СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МУШТАЙ ВАЛЕНТИНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 338.439:316.42

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ ЯК ОСНОВА СТАБІЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського

господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Суми - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Царенко Олександр Михайлович,

Сумський національний аграрний університет, ректор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Підлісецький Гліб Макарович,

Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділу

цін на матеріальні ресурси та робочу силу

кандидат економічних наук, доцент

Ульянченко Олександр Вікторович,

Харківський національний аграрний

університет ім. В.В.Докучаєва,

декан економічного факультету

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів

України, кафедра державного управління, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 29 березня 2003 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.859.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Сумському національному аграрному університеті за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 160, головний корпус, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського національного аграрного університету за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 160

Автореферат розісланий 26 лютого 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В.ПилипенкоЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сьогоднішній стан сільськогоспо-дарського виробництва в країні і взагалі економічна ситуація непроста. Після відмовлення від централізованої планової економіки перед сільським господарством постала задача поетапного переходу до ринкової економіки.

У зв’язку з цим необхідно зробити наголос на тому, що теоретичні і практичні питання формування та функціонування організаційно-економічного механізму підвищення виробництва сільськогосподарської продукції в ринкових умовах залишаються недостатньо дослідженими, як і питання регіональної продовольчої політики, напрямку спеціалізації окремих галузей сільськогосподарського виробництва та формування ринкової стратегії їх розвитку, мотиваційного потенціалу їх існування в умовах ринкової економіки тощо. Ці аспекти в деякій мірі знаходять своє відображення в наукових працях В.І. Бойка, В.А. Диленка, Ю.С. Коваленка, А.І. Костяєва, Є.Д. Литвиненка, Л.А. Мачкури, С.В. Мицюка, В.П. Москаленка, Т.Л. Мостенської, Н.П. Наливайка, В.Н. Осипова, Г.М. Паламарчука, Ю.М. Пархомової, Г.М. Підлісецького, П.Т. Саблука, А.А. Стрільця, М.І. Шаповала та інших.

На необхідності вироблення екологічно якісної сільськогосподарської продукції та еколого-економічного регулювання розвитку галузей АПК вказується в наукових працях О.Ф.Балацького, П.П.Борщевського, І.К.Бистрякова, М.В.Калінчика, О.Л.Кашенко, Д.К. Прейгера, П.Т. Саблука, М.В. Трегобчука, О.М. Царенка та інших. При цьому необхідно зазначити, що значну частину публікацій із загальних питань розвитку сільськогосподарського виробництва складають роботи зарубіжних економістів, досвід праці яких може бути використаний в сучасних економічних умовах України.

Більшість економістів сходяться на тому, що країна має виробити дієву доктрину продовольчого забезпечення як складову національної безпеки.

Саме тому продовольче забезпечення регіону є одним із найважливіших завдань у підвищенні якісного стану стійкості національного розвитку на найближчу перспективу. Регіональне продовольче забезпечення варто розуміти як можливість і готовність регіону забезпечити населення продуктами харчування в обсязі та калорійності, які відповідають необхідним нормам при найбільш повному використанні можливостей регіонального виробничого потенціалу.

Таким чином, постає проблема розробки науково обґрунтованого механізму формування продовольчого потенціалу регіону та осмислення управлінських рішень щодо комплексу економічно-організаційних заходів, спрямованих на реорганізацію виробництва основних продовольчих культур. Все це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напрямів науково-дослідних робіт Сумського національного аграрного університету. Результати, теоретичні положення, висновки та пропозиції дослідження були використані при виконанні науково-дослідних тем: “Економічне обґрунтування переходу до екологічно чистих технологій виробництва продукції АПК” (№ держ. реєстр. 0199U001630,1998-2001 рр.) та “Розробка організаційно-економічного механізму управління родючістю ґрунтами” (№ держ. реєстр. 0101U007270, 1998-2001 рр.).

Мета і задачі дослідження. Мета даного дослідження полягає в тому, щоб шляхом вивчення теоретичних, методологічних і прикладних питань формування, ефективного функціонування, регулювання та визначення напрямів удосконалення економічного механізму продовольчого забезпечення, методично обґрунтувати концепцію розробки системи регіонального забезпечення населення продовольством та розробити комплекс економічно-організаційних заходів, спрямованих на реорганізацію виробництва основних продовольчих культур в регіоні.

Для досягнення поставленої мети визначено такі основні задачі:

- здійснити комплексний теоретичний аналіз існуючого економічного стану справ із продовольчим забезпеченням в країні ;

- проаналізувати економічні проблеми і визначити перспективи розвитку продовольчого забезпечення регіону;

- визначити поняття та сутність продовольчого потенціалу регіону;

- дослідити сучасний стан виробництва агропромислової продукції в Сумській області;

- надати узагальнюючу оцінку продовольчої стійкості регіону;

- визначити продовольчу потужність регіону;

- розробити методичні підходи до оцінки потенційних можливостей продовольчого забезпечення регіону;

- розробити модель формування продовольчого потенціалу регіону.

