ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.В. ДОКУЧАЄВА

ЛАКТІОНОВА ГАЛИНА ПАВЛІВНА

УДК 631.16:631.15:332.3

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЛІ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

УЛЬЯНЧЕНКО Олександр Вікторович,

Харківський національний аграрний університет

ім. В.В.Докучаєва, завідувач кафедри економічної

кібернетики

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Антоненко Леонід Анисимович,

Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри

економіки і менеджменту;

кандидат економічних наук, професор
ШИЯН Віктор Йосипович,
Харківський національний аграрний університет

ім. В.В.Докучаєва, завідувач кафедри економіки

сільського господарства

Провідна установа: Сумський національний аграрний університет, кафедра

організації сільськогосподарського виробництва, основ

підприємництва і агробізнесу, Міністерство аграрної

політики України

Захист дисертації відбудеться 16.04. 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В.Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в “Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. ., ауд. 213.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва

Автореферат розісланий 12.03. 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В.Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Земельна реформа як основна складова аграрної політики виявила значну кількість складних, багатогранних проблем, пов’язаних з оцінкою ефективності використання землі в ринкових умовах господарювання. Основним результатом земельної реформи є визнання інституту приватної власності на землю, питання ж існування ринку землі залишається дискусійним. У зв’язку з невизнанням легального земельного ринку землевласники не повністю усвідомлюють своє право володіння, користування та розпоряджання землею. Це знижує їх зацікавленість у кінцевих результатах своєї праці, отже, і ефективність сільськогосподарського виробництва. До того ж аграрна реформа супроводжується поділом великих підприємств на значну кількість дрібних, що призводить до порушення існуючих сівозмін, нераціонального використання земельного фонду, зниження родючості ґрунтів, погіршення екологічної ситуації. Тому питання підвищення економічної ефективності використання землі, формування земельного ринку, визнання землі товаром і капіталом, визначення її ринкової вартості є надзвичайно актуальними.

Проблема земельних відносин завжди перебувала в центрі уваги представників різних шкіл економічної науки, таких як: У.Петті, Ф.Кене, А.Тюрго, А.Сміт, Д.Рікардо, П. Прудон, Дж.С. Мілль, К. Маркс, М.І. Туган-Барановський та ін.

Останнім часом проблемам економічної ефективності використання землі, питанням формування ринку землі, її економічної оцінки та визначенню методологічних і методичних підходів до встановлення ринкової ціни присвячені роботи багатьох науковців, зокрема Л.А. Антоненка, О.І. Гуторова, Д.С. Добряка, О.Л. Кашенко, І.І. Лукінова, А.В. Македонського, В.П. Мартьянова, В..Я. Месель-Веселяка, Л.Я. Новаковського, Б.Й. Пасхавера, П.Т. Саблука, В.Ф. Сайка, А.М. Третьяка, М.М. Федорова, В.Й. Шияна.

Проблеми моделювання виробничих систем, у тому числі пов’язаних з ефективним використанням землі, розглядаються в наукових працях Л.М Анічина., М.Є. Браславця, Р.Г. Кравченка, М.В. Калінчика, П.М. Макаренка, В.Ф. Сухорукова, О.В. Ульянченка.

Але, з нашої точки зору, чимало проблем, які виникають при проведенні земельної реформи, залишаються ще недостатньо дослідженими. Потребують подальшого вивчення особливості використання землі як основного засобу виробництва в ринкових умовах господарювання. Важливим завданням є обґрунтування структури виробництва для новоутворених підприємств з урахуванням не тільки вимог ринку, а й заходів, спрямованих на поліпшення родючості ґрунтів. Потребує удосконалення і методика грошової оцінки землі, яка лежить в основі визначення розмірів орендної плати та податку на землю. Ще більш дискусійним є питання визначення методичних підходів до встановлення ціни на землю. Усе це вимагає подальшого обґрунтування напрямів ефективного землекористування в умовах функціонування земельного ринку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою тематичного плану НДР кафедри економічної кібернетики ХНАУ з проблеми “Розробка пропозицій щодо механізму підвищення ефективності управління агроресурсами в умовах реформування відносин власності та форм господарювання” (державний номер реєстрації 0102U004401) та кафедри економічної теорії ХНАУ з проблеми “Закономірності переважно інтенсивного типу відтворення в АПК”.

Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є вивчення сучасного стану використання земельних ресурсів, обґрунтування напрямів підвищення економічної ефективності землекористування та методичних підходів до визначення ціни землі в умовах ринку. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі задачі:

вивчення специфічних особливостей та ефективності використання землі в сільськогосподарському виробництві в ринкових умовах;

з’ясування теоретичних аспектів виникнення та розвитку відносин власності на землю в країнах світу і в Україні та побудови моделі земельних відносин, адаптованої до умов регульованої ринкової економіки;

визначення особливостей формування земельних відносин в умовах трансформації форм власності на землю та аналіз результатів земельної реформи в Україні;

якісна й економічна оцінка сучасного стану земельного фонду та вивчення економічної ефективності використання земельних угідь, уточнення системи показників економічної ефективності використання землі;

аналіз та уточнення методичних підходів до здійснення грошової оцінки й установлення ціни на землю в ринкових умовах;

вивчення взаємозв’язку орендної плати за землю із земельною рентою та обґрунтування пропозицій подальшого розвитку і удосконалення орендних відносин;

опрацювання напрямів інтенсифікації використання земельних угідь з метою підвищення їх ефективності;

обґрунтування галузевої структури реформованих аграрних підприємств з урахуванням процесів відтворення родючості ґрунтів у ринкових умовах.

Об’єктом дослідження є теоретичні, методичні й організаційно-економічні аспекти ефективного використання земельних ресурсів у ринкових умовах господарювання.

Предметом дослідження є ефективність використання земельних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами з урахуванням процесів відтворення родючості ґрунту та вимог ринку.

Дослідження проводилися на базі реформованих сільськогосподарських підприємств Харківської області та України.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та фундаментальні положення економічної теорії. Методологічною основою були також фундаментальні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем аграрних та земельних відносин. Були використані також такі методи: абстрактно-логічний, економіко-статистичні, розрахунково-конструктивний, монографічний, графічний, соціологічного дослідження, економіко-математичного моделювання. . У процесі дослідження використовувалися інтеграційний та системний підходи до вивчення аграрних і земельних відносин на макро- і мікрорівнях.

Інформаційною базою дослідження були закони України, укази Президента України, постанови Уряду, інші нормативні акти, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, річні звіти сільськогосподарських підприємств, спеціальна література й інші джерела.

Наукова новизна результатів дослідження. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі аналізу розвитку відносин власності на землю та результатів діяльності сільськогосподарських підприємств обґрунтовано концептуальні засади та запропоновано рекомендації щодо підвищення ефективності використання земельних ресурсів у ринкових умовах господарювання.

Суть наукової новизни основних результатів складають такі положення:

вперше на підставі комплексного дослідження в умовах земельної реформи виявлено основні тенденції зміни ефективності використання земель, формування землеволодінь і землекористувань, рівня землевіддачі в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності та господарювання, фактори, що стримують підвищення ефективності використання земельних угідь:

подальшого розвитку набули підходи до побудови земельних відносин адекватних ринковій економіці, що передбачає створення регульованого ринку землі та дотримання інтересів власників земельних часток (паїв);

запропоновано здійснювати державний контроль за купівлею-продажем землі через аукціони з фіксованою нижньою межею ціни на рівні експертної оцінки, яка враховує ряд корегуючих факторів, а також з визначенням чіткого переліку осіб, які мають право на купівлю землі;

узагальнено специфічні особливості землі як товару й уточнено поняття “агрокапітал” як частина земельного капіталу;

опрацьовано пропозиції щодо регулювання земельних відносин на основі вивчення зарубіжного досвіду;

дістало подальшого розвитку обґрунтування системи показників економічної ефективності використання земельних угідь;

уточнено методичні підходи до здійснення грошової оцінки та встановлення ціни на землю в умовах ринку;

дістало подальшого розвитку питання про взаємозв’язок орендної плати за землю і земельної ренти, а також обґрунтування пропозицій подальшого розвитку і удосконалення орендних відносин;

розроблено економіко-математичну модель оптимізації галузевої структури реформованих підприємств з урахуванням процесу відтворення родючості ґрунтів, а також кон’юнктури ринку як фактора підвищення ефективності використання землі.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що висновки та пропозиції автора, а також запропоновані концептуальні підходи, спрямовані на підвищення економічної ефективності використання земельних ресурсів, на основі оптимізації галузевої структури сільськогосподарських підприємств з урахуванням процесів відтворення родючості ґрунтів, зростання інтенсивності їх використання, удосконалення відносин власності на землю можуть бути використані в практичній діяльності сільськогосподарських підприємств різних форм власності.

Результати досліджень і пропозиції щодо підвищення економічної ефективності використання землі схвалені та прийняті до впровадження головним управлінням сільського господарства і продовольства Харківської області, Красноградським районним управлінням сільського господарства Харківської області, ПАОП “Промінь” Красноградського району Харківській області.

Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрі економічної кібернетики, окремі положення використовуються на кафедрі економічної теорії при викладанні курсу “Основи теорії аграрних відносин”, а також в Інституті післядипломної освіти при Харківському національному аграрному університеті ім. В.В.Докучаєва.

Впровадження у виробничий і навчальний процеси підтверджуються довідками.

