше, організаційні засади неврологічної допомоги були створені декілька десятиліть тому і в значній мірі застаріли. Так, нормативи організації неврологічної допомоги відносяться до 70-х років. Окрім того, вони диференційовані стосовно жи-телів районних центрів і сіл району, що не має під собою серйоз-ного наукового обгрунтування. По-друге, відновлення загаль-ної лікарської практики вимагає кардинального перегляду об-сягу допомоги, який повинен надавати цей лікар і спеціаліст-невролог. Третьою є проблема економічної ефективності медич-ної допомоги. Підвищення якості та ефективності неврологічної допомоги вимагає всебічного врахування її вартості.

Вивчення захворюваності є основою для прийняття органі-заційних рішень. Тому спочатку була вивчена вичерпна захво-рюваність сільської людності неврологічною патологією. В якості об’єкта спостереження було обрано Тернопільську об-ласть, що має в Україні один з найвищих відсотків сільської людності. В самій області було взято два типових райони за найважливішими демографічними, соціально-економічними показ-никами та рівнем медичного забезпечення. Всього для вивчення вичерпної захворюваності було взято 6695 осіб. Спочатку була визначена звертальність цих осіб на протязі трьох років за медичною допомогою, а потім вони були піддані поглибленому профілактичному огляду. Окрім того, була проведена експертиза виявлених захворювань на предмет надання їм амбулаторної та стаціонарної допомоги, її обсягу та кінцевих результатів. Вичерпна захворюваність визначалась так: захворюваність гострими хворобами враховувалась у рік найвищої звертальності, а хронічні захворювання враховувались один раз (частина їх була виявлена під час звертальності і підтверджена профілак-тичним оглядом, частина виявлена лише під час профілактичного огляду) .

На підставі зібраного матеріалу була обрахована частота хвороб нервової системи серед усієї людності та їхня структура. Вивчена поширеність хвороб у різних статево-вікових та соціальних прошарках людності.

Аналіз захворюваності висвітлив організаційні проблеми системи неврологічної допомоги. Тому були переглянуті її орга-нізаційні основи. В якості цієї основи взято лікаря загаль-ної практики. Була розроблена модель лікаря загальної практики та визначено обсяг неврологічної допомоги, яку він по-винен виконувати [Іщенко М.М., 1996]. Модель була покладена в основу розмежування функцій лікаря загальної практики та спеціаліста-невролога.

Грунтуючись на моделі лікаря загальної практики, була визначена оптимальна потреба сільської людності в невроло-гічній допомозі.

Встановлені соціальні закономірності патології нервової системи стали знаряддям для обгрунтування економічних меха-нізмів удосконалення системи неврологічної допомоги. У якості основного показника подальшого вдосконалення системи та поступового входження її в ринок була взята вартість допомоги і пошуки такої ціни на неї, яка б відповідала обмеженим фінансо-вим можливостям сьогодення та потребі досягнення максимально можливих позитивних результатів. 3 цією метою були також розроблені економіко-математичні моделі визначення обсягу якості та ефективності неврологічної допомоги в умовах амбулаторії і стаціонару. Таким чином, методами дисертаційного дослідження були: системний аналіз, клінічні, статистичні, соціологічні, економічні експертизи.

Вивчення організації неврологічної допомоги сільським мешканцям ми розпочали із встановлення їхньої вичерпної захворюваності. Цьому присвячено 3 розділ дисертації. Дослідження показало, що на кожну 1000 сільських мешканців припадає 109,1±5,5 захворювання нервової системи. 36,6 % цих хвороб виявляється під час звертальності сільських меш-канців за медичною допомогою і 63,4 % - під час профілактичного огляду. Цe пов’язано з тим, що хвороби нервової системи носять здебільшого хронічний характер і на ранніх стадіях мало себе проявляють. Це зобов’язує систему неврологічної допомоги до таких організаційних форм та методів роботи, які б забезпе-чували активне виявлення цих хвороб. Захворюваність жінок була вищою у порівнянні з чоловіками- відповідно 130,9±7,8 та 86,3± 7,7 %о . Вікові особливості вичерпної захворюва-ності були такими (на кожну 1000 осіб відповідної вікової групи): 0 - 14 років - 2,9±2,1; 5-19 - 13,2±7,5; 20 -39 - 38,9±8,5; 40 - 59 - 168,3±11,2; 60 і стар-ше - 204,1±15,5.