Предметом дослідження є економічні відносини при забезпеченні продовольчої потужності регіону та розробка механізму визначення оптимальних складових виробництва з урахуванням потреб населення регіону у продуктах харчування.

Об'єктом дослідження є виробництво продукції в сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності в Сумській області.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є положення діалектичного методу пізнання та економічної теорії, праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів і практиків з питань продовольчої безпеки, результати наукових досліджень з продовольчого забезпечення області, законодавчі та нормативні акти органів державної влади України, статистичні дані сільськогосподарських підприємств.

Для вирішення поставлених задач використовувалися такі основні методи: монографічний (вивчення існуючого стану агропромислового комплексу України), абстрактно-логічний (виявлення зв’язків між сутністю продовольчого забезпечення взагалі та на регіональному рівні), статистичний (дослідження динаміки розвитку виробництва продукції в області), порівняння (співставлення стану виробництва сільськогосподарської продукції Сумської області із загальним станом в країні), економіко-математичний (встановлення взаємозв’язку між обсягом товарної продукції та ресурсними чинниками продовольчого потенціалу) та інші.

Інформаційною базою дослідження послужили правові законодавчі та нормативні акти Верховної Ради та Уряду України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, матеріали регіональних органів АПК, первинна документація сільськогосподарських підприємств та зведені дані статистичної звітності по районах Сумської області, наукова та періодична література .

Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення наукової новизни результатів дослідження полягають у наступному:

-встановлена необхідність розробки стратегії продовольчого забезпечення регіону на основі аналізу сучасного економічного стану сільськогосподарського виробництва та випуску продукції в країні;

-вперше сформульовано поняття продовольчого потенціалу регіону як сукупності ресурсів і можливостей регіону, здатних через систему виробничих відносин і економічних факторів, які задіяні у виробництві продуктів харчування, забезпечити населення регіону продовольством у кількості і якості, достатній для нормальної життєдіяльності людини; запропоновано алгоритм оцінки продовольчої стійкості регіону як основи для визначення його соціально-економічного потенціалу;

-запропоновано механізм систематизації різних видів сільськогосподарської продукції як умовних (синтетичних), що дозволить порівнювати в динаміці зміни загальних обсягів виробництва, виключаючи вплив інфляційного тиску, а також здійснювати прогнозні розрахунки реалізації сільськогосподарської продукції на регіональному рівні;

-визначено сутність потенційної продовольчої потужності регіону та розроблено регресійну модель, використання якої дозволить оцінювати та прогнозувати можливості щодо забезпечення населення продовольством на регіональному рівні, а також регулювати процеси заготівель сільськогосподарської продукції та матеріально-технічного постачання сільського господарства;

-вперше запропоновано методику оцінки економічного потенціалу продовольчого забезпечення регіону, що базується на коригуючій оцінці площі сільськогосподарських угідь та розрахунку обсягів виробництва;

-розроблена модель оптимізації обсягів виробництва продукції для реалізації механізму формування сталого продовольчого потенціалу регіону з урахуванням потреб населення у продуктах харчування та визначення внутрішніх економічних резервів.

Практичне значення дослідження полягає в оцінці економічного середовища, в якому перебувають сільськогосподарські виробники регіону; розробці комплексу організаційно-економічних заходів щодо розміщення виробничих структур; визначенні перспективи розвитку регіону щодо виробництва необхідних продуктів харчування; розробці оптимальної структури посівних площ з урахуванням потреб населення у продуктах харчування та наявності необхідних ресурсів.

Результати дисертаційного дослідження, зокрема, оцінка економічного потенціалу продовольчого забезпечення регіону та оптимізація обсягів виробництва продукції, можуть бути використані при розробці та обґрунтуванні економічних програм і проектів розвитку сільського виробництва в агроструктурах різного ієрархічного рівня, проведенні заходів щодо удосконалення господарської діяльності аграрних підприємств та реалізації ринкової стратегії розвитку спеціалізації сільських господарств.

Пропозиції щодо впровадження одержаних результатів дисертаційного дослідження ухвалені та прийняті до використання Головним управлінням сільського господарства і продовольства Сумської обласної державної адміністрації, сільськогосподарськими підприємствами Сумського району, а також впроваджені в навчальний процес в Сумському національному аграрному університеті.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані автором особисто. У роботі [9] проаналізовано стан продовольчого ринку та визначені фактори збільшення обсягів реалізації сільськогосподарської продукції, покращення її якості та підвищення фінансової самостійності підприємств. В дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на наукових і науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції ”Екологічність продукції АПК: економіка та технологія” (м. Суми, 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ”Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (м. Харків, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ”Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы обеспечения экономической безопасности” (м. Донецьк, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ”Бизнес, экология, здоровье” (м. Донецьк, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ”Стратегії розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети” (м. Чернівці, 2002 р.); науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Сумського національного аграрного університету (1998 р., 1999 р., 2002 р.).

