ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ОВЧИННИКОВА Марина Вікторівна

УДК 371.13.373.31: 510.2

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ВАРІАТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному гуманітарному інституті (м. Ялта) Міністерства освіти Автономної Республіки Крим.

Науковий керівник | доктор педагогічних наук, професор, Заслуженій працівник освіти України Ігнатенко Микола Якович, Кримський державний гуманітарний інститут, проректор.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор Карпова Ела Едуардівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, завідувач кафедри дошкільної педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент Артюшина Марина Віталіївна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри педагогіки та психології.

Провідна установа | Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра педагогіки і психології.

Захист відбудеться 14 жовтня 2003 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.)

Автореферат розісланій 13 вересня 2003 р.

Вченій секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ ст., Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), у Законі України “Про освіту” визначено чітку спрямованість системи освіти на її гуманізацію, одним із засобів здійснення якої є індивідуалізація навчального процесу. Цей напрямок повинен бути також повною мірою врахований у процесі вивчення матеріалу молодшими школярами освітньої галузі “Математика”, яка у базовому навчальному плані початкової школи входить до інваріантної складової. Тому учитель повинен створити умови для засвоєння матеріалу кожним учнем на рівні вимог сучасної математичної освіти, що пов’язано з унікальністю матеріалу математики початкової школи, який постійно використовується у повсякденній життєдіяльності людини.

Проте з досвіду відомо, що однаково добре учити математиці усіх, використовуючи тільки традиційні форми організації навчально-пізнавальної діяльності і типове дидактичне забезпечення, не вдається. Тому до переліку найбільш важливих механізмів ефективної педагогічної діяльності, якими повинен опанувати майбутній учитель у процесі навчання, входить уміння організувати навчально-пізнавальну діяльність учнів на засадах варіативності, яку через відсутність спеціальної підготовки до цієї діяльності учителі школи І ступеня не використовують у повному обсязі. Внаслідок цього виникає суперечність між потребою варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів і неготовністю до цього учителів школи I ступеня, що й зумовлює необхідність цілеспрямованої підготовки студентів педагогічних ВНЗ до здійснення такої діяльності.

Різні аспекти загальнопедагогічної підготовки учителя, його професійного становлення, питання підвищення якості цієї підготовки розглядалися у роботах О.Абдулліної, С.Архангельського, Ю.Бабанського, О.Глузмана, Ф.Гоноболіна, І.Зязюна, Е.Карпової, Л.Коваль, Б.Коротяєва, Н.Кузьміної, Ю.Кулюткіна, О.Мороза, В.Сластьоніна, В.Семиченко, Г.Сухобської, Н.Тализіної, Н.Хміль, З.Шабалиної, О.Щербакова та інших дослідників.

Зміст та методи дидактичної підготовки майбутніх педагогів розкриваються у роботах В.Бондаря, П.Гусака, Т.Ільїної, В.Ільченко, М.Левіної, І.Лернера, І.Огородникова, О.Олексюка, В.Онищука, В.Паламарчук, І.Підласого, О.Савченко, М.Скаткіна та інших дидактів.

Спеціальна підготовка майбутніх учителів з математики розглядалася Г.Бевзом, М.Богдановичем, М.Бурдою, М.Жалдаком, М.Ігнатенком, Н.Істоміною, Ю.Колягіним, М.Метельським, З.Слепкань, А.Столяром, І.Тесленком, Л.Фрідманом, М.Шкілем, П.Ерднієвим та іншими.

За умов традиційного навчання студенти не опановують інструментальними навичками застосування форм навчально-пізнавальної діяльності у повному обсязі, а відтак проблема усвідомленого вибору та використання індивідуальних та колективних форм на уроках математики у початкових класах в залежності від конкретних умов та їхнього оптимального співвідношення залишається актуальною. Тому зміст навчання студентів педагогічних ВНЗ повинен забезпечувати формування здатності вирішувати цю проблему. Однак цей напрямок підготовки майбутніх учителів початкових класів належним чином ученими не розглядався.

Отже, актуальність вибору теми дослідження визначається недостатньою розробленістю проблеми підготовки студентів педагогічних ВНЗ до варіативного використання форм організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики з врахуванням конкретних умов педагогічного процесу, необхідність чого зумовлюється потребою гуманізації навчання.

Викладене вище зумовило вибір теми дослідження – “Підготовка майбутніх учителів початкових класів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках математики”.

Розробка теми пов’язана з реалізацією основних напрямів Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ ст., Державної національної програми “Освіта” (“Україна XXI століття”) та державної програми “Учитель”. Ця тема є частиною науково-дослідної програми “Розвиток системи гуманітарної освіти багатонаціонального регіону”, що досліджується співробітниками Кримського державного гуманітарного інституту (м. Ялта) та комплексної дослідницької теми “Професійно-педагогічна підготовка студентів університету” (реєстраційний № 0198U005716), яку розробляє колектив викладачів кафедри педагогіки Таврійського національного університету ім. В.Вернадського (м. Сімферополь).

