Херсонський державний університет

НАГРИБЕЛЬНА ІННА АНАТОЛІЇВНА

УДК 81.366+001.8

Функціонально-стилістичний підхід до

вивчення сполучників і часток у загальноосвітній

середній школі

13.00.02 – теорія та методика навчання (українська мова)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Херсон – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Херсонському державному університеті,

Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент

Коршун Тетяна Василівна,

Херсонський державний університет,

завідувач кафедри філології

Офіційні опоненти – доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Вашуленко Микола Самійлович,

Інститут педагогіки АПН України;

головний науковий співробітник лабораторії

початкової освіти

кандидат педагогічних наук, доцент

Нікітіна Алла Василівна

Луганський національний педагогічний

університет ім. Т.Шевченка;

доцент кафедри української мови

Провідна установа – Черкаський національний університет

ім.Б.Хмельницького

Захист відбудеться “__” ____________ 2003 року о “___” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.01 при Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м. Херсон, вул.40 років Жовтня, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, вул.40 років Жовтня, 27.

Автореферат розіслано “ ____” ____________ 2003 р.

Заступник голови

спеціалізованої ради Є.Голобородько

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Одним із стратегічних завдань реформування загальноосвітньої школи, передбаченого Законом про мови, Національною доктриною розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, стандартом мовної освіти є вивчення української мови та утвердження її як основної форми спілкування. Розроблені на виконання означених документів нові концепції шкільного навчання української мови основну мету цього процесу вбачають у вихованні особистості, наділеної уміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами під час сприйняття висловлювань (слухання й читання), їх створення (говоріння й письмо) у різних сферах, формах, видах і жанрах, у забезпеченні її всебічної мовленнєвої компетенції.

У подоланні труднощів, що виникають у мовленнєвій діяльності учнів, потрібно враховувати реальну сутність таких мовних і мовленнєвих явищ, як різноаспектна, широко членована система неповнозначних, або службових слів, наявних в усіх мовах, що засвідчує їх природність і комунікативну доцільність. У колі лінгводидактичних проблем, котрі нині стоять перед українською лінгводидактикою, на особливу увагу заслуговує вивчення сполучників і часток у функціонально-стилістичному аспекті, що передбачає розгляд названих мовних категорій системно, в широкому обсязі, з урахуванням різнобідчної сутності обох груп слів, властивих їм семантичних та стилістичних ознак.

Проблема навчання частин мови у функціонально-стилістичному аспекті розглядалася вченими різнопланово: у лінгвістичному (Ф.Буслаєв, О.Безпояско, В.Виноградов, І.Вихованець, К.Городенська, М.Греч, А.Загнітко, І.Кучеренко, О.Пєшковський, О.Потебня, О.Суник, Л.Щерба та ін.), у психологічному (О.Виготський, І. Зимня, Ю.Пассов, І.Синиця, О.Шахнарович, Н.Юр’єва), лінгводидактичному (М.Вашуленко, Є.Голобородько, Т.Ладиженська, О.Мельничайко, Г.Михайловська, А.Нікітіна, М.Пентилюк, Л.Скуратівський, О.Текучов, Т.Чижова, О.Хорошковська) напрямах. Учені з’ясовували граматичну природу частин мови, виявляли їх текстотворчі функції та особливості вживання в різних стилях.

Практика вивчення сполучників і часток, аналіз граматичних та стилістичних умінь і навичок учнів, огляд методичної літератури і чинних державних документів засвідчили недостатню увагу до опрацювання службових слів у функціонально-стилістичному аспекті на уроках української мови в основній школі, а також украй обмежені уміння учнів використовувати означені частини мови в побудові власних висловлювань різних стилів, наявність значних відхилень від граматичних норм.

Вивчення цих частин мови зводиться в основному до засвоєння правил орфографії без глибокого семантико-стилістичного аналізу та розкриття їх текстотворчих функцій.

Актуальність теми дослідження зумовлена не тільки суто дидактичною, а й соціальною потребою вдосконалення навчання української мови в загальноосвітній середній школі з метою формування в учнів мовленнєвих умінь, що забезпечать їхні комунікативні потреби. Для цього необхідне знання української мови, зокрема, системи частин мови, у тому числі й службових - сполучників і часток. У процесі їх опрацювання потрібно акцентувати увагу на всьому комплексі особливостей сполучників і часток взагалі та їх ролі як важливих стилетворчих мовних засобів зокрема.

Сучасна лінгвістична теорія про сполучники й частки дозволяє уточнити лінгводидактичні засади вивчення службових частин мови, спрямувати цей процес у функціонально-стилістичне русло. Системні знання про їх лінгвістичну природу, функціональну роль у мовленні сприятимуть мовленнєвому розвитку школярів. Відповідна спрямованість уроків може бути досягнута, зокрема, зверненням до спеціального дидактичного матеріалу, побудованого на зв’язних текстах, що дозволяє найбільш виразно показати тексто - і стилетворчу функції сполучників і часток у мовленні.