Публікації. За результатами досліджень, виконаних самостійно та у співавторстві, опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 3,69 д.а., у т.ч. особисто автору належить 3,59 д.а. У наукових фахових журналах та збірниках опубліковано 8 праць. Всі вони одноосібні.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, містить 41 таблицю, 8 рисунків, 3 додатки. Бібліографічний список складається із 205 найменувань. Загальний обсяг роботи становить 208 сторінок комп’ютерного набору, у тому числі основний зміст займає 177 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні основи та соціально-економічне значення регіонального продовольчого потенціалу” проведений теоретичний аналіз існуючого стану справ із продовольчим забезпеченням в країні, проаналізовані проблеми і визначені перспективи розвитку продовольчого забезпечення регіону, а також сформульовано поняття продовольчого потенціалу.

Сільське господарство – єдине серед основних галузей національної економіки залишається збитковим протягом останніх років, внаслідок чого знизилися можливості для розширеного відтворення. Капітальні вкладення в АПК за рахунок усіх джерел фінансування за 1990-1999 рр. скоротилися в дев’ять разів, а в сільське господарство – майже в 20 разів. Трудовий потенціал агросфери використовується з низькою ефективністю, а продуктивність праці в аграрному секторі має сталу тенденцію до зниження, її рівень у десять разів нижчий за відповідні показники розвинених країн. Порушення товарно-грошових відносин та зростання диспаритету цін зумовило майже повне припинення відтворення основних виробничих фондів та неможливість технічного переоснащення сільського господарства. Коефіцієнт диспаритету цін сільського господарства та обслуговуючих галузей за останні десять років зріс у шість разів. Україна втрачає свої позиції на світовому аграрному ринку і перетворюється з експортера продовольства в його імпортера, навіть по таких стратегічно важливих товарах як продовольча пшениця та цукор.

Продовольча забезпеченість визначається порівняно стійким постачанням та можливостями одержання населенням належної кількості продуктів харчування для ведення здорового і продуктивного життя. Продовольча забезпеченість регіону є похідною його продовольчого потенціалу.

Формування структури продовольчого потенціалу регіону наведено на рис. 1.

У широкому розумінні потенціал являє собою наявні засоби, запаси, джерела, які можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення будь-яких завдань, можливості окремої особи, суспільства, держави у певній галузі. Виходячи з цього, продовольчий потенціал регіону визначається як сукупність ресурсів і можливостей регіону, здатних через систему виробничих відносин і економічних факторів, які задіяні у виробництві продуктів харчування, забезпечити населення регіону продовольством у кількості і якості, достатній для нормальної життєдіяльності людини.

Перлічене зумовлює необхідність розробки стратегії забезпечення населення продовольством, оскільки дотепер в Україні та її регіонах немає офіційно визначеної системи продовольчого забезпечення, яка б цілеспрямовано підтримувалася і розвивалася суб'єктами державного і місцевого управління, суб'єктами всіх сфер і підсистем господарювання, які забезпечують продовольчу безпеку територій національного, регіонального і місцевого масштабів.

Рис. 1. Схема формування продовольчого потенціалу регіону

У другому розділі “Фінансово-економічні аспекти розвитку продовольчого потенціалу регіону” на основі використання поглибленого ретроспективного аналізу вихідної інформації проведено дослідження тенденцій і масштабів виробництва найважливіших видів сільськогосподарської продовольчої продукції в Сумській області. Загальною типовою рисою в цьому плані є суттєві зміни не тільки в секторальній структурі валової продукції сільського господарства, а й у сфері землекористування, зайнятості, забезпеченості та використання основних засобів виробництва.

В аграрному секторі економіки України в ході реформаційних процесів та еволюційних перетворень сьогодні склався чіткий розподіл сфер прикладання зусиль. Виробництво сільськогосподарської продовольчої продукції, готової до споживання і яка не потребує суттєвої переробки, все більше зміщується до діяльності селянських (фермерських) господарств та особистих підсобних господарств населення. Великі сільськогосподарські підприємства залишаються головними виробниками такої продовольчої сільськогосподарської продукції, як зерно, цукрові буряки та соняшник, виробництво якої вимагає промислової основи та інтенсивного підходу.

Результати досліджень показали, що в Сумській області на фоні суттєвого зменшення кількості селянських господарств в значній мірі зростає площа ріллі в обробітку, що свідчить про тенденцію їх укрупнення. Переважна більшість господарств зосереджена в Сумському (5,3 відсотка), Конотопському (4,1 відсотка) та Буринському (3,6 відсотка) районах. Найбільші формування розташовані в Охтирському (в середньому 105,5 га), Шосткинському (103,9 га) та Роменському (87,8 га) районах. Разом з цим, в процесах виробництва продовольчої продукції все більшу роль відіграють особисті підсобні господарства населення, питома вага яких у виробництві валової продукції сільського господарства області складає від 55 до 99 відсотків по окремих її видах та продовжує зростати.

Розміри селянських (фермерських) господарств області протягом 2000 р. збільшилися в середньому у півтора рази. При цьому питома вага фермерських господарств у виробництві валової сільськогосподарської продукції залишалася незначною. Головною причиною цього, на наш погляд, є те, що дрібні господарства виявилися неконкурентноспроможними порівняно з великими сільськогосподарськими підприємствами в плані доступу до ринкової інфраструктури.