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження, викладені у дисертаційній роботі, одержані автором особисто. Здійснено комплексне дослідження проблеми ефективного використання земельних ресурсів на сучасному етапі аграрної реформи. Розроблено економіко-математичну модель оптимізації галузевої структури виробництва з урахуванням процесу відтворення родючості ґрунтів, а також вимог ринку.

З опублікованих у співавторстві наукових праць, у дисертації використані лише ті положення, які є особистим здобутком автора. У спільній публікації № 3 (у списку праць опублікованих за темою дисертації) автору належить узагальнення сучасних проблем використання землі, № 9 – висвітлення суті економічної ефективності використання землі, № 10 – розгляд шляхів інтенсифікації сільського господарства.

Апробація результатів дослідження. Підсумки наукового дослідження доповідались автором і були схвалені на науково-практичних конференціях Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (1995–2002 рр.), Харківського державного технічного університету сільського господарства (2001–2002 рр.), на міжнародних науково-практичних конференціях у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна (2000–2002 рр.), на науковій конференції Одеського національного політехнічного університету (2002 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 15 наукових праць, у тому числі 8 у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій 3,4 друк. арк., з них у фахових виданнях 2,4 друк. арк..

Структура та обсяг роботи. Структура дисертаційної роботи підпорядкована темі та меті дослідження і визначена їх межами. Робота викладена на 200 сторінках комп’ютерного тексту, з яких 190 сторінок – основний текст. Складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає 198 найменувань. Містить 56 таблиць, 8 рисунків, 18 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “ Теоретичні основи та особливості використання земельних угідь в ринкових умовах господарювання” розглядаються специфічні особливості та ефективність використання земель у ринкових умовах, теоретичні основи виникнення та розвитку відносин власності на землю в зарубіжних країнах і в Україні.

У сільському господарстві земля виступає не тільки просторовим базисом для розміщення виробничих споруд, а й водночас є предметом праці, засобом праці та основним засобом виробництва. Особливості землі як засобу праці пов’язані з її родючістю. При правильному господарюванні родючість може поліпшуватися, а додаткові затрати праці у землеробстві можуть давати продукт без будь-якого витрачення того, що було вкладено в землю раніше. В уточненому нами понятті “агрокапітал”, землю слід розуміти як засіб виробництва, який використовується в сільськогосподарських підприємствах для створення певної маси товарів і послуг. Земля виступає на ринку землі як товар для перепродажу і таким чином набуває форму торговельного капіталу, а як засіб виробництва – форму агрокапіталу.

Проведене дослідження показало, що в теперішній час немає чіткого розмежування понять “ринок землі”, на якому земля пропонується як матеріальний актив, і “ринок землекористування”, на якому продається право користування землею як засобом виробництва (нематеріальний актив).

Подальше становлення ринку землі може здійснюватися тільки на основі правових гарантій постійності інституту приватної власності на землю. Розвиток відносин власності на землю в Україні, як і в усьому світі, має здійснюватись у напрямку поєднання свободи власника з державним регулюванням земельних відносин.

Складність проблеми трансформації відносин власності на землю в Україні пов’язана зі специфікою юридичної й економічної реалізації права приватної земельної власності, а також зі специфікою земельної реформи, яка супроводжується поділом великих господарств на дрібнотоварні.

Визначення економічної ефективності землі слід здійснювати з урахуванням факторів прямого та опосередкованого впливу на землекористування в ринкових умовах, а також враховувати три сторони критеріального підходу до використання земельних угідь у сільському господарстві: а) кількісну та якісну оцінку виробничого потенціалу; б) інтенсивність використання землі; в) ефективність використання землі.

Проведене нами на основі кореляційного аналізу ранжування країн з розвинутою ринковою економікою за рівнем забезпеченості факторами виробництва та ефективності їх використання свідчить, що у більшості з них ці показники знаходяться у зворотно пропорційному взаємозв’язку. Це пов’язано з особливостями вкладень у сільське господарство, оскільки вкладення основного капіталу, як правило, змінює у сприятливому напрямку тільки один або декілька з багатьох діючих факторів, тоді як необхідно підвищувати ефективність використання усіх факторів, що в сучасних умовах вимагає використання принципово нових технологій.

У другому розділі “Характеристика земельного фонду та економічна ефективність його використання” проведено аналіз використання земельних ресурсів в умовах реформування відносин власності на землю, здійснено економічну характеристику і оцінку сучасного стану земельного фонду, досліджено економічну ефективність використання землі на сучасному етапі аграрної реформи.

Відповідно до Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. №1529 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, у Харківській області за період 1999 – 2001 рр. у колективну власність було безоплатно передано 1642,1 тис. га земель, у тому числі 1522,7 тис. га сільськогосподарських угідь, із них 1269,2 тис. га ріллі, в результаті чого 254,0 тис. громадян отримали право на земельну частку (пай), з них 250,2 тис. стали їх власниками. Середній розмір земельного паю на одного власника становить 6,1 га. В області створено ринок оренди землі, в результаті чого власниками земельних часток (паїв) укладено 226,5 тис. договорів оренди. Середній розмір орендної плати за 1 га ріллі у 2002 р. становив по області 88,4 грн.