Необхідність вивчення дидактичних умов, за яких учні засвоять лексико-семантичну і граматичну структуру сполучників і часток та доцільно вживатимуть їх у висловлюваннях різних стилів, зумовили вибір теми дослідження “Функціонально-стилістичний підхід до вивчення сполучників і часток у загальноосвітній середній школі”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота входить до складу комплексної теми кафедри філології “Особливості лінгводидактичної підготовки вчителів в умовах південно-східного регіону”, що є складовою загальноуніверситетської теми “Актуальні проблеми підготовки вчителів сучасної школи” (шифр 0198 007532), затверджена в координаційній раді при АПН України (протокол № 9 від 26 листопада 2002 року).

Обєктом дослідження є навчально-мовленнєва діяльність учнів середньої школи на уроках української мови.

Предмет дослідження – функціонально-стилістичний підхід до вивчення сполучників і часток як засобу вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок школярів загальноосвітньої школи.

Мета дослідження полягає в розробці, обґрунтуванні й експериментальній перевірці методичної системи вивчення сполучників і часток на функціонально-стилістичних засадах як засобу вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок школярів.

Гіпотеза дослідження. Рівень мовленнєвої компетентності учнів середньої загальноосвітньої школи засобами вивчення сполучників і часток підвищиться, якщо:

- вивченню граматики надавати функціонально-стилістичного спрямування;

- семантична і граматична природа сполучників і часток розкриватиметься на морфолого-синтаксичній основі;

- використовувати ефективні методи і прийоми навчання;

- уроки вивчення сполучників і часток проводити на текстовій основі.

Мета й гіпотеза дослідження визначили такі завдання:

· уточнити лінгвістичну природу сполучників і часток, визначити психолінгвістичні та дидактичні засади їх вивчення в середній школі;

· вивчити стан викладання і рівні знань учнів про сполучник і частку шляхом аналізу науково-методичної літератури, програм і підручників з урахуванням мовленнєвої специфіки досліджуваних частин мови; виявлення типових недоліків, помилок в учнівських письмових роботах;

· обґрунтувати психолого-педагогічні та методичні передумови формування в учнів основної школи умінь використовувати сполучники і частки у мовленні;

· розробити та експериментально перевірити методику вивчення сполучників і часток на функціонально-стилістичній основі.

Методологічними засадами дослідження є філософські положення про природу мови як засобу спілкування та її взаємозв’язок з розумовою діяльністю людини; концепції перебудови освіти на засадах формування національносвідомої мовної особистості (О.Біляєв, М.Вашуленко, С.Єрмоленко, Л.Мацько, Л.Скуратівський, І.Шелехова), законодавчі акти з проблем мовної освіти в Україні.

Теоретичні засади дослідження склали праці лінгвістів ( О.Безпояско, В.Виноградов, І.Вихованець, К.Городенська, М.Греч, А.Загнітко, І.Кучеренко, О.Потебня, Л.Щерба та ін.) з проблем сучасної граматики; ключові положення психолінгвістики щодо механізмів породження і сприйняття мовлення (О.Виготський, І.Зимня, Ю.Пассов, І.Синиця, О.Шахнарович, Н.Юр’єва); провідні ідеї вітчизняних лінгводидактів, щодо функціонально-стилістичного спрямування у навчанні (М.Вашуленко, Є.Голобородько, В.Мельничайко, Г.Михайловська, Л.Паламар, М.Пентилюк, О.Хорошковська).

Для перевірки висунутої гіпотези та вирішення поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження:

а)теоретичні: аналіз й узагальнення психолого-педагогічної, лінгвістичної, навчально-методичної літератури в аспекті проблеми формування функціонально-стилістичної компетенції учнів середньої загальноосвітньої школи;

б)емпіричні: цілеспрямоване спостереження уроків рідної мови; анкетування вчителів та учнів; метод експертної оцінки; педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий етапи);

в)статистичні: кількісний і якісний аналізи експериментальних даних про формування функціонально-стилістичних умінь учнів середньої загальноосвітньої школи (в аспекті вживання сполучників і часток).

Дослідження виконувалося в чотири етапи.

На першому, пошуковому, етапі (1996-1997р.) вивчалася наукова література з досліджуваної проблеми, аналізувалися програми, підручники, методичні посібники, що дозволило окреслити комплекс тих основних проблем, котрі зорієнтовано на виявлення лінгвістичної сутності сполучників і часток як окремих службових частин мови, а також на характеристику методики їх вивчення в середній загальноосвітній школі.

На другому, підготовчому, етапі (1997-1998р.) проведено констатуючі дослідні зрізи. На цьому етапі окреслено орієнтовні підходи до вивчення службових частин мови, зокрема, сполучників і часток, визначено рівні знань і вмінь учнів, повязаних із функціонуванням сполучників та часток у текстах різних стилів і виявлено типові помилки в усному і писемному мовленні семикласників.

Третій етап дослідження, основний, (1998-2001р.) полягав у розробці методичної теорії і практики, що передбачала обґрунтування сукупності навчальних засобів, спрямованих на вивчення розділів “Сполучник” і “Частка” у функціонально-стилістичному аспекті.

На четвертому етапі, підсумковому, (2001 – 2003р.) проведено якісно-кількісний аналіз здобутих результатів. Було сформовано та теоретично обґрунтовано висновки.

Базою дослідження виступили загальноосвітні школи № 9, 13, 57 м. Херсона, Чорнобаївська школа Білозерського району Херсонської області, Лутугинська гімназія Луганської обл., ЗОШ № 41 м. Луганська.

