КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НОВІКОВА Ірина Володимирівна

УДК 658.152.012.16

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА: ОЦІНКА ТА ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ

(за матеріалами підприємств алмазно-інструментального виробництва України)

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Верба Вероніка Анатоліївна,

Київський національний економічний університет,

доцент кафедри стратегії підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гончарова Наталія Петрівна,

Київський національний економічний університет,

професор кафедри економіки підприємства

кандидат економічних наук, старший

науковий співробітник

Кавуненко Лідія Пилипівна

Центр досліджень науково-технічного потенціалу

і історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України,

заступник директора

Провідна установа: Інститут економічного прогнозування НАН України, відділ технологічного прогнозування та інноваційної політики, м. Київ

Захист відбудеться “20” листопада 2003 р. о 16:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд.203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “17” жовтня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор Федонін О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Складні ринкові перетворення української економіки потребують подолання інноваційної інертності господарських суб’єктів усіх форм власності шляхом розвитку їх інноваційного потенціалу. Запроваджувана інноваційна модель розвитку економіки України грунтується передусім на стимулюванні розвитку інноваційних процесів. За умов динамічних змін ця модель має стати домінуючою як для окремих мікросистем, так і для країни в цілому.

Вже майже сторіччя еволюціонує теорія інновацій, фундатором якої став Й.-А. Шумпетер. Біля її витоків також стоїть ім'я видатного вченого, відомого українського економіста-класика М.Туган-Барановського, який вперше застосував відтворювальний підхід до аналізу нерівномірності процесу розвитку економіки під впливом науково-технічного прогресу. Серед відомих зарубіжних науковців, які досліджують проблемне поле інновацій, Х.Барнет, Б.Санто, Р.Солоу, Б.Твісс, Є.Тоффлер, В. Хартман, Е.фон Хіппель і ін. Вагомий внесок у розвиток цього напряму зробили вчені України та країн СНД – В. Александрова, Л. Бляхман, Б. Гінзбург, Н. Гончарова, Г. Добров, М. Кондратьєв, Б. Малицький, І. Продіус та ін. Питання оцінки та розвитку інноваційного потенціалу (ІП) тільки починають досліджуватись вітчизняними науковцями, при цьому переважна більшість наукових праць присвячена дослідженню макроекономічних аспектів даної проблеми. Серед них слід зазначити праці А. Амоши, Ю. Бажала, М. Данько, Г. Доброва, А. Казанцева, В. Клименюка, Ф. Поклонського та ін. Проте механічне перенесення здобутків дослідження ІП економічних систем і окремих галузей на рівень підприємств не завжди можливе, що доводить необхідність формування принципово іншого інструментарію оцінки інноваційного потенціалу підприємства (ІПП) та кардинально відмінних управлінських рішень щодо його розвитку.

Різноманітність умов функціонування підприємств, ступінь їх залученості до інноваційного процесу, різні стадії життєвого циклу інновації потребують створення адекватної методологічної концепції фінансово-інвестиційної підтримки розвитку ІПП, що забезпечить посилення конкурентних позицій і зміцнення стратегічної платформи підприємства.

Актуальність цієї проблеми зумовила вибір теми дослідження, його логіко-структурну побудову, мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі стратегії підприємств Київського національного економічного університету згідно з планом науково-дослідних робіт за темою “Стратегія та економічна безпека підприємства” (ДР № 01012002945). Автором особисто підготовлено підрозділ “Інвестиційне забезпечення інноваційного розвитку підприємства”.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є наукове обгрунтування теоретико-методологічних та прикладних аспектів оцінки ІПП і фінансово-інвестиційного забезпечення його розвитку.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено такі завдання:

· проведено ретроспективний аналіз виникнення, становлення та розвитку теорії інновацій, уточнено категорійно-понятійний апарат інноваційної сфери (зокрема, запропоновано етимологію економічних категорій “інновація”, “інноваційний потенціал” тощо);

· здійснено критичний аналіз наявних методологічних підходів і запропоновано авторський підхід до характеристики та оцінки ІПП;

· узагальнено та поглиблено науково-методологічні засади класифікації підприємств науково-інноваційної сфери, виявлено тенденції їх організаційного розвитку та встановлено критерії визначення статусу інноваційного підприємства;

· досліджено сучасну методологічну платформу фінансово-інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності підприємства (ІДП) та розвитку його ІПП;

· проведено аналіз стану ІДП алмазно-інструментального виробництва та досліджено її фінансово-інвестиційне забезпечення;

· розроблено методику оцінки ІПП з урахуванням рівня залучення підприємства до інноваційного процесу та здійснено її практичну апробацію на підприємствах алмазно-інструментального виробництва України, розроблено матричну модель розвитку ІПП;

· обгрунтовано управлінські рішення щодо відбору проектів розвитку ІПП та їх фінансово-інвестиційного забезпечення, запропоновано заходи з удосконалення системи державної фінансово-кредитної підтримки інноваційної сфери промислових підприємств України.

Об’єктом дослідження є розвиток інноваційних процесів на підприємстві за ринкових умов господарювання.

Предметом дослідження є комплекс теоретико-методологічних та прикладних

питань щодо оцінки та фінансово-інвестиційного забезпечення розвитку інноваційного потенціалу підприємства.