Загальновідомо, що економічна ефективність використання земельних угідь у значній мірі залежить від їх площі, яка припадає на одне господарство. У зв’язку з цим було проаналізовано, як змінилися в процесі земельної реформи розміри господарств області за земельною площею. Майже в усіх районах кількість господарств у порівнянні з дореформеним періодом збільшилася в середньому по області на 28,3%, а по окремих районах збільшення коливається в межах 4,2 – 68,4%.

Помітні зміни відбулися в землекористуванні сільськогосподарських підприємств. У середньому по області площа сільськогосподарських угідь в них зменшилася на 31,3%, в Краснокутському районі - на 49,1%, Барвенківському – на 48,7, Шевченківському – на 44,4, Зачепилівському – на 43%. Порівнюючи розміри нинішніх сільськогосподарських підприємств за площею земельних угідь з розмірами колишніх колгоспів та радгоспів, слід зазначити, що в процесі реформування земельних відносин площа сільськогосподарських угідь у них зменшилася (табл. 1).

Таблиця 1

Кількість і розміри новостворених господарств на базі КСП

у Харківській області (на 01.01.2003 р.)

Показники | Кількість | Площа с.-г. угідь

усього, тис. га | на 1 господарство, га

КСП | 441 | 1603 | 3635

Нові сільськогосподарські підприємства | 508 | 1479 | 2911

У тому числі:

приватні підприємства | 137 | 374 | 2730

селянські (фермерські) господарства | 13 | 36 | 2769

господарські товариства | 297 | 902 | 3037

Кооперативи | 51 | 136 | 2667

Інші господарства | 10 | 31 | 3100

Одержали землю реформованих КСП:

а) громадяни для розширення особистих підсобних господарств | 7751 | 50,4 | 6,5

Б) інші підприємства в оренду | 188 | 94,1 | 500

Світовий досвід переконливо показує, що крупні фермерські господарства мають істотні переваги над дрібними. У США 15% фермерських господарств, які володіють 71,3% землі, виробляють 90% усієї сільськогосподарської продукції, а найбільш рентабельними є підприємства із земельною площею 2 – 5 тис. га. У розвинених країнах світу відбувається процес концентрації сільськогосподарського виробництва. В сільськогосподарських підприємствах Харківській області середня площа сільськогосподарських угідь у розрахунку на одне господарство становить 2287 га. По районах області спостерігається значне коливання: від 1337 га в Краснокутському районі до 3518 га в Балаклійському. Але слід зауважити, що в сільському господарстві збільшення землекористування має перевагу до певного розміру, тобто просторово обмежене.

Зміни, яки відбулися в процесі реформування, не дали очікуваних позитивних результатів. Для порівняльної оцінки тенденцій розвитку аграрного виробництва наведемо такі дані. У цілому по всіх категоріях господарств Харківської області виробництво валової продукції в 2001 р. порівняно з 1990 р. знизилося на 32,1%, у тому числі продукції рослинництва - на 6,9%, продукції тваринництва – на 56,3%. При цьому в сільськогосподарських підприємствах зменшення склало 54%, а в господарствах населення навпаки виробництво валової продукції збільшилося на 54,6%. Питома вага сільськогосподарських підприємств у загальному обсязі валової продукції за цей же період скоротилася з 79,8 до 46,0%, а господарств населення підвищилася з 20,2 до 54,0% (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка ефективності використання сільськогосподарських угідь при різних

формах господарювання в Харківській області

Показники | 1990р. | 1995 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001р.

Валова продукція сільського господарства (в порівняних цінах 2000р.), млн.грн.: | | | | | | | |

усі категорії господарств | 5549 | 3612 | 3151 | 3409 | 2821 | 2655 | 3084 | 3768

сільськогосподарські підприємства | 4428 | 2187 | 1794 | 1724 | 1415 | 1363 | 1754 | 2035

господарства населення | 1121 | 1425 | 1357 | 1685 | 1406 | 1292 | 1331 | 1733

Питома вага в загальному обсязі валової продукції,%: | | | | | | | |

сільськогосподарські підприємства | 79,8 | 60,5 | 56,9 | 50,6 | 50,2 | 51,3 | 43,1 | 46,0

господарства населення | 20,2 | 39,5 | 43,1 | 49,4 | 49,8 | 48,7 | 56,9 | 54,0

Виробництво валової продукції на 1 га с.-г. угідь, грн..: | | | | | | | |

усі категорії господарств | 2301 | 1509 | 1318 | 1426 | 1186 | 1121 | 1272 | 1555

сільськогосподарські підприємства | 1933 | 1021 | 846 | 86 | 686 | 669 | 643 | 879

господарства населення | 9193 | 5710 | 4946 | 6049 | 4274 | 3813 | 5859 | 5624

Прибуток (+), збиток (-) с.-г. підприємств* | 732,0 | 71,9 | -64,1 | -203,3 | -250,2 | -183 | -6,6 | 104,7

Рівень рентабельності (+), збитковості (-),% | 45,2 | 15,9 | -7,3 | -21,1 | -26,1 | -17,4 | -0,7 | 9,8

* 1990 р. – млн.. крб., 1995-2001 рр. – млн. грн.

