ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 930.1:311.41 (47)”1834-1920”

БОБКОВ ВОЛОДИМИР ВІТАЛІЙОВИЧ

РОЗВИТОК СТАТИСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

В ТАВРІЙСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ В XIX – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

07.00.01 – Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Непомнящий Андрій Анатолійович,

Таврійський національний університет

ім. В. І. Вернадського, професор кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Швидько Ганна Кирилівна,

Національний гірничий університет,

професор кафедри історії та політичної теорії

кандидат історичних наук, доцент

Лохматова Ала Іванівна,

Запорізький державний університет,

доцент кафедри новітньої історії України

Провідна установа: Інститут історії України НАН України, відділ історико-краєзнавчих досліджень, м. Київ.

Захист відбудеться 22 грудня 2004 р. о 13°° годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д .051.14 в Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів, ауд. .

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий „ 18 „ листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Кандидат історичних наук, доцент Кривий І. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з істотних рис сучасної історичної науки є значно загострена увага до політичної, економічної, соціальної, культурної історії регіонів. Істориків притягує вивчення явищ минулого, що раніше випадали з поля зору вчених або вважалися занадто дрібними й неактуальними. Все більш активно дискутується питання про роль “малої особистості” в історії; помітне місце приділяється вивченню діяльності провінційних краєзнавчих товариств, їхнього внеску в розвиток регіональної історіографії.

Активний розвиток історичної науки в Україні, існуючі практичні проблеми функціонування сучасної державної системи ставлять перед вітчизняними дослідниками завдання узагальнення досвіду попередніх поколінь учених, вироблення на його основі нових методів одержання якісних відомостей про розвиток вітчизняної економіки, демографії. Вивчення базових принципів збору статистичних відомостей у дорадянський період набуває особливого значення у зв'язку з переходом України до ринкової економіки.

У XIX столітті статистика зайняла ключове місце в системі гуманітарних і природничо-наукових дисциплін. При цьому вона була не стільки результатом диференціації наукового знання, скільки одним із чинників його становлення. Це забезпечувало багатогалузеві економічні, історичні, демографічні й інші дослідження міцною джерельною базою. Поступово статистика оформилася в особливий напрямок знання, що дотримувався своїх власних законів і принципів. Без його участі не здійснювався жоден скільки-небудь значний державний проект.

Збором статистичних відомостей у провінції в XIX – на початку ХХ століття займалася мережа місцевих органів адміністративної статистики. Самостійні статистичні дослідження також проводили земські організації. У розглянутий період на території Таврійської губернії офіційно функціонували чотири статистичні установи: губернський статистичний комітет (м. Сімферополь), Керч-Єнікальський статистичний комітет (м. Керч), Севастопольський міський статистичний комітет (формально діяв до 1861 р.) і статистичне бюро Таврійського губернського земства (з 1899 р. – оціночно-статистичне бюро). Також статистика Таврійської губернії розроблялася Головним статистичним комітетом Новоросійського краю (м. Одеса). Цими організаціями була здійснена значна робота, проведена низка важливих економіко-статистичних досліджень, зібраний й опублікований ґрунтовний матеріал з історії, етнографії, археології Таврійської губернії. Установи активно займалися популяризацією знань про свій регіон, що знайшло відображення у виданні довідкової літератури, залученні громадськості до вивчення минулого ріднокраю. Статистичні організації були центрами краєзнавчого руху.

Незважаючи на значимість практичних результатів діяльності статистиків, вивчення процесу становлення й розвитку статистичних досліджень у Таврійській губернії, систематизації їх найбагатшої історіографічної спадщини, багатопрофільного джерелознавчого аналізу зібраних матеріалів дотепер проведено не було. Це й визначає актуальність дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснюється в рамках наукової роботи кафедри історії України й допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського згідно з держбюджетною науково-дослідною темою “Проблеми соціально-політичної, етнічної й культурної історії України й Криму” (№ 0101U005 ).

Об'єктом дослідження є історія розвитку статистичних досліджень у Таврійській губернії в XIX – на початку ХХ століття.

Предметом дослідження є основні закономірності, напрямки, етапи, принципи становлення, еволюція форм та методів статистичних досліджень у Таврійській губернії в зазначений період на підставі корпусу опублікованих і архівних джерел.

Хронологічні рамки дослідження. Нижня хронологічна межа визначається заснуванням Міністерства внутрішніх справ (1802 р.), яке поклало початок формуванню органів центральної, а потім і місцевої адміністративної статистики. Верхня – остаточним установленням радянської влади в Криму (1920 р.), коли припинила існування остання статистична організація на цій території (статистичне бюро Таврійського губернського земства).

Географічні рамки дослідження включають територію колишньої Таврійської губернії, де функціонували статистичні установи, що спеціалізувалися на її вивченні. Ці землі мали свої особливості (порівняно з іншими регіонами Європейської Росії): пізніша колонізація та експлуатація території; строкатий етнічний склад; значні міграційні процеси; особливості адміністративного устрою; вихід до стратегічних та торгівельних артерій.

Метою дослідження є наукова реконструкція процесу розвитку статистичних досліджень у Таврійській губернії, а також вивчення їхніх методів та результатів.