Методи дослідження. Методологічними засадами дослідження є системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, базові положення теорії інновацій. За виконання дисертаційної роботи було використано такі методи: діалектичний – за здійснення ретроспективного огляду процесів становлення та розвитку теорії інновацій; морфологічний – за розробки типології інновацій та підприємств, залучених до науково-інноваційної сфери; статистичні методи (групування, зіставлення) та методи спостереження і порівняння – під час збору, обробки, компонування інформації для аналізу ІДП алмазно-інструментального виробництва; методи експертних оцінок – за вимірювання вагомості складових елементів ІП для різних груп підприємств; системно-інтеграційний та прогностичний методи – за розробки методики оцінки ІПП та формування теоретико-методологічних засад фінансово-інвестиційного забезпечення його розвитку.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

· обгрунтовано авторський підхід щодо:

- визначення ІПП, сутність якого на відміну від існуючих поглядів полягає в необхідності визначення та оцінки не тільки інноваційних ресурсів (ІР), а й їх каталізаторів (К), тобто умов, які уможливлюють використання ІР для досягнення цільових орієнтирів інноваційної діяльності, підвищення рівня конкурентоспроможності та стратегічного успіху підприємства;

- оцінки ІПП на основі кількісного виміру його компонентів та визначення їх збалансованості з урахуванням ступеня залученості підприємства до інноваційного процесу;

· здійснено типологію підприємств, які беруть участь у науково-інноваційному процесі, що дало змогу виявити можливі напрями їх організаційного розвитку, обгрунтувати вибір дезінтеграційної та інтеграційної моделей цього розвитку та форм його фінансово-інвестиційного забезпечення;

· систематизовано та ідентифіковано особливості фінансування та інвестування інноваційної сфери, що дало можливість виявити специфічні риси, методи і засоби залучення інвестиційних ресурсів, сформувати структуру потенційно можливих джерел фінансування інновацій, вибір і використання яких дає змогу розвивати ІПП;

· розроблено методику оцінки ІПП, яка враховує ступінь залученості підприємства до інноваційного процесу, базується на проблемно-орієнтованому підході і містить наступний інструментарій дослідження: перелік джерел інформації, порядок ідентифікації та кількісної оцінки окремих складових ІПП, їх показників та вагомостей, а також процедуру виявлення відповідності компонентів інноваційного потенціалу стратегічним цілям та матричну модель управлінських рішень щодо його розвитку;

· з використанням авторської методики оцінки ІПП ідентифіковано стан інноваційного потенціалу алмазно-інструментальних підприємств, що дало змогу обгрунтувати та розробити управлінські рішення щодо вибору напрямів їх стратегічного розвитку;

· узагальнено характеристики проектів розвитку ІПП, встановлено критерії їх відбору для інвестування та особливості інвестиційної підтримки; запропоновано моделі формування джерел фінансування відповідно до стадій інноваційного циклу та рівнів управління ІДП.

Наукове значення роботи в цілому полягає в подальшому розвиткові теорії інновацій, розробці теоретико-прикладних засад оцінки ІПП та фінансово-інвестиційного забезпечення його розвитку.

Практичне значення отриманих результатів. Основні наукові положення дисертації доведено до рівня методичних узагальнень і практичних рекомендацій, які дають змогу оцінити стан ІПП, виявити зони, що потребують залучення інвестицій з метою його посилення та розвитку. Універсальність запропонованих прикладних розробок дає можливість їх застосування підприємствами різних галузей та всіх форм власності, враховуючи ступінь їх залученості до інноваційного процесу, інтереси зацікавлених сторін і завдання дослідження.

Прикладне значення розробок підтверджується їх впровадженням у практику діяльності науково-технічного алмазного концерну “АЛКОН” (довідка № 593/А від 05.11.2002 р.), товариства з обмеженою відповідальністю “Дінко” (довідка № 27-ДО2 від 14.10.2002 р ), асоціації “Надтверді матеріали” (довідка № НТА – 1506/А від 25.10.2002 р ).

Запропоновані заходи з удосконалення механізму фінансово-кредитної підтримки інноваційної сфери були використані Центром досліджень історії науки та науково-технічного потенціалу ім. Г.М. Доброва НАН України (довідка № НЦ-203 від 05.10.2002 р.).

Теоретичні положення та практичні рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, використовуються у викладанні курсу “Управління потенціалом підприємства” в процесі підготовки магістрів за спеціальністю “Економіка підприємства” (магістерські програми “Менеджмент проектів та консалтинг”, “Виробничий менеджмент”, “Інвестиційний менеджмент”) Київського національного економічного університету (довідка від 03.11.2002 р), а також застосовуються факультетом “Інноваційних досліджень та історії технології” Будапештського університету техніки та економіки за викладання дисциплін “Оцінка інноваційного потенціалу підприємств та інституційних утворень”, “Інноваційний менеджмент”, “Інноваційна політика” (довідка від 09.04.2003 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати, висновки та пропозиції дисертаційної роботи доповідались автором і обговорювались на:

· міжнародних науково-практичних конференціях: “Україна на порозі XXI століття: економіка, державність” (Вінниця, 30–31 березня 2000 р), “Теорія управління організацією: стан та перспективи” (Київ–Трускавець, 6–7 квітня 2000р.), “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій” (Київ, 26–27 квітня 2000р.), “Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності і охорони інтелектуальної власності” (Алушта, 11–16 вересня 2000 р.), “Системи обліку в Україні: трансформація до міжнародної практики” (Хмельницький, 26–27 жовтня 2000 р.), “Підприємництво в умовах трансформації економіки України” (Київ, 10 листопада 2000 р.), “Управління підприємством: діагностика, стратегія, ефективність” (Дніпропетровськ – Київ, 22 –24 листопада 2000 р.), “Глобалізація економіки: нові можливості чи загрози людству” (Донецьк, 21–22 березня 2000 р.), “Актуальні проблеми управління соціально-економічним розвитком” (Київ, 3–6 червня 2002 р.);

· міжнародному конгресі українських економістів “Україна в ХХI столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (Львів, 22 –26 травня 2000р.);

· міжнародній літній академії технологічного навчання “Наука та громадськість” (International Summer Academy of Technology Studies – Technology and the Public) в Австрії (Deutschlandsberg, Austria), організованій Університетом технологічного навчання (м. Грац, Австрія) та Будапештським університетом техніки та економіки 7–13 липня 2002 року.

· міжнародному симпозіумі в Угорщині “Постійна інновація” (Sustainable innovation), (Будапешт, 21–22 березня 2003 р.);

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно та у співавторстві в 17 наукових працях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто авторові, становить 6,4 д.а., у тому числі: 10 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 4,97 д.а., 7 тез за результатами роботи конференцій, конгресів, форумів, симпозіумів загальним обсягом 1,43 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки друкованого тексту, в тому числі 35 таблиць на 29 сторінках, 20 рисунків на 20 сторінках, 5 додатків на 44 сторінках, список використаних джерел із 200 найменувань на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації її результатів.

У розділі 1 “Теоретико-методологічні основи дослідження інноваційного потенціалу підприємства” окреслено етапи розвитку теорії інновацій, висвітлено науково-теоретичні аспекти формування ІПП, досліджено сучасну методологічну платформу фінансово-інвестиційного забезпечення його розвитку.

У ході дослідження генезису теорії інновацій виокремлено шість етапів її розвитку, в основу такого узагальнення покладено фактор часу та схожість поглядів науковців на сутність економічної категорії “інновація” та визначення її ролі в суспільному житті. Встановлено існування статичного та динамічного підходів до тлумачення етимологічного змісту категорії “інновація”. Базуючись на необхідності використання динамічного підходу, автор вважає за доцільне розглядати інновацію як комплексний процес, який складається зі створення, розробки, доведення до комерційного використання і розповсюдження нового технічного, організаційного, маркетингового чи будь-якого іншого рішення (новації), що задовільняє певні потреби та призводить до якісних змін у виробництві і (або) сфері послуг.

Принципово важливе місце в теорії інновацій посідають питання визначення та оцінки ІПП для формування моделі фінансово-інвестиційної підтримки його розвитку. З метою здійснення теоретичного дослідження категорії “інноваційний потенціал” розглянуто методологічні підходи, орієнтовані на характеристику його ресурсних складових. Ця домінуюча в науковій літературі позиція, на думку автора, обмежує структуру ІПП, оскільки в ефективному використанні інноваційних ресурсів найважливішу роль відіграють організаційні спроможності підприємства, рівень інноваційності персоналу та системи мотивації.

Проведені дослідження дали можливість авторові запропонувати визначення економічної категорії “інноваційний потенціал підприємства” як цілеорієнтованої комбінації інноваційних ресурсів та каталізаторів, які уможливлюють використання цих ресурсів для досягнення мети ІД, підвищення рівня конкурентоспроможності і стратегічного успіху підприємства (рис. 1).

Інноваційні ресурси (ІР) підприємства – це детермінанти, що визначають спроможність системи до ІД та виступають її джерелами (кадрові, науково-технічні, виробничо-технологічні, фінансово-економічні). Каталізатори (К) – умови, що забезпечують оптимальне використання ІР для досягнення стратегічної мети підприємства. Вони прискорюють трансформацію інноваційних ідей в інноваційні продукти (або процеси). На думку автора, до основних складових каталізаторів слід відносити мотиваційний механізм, інноваційну культуру підприємства та його організаційно-управлінські елементи.

Домінуючі в науковій літературі підходи до оцінки ІП (яку інколи ототожнюють з оцінкою ІД), грунтуються в більшості випадків на фрагментарній фіксації окремих показників ІД, які представлено за галузями, потребують для розрахунку створення додаткової інформаційної статистичної бази і як правило не враховують ступеня залученості підприємства до інноваційного процесу.

Запропонований автором підхід до оцінки ІПП базується на необхідності кількісного виміру окремих складових ІР та К, визначення їх гармонійності відповідно до стратегічної мети, а також з урахуванням ступеня залученості підприємства до інноваційного процесу.

В роботі зроблено висновок щодо доцільності у проведенні такої оцінки використовувати типологію організацій/підприємств, залучених до науково-інноваційної сфери, в основу якої покладено такі класифікаційні ознаки: рівень новизни, тип, технологічні параметри інновацій, переважаючий тип інноваційної стратегії, цільова орієнтація основної діяльності, період функціонування, розмір підприємства/організації, стадія інноваційного процесу, на якій діє підприємство/організація, обсяг виробництва інноваційної продукції та обсяг робочого часу, що витрачається підприємством/організацією на науково-інноваційну діяльність.