Господарства населення в структурі посівних площ мають більшу питому вагу культур інтенсивного типу (картопля, овочі та ін.), внаслідок чого вони виробляють більше валової продукції, ніж сільськогосподарські підприємства. Однак у господарствах обох організаційних форм виявляється стабільна тенденція зниження виробництва валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка виробництва валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь в умовах різних форм господарювання

в Харківської області (1990 – 100%)

Зниження забезпеченості реформованих підприємств області земельними ресурсами поглиблює проблему дбайливого та раціонального використання землі. Аналіз структури земельних і сільськогосподарських угідь області свідчить про велику питому вагу сільськогосподарських угідь у загальній площі (78,3%) та ріллі в площі сільськогосподарських угідь (80,1%). Високий рівень освоєння земельного фонду, характерний не тільки для області, а й для України в цілому, викликає ерозію ґрунтів. Через це в країні щорічно втрачається близько 20 млн. т гумусу. Неконтрольоване розорювання земель призводить до порушення екосистем, збалансованості співвідношення площ ріллі, лук і водоймищ, що негативно впливає на ефективність використання земельного фонду. Тому до 2010 р. в області відповідно до Комплексної програми розвитку сільського господарства передбачається вивести з використання 56,0 тис. га найбільш зруйнованих ґрунтів, з яких 11,3 тис. га буде суцільно заліснено, а 44,7 тис. га перетворено в пасовища.

Незважаючи на значні масиви солонцюватих і кислих ґрунтів, ґрунтовий покрив області, на думку вчених Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського УААН, у цілому характеризується потенційно високим рівнем родючості.

Узагальнюючу характеристику якісного стану земель дає також їх грошова оцінка, оскільки вона здійснюється на підставі всебічної характеристики землі як основного засобу виробництва в сільському господарстві. Грошова оцінка 1 га ріллі в Харківській області перевищує середньодержавний показник на 3,4%, а серед областей України за величиною цього показника Харківська область посідає 11-те місце. Однак недостатнє ресурсне забезпечення аграрної сфери обумовило, поряд з іншими причинами, зниження економічної ефективності використання земельних ресурсів і різкий спад виробництва сільськогосподарської продукції

По районах області з приблизно однаковими природно-економічними умовами спостерігається істотна різниця в урожайності сільськогосподарських культур, що свідчить про наявність невикористаних резервів підвищення продуктивності земельних угідь. На рис. 2 показано динаміку урожайності зернових культур, яка свідчить про цю різницю.

Рис.2. Динаміка урожайності зернових культур в сільськогосподарських підприємствах окремих районів Харківської області

Для оцінки ефективності використання ріллі враховувався також показник виходу зерна на одиницю грошової оцінки землі. Наприклад, за врожайністю зернових Лозівський район посідав четверте місце серед районів області, а з урахуванням грошової оцінки він перемістився на третє місце, Близьнюківський район – з п’ятого на шосте, Красноградський з другого на перше. Такий підхід дає можливість більш обґрунтовано оцінювати рівень ефективності використання ріллі.

Питання підвищення економічної ефективності використання земельних угідь стають особливо важливими в умовах створення ринку земель та залучення земель до економічного обігу. При цьому земля стане ціноутворюючим фактором і буде сприяти підвищенню собівартості виробництва продукції сільського господарства, що в умовах низької платоспроможності та відсутності державної компенсації за виробництво продукції на якісно гірших землях може призвести до чергового зниження ефективності використання земель. Тому в умовах формування земельного ринку важливого значення набувають питання ціноутворення, пошуку напрямів інтенсивного використання землі, правильного вибору виробничого напряму, оптимізації поєднання галузей виробництва.

У третьому розділі “Методичні основи визначення ціни землі та напрями ефективного її використання в ринкових умовах” досліджені і уточнені методичні підходи до визначення ціни на землю в умовах ринку, пропонуються напрями підвищення інтенсивності використання землі, за допомогою економіко-математичної моделі обґрунтовується галузева структура виробництва в реформованих підприємствах з урахуванням процесу відтворення родючості ґрунтів і кон’юнктури ринку.