Експериментальним навчанням було охоплено 697 школярів, усього відвідано 148 уроків і проаналізовано близько 800 письмових робіт. Для аналізу і висновків бралися контрольні й експериментальні класи з приблизно однаковою успішністю з української мови (орфографія, розвиток мовлення) і загальним рівнем підготовки вчителів.

Ефективність експериментального дослідження мотивувалася й підтверджувалася спостереженнями за навчально-мовленнєвою діяльністю учнів контрольних та експериментальних класів, результатами контрольних робіт, виконаних учнями у процесі експериментально-дослідного навчання.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: уперше розроблено педагогічно вмотивовану, методично обґрунтовану систему вивчення граматичного матеріалу з тем “Сполучник” і “Частка” у функціонально-стилістичному аспекті; уточнено лінгвістичну природу сполучників і часток, визначено психологічні та дидактичні засади їх вивчення у школі; одержала подальший розвиток методика формування знань і умінь з тем “Сполучник” і “Частка” на засадах теорії мовленнєвої діяльності та визначення лінгвістичних засад переорієнтації підходу до вивчення неповнозначних частин мови – сполучників і часток, підпорядкування його комунікативній меті.

Практичне значення дисертаційної праці представлено комплексом дидактичних засобів, рекомендованих учителям середньої школи для застосування в навчальному процесі. Результати дослідження допоможуть учителеві української мови більш економно і продуктивно реалізувати систему засобів, зорієнтованих на ознайомлення учнів з текстотворчими особливостями сполучників і часток, і формувати комунікативні уміння і навички. Висновки і методичні рекомендації можуть бути використані в уточненні теоретичних відомостей про сполучник і частку в шкільних програмах і підручниках, методичних посібниках для учителів; ними зможуть користуватися викладачі вищої школи на заняттях з методики навчання української мови ( у лекційних і практичних курсах, спецкурсах тощо).

Вірогідність і обґрунтованість результатів дослідження та основних висновків забезпечено методологічною та лінгводидактичною обґрунтованістю основних вихідних положень; застосуванням комплексу методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його предмету, меті й завданням; кількісним і якісним аналізом результатів констатуючих зрізів та формуючого експерименту; дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, що забезпечило поряд із теоретичною розробкою проблеми її втілення у практику роботи середньої школи.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці дидактичних матеріалів до вивчення сполучників і часток; побудові й апробації системи завдань і вправ, спрямованої на усвідомлення учнями основної школи тексто- і стилетворчої функцій сполучників і часток у мовленні.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на підсумкових наукових конференціях ХДУ та засіданнях кафедри філології, українського мовознавства та основ журналістики Херсонського державного університету ( 1996-2003 р.р.), на міжнародних (м.Херсон, 2000 р.; м.Уфа, 2002 р.), всеукраїнських науково-практичних конференціях (Херсон, 2001 р., 2002 р., 2003 р.; регіональних науково-методичних конференціях факультету української філології та основ журналістики ХДУ; теоретичні положення, висновки та методичні рекомендації впроваджено в навчально-виховний процес херсонських загальноосвітніх шкіл № 57 (довідка № 5а від 18.10.2002 р.); № 9 (довідка № 11 від 20.11.2002 р.), № 13 (довідка № 16 від 29.11.2002 р. ), Чорнобаївська середня загальноосвітня школа (довідка № 28 від 02.12.2002); Лутугинської гімназії Луганської області (довідка № 17а від 12.12.2002 р.), Цюрупинська № 4 (довідка № 21а від 03.03. 2003 р.)

Основні теоретичні положення і результати дослідження викладено у 9 публікаціях автора, з них 5 одноосібних у фахових виданнях України, 1 - методичні рекомендації.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків.

Повний обсяг дисертації 200 сторінок машинописного тексту, з них 155 основного тексту. Робота містить 12 таблиць, 1 рисунок, 2 діаграми, що обіймають 6 самостійних сторінок основного тексту. У списку використаних джерел 241 найменування, поданих на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, визначено предмет, об’єкт, мету, завдання, методи дослідження, сформульовано гіпотезу, методологічні й теоретичні засади, визначено етапи та експериментальну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, її апробацію та впровадження одержаних результатів, вірогідність наукових положень.

У першому розділі “Наукові засади вивчення службових слів учнями основної школи” з’ясовано ступінь розробки досліджуваної проблеми в мовознавчій, лінгводидактичній та психолого-педагогічній літературі, визначено семантико-синтаксичні особливості службових частин мови взагалі і функціональну роль сполучників і часток у текстах різних стилів зокрема.

Огляд і аналіз наукової літератури засвідчив, що основи частиномовної приналежності слів було закладено ще в античні часи. Але традиційно незмінним залишається поділ усіх слів на дві провідні категорії – слова повнозначні (самостійні) й слова неповнозначні (службові). Незаперечним і новаторським у цьому плані був і залишається внесок мовознавців у розвиток частиномовної теорії (Ш.Баллі, О.Безпояско, В.Богородицький, Ф.Буслаєв, В.Виноградов, І.Вихованець, К.Городенська, Г.Греч, О.Мєщанікова, А.Мухін, О.Пєшковський, О.Потебня, П.Фортунатов, О.Шахматов, Л.Щерба тощо).