Доведено необхідність визначення критеріїв віднесення підприємства до статусу інноваційного, оскільки саме цей параметр за чинним законодавством надає можливість підприємству мати державну підтримку та суттєво розширити коло джерел фінансово-інвестиційного забезпечення свого розвитку. На нашу думку, інноваційними слід вважати підприємства, що в загальному обсязі виробництва (в грошовому виразі) мають понад 70% інноваційної продукції та витрачають на дослідження і розробки понад 50% робочого часу (з урахуванням коефіцієнта зайнятості фахівців підприємства дослідженнями та розробками).

Аналіз тенденцій організаційного розвитку підприємств науково-інноваційної сфери надав можливість виявити дві зустрічні тенденції: дезінтеграційну та інтеграційну. Перша грунтується на створенні та розвиткові малих підприємств, які перебувають на різних стадіях інноваційного циклу, друга пов’язана зі створенням таких структур, як бізнес-інкубатори, інноваційні центри, концерни, консорціуми, технопарки, технополіси тощо. Вважаємо, що тільки з пропорційним поєднанням цих двох тенденцій можна повною мірою забезпечити ефективність реалізації різних типів інноваційно-інвестиційних рішень. Однак для ефективного функціонування інноваційних структур в Україні необхідно створити дійову законодавчу базу в інноваційній сфері та розвинути фінансово-інвестиційний механізм стимулювання їх розвитку.

Дослідження сучасної методологічної платформи фінансово-інвестиційного забезпечення ІДП та розвитку ІПП показали, що залучення інвестиційних коштів до інноваційної сфери потребує врахування таких особливостей інноваційних проектів, як високий рівень невизначеності результатів, що суттєво підвищує фінансовий ризик; спрямованість на довгостроковий успіх; висока ймовірність отримання неочікуваних результатів, які можуть мати вагому комерційну привабливість. За формування портфеля фінансових ресурсів та вибору методів інвестування ІДП слід враховувати в першу чергу такі фактори, як стратегічні цілі підприємства, галузеві особливості його функціонування, ступінь залученості до інноваційного процесу, кон’юнктура інвестиційного ринку тощо.

У розділі 2 “Аналіз стану інноваційної діяльності підприємств алмазно-інструментального виробництва України та характеристика її фінансування” проведено діагностику ринку алмазно-інструментальних виробів, здійснено аналіз напрямів інноваційної діяльності підприємств, визначено основні тенденції їх інноваційного розвитку та фінансування; систематизовано практику фінансово-інвестиційної підтримки ІДП в інших країнах; виявлено коло проблемних питань, пов’язаних з адаптацією зарубіжного досвіду використання фінансово-кредитних інструментів і важелів державної підтримки інноваційної сфери в умовах трансформаційних змін в економіці України та запропоновано шляхи їх вирішення.

Алмазно-інструментальне виробництво традиційно посідає провідне місце серед галузей, які забезпечують розвиток технологічної бази основних стратегічно важливих галузей України, в тому числі: авіаційної промисловості, космонавтики, індустрії видобутку, приладо- та машинобудування, будівництва тощо. Постійно зростаючий попит на алмазну продукцію як на світовому, так і на українському ринках пояснюється випереджальними темпами оновлення техніко-технологічної бази видобувної та обробної галузей промисловості. За експертними прогнозами ємність українського ринку синтетичних алмазів в 2005 р. дорівнюватиме 150 млн. каратів. Такі перспективи зумовлені передусім ключовими факторами успіху –розробкою і впровадженням прогресивних технологічних процесів випуску алмазної продукції, розширенням сфери її використання та зміцненням міжнародного співробітництва.

Оцінка концентрації виробництва алмазної продукції та рівня ринкової влади її виробників дала змогу виявити тенденції переходу від олігополістичної ринкової структури до квазіконкурентної моделі ринку, що формує нові фактори успіху на цьому ринку. На сьогодні в Україні в алмазно-інструментальному ринковому сегменті діє 50 підприємств різних масштабів, ступенів залученості до інноваційного процесу та форм власності. Ці підприємства виготовляють понад 30 марок надтвердих матеріалів і близько 6 тис. типорозмірів різних інструментів.

Результати аналізу наявних наукових розробок та виконання повного циклу робіт з виробництва синтетичних алмазів і виробів із них свідчать про відповідність вітчизняного ринку світовим тенденціям. Однак, оцінка стану ІДП алмазно-інструментального виробництва свідчить про наявність негативних тенденцій зниження частки підприємств, які здійснювали ІД (з 28% у 1999 р. до 18% – у 2001р.). Діагностика структури ІДП дає змогу стверджувати про надання підприємствами переваги такому її виду, як придбання засобів виробництва та вдосконалення технологічної підготовки виробництва (рис.2).

Рис.2. Динаміка видів інноваційної діяльності на підприємствах алмазно-інструментального виробництва України

Аналіз інноваційних процесів підприємств алмазно-інструментального виробництва показав, що у структурі витрат та видах ІД алмазно-інструментальних підприємств та промисловості України в цілому спостерігаються однакові тенденції: придбання засобів виробництва, технологічна підготовку, маркетингові дослідження і реклама нових продуктів і процесів. Деякі підприємства проводили дослідження та розробки власними силами, переважна більшість їх надає перевагу придбанню науково-технічних досягнень, в основному не захищених охоронними документами. Встановлено, що основні причини вельми низького рівня інноваційної активності підприємств алмазно-інструментального виробництва полягають у нестачі коштів на фінансування нововведень, неповному використанні підприємствами своїх інноваційних можливостей, а також у відсталості матеріально-технічного та інформаційного забезпечення НДДКР, перш за все – через відсутність на підприємствах відповідних служб і фахівців у галузі інформатики і патентно-ліцензійної діяльності.