При проведенні аграрної реформи, підприємства, розміщені як на гірших, так і на кращих землях, після скасування державних закупівель сільськогосподарської продукції, змушені були продавати її за ринковими цінами, що призвело до швидкого розорення підприємств, розміщених на гірших землях. Розвиток ринкових відносин в аграрній сфері поступово створює умови залучення земель сільськогосподарського призначення в економічний обіг, а для цього потрібно не тільки переглянути методичні підходи до визначення ціни землі, а й розробити систему заходів з регулювання цінового механізму ринку землі.

У процесі узагальнення методичних підходів до оцінки землі простежується чітка послідовність етапів: оцінка якості землі (бонітет) економічна оцінка грошова оцінка.

Робота по здійсненню економічної оцінки землі, яка виконувалася протягом останніх десяти років, має велике значення для становлення та функціонування земельного ринку. Виконана на основі проведених робіт грошова оцінка землі є не тільки фундаментом для формування ринкових цін – вона дає можливість встановлювати та стягувати плату за користування землею (орендну плату), визначати ставку земельного податку. Разом з тим методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення має ряд суттєвих недоліків. Економічна оцінка, на якій вона ґрунтується, здійснювалася ще в 1988 р. за період, що минув з того часу, з’явилася чимала кількість аграрних підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, які працюють на засадах приватної власності. Змінилися умови та ціни реалізації сільськогосподарської продукції, підвищилася собівартість її виробництва, що разом із збільшенням диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію призвело до підвищення збитковості значної частини підприємств. Пропозиції деяких дослідників здійснювати грошову оцінку за нормативними показниками, з нашої точки зору, теж не враховують зміни в ринковому середовищі. Прийнята до розрахунків нормативна урожайність є величиною сталою, а ринкова ціна – змінною. Це призводить до того, що в кращі за погодними умовами роки при підвищенні урожайності, а також збільшенні пропозиції ціна на зерно може зменьшиться (що фактично і відбувається) і це знизить грошову оцінку ділянки. Отже, на нашу думку, остаточне визначення ціни на землю можливе лише в ринкових умовах при узгодженні попиту та пропозиції.

Певні особливості формування ринку землі вказують на ймовірність становлення низьких цін на землю. До таких особливостей слід віднести: відокремлення власників від земельної власності та їх незначна ринкова влада в порівнянні із землекористувачами (низька орендна плата сприяє встановленню низької ціни на землю); утворення великої кількості дрібних підприємств і розширення дрібнотоварного виробництва; високі витрати на виробництво продукції та низька платоспроможність; існування високого банківського процента на капітал.

Проведене соціологічне опитування жителів Харківської області з метою визначення їх ставлення до процесу купівлі-продажу землі показало, що 88% респондентів, які не мають у власності земельних ділянок, і 78% землевласників схильні вважати прийнятною ціною купівлі 3000 грн. за 1 га ріллі; біля 20% опитаних згодні заплатити за 1 га землі до 5000 грн., і тільки 2% землевласників висловили думку, що купівля-продаж землі повинна здійснюватися за значно вищими цінами.

Аналізуючи різні методичні підходи до визначення ціни землі, автором встановлено існування певних відхилень у запропонованих методиках від теорії рентного доходу. Сума рентного доходу землевласника є орендною платою, яку сплачує йому землекористувач, а в усіх відомих нам методиках розрахунку ринкової ціни орендна плата не збігається із сумою земельної ренти. Банківська плата на капітал ототожнюється з платою за кредит, що теж розходиться з цією теорією. Висока ймовірність встановлення низьких цін на землю викликає занепокоєння, що великі масиви землі можуть бути скуплені через підставних осіб іноземними інвесторами. Низькі ціни на землю разом з існуючими правовими проблемами будуть стримувати і розвиток іпотечного кредитування. У той же час слід зауважити, що висока ціна землі сприятиме формуванню високої собівартості продукції сільського господарства; в умовах низької платоспроможності це обмежуватиме попит на продукти харчування і сприятиме зростанню соціальної напруженості. При залученні землі в обіг ми пропонуємо, з метою уникнення як заниження, так і завищення ринкових цін на землю проводити її продаж через аукціони з фіксованою нижньою межею ціни на рівні експертної оцінки, яка враховує ряд корегуючих факторів, а також з визначенням чіткого переліку осіб, які мають право на купівлю землі.

Використання землі в нинішніх умовах характеризується такими особливостями: створенням приватного сектору господарювання; появою орендної форми використання земельних угідь; різким зниженням рівня технічної оснащеності сільськогосподарського виробництва; високим рівнем енергомісткості сільськогосподарської продукції; ліквідацією в значній частині підприємств тваринництва як галузі. З вичерпаністю можливостей екстенсивного використання землі основним напрямом розвитку сільського господарства є інтенсифікація.