У роботі виявлено, що значний спад виробництва в аграрній сфері протягом 1991-1999 рр. та істотне скорочення особистого споживання призвели до того, що значна частина продовольчого потенціалу України не використовується як з об’єктивних, так і суб’єктивних причин. Це стосується як основних виробничих фондів сільського господарства, так і низької ефективності використання робочого часу. Протягом зазначеного періоду масштаби виробництва в аграрній сфері Сумської області в значній мірі зменшилися. Так, виробництво валової продукції сільського господарства у співставних цінах 1996 р. зменшилося з 77,4 тис. грн. до 33,3 тис. грн. у 2000 р. у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, при цьому обсяг щорічного зниження складав 5,311 тис. грн.

Поряд з цим знижувалися кількісні параметри продуктивності виробництва сільськогосподарської продовольчої продукції. Так, урожайність зерна в 1990 р. знизилася більш ніж вдвічі (з 39,1 ц/га до 19,0 ц/га у 2000 р.). Урожайність цукрових буряків протягом цього періоду знизилася на 34,5 відсотків (з 249 ц/га до 163 ц/га). Схильність до зниження має також урожайність соняшнику, картоплі та овочів. Середньорічні темпи зниження урожайності продукції в абсолютних і відносних величинах становлять: по соняшнику – 0,8 ц/га, або 6,5 відсотків; картоплі – 4,2 ц/га, або 4,9 відсотків; овочах – 3,5 ц/га, або 3,9 відсотків.

Показники продуктивності тваринництва також мають негативну тенденцію. Так, протягом аналізованого періоду середньорічний надій молока у розрахунку на одну корову зменшився з 2804 до 1772 кг, тобто на 36,8 відсотків. Щороку знижуються середньодобові прирости живої ваги великої рогатої худоби та свиней. Темпи зниження становили, відповідно, 17,1 та 6,7 г.

Розраховані коефіцієнти варіації свідчать, що значних відхилень від середніх значень урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності сільськогосподарських тварин за досліджуваний період не спостерігалося. Отже, протягом 1990-2000 рр. природні умови суттєво не вплинули на зниження кількісних параметрів продуктивності виробництва продовольчої продукції в аграрному секторі Сумської області. Таким чином, причини негативних тенденцій слід шукати в економічних умовах.

Питання розміщення сільськогосподарського виробництва та його спеціалізації на даний момент відійшли на другий план, і для їх вирішення на державному та регіональному рівнях необхідні розробка спеціальної державної програми та відповідний фінансовий механізм забезпечення її реалізації.

З огляду на те, що в результаті впливу інфляції неможливо порівнювати в динаміці зміни обсягів виробництва стратегічно важливих видів продукції сільського господарства, нами запропоновано систему переведення продукції в умовну.

Для співставлення обсягів виробництва пропонується застосування відповідних коефіцієнтів, які використовуються для переведення кожного конкретного виду продукції в єдину умовну (синтетичну) продукцію. Сутність розрахунків полягає в тому, що структура затрат на виробництво і реалізацію продукції є впорядкованою і нормованою, тобто собівартість кожного її виду формується під впливом одних і тих же чинників. Саме тому завдяки співвідношенню собівартості окремих видів продукції і виду, взятого за основу для порівняння, можемо отримати коефіцієнти переведення в умовну продукцію за наступною формулою:

, (1)

де - середня собівартість n-го виду продукції по сукупності об’єктів;

- середня собівартість продукції, що прийнята за умовну по сукупності об’єктів.

За основу порівняння доцільно взяти зерно, оскільки воно вирощується в усіх районах області і його собівартість має досить значну варіацію – у 2001 р. 13,96 ц/га, коефіцієнт варіації при цьому складав 11,5 відсотків. Коефіцієнт переведення окремих видів продукції в умовне зерно можна отримати в результаті співвідношення собівартості одиниці конкретної продукції до собівартості продукції, прийнятої в якості розрахункової одиниці, тобто зерна.

Коефіцієнти переведення сільськогосподарської продукції в умовну (синтетичну) одиницю дозволяють економічно оцінювати існуючі тенденції стосовно загальних обсягів виробництва продовольчої продукції в регіоні.

Наведені дані (табл. 1) підтверджують попередні висновки про негативні тенденції у виробництві продовольчої продукції аграрним сектором економіки Сумської області. При щорічному зростанні кількості сільськогосподарських підприємств в середньому на 12,5 одиниць загальний обсяг виробництва продовольчої сировини (виражений в умовних одиницях) скорочувався з кожним роком на 409,8 тис. т, у т.ч. у розрахунку на одне підприємство – на 1,2 тис.т. Всього за період 1990-2001рр. вихід продовольчої продукції у розрахунку на одне підприємство скоротився з 20,7 до 3,7 тис. т, тобто у 5,6 разів.