Але й нині проблема частиномовної приналежності слів щодо їх складу та принципів класифікації не може вважатися розв’язаною з огляду на принципові розбіжності, що виявляються у критеріях їх класифікації. До діаметрально протилежних поглядів, з одного боку, належить визначення єдиного критерію (гомогенна класифікація), з другого боку, класифікація мовних одиниць за різнорідними критеріями (гетерогенна).

Традиційна система частин мови є поєднанням гетеро- і гомогенної класифікацій, оскільки чотири частини мови (іменник, прикметник, дієслово і прислівник) виділено за набором трьох ознак (семантичної, морфологічної і синтаксичної), тоді як решта – займенник, числівник, прийменник, сполучник і частка – лише за однією з них.

В академічному курсі морфології виділено п’ять повнозначних змінних частин мови (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово), одну незмінну повнозначну (прислівник) і три незмінні неповнозначні (прийменник, частка, сполучник). Окрему групу слів становлять вигуки. Цю класифікацію доповнено двома лексико-граматичними розрядами слів (словами категорії стану та модальними словами).

Проблема службових слів у лінгвістиці залишається складною і дискусійною. Їх концепція, як свідчить аналіз наукових джерел, представлена в різноманітних варіаціях – від розуміння їх як незмінних слів і до сучасного трактування як граматичних синсематичних слів і морфем.

Сучасні дослідники намагаються з’ясувати природу службових слів як мовних знаків, властиві їм мовні значення (Н.Васильєва, І.Вихованець, К.Городенська, В.Горпинич, І.Кучеренко, І.Милославський та ).

У мовознавчій літературі службовими кваліфікуються такі слова, основна функція яких полягає у зв’язуванні, виділенні, співвідношенні. Вони надзвичайно різноманітні за семантикою та синтаксичними властивостями і відповідно до цього беруть участь у формуванні різних стилів висловлювання.

У дисертації з’ясовано функціональні характеристики сполучників і часток у мовленні. Функціональну спрямованість сполучників окреслено в працях Ф.Буслаєва, О.Шахматова, Л.Булаховського, В.Виноградова та ін. Найбільш яскравою та істотнофункціональною особливістю сполучників є їх нездатність виконувати номінативну функцію, хоча відсутність її не знижує лексико-семантичної і комунікативної значущості цих слів. Перспективними для збагачення мовлення школярів є визначення в сполучниках лексичного і граматичного значень, оскільки їх характер особливо чітко виявляється в мовленні. Саме тут створюється можливість поєднувати різні відношення в одному і тому самому сполучнику, що пов’язано з явищами синонімії й багатозначності. Натомість у шкільних підручниках з української мови синонімія і багатозначність цього класу слів не знайшли достатнього вираження. Свідченням помітного збіднення вивчення сполучників у функціональному плані є теоретичний і практичний матеріал лише про морфологічну будову сполучників, і майже нічого про лінгвістичне і стилістичне багатство.

Для нашого дослідження важливими є текстотворчі функції сполучників, які беруть участь у: 1) композиційній будові строфи; 2) синтаксичному оформленні зачину і кінцівки тексту; 3) здійсненні різноманітних тематичних переходів у строфі; 4) вираженні різних відношень. Таким чином, актуальним для шкільної практики є вивчення сполучників не тільки в реченні, а й у тексті, що сприятиме формуванню в учнів текстотворчих умінь. Мовознавці підкреслюють, що сполучники володіють не тільки функцією текстотворення, але й своєрідними діагностуючими індикаторами стилів сучасної української мови. А це вимагає посилення функціонально-стилістичного аспекту вивчення рідної мови, надання роботі над текстотворчими, стилістичними властивостями сполучників більшої цілеспрямованості, що забезпечить істотне впорядкування і поліпшення зв’язного мовлення школярів.

Характерною функціональною особливістю часток є те, що вони існують в мові як засіб реалізації значень повнозначних слів і матеріал для конструювання й вираження модальних та емоційно-експресивних відтінків окремих слів і словосполучень, речень і цілих синтаксичних комплексів. У світлі сучасних завдань методики навчання мови особливо значущою є семантична класифікація В.Виноградова та функціонально-семантична класифікація Л.Коломієць і А.Майбороди, оскільки саме вони допомагають точно визначити значення, мовні й мовленнєві функції часток у тексті.

Частки, як і інші частини мови, повнозначні і службові, виявляють парадигматичні і синтаксичні відношення. Яскравим прикладом перших є синонімія й антонімія (М.Кожина, Ю.Ледньов, Є.Стародумова). Виявом синтаксичних відношень є багатозначність, що переростає у функціональну омонімію (Г.Аміров, Ю.Леденьов, К.Симонова, Л.Чистякова, О.Шевчук, Т.Яцюк та ін.).

Використання часток у тексті пов’язане насамперед із завданням комунікативного характеру. Виявлення комунікативних часток української мови в організації висловлювання (тексту) має значення не тільки для лінгвістики, а й для методики навчання української мови щодо частотності їх уживання в різних стилях.

Аналіз психологічних досліджень дозволив дійти висновку, що засвоєння сполучників і часток вимагає осмислення їх семантики, граматичних і стилістичних функцій. Цей процес пов’язаний із формуванням комунікативних умінь і навичок учнів основної школи, який особливо актуалізується у 5-6 класах, коли наступає сензитивний період засвоєння граматичних явищ. Саме цей етап навчання вимагає урахування мотивів мовленнєвої діяльності, фаз породження мовлення, вибору таких сензитивних мовленнєвих дій, що забезпечують їх готовність до подальшого мовленнєвого самовдосконалення.

