КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СТАДНІЧЕНКО ОЛЬГА ІВАНІВНА

УДК 327.58 [(477)+(470+571)]

ПРОБЛЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН У МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИНАХ УКРАЇНИ І

РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ.

23.00.04. – ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ ТА ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі країнознавства в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

Крижанівський Володимир Прокопович,

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри країнознавства

Офіційні опоненти – доктор історичних наук

Майборода Олександр Микитович,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, завідувач відділу етнополітичних досліджень

кандидат історичних наук

Піскун Олександр Ілліч,

головний редактор українського інформаційно-аналітичного журналу “Проблеми міграції”

Провідна установа : Інститут світової економіки і міжнародних

відносин НАН України

Захист відбудеться 22 грудня 2003 року о 14.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.29 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м.Київ–119, вул. Мельникова, 36/1, Інститут міжнародних відносин.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м.Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “17”листопада 2003р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Каменецький М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Протягом усього XX століття проблема забезпечення прав національних меншин посідає вагоме місце в міждержавних відносинах, а отже привертає дедалі більшу увагу науковців. Актуальність дослідження означеної проблематики зумовлена впливом, який справляють сучасні національно-політичні процеси на національний розвиток, міждержавні і міжнародні відносини.

Для держав з поліетнічним складом населення, якими є й Російська Федерація і Україна, існує нагальна потреба у вирішенні комплексу правових, політичних та соціально-культурних проблем, пов’язаних зі створенням сприятливих умов для всебічного розвитку національних меншин.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається рядом обставин, що безпосередньо пов’язані з проблемами забезпечення прав українців в РФ та росіян в Україні: досягненням національної злагоди в суспільстві, забезпеченням державного суверенітету і територіальної цілісності, формуванням національно-державної ідентичності, утвердженням власного іміджу на зовнішньополітичній арені. Як свідчить історичний досвід, порушення цих основоположних засад етнополітики за певних обставин може загрожувати підривом не лише основи життєдіяльності поліетнічних суспільств, але й міждержавних зносин.

Важливо враховувати й ту обставину, що з поглибленням демократичного розвитку незалежних України і Росії відбувається швидка політизація національних меншин, які активно включаються в різні сфери державної діяльності. Отже, важливе практичне значення має визначення реальних можливостей та форм участі діаспори в розбудові незалежних держав, інтенсифікації політичних, культурних та соціально-економічних зв’язків між країною виходу та країною проживання.

Нарешті, визначення шляхів впливу національних меншин на систему міждержавних відносин України та Російської Федерації відкриває нові можливості – чіткіше з’ясувати потенційні можливості впливу національних меншин на динаміку розвитку українсько-російських міждержавних зносин.

Означені вище обставини великою мірою зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження, яке присвячене аналізу впливу проблем, пов’язаних із забезпеченням прав національних меншин, на розвиток українсько-російських міждержавних відносин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної наукової програми науково-дослідницьких робіт Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародно-правових політичних та економічних основ розбудови Української держави” (№97128 державної реєстрації).

У рамках означеної комплексної програми дисертаційна робота відображує один з напрямків діяльності кафедри країнознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Соціально-політичні та національно-культурні аспекти становлення Української держави” (№97126 державної реєстрації).

Мета дисертаційного дослідження полягає в політологічному аналізі впливу проблеми забезпечення прав національних меншин на загальний процес розвитку українсько-російських міждержавних відносин. При цьому в дисертації піддано аналізу різні аспекти взаємодії організацій національних меншин та органів державної влади, недержавних установ, а також органів державної влади України та Російської Федерації щодо проблем, пов’язаних із правовим статусом меншин.

Для реалізації цієї мети ставились такі завдання:

проаналізувати особливості національних меншин як одного з елементів сучасної системи українсько-російських міждержавних відносин та визначити умови, причини й засоби активізації діяльності національних меншин на міжнародній арені;

дослідити засоби і шляхи впливу національних меншин на державні й недержавні організації та установи країни проживання, процеси внутрішньополітичного та зовнішньополітичного характеру, що мають безпосереднє відношення до процесу формування двосторонніх взаємин держав;

здійснити порівняльний аналіз соціально-економічного, політичного та культурного статусу української національної меншини в РФ і російської національної меншини в Україні на сучасному етапі з метою визначення характеристик цих етнічних груп та їх співвіднесенням з характеристиками зацікавлених груп тиску;

з’ясувати причини неспівпадання у ряді випадків дій та прагнень організацій національних меншин стосовно своєї етнічної батьківщини з національними інтересами країни проживання, та простежити вплив цього явища на розвиток українсько-російських міждержавних взаємин;

визначити ступінь впливу національних меншин на систему міждержавних відносин України і Російської Федерації та окреслити потенційні можливості національних меншин на шляху оптимізації взаємовигідного співробітництва країн.

Об’єктом дисертаційного дослідження є політика України і Російської Федерації щодо врегулювання проблем розвитку української й російської національних меншин.

Предметом дисертаційної роботи є вплив національних меншин та проблем, пов’язаних з їх розвитком і правовим забезпеченням, на українсько-російські міждержавні відносини.

Методи дослідження. В основу дослідження покладено метод етнополітичного аналізу, який, на думку автора, є найбільш ефективним при з’ясуванні сутності етнонаціональних проблем як чинника двосторонніх відносинах держав, оскільки дозволяє аналізувати проблематику з високим ступенем достовірності висновків. У плані розв’язання поставлених автором завдань ефективними виявилися статистично-аналітичний, порівняльно-аналітичний, конкретно-історичний методи.

Метод системного аналізу використовувався для комплексного дослідження міжнародного та вітчизняного законодавства у сфері національних відносин, а також для аналізу впливу проблем правового статусу та етнонаціонального розвитку меншин в обох державах у їх взаємозв’язку і взаємозалежності на розвиток сучасних міждержавних відносин.

Наукова новизна дисертації зумовлюється передусім оригінальністю підходу до аналізу проблеми забезпечення прав національних меншин з точки зору її впливу на розвиток українсько-російських взаємин. Найсуттєвішими здобутками‚ які відображають наукову новизну дослідження є такі:

здійснено аналіз місця національних меншин в структурі міждержавних відносин як важливого структурного елементу міждержавних відносин, котрий за різних умов може виступати у відносинах двох держав стабілізуючим або дестабілізуючим фактором.

вивчено сучасний правовий статус української меншини в РФ й російської – в Україні, встановлено, що на нинішньому етапі вони ще не є повністю інтегрованим елементом відповідних суспільств, що у ряді випадків негативним чином позначається на розвитку українсько-російських міждержавних взаємин.

встановлено реальний і потенційний рівні впливу організацій національних меншин на формування українсько-російських політичних взаємин та висловлено пропозиції щодо доцільності врахування і використання потенційних можливостей національних меншин у сфері розширення стратегічного міждержавного партнерства.

проаналізовано відносини двох держав у зв’язку з проблемами розвитку національних меншин в міграційній, національно-культурній сферах та запропоновано практичні заходи до їх вдосконалення.

введено до наукового обігу певне коло нового фактичного матеріалу, виявленого в архівних фондах Міністерства Закордонних Справ, Державного департаменту у справах національностей та міграцій, Міністерства освіти і науки України та ін.

Практичне значення дисертації полягає в придатності її матеріалів, висновків і рекомендацій для використання відповідними зацікавленими сторонами й учасниками політичного життя України і Росії для аналізу впливу процесів правового забезпечення інтересів національних меншин в українсько-російських відносинах з метою вдосконалення останніх.

Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності органів державного управління для вирішення специфічних проблем, що виникають в галузі захисту прав національних меншин. Фактичні дані, аналіз міжнародного досвіду політичних і правових рішень також має відповідний коефіцієнт практичного використання у навчальному процесі, для читання спецкурсів з проблем країнознавства, історії України і Росії, етнополітики, конфліктології, порівняльної політології.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію у виступах на двох міжнародних наукових конференціях ( „Українсько-Російські відносини на зламі тисячоліть”, м. Івано-Франківськ 2002р., “Визначальні фактори українсько-російських відносин” м.Москва 2003р.), та на трьох наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка (2001, 2002 роки), обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльної політології і регіонознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в шести наукових статтях автора.

Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Робота складається із вступу, 4 розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, у т.ч.основна частина – 179 сторінок. Список використаних джерел та літератури – 28 сторінок (317 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, охарактеризовано загальний стан її дослідженості в науковій літературі. Визначено мету і завдання дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру й обсяг.

У першому розділі “Концептуально-теоретичні засади та джерельно-документальна база дослідження” аналізується стан наукової розробки теми, подано класифікацію джерел, що стали основою для написання дисертаційної роботи, описано методи, на основі яких проводилось дослідження.

Автор виходить з того, що ключовими питаннями дисертації є дослідження проблем, пов’язаних з місцем та роллю національних меншин та проблем їх національно-культурного розвитку в міжнародних відносинах, а також їхнього впливу на вказаний процес.

Оскільки тема дослідження охоплює відносно нетривалий історичний період, це зумовило відсутність спеціальних узагальнюючих наукових праць, присвячених питанню забезпечення прав та інтересів національних меншин як чинника розвитку українсько-російських міждержавних зносин. Водночас, з огляду на важливість проблеми дослідження, різні її аспекти тією чи іншою мірою вже були об’єктом наукового аналізу у працях істориків, соціологів та етнополітологів.

Проблеми розвитку національних меншин висвітлено у значній кількості праць зарубіжних вчених, політичних діячів та аналітиків. Серед російських дослідників виділяються передусім праці Р.Абдулатіпова, Г.Вітковської, Н.Вороніної, Т.Іванова, В.Карлова, В.Михайлова, Ж.Зайончковської, І.Ігрунова, А.Казанніка, В.Тішкова, Т.Полоскової, Т.Регент, В.Мукомеля та ін. Наукові роботи російських дослідників видаються автору корисними з позицій можливості порівняння наукових підходів українських і російських вчених щодо стану та розвитку міждержавних відносин Російської Федерації та України, зумовленого впливом фактору національних меншин.

Окремо розглядається російська концепція “вимушених переселенців” у російському законодавстві, що пов’язано із рядом специфічних проблем внутрішнього розвитку РФ.

Вже досить давно, грунтовно і на високому професійному рівні вивчає проблеми національних відносин і західна наука. Цінний теоретичний матеріал міститься, зокрема, у монографіях західних вчених, присвячених проблемам етнополітики, концепціям національного будівництва тощо. Це передусім роботи Г.Айзека, С.Вудворта, З.Бжезинського, П.Гобла, Е.Геллнера, Н.Глейзера, А.Каппелера, О.Мотиля, Дж.Ротшільда, Е.Сміта і ряду ін. Праці згаданих та деяких інших європейських дослідників становлять інтерес насамперед з огляду на те, що демонструють розуміння даної проблеми науковцями країн, досвід яких у вирішенні подібних міждержавних проблем є особливо багатим. Крім того, аналіз цих праць дає можливість виявити деякі закономірності у розвитку підходів до проблеми забезпечення прав національних меншин у світовій політологічній думці.

Водночас, підсумовуючи внесок зарубіжних, насамперед російських, вчених у дослідження проблем правового статусу національних меншин і відзначаючи при цьому відчутну розбіжність поглядів у цих питаннях, слід зазначити, що безпосередній предмет даної дисертації – вплив національних меншин на розвиток сучасних українсько-російських взаємин – грунтовно і об’єктивно у них практично не розглядається.

Важливу складову історіографії проблеми становлять роботи вітчизняних вчених. У розділі аналізується внесок у дослідження проблем національних меншин праць М.Вівчарика, В.Євтуха, О.Калакури, І.Кресіної, І.Кураса, О.Майбороди, О.Малиновської, В.Наулка, В.Панібудьласки, Л.Нагорної, М.Панчука, С.Пирожкова, Ю.Римаренка, В.Трощинського, О.Рафальського, М.Шульги, Б.Чирка, О.Піскуна та інших. Їхні дослідження містять цінний теоретичний і фактичний матеріал, що дає можливість найбільш достовірно оцінити та окреслити основні напрямки розвитку процесів, пов’язаних із етнополітичними проблемами національних меншин в міждержавних відносинах.

Констатуючи безсумнівний внесок означених праць у дослідження етнонаціональних проблем розвитку сучасної Української держави, слід, разом з тим, зазначити, що вони, з огляду на свою тематичну спрямованість, не аналізують спеціально проблему ролі й місця українців в РФ та росіян в Україні як чинника сучасних міждержавних відносин України та Росії. Разом з тим, вони дають грунтовний базовий матеріал для подальших наукових пошуків у цьому напрямі.

Джерела, використані при написанні дисертації, умовно можна поділити на кілька основних груп: законодавчі акти відповідних міжнародних організацій; законодавчі акти вищих органів державної влади України та Російської Федерації; двосторонні законодавчі акти; архівні матеріали міністерств та громадських організацій; документи дипломатичних представництв; статистичні матеріали; матеріали суспільно-політичного життя організацій української національної меншини в Російської Федерації і російської – в Україні; видавничі матеріали організацій національних меншин та періодична преса. Ця джерельна база містить цінний фактичний матеріал, що дає автору можливість з’ясувати місце і роль національних меншин як чинника українсько-російських зносин.

У другому розділі дисертації “Проблеми правового статусу національних меншин як чинник українсько – російських міждержавних відносин” досліджено комплекс проблем, пов’язаних із появою й розвитком української національної меншини в Російській Федерації та російської національної меншини в Україні, а також сучасний правовий статус меншин, окреслено шляхи впливу меншин на розвиток українсько-російських відносин.

Серед цілого комплексу загальнодержавних національних інтересів як України, так і Росії, автор окремо виділяє ті, що безпосередньо пов’язані із забезпеченням прав національних меншин, а саме: забезпечення державної незалежності і територіальної цілісності, збереження міжнаціональної злагоди в суспільстві і в міждержавних відносинах, утвердження іміджу на зовнішньополітичній арені тощо. Національні меншини розглядаються автором як автономні учасники системи міжнародних відносин, які за певних умов здатні впливати (чинити тиск) на її уряд, регулюючи в такий спосіб зовнішньополітичний курс у відношенні до країни походження.

З метою отримання більш повного уявлення щодо проблеми розвитку національних меншин, в розділі коротко розглядається історичний процес формування останніх у двох державах із XIV-XV століття і донині. Порівняльний аналіз сучасного соціально-економічного, політичного та національно-культурного статусу української національної меншини в РФ та російської національної меншини в Україні проведений з метою визначення характеристик цих етнічних груп та їх співвіднесенням з характеристиками зацікавлених груп тиску.

Акцентується увага на диференціації можливостей впливу українців у Росії і росіян в Україні, як національних меншин, на внутрішньополітичний курс держав : коли йдеться про російську меншину в Україні, можна говорити про майже повний комплекс прав та можливостей (починаючи від електорального впливу і закінчуючи домінуючим становищем російської мови в інформаційному просторі); в Росії ж може йтися, головним чином, про задоволення лише культурних потреб української меншини.

Обгрунтовано висновок, що національні меншини впливають на розвиток не лише однієї певної сфери українсько-російських відносин, а охоплюють широкий спектр двосторонніх відносин. Це, у свою чергу, дає підстави припустити, що етнічна меншина сприяє, будучи суб’єктом міждержавних відносин, творенню правових засад взаємовідносин між Україною і Росією в усіх галузях українсько-російських взаємин.

Доцільно також вказати на певну специфіку українських і російських правових актів: за своєю спрямованістю документи української сторони покликані захищати права та інтереси національних меншин, що проживають в Україні (документи щодо захисту прав та інтересів української діаспори не є достатньо розробленими у вітчизняному законодавстві); натомість документи російської сторони спрямовані в основному на захист прав та свобод російського населення у інших країнах.

Констатується, що нині мовно-культурний та етнодіаспорний чинники міждержавних відносин між Україною та Росією використовуються в більшості випадків супротивниками взаємовигідного, паритетного розвитку українсько-російських взаємин, для розпалювання несприйняття позицій сторін та конфронтаційних мотивів у відносинах країн.

У підсумках до розділу обгрунтовано висновок, що процес законодавчого забезпечення правового статусу етнічних українців в Росії і етнічних росіян в Україні справляє значний вплив на розвиток українсько-російських міждержавних відносин. Обидві держави свідомі значення забезпечення нормальних умов розвитку національних меншин, про що свідчить цілий ряд документів, покликаних регулювати проблему; водночас позитивні зрушення у ставленні до проблем збереження національної ідентичності в Українській та Російській державах ще не сягнули того рівня, який можна було б назвати “переломним”, коли національні меншини перетворяться на дієвий позитивний чинник, „міст” єднання інтересів у двосторонньому діалозі країн.

У третьому розділі роботи - “Міграція населення як проблема в сучасних взаєминах України і Російської Федерації” зосереджено увагу на міграційних процесах та проблемах, пов’язаних з ними, у контексті проблем дотримання прав національних меншин; піддано аналізу процес двостороннього українсько-російського співробітництва з даного питання.

Окремою стороною проблеми міграції в сучасних українсько-російських взаєминах є російськомовне населення колишнього СРСР, яке протягом останніх років активно мігрує як в Україну, так і в Росію, зумовлюючи міждержавні контакти на різних рівнях. Значну увагу звернуто на етнокультурний бік міграційних процесів, оскільки з ними безпосередньо або опосередковано пов’язуються проблеми територіальних претензій, питання державного переустрою, завдання соціокультурної інтеграції. Встановлено, що питання міграції населення з причин етнічних утисків в українсько-російських взаєминах не стоїть на порядку денному.

Аналіз генези двосторонньої співпраці дозволив виявити такі фактори запобігання негативного сценарію розвитку подій, як попередження міграції етнічних українців з РФ та етнічних росіян з України через створення широкої бази захисту їх прав та інтересів, піклування про забезпечення їх національно-культурних потреб, підписання угод про обмін робочою силою, що захистили б інтереси громадян, які працюють за кордоном. На думку автора, актуальність цього завдання для України і Росії беззаперечно лежить в площині приоритетних завдань зовнішньої політики.

У розділі аналізуються державні документи обох країн та двосторонні українсько-російські угоди й домовленості щодо питання міграційних відносин, в результаті чого досліджено зусилля сторін у питанні врегулювання зазначених проблем. Обгрунтовано висновок, що в цілому, міграційна політика обох держав підпорядкована принципу сприяння налагодження і поліпшення умов життя співвітчизників за кордоном та зменшення міграційних рухів подібного роду.

Обгрунтовано висновок про неоднозначну роль національних меншин у даній сфері відносин: у ряді випадків національні меншини містять негативний потенціал для визначення характеру і ходу міждержавних відносин (приклад – російська спільнота Криму, трудова міграція українців у Росію, ініціатива російської сторони щодо подвійного громадянства російськомовних громадян України тощо). Водночас усі ці проблемні ситуації стимулюють розвиток двостороннього діалогу, в ході якого виникають і вирішуються (одразу ж чи через певний час, повністю чи частково) і інші проблеми української національної меншини в Росії та російської національної меншини в Україні.

У підсумках до розділу, автор, відзначаючи високу актуальність і гостроту проблеми трудової міграції в українсько-російських міждержавних відносинах, обгрунтовує висновок про те, що її вирішення може стати важливим чинником пожвавлення вказаних двосторонніх відносин. Висловлено пропозицію щодо доцільності вивчення російського досвіду у даній галузі з тим, щоб певні, прийнятні для української сторони методи залучити для вирішення подібних проблем.

У четвертому розділі “Проблеми збереження національно-культурної ідентичності національних меншин як фактор українсько-російських відносин” розглядаються питання, присвячені сучасному стану збереження національної самобутності українців в Російській Федерації та росіян в Україні. Досліджується вплив і значення факту збереження національної самоідентифікації національних меншин у двосторонніх взаєминах України і Росії.

Теоретично обгрунтовано, що проблеми національних меншин у гуманітарній сфері міждержавних відносин набувають особливої ваги, оскільки саме завдяки національно-культурному елементу етноси зберігають себе на інших землях як сталу спільноту, здатну захищати інтереси етнічної батьківщини у країні проживання та відповідно впливати на двосторонні відносини.

Здійснений у розділі аналіз засвідчив, що формування правозабезпечення національних меншин в міждержавних українсько-російських відносинах в 90-х роках в етнокультурній сфері було суперечливим, що виявилось у неузгоджених позиціях сторін щодо різних питань гуманітарного співробітництва, недовірі і небажанні розвивати паритетні конструктивні відносини, невмінні знайти взаємоприйнятне і взаємовигідне компромісне рішення тощо. Водночас за змістом і спрямованістю підписані в той час міждержавні документи охопили основну частину проблем двосторонніх взаємин та заклали основи сприятливої бази для розвитку цивілізованих відносин між Україною та Російською Федерацією в галузі забезпечення національно-культурних прав українців в РФ і росіян в Україні.

Проведений у розділі порівняльний аналіз документів сторін свідчить, що попри наявність широкого юридично-правового поля розбудови і врегулювання українсько-російських гуманітарних відносин, доцільно поглиблювати документально-правові засади двостороннього співробітництва в зазначеній сфері, сприяти оптимізації практичного застосування вже існуючих норм. Наведено приклади невідповідності дій як російської, так і української сторін підписаним нормативно-правовим актам щодо регулювання проблем забезпечення національно-культурних прав національних меншин.

Аналіз досягнень двох держав у сфері захисту прав та інтересів своїх співвітчизників за кордоном засвідчує, що Україна є, за невеликими винятками, пасивною стороною українсько-російського діалогу у сфері забезпечення національно-культурних прав національних меншин. Відправною точкою для осмислення та аналізу двосторонніх відносин у цій галузі має бути усвідомлення пріоритетних позицій російської сторони та потреби в зміні наявного стану речей.

Обгрунтовано висновок про те, що стратегічний курс Російської Федерації щодо своїх співвітчизників заслуговує на уважне вивчення українською стороною з метою можливого запозичення форм та методів роботи з своєю діаспорою. З’ясовано, що, в цілому, національні меншини відіграють важливу роль у формуванні та розвитку двосторонніх взаємин у гуманітарній сфері.

Осмислення вищенаведених фактів дало можливість сформулювати формулу взаємин держави та національної меншини: національна меншина є основою тріади взаємовідносин між країною проживання та етнічною батьківщиною, а добре організована та фінансово забезпечена національна меншина може стати важливим політичним чинником як у внутрішній, так і у зовнішній політиці країни свого проживання.

У висновках дисертації автор подає основні наукові підсумки дослідження:

1. Національні меншини є важливим структурним елементом міждержавних зносин, що за різних історичних, економічних, соціально-культурних умов може виступати у відносинах двох держав стабілізуючим або дестабілізуючим фактором. Вплив національних меншин на формування українсько-російських взаємин здійснюється через участь представників діаспори в спільних міждержавних проектах, а також шляхом утворення нових організаційних структур, діяльність яких спрямована на розвиток національно-культурного співробітництва і націлена на створення оптимальних умов для розвитку відносин двох країн.

2. Ефективність дій національних меншин, як зацікавлених груп тиску, залежить від двох груп чинників: перший пов’язаний безпосередньо з внутрішніми характеристиками національних меншин – організації діаспорного життя, рівня його організованості, наявності певної ідеології, специфічних цілей і задач. Друга група чинників визначається характеристиками внутрішньополітичної системи країни проживання, рівнем розвитку політичних, соціально-економічних та громадських свобод в приймаючому суспільстві.

Рівень інтеграції меншин в суспільство країни проживання різний: українська меншина в РФ є інтегрованою частиною російської нації, інтереси якої не суперечать державним інтересам; натомість росіяни в Україні ще не є інтегрованим сегментом українського суспільства, тому їх дії у відношенні до своєї етнічної батьківщини нерідко виходять за рамки національних інтересів країни, що негативно відображається на розвитку двостороннього діалогу.

3. Успіх в лобіюванні національними меншинами власних інтересів буде залежати передусім від того, наскільки вони співпадають з загальнонаціональними інтересами держави проживання. Роль фактору національних меншин в процесі вироблення і втілення національних інтересів України та Російської Федерації у політиці держав може бути окреслена з огляду на те, що безпосередньо чи опосередковано з проблемами національних меншин пов'язані досягнення національної злагоди в суспільстві, забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності, формування національно-державної ідентичності, утвердження власного іміджу на зовнішньополітичній арені, у внутрішньополітичному аспекті і досягнення цивілізованих відносин у сфері міждержавних відносин. Таким чином, досягнення і забезпечення національних інтересів України і Росії багато в чому перетинається із забезпеченням прав та інтересів національних меншин.

4. Активізація дій представників національних меншин щодо захисту своїх специфічних національно-культурних прав та інтересів та в справі лобіювання зовнішньополітичних інтересів етнічної батьківщини в країні свого проживання можлива лише за умови пожвавлення державної політики захисту прав своїх співвітчизників за кордоном. Аналіз проблем і досягнень Києва та Москви в контексті їх співробітництва у сфері забезпечення прав та інтересів національних меншин, дає можливість відзначити два важливих моменти: по-перше, лише послідовна демократична етнонаціональна політика в межах обох держав може здобути теж саме і в міждержавних справах (лише за таких умов національні меншини можуть стати підґрунтям міждержавної злагоди України і Росії). По-друге, українці Росії та росіяни України прагнуть бути діяльними учасниками розвитку сучасних українсько-російських взаємин. Врахування державами сьогоднішнього потенціалу українства Російської Федерації та російської спільноти України і можливостей їх подальшого розвитку дасть їм можливість успішно виконувати роль посередника, з’єднувального елемента обох держав і суспільств і позитивно впливати на розвиток українсько-російських відносин.

5. Можливість участі національної меншини у політичному житті країни проживання, навчання рідною мовою та задоволення духовних потреб зумовлюється етнополітикою держави. В свою чергу, характер національно-культурного розвитку національної меншини корегує державну етнополітику, формує образ країни виходу у суспільстві країни проживання та визначає напрями взаємодії двох країн. Потенційні можливості національних меншин у сфері розширення і поглиблення стратегічного партнерства, виведення спірних питань із зони конфлікту у поле пошуку взаємовигідних рішень та здобутків на сучасному етапі ще належним чином не оцінені і не використані жодною стороною в українсько-російському діалозі.

За результатами дослідження в дисертації сформульовано рекомендації щодо перспектив розвитку українсько-російського співробітництва в сфері забезпечення прав національних меншин. Основний їх зміст зводиться до врахування специфічних особливостей проблеми при подальших політичних кроках України та Російської Федерації у сфері вирішення проблем національних меншин, своєчасності розробки науковими та державними закладами, що пов’язані з розробкою та здійсненням етнонаціональної політики, найбільш поміркованих, взаємовигідних та дієвих механізмів узгодження національних інтересів та двосторонніх зобов’язань. Важливим вбачається ухвалення відповідними державними органами низки постанов України та Російської Федерації щодо представництва національних меншин в різних структурах влади. Аргументом на користь подібної рекомендації є відсутність достатньої юридично-правової бази, яка дозвовила б на основі угод, договорів та законів знаходити компромісні, взаємоприйнятні рішення в сфері забезпечення прав національних меншин в контексті українсько-російських зносин. Доцільно було б також повною мірою використовувати соціально-культурний потенціал національних меншин українців в РФ та росіян в Україні, які виступають автономним суб’єктом двостороннього спілкування, і можуть як сприяти, так і ускладнювати налагодження українсько-російського міждержавного діалогу.

Список опублікованих праць дисертанта за темою дисертації:

Російська меншина України як фактор українсько-російських міждержавних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип.28.Ч III – К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2001. – С.34-42.

Українська меншина в українсько-російських міждержавних відносинах: історія і сучасність // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип.24.Ч.II - К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2000. – С.22-32.

Проблеми міграції населення в структурі українсько-російських міждержавних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип.31.Ч II – К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С.27-32.

Фактор національних меншин в сучасних українсько-російських політичних взаєминах // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. – Вип.22. – К.2003. – С.144-153.

Проблеми правового статусу національних меншин в контексті двосторонніх відносин України та Росії // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. – Вип.21. – К.2002. - С.100-108.

Міжнаціональні відносини як фактор двостороннього гуманітарного співробітництва // Вісник київського університету. Серія “Міжнародні відносини”. – Вип.27. – К.2003. – С.190-193.

Анотації

Стадніченко О.І. Проблеми забезпечення прав національних меншин в міждержавних відносинах України і Російської Федерації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми забезпечення прав національних меншин як чинника розвитку українсько-російських міждержавних відносин. В роботі проаналізовані основні причини, методи, шляхи і результати впливу української та російської національної меншини на зовнішню та внутрішню політику Російської Федерації та України та міждержавні українсько-російські зносини. Особлива увага приділяється розгляду місця і ролі національних меншин як фактора розвитку сучасних українсько-російських міждержавних взаємин. Визначені основні проблеми, з якими стикаються обидві держави при плануванні та реалізації своєї політики щодо забезпечення прав та інтересів національних меншин. Запропоновані шляхи вдосконалення існуючих відносин, надання їм динамізму і виведення на якісно новий рівень.

Ключові слова: національна меншина, українсько-російські відносини, міждержавні угоди, національні інтереси, гуманітарне співробітництво, етнічна організація.

Стадниченко О.И. Проблемы обеспечения прав национальных меньшинств в межгосударственных отношениях Украины и Российской Федерации. – Рукопись.

Диссертация на соискание степеня кандидата политических наук по специальности 23.00.04 – Политические проблемы международних систем и глобального развития. – Институт международних отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченка. Киев, 2003.

Диссертация посвящена исследованию проблемы обеспечения прав национальных меньшинств как фактора развития украинско-российских межгосударственных отношений. Предметом изучения стала роль национальных меньшинств в структуре межгосударственных отношений, как одного из структурных элементов украинско-российских отношений, котрый в различных условиях может быть стабилизирующим или дестабилизирующим фактором.

В роботе проанализированы главные причины, методы, пути и результаты влияния украинской и российской национальных меньшинств на внешнюю и внутреннюю политику Российськой Федерации и Украины, а также на межгосударственные отношения двух стран. Особое внимание уделено изучению значения и роли национальных меньшинств как фактора розвития современных украинско-российских политических, социально-экономических, гуманитарных отношений. На базе обширного документального материала детально рассматривается проблема формирования национальных меньшинств и их современного правового статуса. Определены основные проблемы, с которыми сталкиваются обе страны при планировании и реализации своей политической линии относительно обеспечения прав и интересов национальных меньшинств. Изучено реальный и потенциальный уровни влияния организаций национальных меньшинств на фомирование украинско-российских политических взаимоотношений и даны практические рекомендации по использованию потенциальных возможностей национальных меньшинств в сфере углубления стратегического межгосударственного сотрудничества. В работе проанализированы проблемные вопросы, характеризирующие отношения Украины и Российской Федерации с точки зрения существующих сложностей в политической, миграционной, национально-культурной сферах развития. Предложены пути усовершенствования существуючих уже двосторонних отношений, придания им динамизма, а также переход на качественно новый уровень.

Исходя из анлиза целого ряда сфер двухсторонних украинско-российских отношений, автор делает вывод, что влияние национальных меньшинств на развитие межгосударственных отношений сопоставимо со значением роли и места широко представленого национального меншинства в социальной структуре государства с одной стороны, а также констатирует факт имеющегося значительного потенциала для использования национальных меншинств в процесе углубления и гармонизации межгосударственных отношений – с другой.

Ключевые слова: национальное меньшинство, украинско-российские отношения, межгосударственные соглашения, национальные интересы, гуманитарное сотрудничество, этническая организация.

Stadnichenko O.I. The Problem of Ensuring National Minorities Rights in Interstate Relationship Ukraine and Russian Federation. – Manuskript.

The thesis for submiting of Master’s Degree on Political Sciences in the field 23.00.04.- Political Problems of International Systems and Global Development. – Taras Shevchenko National University, Institute of International Relations, Kyiv, 2003.

The thesis is dedicated to the research of the problem of ensuring national minorities rihgts as a factor of development Ukraine – Russia relations.

The main reasons, methods, results and ways of influence of ukrainian and russian national minorities on the iternal and external policy both of Ukraine and Russia and the international reletions of the two countries were analized and studied in this research work. The main attention was paid to the studing of sense and role of national minorities as a factor of development of modern Ukraine – Russia political, humanitarian, social and economical relations. The ways of improvement of bilateral Ukraine – Russian relations, the method of making them more denamical, as well as the ways of bringing them to new level were studied and researched in this work.

The key wards: national minorities, ukrainian – russian relations, interstate agreements, national interests, humanitarian cooperation, ethnical organization.