Таблиця 1

Динаміка масштабів виробництва сільськогосподарської продовольчої продукції та його ефективності в Сумській області

Роки | Кількість сільгосп-підпр. | Реалізовано умовної продукції, тис. т | Затрати живої праці на 1 т умовної продукції, люд.-год. | Госп. рентаб., % | всього | у т.ч. на одне підпр. | 1990 | 330 | 6836 | 20,7 | 19,3 | 39,5 | 1991 | 371 | 5757 | 15,5 | 24,3 | 63,6 | 1992 | 417 | 5170 | 12,4 | 28,6 | 121,9 | 1993 | 408 | 4994 | 12,2 | 28,3 | 91,3 | 1994 | 400 | 4125 | 10,3 | 32,0 | 47,8 | 1995 | 391 | 3546 | 9,1 | 36,9 | 3,4 | 1996 | 395 | 2891 | 7,3 | 40,3 | -12,3 | 1997 | 404 | 2223 | 5,5 | 49,6 | -27,5 | 1998 | 418 | 2088 | 5,0 | 48,3 | -33,3 | 1999 | 425 | 1853 | 4,4 | 51,7 | -26,0 | 2000 | 536 | 1870 | 3,5 | 41,7 | 24,3 | 2001 | 560 | 2052 | 3,7 | 47,4 | 1,6 | Середньорічні темпи приросту | +12,5 | -409,8 | -1,2 | +2,5 | -8,5

Водночас зростали затрати живої праці у розрахунку на одиницю умовної продукції, при цьому середньорічний їх приріст за аналізований період склав 2,5 люд.-год., що порівняно з 1990 р. означає їх зростання у 2,5 рази. Це обумовило зниження господарської рентабельності з 39,5 відсотків у 1990 р. до 1,6 відсотка у 2001 р., при цьому середньорічні темпи зниження складали 8,5 відсотків.

Поглиблюючи визначення сутності регіональної продовольчої потужності, ми пропонуємо виділити ті її елементи та чинники, від яких, як видно з наведеної структурно-логічної схеми, залежить величина продовольчого потенціалу (рис. 2).

Чинники потенційної продовольчої потужності об’єднані нами в чотири групи:

1. Природні – формуються на основі кліматичної залежності сільськогосподарського виробництва, а також якісного складу ґрунтів і породного складу тварин.

2. Технологічні – випливають із змісту продовольчого потенціалу і являють собою сукупність виробничих ресурсів, технології та організації виробництва, взаємодія яких забезпечує виробництво продовольчої продукції.

3. Економічні – базуються на організації виробництва і збуту продукції, а також матеріально-технічному та фінансовому забезпеченні виробництва.

4. Соціальні – являють собою сукупність соціальних факторів виробництва та інфраструктури з відповідним кадровим забезпеченням, що визначає можливості задоволення економічних потреб і соціального розвитку колективу підприємства.

Рис. 2. Структурно-логічна схема продовольчого потенціалу регіону

Роль елементів продовольчої потужності та вплив її чинників реалізуються через систему використання та залучення виробничих ресурсів, до яких в сільському господарстві відносяться земля, основні та оборотні засоби, робоча сила. Можливості виробництва визначаються рівнем забезпеченості цими ресурсами, їх якістю, умовами використання та співвідношенням за роллю у виробничому процесі. Достовірна економічна оцінка ресурсного потенціалу як підприємства, так і регіону в цілому дозволяє реально зважити можливості аграрного сектора щодо виробництва продовольства та прогнозувати його обсяги.

У третьому розділі “Розробка науково-методичних підходів до проблеми формування продовольчого потенціалу регіону” на основі конкретних розрахунків розкрито поняття продовольчої потужності регіону, яка являє собою нормативно реальний обсяг виробництва сільськогосподарської продукції продовольчого призначення, виходячи з природнокліматичних умов регіону та ресурсної забезпеченості його аграрного сектора. Вартісна величина показника продовольчої потужності і покаже той обсяг виробництва продовольства, на основі якого можна регулювати процеси заготівель сільськогосподарської продукції та матеріально-технічного постачання сільського господарства. Співставлення фактичного рівня продовольчої потужності з потенційним дозволить не тільки оцінити результати господарської діяльності, а і виявити (у кількісному виразі) невикористані резерви та спрогнозувати оптимальні темпи росту виробництва продуктів харчування, співставляючи їх з темпами зростання потреб населення, можливостями експорту та потребами в імпорті.

Задача моделювання потенційної продовольчої потужності регіону розв’язувалася методом кореляційно-регресійного аналізу на основі усереднених оцінок виробничих ресурсів за ступенем їх впливу на вихід товарної продукції.

У результаті відповідних комп’ютерних розрахунків була отримана модель потенційної продовольчої потужності даного регіону:

Ух = 11,580 + 0,022х1 + 0,034х2 + 0,132х3 + 4,031х4 + 0,058х5, (2)

де Ух – вартість товарної сільськогосподарської продукції продовольчого призначення в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь;

х1–якісна оцінка сільськогосподарських угідь (балів);

х2–вартість основних засобів у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.;

х3–вартість оборотних активів у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.;

х4–чисельність робочої сили, скоригованої за рівнем продуктивності праці, у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, чол.;

х5–рівень фінансової незалежності (питома вага власного капіталу в загальній масі активів), %.

