КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ПЕТРЕНКО Даніїл Олександрович

УДК 8011: 8017; 8134: 81276.

СОЦІОФОНЕТИЧНА ВАРІАТИВНІСТЬ ВИМОВИ

ПОЛІТИЧНИХ ДІЯЧІВ НІМЕЧЧИНИ

Спеціальність 10. 02. 04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології

Таврійського національного університету

ім. В.І.Вернадського.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

ПРОКОПОВА Лариса Іванівна,

професор кафедри німецької

філології Київського Міжнародного університету

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

КУСЬКО Катерина Яківна,

професор кафедри іноземних мов

гуманітарних факультетів

Львівського національного

університету ім. Ів.Франка

кандидат філологічних наук, професор

ДВОРЖЕЦЬКА Маргарита Петрівна,

професор кафедри фонетики англійської мови

Київського національного лінгвістичного

університету МОН України

Провідна установа: Донецький національний університет Міністерства

освіти і науки України,

кафедра германської філології

Захист дисертації відбудеться "25" квітня 2003 р. о "10" годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, Бульвар Шевченка 14.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 20 березня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент І.В.Смущинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В останнє десятиліття відродилася увага до національних культур і мов, реалізується прагнення різних народів розширити соціальні функції національних мов, підвищити їх роль у соціальному житті різних мовних угруповань. Тісна взаємодія таких понять, як історія мови і національна історія, надовго увійшла до методології цілого ряду гуманітарних наук. Особливо наочною та інформативною у цьому плані є мова громадсько-політичного середовища. Виникнення німецького терміна "Politische Sprache" відносять до 18 століття (1789), коли його було вжито Sieyes у посланні „Was ist der dritte Stand?“. Під цим терміном розуміли мовленнєві утворення у сфері суспільного життя, які мали політико-суспільну дефініцію.

Роль мови політики у суспільстві змінюється відповідно до того, яких змін зазнають суспільні відносини, як функціонують інститути влади, як здійснюється їх взаємодія. Ієрархія соціальних структур суспільства проступає яскраво крізь варіативність мовної системи. Фонетичне вивчення варіативності мовлення у зв?язку з різними соціоструктурами у Німеччині тільки розпочинається. Статус соціолекту лишається досі не визначеним, хоча багато дослідників вважають за соціолект групову мову, найбільш специфічні риси якої властиві передусім лексиці, менш специфічні граматиці й найменш специфічні фонетиці. Соціолекти відрізняються один від одного на фонетичному рівні й фактично належність людини до певної соціальної або професійної групи досить легко визначається на слух. Але такі фонетичні особливості досить складові та делікатні і рідко хто системно описує, у чьому вони конкретно полягають. Фоностилістичне дослідження реалізації системи фонем, алофонів та їх варіантів у мовленні політиків Німеччини надає можливість для встановлення звукових особливостей, які мають безперечну важливість як для загальнонаціональної комунікації, так і для встановлення сучасних тенденцій розвитку стандартної німецької вимови.

Актуальність теми даного дослідження зумовлено інтересом лінгвістів

до вивчення проблем варіативності в умовах функціонування мови в живому природному мовленні;

до всебічного аналізу мовної варіативності, повязаної з різними соціальними ознаками мовців;

до спостереження на реальному матеріалі взаємодії чинників соціального порядку та їх відображення у фактах мови;

до проблеми розподілу стилів вимови залежно від соціальних факторів, встановлення критеріїв класифікації стилів;

до можливості пошуку витоків звукових змін, спостереження їх у динаміці.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію представлено у руслі нового напрямку соціофонетичних досліджень за темою “Соціальна стратифікація сучасної німецької мови у Німеччині на фонетико-фонологічному рівні”, що є частиною комплексної наукової теми, яка розробляється кафедрою німецької філології Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського “Соціолінгвістична варіативність у мові та мовленні” (номер державної реєстрації №0198V005638; індекс УДК 8011; 8017).

Наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому

вперше у практиці соціолінгвістичних досліджень здійснено комплексний фоностилістичний аналіз варіативності вимови політичних діячів Німеччини;

визначено особливості мовлення політичних діячів Німеччини на фонетичному рівні з використанням ситуативного методу дослідження;

досліджено диференційні ознаки мовлення політичних діячів Німеччини на вимовному рівні в різних ситуаціях спілкування - офіційних та неофіційних;

встановлено змінні правила реалізації німецьких голосних та приголосних у сильних і слабких формах, пов'язані з наявністю у мовленні представників обраної соціальної групи двох стилів вимови - офіційного та невимушеного.

Теоретичне значення дослідження полягає

у конкретній розробці теорії варіативності в галузі соціофонетики німецької мови;

у вивченні проблем стратифікації стилів вимови з точки зору теорії варіативності національної мови як цілісної структури в соціальному контексті на фонетико-фонологічному рівні;

у розвитку і вдосконаленні вивчення норм німецької вимови на грунті взаємодії соціальних та мовних явищ, динаміки німецької звукової системи у синхронії;

в уточненні взаємодії лінгвальних і позалінгвальних факторів, що детермінують вибір мовних одиниць та організацію мовлення на вимовному рівні.