Практика фінансування ІДП алмазно-інструментального виробництва свідчить, що у структурі його джерел порівняно з середньогалузевими показниками наявна більша частка іноземних інвестицій і коштів вітчизняних інвесторів. Це пояснюється досить високим рівнем інвестиційно-інноваційної привабливості алмазно-інструментального виробництва для інвесторів. Крім того, значна частка бюджетного фінансування зумовлена наявністю інноваційних проектів, які виконуються в рамках державного пріоритетного стратегічного напряму інноваційної діяльності в Україні “Нові матеріали”. У структурі фінансування ІДП алмазно-інструментального виробництва, як і в цілому в промисловості України переважали власні кошти, що складали понад 60%.

Позитивним наслідком створення науково-технологічного концерну “АЛКОН”, технопарку “Монокристалів”, асоціації “Надтверді матеріали” стало розширення можливостей використання інтеграційних схем фінансово-інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку як інтеграційної структури в цілому, так і окремих її учасників.

На думку автора, держава, орієнтуючись на встановлені стратегічні пріоритети, має створити ефективний механізм забезпечення інтенсифікації інноваційного та науково-технічного розвитку підприємств алмазно-інструментального виробництва, особливо це важливо для підприємств з повним інноваційним циклом. Аналіз досвіду розвинених країн переконливо доводить, що використання таких фінансово-кредитних важелів, як податкові пільги, прискорена амортизація, надання державних гарантій у податкових кредитах, пільгове страхування ризиків, пільгове кредитування інноваційного підприємництва, а також пряме бюджетне фінансування інноваційної сфери (2–5% від ВВП) надає можливість досягти високого рівня інноваційної активності підприємств та міцних стратегічних позицій держави.

У розділі 3 “Обгрунтування управлінських рішень щодо оцінки та фінансово-інвестиційного забезпечення розвитку інноваційного потенціалу підприємства“ наведено методику оцінки ІПП, результати її апробації на підприємствах алмазно-інструментального виробництва, що діють на різних стадіях інноваційного циклу, дано оцінку їх ІП, визначено напрями стратегічної поведінки для розвитку ІПП; надано змістовну характеристику проектів розвитку складових ІПП, виокремлено особливості підготовки та реалізації цих проектів, що дає змогу сформувати механізм відбору проектних рішень і моделей фінансово-інвестиційного забезпечення їх реалізації.

Запропонована автором методика оцінки ІПП дозволяє визначити його рівень і пріоритетні зони фінансово-інвестиційної підтримки відповідно до стратегічних завдань підприємства. Стан ІПП запропоновано визначати шляхом комплексного аналізу двох його компонентів (інноваційних ресурсів та їх каталізаторів) з урахуванням коефіцієнтів вагомості в залежності від ступеня залученості підприємства до інноваційного процесу, з’ясування їх гармонійності і відповідності до стратегічних завдань. Запропонований підхід дає змогу звести в єдину систему виміру та оцінити різнорідні кількісні та якісні показники (рис.3), що характеризують складові ІР та К, виявити “вузькі місця” або “критичні зони” для залучення інвестицій з метою посилення та розвитку ІПП. Відмінність представленої методики полягає в її проблемно-орієнтованому підході до оцінки ІПП. У залежності від мети оцінки ІПП, потреб споживача наданої інформації, а також особливостей підприємства (ступеня залученості до інноваційного процесу, стадії життєвого циклу підприємства) формується базова система складових і показників ІПП та Рис. 3. Показники оцінки складових інноваційних ресурсів та каталізаторів

вибираються додаткові показники з визначенням їх вагомості відповідно до окреслених завдань дослідження і стратегічних цілей підприємства. Послідовність процедур проведення оцінки ІПП представлена на рис. 4.

Рис.4. Послідовність процедур оцінки інноваційного потенціалу підприємства

На нашу думку, важливим у проведенні оцінки ІПП є врахування ступеня залученості підприємства до інноваційного процесу, оскільки вагомість ІР та К принципово різняться за групами підприємств. Так, для підприємств, що працюють у межах циклу створення (ЦС) інновації, вагомість ІР значною мірою перевищує вагомість К. Вважаємо, що для підприємств, що виконують роботи циклу реалізації (ЦР) інновації, вагомість К має бути вище за вагомість ІР, а для підприємств, задіяних у повному інноваційному циклі (ПЦ), ІР та К є майже однаково впливовими для розвитку ІПП.

Прикладний характер запропонованої методики оцінки ІПП підтверджено її апробацією на підприємствах алмазно-інструментального виробництва України, що характеризуються різним ступенем залученості до інноваційного процесу (див. таблицю 1).

Узагальнений показник по окремих складових ІР та К запропоновано розраховувати за формулою: Mfr = , де if – індекс показника, приймає значення від 1 до n; n – кількість показників; Bi (i=1,n) – бальна оцінка i-го показника ІР або К; Pi (i=1,n) – показник вагомості i-го показника ІР або К.