Об’єктом дослідження є процес професійно-педагогічної підготовки учителів початкових класів в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

Предмет дослідження – формування готовності студентів педагогічних ВНЗ до варіативного застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів початкових класів на уроках математики.

Мета дослідження полягає в теоретико-експериментальному обґрунтуванні методики ефективної підготовки студентів до варіативного застосування індивідуальних та колективних форм навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках математики.

Гіпотеза дослідження. Рівень готовності студентів педагогічних ВНЗ до варіативного застосування форм навчально-пізнавальної діяльності можна значно підвищити, якщо: а) організаційні форми навчально-пізнавальної діяльності учнів у педагогічному процесі стають об’єктом цілеспрямованого вивчення студентами – майбутніми вчителями; б) у процесі цієї підготовки студенти будуть залученими до діяльності, адекватної структурі готовності, що формується, в якій буде здійснюватися цілеспрямована робота щодо формування у студентів умінь та навичок застосування індивідуальних та колективних форм на уроках математики.

У відповідності з метою та гіпотезою дослідження були висунуті наступні завдання:

1. Вивчити на основі аналізу психолого-педагогічної та науково-методичної літератури теоретико-методологічні основи підготовки студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики.

2. Визначити критерії та рівні готовності студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики.

3. Дослідити за умов традиційного змісту навчання у ВНЗ ступінь готовності студентів та учителів початкових класів до варіативного застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

4. Розробити й експериментально перевірити методику формування готовності студентів педагогічних ВНЗ до варіативного застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів при вивченні математики.

Методологічна основа дослідження. З метою вирішення поставлених задач ми використовували концепції цілісно-системного (С.Архангельський, В.Афанасьєв, Н.Кузьміна, В.Семиченко) та діяльнісного (Л.Виготський, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, Н.Тализіна) підходів до формування особистості майбутнього учителя початкових класів; концепцію цілісного відображення складових частин науки – знань, методології, видів специфічної діяльності у процесі вивчення фундаментальних дисциплін.

Теоретичну основу дослідження склали: сучасна теорія пізнання, яка спирається на принципи діалектичної логіки як методу наукового пізнання реальної дійсності; загальнодидактичні та методичні положення (С.Архангельський, Ю.Бабанський, В.Розумовський); основні положення єдності знань та діяльності (Л.Виготський, О.Леонтьєв, Б.Кедров, С.Рубінштейн); основні положення професійної підготовки учителів, у тому числі учителів початкової школи (В.Давидов, Д.Ельконін, В. Ільченко, Е.Карпова, З.Курлянд, О.Савченко, П.Гусак), а також їх методико-математичної підготовки (М.Богданович, М.Бурда, В.Дрозд, М.Ігнатенко, П.Ерднієв, О.Пишкало, М.Шкіль), основні положення індивідуалізації і диференціації навчання (О.Пєхота, С.Логачевська, А.Фурман, І.Унт), основні положення системи використання індивідуальних та колективних форм навчально-пізнавальної діяльності в навчанні (Ю.Мальований, І.Первін, І.Чередов, О.Ярошенко).

Концептуальну ідею дослідження становить положення про те, що підготовка майбутніх учителів початкових класів до варіативного використання форм навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках математики – це цілісний процес, який включає такі складові: формування позитивної, гуманістичної спрямованості; відповідних знань, умінь та навичок; оволодіння практичним досвідом варіативного використання індивідуальних та колективних форм навчально-пізнавальної діяльності. Ефективність підготовки буде високою, якщо у студента сформована інтегрована якість – стан готовності до цього напрямку професійно-педагогічної діяльності.

Для реалізації поставлених завдань були використані такі методи дослідження: 1) теоретичні: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, класифікація – для обґрунтування умов підготовки майбутніх учителів початкових класів до варіативного використання індивідуальних та колективних форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках математики; контент-аналіз психолого-педагогічної, науково-методичної і філософської літератури для визначення теоретико-методологічних основ дослідження; 2) емпіричні: діагностичні методи (анкетування, бесіда, інтерв’ювання, тестування) з метою вивчення стану готовності студентів та учителів початкових класів до досліджуваного виду діяльності; обсерваційні методи (пряме й опосередковане спостереження) з метою встановлення рівня сформованості умінь варіативного використання індивідуальних та колективних форм до проведення формуючого експерименту і для виявлення ефективності розробленої методики підготовки студентів щодо досліджуваної проблеми; прогностичні методи (експертна оцінка) з метою встановлення рівня сформованості умінь варіативного використання індивідуальних та колективних форм навчально-пізнавальної діяльності учнів у майбутніх учителів початкових класів; педагогічний експеримент з метою перевірки сформульованої гіпотези; аналіз вузівської документації для вивчення можливостей спеціальної підготовки до досліджуваного виду діяльності; вивчення результатів діяльності студентів для визначення ефективності розробленої методики підготовки студентів; 3) статистичні: метод математичної статистики для визначення валідності та вірогідності отриманих результатів, порівняння даних експерименту з початковими даними.