Мета та основні завдання дослідження. Головною метою дослідження є здійснення фоностилістичного аналізу варіативності вимови (на сегментному рівні фонетики німецької мови) та встановлення кореляцій між ситуаціями спілкування та вимовними варіантами. Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити низку теоретичних та практичних завдань:

вивчити основні одиниці фоностилістичного та соціофонетичного аналізу;

розглянути особливості мовної діяльності в середовищі німецьких політиків;

провести фоностилістичний аналіз типових рис, притаманних одній із соціальних груп суспільства Німеччини - німецьким політикам;

зібрати необхідний мовленнєвий матеріал та провести спостереження за мовленнєвою поведінкою інформантів в умовах соціофонетичного експерименту.

Об'єктом дисертаційного дослідження були вимовні особливості мовлення німецьких політиків на рівні вокалізму і консонантизму.

Предметом дослідження стала фоностилістична варіативність мовлення політиків Німеччини, а саме: реалізація сегментного складу мови залежно від соціальної ситуації спілкування.

Методика дослідження. Вибір методів соціофонетичного аналізу зумовлений поставленою в роботі метою. У ході польових досліджень брався до уваги характер реалізації стандартних і розмовних форм у мовленні політиків, а також їх частотність. Аналіз проводився на сегментному рівні з використанням можливостей аудиторського методу. Головним методом дослідження варіативності вимови політиків Німеччини був ситуативний метод, тобто вивчення вимовних особливостей мовлення в різних ситуаціях спілкування (офіційних та невимушених), і пов'язаний із цим вибір мовцями певного стилю вимови. Спостереження за мовленнєвою поведінкою інформантів проходило в умовах соціолінгвістичного експерименту, що передбачало використання таких методів: метод напівстандартного інтерв?ю, метод потаємного запису мовлення, метод включеного спостереження за мовленнєвою поведінкою мовців, порівняльно-зіставний метод, дослідження в умовах невимушеного контексту.

Матеріал дослідження. У роботі розглянуто 35 вимовних одиниць - голосних, приголосних, африкат і дифтонгів у різному позиційному оточенні у фоностилістичному аспекті (23 970 реалізацій). Середня кількість прикладів реалізацій на кожну фонологічну змінну (далі ФЗ) та її варіанти коливалася у середньому від 10 до 20.

Наукова достовірність отриманих результатів забезпечується наявністю експериментального матеріалу (записи мовлення інформантів у трьох різних ситуаціях спілкування). Цільова група дослідження варіативності мовлення політиків Німеччини складалася з 47 осіб, об‘єднаних дією таких чинників: 1) всі інформанти є професійними політиками; 2) середній вік усіх інформантів склав 43 роки; 3) серед інформантів більшість склали представники чоловічої статі (35 чоловіків та 12 жінок). Дане дослідження було здійснено в період 1995-2002 років на території Німеччини. Записи мовлення проводилися на мініатюрний диктофон SONY-TGM-3, піддавалися соціофонетичному аналізу на стаціонарній аудіозаписуючій апаратурі серії "TECHNICS-SB-EH 750 D".

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані в теорії і практиці навчання німецькій мові, розмовному німецькому мовленню, зокрема, стилістичним варіантам вимови, дадуть можливість розширити курс теоретичної фонетики, фоностилістики, спецкурсів.

Матеріали дослідження використовуються у курсі теоретичної фонетики (розділи “Фоностилістика” та “Стилі вимови”) та у спецкурсах із соціолінгвістики і соціофонетики (розділи “Теорія соціолекту” та “Соціальна стратифікація сучасної німецької мови у Німеччині") на кафедрі німецької філології Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського.

Особистий внесок здобувача. Подана дисертація є самостійним дослідженням, виконаним автором одноосібно на оригінальному матеріалі відповідно до наукової теми кафедри німецької філології Таврійського національного університету ім.В.І.Вернадського “Соціолінгвістична варіативність у мові та мовленні” (номер державної реєстрації № 0198V005638). У працях, написаних у співавторстві, дисертантові належить теоретичне обгрунтування проблем соціолінгвістичної варіативності вимови.

Основні положення, що виносяться на захист:

1.Мовлення політиків Німеччини характеризується комплексом ситуативно і позиційно зумовлених особливостей при реалізації сегментного складу фонетики сучасної німецької мови.

2.Основні диференційні ознаки мовлення політиків Німеччини реєструються в межах двох ступенів офіційності спілкування, що дає можливість стверджувати про використання мовцями в невимушених та офіційних ситуаціях відповідно до вимовного стилю невимушеного спілкування і вимовного стилю офіційного спілкування.

3.Фоностилістичний метод надав можливість провести дослідження варіативності мовлення в різних ситуаціях спілкування - офіційних та неофіційних. У всіх випадках відбуваються процеси змін у звуковій системі німецької мови, що спричиняють появу стереотипів вимови голосних, приголосних та їх варіантів у невимушеному й офіційному мовленні, що може розглядатися як норма спілкування для даного колективу мовців.