В структурі захворюваності переважали такі хвороби: захворювання периферійної нервової системи вертеброгенного генезу - 58,6 % , судинні ураження мозку - 16,3 % , захворювання периферійної нервової системи, не пов’язані з остеохондрозом - 8,7 % . Частка цих трьох груп хвороб становить більше 4/5 всієї нервової патології. Серед інших захворювань помітне місце займають інфекції нервової системи (4,9 %), черепно-мозкові травми та їх наслідки (3,0 %) та захворювання вегетативної нервової системи (2,7 % ).

Хвороби нервової системи тісно пов’язані з іншими хронічними хворобами. Найбільше це характерно для судинних уражень мозку. Ця група хвороб тісно поєднана з хворобами системи кровообігу та хворобами органів чуття.

Соціальне розшарування суспільства зумовлює сильний вплив на поширеність хвороб нервової системи. Тому 4 розділ дисертації присвячено визначенню впливу соціальних чинників на захворюваність хворобами нервової системи серед сільських жителів. За допомогою вагових індексів (відношення максималь-ного показника захворюваності до мінімального серед різних груп в межах соціального чинника) усі вивчені чинники були розставлені згідно рангу. При цьому ранжування було проведено як для усіх хвороб нервової системи, так і для трьох груп захворювань: периферійної нервової системи вертеброгенного генезу, судинних уражень мозку та інших хвороб. Були отримані наступні результати. Одні чинники займають високі рангові міс-ця, як правило, в усіх випадках їхня роль в зумовленості хво-роб нервової системи найвища. Це - вік, матеріальний добробут, психоемоційний стан, відпочинок, професія, умови харчування. Інші чинники відіграють значно менший вплив на хвороби нерво-вої системи. Це - стать, сімейний стан, житлові умови, характерологічні особливості особистості. Третя група чинників в одних випадках має сильний, в інших - слабкий вплив на зах-ворюваність. Це - вживання алкоголю, наявність психічних травм в анамнезі, освіта, тютюнопаління.

З метою прогнозування захворюваності хворобами нервової системи було проведено нормування показників в межах виділених груп по кожному із чинників.В якості нормуючої величини було взято загальний показник захворюваності. Якщо перемно-жити максимальні нормовані інтенсивні показники на вагові ін-декси чинників, то отримаємо максимальну вірогідність захво-рюваності, виражену певним числом. Якщо ж перемножити міні-мальні нормовані інтенсивні показники на вагові індекси тих же чинників, то отримаємо мінімальну вірогідність захворюва-ності. Так був отриманий діапазон усіх можливих індивідуальних вірогідностей захворюваності, який коливався в межах від 27,75 до 144,7. Використовуючи відповідну таблицю, родинний лікар та невролог можуть опитати кожного пацієнта та визна-чити його індивідуальну вірогідність захворіти хворобою нерво-вої системи. Чим вона ближча до максимального числа, тим більший ризик у пацієнта захворіти, а отже на такого пацієнта слід звернути підвищену увагу. Як засвідчив аналіз, нервову патологію слід передовсім шукати у осіб: середнього працездат-ного віку ( 40-59 років ), службовців з вищою освітою, з високим матеріальним добробутом, які мають психоемоційні перевантаження, недостатньо відпочивають, мають відхилення у харчуванні, за-пальні та образливі за вдачею.

Про потребу в неврологічній допомозі сільським мешканцям мова йде в 5 розділі роботи. Сильний та різнобічний вплив умов і способу життя людей на поширеність хвороб нервової сис-теми вказує шлях їх активного виявлення. Спираючись на знання факторів ризику нервової патології, можна їх повніше та своє-часно виявити. Однак постає питання, хто цим має займатись. Очевидно, що неврологу центральної районної лікарні це не під силу. Це може здійснити лікар, максимально наближений до людей, який детально обізнаний з умовами та способом їх-нього життя. Таким фахівцем є лікар загальної практики або родинний лікар, звісно, відповідно підготовлений. Більше того, йому під силу і лікування більшості хвороб нервової системи. Це - минущі порушення кровообігу мозку, спондилогенні ураження периферійної нервової системи, мононеврити, полінейропатії, менінгіти, енцефаліти, вегетосудинні дистонії, мігрень, хвороба Мен’єра, епілептичний статус, міастенічний та холінергічний кризи. Діагностику та лікування 59,1 % хвороб нервової системи може забезпечити родинний лікар. А більше 90 % цих хвороб складають неускладнені захворювання периферійної нервової системи вертеброгенного генезу та су-динні ураження мозку в простих неускладнених випадках. 40,1 % хвороб нерво-вої системи підлягають лікуванню у неврологів центральної районної лікарні ( вторинний рівень ) і 0,8 % - у фахівців-неврологів на третинному або обласному рівні. Але це буде справді вузька спеціалізована допомога.