Експериментальною базою дослідження були Кримський державний гуманітарний інститут (м. Ялта), Кримський державний інженерно-педагогічний університет (м. Сімферополь), загальноосвітні школи м. Ялти. Експериментом було охоплено 646 осіб (студенти, учителі шкіл, викладачі ВНЗ, учні молодших класів).

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що отримала подальший розвиток система підготовки студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики, у побудові структурної моделі готовності студентів педагогічних ВНЗ до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики; виявлено та співставлено рівні сформованості готовності майбутніх учителів школи І ступеня до варіативного застосування форм організації цієї діяльності за умов традиційного й експериментального навчання; визначено критерії даної готовності.

Теоретична значимість дослідження визначається доповненням та поглибленням знань щодо проблеми підготовки студентів до професійно-педагогічної діяльності; конкретизацією поняттєвого апарату, зокрема, формулюванням категорії “готовність до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності”; розробкою моделі готовності учителя початкових класів до варіативного застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках математики з врахуванням конкретних умов педагогічного процесу; описом й обґрунтуванням умов, необхідних та достатніх для формування даної готовності студентів; розробкою системи методів дослідження та процедур, які дозволяють визначити рівень цієї готовності студентів.

Практична значимість полягає у розробці методики підготовки студентів педагогічних вищих навчальних закладів до варіативного використання форм організації навчально-пізнавальної діяльності, спецкурсу “Варіативне використання форм організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів у процесі вивчення математики”, який дозволяє удосконалювати рівень підготовки студентів.

Впровадження результатів дослідження здійснювалося: у навчально-виховному процесі Кримського державного гуманітарного інституту (факультет педагогіки і психології та Євпаторійській педагогічний факультет) (Довідка №139 від 09.04.02), Кримського державного інженерно-педагогічного університету (Довідка № .3-08/82 від 27.01.03), Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти (Довідка № від 21.11.02 р.), Таврійського національного університету (Довідка № /372-03.01 від 12.10.02 р.), Херсонського державного університету (Довідка № від 03.03.03), Севастопольського інституту післядипломної освіти (Довідка № від 12.12.02); під час проведення спецсемінарів за темою дослідження для вчителів шкіл м. Ялта та читання лекцій на курсах підвищення кваліфікації для вчителів початкової школи, організованих Управлінням освіти м. Ялти (Довідка № /1003 від 17.12.02 р.), а також під час проходження студентами практики у загальноосвітніх школах №№ 1, 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, у гімназії ім. А.Чехова (м. Ялта), у Лівадійській загальноосвітній школі. Результати дослідження можуть бути використані у процесі підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності у ВНЗ, педагогічних училищах та коледжах. Методичні рекомендації, які розроблено за результатами дослідження, можуть бути також використані в роботі методичних об’єднань учителів початкових класів загальноосвітніх шкіл, методичних кабінетів інститутів перепідготовки педагогічних кадрів, на курсах перепідготовки учителів початкових класів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася під час обговорення: на щорічних науково-практичних конференціях Кримського державного гуманітарного інституту “Професійна підготовка майбутнього фахівця: проблеми теорії і практики” (Ялта, 1999-2002); на Міжнародній науково-методичній конференції “Шляхи та проблеми входження освіти України у світовий освітянський простір” (Вінниця, 1999); Всеукраїнських науково-практичних та науково-методичних конференціях “Проблеми підготовки вчителя початкових класів у контексті надбань сучасної педагогічної науки і освіти” (Чернігів, 1998), “Міжнародне співробітництво у сфері освіти: підсумки і перспективи на порозі XXI століття” (Ялта, 1999), “Актуальні проблеми соціально-педагогічної підготовки вчителя”, (Житомир, 1999), “Сучасна система післядипломної освіти педагогічних кадрів: методологія й інноваційні технології” (Євпаторія,1999); “Безперервна педагогічна практика студентів як первинна форма їх професійної практичної підготовки” (Вінниця, 1999), “Українська еліта і її роль у державотворенні” (Київ, 2000); “Безперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи” (Ялта, 2000), “Нові інформаційні технології навчання в навчальних закладах України” (Одеса, 2000); “Професіоналізм учителя початкових класів” (Ялта, ).

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено у 15 публікаціях (загальним обсягом 17 д.а.) автора, з них 6 у наукових фахових виданнях (1 навчально-методичний посібник, 7 – статті у збірниках наукових праць, 6 – доповіді і тези доповідей, 1 навчальна програма).

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (282 найменування), 11 додатків на 73 сторінках. У дисертації 16 таблиць, 10 рисунків. Загальний обсяг дисертації складає 248 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, дається характеристика предмету дослідження, розкриваються завдання, гіпотеза, наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження, описуються методи дослідження, а також подаються відомості щодо апробації та впровадження результатів у практику навчання.

Підготовку студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики розглянуто як підсистему в ієрархії систем професійно-педагогічної підготовки, яка має відповідні мету, зміст, методи, форми, засоби, результат, тому у першому розділі “Теоретико-методологічні основи підготовки студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів” описуються положення, що складають теоретичну основу дослідно-експериментальної роботи, а саме: стратегічну складову (мета та базові поняття змісту підготовки) системи підготовки та модель готовності, яка досліджується.