На основі аналізу досліджень з лінгводидактики було встановлено, що методика роботи над темами “Сполучник” і “Частка” детермінується загальнодидактичними принципами навчання – вихідними теоретичними положеннями, керуючись якими, учитель обирає засоби навчання: дидактичний матеріал, методи і прийоми його вивчення, організацію навчання тощо. В основу методичної системи покладено загальнодидактичні принципи: науковість, наступність і перспективність, доступність, зв’язок із мовленнєвою практикою та ін.

Другий розділ “Теорія і практика вивчення службових частин мови в середній школі” присвячено з’ясуванню методичного забезпечення, проведенню діагностики вивчення сполучників і часток; у розділі представлено результати пошуково-констатуючого етапу дослідження за темами “Сполучник” і “Частка”.

Аналіз програм і підручників для початкової й основної загальноосвітньої школи дозволив відзначити прогресивне оновлення програми “Рідна мова” (5-11 класи), що орієнтує на забезпечення неперервного, поетапного навчання української мови на комунікативно-діяльнісній та функціонально-стилістичній засадах, однак у переважній більшості дидактичного матеріалу не враховує основних вимог програми, хоча й має значні можливості для їх забезпечення. Одночасно аналіз методичної літератури підтвердив наші припущення щодо певних суперечностей у змісті й реалізації шкільних програм. До них відносимо несистематичність роботи з усвідомлення функціонально-стилістичних особливостей сполучників і часток, оскільки комунікативна змістова лінія передбачає вправи винятково репродуктивного характеру.

Анкетування і констатуючі зрізи, проведені в школах м. Херсона, Херсонської та Луганської областей, допомогли виявити рівень знань учнів із морфології української мови, розуміння та розмежування самостійних і службових частин мови, їх функціональні особливості в текстах різних стилів.

В анкетуванні взяло участь 526 учнів 7 класів, що дозволило виявити стан формованості знань про службові частини мови, умінь і навичок аналізувати їх у текстах різних стилів та доцільно користуватися ними у власних висловлюваннях (табл. 1).

Таблиця 1

Рівні сформованості знань учнів 7 класів про

функціонально-стилістичне призначення сполучників і часток

(констатуючий етап)

Рівні | Результати констатуючого зрізу

(за завданнями теоретичного змісту

та практичного спрямування) | Середній %

Високий | 60 % | 9 % | 9 % | 6 % | 11 % | 7 % | 6 % | 11 % | 14.8 %

Достатній | 27 % | 34 % | 17 % | 12 % | 23 % | 13 % | 11 % | 13 % | 18.8 %

Середній | 13 % | 27 % | 31 % | 32 % | 23 % | 39 % | 21 % | 33 % | 29.0 %

Низький | - | 30 % | 43 % | 50 % | 42 % | 41 % | 62 % | 43 % | 37.4 %

У ході констатуючого експерименту було встановлено порівняно невисокий рівень знань учнів після вивчення тем “Сполучник” і “Частка” за традиційною системою викладання. Результати спостереження показали, що на низькому рівні сформованості умінь упізнавати в тексті сполучники знаходиться 90 % учнів п’ятих класів, 92% - шестикласників, 65 % - семикласників, 55 % - восьмикласників, 30% - дев’ятикласників. Приблизно такі результати отримано під час виявлення теоретичних знань, граматичних умінь та рівнів сформованості в учнів навичок використання часток у власному мовленні. Було встановлено, що несвідоме вживання сполучника і частки, інтуїтивне їх сприйняття у 5-7 класах, недостатню міцність набутих знань про них, очевидно, можна пояснити вивченням теорії без урахування функціонально-стилістичного аспекту: ця граматична категорія розглядається лише з точки зору орфографії та вживання розділових знаків у реченнях.

Спостереження за навчальним процесом у школі, дані констатуючого експерименту показали, що в процесі вивчення сполучника і частки відкриваються значні можливості для реалізації комплексного підходу до аналізу мовного явища: його функції, форми і значення. Такий підхід передбачає ознайомлення учнів не лише з граматичними характеристиками часток та сполучників, а й з їх семантикою, особливістю функціонування у різних стилях мовлення, роллю в організації речення і тексту.

Вивчення особливостей мовленнєвої діяльності семикласників, результати констатуючого експерименту дозволили виділити дві групи умінь, що передбачають аналіз готових текстів і творення зв’язних висловлювань певного стилю. Домінантною рисою виділених умінь є те, що вони характеризуються змістовою та операційною сторонами. Змістову сторону вмінь становить система знань про сполучник і частку, яка операційно складається з комплексу нормативних і комунікативних мовленнєвих умінь.

Оскільки повна характеристика сполучника і частки виявляється не в окремому реченні, а в контексті, то теоретичний і практичний матеріал, необхідний для вивчення цих частин мови, повинен виходити за межі окремо взятого речення, що й стало основою для експериментальної методики вивчення службових частин мови.

У третьому розділі “Експериментальне навчання службових частин мови на функціонально-стилістичній основі” визначено вихідні положення, зміст, мету та етапи експериментально-дослідного навчання; створено й апробовано методику експериментального вивчення тем “Сполучник” і “Частка”; проаналізовано результати дослідно-експериментальної роботи.

