НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМЕНІ В.М.КОРЕЦЬКОГО

Коломієць Оксана Олексіївна

УДК 347.15/.17

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ – ПІДПРИЄМЦЯ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент

КРЕГУЛ Юрій Іванович,

Київський національний торговельно-економічний університет

Міністерства освіти і науки України

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

СПАСИБО-ФАТЄЄВА Інна Валентинівна,

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого,

професор

кандидат юридичних наук, доцент

МАЙДАНИК Роман Андрійович,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, доцент

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра цивільного права і процесу, Міністерство освіти і науки України, м. Львів.

Захист відбудеться “19” березня 2003 р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “14” лютого 2003 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук Кучеренко І.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Зміни економічних реалій в сучасній Україні вимагають адекватної зміни правової системи. Вони покликані забезпечити юридичну базу розвитку ринкової економіки. Підприємницька діяльність – це ключовий елемент цивільного обігу, а підприємець – одна із центральних фігур соціально-економічного та політичного життя громадянського суспільства. Підприємництво і пов’язані з ним відносини представляють специфічну сферу життєдіяльності суспільства і відповідно є об’єктом правового регулювання різних галузей права.

Про особливий характер підприємницьких відносин свідчить той факт, що у сфері підприємництва предмет правового регулювання складає широке коло суспільних відносин (майнових, виробничих, адміністративних, управлінських, соціальних, трудових, податкових тощо). Фізична особа як суб’єкт підприємницької діяльності має на меті отримання прибутку, проте його діяльність направлена також на задоволення суспільних потреб у виробленій ним продукції, виконаних роботах, наданих послугах.

Актуальність теми. Актуальність обраної теми дослідження визначається проведенням кодифікаційних процесів в нашій країні. Розробка Цивільного та Господарського кодексів стала передумовою для проведення систематизації законодавства України, яке регулює підприємницьку діяльність. За останні роки в Україні була прийнята значна низка нормативних актів, які регулюють діяльність окремих видів суб’єктів підприємницької діяльності. Але вони загалом регулюють лише створення та діяльність юридичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності. Що ж стосується правового регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб, то під правове регулювання підпало лише обмежене коло відносин з участю цих суб’єктів. Чинні нормативні акти лише декларують право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, використання належного їм майна для цього, встановлюють категорії осіб, які не мають права її здійснювати та регулюють їх державну реєстрацію. Тому сьогодні можна вести мову про необхідність прийняття спеціального законодавчого акту, який би врегулював діяльність фізичних осіб – підприємців.

За останні роки в Україні провадилось багато досліджень стосовно визначення основних засад розмежування відносин, які повинні регулюватися цивільним та господарським правом, дуже багато наукових робіт було присвячено дослідженню правового статусу юридичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, реалізації ними права власності. Однак до сьогодні комплексне дослідження правового регулювання діяльності фізичних осіб-підприємців не провадилось.

Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки і практичні рекомендації грунтуються на працях вчених-юристів дореволюційного, радянського і сучасного періодів: Ч.Н. Азімова, В.Е. Беляневича, В.І. Борисової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, Д.В. Бобрової, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, І.І.Власа, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Д.В. Задихайло, О.С. Йоффе, О.А. Красавчикова, С.І. Кретова, М.І. Кулагіна, І.М. Кучеренко, Н.С.Кузнєцової, В.В.Лаптєва, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.П. Маслова, В.Л. Мусіяки, Ю.П. Пацюрківського, О.А. Підопригори, О.А. Пушкіна, Б.А. Райзберга, Н.О. Саніахметової, І.А.Селіванової, В.М.Селіванова, В.І. Семчика, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Е.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершенєвича та ін.

У юридичній літературі питання правового положення громадянина-підприємця розглядаються, як правило, у контексті ознак підприємницької діяльності і її організаційно-правових форм. При цьому, недостатньо уваги приділялось особливостям його правового положення у порівнянні з іншими фізичними особами і підприємницькими юридичними особами, особливостям правового регулювання реалізації ним права власності на підприємство, як єдиного майнового комплексу, його спадкування та ін. Недостатня теоретична розробка названих питань і недосконалість законодавчого регулювання породжують багато труднощів і непорозумінь на практиці.