Такий розподіл неврологічної допомоги вимагає принци-пово іншого кадрового та ліжкового забезпечення.

Згідно розрахунків, для задоволення оптимальної потреби сільської людності в спеціалізованій неврологічній допомозі в межах сільського району треба мати 0,09 посади невролога на 10 тис. осіб для роботи в амбулаторному консультативно-діагностичному центрі та 11,18 неврологічних ліжок на те ж число людей. Якщо врахувати посади лікарів-неврологів зага-лом для роботи і в амбулаторії і в стаціонарі, то потреба складає 0,8 посади невролога на 10 тис. мешканців.

Організаційна перебудова неврологічної допомоги та впро-вадження стандартів діагностики і лікування призводять до оптимізації її вартості і дозволяють більш раціонально вит-рачати наявні кошти. Про це йдеться в 6 розділі дисертації.У визначенні вартості неврологічної допомоги ми вважаємо найдоцільніше орієнтуватись на конкретного хворого. Це дозволяє обрахувати вартість допомоги хворим на різних рівнях надання неврологічної допомоги і вийти на конкретного фахівця, що має виключне значення для оцінки якості та ефективності наданої допомоги, запровадження економічних важелів управління нею, пошуку резервів її вдосконалення, передовсім на рівні лікаря загальної практики та невролога, який працює в центральній районній лікарні.

Для визначення вартості неврологічної допомоги нами були розроблені економіко-математичні моделі для амбулаторій і стаціонарів.

Економіко-математична модель для визначення ціни (вартості) медич-ної допомоги стаціонарному пацієнту виглядала так:

де

Цсп - ціна медичної допомоги стаціонарному пацієнту

Взплдл - заробітна платня лікаря із розрахунку на один ліжко-день

Тлд - число ліжко-днів

Взплдс - пересічна заробітна платня медичних сестер із розра-хунку на один ліжко-день

Взплдм - пересічна заробітна платня молодших медпрацівників із розрахунку на один ліжко-день

Вмтзлд - вартість матеріально-технічних затрат на один ліжко-день

Вхлд - вартість харчування хворого за день

S - сума

Воб - вартість обладнання, що використане для обстеження пацієнта

Тг - гарантійний термін дії ( у хвилинах )

То - термін обстеження ( у хвилинах )

Вдз - вартість допоміжних засобів, що використані під час

обстеження ( інструментального лікування )

Врхп - вартість робочої хвилини працівника, що проводив об-стеження (інструментальне лікування )

Вм - витрати на медикаменти

Ві- вартість апарату, що використаний для інструменталь-ного лікування

Ті - термін інструментального лікування ( у хвилинах )

Врхк - вартість робочої хвилини лікаря-консультанта

Тк - термін консультації ( у хвилинах ).

Звісно, при визначенні вартості ми виходили із ниніш-ньої заробітньої платні медпрацівників і теперішнього мате-ріально-технічного забезпечення медичних закладів. Розрахунки показали, що пересічна вартість допомоги одному неврологіч-ному хворому на рівні лікаря загальної практики склала 10,63 грн. або 5,59 доларів США, на рівні невролога, який надає амбулаторну допомогу в центральній районній лікарні - 25,69 грн. або 13,52 доларів США, і пересічна вартість лікування одного стаціонарного хворого в центральній районній лікарні 310,2 грн. або 163,26 долара США. За таких умов загальні витрати на пер-винному рівні становитимуть 357,2 доларів США на кожну 1000 осіб, на рівні амбулаторії центральної районної лікарні - 598,94 доларів США на 1000 сільських мешканців, на стаціонарну допомогу - 2677,5 доларів США на 1000 жителів. Нормативна ціна неврологічної допомоги в умовах її раціональної організації і за умови теперішньої заробітньої платні і матеріально-технічного забезпечення складає 3523,64 долара США на 1000 сільських мешканців. Звичайно, це є ті мінімальні витрати, які тепер може дозволити собі Україна.

Питання управління неврологічною допомогою розглянуті в 7 розділі дисертації. Перехід на цивілізований шлях розвитку вимагає всебічного врахування вартості і якості медичної допомоги, які тісно між собою пов’язані. Це має стати пред-метом повсякденної уваги провідників усіх рівнів. Щоб підняти якість і вартість неврологічної допомоги треба насамперед вміти давати їй об’єктивну оцінку на рівні кожного лікаря, кожного неврологічного відділення, тощо. Це дасть змогу правильно і своєчасно приймати відповідні управлінські рішення. Для цього необхідно в медичні статистичні документи, що збираються традиційним, давно налагодженим шляхом, внести інфор-мацію стосовно вартості лікування. Такими документами мають стати талон амбулаторного пацієнта і карта вибулого зі ста-ціонару. На основі цих форм і запропонованих нами економіко-математичних моделей можна визначити коефіцієнт якості та ефективності роботи лікаря чи структурного підрозділу.