Таблиця 1

Результати оцінки ІПП підприємств алмазно-інструментального виробництва

Підприємство/об’єднання підприємств | Характер залучення до інноваційного процесу | Вагомості компонентів ІПП | Узальнюючі показники компонентів ІПП

ІР | К | ІР | К

Інститут надтвердих мате-ріалів ім. В.М Бакуля (ІНМ) | роботи ЦС | 0,67 | 0,33 | 0,68 | 0,50

Науково-виробниче підпри-ємство “АЛКОН-твердосплав” | роботи ЦР | 0,40 | 0,60 | 0,38 | 0,39

Науково-технологічний алмазний концерн “АЛКОН” | роботи ПЦ | 0,56 | 0,44 | 0,59 | 0,62

Для розробки управлінських рішень щодо розвитку ІПП пропонуємо отримані результати оцінки стану компонентів ІР та К, (див. табл.1) помістити в матрицю його розвитку (рис. 5), яка дає змогу розробити моделі стратегічної поведінки підприємства залежно від характеру його залучення до інноваційного процесу.

Рис. 5. Матриця напрямів розвитку ІПП алмазно-інструментального виробництва України

Запропоновано спрямувати стратегічні зусилля Інституту надтвердих мате-ріалів ім. В.М. Бакуля на подальше нарощуванні ІП шляхом забезпечення пропорційного зростання компонентів (ІР та К), стимулювання їх максимального використання та розвитку внаслідок пошуку нових інноваційних рішень у сфері розробки нових технологій отримання надтвердих матеріалів та сфер їх застосування. Концерну “АЛКОН” необхідно для посилення інноваційного потенціалу перерозподілити фінансові ресурси в бік розвитку каталізаторів, насамперед – підвищення ефективності мотиваційного механізму та інноваційної культури. Підприємству “АЛКОН-твердосплав” необхідна докорінна переорієнтація діяльності на новий сегмент або стратегія стрімкого нарощування ІП на засадах впровадження перспективних розробок і процесів виробництва надтвердих матеріалів й інструментів на їх основі, підвищення якості продукції та її просування на зовнішній ринок. За проведення статистичних досліджень ІПП певних галузей елементи запропонованої методики можна трансформувати відповідно до галузевих особливостей функціонування підприємства.

Стійка тенденція скорочення обсягів бюджетного фінансування ІДП посилює необхідність самостійного пошуку, залучення і раціонального використання інвестиційних ресурсів промисловими підприємствами з метою розвитку ІПП. Вважаємо доцільним формування системи фінансово-інвестиційного забезпечення розвитку ІПП на засадах пріоритетності ліквідації “критичних зон” складових ІПП, що дає змогу значною мірою посилити ІПП у цілому. На нашу думку, за аналізу і відбору інвестиційних рішень слід враховувати специфічні риси проектів розвитку окремих складових ІР та К. Проекти посилення кадрової складової ІР і розвитку каталізаторів характеризуються спрямованістю на довгостроковий успіх, ризиком несприйняття працівниками запроваджуваних заходів, підвищеним ступенем невизначеності результатів. Реалізація проектів розвитку ІР (науково-технічних, виробничо-технологічних) супроводжується високою ймовірністю отримання неочікуваних результатів, які можуть мати вагому комерційну привабливість і фінансову ефективність, що створює необхідність формування привабливого режиму їх фінансування. За формування моделі фінансово-інвестиційної підтримки проектів розвитку ІР вважаємо доцільним сконцентрувати зусилля підприємства на залученні зовнішніх джерел фінансування. За прийняття управлінських рішень щодо вибору джерел, форм, обсягів, термінів інвестування для оцінки вартості і раціоналізації структури капіталу необхідно враховувати не тільки фінансові, але й трансакційні витрати на залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів.

Запропонована матриця позиціонування проектів розвитку ІПП у залежності від рівня їх соціально-економічної привабливості та фінансової ефективності дозволяє сформувати портфель потенційно можливих джерел фінансово-інвестиційного забезпечення, виокремити інвестиційні зони, що потребують державної підтримки. Це надасть можливості підприємствам раціоналізувати пошук фінансових ресурсів на етапі формування портфеля інвестиційних альтернатив, а державі – сконцентрувати зусилля на науково-технічних і виробничо-технологічних проектах розвитку ІП підприємств повного інноваційного циклу, створити умови залучення приватного капіталу до реалізації проектів розвитку ІП підприємствами, які беруть участь у циклі реалізації інновацій.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо розробки методологічних, методичних та прикладних засад оцінки та фінансово-інвестиційного забезпечення ІПП. Основні результати дисертаційної роботи дають змогу дійти таких висновків теоретичного, методологічного та науково-практичного спрямування:

1. Виходячи з аналізу та узагальнення викладених в економічній літературі теоретичних поглядів на проблемне поле інновацій, вивлено, що дана проблематика потребує подальшого вивчення, уточнення економічних категорій. У зв’язку з цим проведено систематизацію еволюції теорії інновації, виокремлено етапи її розвитку та економічні школи з визначенням їхніх особливостей щодо розгляду сутності категорії “інновація” та ролі технологічних змін у суспільному житті. Доведено необідність застосування динамічного підходу до тлумачення категорії “інновація” як комплексного процесу, який складається зі створення, розробки, доведення до комерційного використання і розповсюдження нового технічного, організаційного, маркетингового чи будь-якого іншого рішення (новації), що задовільняє певні потреби та призводить до якісних змін у виробництві і (або) сфері послуг.