Проведені на основі розробленої моделі розрахунки показали, що основними потенційними виробниками продовольчої продукції в Сумській області є Сумський (12,5 відсотків), Лебединський (8,9 відсотків), Конотопський (8,4 відсотків) і Роменський (8,4 відсотків) райони. Сумарна частка продовольчої потужності цих чотирьох районів складає 38,2 відсотка.

Запропонована нами методика оцінки потенціалу продовольчого забезпечення регіону базується на понятті відносної ресурсозабезпеченості, яка визначається шляхом коригування площі сільськогосподарських угідь відповідно до величини та якісної характеристики зазначених ресурсних чинників. Скоригована площа сільськогосподарських угідь визначається добутком фактичної площі та інтегрального коефіцієнту коригування, який ми пропонуємо визначати за наступною формулою:

, (3)

де – інтегральний коефіцієнт коригування сільськогосподарських угідь;

– коефіцієнти коригування бонітету ґрунтів, фондоозброєності, вартості оборотних активів, чисельності робочої сили у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь; –

коефіцієнт фінансової незалежності.

На основі розробленої методики розраховані потенційні можливості забезпечення районів Сумської області основними видами сільськогосподарської продовольчої продукції – зерном, соняшником, цукровими буряками, овочами, молоком та м’ясом. Апробація розробленої методики дозволила дійти висновку, що продовольчий потенціал Сумської області дає 143-відсоткову можливість забезпечення населення основними продуктами харчування. Недостатність виробництва овочів в громадському секторі АПК компенсується за рахунок особистих підсобних господарств. Ямпільський та Середино-Будський райони мають недостатню продовольчу потужність. Однак, враховуючи те, що продовольча потужність по Лебединському, Липоводолинському, Охтирському та Сумському районах більше ніж вдвічі перевищує потребу, то проблема продовольчого забезпечення області може бути реально вирішена.

У зв’язку з цим нами була побудована модель розміщення основних видів культур по районах області, виходячи з їх середньої урожайності з метою забезпечення населення районів продуктами харчування.

Якщо позначити площу, яка буде відведена в i-тому районі під j-ту культуру як Vij., то тоді загальну площу Z, яка буде відведена під вирощування культур, можна визначити як . При цьому в окремому районі повинно виконуватися обмеження .

В задачі необхідно визначити площі Vij, які відводяться в кожному районі для окремих культур за умови, що валовий збір культур буде максимальним:

(4)

при

Результати вирішення цієї задачі за допомогою ППП Excel наведені в табл. 3, згідно якої наявність посівних площ у районах і області з метою забезпечення населення продукцією харчування є достатньою. Таким чином, можна зробити висновок, що в області є значний запас природних резервів для нарощування продовольчого потенціалу.

Таблиця 3

Оптимальні посівні площі виробництва основних видів продукції харчування для забезпечення продовольчого мінімуму по районах області, 2000 р., тис. га

Райони | Види культур | Всього по

району | Зернові | Цукр. буряки | Соняшник | Картопля | Овочі | серед. урож. | макс. урож. | серед. урож. | макс. урож. | серед. урож. | макс. урож. | серед. урож. | макс. урож. | серед. урож. | макс. урож. | серед. урож. | макс. урож. | Білопільський | 18,96 | 11,80 | 2,28 | 1,60 | 8,14 | 3,49 | 3,66 | 1,02 | 0,98 | 0,58 | 34,02 | 18,49 | Буринський | 12,41 | 6,98 | 1,25 | 0,95 | 4,89 | 2,06 | 3,91 | 0,60 | 2,32 | 0,34 | 24,78 | 10,93 | Великописарівський | 8,29 | 5,19 | 1,53 | 0,71 | 2,13 | 1,53 | 2,66 | 0,45 | 1,88 | 0,25 | 16,49 | 8,13 | Глухівський | 21,00 | 13,07 | 2,89 | 1,78 | 6,76 | 3,86 | 1,12 | 1,13 | 2,23 | 0,64 | 34,01 | 20,48 | Конотопський | 38,05 | 26,43 | 3,59 | 3,59 | 10,31 | 7,81 | 5,87 | 2,26 | 5,48 | 1,29 | 63,31 | 41,38 | Краснопільський | 8,48 | 6,60 | 1,27 | 0,90 | 2,90 | 1,95 | 1,29 | 0,57 | 1,11 | 0,32 | 15,05 | 10,34 | Кролевецький | 17,90 | 9,94 | 2,26 | 1,27 | 4,20 | 2,76 | 0,98 | 0,81 | 1,21 | 0,46 | 26,55 | 15,20 | Лебединський | 14,93 | 11,69 | 1,76 | 1,59 | 4,74 | 3,45 | 1,58 | 1,01 | 1,76 | 0,57 | 24,77 | 18,31 | Липоводолинський | 6,02 | 4,50 | 0,99 | 0,61 | 1,63 | 1,33 | 1,36 | 0,39 | 1,41 | 0,22 | 11,41 | 7,05 | Недригайлівський | 8,31 | 6,34 | 1,08 | 0,86 | 2,82 | 1,87 | 1,44 | 0,55 | 0,75 | 0,31 | 14,40 | 9,93 | Охтирський | 21,79 | 16,01 | 3,14 | 2,18 | 5,81 | 4,73 | 3,14 | 1,39 | 0,78 | 0,78 | 34,66 | 25,09 | Путивльський | 11,77 | 6,90 | 1,16 | 0,93 | 2,03 | 2,03 | 2,24 | 0,59 | 1,12 | 0,33 | 18,32 | 10,78