4.У невимушеному мовленні політиків Німеччини виділяються некодифіковані вимовні варіанти, які не відображені у словниках німецької вимови, тобто ще не увійшли до нормативної вимовної системи сучасної німецької мови. Деякі вимовні варіантні форми широко розповсюджуються серед носіїв сучасної німецької мови, знаходяться у стадії інтенсивного розвитку, проникають поступово до розмовної і стандартної німецької мови.

Апробація роботи. Основні результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри німецької філології Таврійського національного університету ім.В.І.Вернадського, були висвітлені у доповідях і повідомленнях на таких конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми взаємодії мов і культур у посткомуністичних суспільствах держав Центральної

та Східної Європи”. - Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні АН України; Російський університет Дружби Народів (Ялта, листопад 1998 року), Міжнародна конференція “Нові напрямки у методиці й технології викладання слов’янських мов” (до 30-річчя кафедри викладання філологічних дисциплін). - Сімферопольський державний університет (Сімферополь, 24-28 травня 1999 року), Міжнародна науково-практична конференція “Гендерні проблеми сучасної лінгвістики”. - Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України; Російський університет Дружби Народів (Ялта, грудень 1999 року), 6-та Міжнародна наукова конференція “СловоСвіт 2000”. - Львівський державний університет “Львівська політехніка” (Львів, 19-21 вересня 2000 року), Міжнародна наукова конференція "Мови, культури, переклад у контексті європейського співробітництва" (Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, 26-28 лютого 2001 року), Наукові конференції професорсько-викладацького складу ТНУ ім.В.І.Вернадського. - Секція соціолінгвістики (Сімферополь, квітень 2000-2001 року), Міжнародна наукова конференція "Когнітивні сценарії мовної комунікації". - ТНУ ім.В.І.Вернадського, С.-Петербурзький державний університет (Партеніт, 24-28 вересня 2001 року); Міжнародна ювілейна науково-практична конференція "Курсовое обучение русскому языку в Украине: проблемы и перспективы" - ТНУ ім.В.І.Вернадського. (Сімферополь, 24-29 липня 2002 року).

. Публікації. Основні положення дисертації відображені в матеріалах 3 конференцій та 9 наукових статтях, опублікованих у фахових (провідних) виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Загальний обсяг роботи становить 220 сторінок (183 сторінки основного тексту). Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури, переліку словникових матеріалів та додатків. Дисертація містить 35 таблиць і 27 графіків (малюнків). Список використаної літератури нараховує 390 джерел, з них 180 іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність, наукова новизна, теоретична цінність і наукова достовірність роботи, визначено основні цілі, завдання, предмет та об’єкт дослідження, описано методику та основні джерела соціофонетичного аналізу, вказано на практичне значення роботи, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

Розділ 1. “Проблеми соціально обумовленої варіативності вимови”. З початку 80-х років у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка починає формуватися власна соціолінгвістична школа, в межах якої розвивається і соціофонетика. У дискусіях про перспективи і основні напрямки розвитку літературної норми неминуче виникає питання про те, який соціолект чи діалект чинить вирішальний вплив на формування орфоепічної норми мови. Фундатором у галузі дослідження вимовних особливостей розмовного німецького мовлення можна вважати Г.Майнхольда, монографія якого „Deutsche Standardaussprache. Lautschwachungen und Formstufen“ присвячена реалізації голосних та приголосних у різних стилях мовлення. У результаті проведених досліджень автор дійшов до висновку, що індикатором певного вимовного стилю може бути ступінь редукції кінцевих складових структур - [n], [m], [l], [r]; фрикативізація проривних приголосних, оглушення дзвінких і одзвінчення глухих приголосних, випадання звуків, а також поширення в мовленні редукованих форм. Аналіз вимови дикторів радіо, проведений з опорою на кодифіковану норму, дозволив, наприклад, Ф.Шиндлеру встановити відхилення від вимовної німецької норми в середньому на 17-19%. Природним є припущення, що в реальному непідготовленому мовленні носіїв мови відсоток відхилень від орфоепічної норми буде ще більшим і сфера варіювання сегментів більш широкою. Особливо цікавою в цьому відношенні є фонологічна система німецької мови, формування стандартної варіації якої відбувалося і відбувається майже на очах дослідників. Традиційний погляд на орфоепію як на науку виключно нормативну змінюється у 60-і роки. Перший прорив у цьому напрямку зробив В.Лабов, який одним із перших на практиці довів тісний взаємозв’язок соціальних і мовних структур на прикладі вивчення низки вимовних форм у носіїв англійської мови Нью-Йорку. Сучасна фонетика зобов’язана В.Лабову тим, що він увів числовий вимір, т.з. змінні величини, для встановлення кореляції між мовними і соціальними структурами. Фоностилістичне дослідження зразків мовлення представників різних соціальних груп надає можливість встановлювати “змінні правила” реалізації стандартних і нестандартних вимовних варіантів. При розгляді питань варіативності сегментного складу та визначення одиниць вимовних варіантних структур у соціофонетиці використовується термін “фонологічна змінна”. Фонологічні змінні являють собою розходження або непослідовність, що їх виявляє конкретна форма мови у порівнянні з абстрактним вимовним стандартом. Варіантом ФЗ є її конкретне значення в аналізованій реалізації. Так само, як вимовний стандарт розташовується на рівні норми мови, так і різноманітні його варіації, які належать до периферії норми, реалізують ті можливості, що закладені в самій системі мови. Типові особливості реалізації сегментного складу дозволяють зв‘язати вимову мовців із вибором певного вимовного стилю.