У змісті підготовки студентів навчально-пізнавальну діяльність молодших школярів розглянуто з позиції загальнодіяльнісного підходу як діалектичну єдність двох аспектів – навчального та пізнавального, яка являє собою інваріант змісту освіти молодших школярів, причому для учнів початкових класів її предметом і є власне ця діяльність (В.Давидов, Н.Тализіна, Д.Ельконін, В.Сенько та ін.).

Навчально-пізнавальна діяльність молодших школярів на уроках математики становить інтегровану цілісність діяльності учителя й учнів, яку складають такі основні компоненти, як змістовний, цільовий, мотиваційний, операційний, результативний та контрольно-оцінюючий. Вона має свою специфіку – необхідність оволодіння суб’єктом (учнем) трьома основними компонентами: 1) набором логічних прийомів мислення; 2) набором специфічних для математики прийомів мислення; 3) системою знань з математики, яка є одночасно і компонентом математичної діяльності, і її результатом, оскільки формування та розвиток цієї системи відбувається поступово у процесі навчально-пізнавальної діяльності за допомогою загальнологічних та специфічних для математики прийомів мислення на основі вже сформованої частини системи знань (В.Крутецький, О.Колмогоров, Н.Метельський).

З огляду на бінарність поняття “навчально-пізнавальна діяльність”, поняття “організація навчально-пізнавальної діяльності” у змісті підготовки студентів розглянуто як взаємозв’язок, взаємодію учителя (управління) і учня, а також як взаємодію учнів між собою на уроках математики. Організація навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики – це спеціальна упорядкованість навчально-пізнавальних дій учнів та учителя, яка відповідає цілям, мотивам і задачам навчання математиці та відбувається у відповідному режимі – у навмисне створюваних учителем певних умовах для навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів із застосуванням різноманітних форм, що дозволяють забезпечити успішне формування системи математичних знань та оволодіння досвідом репродуктивної, частково-пошукової і творчої діяльності (Т.Ільїна, О.Савченко, Т.Шамова).

Форма організації навчання молодших школярів у змісті підготовки студентів розглянута як зовнішнє вираження узгодженої діяльності учителя й учнів у визначеному режимі та у рамках встановленого порядку у процесі опрацювання відповідного змісту навчального матеріалу, що визначається складом учнів, місцем та часом проведення занять, способами керівництва учнями з боку педагога, змістом навчального матеріалу (М.Скаткін, І.Лернер, В.Оніщук).

Формою навчально-пізнавальної діяльності є організація школярів на будь-якому етапі уроку або на його тимчасовому проміжку, що характеризується кількістю учнів, чітко визначеним типом взаємозв’язку учнів між собою, з учителем, а також способом управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів учителем. Це один зі структурних елементів форми організації навчання, які бувають індивідуальними (індивідуалізовані, індивідуально-фронтальні, індивідуально-групові) та колективними (колективно-фронтальні, колективно-групові, робота у парах змінного составу) (В.Вихрущ, Ю.Мальований).

Варіативність форм навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики повинна враховувати наступні умови: зміст, ступінь складності, характер навчального матеріалу (за способом навчальної діяльності); характер форм організації навчально-пізнавальної діяльності, їхнього поєднання та взаємодії; типологію груп учнів, яка визначається на основі рівня підготовленості учнів, особливостей навчально-математичної діяльності молодших школярів, а також їхніх математичних здібностей; наявність в учнів досвіду самостійної роботи, роботи в парах та в групах; матеріальну базу класу; емоційно-психологічний стан класу, вчителя й окремих учнів.

Сучасна педагогічна наука приділяє значну увагу проблемі підготовки майбутніх учителів, у тому числі й учителів початкових класів, визначенню її специфіки, сутнісної характеристики та структури (Ф.Гоноболін, Н.Кузьміна, Г.Костюк, В.Сластьонін). Формування готовності до професійно-педагогічної діяльності є однією з умов її ефективності.

Розробка методики підготовки студентів до варіативного використання форм навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів базувалась на урахуванні різних підходів до поняття готовність. Функціональний підхід розглядає готовність як певний стан психічних функцій (Е.Мілерян, К.Платонов, В.Пушкін та ін.). Особистісний – як результат підготовки до певної діяльності (К.Дурай-Новакова, М.Дьяченко, В.Моляко, О.Мороз, В.Сластьонін). Відповідно до завдань дисертаційного дослідження використовувався особистісний підхід, за яким готовність студентів до варіативного використання форм організації навчально-пізнавальної діяльності розглядалась як результат підготовки до даного виду діяльності та як складову частину їхньої професійної підготовки до педагогічної діяльності.

Таким чином, готовність студентів до варіативного використання форм організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики, яку ми розглядаємо як підсистему системи готовності до професійно-педагогічної діяльності, є результатом спеціально організованої підготовки студентів, в основі якої лежить інтегроване формування особистості майбутнього учителя, яке стає можливим за умов поєднання відповідних мотивів, професійних знань, умінь, навичок та педагогічного досвіду, адекватних щодо потреб цієї діяльності.