2. Вважаємо, що інноваційний потенціал – це фактор зміцнення стратегічної платформи підприємства. В результаті аналізу методологічних підходів до визначення сутнісних характеристик ІПП обгрунтовано його визначення як цілеорієнтованої комбінації інноваційних ресурсів та каталізаторів, які уможливлюють використання інноваційних ресурсів для досягнення мети інноваційної діяльності, підвищення рівня конкурентоспроможності і стратегічного успіху підприємства. У структурі інноваційних ресурсів підприємства рекомендується виділяти кадрові, науково-технічні, виробничо-технологічні, фінансово-економічні складові. До каталізаторів автор пропонує відносити мотиваційний механізм, інноваційну культуру підприємства й організаційно-управлінські елементи.

3. За проведення оцінки ІПП слід враховувати розмаїття аспектів науково-інноваційної сфери, що потребує систематизації підприємств, які беруть участь в науково-інноваційному процесі. Розроблена автором типологія таких підприємств дає змогу виявити можливі напрями їх організаційного розвитку, обгрунтувати вибір дезінтеграційної або інтеграційної моделей цього розвитку та форм його фінансово-інвестиційного забезпечення. На грунті аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду встановлено та обгрунтовано два критерії інноваційного статусу підприємства – річний обсяг виробництва інноваційної продукції (у грошовому виразі – понад 70%), а також кількість робочого часу за рік (в годинах – понад 50%), який витрачено на власні дослідження та інноваційні розробки з урахуванням коефіцієнта зайнятості фахівців підприємства/організації дослідженнями та розробками.

4. Традиційний апарат дослідження ІПП потребує розширення та систематизації. Виділено в методології та доведено до практичного застосування підхід до використання багатоаспектних моделей проблемно-орієнтованого оцінювання ІПП з урахуванням специфіки діяльності підприємства та ступеня його залученості до інноваційного процесу. Обгрунтовано авторський підхід до оцінки ІПП на основі кількісного виміру його компонентів (ІР і К) та їх складових, визначення гармонійності ІР і К відповідно до стратегічної мети. Розроблено модель розвитку ІПП, яка дає змогу спрямовувати обмежені фінансові ресурси на посилення чи гармонізацію його складових.

5. Проведена систематизація та ідентифікація особливостей фінансування та інвестування інноваційної сфери надає підстави, щоб виявити специфічні риси інноваційних проектів, які слід ураховувати за залучення інвестиційних коштів: значний рівень невизначеності результатів, зумовлений підвищеним фінансовим ризиком; орієнтація на довгостроковий успіх; висока ймовірність отримання неочікуваних результатів, які можуть мати вагому комерційну привабливість. На засадах аналізу діючих джерел фінансування інновацій доведено необхідність розширення їх сукупності, сформовано структуру потенційно можливих джерел фінансування інновацій, що дає змогу стимулювати розвиток ІПП.

6. В результаті проведення діагностики стану інноваційної діяльності підприємств алмазно-інструментального виробництва України стало можливим виявити її основні напрями та тенденції. Оцінка концентрації виробництва алмазно-інструментальної продукції та рівня ринкової влади її виробників дала змогу встановити тенденцію переходу від олігополістичної ринкової структури до квазіконкурентної моделі ринку, яка формує нові ключові фактори успіху товаровиробників, задіяних в інноваційному процесі. Визначено та обгрунтовано перспективні напрями розвитку ІПП алмазно-інструментального виробництва, які базуються на посиленні його фінансово-інвестиційного забезпечення й активізації державної підтримки в результаті створення режиму найбільшого сприяння розвиткові вітчизняного виробництва за високими технологіями в межах державного пріоритетного стратегічного напряму ІД “Нові матеріали” (середньостратегічного напряму “Розробка та застосування надтвердих інструментальних матеріалів та конструкційних монокристалів”).

7. Результати аналізу фінансово-інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності підприємств алмазно-інструментального виробництва свідчать про нестачу інвестиційних ресурсів, відсутність ефективного механізму залучення фінансових джерел для стимулювання інноваційної активності і посилення інноваційного розвитку підприємств. Автором було сформовано структуру джерел фінансування інновацій, досліджено ефективність та доведено необхідність державної підтримки таких перспективних джерел, як венчурні фонди та галузеві фонди науково-технічного розвитку.

8. Розроблена автором методика оцінки ІПП побудована на врахуванні ступеня залученості підприємства до інноваційного процесу. Вона містить такий інструментарій дослідження: перелік джерел інформації, порядок ідентифікації та опис процедур кількісної оцінки окремих складових ІПП, їх показників та вагомостей, а також – виявлення відповідності компонентів ІПП стратегічним цілям та матричну модель управлінських рішень щодо розвитку ІПП. Відмінність представленої методики полягає в її проблемно-орієнтованому підході до оцінки ІПП, який у залежності від мети оцінки ІПП, потреб споживача отриманої інформації, а також специфіки підприємства (ступеня залученості до інноваційного процесу, стадії життєвого циклу підприємства) дає можливість забезпечити вибір показників ІПП, їх вагомостей за оцінки ІПП відповідно до стратегічних цілей підприємства.

9. Прикладний характер методики оцінки ІПП підтверджено її апробацією на підприємствах алмазно-інструментального виробництва України, що характе-ризуються різним ступенем залученості до інноваційного процесу. В результаті проведеної оцінки встановлено “критичні зони”, в які першочергово необхідно залучати інвестиції, щоб забезпечити гармонійний стан складових ІПП, на основі критерію відповідності рівня ІР рівню К підприємства побудовано матрицю та розроблено рекомендації щодо заходів посилення та розвитку ІПП алмазно-інструментального виробництва, а також запропоновано напрями їхньої стратегічної поведінки.

10. Доведено, що за формування моделі фінансово-інвестиційного забезпечення розвитку ІПП необхідно сконцентрувати увагу на цільових проектах посилення окремих складових ІПП. Сформована сукупність проектів розвитку складових ІР і К із встановленням особливостей їх підготовки і реалізації, рівня невизначеності очікуваних результатів, а також проектних ризиків. Встановлено, що під час їх відбору для подальшого фінансування потрібно використовувати як формальні фінансові критерії, так і неформальні процедури оцінки. Тип проекту розвитку ІПП обумовлює вибір форм, методів і режиму фінансово-інвестиційного забезпечення.

11. У формуванні раціональної структури капіталу вважаємо доцільним для оцінки вартості капіталу враховувати не тільки альтернативну вартість, яку слід забезпечити власникові капіталу, але й трансакційні витрати на залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів. Запропонована матриця позиціонування проектів розвитку ІПП в залежності від рівня їх соціально-економічної привабливості і фінансової ефективності дає змогу визначити потенційні можливості залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів, власних фінансових коштів, виокремити інвестиційні зони, що потребують державної підтримки.Такий підхід надає можливість підприємствам сконцентрувати свої зусилля на залученні фінансово-інвестиційних ресурсів, адекватних стадіям інноваційного циклу, ступеню їх залученості до інноваційного процесу та стратегічним завданням.

12. На розвиток ІПП значний вплив має дійовий правовий та організаційно-економічний механізм державної підтримки. На основі аналізу зарубіжного досвіду та вивчення можливостей його адаптованого використання за умов трансформаційних змін в економічній системі України автором запропоновано заходи та рекомендації щодо вдосконалення на державному рівні системи фінансово-кредитної підтримки інноваційної сфери. До основних з них віднесено запровадження державної підтримки у формі податкових пільг, державних гарантій в кредитах, цільового страхування ризиків, а також пільгового кредитування інноваційного підприємництва.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Новікова І.В. Інноваційні моделі економічного розвитку // Проблеми науки. – 2000 – № 10. – С. 36–41. – 0,36 д.а.

2. Новікова І.В. Досвід та проблеми розвитку венчурного фінансування // Проблеми науки. – 2000. – № 11. – С. 23–31. – 0,64 д.а.

3. Новікова І.В. Характеристика джерел фінансування інноваційної діяльності підприємств // Проблеми науки. – №2. – 2001. – С. 8–16. – 0,75 д.а.

4. Новікова І.В. Залучення інвестиційних ресурсів до інноваційної сфери України // Проблеми науки. – №3. – 2001. – С. – 24–28. – 0,41 д.а.

5. Новікова І.В. Застосування імітаційного моделювання при формуванні та розподілі інноваційного фонду підприємства // Проблеми науки. – 2001. – № 8. – С. 52–56. – 0,34 д.а.

6. Новікова І.В. Розвиток організаційних форм підприємництва в науково-інноваційній сфері // Стратегія економічного розвитку України: Наук. Зб. – Вип. 5. – К: КНЕУ, 2001. – С. 174 – 181. – 0, 63 д.а.

7. Новікова І.В. Mетодичні основи формування інвестиційного бюджету в інтеграційних структурах інноваційного типу // Проблеми науки. – 2002. – № 11. – С. 21–28. – 0,53 д.а.

8. Новікова І.В., Тільний Є. О. Проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні // Стратегія економічного розвитку України: Наук. Зб. – Вип. 2–3. – К: КНЕУ, 2002. – С. 159 –173. – 1,2 д.а. (особисто автору належить дослідження питань фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні, розробка пропозицій щодо поліпшення інноваційного клімату; обсяг авторської частини – 0,6 д.а.).

9. Новікова І.В., Верба В. А. Методичні рекомендації до оцінки інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки. – 2003. – № 3. – С.22–31. – 0,74 д.а. (особисто автору належить розробка проблемно-орієнтованого методичного підходу до визначенння складових та розрахунку показників оцінки ІР та К; обсяг авторської частини – 0,37 д.а.)

10. Новікова І.В., Верба В. А. Методичні рекомендації до оцінки інноваційного потенціалу підприємства (продовження) // Проблеми науки. – 2003. – № 4 – С. 13–18. – 0,68 д.а. (особисто автору належить розробка схеми розрахунку рівня ІПП та матриця розвитку ІПП; обсяг авторської частини – 0,34 д.а.)

В інших виданнях:

11. Новікова І.В. Місце корпоративних об’єднань в розвитку науково-технічного сектору економіки України та їх інвестиційне забезпечення // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “ Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність”, м. Вінниця, 30–31 березня 2000 р. – в.2-х томах. – Том 2.– Вінниця: Арбат, 2002. – С. 39–43. – 0,42 д. а.

12. Новікова І.В. Особливості залучення інвестиційних ресурсів за умов розвинутої та трансформованої економіки // Вісник Технологічного університету Поділля. – Спеціальний випуск №5 з нагоди Міжнародної науково-практичної конференції