Роменський | 27,72 | 18,71 | 3,00 | 2,54 | 9,32 | 5,53 | 3,29 | 1,62 | 2,79 | 0,91 | 46,12 | 29,31 | Середино-Будський | 11,12 | 4,29 | 3,21 | 0,58 | 3,35 | 1,27 | 0,75 | 0,37 | 1,13 | 0,22 | 19,56 | 6,73 | Сумський | 68,02 | 68,02 | 10,19 | 9,24 | 14,04 | 20,09 | 8,61 | 5,89 | 4,14 | 3,32 | 105,00 | 106,6 | Тростянецький | 8,59 | 8,52 | 1,91 | 1,16 | 3,01 | 2,52 | 1,52 | 0,74 | 1,87 | 0,42 | 16,90 | 13,36 | Шосткинський | 11,43 | 21,92 | 3,72 | 2,98 | 0,00 | 6,47 | 0,59 | 1,90 | 1,96 | 1,07 | 17,70 | 34,34 | Ямпільський | 15,45 | 6,27 | 1,71 | 0,85 | 2,29 | 1,85 | 0,84 | 0,54 | 0,91 | 0,31 | 21,20 | 9,82 | Всього по області | 253,18 | 46,94 | 34,32 | 88,37 | 74,60 | 44,86 | 21,83 | 33,83 | 12,34 | 544,24 | 396,27 | Отже, якщо господарства області досягнуть найвищої урожайності, то площі посіву сільськогосподарських культур можна скоротити в 2,7 рази, тобто з 1059,50 до 396,27 тис. га., а при оптимальних посівних площах, виходячи з наявної урожайності – до 544,24 тис. га.

Фактичний та можливий обсяги виробництва продовольчих сільськогосподарських культур наведено на рис. 3.

Виходячи з валового виходу продукції рослинництва при наявних посівних площах та найвищій урожайності, обсягу необхідного продовольчого потенціалу по районах Сумської області та оптових цін на основні види продуктів харчування, нами був визначений обсяг додаткових коштів, які можна спрямувати на закупівлю інших видів продукції харчування (табл. 4).

Реалізація цієї моделі дозволяє зробити висновок, що при такій постановці питання райони здатні забезпечити себе продуктами харчування, і, навіть, створити їх надвиробництво, що сприятиме одержанню додаткових коштів для закупівлі інших видів продукції харчування, у т.ч. додаткової кількості насіння соняшнику.

Рис. 3. Фактичний та можливий обсяги виробництва продовольчих сільськогосподарських культур, тис. т.

На заключному етапі, виходячи з інтересів регіону, приймаються управлінські рішення щодо структури вирощуваних культур, враховуючи їх урожайність по кожному регіону. З огляду на те, що кожне господарство має потребу ще й у кормових культурах, можна дати такі загальні рекомендації:

Таблиця 4

Обсяг коштів, які можуть бути спрямовані на закупівлю інших видів продукції харчування, тис. грн.

Райони | Види культур | Всього по

району | Зернові | Цукрові буряки | Картопля | Овочі | Білопільський | 20970,31 | 180614,46 | 79,70 | 2286,82 | 203951,29 | Буринський | 16817,06 | 109546,70 | 66,26 | 2108,13 | 128538,15 | Великописарівський | 10808,18 | 121525,69 | 68,40 | 2323,43 | 134725,70 | Глухівський | 14230,69 | 88557,99 | 115,98 | 3628,02 | 106532,68 | Конотопський | 12360,01 | 75193,54 | 119,66 | 2797,35 | 90470,56 | Краснопільський | 13453,15 | 132234,55 | 137,44 | 1681,91 | 147507,05 | Кролевецький | -595,87 | 11955,40 | 89,62 | 2858,91 | 14308,06 | Лебединський | 18832,18 | 137979,49 | 106,84 | 3367,85 | 160286,36 | Липоводолинський | 16741,31 | 112917,80 | 24,55 | 641,38 | 130325,04 | Недригайлівський | 15701,75 | 92164,39 | 67,75 | 2213,51 | 110147,40 | Охтирський | 11109,17 | 167597,87 | 92,52 | 2648,24 | 181447,80 | Путивльський | 6314,97 | 30370,42 | 54,12 | 1637,21 | 38376,72 | Роменський | 21348,27 | 154977,43 | 108,92 | 2937,46 | 179372,08 | С.-Будський | 4430,16 | 1793,20 | 45,75 | 1464,57 | 7733,68 | Сумський | -11255,48 | 26165,50 | 27,93 | -3864,48 | 11073,47 | Тростянецький | 8643,99 | 83298,99 | 46,09 | 6018,44 | 98007,51 | Шосткинський | -2852,98 | -50562,14 | 29,01 | -454,66 | -53840,77 | Ямпільський | 2673,85 | -4329,76 | 47,26 | 1409,46 | -199,19 | Всього по області | 179730,72 | 1472001,52 | 1327,80 | 35703,55 | 1688763,59 | зернові культури понад потреб регіону найкраще вирощувати у Сумському і Тростянецькому районах, буряки - у Роменському і Конотопському, картоплю -у Глухівському і Кролевецькому, овочі - у Білопільському і Охтирському районах.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і методичне вирішення задачі удосконалення економічного механізму формування продовольчого потенціалу регіону на основі розробленого комплексу економічно-організаційних заходів, спрямованих на реорганізацію виробництва основних продовольчих культур з метою забезпечення населення регіону продовольством.