Законодавство, що становить сучасну правову базу регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб, носить багатоструктурний характер і включає такі складові, як: 1) загальне законодавство, на основі якого здійснюється функціонування і розвиток усіх правових інститутів; 2) галузеве законодавство (зокрема цивільне, податкове, адміністративне, земельне та ін.), яке закріплює певні однорідні суспільні відносини та має на меті їх врегулювання, і поряд з цим визначає певні засади діяльності фізичних осіб – підприємців; 3) спеціальне законодавство в сфері підприємництва. Тобто норми, які регулюють діяльність фізичних осіб – підприємців дуже розкидані по різних нормативних актах. Що стосується перспективного законодавства, то слід зауважити, що норми щодо досліджуваного питання, викладені в проекті нового Цивільного кодексу України, є недостатньо повними, відсутнє правове регулювання діяльності фізичних осіб – підприємців і в проекті Господарського кодексу, що не відповідає науковим і практичним потребам. Усунути вказані недоліки стане можливим з прийняттям спеціального концептуального закону, який би дав можливість закріпити загальні та спеціальні норми. Всі ці обставини й визначили вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науково-дослідною роботою Київського національного торговельно-економічного університету України “Реформування системи права в умовах розбудови демократичної соціальної правової держави”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз проблемних питань правового регулювання діяльності фізичної особи – підприємця, формулювання теоретичних висновків та розробка пропозицій, спрямованих на ефективне забезпечення діяльності і захист їх прав та інтересів, обґрунтування та внесення конкретних пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює відносини підприємництва фізичних осіб. Мета наукового дослідження зумовила такі задачі наукового пошуку:–

дослідити поняття “підприємництво”;–

встановити види нормативних актів, які регулюють підприємницьку діяльність, та дати свої рекомендації щодо їх систематизації;–

дослідити обмеження здійснення підприємницької діяльності фізичними особами;–

визначити основні засади реалізації права власності фізичної особи–підприємця на підприємство як єдиний майновий комплекс, порядок його спадкування, відчуження;–

встановити основні підстави припинення підприємницької діяльності;–

визначити основні засади правового регулювання договірних відносин з участю фізичних осіб-підприємців; –

розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює діяльність фізичних осіб–підприємців.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері цивільно-правового регулювання діяльності фізичної особи – суб’єкта підприємництва.

Предметом дослідження є правові норми, які регулюють діяльність фізичних осіб – підприємців, характеристика їх правового статусу в сучасних умовах формування ринкових відносин.

Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувались як загальнотеоретичний – діалектичний метод, так і спеціальні методи юридичної науки: системно-структурний, формально-юридичний, логіко-юридичний, аналітичний, порівняльний, історичний.

Використання при проведенні дослідження формально-юридичного методу дозволило провести аналіз норм чинного законодавства України, яке регулює правовий статус фізичної особи – підприємця, порівняльно-правового методу - дало можливість зіставити регулювання інституту приватного підприємця у вітчизняному законодавстві з регулюванням у законодавстві інших країн. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні закономірностей розвитку законодавства в сфері правового регулювання діяльності фізичної особи – підприємця, формуванні ознак та змісту поняття “підприємець” в той чи інший часовий проміжок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні проведене комплексне дослідження цивільно-правових питань регулювання діяльності фізичних осіб-підприємців. В результаті проведеного дослідження на захист виносяться такі основні положення:

1. Зроблено висновок про те, що поняття підприємництва є багатоаспектним, його можна аналізувати як соціальне явище, правове та економічне поняття. Цивільно-правове поняття підприємництва можна визначити як діяльність зареєстрованих в якості підприємців фізичних та юридичних осіб, що пов’язана з реалізацією ними права власності та заснована на цивільному договорі, метою якого є отримання прибутку, в процесі якої її суб’єкти несуть майнову відповідальність у визначеному законодавством порядку.

2. Доводиться доцільність прийняття спеціального Закону України “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб”, який має врегулювати відносини щодо обмеження прав фізичних осіб на здійснення підприємницької діяльності, встановити можливість призупинення такої діяльності, зокрема у випадку призову підприємця на строкову військову службу, визначити порядок реалізації права власності фізичної особи – підприємця на єдиний майновий комплекс (підприємство), його спадкування, призначення управителя цього об’єкта права власності.