Групування районів Харківської області за розміром виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських угідь показало, що інтенсивність ведення сільськогосподарського виробництва в значній мірі впливає на ефективність використання землі. Проте темпи підвищення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва вищі за темпи росту ефективності використання земельних угідь. Так, виробничі витрати на 1 га сільськогосподарських угідь у підприємствах області за період 1996-2001 рр. збільшилися на 69,5%, вихід валової продукції - тільки на 3,9%, валової продукції рослинництва – на 34,5%. Це пов’язане з тим, що в структурі виробничих витрат частка витрат, які найістотніше впливають на збільшення виробництва продукції рослинництва, суттєво змінилась. Опосередковано про це свідчать дані про внесення органічних і мінеральних добрив на 1 га посівної площі: у 2001 р. їх було внесено в порівнянні з 1990 р. відповідно в 5,7 і 12,8 раза менше (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка внесення органічних і мінеральних добрив у сільськогосподарських
підприємствах Харківської області

Показники | 1990 р. | 1993 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р.

Мінеральні добрива

Удобрена площа, тис.га | 1516,7 | 1282,7 | 373,8 | 550,4 | 361,6 | 405,7 | 184,9 | 315,7

Питома вага удобреної площі, % | 88 | 80 | 25 | 37 | 26 | 28 | 14 | 24

Внесено на 1 га посівної площі ( в перерахунку на д.р.), кг | 154 | 132 | 14 | 21 | 12 | 13 | 6 | 12

Органічні добрива

Удобрена площа, тис.га | 293,6 | 211,4 | 110,5 | 88,5 | 80,8 | 72,3 | 44,3 | 44,2

Питома вага удобреної площі, % | 17 | 13 | 7 | 6 | 6 | 5 | 3 | 3

Внесено на 1 га посівної площі , т | 7,4 | 6,3 | 3,2 | 2,5 | 2,3 | 2,1 | 1,4 | 1,3

Високоефективне використання землі не можливе без достатнього забезпечення господарств виробничими засобами. Співставлення обсягів основних виробничих засобів у сільськогосподарських підприємствах Харківської області у 2001 р. та в базовому 1990 р. у різних грошових одиницях лише в загальних рисах характеризує негативні тенденції їх динаміки, особливо відносних розмірів фондооснащеності одиниці земельної площі та фондоозброєності праці. При оцінці в умовних одиницях виявлено стійку тенденцію зниження фондооснащеності в 7,9 раза та фондоозброєності праці в 7,2 раза.

Індекс зменшення фондооснащеності у 1996 р. порівняно з 1990 р. становив 0,66, а у 2001 р. – 0,13, фондоозброєності праці – відповідно 0,63 і 0,18. Тобто показники фондооснащеності зменшувалися більш високими темпами, ніж показники фондоозброєності праці. Це свідчить про значний вплив на економічну ефективність використання землі рівня матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Автор підкреслює, що підвищення економічної родючості ґрунтів та ефективності сільськогосподарського виробництва – проблема багатопланова, вирішення якої пов’язане з комплексом факторів. Одним із них є зважена концепція раціонального застосування добрив під сільськогосподарські культури, яка була врахована при розробці економіко-математичної моделі. А саме було передбачено системний підхід до обґрунтування рівня застосування добрив і розподілу їх між сільськогосподарськими культурами з метою відтворення родючості ґрунту. Окремим блоком обмежень було передбачено виконання екологічних вимог щодо інтенсифікації виробництва. Такий підхід дозволив кожному виду ресурсів, і наявних і створюваних у процесі виробництва, в тому числі такому їх виду, як мінеральні добрива, а також кожному виду продукції виконувати в процесі розв’язання задачі свої природні, найбільш вигідні з позиції конкретного об’єкта ролі й одержувати реальні оцінки. Економіко-математичну модель було апробовано на прикладі сільськогосподарських підприємств Красноградського району Харківської області, одним з яких є ПАОП “Промінь”. Отримані результати рішення задачі свідчать про існування резервів підвищення ефективності використання землі при дотриманні необхідних умов (табл. 4).

Таблиця 4

Ефективність використання земельних ресурсів у ПАОП “Промінь” Красноградського району Харківської області

ПоказникиФактично (в середньому за 1996-2000рр.)Проектне рішення

Валова продукція на 100 га с.-г. угідь (у порівняних цінах 2000 р.), тис. грн.. ,2182,7 

У тому числі:

Рослинництво96,1117,3

Тваринництво40,165,4

Виробництво на 100 га с.-г. угідь, ц:

Молока 

329,0 

438,4

м’яса (в живій вазі)52,688,7

Виробництво на 100 га ріллі, ц:

Зерна 

1175,0 

1443,0 

цукрових буряків1533,02640,0

Соняшнику235,0281,0

Прибуток на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.20,4 24,0 

Рівень рентабельності, всього % | 44,958,3

У тому числі продукції: ,3106,0 

рослинництва

Тваринництва22,524,3

Ці зміни будуть обумовлені декількома факторами. У рослинництві структура посівних площ буде в більшій мірі адаптована до кон’юнктури ринку. В оптимальному варіанті основні зернові та технічні культури розміщуються по кращих попередниках. Підвищення урожайності сільськогосподарських культур підкріплюється відповідним ресурсним забезпеченням та освоєнням інтенсивних ресурсозберігаючих технологій. У тваринництві при відносно високій щільності поголів’я худоби та птиці приріст продукції забезпечуватиметься завдяки інтенсивній формі відтворення стада, а також повноцінній і збалансованій годівлі всіх видів і груп тварин. Виробництво достатньої кількості та високої якості всіх видів власних кормів, а також освоєння прогресивних технологій заготівлі, зберігання та приготування кормів дозволить за короткий час перейти на монодієтичний тип годівлі.

При оптимальному варіанті галузевої структури можна збільшити виробництво валової продукції на 34,1%, зерна – на 22,8%, цукрових буряків – у 1,7 раза, соняшнику - на 19,9%, молока - на 22,1%, м’яса – в 1,7 раза. Маса прибутку на 100 га сільськогосподарських угідь збільшиться з 20,4 до 24,0 тис. грн. (на 17,6%), рівень рентабельности підвищиться з 44,9 до 58,3%.

Урахування екологічних вимог при моделюванні не є самоціллю. Це один із перспективних напрямів відтворення родючості ґрунтів, який забезпечує позитивні економічні результати і зараз, і в майбутньому.

Економіко-математична модель з урахуванням конкретних умов господарства може бути використана при оптимізації галузевої структури в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм і виробничих типів.

Висновки

1. Щодо землі як засобу виробництва доцільно вживати поняття “агрокапітал” і розуміти землю як засіб виробництва, який використовують сільськогосподарські підприємства для створення певної маси товарів і послуг. В умовах існування ринку землі вона переважно буде запитуватися як фактор виробництва, тобто “агрокапітал”. Але з розвитком ріелтерської діяльності земля в певні проміжки часу буде виступати як товар для перепродажу і таким чином набувати форму торговельного капіталу. Тому необхідно також розрізняти ринок землі, на якому земля пропонується як матеріальний актив, і ринок землекористування, на якому продається право користування землею як засобом виробництва (нематеріальний актив).

2. В умовах реформи недостатньою мірою враховується рентоутворюючі фактори землі, які опосередковано впливають на економічну ефективність використання землі. Природний виробничий потенціал землі – це тільки природна основа економічного прояву рентоздатності, а реальним вираженням рентоздатності конкретної ділянки землі може бути лише надлишковий чистий дохід, одержаний від її експлуатації. На сучасному етапі при тому розмірі орендної плати, яка установлена законодавством, значна частина земельної ренти надходить в розпорядження орендаря-землекористувача, який і повинен нести відповідальність за раціональне використання, підвищення родючості й охорону ґрунтів.

3. Незважаючи на те, що земля не є продуктом праці, в ринкових умовах вона має ціну, оскільки виникає попит на неї, пов’язаний з необхідністю ведення сільськогосподарського виробництва. Докладання праці та капіталу може підвищувати її родючість і цінність, отже, і ціну. Кращі за якістю земельні ділянки приносять ренту, яка капіталізується з ринкового процента на капітал, і це також підтверджує тезу про існування ціни землі в ринкових умовах.

4. Аналізуючи різні методичні підходи до визначення грошової оцінки та ціни землі, ми встановили існування певних відхилень від теорії рентного доходу. Так, в усіх існуючих методиках орендна плата не збігається із сумою рентного доходу, який має одержувати землевласник, а банківська плата на капітал ототожнюється із платою за кредит. У багатьох випадках у розрахунках грошової оцінки землі прийнято завищені показники урожайності та ринкових цін. З метою уникнення як заниження, так і завищення ринкових цін на землю ми пропонуємо проводити їх продаж тільки через аукціони з фіксованою нижньою межею ціни на рівні експертної оцінки, яка враховує ряд корегуючих факторів.

5. Узагальнюючи досвід проведення земельної реформи в зарубіжних країнах, можна зробити висновок, що в жодній країні не існує вільного ринку землі і необмеженого права приватної власності на землю. Метою державного регулювання земельних відносин має бути: забезпечення достатньої ефективності використання сільськогосподарських угідь; задоволення екологічних вимог; здійснення “соціально справедливого”, з погляду більшості населення, ринкового перерозподілу землі.

6. За час проведення земельної реформи створені правові та організаційні передумови для функціонування багатоукладної системи господарювання. Аналіз структури розподілу земельного фонду за формами власності свідчить, що останнім часом сталися різкі зміни на користь приватного