де

коефіцієнт обсягу якості та ефективності роботи лікаря /структурного підрозділу/ амбулаторії

ВАОф/н/- фактичне /нормативне/ число випадків амбулаторного

обслуговування

ТН ф/н/ - фактичне /нормативне/ число днів тимчасової непраце-

- здатності

Зф/н/ - фактична /нормативна/ частка хронічних хворих, які

мали загострення

Вф/н/ -фактична /нормативна/ вартість лікування одного хворого

На рівні "пацієнт-лікар", як нормативні, беруться пере-січні величини в межах структурного підрозділу. На рівні структурного підрозділу - кращі величини або такі, що встановлюються експертним шляхом.

Встановлюється діапазон оцінок лікарів (структурних під-розділів). Матеріальному заохоченню підлягають ті, що мають оцінки вищі пересічного рівня; більший розмір матеріального заохочення пропорційний відстані від пересічного рівня.

Перевага даного підходу полягає в тому, що він грунтується на офіційній статистичній звітності, тобто позбавлений суб’єктивних підходів, дає змогу порівнювати вартість і якість неврологічної допомоги в просторі і часі, забезпечує можливість об’єктивно і всебічно оцінювати ситуацію.

ВИСНОВКИ

1. Хвороби нервової системи є одними з найпоширеніших. Вони склали 109,1 захворювання на кожну тисячу мешканців, з них 39,9 виявлені під час звертальності, 69,2 - шляхом профілактичного огляду. Основне число хвороб нервової системи потребує активного виявлення.

2. В структурі нервової патології переважають три групи хвороб: периферійної нервової системи вертеброгенного генезу, судинні ураження мозку, периферійної нервової системи, не по-в'язані з остеохондрозом. Частка цих хвороб перевищує 80 % серед усієї патології нервової системи. На кожну хворобу нер-вової системи припадає 1,3 іншого хронічного захворювання.

3. Хвороби нервової системи є багатофакторною проблемою. Найвагоміший і переважаючий вплив на їхню поширеність здійсню-ють такі чинники як вік, професія, матеріальний добробут, умови відпочинку, психоемоційний стан, умови харчування людей. Фак-тори ризику хвороб нервової системи дають змогу побудувати кількісну шкалу вірогідності захворюваності.

4. Активне виявлення хвороб нервової системи має здійснювати лікар загальної практики або родинний лікар у співпраці з фахівцем-неврологом. Більше половини хвороб нервової системи ( 59,1 % ) може також лікувати родинний лікар. 40,9 % хвороб нервової системи потребують вузької спеціалізованої допомоги, з них 40,1 % - на вторинному рівні. На кожні 10 000 мешканців необхідно мати 0,8 посади невролога і 11,18 неврологічних ліжок ( вторинний рівень ).

5. Вартість неврологічної допомоги пересічно на одного хво-рого за умов заробітньої платні і матеріально-технічного за-безпечення 1997 р. склала: лікар загальної практики - 10,63 грн., невролог ЦРЛ на амбулаторному прийомі - 25,69 грн., невроло-гічне відділення ЦРЛ - 310,2 грн. Нормативні витрати на неврологічну допомогу 1000 сільських мешканців мають складати не менше 7223,46 грн. на рік.

6. Для управління неврологічною допомогою необхідна пос-тійна інформація з виходом на конкретного лікаря, хворобу, відділення. Вона має включати такі дані: обсяг допомоги, три-валість лікування, результати лікування ( одужання, поліпшення стану здоров’я, погіршення стану здоров’я, ускладнення ), вартість лікування. Ця інформація має бути кількісно обра-хована.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Голяченко О.М., Голяченко А.0. Економіка української здоровоохорони. - Вінниця, 1996 .- 100 с.

2. Голяченко А.0. Захворюваність сільської людності хворобами нервової системи та потреба в неврологічній допомозі ( нау-ковий огляд ) // Медичний реферативний журнал.-1997.-Розділ 2. -№1-2. -С. 55-61.

3. Голяченко А.О. Соціальні та організаційні аспекти невро-логічної допомоги в сільському районі // Вестник проблем биологии и медицины.-1997.-Вип.9.-С.93-94.

4. Іщенко М.М., Голяченко А. 0. Організація неврологічної допо-моги в сучасних умовах // Український вісник психоневроло-гії .-1996.-Т. 4.-Вип. 3.-С.29-31.