У результаті проведеного теоретичного дослідження було створено і теоретично обґрунтовано модель готовності студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики, що складається з трьох компонентів: мотиваційного, когнітивного та операційного.

Мотиваційний компонент є системоутворюючим для даного виду готовності і визначає усвідомлення студентами важливості та значимості варіативного застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності, а також прагнення до застосування цих форм.

Когнітивний та операційний компоненти зумовлюють наявність у студентів наступних знань та умінь: правильно визначати й оперувати основними поняттями і теоретичними фактами, пов’язаними з даною проблемою, усвідомлювати сутність індивідуальної та колективної форм організації навчально-пізнавальної діяльності, особливості та сфери їхнього застосування в залежності від специфічних для уроків математики умов, вікові та індивідуальні особливості молодших школярів, їх математичні здібності, можливі варіанти взаємодії учителя й учнів, учнів між собою, стилі керівництва, варіанти застосування індивідуального підходу в організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів, у тому числі із застосуванням рівневої диференціації; виявляти індивідуальні особливості молодших школярів та їхні математичні здібності для ефективної організації навчально-пізнавальної діяльності; використовувати в організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів індивідуальні та колективні форми; застосовувати варіативність в організації навчально-пізнавальної діяльності школярів на уроках математики; здійснювати індивідуалізацію навчання молодших школярів в умовах масової школи, у тому числі із застосуванням рівневої диференціації. Достатня сформованість визначених компонентів та їх єдність – показник високого рівня готовності учителя до такого напряму професійної діяльності.

Для кожного з цих компонентів було визначено відповідні критерії (мотиваційний, теоретичний, практичний) та показники кожного з цих критеріїв, завдяки чому було виявлено рівні готовності студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики: нульовий (НР), початковий (ПР), середній (СР) та високий (ВР).

У другому розділі “Дослідно-експериментальне обґрунтування методики підготовки студентів до варіативного використання форм організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів у процесі вивчення математики” розглянуто тактичну складову (форми, методи, засоби) підготовки, розкрито загальні принципи організації та методики проведення експериментальної роботи – констатуючого та формуючого експерименту. Основу останнього склав спецкурс “Варіативне застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів у процесі вивчення математики”, який дав змогу через систему лекційних, практичних та семінарських занять інтегрувати знання й уміння студентів у нову специфічну якість – готовність до варіативності застосування форм роботи учнів початкових класів на уроках математики. Також було описано зміст спецкурсу.

Констатуючим експериментом було охоплено 562 особи (348 студентів Кримського державного гуманітарного інституту (м. Ялта) та Кримського державного інженерно-педагогічного університету (м. Сімферополь), 14 викладачів методики навчання початкової математики, 75 учителів початкових класів м. Ялти, 125 учнів початкових класів м. Ялти).

Внаслідок проведення констатуючого експерименту було отримано наступні дані: у дослідженні стану готовності охоплених констатуючим експериментом студентів та учителів початкових класів, яке проводилось на основі розробленої моделі готовності, підсумковий рівень готовності розподілився у такий спосіб: високий – 0%, середній – 7%, початковий – 12%, нульовий – 82%, тобто лише 19% респондентів мали позитивний стан даної готовності. Викладачі методики навчання початкової математики (86%) вказували на низький рівень використання студентами різноманітних форм навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики та підкреслювали необхідність цілеспрямованої підготовки до цього аспекту діяльності. Аналіз програм ВНЗ показав лише часткове відображення питання з досліджуваної проблеми, відсутність комплексного підходу до її розв’язання, принципів системності та інтегрованості щодо розгляду відповідних питань, а також практичних занять. Молодшим школярам (98%) подобається використання учителями на уроках математики різноманітних форм навчальної роботи, однак більша частина учнів (67%) засвідчила, що учителі не використовують колективних форм. Таким чином, констатуючий експеримент засвідчив низький рівень готовності студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики.

За результатами констатуючого експерименту було зроблено висновок про те, що причиною неефективного використання різних форм навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики є недостатня готовність студентів та учителів до даного аспекту професійної діяльності.

Підготовка студентів до варіативного використання форм організації навчально-пізнавальної діяльності протягом формуючого експерименту проводилась за двома напрямками: 1) через зміст спецкурсу та включення студентів у практичну діяльність, адекватну готовності, що формується; 2) через доцільне використання організаційних форм діяльності студентів у процесі вивчення спецкурсу та методики початкової математики.

Формуючий експеримент, у процесі якого випробовувалась авторська програма спецкурсу “Варіативне використання форм організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів у процесі вивчення математики” та були визначені психолого-педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до варіативного використання форм навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів, проводився на базі Кримського державного гуманітарного інституту (м. Ялта). В експерименті приймало участь 84 студента 4 та 5 курсів, з них контрольну групу склали (КГ) 41 студент, експериментальну (ЕГ) – 43 студента.