3. Пропонується з метою захисту прав осіб, які з релігійних підстав не зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, провадити їх державну реєстрацію як суб’єктів підприємницької діяльності надання без довідки про включення до такого реєстру.

4. Стверджується необхідність перегляду підстав припинення підприємницької діяльності, в зв’язку з цим пропонується провадити скасування державної реєстрації фізичної особи – підприємця у таких випадках: визнання фізичної особи недієздатною, померлою, банкрутом; в зв’язку зі смертю фізичної особи; у випадках, коли до підприємців застосовувалися санкції за провадження діяльності, що суперечить законодавству, несвоєчасне повідомлення про зміну свого постійного місця проживання, неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, що вимагаються законодавством, і у встановлений державними органами строк вказані порушення не були усунені.

5. В зв’язку з визнанням єдиного майнового комплексу (підприємства) об’єктом права власності фізичної особи – підприємця, аргументується висновок про необхідність законодавчого врегулювання у Законі України “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб” порядку обліку майна підприємця, яке використовується ним у підприємницькій діяльності, з метою забезпечення можливості включення його у єдиний майновий комплекс (підприємство).

6. Доводиться необхідність визнання за спадкоємцями права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс і надання їм права відчужувати цей об’єкт, провадити його поділ (виділення) або використовувати його у підприємницькій діяльності у випадку, коли спадкоємці зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності.

7. Аргументується доцільність включення до об’єктів права власності фізичних осіб – підприємців комерційного знаку, який не може відчужуватися і передаватися у спадщину, та обов’язку підприємця у випадку зміни прізвища, імені провадити зміну найменування комерційного знаку.

8. Обґрунтовується висновок про те, що скасування державної реєстрації фізичних осіб – підприємців, на відміну від скасування державної реєстрації юридичних осіб, не є підставою для припинення дії договорів, укладених в процесі підприємницької діяльності, за винятком договорів, предметом яких є виробництво продукції, торгівля товарами, виконання послуг (робіт), які потребують ліцензування, а також зовнішньоекономічних договорів.

Практичне значення одержаних результатів визначається новизною дисертаційного дослідження і полягає у розробці актуальних питань цивільного права, можливості його застосування для розроблення окремих положень нового ЦК України та інших законодавчих актів щодо регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення програм навчальних дисциплін “Цивільне право”, “Підприємницьке право”, спецкурсу “Цивільно-правове регулювання діяльності фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності”, а також у викладанні цих дисциплін і при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на двох науково-практичних конференціях: “Становлення і розвиток правової системи України” (21 березня 2002 р., м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України) та “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період” (14–15 травня 2002 р., м. Хмельницький, Хмельницький інститут регіонального управління та права).

Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези двох доповідей на конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, та списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису становить 185 сторінок друкованого тексту, у тому числі 17 сторінок списку використаних джерел, який охоплює 181 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження дисертації, дається характеристика об’єкта, предмета та методологічної основи дослідження, визначаються мета і задачі дослідження, формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, які виносяться на захист, висвітлюється теоретичне і практичне значення роботи, апробація отриманих результатів.

Розділ перший “Проблеми правового регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб” складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню правової природи поняття підприємницької діяльності, проблемам законодавчого регулювання та його систематизації в досліджуваній сфері.

У підрозділі 1.1. “Поняття підприємницької діяльності” аналізуються ознаки, притаманні підприємництву та розглядаються питання термінології, застосовуваної в різні часові проміжки в правовій літературі та законодавстві, а саме: в дореволюційний період, в радянські часи, в сучасній українській юриспруденції. На підставі дослідженого автором формулюється власне визначення поняття “підприємець”. При визначенні поняття підприємницької діяльності дисертант перш за все керувався основними положеннями галузевих інститутів цивільного права. З цієї позиції в підрозділі ним досліджуються види суб’єктів підприємницьких відносин, які одночасно можуть бути суб’єктами цивільних правовідносин; умови, за яких суб’єкти цивільних правовідносин мають здійснювати цю діяльність, а саме: державна реєстрація фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності; способи здійснення діяльності по отриманню прибутку, а саме: опосередковано через договір, а також шляхом використання належного їм на праві власності майна; майнової відповідальності за вказані дії.