Розділ 2. “Мова як відображення ролі політичних діячів у соціальній структурі німецького суспільства”. Проблеми соціальної диференціації сучасної німецької мови далеко не повно вивчені в сучасному мовознавстві. Це стосується не тільки характеристики форм існування мови, але й їхнього зв‘язку з певними соціальними верствами, віковими групами та ситуаціями спілкування. За даними статистичного довідника Федеративної Республіки Німеччина, складеного соціологами Гейдельберзького університету перед виборами до Бундестагу у 2002 році, політичні діячі займають одне з провідних місць в рамках середньої соціальної верстви країни як одна з головних соціальних груп. Після 16 років правління канцлера Г.Коля, який представляв не тільки партію християнських демократів, але і генерацію людей, які народилися до 2-ї світової війни, прийшов до влади політик нової генерації Г.Шредер, який знає про минуле лише за спогадами сучасників та з книг. Вирішальна роль США у створенні та розвитку ФРН як самостійної держави спричинила проникнення до німецької мови, у тому числі й до політичного лексикону, великої кількості англомовних запозичень, що трансформують, нерідко, своє основне значення у нових соціально-історичних образах. Компонент звичного "Talkshow" перетворюється у політичному лексиконі Німеччини на нове "Bundesshow", а німецькі Президент і Канцлер у - "Showbundespresident" и "Showkanzler". Завдяки ЗМІ, насамперед телебаченню, у німецькому політлексиконі набули значного поширення запозичені "Moderator", "moderieren". А диктори головних телеканалів Німеччини - Moderatoren – здобули з боку політиків за умов широкого ринку інформації на Заході ролі "Fernsehkonsumentет(innen)". Під впливом Інтернету німецьке "Nachricht" (повідомлення) поступово витісняється англійським "message". Не менш поширене у розмовній німецькій мові англійське слово "power" набуває нового змісту стосовно до жінок-політиків в образі "Ladypower" або "Powerministerin". Сама ж політична система Німеччини порівнюється з "Inquisition", отримуючи іронічно-поблажливий епітет "sanfte Inquisition". У німецькому політичному мовленні активно використуються різні словосполучення. Досить часто вони формуються у так звані "Wortfamilien", основу яких складає один із словотворчих елементів, як, наприклад, "medium", "medial" - "Massenmedien", "Medienmann", "Medienberater", "Mediengesellschaft", "Medieninszenierung", "Medienfront"; "Koalition" - "Koalitionspartnern", "Koalitionsvertrag"; "Wahl" - "Wahlkampf", "Bundestagswahl", "Landtagswahlen"; "auЯen" - "AuЯenpolitik", "AuЯenministerium", "AuЯenamtschef" ?ощо. Мовленню німецьких політиків властиве розмаїття стилістичних засобів – від численних епітетів, до засобів іронії, фразеологізмів та метафор. У публічних промовах поширені такі епітети: "unbefangen", "pragmatisch", "paradox", "praktisch", "erfahren", "kenntnisreich". Нерідко вони поєднуються із засобами іронії: "bose eitle Mдnner", "selbstlosgute Frauen", "weltlдufige Kollegen", ?ають яскравий метафоричний характер - "staubtrocken reden", "rhetorishe Dickicht der politischen Kombattanten", "Netto-Neuverschuldung". У політичному мовленні досить поширеними є явища метафоричної персоніфікації - "der Wahlkampf lasst grьssen", "durchtrainierte Augen". ?олітичні діячі отримують досить часто іронічно-дошкульні характеристики, типу "Politiker" - "Helden" - "Aktuere" - "Rebellen". Подібне ж спостерігається і в оцінці політиками своїх опонентів - "Stoiber-Weisheit". Якісні характеристики, у тому числі стосовно до окремих особистостей, розподіляються умовно на три групи - "Mercedec" - вищий клас, "Volkswagen" – середні якості, "Opel" – пересічно. Відомого коментатора німецького телебачення Сабіну Крістіансен федеральний канцлер Герхард Шредер характеризує таким чином: "Sabine Christiansen - Mercedes des Talkshows". Телевізійну програму (Talkshow) за участі найвідоміших політиків – Міністр закордонних справ Йошка Фішер називає "das allwochentliche Kaminfeuer der Nation". Міністр внутрішніх справ В.Шиллі вимагає викриття телебачення - "die Entzauberung des Fernsehens", у програмах якого виступають „політичні базіки“ - "Dampfplauderer", які закликають до створення політичних блоків сумнівного толку - "Polit-Konklave".

Розділ 3. "Соціофонетичні особливості вимови політичних діячів Німеччини". При аналізі особливостей мовної комунікативної діяльності в середовищі політичних діячів було сформульовано три основні вихідні тези:

Політичні діячі є самостійною, досить численною соціальною групою;

Дана соціальна група характеризується комплексом специфічних особливостей у використанні мовних засобів на вимовному рівні;

Мовні (вимовні) форми німецької мови варіюють у мовленні політиків Німеччини залежно від соціальної ситуації спілкування.