Основні висновки виконаного дисертаційного дослідження полягають у наступному:

1.Вирішення проблеми продовольчого забезпечення вимагає послідовного здійснення комплексу взаємозалежних організаційно-економічних і соціальних заходів за умов використання внутрішніх резервів галузей, підприємств і господарств агропромислового комплексу на основі їхньої адаптації до ринкових умов господарювання.

2.Найбільш вірогідними небезпеками і погрозами регіональній продовольчій забезпеченості, на локалізацію яких має бути спрямована діяльність обласних, районних і міських органів влади і управління, є: дисбаланс економічних можливостей розвитку підприємств аграрної сфери в районах області та незадовільний стан забезпечення продовольством регіону.

3.Для забезпечення збалансованого фінансування агропромислового комплексу регіону в режимі розширеного відтворення в області мають формуватися соціально-економічні полюси росту на найбільш продуктивних територіях стосовно виробництва сільськогосподарської продукції, які мають першочергове значення як у звичайних, так і в екстремальних умовах. Геоекономічне розташування і потенціал Сумської області не повинні допускати імпорту найважливіших видів продовольства, виробництво і реалізація яких на необхідному рівні можуть бути організовані на місці. Разом з тим, необхідно побудувати аграрну політику в регіоні з урахуванням тенденцій розвитку зовнішньоекономічних і міжрегіональних зв'язків, міжнародної і внутрішньодержавної кооперації сільськогосподарського виробництва.

4.Однією з вимог регіонального продовольчого забезпечення є збереження державного контролю за функціонуванням підприємств аграрної сфери, які складають полюси росту. Стійкість і доцільність фінансових потоків в аграрній сфері має визначатися з урахуванням необхідності забезпечення населення продовольством, стабільності оптових і роздрібних цін, домінування тенденцій їхнього зниження, покращення інвестиційної привабливості аграрного сектора, формування ринку цінних паперів агропідприємств.

5.З метою пріоритетності доступу продукції на внутрішній та зовнішній ринки варто раціоналізувати структуру регіонального виробництва продукції продовольства на основі оптимізації розміщення основних видів сільськогосподарських культур по районах області, виходячи з їх урожайності.

6.Одним із найважливіших елементів механізму створення регіонального продовольчого забезпечення є постійно діючий моніторинг і прогнозування небезпек та погроз дестабілізації. Першочерговим завданням при організації такого моніторингу є створення відповідної інформаційно-аналітичної бази на основі нових інформаційних технологій і постійного поповнення баз даних.

7.Для досягнення регіонального продовольчого забезпечення як у звичайних, так і в екстремальних умовах необхідно на науково-практичній основі забезпечити дієвість регулювання економічних процесів в регіоні, пов’язаних з виробництвом, збутом і використанням сільськогосподарської продукції.

Список опублікованих праць

Монографічні видання:

1.Хорошуля В.А. До питання проблем розвитку зернових на Сумщині // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монограф. у 2-х т. Т. 2 / За ред. П.Т. Саблука,
В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2000. – С. 375-379.

Статті у наукових фахових журналах, збірниках:

2.Хорошуля В.А. Маркетингові дослідження конкурентоздатності продукції АПК // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: ”Фінанси і кредит”. – 1998. – № 1. – С. 136-140.

3.Хорошуля В.А. Маркетинг як спосіб організації господарської діяльності в Сумській області // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: ”Фінанси і кредит”. – 1998. – № 2. – С. 258-262.

4. Хорошуля В.А. Визначення тенденцій розвитку продовольчого ринку у Сумській області // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: ”Фінанси і кредит”. – 1999. – № 1. – С. 57-60.

5.Муштай В.А. Проблеми та напрями розвитку галузі тваринництва Сумщини // Зб. за матер. Міжнар. наук.-практ. конф. ”Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення”. – К.: Знання, 2000. – С. 69.

6.Муштай В.А. Економічні проблеми виробництва і споживання