У підрозділі 1.2. “Проблеми систематизації законодавства, яке регулює підприємницьку діяльність фізичних осіб” аналізуються тенденції розвитку правового регулювання діяльності фізичних осіб - підприємців в сучасній Україні. На сьогодні основою регулювання цього правового інституту є Конституція України, чинний Цивільний кодекс України, низка спеціальних законів, зокрема Закон України “Про підприємництво”, а також інші нормативні акти, які регулюють певні види суспільних відносин в сфері підприємництва. Автором звертається увага на те, що правове регулювання діяльності фізичних осіб – підприємців є досить обмеженим і ця проблема не вирішується прийняттям нових ЦК та ГК. В зв’язку з цим робиться пропозиція про прийняття спеціального комплексного законодавчого акту. Розробка і прийняття спеціального закону дали б можливість створити повну, логічно і юридично виважену систему цивільно-правових норм, які мають забезпечити реалізацію конституційного права фізичної особи на заняття підприємницькою діяльністю. Такий закон має називатися “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб”.

Другий розділ “Цивільно-правові проблеми реєстрації фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та її скасування” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 2.1. “Державна реєстрація фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності” присвячений дослідженню правових проблем реєстрації фізичних осіб як підприємців, у результаті чого автор дійшов висновку, що державна реєстрація таких осіб має специфіку (спеціальний порядок реєстрації) порівняно з реєстрацією суб’єктів підприємницької діяльності юридичних осіб. В підрозділі підкреслюється, що державна реєстрація фізичних осіб пов’язана з внесенням їх до Державного реєстру платників податків, оскільки для такої реєстрації надається ідентифікаційний номер, який повинен також зазначатися й у свідоцтві про реєстрацію. Проте це не дає можливості фізичним особам, які з релігійних підстав не включені до Державного реєстру платників податків, здійснювати підприємницьку діяльність, і є незаконним обмеженням їх у правоздатності. В зв’язку з цим автор пропонує не зобов’язувати фізичних осіб, які відповідно до закону можуть не мати ідентифікаційного номеру, надавати таку довідку для проведення державної реєстрації їх як суб’єктів підприємницької діяльності.

Важливим питанням для проведення державної реєстрації фізичних осіб є визначення місця їх постійного проживання. Дисертант обстоює думку про те, що при вирішенні цього питання потрібно додержуватися цивілістичного підходу щодо того, що місце проживання фізичної особи може бути лише одне, тому пропонується надавати право реєстрації в Україні як суб’єктів підприємницької діяльності тільки громадянам України, особам без громадянства, громадянам інших країн, які постійно проживають в Україні. Громадяни України, які постійно проживають поза межами України, не можуть бути зареєстровані як підприємці в Україні.

Автор дотримується точки зору про необхідність прийняття Закону “Про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності”, який повинен врегулювати порядок такої реєстрації, її скасування.

Підрозділ 2.2. “Припинення підприємницької діяльності фізичними особами” присвячений вивченню порядку припинення підприємницької діяльності фізичними особами та проведення скасування державної реєстрації. В результаті аналізу норм чинного і перспективного законодавства автор дійшов висновку про необхідність вдосконалення цього процесу на законодавчому рівні. Аналізуючи Закон України “Про підприємництво” та Положення про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № від 25 травня 1998 р., автор робить висновок про те, що такі підстави для примусового скасування державної реєстрації, як: несвоєчасне повідомлення підприємцем про зміну свого постійного або тимчасового місця проживання; неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, що вимагаються законодавством, є досить суворими в умовах необхідності розвитку підприємницьких відносин. В зв’язку з цим пропонується провадити примусове скасування державної реєстрації фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності тільки у тому випадку, коли до таких осіб застосовувалися санкції за порушення законодавства і встановлювався строк на їх усунення, однак в цей строк вказані правопорушення не були усунуті. Проведений аналіз підстав для скасування державної реєстрації дає змогу зробити висновок про те, що вони є неповними, і тому дисертант пропонує визнавати підставами для припинення підприємницької діяльності та провадити її скасування у випадках смерті підприємця, визнання підприємця померлим, недієздатним, банкрутом. В зв’язку з тим, що органи державної реєстрації не мають права перевіряти фізичних осіб щодо того, чи мають вони право займатися підприємницькою діяльністю, існують випадки, коли суб’єктами підприємницької діяльності стають особи, які такого права не мають, наприклад, судимі. Тому підставою для проведення примусового скасування у судовому порядку повинно стати виявлення факту реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності особи, яка не мала права на момент реєстрації здійснювати підприємницьку діяльність або у випадку, коли підприємець став належати до тієї категорії осіб, які за законом не мають права займатися підприємницькою діяльністю.

Третій розділ “Цивільно-правові проблеми права власності фізичних осіб – підприємців” складається з двох підрозділів. В цьому розділі розглядаються питання реалізації права власності фізичних осіб – підприємців, при цьому особлива увага приділяється вирішенню питань правового регулювання виникнення та припинення права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс.

У підрозділі 3.1. “Право власності фізичних осіб – підприємців” розглядаються особливості виникнення та припинення права власності фізичних осіб - підприємців. Спеціальну увагу приділено реалізації права власності на такі об’єкти, як торговий знак, комерційне (фірмове) найменування, підприємство як єдиний майновий комплекс. При цьому автор пропонує провадити облік майна, яке використовується у підприємницькій діяльності фізичної особи, а також облік підприємницьких операцій (договорів, кредиторської, дебіторської заборгованості) в зв’язку з необхідністю відокремлення майна, прав та обов’язків, які входять до підприємства як єдиного майнового комплексу.

Всебічно аналізуючи правову природу такого об’єкта права власності фізичної особи – підприємця, як єдиний майновий комплекс (підприємство), автор робить висновок, що підприємець повинен мати право укладати будь-які не заборонені законодавством угоди з підприємством, у тому числі купівлі-продажу у випадках визнання підприємця банкрутом, передавати його у спадщину. Оскільки проектом ЦК України не встановлено обов’язковості набуття статусу підприємця особою, яка придбала підприємство, вважаємо за доцільне в Законі України “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб” встановити обов’язок особи, яка не є підприємцем і набула право власності на нього, зареєструватись підприємцем протягом встановленого законом строку.

Відповідно до ст. Закону “Про оренду державного та комунального майна” у випадку оренди цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства воно припиняє свою діяльність шляхом його приєднання до орендаря. Така реорганізація державного чи комунального підприємства не може бути здійснена у випадку, коли суб’єктом оренди є підприємець. Саме з цих позицій автор пропонує врегулювати у Законі України “Про оренду державного та комунального майна” відносини щодо правонаступництва підприємця стосовно прав та обов’язків цілісного майнового комплексу державного та комунального підприємства, переданого в оренду, і проведення обов’язкової ліквідації державного чи комунального підприємства.

Підрозділ 3.2. “Правове регулювання спадкування майна фізичних осіб – підприємців” присвячений дослідженню питань, які виникають при спадкуванні майна підприємця.

Автором звертається увага на те, що включення у спадкову масу такого об’єкта права власності, як єдиний майновий комплекс є необхідністю, оскільки припинення діяльності підприємства в зв’язку зі смертю фізичної особи – підприємця не відповідає інтересам спадкоємців, які зможуть продовжити започаткований спадкодавцем бізнес або провести його відчуження. В зв’язку з цим пропонується провадити експертну оцінку підприємства як єдиного майнового комплексу для визначення розмірів державного мита.

Досліджуючи питання охорони та управління єдиним майновим комплексом (підприємством), яке належить фізичним особам – підприємцям, автором зокрема робиться висновок про те, що управитель майна, який діє на підставі договору про довірче управління, повинен здійснювати: управління підприємством до передачі його спадкоємцям, провести скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця, встановити майно та визначити права і обов’язки, що входять до єдиного майнового комплексу, здійснити його оцінку. Робиться висновок про необхідність врегулювання цих відносин у Законі України “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб”.

Четвертий розділ “Правове регулювання цивільних договорів за участю фізичних осіб – підприємців” складається з трьох підрозділів. У підрозділі .1. “Поняття та види підприємницьких договорів” автор визначає, що підприємницькі договори – це договори, однією з сторін яких виступають суб’єкти підприємницької діяльності, та які укладаються з метою отримання прибутку хоча б для однієї із сторін. Не можна відносити до підприємницьких договорів договори, які не мають на меті отримання прибутку, але пов’язані зі здійсненням підприємницької діяльності. Визначаючи ознаки підприємницьких договорів, автор виділяє їх обов’язкові ознаки, які властиві всім підприємницьким договорам, до яких слід віднести особливий суб’єктний склад (одна із сторін обов’язково є суб’єктом підприємницької діяльності), мету договору (обов’язкове отримання прибутку хоча б однією із сторін) та спеціальні ознаки, характерні лише для окремих видів підприємницьких договорів, до яких можна віднести тривалий час виконання, законодавчо встановлений порядок укладення, обов’язкову реєстрацію договорів та ін.

Критикуючи положення проекту ЦК України щодо можливості віднесення угод, укладених фізичною особо, не зареєстрованою як суб’єкт підприємницької діяльності, до підприємницьких, дисертант робить висновок про те, що підприємницькими можна визнавати лише угоди, укладені особою, яка на момент їх укладення вже зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, що надасть можливість сторонам договору при його укладенні чітко усвідомлювати те, які положення законодавства будуть застосовуватись до правовідносин сторін договору, який укладається, а саме, положення, які регулюють підприємницьку діяльність з відповідними особливостями чи загальні положення цивільного законодавства.

Дисертант пропонує виділити такі види підприємницьких договорів: договори, право на укладення яких мають лише державні, казенні підприємства; договори, право на укладення яких мають лише юридичні особи – підприємці (банківські послуги, операції з цінними паперами); договори, право на укладення яких мають лише юридичні особи – підприємці певних організаційних форм (здійснення ломбардних операцій, довірчі операції); договори, право на укладення та виконання яких мають лише фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності (арбітражні керуючі); договори, право на укладення яких мають лише суб’єкти підприємницької діяльності, які мають відповідну ліцензію на право здійснення певного виду підприємницької діяльності; договори, право на укладення яких мають усі суб’єкти підприємницької діяльності без обмежень.

Підрозділ 4.2. “Укладення та виконання договорів за участю фізичних осіб – підприємців” присвячений особливостям правового регулювання договорів з участю фізичних осіб - підприємців. На підставі дослідженого автором робиться пропозиція, з метою усунення невизначеності щодо правового статусу підприємця, в якому він виступає при укладенні угод, зобов’язати його зазначати в тексті таких договорів статус особи – як підприємця.

Аналізуючи представництво фізичної особи-підприємця, дисертант робить висновок про те, що довіреність від такого суб’єкта не потрібно посвідчувати нотаріально, як цього вимагає цивільне законодавство для фізичних осіб. Така довіреність повинна бути посвідчена печаткою фізичної особи - підприємця.

Вивчаючи деякі види договорів з участю фізичних осіб – підприємців, автор робить висновок про те, що їх правове регулювання повинно відрізнятися від договорів за участю фізичних осіб. Автор зазначає, що у випадках, якщо підприємець виступає учасником зобов’язання як фізична особа, визначати місце виконання зобов’язання необхідно в залежності від місця проживання фізичної особи, а у випадках, коли підприємець виступає стороною договору як суб’єкт підприємницької діяльності, питання щодо місця виконання зобов’язання необхідно вирішувати в залежності від місця, яке було вказане підприємцем при його державній реєстрації у свідоцтві про державну реєстрацію.

Підрозділ 4.3. “Припинення договорів, учасниками яких є фізичні особи – підприємці” присвячений розгляду підстав припинення договорів, учасниками яких є фізичні особи – підприємці, та цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань.

Дисертантом обґрунтовується необхідність прямого закріплення в законодавстві принципу підвищеної (незалежно від наявності вини) відповідальності підприємця за невиконання ним зобов’язань, прийнятих на себе в процесі здійснення підприємницької діяльності, оскільки це прямо випливає з такої риси підприємницької діяльності, як діяльність на власний ризик.

Автором обгрунтовується висновок про те, що у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, припиняють дію договори, учасником яких вона є. Припинення ж підприємницької діяльності фізичною особою, проведення скасування державної реєстрації, не є підставою для припинення підприємницьких договорів з її участю. Винятком із цього правила є договори, пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності, яка потребує ліцензування, а також зовнішньоекономічні договори.

У висновках підведені підсумки проведеного дослідження та викладені його найбільш суттєві результати. Автором сформулювало поняття підприємництва, як одного з інститутів цивільного права, проведений теоретичний аналіз реалізації права власності фізичної особи – підприємця на єдиний майновий комплекс (підприємство), зроблені конкретні пропозиції щодо систематизації законодавства, яке регулює діяльність фізичних осіб – підприємців. Запропоновано прийняти Закон “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб” та закріпити в ньому наступні положення: повний і вичерпний перелік фізичних осіб, які не мають права здійснювати підприємницьку діяльність; обов’язок фізичної особи – підприємця вести облік майна, яке використовується у підприємницькій діяльності фізичної особи, а також облік підприємницьких операцій (договорів, кредиторської, дебіторської заборгованості) в зв’язку з необхідністю відокремлення майна, прав та обов’язків, що входять до підприємства як єдиного майнового комплексу; можливість спадкування підприємства як єдиного майнового комплексу, його продажу у випадку визнання фізичної особи банкрутом; надання права спадкоємцям відчужувати єдиний майновий комплекс (підприємство), а не окреме майно, яке використовувалося спадкодавцем в підприємницькій діяльності; обов’язки управителя майна, який діє на підставі договору про довірче управління у випадку смерті фізичної особи – підприємця. Крім цього, зроблений аналіз та висунуті конкретні пропозиції щодо правового регулювання державної реєстрації фізичних осіб – підприємців, а також їх участі у договірних відносинах.

Список опублікованих праць:

1. Коломієць О.О. Право громадян на здійснення підприємницької діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 4. – С.28-30.

2. Коломієць О.О. Деякі питання реєстрації фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та її скасування // Правова держава. – К.: ІДП НАНУ, 2002. – Вип. 13. – С.522-528.

3. Коломієць О.О. Право власності підприємця на цілісний майновий комплекс (підприємництво) // Держава і право. – К.: ІДП НАНУ, 2002. – Вип. 16. – С.223-227.

4. Коломієць О.О. Визнання громадянина-підприємця банкрутом // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. – 2002. – № 2. – С.51-53.

5. Коломієць О.О. Підприємницька діяльність громадян та питання спільної сумісної власності подружжя // Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції “Становлення і розвиток правової системи України”. – К.: ІДП НАНУ, 21 березня 2002. - С.-158-160.

Коломієць О.О. Цивільно-правове регулювання діяльності фізичної особи – підприємця.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України. – Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню проблем правового регулювання діяльності фізичних осіб-підприємців.

Особливу увагу приділено таким питанням: визначенню поняття підприємницької діяльності та правового статусу фізичних осіб – підприємців; систематизації законодавства, яке регулює їх діяльність; цивільно-правовим проблемам державної реєстрації та її скасування; визначенню особливостей реалізації ними права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, його спадкування та розпорядження у процесі здійснення права спільної сумісної власності подружжя.

Визначено поняття та характерні ознаки підприємницьких договорів, їх види, порядок укладення, виконання та припинення договорів за участю фізичних осіб – підприємців, їх відповідальність за зобов’язаннями. На підставі аналізу наукової літератури, нормативних актів та судової практики сформульовані конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання діяльності фізичної особи – підприємця.

Ключові слова: підприємництво, фізична особа – підприємець, підприємство як єдиний майновий комплекс, спадкування, підприємницький договір, державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності.

Коломиец О.А. Гражданско-правовое регулирование деятельности физического лица – предпринимателя.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Институт государства и права имени В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. – Киев, 2003.

В работе исследуются основные проблемы правового регулирования предпринимательской деятельности физических лиц в Украине. Анализируются научные теоретические подходы, а также развитие законодательства, регулирующего эту деятельность. Изучается правовая природа предпринимательства и его понимания в различных отраслях права. Акцентируется внимание на правовых подходах к этому явлению в гражданском праве и делается вывод о том, что под предпринимательством необходимо понимать деятельность зарегистрированных как предприниматели физических и юридических лиц, связанную с реализацией ими права собственности, основанную на гражданском договоре, целью которого является получение прибыли, в процессе осуществления которой ее субъекты несут имущественную ответственность в установленном законодательством порядке.

В диссертации сделан вывод о том, что в Украине объектом правового регулирования является в основном только деятельность юридических лиц субъектов предпринимательской деятельности, что касается физических лиц-предпринимателей, то нормативному регулированию подвергнуты только отношения, связанные с их государственной регистрацией. Не изменит эту ситуацию и принятие нового Гражданского и Хозяйственного кодексов. Все это дало основание автору диссертации сделать вывод о необходимости принятия специального комплексного Закона “О предпринимательской деятельности физических лиц”.

Исследуя гражданско-правовые вопросы государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности аргументируется вывод о необходимости принятия Закона “О государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности”, и закрепления в нем положений о возможности государственной регистрации в качестве субъектов предпринимательской деятельности только физических лиц, постоянно проживающих на территории Украины, независимо от их гражданства; предоставления права лицам, которые не включены в Государственный реестр плательщиков налогов регистрироваться как субъекты предпринимательской деятельности; установить основания аннулирования регистрации, в частности в случаях признания банкротом, установления того факта, что предприниматель относится к той категории лиц, которым запрещено осуществлять предпринимательскую деятельность и другие.

Особое внимание уделено исследованию вопросов реализации физическими лицами – предпринимателями права собственности на предприятие, как единый имущественный комплекс. Анализируются отношения связанные с его отчуждением, в том числе и в случае признания предпринимателя банкротом, наследованием, разделением собственности супругов. В связи с этим обосновывается вывод о необходимости ведения физическими лицами-предпринимателями учета результатов их предпринимательской деятельности (договоров, кредиторской и дебиторской задолженности, имущества и т.д.). Делается предложение о возможности предоставления наследникам физического лица-предпринимателя права продажи предприятия как единого имущественного комплекса, которое они получили в наследство.

В работе рассматриваются правовые проблемы понятия и признаков предпринимательских договоров, а также дается их классификация по видам участников. При этом делается вывод, что не все договора с участием субъектов предпринимательской деятельности можно отнести к предпринимательским договорам.

Раскрываются особенности заключения и исполнения договоров с участием физических лиц-предпринимателей, определения места исполнения обязательств, оформления доверенностей, а также ответственности по договорам. На основании проведенного исследования делается вывод о том, что аннулирование регистрации физических лиц предпринимателей не может являться основанием для прекращения договоров с их участием, за исключением договоров которые требуют лицензирования и внешнеэкономических договоров.

Ключевые слова: предпринимательство, физическое лицо – предприниматель, предприятие как единый имущественный комплекс, наследование, предпринимательский договор, государственная регистрация субъектов предпринимательской деятельности.

Kolomiets O.O. Civil law regulation of activities of the natural person-enterpriser.

Manuscript. Thesis for obtaining a scientific degree of the Candidate of Sciences (Law) on the speciality 12.00.03 – Civil Law and Civil Process, Family Law, Private International Law. – V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences. – Kyiv, 2003.

The thesis is dedicated to the research of problems of legal regulation of activities of the natural persons – enterprisers.

The special attention is paid to the following problems: definition of concept of enterprise activities and legal status of the natural persons – enterprisers; systematization of the legislating their activities; civil law problems of state registration and cancellation; to definition of features of peculiarities of realization by them the property right to enterprize as a unified property complex inheritance and disposal during realization of the right of common property of the marital partners.

The author of the thesis has determined the notions and essential features of the enterprise agreements, their classification, fulfilment and termination of the agreements with the participation of the enterprisers, their responsibility under the obligations. On the basis of analysis of the scientific literature, statutory acts and judicial practice the author leas formulated the concrete proposals concerning the perfection of legal activities of the natural person – enterpriser.

Key words: enterprise, natural person - enterpriser, enterprise as a unified property complex inheritance, enterprise agreement, state registration of the subjects of enterprise activities.