Вивчення фоностилістичної варіативності вимови політичних діячів Німеччини передбачало складення програми, яка містила такі питання:

а) визначення цільової групи дослідження, мовлення представників якої підлягало фоностилістичному аналізу;

б) проведення запису мовлення представників соціальної групи політиків Німеччини;

в) соціофонетичний аналіз фактичного матеріалу та його лінгвістична оцінка.

У ході дослідження було виділено три типи ситуацій спілкування інформантів із метою встановити, чи говорить інформант завжди одностильно або ж ситуація спілкування впливає на його мовлення, що спричиняє варіювання вимовних форм:

Ситуація офіційного спілкування;

Ситуація нестандартного інтерв‘ю (менш офіційне спілкування);

Ситуація неофіційного спілкування.

Такий підхід спирався на теорію стилів вимови Л.В.Щерби, знаходився у руслі досліджень Г.Майнхольда, результати якого знайшли своє відображення у “Великому словнику стандартної німецької вимови”, а також враховував дані, отримані С.М.Гайдучиком при аналізі фоностилістичних аспектів усного німецького мовлення. Під соціофонетичний аналіз підпали голосні і приголосні німецької мови. Проведені спостереження дозволяють зробити висновок про те, що мовлення політиків Німеччини характеризується високим ступенем варіативності сегментного складу німецької мови для всіх трьох ситуацій спілкування інформантів.

Зміни голосних. Як показали результати спостережень, голосні зазнають у мовленні інформантів кількісної (скорочення) і якісної редукції. Подібні явища, властиві насамперед неофіційному спілкуванню, знаходяться в тісній взаємодії з іншими фонетичними процесами, що торкаються не тільки окремих сегментів і цілих консонантно-вокалічних сполучень, але і всього корпусу слова і фрази. Ці зміни й ведуть до появи фонетичних еліпсів, що обумовлено, передусім, зміною характеру спілкування і чинниками фоностилістичного порядку. Посилення темпу мовотворення та мінімальний контроль з боку мовця за формою мовлення (економія вимовних зусиль, що регулюється ситуацією спілкування) викликає появу редукованих і асимільованих варіантів. Це стосується, насамперед, т.з. слабких форм, тобто редундантних відрізків мовленнєвого потоку. До подібних форм необхідно віднести, передусім, службові слова – артиклі, числівники, сполучники, прийменники, частки, а також частини слів – префікси, закінчення та суфікси. Процеси змін голосних і приголосних у слабких формах спостерігалися в усіх контекстах спілкування інформантів, що породжувало певні труднощі у їх віднесенні до того чи іншого стилю вимови. У зв‘язку з цим уперше у практиці соціофонетичних досліджень було здійснено спробу стратифікації низки голосних і приголосних за вимовними даними інформантів окремо у слабких (редундантних) і повних (релевантних) формах. Кількісні зміни зачепили практично весь корпус голосних німецької мови у всіх ситуаціях спілкування інформантів. В окремих випадках (офіційне спілкування) зафіксовано розширення голосних, наприклад, голосного [е:] в ненаголошених префіксах be- і ge-, де, згідно з нормою вимови, необхідною є реалізація редукованого голосного [] (Murmellaut). Якісна редукція стосується, насамперед, позиційно відкритих, але ненаголошених складів. Нерідко кількісні зміни передували якісним, що можна розглядати як складові частини одного й того самого фонетичного процесу. Кількісних і якісних змін зазнали голосні у сильних та слабких (службові слова) формах ("таблиця 1.").

"Таблиця 1."

Реалізації голосних у сильних та слабких формах

Фонологічна змінна | Кількісна редукція | Якісна редукція

Голосний [ u: ] | [ u ] [ ] | 1). [ ] - (Zusammenarbeit); 2). [ о ] - (klug, Studenten); 3). [ ] - (zuerst); 4). [ ] - (FuЯ, gut); 5). [ ] - (nun, zur, nur, du)

Голосний [ ] | 1). [ ] - (Grьndung, Kunst); 2). [ ] - (muЯ, uns);

3). [ ] - (Kьrzung); 4). [ ] - (und, durch, zum)

Голосний [ i: ] | [ i ] [ i ] | 1). [ e: ] - (Frieden, Krieg); 2). [ e ] - (markieren);

3). [ ] - (sowieso, wieviel); 4). 1).елізія голосного

[ i: ] - (die, ihn, ihm);

2).[ ] - (sie, wie, hier)

Голосний [ i ] | Елізія [ i ] | 1). [ ] - (Kritik); 2). [ e: ] - (wird); 3). [ њ ] - (immer)

Голосний [ y: ] | [ y ] [ y ] | [ ] - (Flьge, Ьberblick); 4). [ ] - (ьber)

Голосний [ y ] | 1). [ њ ] - (Sьnde); 2). [ њ ] - (fьrchten);

3). [ i ] - (mьssen); 4). [ њ ] - (fьnf)

Голосний [ : ] | [ ] [ њ ] | [ e: ] - (hцren, Sцhne)

Голосний [ ? ] | [ ] - (Kцrper, Mцrder)

Голосний [ е: ] | [ e ] | 1). [ i ] - (Leonardo); 2). [ ] - (Episode); (gerade); 3). [ ] [ ] [ ] - (den, wen, her, der)

Голосний [ : ] | [ ] [ ] | 1). [ e: ] - (Spдtherbst, Universitдtsprofessor); 2). [ ? ] - (-tдt)

Голосний [ ] | 1). [ e: ] - (Kern, fern, Lдrm); 2). [ ] - (des);

3). [ ] - (er-, ver-, zer-, her-)

Голосний [ ] | [ e: ] [ # ] - (gefragt, geglaubt, bestanden, bestellt)

Голосний [ o: ] | [ o ][ ][ # ] | 1). [ ] [ ] - (Bьro, Diplom, verlor); 2). [ ] - (so, schon)

Голосний [ ] | 1). [ ] [ ] [ # ] - (Konsensus, Concord, Kontext); 2). [ ] [ # ] - (von)

Голосний [ а: ] | [ а ] [ а ] | [ o ] (haben, Fahrer)

Голосний [ a ] | 1). [ ] [ ] - (Angst, Sandmeer, warm); 2). [ ] [ ] [ # ] (das, daran, ja)

Дифтонг [ a e ] | 1). [ a i ] [ ] - (fein, klein); 2). [ a i ][ a i ][ ] (ein, zwei, einen)

Дифтонг [ a o ] | 1). [ a ] [ o a ] [ o ] [ ] - (Baum, faul); 2). [ a ][ o a ][ o ][ ] - (auf, aus, auf-, aus-)

Дифтонг [ ] | [ i ] [ ] - (neu, feucht)

Аналіз реалізації голосних у слабких і сильних формах вказав на наявність таких змін:

1. Тенденція до змін голосних за ознакою підняття язика. Спостерігалися випадки зниження підняття голосних у позиції перед сонантами в сильних формах, що супроводжувалися змінами за ознакою ряду ([u:]; [] []), та редукція голосних в слабких формах, навіть до елізії голосного, наприклад, [] [] [#].

2. Спостерігалася тенденція змін голосних у сильних формах за ознакою ряду, підняття, відкритості – закритості, дифтонгізації (серединний-задній, низький-високий, відкритий-закритий, монофтонг - дифтонг), наприклад, [а:] [o]; [a] [] []. У слабких формах зазначено якісні зміни тільки короткого відкритого [а] - (ряд змін: [а] [] [] [#]). Якщо реалізація короткого відкритого [ а ] у слабких формах супроводжувалася підвищенням ступеню підняття, редукцією та елізією голосного, то реалізація короткого відкритого [] у сильних формах являла собою зворотню тенденцію - [] [] [] [#] (підвищення підняття, редукція і елізія голосного). Довгий закритий [o:] відзначався у сильних формах деяким ступенем дифтонгізації - [o:] [] [], а у слабких формах редукувався або ж випадав [o:] [] [#].

3. Тенденцію до дифтонгізації відзначено в абсолютному кінці слова, у позиції перед сонантами, наприклад, [o:] [] [] - (Bьro, Diplom, verlor); [] [e:] - (Kern, fern, Lдrm); [i:] [e] - (studieren, markieren); [u:] [] - (zuerst). Зафіксовано тенденцію до дифтонгізації довгого голосного [u:] в позиції перед фрикативними і вибуховими приголосними в сильних формах, наприклад, [] (FuЯ, gut).

4. Тенденцію до монофтонгізації встановлено як у слабких, так і у сильних формах. Велику кількість варіантів зареєстровано в реалізації дифтонгу [ao]. Внаслідок скорочення дифтонги [ao] та [] вимовлялися інформантами в невимушеному мовленні як короткий монофтонг []. У результаті реалізації дифтонгів у різних контекстах спілкування створено ряд їх зростаючої редукції і скорочення: дифтонг [ae] [ai] []; дифтонг [ao] [a] [oa] [o] []; дифтонг [] [i ] [].

5. Тенденція до лабіалізації – делабіалізації. Встановлено зміни голосних за ознакою лабіалізації – делабіалізації. Так, наприклад, лабіалізований [y] реалізувався в закритому наголошеному складі як нелабіалізований голосний переднього ряду [i]. В свою чергу нелабіалізований [i] вимовлявся у позиції перед сонантами [R], [l], [m] як лабіалізований [?]. Зазнавав делабіалізації голосний [] у ненаголошених суфіксах ([] - (Grьndung, Kьrzung), ? у службових словах та у займенниках він же редукувався до [] - (muЯ, uns). ?ідзначено якісну редукцію голосного [:], яка сопроводжувалася делабіалізацією ([e:] - (horen, Sцhne, schцn). ?одібні реалізації зафіксовано і в закритих наголошених складах під час вимовляння інформантами голосного [?] (якісна редукція + делабіалізація при збереженні середнього підняття і переднього ряду голосними ([] - (Kцrper, Mцrder).

6. Загальні відмінності в реалізації голосних у слабких і сильних формах.

Типовими особливостями змін голосних у слабких формах стало таке:

а) кількісна редукція всіх досліджуваних довгих голосних;

б) якісна редукція довгих голосних [u:]; [i:]; [е:]; [o:] і коротких голосних []; [а]; []; [], реалізація у відповідних позиціях Murmellaut - [], а в деяких випадках (короткі голосні - []; [а]) – елізія голосних ("von", "daran" тощо);

в) відсутність якісної редукції голосних [:] та [?];

г) монофтонгізація дифтонгів [ae] та [ao];

д) якісна редукція голосних зазначалася у всіх контекстах спілкування інформантів.

Типовими особливостями змін голосних у сильних формах стали такі:

а) кількісна редукція усіх досліджуваних довгих голосних;

б) якісна редукція усіх досліджуваних голосних;

в) більш широка варіативність і різноманітність в реалізації редукованих варіантів, а у слабких формах (розширення – дифтонгізація, монофтонгізація, делабіалізація, зміни за ознакою підняття язика і ряду тощо).

Дослідження соціофонетичної варіативності вимови політиків передбачало стратифікацію ФЗ та встановлення змінних правил їх реалізації в різних ситуаціях спілкування. Як приклад можна навести стратифікацію довгого [o:] та короткого [] у мовленні інформантів.

Реалізація довгого [o:] та короткого [] характеризувалася такими змінами:

Кількісна редукція довгого закритого [ о: ] у сильних і слабких формах у відкритому наголошеному і ненаголошеному складі - [ o: ] [ o ] [ ] [ # ] (елізія голосного).

Якісна редукція [ о: ] до редукованого [ ] у відкритому або умовно відкритому наголошеному складі перед сонантом „n“ у словах типу – „so, schon“ у слабких формах.

Якісна редукція короткого відкритого [ ] [ ] [ # ] - (von) у слабких формах.

Якісна редукція довгого закритого голосного середнього підняття [ о: ] [ ] [ ], що супроводжувалася дифтонгізацією голосного у позиції перед сонантами – білабіальним [ m ] та дрижачим [ R ] у словах "Buro, Diplom, verlor" (сильні форми).

Якісна редукція короткого відкритого [ ] [ ] [ ] [ # ], аж до елізії голосного у словах типу "Konsensus, Concord, Kontext" (сильні форми) у ненаголошеному складі.

Соціофонетичну стратифікацію ФЗ [ о: ] та [ ] і їх варіантів наведено на рис.1.

100 [ о: ] [ о] [ ] [ # ]

[ о: ] [ ] - (so, schon)

80 [ о: ] [ ] [ ] - (Bьro, verlor)

[ ] [ ] [ # ] - (von)

60 [ ] [ ] [ ] [ # ] (Concord)

40

20

A B C

Рис. 1. Реалізація фонологічних змінних [ о: ] та [ ] у мовленні політиків

Особливістю реалізації фонологічних змінних [о:] та [] у мовленні політиків у слабких і сильних формах стала наявність редукованих форм (кількісна і якісна редукція) у всіх контекстах спілкування інформантів. Цікаво зазначити, що кількість редукованих форм (дифтонгізація - [о:] [] [] - (Bьro, verlor) ?овгого закритого [о:] у сильних формах зростала при поступовому переході до офіційного спілкування. Найвищий відсоток редукції було зареєстровано при реалізації довгого закритого [о:] у слабких формах типу – „so, schon“ - [] (від 68% у неофіційному спілкуванні до 48% у ситуаціях нестандартного інтерв‘ю та 8% в офіційному спілкуванні). Стосовно відсотку реалізації варіантів короткого відкритого [] у мовленні політиків, необхідно підкреслити, що їх кількість однаково висока у неофіційному спілкуванні (39% для варіантів [] [#] у слабких формах та 43% для варіантів [] [] [#]) у сильних формах, а для неофіційного спілкування склала 5% і 6% відповідно.

До однієї з найбільш варіативних належить реалізація фонологічної змінної [e:] у мовленні політиків у сильних та слабких формах. У мовленні інформантів зафіксовано п‘ять варіантів якісної редукції ФЗ [e:]. Типовою рисою двох варіантів були зміни за ознакою підняття язика – у словах типу "her, der" ([] – слабкі форми) і у повнозначних словах типу "Leonardo" - [i] у наголошеній передвокальній позиції. Зазначено випадки елізії голосного у слабких і сильних формах - [#] - "den, wen, Episode" у невимушеному мовленні, а також якісна редукція голосного зі збереженням середнього ступеню підняття язика - [] - "den, wen" и [] - "der". У реалізації слів, що містили ненаголошені префікси "be-, ge-", в яких, згідно з нормою стандартної німецької вимови, потрібна реалізація редукованого [], досить часто відзначалася реалізація повноартикульованого [e:] у невимушеному мовленні.

Реалізація голосного [е:] у мовленні всіх інформантів характеризувалася такими змінами:

Кількісна редукція довгого закритого голосного середнього підняття [ е: ] у сильних і слабких формах у відкритому наголошеному і ненаголошеному складі, аж до випадіння голосного у слабких формах у невимушеному мовленні - [ e ] елізія голосного.

Якісна редукція довгого закритого голосного середнього підняття [ е: ] у слабких формах - [ ] [ ] [ ] - (den, wen, her, der).

Якісна редукція довгого закритого голосного [е:] у відкритому ненаголошеному складі в сильних формах, що супроводжувалася зміною ступеню підняття язика до напівдовгого закритого голосного верхнього підняття [ i ] - (Leonardo).

Якісна редукція (розширення) редукованого [ ] (Murmellaut) до напівдовгого закритого голосного середнього підняття [ e ] у слабких формах (ненаголошені префікси ge-, be-, gerade, beladen), а також зміна короткого відкритого [ ] (супроводжувана вокалізацією) до закритого напівдовгого [ е ] у позиції перед дрижачим сонантом “R” - [ e: ] - (Kern, fern, Lдrm) ? сильних формах.

Якісна редукція довгого закритого голосного середнього підняття [ е: ] у слабких формах (закриті склади - den, wen, her, der) і сильних формах (відкриті ненаголошені склади - (Episode) до нечіткого [ ] (Murmellaut), аж до елізії голосного.

Соціофонетичну стратифікацію ФЗ [ е: ] та її варіантів наведено на рис.2.

Рис. 2. Реалізація фонологічної змінної [ e: ] у мовленні політиків

Найбільш високий відсоток редукції голосного [ e: ] склав у слабких формах у невимушеному спілкуванні [ ] - "der" (81%) і редукція голосного, що супроводжувалася вокалізацією [ ] - "her, der", у слабких формах (73%). Для інших варіантів реалізації ФЗ [ e: ] у невимушеному спілкуванні редукція склала в середньому одну третину, помітно знижувалась у більш офіційному мовленні неофіційного інтерв‘ю.

В офіційному мовленні повністю відсутні варіанти реалізації [], [i] та [#], а відсоток зафіксованих інших варіантів фонологічної змінної [e:] був незначним – від 11% для варіанта [] (у слабких формах) до 8% для варіантів [] та [] [e:] у префіксах (слабкі форми).

Зміни приголосних. У мовленні політиків зафіксовано такі зміни:

1. Асиміляція, як продовження компресії після редукції голосних: haben - [habn] [habm] [ham], singen - [sinn] [sin] [si], Abend - [abnd] [abmd], Jungen - [junn] [jun].

2. Проривні глухі [p], [t], [k] вимовляються з придиханням тільки у наголошених складах: Pult - [pult]. У ненаголошеній позиції аспірація відсутня: das ist - [dasis]; und Bier - [un(t)bi:]; mit wem - [mi(t)vem ]; das sind - [dasin(t)].

3. Однакові за місцем і способом утворення проривні і щілинні приголосні зливаються в один: das sind - [das zint][dasin(t)]; und du - [unt du:][untu]; mag kein - [mak kaen][makaen].

4. Приголосний [t] у позиції після та перед [l], сонорними і фрикативними приголосними, особливо [f] і [s], підлягає елізії (випадає): du haltst - [du hlst]; schriftlich - [Rifli]; Verwandlung - [fvanlu]; entlegen - [nlte:n]. У деяких повнозначних словах (vielleicht - [filae]), а також у слабких формах (службові слова), кінцевий проривний приголосний [t] також випадає: sind - [*zin], jetzt - [jts], sonst - [sns], und - [n], nicht - [ni], ist - [is] тощо.

5. Для неофіційного мовлення типовою є ще одна особливість реалізації приголосних – послаблення африкат [ts], [t] і [pf]. Властивою для вимови [ts] і [t] є “внутрішня” асиміляція, тобто зникнення проривного ефекту та елізія першого компонента [t]. Найчастіше це спостерігається на межі слів і морфем: und so - [un(t)so]; entscheiden - [n(t)aedn]. На стику з щілинними приголосними африката [ts] послаблюється, перший компонент не вимовляється, а щілинні приголосні зливаються до довгого приголосного [s]: faszinieren - [fassinin]. Результатом регресивної асиміляції є послаблення африкати [pf] і фрикативізація [p], особливо після сонорних приголосних: Rumpf - [Rum(p)f]; Dampf - [dam(p)f].

6. Дзвінким проривним приголосним [b]; [d]; [g] у невимушеному мовленні властива була фрикативізація, особливо в інтервокальній позиції: aber - [av]; wieder - [vi:]; gebe - [ge:v]; Wege - [ve:h], а також після сонорних [l] та [R]: Felge - [flh]; halbe - [halv]. Фрикативізація торкнулася у більшій мірі приголосних [b] і [g], а реалізація [d] в інтервокальній позиції нагадує послаблений вібрант [r]: oder - [or]. Дзвінкий приголосний [b] змінюється в інтервокальній позиції до білабіального сонанта [m] - [emnfa(l)s]. У суфіксі –ig зафіксовано два типи реалізації [g] - [ik] у кінцевій позиції та [ije] (-iger) в інтервокальній позиції, що часто розглядається як територіально забарвлений варіант, хоча в офіційному контексті спілкування такі реалізації також фіксуються, але менш часто. На стику слів ауслаутні [b] і [g] зберігають дзвінкість, що суперечить нормі вимови для даної позиції: hab es - [habs]; leg ich - [le:giз].

7. В умовах швидкого невимушеного мовлення глухі щілинні і проривні приголосні в позиції перед