5. Іщенко М.М., Голяченко А.0. Про вартість неврологічної допомоги // Практична медицина. -1996. -№1-2.-С. 73-77.

6. Голяченко А. 0. Вивчення захворюваності людності хворобами нервової системи та організації неврологічної допомоги // Матеріали 1 Міжнародного конгресу із інтегративної антро-пології.-Тернопіль, 1995.-С.118.

7. Голяченко А.0. Потреба в неврологічній допомозі мешканцям сільського району на тлі реформування української здоровоохорони// Матеріали 3 з’їзду соціальних гігієністів і організаторів охорони здоров’я України.-Київ, 1996.-С.80-83..

8. Голяченко А.А. Региональнне особенности здоровья жителей Украины // Материалы 9 обьединенной научной медико-технической конференции.-Винница, 1991.-С. 7.

9. Голяченко А.А. Экономико-математическая модель для управ-лення стационарной помощью // Наука и производство - здравоохранению: Материалы II киевской международной научно-практической конференции изобретателей.-Киев, 1990.-С.121-122.

10. Іщенко М.М., Голяченко А.0. Соціальна зумовленість хво-роб нервової системи // Матеріали XXXIX підсумкової нау-кової конференції.-Тернопіль,1996.-С. 53-57.

АНОТАЦІЇ

Голяченко А.0. Поширеність хвороб нервової системи та організація неврологічної допомоги в сільських районах. -Ру-копис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ме-дичних наук за спеціальностями 14.01.15. - нервові хвороби та 14.02.03. - соціальна медицина та охорона здоров’я.- Харківський інститут удосконалення лікарів, Харків, 1998.

Дисертацію присвячено визначенню вичерпної захворюваності мешканців сіл хворобами нервової системи, з’ясуванню впливу соціальних факторів патології нервової системи, вста-новленню потреби в неврологічній допомозі на різних рівнях та обгрунтуванню оптимальної вартості неврологічної допомоги на цих рівнях. Вивчення вичерпної захворюваності сільської люд-ності хворобами нервової системи та факторів, що її зумовлю-ють, сприяло встановленню раціонального розподілу нервової патології за рівнями обслуговування: лікар загальної практики, районна поліклініка, стаціонар районної лікарні. Визначення оптимальної потреби в неврологічній допомозі на кожному із рівнів та встановлення її ціни дало змогу обгрунтувати можли-вість досягнення найвищої медичної та економічної ефективності.

Ключові слова: захворюваність, сільські мешканці, ціна, соціальні фактори, рівні обслуговування, неврологічна допомога, управління.

АННОТАЦИИ

Голяченко А.А. Распространенность заболеваний нервной системы и организация неврологической помощи в сельских ра-йонах.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальностям 14.01.15. - нервные болезни и 14.02.03. - социальная медицина и здравоохранение.- Харьковский институт усовершенствования врачей, Харьков, 1998.

Диссертация посвящена определению исчерпывающей заболе-ваемости жителей деревень болезнями нервной системы, выяснению влияния социальных факторов патологии нервной системы, установлению потребности в неврологической помощи на разных уровнях и обоснованию оптимальной цены неврологичеокой помощи на этих уровнях. Изучение исчерпывающей заболеваемоcти сельских жителей болезнями нервной системы и факторов, которые её обуславливают, привело к необходимости рационального распределения нервной патологии по уровням обслуживания: врач общей практики, районная поликлиника, стационар районной больницы. Определение оптимальной потребности в неврологической помощи на каждом из уровней и установление её цены дало возможносгь обосновать возможность достижения высокой медицинской и экономической эффективности.

Ключевые слова: заболеваемость, сельские жители, социальные факторы, уровни обслуживания, неврологическая помощь, цена, управление.

SUMMARY

Golyachenko A.0. Spreading of nervous system diseases and оrganisation of neurologic care in the country-side.-Manuscript.

Thesis for a master's degree by speciality’s 14.01.15. - nervouses diseases, 14.02.03. - social medicine and public health.- Kharkiv Advanced Training Institute for Doctors, Kharkiv, 1998.

The dissertation is devoted to define the exhaustive sick rate of village people's nervous system diseases, elucidate the social factors of nervous system pathology, define the necessity in neurologic care on different levels, base the optimum cost of neurologic care on these levels. Studing the exhaustive sick rate of country people's with nervous system diseases and the factors which promote rational distribution of nervous paalong the stages of service; the doctor of general practice; the district polyclinic; the ambulance of the disthospital. The definition of optimum necessity in neurolocare on every stage and determination of cost will give the chanse to .provide with it's highest medical and economic effectivenes.

Key words: sick rate, countryfilk, cost, social factor, stage of service, neurologic care, managemant.