В основу дослідного навчання покладено наукове передбачення про те, що рівень мовленнєвої компетентності учнів основної школи граматичними засобами на основі комунікативно-діяльнісної побудови навчального процесу підвищиться, якщо вивченню сполучників і часток надати функціонально-стилістичного спрямування; семантична і граматична природа цих частин мови розкриватиметься на морфолого-синтаксичній основі, у процесі навчання використовуються найбільш яскраві методи, основою дидактичних одиниць буде текст, а мовленнєві уміння і навички учнів будуть формуватися на матеріалі текстів різних стилів. Відтак основний напрям експериментальної роботи передбачав розробку комплексу засобів навчання (методи і прийоми, типи навчання вправ, дидактичні матеріали, таблиці, схеми тощо), що знайшло реалізацію у створенні організаційно-педагогічної моделі функціонально-стилістичного підходу до вивчення сполучників і часток учнями основної школи (рис. 1).

Експериментальне навчання сполучників і часток на функціонально-стилістичній основі проходило в три етапи, два з яких містили по чотири рівні: І етап (навчально-аналітичний) – мотиваційно-підготовчий, орієнтувально-систематизуючий, операційно-виконавський та тренувально-трансформаційний рівні; ІІ етап (синтетично-творчий) – орієнтування в структурі спілкування і змісті висловлювання; планування висловлювання; реалізація плану задуму висловлювання; контроль за структурою і змістом висловлювання – 4 етапи, що відповідають чотирьом фазам структури мовленнєвої діяльності; ІІІ етап (контрольно-узагальнювальний) передбачав систематизацію знань про лінгвістичну природу службових слів та функціональні стилі мовлення; формування умінь самоконтролю за використанням сполучників і часток, розвиток комунікативно-мовленнєвих умінь в аспекті комунікативно доцільного використання сполучників і часток у процесі мовленнєвої діяльності.

Вправи, розроблені для експериментально-дослідного навчання орієнтували на поступове розширення теоретичних відомостей про функціональні особливості сполучників і часток та на формування в учнів відповідних практичних умінь – аналітичних, комунікативно-конструктивних і творчих.

Проведена робота підтвердила ефективність розробленої системи вправ, спрямованої на те, щоб сформувати в учнів нормативні і комунікативні вміння, пов’язані з використанням сполучників і часток у мовленні.

Застосована система вправ актуалізувала знання учнів про особливості вживання сполучників і часток з урахуванням умов комунікації, формувала свідоме ставлення до відбору мовних засобів у процесі творчої мовленнєвої діяльності.

Ураховуючи результати зрізових робіт в ЕК та КК, було виведено середній показник рівнів сформованості володіння учнями комунікативними вміннями в аспекті функціонально-стилістичного використання сполучників і часток, що вміщено в табл.2.

Таблиця 2

Середній показник оволодіння комунікативними уміннями

учнями 5-7 класів в аспекті функціонально-стилістичного

використання сполучників і часток

(формуючий етап)

Рівні | ВР | ДР | СР | НР

КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК

Початок дослідного навчання | 9.3% | 9.7% | 32.5% | 33.0% | 55.7% | 54.8% | 2.5% | 2.5%

Кінець дослідного навчання | 12.9% | 14.5% | 33.2% | 54.5% | 51.8% | 30.2% | 2.1% | 0.8%

Рівні оволодіння комунікативними уміннями на кінець дослідного навчання був таким: низький – 0,8 %, середній – 30,2 %, достатній – 54,5 %, високий – 14,5 %. Водночас показники в контрольних класах були такими: низький – 2,1 %, середній – 51,8 %, достатній – 33,2 %, високий – 12,9 % (діаграма 1).

Діаграма

Рівні оволодіння комунікативними уміннями учнями 5-7 класів в аспекті

функціонально-стилістичного використання сполучників і часток

Лінгводидактична модель вивчення сполучників і часток учнями основної школи на функціонально-стилістичній основі

І етап (навчально-аналітичний) | ІІ етап (синтетично-творчий) | 1 рівень
( мотиваційно-підготовчий) | 2 рівень
(орієнтувально-систематизуючий) | 3 рівень
(операційно-виконавський) | 4 рівень
(тренувально-трансформаційний) | 1 рівень
(орієнтування в структурі спілкування і змісті висловлювання) | 2 рівень
(планування висловлювання) | 3 рівень
(реалізація плану задуму висловлювання) | 4 рівень
(контроль за структурою і змістом висловлювання) | · сприймання, відтворення, усвідомлення мовних явищ | методи повідомлення знань | · систематизація знань про специфіку службових частин мови;

· ознайомлення з семантикою, граматичними ознаками сполучників і часток в організації висловлювання та їх функцію в мовленні | метод систематизації знань;

метод проблемного викладу знань | · співвіднесення специфічних (граматичних, семантичних ) особливостей сполучників і часток із можливістю їх уживання в різних мовленнєвих ситуаціях | методи відтворення і аналізу готового тексту; морфологічного розбору (за алгоритмом) | · уміння редагувати текст; побудова текстів зі сполучниками і частками на аналітико-синтетичній основі;

· реалізація умінь співвідносити зміст і форму висловлювання з ситуацією | методи навчання вибору мовлених засобів (за зразком) | · формування нормативних і комунікативних умінь на перебудову заданого матеріалу;