Зміст спецкурсу визначався на основі попередніх курсів з педагогіки, загальної та вікової психології, методики початкової математики, і будувався відповідно до розробленої моделі готовності та був спрямований на формування у студентів усіх її компонентів: мотиваційного (ставлення), когнітивного (знання), операційного (уміння та навички). Методи та форми навчально-пізнавальної діяльності студентів експериментальної групи базувались на діяльності, адекватної готовності, що формується та ілюстрували цю діяльність.

Основна мета формуючого експерименту полягала у тому, щоб на основі спецкурсу та практичної роботи з варіативного використання індивідуальних та колективних форм діяльності учнів студенти мали змогу підвищити рівень готовності до цього виду діяльності, сформувати концептуальні уявлення про сутність відповідних форм, а також оволодіти необхідними знаннями, уміннями та навичками щодо їх використання. Остаточний результат – достатній рівень готовності педагога до відповідної діяльності.

Варіативне використання форм навчально-пізнавальної діяльності є процес творчий, однак як взірці студентам були представлені базові схеми поєднання індивідуальних та колективних форм навчально-пізнавальної діяльності школярів. Також зверталась увага студентів на організацію гомогенних та гетерогенних груп, урахування особливостей нервової системи молодших школярів, диференціацію за рівнем складності завдань та за ступенем самостійності школярів, на основі яких в процесі підготовки студенти складали систему різнорівневих завдань.

Проводились ділові ігри, семінари-тренінги, лабораторні роботи, була організована самостійна робота студентів (аналіз літератури, складання термінологічного словнику, моделювання педагогічних ситуацій, аналіз уроків, вивчення досвіду вчителів та ін.), які наближали підготовку студентів до реального педагогічного процесу, надавали студентам можливість перевірки теоретичних положень на практиці, розкрити творчі здібності студентів.

Особлива увага приділялась використанню нових інформаційних технологій у процесі забезпечення варіативності форм навчально-пізнавальної діяльності у початковій школі.

Підготовка студентів передбачала не тільки оволодіння певними знаннями, уміннями та навичками на заняттях спецкурсу, а й залучення майбутніх учителів до навчального процесу у школі. Під час проходження педагогічної практики студенти мали змогу набути певний досвід роботи з цього виду діяльності, застосовуючи знання, уміння та навички, які вони отримали у процесі вивчення спецкурсу, тобто студентів було включено в діяльність, адекватну готовності, що формується.

Таким чином, система різноманітних форм навчальної діяльності студентів дозволяє інтегрувати набуті знання й уміння у нову специфічну якість – готовність до варіативності використання форм роботи з учнями початкових класів.

У рамках формуючого експерименту було проведено два діагностичних зрізи (початковий і кінцевий), для проведення яких використовувались анкета та система завдань, що дозволило визначити рівні сформованості компонентів досліджуваної готовності за кожним із визначених критеріїв, а саме: для визначення рівня мотиваційного компоненту проводилися індивідуальні бесіди зі студентами, анкетування, аналіз контрольних робіт студентів та конспектів уроків, які проводили студенти на практиці до, у процесі та після вивчення спецкурсу. Крім цього, було проведено бесіду-диспут, до якої студенти не готувалися, але результати якої ретельно фіксувалися і були також враховані тоді, коли оцінювався мотиваційний компонент.

Рівні сформованості когнітивного й операційного компонентів перевірялися за допомогою контрольної роботи, анкетування, перевірки практичних завдань та конспектів уроків, аналізу результатів саморецензування та взаєморецензування цих завдань та конспектів. Контрольна робота містила завдання, які дозволили одночасно простежити сформованість критеріїв когнітивного й операційного компонентів. До анкети були включені питання, які дали змогу виявити знання визначень форм організації навчально-пізнавальної діяльності, математичних здібностей, індивідуальних особливостей учнів, тобто все те, що впливає на засвоєння математичного матеріалу на рівні відтворення визначень. Розуміння сутності форм ми перевіряли за допомогою аналізу практичних завдань, конспектів уроків, спостереження за проведенням уроків.

Підсумкові результати першого діагностичного зрізу засвідчили, що початкові рівні досліджуваної готовності студентів КГ та ЕГ за компонентами є досить близькими. Щодо мотиваційного компоненту, то відсутність мотивації (нульовий рівень) показали відповідно 7,3% і 14,0%, початковий – 56,1% і 55,9%, середній – 22,0% і 18,7%, високий – 14,6% і 11,6%. За когнітивним та операційним компонентами більше двох третин респондентів мали початковий рівень даної готовності (відповідно – 70,7% і 60,5%, 83,0% і 76,8%) або нульовий рівень (відповідно – 12,2% і 9,3%, 2,4% і 9,3%). Ці дані засвідчили недостатню сформованість компонентів готовності. Підсумковий показник готовності високого рівня у респондентів був відсутнім, середній рівень мали відповідно 26,8% і 25,6%, початковий – 68,3% і 60,5%, нульовий – 4,9% і 14,0%.