Завдання визначені відповідно до поставленої мети:–

виявити комплекс архівних джерел, що висвітлюють тему дисертаційного дослідження, провести їх класифікацію та змістовний аналіз;–

дослідити еволюцію методів статистичних досліджень у зазначений період;–

здійснити джерелознавчий аналіз змісту статистичних матеріалів, на підставі якого зробити висновки про якість поданих у статистичних збірниках відомостей;–

визначити внесок подвижників статистичних досліджень у вивчення губернії, визначити роль їхньої історіографічної спадщини в процесі розвитку вітчизняного краєзнавства в дорадянський період;–

здійснити історичну репрезентацію процесу становлення й розвитку статистичних досліджень як оригінального напрямку регіонознавчих розробок в XIX – на початку ХХ століття.

Методологічну основу дослідження склали принципи історизму, наукової об'єктивності, системності при висвітленні історичних фактів і явищ. Завдання дослідження вирішувалися шляхом поєднання загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних методів. Серед загальнонаукових були застосовані методи аналізу, синтезу, типологічний, порівняльний, хронологічний, дедуктивний, індуктивний, структурно-системний, логічний, статистичний. Серед спеціально-наукових використовувалися такі методи: структурно-функціональний, історико-порівняльний, історико-системний, синхронний, ретроспективний, періодизації, класифікації, типологізації, просопографії та біоісторіографії. Застосування цього методологічного комплексу дало можливість дослідити процес розвитку статистичних досліджень у Таврійській губернії в XIX – на початку ХХ століття.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше в історіографії подано цілісну картину зародження, становлення й еволюції головних напрямків дослідницької діяльності органів адміністративної й земської статистики у Таврійській губернії. Дисертантом уперше розглянуті жанрові особливості всіх груп статистичних видань, які були оприлюднені за дорадянських часів. Виявлено нові закономірності й причинно-наслідкові зв'язки в історії розвитку провінційної науки. Був систематизований й уведений до наукового обігу комплекс маловідомих довідкових і статистичних джерел: пам'ятні книжки, адреси-календарі, земсько-статистичні збірники, статті, які публікувалися в дорадянських періодичних виданнях. Вперше розглянута роль наукових комунікацій в оптимізації статистичних технологій, вирішена проблема місця губернських органів статистики у формуванні взаємин у системі “центр-провінція”. У контексті досліджуваної проблеми дисертантом відновлено корпус діячів статистичної справи в регіоні та введено до наукового обігу значний корпус біографічних джерел.

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання отриманих результатів в навчальному курсі з історії України XIX – початку ХХ століття, при написанні підручників з історичного краєзнавства, історії Криму й Півдня України в цілому, історії статистичних досліджень в Україні. Матеріали дисертації використовуються при підготовці енциклопедій та довідкових видань, узагальнюючих працях з історії науки.

Апробація результатів дослідження пройшла на дев'ятьох міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях, серед яких Всеукраїнська наукова конференція “Архів і особа” (Київ, 1999); V Міжнародна наукова етнологічна конференція молодих учених (Чернівці, 2001); I та II Таврійські міжнародні наукові читання (Сімферополь, 2000, 2002); Міжнародний конгрес “Археологія та етнологія Східної Європи: Крок молоді в XXI століття” (Одеса, 2002); Міжнародна наукова конференція “Архіви та краєзнавство: Шляхи інтеграції” (Трускавець, 2003); V Всеросійська наукова конференція “Культура й інтелігенція Росії між рубежами століть: Метаморфози творчості. Інтелектуальні ландшафти (кінець XIX – початокст.) (Омськ, 2003); VIII Всеукраїнська науково-теоретична конференція “Українська періодика: Історія і сучасність” (Львів, 2003); III регіональна краєзнавча конференція “Діячі освіти і науки Придніпров'я XIX – ХХ ст.” (Дніпропетровськ, 2004).

Основні положення дисертації опубліковані в біобібліографічному покажчику “Статистики Таврической губернии, XIX – начало ХХ века”, а також у 14 наукових статтях (у тому числі 6 – у провідних фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України).

Структура дисертації складається зі вступу, 4 розділів (11 підрозділів), висновків (усього 179 стор.), списку використаних джерел і літератури (601 пункт, 43 стор.), чотирьох додатків (на 34 стор.).

СТРУКТУРА І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, наукове значення, визначені предмет та об’єкт дослідження, окреслені хронологічні та географічні межі дисертації, сформульовані її мета та завдання, визначені новизна та практичне значення одержаних результатів, їх зв'язок із науковими, програмами, планами, темами, вказано на апробацію роботи.

У першому розділі – “Методологічні основи дослідження, джерельна база та історіографія проблеми” подано аналіз наукових робіт із проблематики дослідження та використаних джерел, розкриті головні методи, які дозволили вирішити поставлені у дослідженні завдання.

У підрозділі 1.1. “Методологічні основи дисертації” наголошується, що дисертаційне дослідження має комплексний міждисциплінарний характер. В роботі використані як загальнонаукові (аналізу, синтезу, типологічний, порівняльний, хронологічний, дедуктивний, індуктивний, структурно-системний, логічний, статистичний) так і спеціально-історичні методи (структурно-функціональний, історико-порівняльний, історико-системний, синхронний, ретроспективний, періодизації, класифікації, типологізації).

Із числа застосованих загальнонаукових підходів виділяються історичний і логічний методи. З їх допомогою поетапно простежується взаємозалежність історичних реалій і конкретних результатів статистичного вивчення Таврійської губернії. Значного використання набув структурно-системний метод. Він дозволив створити узагальнену модель функціональної структури статистичних закладів, яку можна подати у вигляді взаємодії трьох системних рівнів, кожен із яких включає відповідні підсистеми із властивою їм структурою компонентів. Перший рівень – когнітивна (внутрішня) система статистичного знання: дослідницька проблематика, методи й техніка дослідження, спектр досліджуваних проблем. Другий рівень – інфраструктура статистичних досліджень (у нашому випадку – це система статистичних закладів). Третій рівеньсоціокультурний) містить у собі систему взаємин між статистикою (її діячами) й суспільством. Структурно-системний метод надав можливість розглянути об'єкт із усіма його основними рисами як єдине ціле.

Використання спеціально-історичної методології залежить від конкретних завдань, що висуваються в кожному конкретному історичному дослідженні. Тому дослідження з теми дисертації потребувало активного застосовування історико-порівняльного методу. З його допомогою були розглянуті ключові схожості (запозичення) й розходження в методах робіт статистиків (міських і губернських, губернських і земських), простежено еволюцію прийомів статистичних досліджень. Історико-генетичний метод, який спрямований, головним чином, на аналіз розвитку того чи іншого історичного явища, допоміг встановити закономірності розвитку статистичної справи в Таврійській губернії, а також виділити особливості окремих напрямків статистичних студій. Історико-типологічний метод використовувався при виділенні пріоритетних напрямків діяльності місцевих статистичних організацій, групуванні їх друкованої спадщини.

Поряд із традиційними історичними методологічними принципами при написанні дисертаційної роботи використалися методи біоісторіографії й просопографії.

Підрозділ 1.2. “Джерельна база дослідження”. Серед використаних під час дослідження джерел насамперед виділяються діловодні документи місцевих і центральних статистичних установ (відомче листування, звіти, журнали, протоколи, циркуляри, накази, постанови тощо), епістолярні джерела, архівні матеріали біографічного змісту (анкети, формулярні списки), неопубліковані статистичні дані (відомості, зібрані для складання звітів губернатора та градоначальників, матеріали статистичних переписів, первинні дані для складання пам'ятних книжок тощо). Активно застосовувалися матеріали статистичних збірників та публікацій самих статистиків. У дослідженні використані відомості некрологів, протоколів і журналів засідань статистичний комітетів, які були оприлюднені в газетах “Крымский вестник”, “Одесский вестник”, “Салгир”, “Таврические губернские ведомости” тощо. Цінна інформація щодо напрямків статистичних розвідок у Таврійській губернії міститься у традиційних рубриках провінційної преси (“Поточне життя”, “Хроніка” тощо).

У процесі роботи над дисертацією до наукового обігу включені архівні джерела з центральних, обласних і відомчих архівів України (Державний архів Одеської області (ДАОО), Державний архів в Автономній Республіці Крим (ДААРК), Державний архів Запорізької області) і Російської Федерації (Рукописний архів Інституту російської літератури РАН, Російська секція архіву С.-Петербурзького інституту історії РАН, Російський державний історичний архів (РДІА), відділ рукописів Російської національної бібліотеки, Архів Російської національної бібліотеки). Найбільш цінні матеріали було виявлено в ДААРК у фондах “Таврійський губернський статистичний комітет” (ф. 39), “Керченський статистичний комітет” (ф. 286), “Канцелярія таврійського губернатора” (ф. 26), “Канцелярія Керч-Єнікальського градоначальника” (ф. 162). У РДІА ретельно опрацьовані документи фонду “Центральний статистичний комітет” (ф. 1290); у ДАОО – особового фонду А. О. Скальковського (ф. 147), “Головний статистичний комітет Новоросійського краю” (ф. 3) тощо.

Підрозділ 1.3. “Історіографія питання” присвячений аналізу історіографічної спадщини з досліджуваної проблеми, яка хронологічно включає три основні етапи: дорадянський (XIX – поч. ХХ ст.), радянський – з 1917 до 1991 рр., та сучасний (з 1991 р.).

Уже в першій половині XIX століття світ побачили праці, присвячені розбору загальних проблем теорії та методів статистичних робіт. У більшості видань (К. Герман, І. Горлов, Є. Зябловський, П. Кеппен, А. Рославський, Л. Соколовський)Герман К. Всеобщая теория статистики для обучающихся этой науке.– СПб., 1809; Горлов И. Обозрение экономической статистики России.– СПб., 1849; Зябловский Е. Российская статистика: В х ч.– 2-е изд.– СПб., 1842; Кеппен П. О сущности статистики.– СПб., 1840; Ободовский А. Теория статистики в настоящем ее состоянии, с присовокуплением краткой истории статистики.– СПб., 1839; Рославский А. Руководство к статистике.– Харьков, 1844; Соколовский Л. Руководство статистики России.– СПб., 1855. були опубліковані короткі замітки з історії центральних і регіональних статистичних служб Російської імперії. Основна цінність цих досліджень полягає в тому, що вони дозволяють вірно визначити місце статистики в системі наукового знання першої половини XIX століття. Реформа адміністративної статистики Російської Імперії (1860 р.) дала значний поштовх вивченню статистичної справи в державі. На сторінках періодичної преси, наукових і відомчих збірників у 60-ті – на початку 70-х рр. XIX ст. були опубліковані численні замітки, що містили сучасну оцінку результатів статистичних робіт у провінції (М. Бочаров, К. Герц, М. Іванов тощо).

Загальні дослідження останньої третини XIX – початку ХХ століття з проблеми статистики характеризувалися наявністю єдиного підходу до висвітлення питань історії статистичних досліджень. Найбільш докладні дані містилися в роботах К. Воблого, Н. Сухомлина, Л. Федоровича, Л. Ходського, Ю. Янсона, С. ВелецькогоВоблый К. Г. Статистика: Пособие к лекциям.– 2-е изд.– К., 1909; Сухомлин Н. Взгляд на статистику в историческом и современном ея развитии и статистическое воззрение на характер и значение Европы.– СПб., 1866; Федорович Л. В. История и теория статистики.– Одесса, 1894; Ходский Л. В. Основания теории и техники статистики.– СПб., 1896; Янсон Ю. Теория статистики.– 2-е изд.– СПб., 1887.

Велецкий С. Н. Земская статистика: Справочная книга по земской статистике.– В 2-х частях.– М., 1899.– Ч. 1.. Досить інформативними були дослідження Л. Лічкова, М. Нечаєва, М. ПлотниковаЛичков Л. С. К вопросу о реформе официальной статистики: Преимущественно по данным юго-западного края.– К., 1902; Нечаев Н. Н. Об организации местных статистических учреждений.– СПб., 1895; Плотников М. А. Об участии общественных сил России (ученых обществ, земства и городских управлений) в деле собирания и разработки статистических данных.– СПб., 1897., основна увага в яких приділялася вивченню методів одержання первинної інформації в губерніях, огляду участі громадських сил у статистичних розробках. Проблема знайшла відображення в численних статтях, опублікованих у журналі “Земское дело”.

Дослідники радянського періоду по-різному підходили до розгляду історії статистичних установ XIX – початку ХХ століття. Умовно можна виділити три основні періоди у вивченні проблеми: 1918 – 1920-ті рр. (під впливом праць В. І. Леніна активно використовується спадщина земських статистиків: В. М. Григор'єв, Н. і. З. Свавицькі, Є. Святловський тощо); 30-ті – 50-ті рр. ХХ ст. (вивчення дорадянської статистики практично не здійснювалося); 1960-ті – 1991 р. (вийшла низка ґрунтовних досліджень із питань історії статистики: А. Гозулов, Н. Дятлова, Б. Литвак, Б. Плошко та ін.)

Сучасна історіографія представлена насамперед ґрунтовними дослідженнями професора А. Непомнящого, в яких уперше був визначений внесок у розвиток краєзнавства статистичних закладів Таврійської губернії, реконструйовано корпус видань статистичних установНепомнящий А. А. История и этнография народов Крыма: Библиография и архивы (конец XVIII – начало ХХ века).– Симферополь, 2001; Він же. Історичне кримознавство (кінець XVIII – початок ХХ століття): Біобібліографічне дослідження.– Сімферополь, 2003.. Роль статистиків Одещини в дослідженні регіону була висвітлена в роботах Н. Котової Котова Н. О. Діяльність статистичних комітетів на Одещині у XIX – на початку ХХ століття: Автореф. дис... канд. іст. наук.– Одеса, 2002.. Спадщина земських статистиків Південної України розглянута в дослідженнях О. ПетроваПетров О. О. Діяльність земских статистичних закладів південноукраїнських губерній у другій половині XIX – на початку ХХ ст.: Автореф. дис. канд. іст. наук.– Дніпропетровськ, 2003.. Особливості розвитку статистичних досліджень у Херсонській губернії висвітлені в розробках О. Макієнко, І. Сенкевич, Є. СенкевичаСінкевич І. Ю. Внесок статистиків Херсонської губернії у дослідження історії краю (XIX – поч. ХХ ст.) // Південна Україна XVIII – XIX ст.: Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України / Запоріжський держ. ун-т.– 2000.– Вип. 5.– С. 171-177; Сінкевич Е. Г., Макієнко О. А. Статистичні служби Херсонської губернії в структурі адміністративної влади та органів місцевого самоврядування XIX ст. // Наукові праці історичного факультету / Запоріжський держ. ун-т.– 1999.– Вип. 7.– С. 154-159..

Російськими дослідниками Н. Балацькою та О. Раздорським була здійснена публікація бібліографічного списку видань губернських і обласних статистичних комітетів (1994 р.). У публікаціях І. Комарової Комарова И. И. Научно-историческая деятельность статистических комитетов // АЕ за 1986 год.– М., 1987.– С. 85-96; Вона ж. Московское археологическое общество и его роль в развитии местных краеведческих организаций России // АЕ за 1989 год.– М., 1990.– С. 80-87; Вона ж. Охрана памятников архитектуры в провинциальных научных обществах // Российская провинция XVIII ХХ веков: реалии культурной жизни: В 2 кн.– Пенза, 1996.– Кн. 2.– С. 276-295. вперше наголошено на проблемі комплексного вивчення багатої історико-краєзнавчої спадщини провінційних статистичних комітетів. У розробках В. Бердинських основна увага приділялася вивченню ролі губернських статистичних комітетів у розвитку провінційної історичної науки.

Аналіз історіографії показав, що окремі аспекти вивчення історії розвитку статистичних досліджень в Таврійській губернії знайшли відображення, як у спеціальній літературі, так і в дослідженнях краєзнавців. Для цих праць характерно недостатнє використання архівних джерел та матеріалів дорадянської преси, що призвело до фрагментарного вивчення проблеми.

Розділ 2 “Статистичні дослідження в Таврійській губернії в дореформений період (1834-1859 рр.)” присвячено характеристиці етапу становлення статистичних розвідок у Таврійській губернії.

У підрозділі 2.1. “Передумови створення місцевих адміністративних статистичних структур” доведено, що інтерес до статистичних досліджень був визначений низкою об'єктивних причин. Потреби уряду в наявності ґрунтовних статистичних відомостей про розвиток економіки, демографії в регіонах викликали необхідність поточної фіксації емпіричних даних. На початку XIX століття проходило не тільки становлення статистики, як особливої галузі знання, але й формування нового апарату центральних статистичних закладів. У р. було відкрите Статистичне відділення МВС – хронологічно перший орган адміністративної статистики Російської імперії. Уряд здійснив спроби зі збору відомостей у провінції: губернаторам було наказано регулярно упорядковувати статистичні матеріали про підлеглу їм територію (1802 р.). В цілому, адміністративна статистика в цей період розвивалася за двома основними напрямками: шляхом проб та помилок йшло формування центральних органів статистики, які були призначені для проведення досліджень в масштабах усієї країни; паралельно із цим МВС зробило кілька спроб привести до системи статистичні роботи в провінції.

У підрозділі 2.2. “Становлення адміністративної статистики Таврійської губернії” висвітлено виникнення та діяльність місцевих статистичних комітетів, подано аналіз рукописної та друкованої спадщини статистиків-аматорів Таврійської губернії першої половини XIX ст.

У 1835 рр. на території губернії були засновані Таврійський губернський, Севастопольський та Керч-Єнікальський міські статистичні комітети. Вони покликані були збирати якісний емпіричний матеріал в провінції. В обов'язки організацій входила систематизація відомостей, їх перевірка, упорядкування, складання загальних таблиць, а також написання детальних описів губернії. До складу організації входили голова (губернатор чи градоначальник), неодмінні члени й члени-кореспонденти. Також на розсуд комітетів могли бути обраними в члени й інші “особи, що користувалися загальною повагою”. Неодмінні члени зобов'язані були надавати в комітети точні відомості “про стан їм довірених частин”. Матеріали “за справами градських купецьких товариств” організації змушені були чекати від міських голів. Творчими розробками повинні були займатися члени-кореспонденти, які вибиралися з постійних жителів губернії (чи міста). Однак слабка фінансова база, недостатня розробка методів статистичних робіт, відсутність суворого розмежування обов'язків членів не дозволили статистичним комітетам розвинути активну діяльність.

Незважаючи на незначні обсяги зроблених статистичними комітетами у 1835-1860 рр. робіт, роль цих організацій у розвитку статистичних досліджень була доволі значною й полягала перш за все в консолідації місцевого творчого потенціалу на ґрунті вивчення історії, економіки, етнографії рідного краю. В історико-статистичне вивчення Таврійської губернії активно включилася найосвіченіша частина провінційних службовців. Становлення провінційної статистики в першій половині XIX століття проходило в нерозривному зв'язку з процесом розвитку регіональних краєзнавчих студій. Статистика використовувалася як специфічний “інтуїтивний” метод пізнання економічних, соціальних, демографічних процесів. Історико-бібліографічний аналіз друкованої й рукописної спадщини статистиків першої половини XIX століття (І. Корніса, М. Ніколіча, А. Смоленського, Є. Шевєлєва, А. Шмакова) дає можливість стверджувати, що саме в 30-ті – 40-і рр. XIX ст. були закладені традиції написання історико-статистичних нарисів, визначене місце цих досліджень в культурному й науковому розвитку провінції.

Підрозділ 2.3. “Вивчення Таврійської губернії Головним статистичним комітетом Новоросійського краю” присвячений дослідженню внеску Головного статистичного комітету Новоросійського краю у статистичне вивчення Таврійської губернії. Створення цього закладу в Одесі (1843 р.) було необхідним в умовах бурхливого економічного розвитку регіону. Насамперед господарські потреби викликали необхідність в точних статистичних відомостях про торгівлю найбільших портів, успіхи сільськогосподарського виробництва, ріст чисельності населення тощо. При цьому, складання загальної статистики Новоросійського краю більше відповідало вимогам часу, ніж написання оглядів по кожній губернії окремо. Створенню комітету сприяла “інтелектуальна напруженість”, що склалася в цей період в Одесі завдяки діяльності новоросійського й бессарабського генерал-губернатора М. С. Воронцова.

Дисертантом проведений аналіз форм діяльності та матеріалів, зібраних Головним статистичним комітетом Новоросійського краю. Встановлено, що в роботах організації особливий розвиток отримало історико-статистичне вивчення пріоритетних галузей господарства Таврійської губернії. Комітет займався систематизацією матеріалів із історії, економіки, демографії цієї території. Відомості, зібрані шляхом відомчих запитів й експедицій редактора А. Скальковського, лягли в основу численних статистичних публікацій, що містять унікальні матеріали з економічної історії Таврії. Складені ним статистичні матеріали, охоплювали практично всі сторони життя південноукраїнської провінції.

Розділ 3 “Діяльність адміністративних статистичних установ Таврійської губернії в другій половині XIX – на початку ХХ століття” присвячений аналізу основних напрямків роботи Таврійського губернського статистичного комітету, а також вивченню особливостей розвитку статистичних досліджень в містах Керч та Севастополь.

У підрозділі 3.1. “Основні напрямки роботи Таврійського губернського статистичного комітету” подано характеристику форм діяльності цієї організації. Встановлено, що губернський статистичний комітет не тільки виконував значний обсяг робіт зі збору та публікації офіційних статистичних даних. Він також був регіональним центром краєзнавчих досліджень.

Наказом від 26 грудня 1860 р. була законодавчо оформлена реформа всіх губернських й обласних статистичних комітетів Російської імперії. Їхні функції відтепер полягали у встановленні по кожній області й губернії оптимальних методів збору статистичних відомостей “про кількість і якість землі, народонаселення, промислові сили губернії”, в обробці та перевірці цих матеріалів. Також в обов'язки статистичного закладу входило складання докладних описів губернії та її окремих районів “особливо чим-небудь примітних” у топографічному, історичному, промисловому, торговому, сільськогосподарському відношеннях. Статистичний комітет регулярно займався складанням офіційної статистики губернії: щорічно він збирав матеріали для додатків до звітів таврійського губернатора (“Обзоры о состоянии Таврической губернии”), виконував окремі роботи за дорученням центрального статистичного комітету.

Вагомим внеском у популяризацію історико-статистичних відомостей про Таврійську губернію стали випущені комітетом довідкові видання – “Памятные книжки Таврической губернии”. Усього під різними заголовками було опубліковано 18 випусків цього довідника. Проведений дисертантом змістовний аналіз видань показав, що більшість зібраних статистиками відомостей є важливим джерелом для сучасних історичних досліджень.

В 60-ті – на початку 70-х рр. XIX століття Таврійський губернський статистичний комітет виконував роль центру історико-етнографічних й археологічних досліджень. Об'єднавши навколо себе в особі дійсних членів найбільш освічених представників місцевої інтелігенції, комітет регулярно звертався до вивчення історії краю. Його дослідження мали цікавий різноманітний характер, форми робіт відрізнялися масштабністю, неформальним підходом до вивчення поставлених проблем. Особлива заслуга ТГСК полягала в тому, що він став першою дослідницькою організацію, яка ставила своїм завданням історико-краєзнавче вивчення Таврійської губернії.

Підрозділ 3.2. “Особливості розвитку статистичних досліджень у Керчі та Севастополі (1860-1917 рр.)” присвячено аналізу статистичної справи в цих містах. Було встановлено, що значного розвитку статистичні дослідження отримали в портовому місті Керч. Місцевий статистичний комітет займався збором і публікацією цінних статистичних матеріалів. Ним були зібрані якісні відомості про чисельність населення в східній частині Криму, його релігійний склад, умови розвитку місцевої промисловості, сільського господарства, народної освіти. Керченські статистики першими у Таврійській губернії звернулися до практики видання довідкової літератури – “Памятных книжек Керчь-Еникальского градоначальства”.

Вивчення головних напрямків діяльності Керч-Єнікальського статистичного комітету надало можливість виділити схожості й відмінності в методах роботи губернських і міських статистиків. Співробітники КЄСК особливу увагу приділяли проведенню переписів міського населення, займалися вивченням економічних умов життя місцевих жителів. Відомості, зібрані керченськими статистиками, відрізнялися високим ступенем деталізації, що визначалося, насамперед незначними масштабами досліджуваної території.

Через недоцільність існування спеціальної статистичної організації в зруйнованому війною Севастополі, місцевий статистичний комітет в 1861 р. був скасований. Встановлено, що наприкінці XIX століття проведенням переписів населення займалося міське громадське управління. Дисертантом проаналізовано зміст “Обзоров Севастопольського градоначальства”, які регулярно складалися наприкінці XIX століття особовим чиновником зі статистичної частини при севастопольському градоначальнику. Розглянута методика проведення переписів населення міста.

Розділ 4. “Головні напрямки діяльності статистичного бюро Таврійського губернського земства наприкінці XIX – на початку ХХ століття” репрезентує розвиток статистичних досліджень в працях земських статистиків. У підрозділі .1. “Організація та методи досліджень земських статистиків у XIX – на початку ХХ століття” висвітлено особливості земсько-статистичних досліджень, подано аналіз методик, що застосовувалися співробітниками земств при виконанні робіт. Головна увага приділена розгляду таких питань, як достовірність відомостей земської статистики, їх цінність та недоліки. Подано характеристику головних об'єктів досліджень земських статистиків, розглянуто схожості та відмінності чернігівської та московської методик проведення статистичних робіт.

Підрозділ 4.2. “Земсько-статистичні дослідження в Таврійській губернії (1884-1889 рр.)” висвітлює історію становлення земської статистики у Таврійській губернії. Дисертантом розглянуті передумови заснування статистичного бюро (1884 р.), головні напрямки його діяльності, принципи формування персонального складу. Представлений детальний аналіз змісту земсько-статистичних видань цього періоду. Зроблено висновок про нерівнозначність розміщених у них матеріалів та різну цінність їх як історичного джерела. Так, статистичні дані досліджень, які присвячені окремим повітам (містять сухий емпіричний матеріал), мають значно меншу історичну цінність, ніж узагальнюючі праці (“Памятная книжка Таврической губернии”р.), “Крестьянское хозяйство в Мелитопольском уезде” (1887 р.) тощо).

Період з 1884 по 1889 рр. є самодостатнім етапом розвитку статистичних досліджень. Впродовж шести років земством було проведено цілісне й логічно завершене вивчення селянського побуту Таврійської губернії. Статистиками були розроблені методи досліджень, що враховували місцеву географічну й господарську специфіку. Земство вперше звернулося до практики експедиційних робіт, як єдиного достовірного джерела якісного статистичного матеріалу.

У підрозділі 4.3. “Діяльність оціночно-статистичного бюро Таврійського губернського земства в 1899-1920 рр.” проаналізовано головні напрямки робіт, висвітлені чинники, що впливали на інтенсивність земсько-статистичних досліджень, запропонований джерелознавчий аналіз змісту друкованої спадщини земських статистиків.

На початку ХХ століття земські статистики провели масштабні дослідження, випустили серію якісних довідкових видань. На сучасному етапі відомості цих збірників особливо важливі для вивчення селянського побуту в дорадянську епоху. Вони мають високу вірогідність і висвітлюють процеси з різних дослідницьких позицій. Матеріали земської статистики дають можливість розглянути етноконфесійні, соціальні, економічні процеси в селі.

Маючи на меті, насамперед, фіскальні цілі, оціночно-статистичне бюро вийшло далеко за рамки свого первісного завдання – забезпечення рівномірного оподатковування. Статистики активно займалися краєзнавчими дослідженнями, працювали у галузі природознавства, правознавства тощо. Їх багата друкована спадщина зробила значний внесок у розвиток провінційної історіографії.

Було встановлено, що земсько-статистична корпорація на початку ХХ століття перетворилась в значну суспільно-політичну силу. Статистики брали активну участь у революційній боротьбі (О. Воскресенський, К. Зубковський, М. Мурзаєв, А. Неручев, В. Оболенський та інші). Саме в цей період яскраво виявилися соціальні й ідеологічні розходження між земськими статистиками й представниками іншої частини службовців земських органів самоврядування. Вивчення персонального складу статистичного бюро дає можливість стверджувати, що в організації працювали прогресивні представники місцевої інтелігенції.

Висновки узагальнюють авторські підходи та інтерпретації й містять стислий виклад результатів дослідження, основний зміст яких виноситься на захист: 1. Історіографічний аналіз праць дослідників розвитку адміністративної й земської статистики в Російській імперії показав недостатність розробки даної проблеми. Виявлений дисертантом у фондах 8 державних і відомчих архівів України та Російської Федерації комплекс документів дав можливість об'єктивно реконструювати процес статистичних досліджень в Таврійській губернії у XIX – на початку ХХ століття, охарактеризувати методи та цілі регіонознавчих пошуків місцевих статистиків. 2. Розвиток статистичних досліджень в Таврійській губернії проходив у річищі широко розгорнутого в XIX столітті в межах Російської імперії краєзнавчого руху та був зумовлений об'єктивним процесом підвищення інтересу до регіонознавчої тематики. 3. Особливості розвитку статистичних досліджень в Таврійській губернії були пов'язані зі строкатим етнічним складом, значними міграційними процесами, відмінностями адміністративного устрою, особливою увагою центру до економічного розвитку цієї території. Тому статистичні студії точилися навколо вивчення змін в етнічному складі губернії, визначення місця цього регіону в економічному житті Новоросійського краю. Місцевими статистиками всебічно розроблялися проблеми сільськогосподарської й торгівельної статистики. 4. За принципами роботи, методами та цілями організації, які займалися статистичним вивченням Таврійської губернії в XIX – на початку ХХ століття, можна розділити на дві основні групи – заклади земської та адміністративної статистики. Адміністративна статистика Таврійської губернії у своєму розвитку пройшла два основні етапи: 1) 1834 – 1860 рр.: відбувалося формування фінансової, правової, методологічної бази статистичних робіт; для досліджень був характерним інтуїтивний підхід, статистичні пошуки проводилися у межах загального розвитку краєзнавчого руху; 2) – 1917 рр.: була проведена перебудова старих дореформених статистичних структур на новий лад, дослідження здійснювалися за новими, чіткіше регламентованими формами, було покращене фінансування. Історію розвитку земської статистики в Таврійській губернії умовно можна розділити на два етапи: 1) 1884 – 1889 рр. – заснування статистичного бюро й проведення перепису селянських господарств у повітах; збір статистичних даних проводився за ініціативи та на кошти губернського земства; 2) 1899 – 1920 рр. – виконання субсидованих урядом оцінно-статистичних робіт у губернії. 5. У розвитку історико-статистичних пошуків в Таврійській губернії брали участь як представники університетських наукових центрів, так і численні місцеві подвижники краєзнавства. Місцеві етнографи, історики, краєзнавці об'єдналися навколо губернського і Керч-Єнікальського статистичних комітетів. Ці організації систематично оприлюднювали результати своїх досліджень (офіційна періодична преса, “пам'ятні книжки”), де були опубліковані різноманітні розробки з історії, статистики, етнографії, економіки тощо. 6. Предметом дослідження статистиків, крім їх основного завдання – фіксації істотних змін у господарському та суспільному житті регіону, були різні аспекти історії, економіки, демографії, культури Таврійської губернії: археологічні пам'ятки Криму (Х. Х. Зенкевич, Г. Е.  Караулов, О. Накропін), історія Таврійської губернії (О. Г. Завадовський, А. О. Скальковський), економічне життя губернії (Ф. М. Домбровський, М. І. Ніколіч, К. В. Ханацький), етнографія (С. А. Бейм, І. І. Корніс). Активізації краєзнавчих досліджень статистиків сприяло загальне підвищення уваги до регіонознавчих проблем у XIX – на початку ХХ століття. На деяких етапах своєї діяльності статистичні комітети перетворювалися у своєрідні об'єднання краєзнавців, які досить активно займалися вивченням ріднокраю. 7. Найважливішим підсумком розвитку статистичних досліджень у Таврійській губернії став перехід до всебічного комплексного регулярного обстеження головних аспектів економічного, соціального, культурного, повсякденного життя регіону. Результати статистичних пошуків адміністративних статистиків якоюсь мірою доповнювалися працями земських дослідників. Тому протиставлення цих напрямків статистичних пошуків, яке існувало у радянській історіографії, є недоцільним. 8. Найбагатша спадщина, досвід вчених і краєзнавців із організації й проведення статистичних досліджень не втратили свого практичного значення навіть на сучасному етапі розвитку державних та наукових структур. Праці статистиків Таврійської губернії є видатним внеском у розвиток історіографії. Їх систематизація та вивчення дають можливість вичленувати ще не вивчені проблеми, що не стали з різних причин об'єктом досліджень попередніх поколінь істориків через різноманітні причини. Використання всього обсягу закладеної в них наукової інформації буде сприяти подальшому розвитку вивчення історії науки в України.

Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у наступних публікаціях автора:

1. Бобков В. В. Статистики Таврической губернии, XIX – начало ХХ века: Биобиблиографический указатель / Таврический нац. ун-т.– Симферополь, 2004.– 304 с.– (Биобиблиография крымоведения; Вып. 1).

2. Бобков В. В. Документы о деятельности сотрудников статистических комитетов Таврической губернии в XIX – начале ХХ века как исторический источник // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий зб. наук. праць.– Київ, 1999.– Вип. 1: Архів та особа.– С. 238-245.

3. Бобков В. В. Из истории краеведческих исследований на юге Украины по данным архивов Санкт-Петербурга и Симферополя // Студії з архівної справи та документознавства.– Київ, 2003.– Т. 10.– С. 226-229.

4. Бобков В. В. Матеріали газетної періодики Криму XIX – початку ХХ ст., як джерело з вивчення діяльності статистиків Таврійської губернії // Зб. праць Науково-дослідного центру періодики / Львівська наук. б-ка ім. В. Стефаника.– 2003.– Вип. 11.– С. 215-227.

5. Бобков В. В. Современная историография истории региональных статистических исследований в досоветскую эпоху // Ученые записки Таврического национального ун-та им. В. И. Вернадского. Сер.: История.– Симферополь, 2003.– Т. 16 (55), № 2.– С. 3-9.

6. Бобков В. В. Керчь-Еникальский статистический комитет: Создание и основные направления деятельности // Боспорские исследования / Ин-т востоковедения им. А. Крымского НАН Украины.– Симферополь, 2003.– Вып. .– С. 147-157.

7. Бобков В. В. К истории земско-статистических исследований в Таврической губернии (1884_) // Культура народов Причерноморья.– 2003.– № 46.– С. 122-127.

8. Бобков В. В. К вопросу о деятельности Таврического губернского статистического комитета: Г. Н. Часовников // Арсений Иванович Маркевич: I Таврические межд. науч. чтения.– Симферополь, 2000.– С. 34-37.

9. Бобков В. В. Динамика численности и этноконфессиональной дифференциации населения Таврической губернии на страницах местных статистических изданий // Буковинський історико-етнографічний вісник.– 2001.– Вип. .– С. 4-6.

10. Бобков В. В. Статистические исследования в Керчи: Е. Х. Бернар де Граве // II Таврические науч. чтения, посвященные 80-летию Центрального музея Тавриды: Сб. мат-лов.– Симферополь, 2002.– С. 79-82.

11. Бобков В. В. Формы краеведческих исследований Таврического губернского статистического комитета // Археологія та етнологія Східної Європи: Мат-ли і дослідження / Одеський нац. ун-т ім І. І. Мечникова.– Одеса, 2002.– Т. 3.– С. 199-200.

12. Бобков В. В. Газета “Таврические губернские ведомости” як джерело з історії статистичного вивчення південної Таврії // Українська періодика: Історія і сучастність: Доп. та повід. Восьмої Всеукраїнської наук.-теоретич. конф.– Львів, 2003.– С. 226-231.

13. Бобков В. В. Роль научных коммуникаций в развитии административной статистики Таврической губернии в XIX – начале ХХ века // Культура и интеллигенция России между рубежами веков: Метаморфозы творчества. Интеллектуальные ландшафты (конец XIX в. – начало XXI в.): Мат-лы V Всероссийской науч. конф. с международным участием, посвященной 10-летию Сибирского филиала Российского ин-та культурологи МК РФ.– Омск, 2003.– С. .

14. Бобков В. В. До біографії К. В. Ханацького: За матеріалами архівів Санкт-Петербургу та Сімферополя // Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки: Наук. щорічник.– Дніпропетровськ, 2004.– Вип. 1.– С. .

15. Бобков В. В. Памятные книжки Таврической губернии и их роль в историческом краеведении Крыма (XIX–начало ХХ века) // Клио.– 2004.– № 2/3.– С. 4-7.

Анотація

Бобков В. В. Розвиток статистичних