· побудова мовних одиниць за опорними елементами, моделями;

· поширення вихідного тексту, звуження заданої побудови | методи спостереження й аналізу тексту (стилістичний аналіз) | · формування умінь аналізувати структуру текстів з адекватним добором мовних засобів | метод аналізу текстів різних стилів | · формування умінь критично оцінювати чужий і власний текст | методи конструювання; метод стилістичного експерименту | · формування умінь конструювання та редагування власного висловлювання | методи конструювання та редагування |

· систематизація знань про лінгвістичну природу службових слів, функціональні стилі мовлення;

· формування умінь самоконтролю за використанням сполучників і часток;

· розвиток комунікативно-мовленнєвих умінь: правильне комунікативно доцільне використання сполучників і часток у процесі мовленнєвої діяльності

Рис.1. Лінгводидактична модель вивчення сполучників і часток учнями основної школи на функціонально-стилістичній основі

Таким чином, експериментально-дослідне навчання за показниками діаграми засвідчило ефективність розробленої системи, спрямованої на продукування учнями текстів різних типів і стилів з активним використанням у них сполучників і часток, на поліпшення орфографічної і пунктуаційної грамотності.

Експериментальне дослідження дало підстави для висновку, що вивчення тем “Сполучник” і “Частка” у функціонально-стилістичному аспекті дозволяє формувати знання про лінгвістичну природу цих частин мови, які відповідають сучасним науковим уявленням і використовувати їх для удосконалення мовлення учнів.

На основі результатів експериментального дослідження зроблено такі загальні висновки:

1. Функціонально-стилістичний підхід до вивчення сполучників і часток у загальноосвітній середній школі є актуальною проблемою сучасної лінгводидактики, оскільки системні знання про їх лінгвістичну природу, функціональну роль у мовленні сприятимуть мовленнєвому розвитку школярів.

2. Науковий аналіз мовознавчої літератури дозволяє констатувати, що проблема частиномовної приналежності слів у лінгвістиці залишається складною і дискусійною з огляду на розбіжність щодо критеріїв їх класифікації; концепція службових частин мови представлена двома напрямами – від розуміння їх як незмінних слів і до трактування як граматичних синсематичних слів і морфем.

3. Сучасна лінгвістична теорія про сполучники і частки дає можливість уточнити лінгводидактичні основи вивчення цих частин мови у школі. Наукові системні знання про сполучник і частку створять сприятливі умови для розвитку мовлення школярів під час вивчення цих граматичних категорій. Мовленнєва спрямованість уроків досягається шляхом звернення до спеціального дидактичного матеріалу - текстів, які дозволяють показати логіко-граматичну тексто- і стилетворчу функції сполучників і часток.

4. Ознайомлення з психологічними та психолінгвістичними вченнями в аспекті мовленнєвої діяльності дало можливість з’ясувати сензитивний період засвоєння граматичних явищ, який актуалізується у 5-7 класах; цей етап навчання вимагає врахування мотивів мовленнєвої діяльності, чотирьох фаз породження мовлення; з психологічного боку засвоєння сполучників і часток вимагає обов’язкового осмислення їх семантики, граматичних і стилістичних функцій, оскільки цей процес пов’язаний із формуванням комунікативних умінь і навичок учнів основної школи, забезпечує їх готовність до подальшого мовленнєвого самовдосконалення.

5. Аналіз науково-методичної літератури, програм і підручників проводився з урахуванням 4-ох взаємопов’язаних змістових ліній (лінгвістичної, комунікативної, культурологічної та діяльнісної); установлено, що в теоретичному аспекті (лінгвістична змістова лінія) репрезентація навчального матеріалу з тем “Сполучник” і “Частка” містить основні відомості про зазначені службові частини мови, однак є й певні неузгодження: недотримання принципу наступності й перспективності, порушення структурної і змістової послідовності репрезентації навчального матеріалу; водночас у змісті комунікативної, культурологічної, діяльнісної змістових ліній, основою засвоєння яких є текст, простежується достатня узгодженість між первинною стилістичною спрямованістю у формуванні комунікативних умінь і навичок молодших школярів і високим рівнем вимог до цієї спрямованості в основній школі.

6. У ході констатуючого експерименту було встановлено порівняно невисокий рівень знань учнів після вивчення тем “Сполучник” і “Частка” за традиційною системою викладання, що не завжди повною мірою враховує особливості психічного складу і мовленнєвого розвитку учнів і недостатньо використовує їх інтелектуальні й емоційні можливості; під час аналізу зрізових робіт було виявлено помилки: віднесення інших частин мови до сполучника і часток, поверхове розуміння виражальної функції сполучника, інтуїтивний рівень розуміння логічної функції сполучника, нерозрізнення відтінків значень часток-синонімів, надмірне вживання спонтанних часток. Відзначене засвідчило відсутність достатньої теоретичної бази, необхідної для формування мовних і мовленнєвих умінь учнів основної школи.