Результати підсумкового діагностичного зрізу дали змогу пересвідчитися, що після вивчення спецкурсу в ЕГ не залишилося жодного студента, який мав би нульовий рівень за кожним з компонентів розглянутої готовності, а у КГ порівняно з результатами першого діагностичного зрізу відбулися лише незначні зміни (нульовій рівень залишився у 2,4% студентів щодо мотиваційного компоненту, у 7,3% – щодо когнітивного компоненту і у 2,4% – щодо операційного компоненту). Високого рівня мотиваційного, когнітивного й операційного компонентів у КГ та ЕГ досягли відповідно 14,7% і 46,5%, 4,9% і 25,6%, 9,8% і 30,2%. Підсумковий показник готовності високого рівня у КГ мали 4,9%, а у ЕГ – 20,9%. Підсумковий показник готовності середнього, початкового і нульового рівнів мали відповідно 24,4% і 65,1%, 65,9% і 14,0%, 4,9% і 0%. За підсумковими показниками рівень готовності студентів контрольної групи (КГ) значно нижче показників рівня готовності до даного виду діяльності студентів експериментальної групи (ЕГ).

Підсумкові показники готовності за результатами першого та другого зрізів у контрольній та експериментальній групах подано у Табл.1.

Таблиця 1

Підсумкові показники готовності студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики

до і після вивчення спецкурсу (у %)

Групи

Рівні | Контрольна група | Експериментальна група

До вивчення спецкурсу | Після вивчення спецкурсу | Зміна | До вивчення спецкурсу | Після вивчення спецкурсу | Зміна

Високий– | 4,9 | +4,9– | 20,9 | +20,9

Середній | 26,83 | 24,4–  | ,4 | 25,6 | 65,1 | +39,5

Початковий | 68,29 | 65,9–  | ,4 | 60,5 | 14,0–  | ,5

Нульовий | 4,88 | 4,9– | 14,0––  | ,0

Аналіз даних експериментальної роботи засвідчив, що рівні готовності у КГ залишилися практично незмінними. 4,9 % студентів КГ, які досягли високого рівня готовності, зробили це за рахунок участі у роботі проблемної групи, що займалася дослідженням застосування організаційних форм навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках у початкових класах. Динаміка росту підсумкового показника готовності в ЕГ вище, ніж у КГ, що підтверджує дієвість та результативність проведеної підготовки.

З метою перевірки того, чи зміни результатів першого та другого контрольних зрізів є автентичними, ми використовували метод статистичної перевірки статистичних гіпотез за допомогою порівняння двох середніх генеральних сукупностей, дисперсії яких відомі (при великих незалежних вибірках n>30, m>30). У дослідженні за результатами комп’ютерної обробки даних було виявлено, що різниця між середніми величинами (середній коефіцієнт рівня готовності в ЕГ до і після вивчення спецкурсу) статистично значима, а різниця сукупностей двох об’єктів (ЕГ до і після вивчення спецкурсу) є вірогідною та невипадковою.

Оскільки різниця даних щодо експериментального контингенту підтверджена методами математично-статистичної обробки, то можна зробити висновок про доцільність впровадження розробленої методики підготовки студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики та моделі готовності студентів до цієї діяльності.

Узагальнення результатів дослідження дало підставу дійти таких висновків:

1. Гуманізація сучасної освіті потребує забезпечення індивідуального підходу до молодших школярів на уроках математики, одним з засобів реалізації якого є варіативне використання форм організації їх навчально-пізнавальної діяльності. Тому майбутній учитель початкових класів повинен опанувати механізм організації індивідуальних і колективних форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що при традиційному навчанні студентів не відбувається і потребує спеціальної підготовки до цієї діяльності. Отже актуальність дослідження визначається потребою використання варіативності організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках математики в школі І ступеня та недостатньою розробленістю проблеми підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики.

2. На основі опрацювання психолого-педагогічної, науково-методичної літератури та дисертаційних досліджень нами були уточнені теоретико-методологічні основи підготовки студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики. Оскільки дана підготовка є підсистемою в ієрархії систем професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів школи І ступеня, їй властиві такі структурні компоненти, як ціль, зміст, методи, форми та засоби навчання, діяльність педагога та діяльність студентів. Стратегічна складова відповідної системи визначається системоутворюючою метою та змістом, тактична – методами, засобами і формами організації навчальної діяльності студентів.

У процесі визначення базового змісту підсистеми професійно-педагогічної підготовки студентів окреслено теоретичні аспекти організації навчально-пізнавальної діяльності, класифікації її форм (індивідуальних (індивідуалізовані, індивідуально-фронтальні, індивідуально-групові) та колективних (колективно-фронтальні, колективно-групові, робота у парах змінного составу)), виявлено основні підходи до визначень та класифікації вказаних понять, сформульовано дефініції, а також визначено базові зразки варіативного використання форм навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики.

3. Розроблено модель готовності студентів до варіативного застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів, виявлено й описано її основні компоненти: мотиваційній, когнітивній та операційний; визначено критерії (мотиваційній, когнітивній та операційний), показники та рівні (високий, середній, початковий, нульовий) такої готовності. Відповідно до моделі розроблено методику діагностики та формування готовності студентів педагогічних ВНЗ до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики.

4. Дослідження ступеня готовності студентів та учителів початкових класів до варіативного застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів за умов традиційного змісту навчання у вузі підтвердило недостатню ефективність останнього щодо формування досліджуваного виду готовності, неможливість здійснення самостійної підготовки студентів, відсутність самостійного формування цієї готовності і, отже, необхідність розробки та впровадження спеціальної підготовки, яка повинна забезпечувати достатній рівень даної готовності.

5. Дослідно-експериментальна робота довела, що в умовах ВНЗ існує можливість ефективного формування готовності студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики. Відповідну роботу необхідно впроваджувати у систему професійно-педагогічної підготовки через вивчення основ варіативного застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів за допомогою спецкурсу; паралельно слід використовувати доцільну організацію занять зі спецкурсу та методики викладання математики у початкових класах та цілеспрямовано застосовувати варіативні форми організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики у період проходження студентами педагогічної практики.

Експериментальна перевірка розробленої моделі і методики формування готовності студентів педагогічних ВНЗ до варіативного застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках математики включала в себе наступні етапи: 1) етап усвідомлення важливості вирішення проблеми та формування теоретичних знань; 2) етап формування відповідних практичних умінь та навичок; 3) етап набуття практичного досвіду щодо варіативного застосування цих форм.

Ефективність впровадження програми спецкурсу для студентів було підтверджено у ході дослідження успіхами студентів у період проходження ними педагогічної практики та відгуками методистів і шкільних учителів-керівників практики. Розроблена та перевірена у ході формуючої дослідно-експериментальної роботи модель готовності студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики також довела свою дієвість у забезпеченні позитивних (високого та середнього) рівнів даної готовності. Простежується зміна у розвитку всіх компонентів готовності: мотиваційного, когнітивного та операційного. Сформовано позитивну спрямованість на даний вид діяльності та вмотивовано використання варіативності форм роботи у професійній діяльності, забезпечено достатній рівень знань студентів щодо сутності форм організації роботи та відповідні уміння і навички. Розроблений спецкурс може використовуватися як у процесі підготовки майбутніх педагогів, так і у процесі підвищення професійної кваліфікації в установах післядипломної педагогічної освіти.

6. Результати дисертаційного дослідження, їх впровадження в процесі підготовки майбутнього учителя до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики у системі професійно-педагогічної підготовки дають підстави стверджувати, що поставлену мету та завдання дослідження розв’язано. Теоретичне узагальнення та експериментальна перевірка основних положень дисертації підтвердила сформульовану нами гіпотезу дослідження.

7. Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого дослідження та наукового обґрунтування вимагають питання професійно-педагогічної підготовки студентів до варіативної організації навчально-пізнавальної діяльності на інших уроках у початковій школі, а також з учнями інших вікових груп.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Овчинникова М.В. Методика работы над текстовыми задачами в начальных классах (общие вопросы): Учебно-методическое пособие. – К.: Пед. преса, 2002. – 128 с.

2. Овчинникова М.В. К вопросу об организации коллективной учебно-познавательной деятельности на уроках математики в начальной школе // Науковий вісник ПУДПУ ім. К.Д.Ушинського: Зб.наук.праць. Вип. 1-2. – Одеса, 1999. – С. 115-119.

3. Овчинникова М.В. Анализ учебно-познавательной деятельности первоклассников // Науковий вісник ПУДПУ ім. К.Д.Ушинського: Зб.наук. праць. Вип. 3. – Одеса: ПУДПУ, 1999. – С. 60-64.

4. Овчинникова М.В. Деякі аспекти застосовування колективної навчально-пізнавальної діяльності у соціалізації особистості // Соціалізація особистості: Міжкафедр.зб.наук.статей / За загальною ред. А.Й. Капської. Вип. 2. – К.: НПУ, 1999. – С. 80-85.

5. Овчинникова М.В. Подготовка студентов педвузов к формированию коммуникативных навыков учащихся школы первой ступени через организацию учебно-познавательной деятельности // Науковий вісник ПУДПУ ім. К.Д.Ушинського: Зб.наук.праць. Вип.1-2. – Одеса: ПУДПУ,2000.–С.259-264.

6. Овчинникова М.В. Анализ сущности индивидуальной и коллективной учебно-познавательной деятельности младших школьников // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: Зб. статей. Вип. 3. Ч. 2. – К.: Пед. преса, 2001. – С. 150-162.

7. Овчинникова М.В. Анализ современной классификации организационных форм обучения и учебно-познавательной деятельности // Науковий вісник ПУДПУ ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. праць. Вип. 9. – Одеса: ПУДПУ, 2001. – С. .

8. Овчинникова М.В. Подготовка студентов педвузов к использованию уровневой дифференциации на уроках математики в школе І ступени // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: Зб. статей. Вип. 2. Ч. 2. – К.: Пед. преса, 2000. – С.48-55.

9. Овчинникова М.В. Використання методичних вправ розвиваючого характеру при вивченні методики викладання