7. Результати дослідження мовленнєвої діяльності семикласників допомогли визначити основні напрями методичної роботи із засвоєння теми “Сполучник” і “Частка” з тією метою, щоб учні перейшли від інтуїтивного рівня сприймання цих частин мови на рівень свідомого засвоєння, що є основою формування інтелектуальних і комунікативних умінь; увага до стилістичного аспекту функціонування сполучників і часток, що є ефективними засобом засвоєння цього класу слів, не лише виховує інтерес до предмета, але й формує стилістично диференційоване зв’язне мовлення. Для послідовної реалізації функціонально-стилістичного підходу до роботи з розвитку мовлення під час вивчення сполучників і часток необхідно здійснювати органічний зв’язок структури мовлення і структури певних мовних стилів. Урахування цього аспекту у шкільній програмі забезпечує підвищення ефективності роботи з розвитку мовлення учнів та поглиблення наукових основ шкільного курсу.

8. Експериментальне навчання показало, що методика формування умінь аналізувати і продукувати тексти функціональних стилів зі сполучниками і частками, змістовою домінантою яких є знання про лінгвістичну природу службових частин мови і специфіку функціональних стилів, вимагає системи нормативних і комунікативних мовленнєвих умінь. Підтвердилося передбачення про вміння учнів експериментальних класів удосконалювати текст у зв’язку з функцією комунікативної доцільності, а також уміння вживати сполучники і частки в різноманітних функціях відповідно до ситуації спілкування.

9. Текстовий підхід до вивчення сполучника і частки дозволив систематизувати, доповнити, узагальнити і поглибити знання учнів про значення сполучників і часток у тексті, текст і його структуру, що є теоретичними засадами для формування усвідомлених мовленнєвих умінь, необхідних для створення зв’язних висловлювань. Вивчення сполучників і часток у функціонально-стилістичному аспекті сприяє послабленню впливу тих психологічних факторів, які визначають характер мовленнєвих помилок і недоліків у письмових роботах учнів, створює науково-теоретичну і практичну базу для вивчення синтаксису в наступних класах середньої загальноосвітньої школи.

10. Результати діагностичних завдань зрізових контрольних робіт підтвердили переваги запропонованої методики роботи зі службовими частинами мови, її позитивний вплив на вживання часток, сполучників у різних стилях мовлення й на рівень мовленнєвого розвитку учнів, поліпшення їхньої орфографічної та пунктуаційної грамотності.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми і є перспективним науковим напрямом для подальшого формування комунікативної компетенції учнів основної школи.

Основні результати дослідження відображено в таких публікаціях:

1. Нагрибельна І.А. Проблемно-пізнавальні завдання на уроках української мови (на матеріалі вивчення тем “Сполучник” і “Частка” у функціонально-стилістичному аспекті) // Методичні рекомендації. – Херсон: Сиріус, 2003. – 44 с.

2. Нагрибельна І.А. Функціональна роль часток у мові і мовленні // Зб. наукових праць. Південний архів. Філологічні науки. – Херсон: Видавництво ХДПУ, 2002. – Вип. № 6.- С.207 – 210.

3. Нагрибельна І.А. Методика вивчення сполучника у середній школі // Українська мова і література в школі. – 2002. – Вип. № 3. – С. 12-15.

4. Нагрибельна І.А. Вивчення службових частин мови у 7 класі // Дивослово. – 2002. - № 6. – С.24-27.

5. Нагрибельна І.А., Руденко Л.М. Сполучник як частина мови та його функціональна характеристика // Зб.наукових праць. Південний архів. Філологічні науки. – Херсон: Айлант, 2001. – Вип. № 8. – С.25-28.

6. Нагрибельна І.А. Особливості вивчення сполучника у 7 класі // Зб.наукових праць. Пед. науки. – Херсон: Вид-во ХДПУ, 2002. – Вип. 31. – С.140-143.

7. Нагрибельна І.А. Утворення проблемних ситуацій на уроках української мови в процесі вивчення теми: “Частка” // Зб.наукових праць. – Уфа: Чайка, 2003. – С.108-115.

8. Нагрибельна І.А.Удосконалення вивчення сполучників і часток у функціонально-стилістичному аспекті // Зб.наукових праць. Пед. науки. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. - Вип. 34. – С. 117-121

9. Нагрибельна І.А. Система роботи зі службовими частинами мови в процесі розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь (функціонально-стилістичний аспект) // Зб.наукових праць. Актуальні проблеми викладання філологічних дисциплін. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. – С.177-180.

Нагрибельна І.А. Функціонально-стилістичний підхід до вивчення сполучників і часток у загальноосвітній середній школі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова). – Херсонський державний університет, Херсон, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі лінгводидактики – функціонально-стилістичному підходу до вивчення сполучників і часток у середній школі на основі аналізу педагогічної теорії і практики. Проаналізована наукова література з досліджуваної проблеми, стан викладання та рівні знань учнів про сполучники і частки; виявлено типові недоліки письмових робіт, частотність мовленнєвих порушень в учнівських висловлюваннях, здійснено їх діагностику та пошуки шляхів подолання; обґрунтовано психолого-педагогічні та методичні передумови формування в учнів основної школи умінь використовувати сполучники і частки в мовленні.

Створено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено методику вивчення сполучників і часток на функціонально-стилістичній основі як оптимально можливу для формування комунікативної компетенції учнів основної школи.

Ключові слова: службові частини мови, сполучник, частка, функціонально-стилістичний підхід, логіко-граматична, стилетворча функції.

Нагрибельная И.А. Функционально-стилистический подход к изучению союзов и частиц в общеобразовательной средней школе. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика