Міністерство освіти i науки України

Львівський нацiональний університет імені Iвана Франка

УДК 553.21/.24

На правах рукопису

Ціхонь Сергій Іванович

Фiзико-хiмiчні умови розвитку та зональність

гідротермального зруденіння Рахівського золоторудного району

(за даними термобарогеохімічних та мінералого-фізичних досліджень)

Спеціальність 04.00.11 геологiя

металевих i неметалевих корисних копалин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

Львів-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі корисних копалин у Львівському нацiональному університеті імені Iвана Франка

Науковий керівник: | Попівняк І.В., доктор геологічних наук, професор. Львівський нацiональний універ-ситет імені Iвана Франка.

Офiцiйнi опоненти: | Петриченко О.Й., доктор геолого-мінерало-гічних наук, професор. Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України та НАК “Нафтогаз України”, м. Львів.

Деревська К.І., кандидат геолого-мінерало-гічних наук, старший науковий співробітник. Інститут геологічних наук НАН України, м. Київ.

Провiдна органiзацiя: | Інститут геохімії, мінералогії та рудоутво-рення НАН України, м.Київ.

Захист відбудеться 25 березня 2004 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.04 у Львівському нацiональному університеті імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Грушевського, 4, ауд. 219.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського нацiонального університету іменi Iвана Франка за адресою: 79005 м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 24 лютого 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат геол.-мін. наук |

Є.М. Сливко | ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Ефективний, цiлеспрямований пошук нових покладiв золота в Україні та надiйне оцiнювання перспективностi вiдомих рудопроявів можливi на підставi застосування комплексу сучасних методiв, зокрема термобарогеохімічних та мінералого-фізичних.

Прогнозування золотого зруденiння, як вiдомо, пов’язане зi значними труднощами, що зумовленi складнiстю та багатофакторнiстю процесiв рудоутворення, тим більше в різних геотектонічних умовах та глибинних рівнях земної кори. Тому застосовують не тільки класичні геолого-структурні, геофiзичні та геохiмiчні методи, а й значною мірою методи дослідження термодинамічного та хімічного режимів ендогенних флюїд-них палеосистем, що започатковані М.П. Єрмаковим, В.А. Калюжним, Є.М. Лазьком, Ю.О. Долговим та розвинуті їхніми послідовниками І.Т. Бакуменком, Д.К. Возняком, Л.І. Колтуном, Ю.В. Ляховим, А.В. Пізнюром, І.В. Попівняком, М.М. Павлунем та іншими.

Водночас важливим підгрунтям для прогнозної оцінки рудоносних територій та пошуків ендогенних родовищ, особливо золоторудних, є також геолого-генетична належність зруденіння у межах потенційно золотоносних, але недостатньо вивчених територій. Саме таким за матеріалами багатьох вчених (Лазаренко, 1963, 1973, 1975; Матковський, 1971, 1975, 1992; Мацкив, 1984; Степанов, 1993; Нечепуренко, , та ін.) є північно-західний фрагмент Мармароського масиву, у межах якого розташований досліджуваний нами Рахівський золоторудний район (РЗР).

Отже, актуальність вивчення генетичної позиції та фізико-хімічних умов формування золоторудних об’єктів РЗР зумовлена необхідністю виразної конкретизації його перспектив з метою подальшого розширення мінерально-сировинної бази нової для України золотовидобувної галузі промисловості.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове спрямування роботи значною мірою визначається головними завданнями державної програми “Золото надр України” і є складовою частиною загального плану наукових фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки України, що виконується у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Базовою є держбюджетна тема Гк-120Б “Фізико-хімічні умови та зональність розвитку золоторуд-них формацій України (за даними термобарогеохімічних досліджень флюїдних включень в мінералах)” та програм госпдоговірних робіт з Закарпатською геологічною експедицією ДГП “Західукргеологія”, одним з виконавців яких є дисертант.

Мета дослідження: з’ясувати фізико-хімічні умови формування руд, визначити тип ендогенної зональності, розкрити характер генетичного зв’язку термобарогеохімічних та мінералого-фізичних показників з про-цесами формуванням промислових накопичень золота у межах різноеро-дованих структурних блоків РЗР і на цій підставі розробити загальний комплекс пошуково-оцінювальних критеріїв золотого зруденіння.

Об’єкт досліджень – Рахівський золоторудний район.

Предмет дослідження – руди родовища Сауляк та рудопроявів РЗР.

Головнi завдання роботи:

· з’ясувати генезис золотого зруденіння РЗР та розробити зведену температурно-парагенетичну схему процесів мінералоутворення;

· дослідити типоморфні властивості мінералів-напівпровідників (піриту, арсенопіриту, галеніту та інших) допродуктивних, продуктив-них (на золото) та післяпродуктивних мінеральних комплексів;

· виявити головні риси та особливості мінералогічної та термобарогеохімічної зональності у межах РЗР;

· розробити комплекс пошуково-оцінювальних критеріїв та ознак золотого зруденіння.

Наукова новизна одержаних результатів:– 

уперше для родовища Сауляк та головних рудопроявів РЗР виявлено визначальні риси фізико-хімічних режимів формування різновікових мінеральних комплексів, розроблено зведену температурно-парагенетичну схему процесів мінералоутворення; досліджено оптимальні умови відкладання самородного золота;– 

виявлено закономірності просторового поширення допродуктив-них, продуктивних (на золото) та післяпродуктивних мінеральних асоціацій в межах різних структурних блоків РЗР;– 

розкрито головні особливості структурно-тектонічної позиції золо-того зруденіння стосовно елементів радіально-кільцевих структур РЗР;– 

уперше на золоторудних об’єктах РЗР виявлено різновікові морфогенетичні ряди піриту, габітусні форми та типоморфні властивості яких у межах окремих генерацій закономірно змінюються від ранніх зароджень до пізніх;– 

розроблено комплекс пошуково-оцінювальних ознак та критеріїв на золоте зруденіння, визначено найперспективніші структурні блоки РЗР і виділено в їхніх межах конкретні ділянки першочергових пошуків.

Методи дослiдження. Морфометричні та фазометричні дослідження флюїдних включень виконано візуально-мікроскопічним методом; тем-пературнi визначення здiйснено головно методом гомогенiзацiї включень (з точністю 5С); непрозорі мінерали досліджено методом термовакуумної декрепiтацiї; склад флюїдiв визначено методом крiо-метрiї (0,1С); високогустинний СО2 у включеннях виявляли переважно неглибоким охолодженням (до 2–4С, 0,1С); окремі мінерали та мінера-льний склад вмісних порід визначено за допомогою рентгеноструктурно-го методу; розміри та кристаломорфологічні особливості мінералів-напів-провідників досліджено візуально-мікроскопічним та гоніометричним методами; елементи-домiшки у мiнералах дослiджуваних руд визначали лазерним мiкроспектральним аналiзом; термоелектричнi властивостi мiнералiв-напiвпровiдникiв виявляли, використовуючи ефект Зеебека на типових установках тощо.

Фактичний матерiал. Для написання дисертаційної роботи вико-ристано матеріал, зібраний автором під час навчання у стаціонарній аспі-рантурі (1997–2000 рр.) геологічного факультету Львівського національ-ного університету імені Івана Франка та під час роботи на темах Гк-18Б (2000–2002) та Гк-120Б (2003). Інформацію щодо умов мінералоутворен-ня (температура, тиск, агрегатний стан та склад мінералотворних флюї-дів) отримано за результатами проведення автором власноруч: понад 500 мінералотермометричних аналізів (гомогенізація включень) та близько 500 неглибоких (до 2–4С) охолоджень препаратів з метою виявлення фази рідкого СО2; понад 400 декрепітаційних (термовакуумних) аналізів, 50 спектральних аналізів кварцу різних генерацій, понад 30000 аналізів термо-е.р.с. сульфідів, 23 рентгеноструктурних аналізи вмісних порід та 58 лазерних мікроспектральних аналізів мінералів-напівпровідників тощо. Аналітичні матеріали опрацьовані на ЕОМ.

Практичне значення одержаних результатів. Наведені в роботі матеріали можуть бути використані геологами-виробничниками на різних стадіях пошуково-розвідувальних робіт. Зокрема, визначені автором темобарогеохімічні показники та ознаки фізико-хімічних умов мінералоутворення, а також розроблений комплекс критерiїв дадуть змогу суттєво підвищити ефективність пошуково-розвідувальних робіт і здійснити оцінку перспективності глибоких горизонтів та флангів родовища Сауляк, визначити перспективність углиб багатьох рудо-проявів та численних мінералізованих точок РЗР та оцінити прогнозний ресурс досліджуваного району загалом.

Розроблений автором комплекс пошуково-оцінювальних критеріїв золотого зруденіння можна використати для пошуку та прогнозу нових родовищ кольорових металів не тільки в Карпатському регіоні, а й в інших структурно-фаціальних металогенічно сприятливих зонах України.

Особистий внесок здобувача. Польовi роботи й аналiтичнi дослiд-ження родовища Сауляк та рудопроявiв Рахівського золоторудного району виконано автором особисто та разом з колегами, спiвробiтниками лабораторiї прикладної термобарогеохiмiї пiд керiвництвом доктора геологічних наук, професора І.В. Попівняка. Зокрема, автором відібрано і задокументовано кам’яний матеріал (понад 2500 проб) із підземних гірничих виробок та низки свердловин родовища Сауляк, поверхневих гірничих виробок (канави, розчистки) рудопроявів Білий Потік, Бансь-кий, Камінь-Кльовка, Берлибаш, Тукало, Марів та інші. Автор описав мінеральний склад руд усіх наведених вище золоторудних об’єктів РЗР; визначав за включеннями в мінералах термобарогеохімічні параметри мінералотворного середовища; вимірював значення термо-е.р.с. мінера-лів-напівпровідників; виконав декрепітаційні аналізи мінералів руд тощо. Результати дослiджень, виконаних сумісно з колегами, наведено в спiльних публiкацiях.

Апробація результатів дисертації. Головні результати досліджень здобувач доповідав на: XVI конгресі Карпато-Балканської геологічної асоціації (Відень, 1998); міжнародній науковій конференції “Наукові основи прогнозування, пошуків та оцінки родовищ золота” (Львів, 1999); IХ міжнародній конференції з термобарогеохімії (Москва, Александров, 1999); науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження Д.П. Бобровника (Львів, 2000); науковій конференції, присвяченій 55-річчю геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2000); конференції, присвяченій 50-річчю кафедри корисних копалин та екологічної геології і 170-річчю кафедри геології Донецького національного технічного університету (Донецьк, 2001); молодіжній науковій конференції “Наука про Землю – 2001” (Львів, 2001); міжнародній науковій конференції “Mineral sciences in the Carpathians” (Мішкольц, Угорщина, 2003).

Публiкацiї. Матеріали дисертаційної роботи висвітлені у 23-х друкованих працях, з них 5 – статті у провідних фахових виданнях, 18 – матеріали і тези наукових та міжнародних конференцій.

Структура роботи. Дисертаційна робота обсягом 262 машинописних сторінки складається зі вступу, семи розділів і висновків, супро-воджується 99 рисунками, 31 таблицею; список використаних джерел нараховує 145 найменувань. Текстова частина становить 145 сторінок.

Висловлюю щиру подяку своєму науковому керівникові доктору геологічних наук, професору І.В. Попівняку за постійну всебічну допомогу на усіх етапах виконання роботи.

Під час написання дисертаційної роботи автор незмінно отримував поради і консультації доктора геолого-мінералогічних наук, професора Ю.В. Ляхова, за які йому вдячний від щирого серця.

Дисертант також глибоко вдячний завідувачу кафедри корисних копалин, доктору геологічних наук М.М. Павлуню за постійну турботу та сприяння під час виконання та завершення цієї роботи.

Окрема подяка деканові геологічного факультету ЛНУ, доктору геолого-мінералогічних наук Р.Й. Лещуху за постійну підтримку та цікавість до роботи автора.

Низка важливих питань з виконаної роботи обговорена з докторами наук, професорами О.I. Матковським, А.В. ПізнюромО.Й. Петриченком, К.І. Свєшніковим, А.О. Сівороновим, В.В. Шевчуком, Г.М. Яцен-ком, кандидатами наук, доцентами I.Т. Бакуменком, П.М. Білоніжкою, Р.Г. Вовченком, В.О. Дяківим, Г.О. Луньовим, І.М. Наумком, Л.З. Скаку-ном, Є.М. Сливко, Р.М. Смішком, В.Б. Степановим, В.В. Фурманом, В.О. Хмелівським, М.М. Хом’яком, ст. наук. сп. Р.А. Затхеєм, О.М. Коло-дiєм, О.Д. Матвiєнком, А.Є. Ніколенком, асистентами Т.Г. Винниченко, Ю.Р. Дацюком, П.М. Нiколенко та ін. Їхні зауваження та поради виявилися корисними і з вдячністю враховані автором під час написання дисертації.

Польові та аналітичні роботи автор виконував за сприяння наукових співробітників та студентів геологічного факультету ЛНУ О.Б. Бирич, Х.О. Галайко, Д.М. Головченко, Л.М. Гопко, М.П. Горіна, А.І. Городеч-ного, В.I. Гринчука, В.А. Єхiванова, О.М. Костюка, О.Р. Литвиновича, В.П. Марусяк, Т.П. Олiйника, В.В. Онишка, Т.О. Павлюк, Ю.О. Пахню-щого, О.М. Полубічка, Л.В. Федоренко та співробітників ІГГГК НАН України А.М. Бубняка, І.М.Бубняка, Л.П. Дручок та iнших, за що їм автор глибоко вдячний.

Виконанню цiєї праці під час польових робіт та збору матеріалів значною мірою сприяли керiвники ДГП “Захiдукргеологiя” та геологи-виробничники М.Я. Решко, В.М. Шклянка, О.О. Нечепуренко, Н.В. Нече-пуренко, Ю.В. Удуд та інші, за що автор їм також дуже вдячний.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

Сучаснi уявлення про золоторуднi формацiї

та флюїдний режим їхнього розвитку

У розділі розглянуто принципи геолого-генетичної типизації золоторудних родовищ та висвітлено сучасні уявлення про золотоконцентруючі палеосистеми. Проаналізовано відомі класифікації золоторудних фор-мацiй, запропоновані М.Б. Бородаєвською (1967), Г.П. Воларовичем (1969), К.О. Радкевич (1966), І.С. Рожковим (1968), А.О. Сидоровим (1969), М.О. Шилом (1969) та ін. Зазначено провідну роль чинника “глибини розвитку” зруденіння, згідно з яким виділяють (Петровская, 1973; Петров-ская та ін, 1976; Ляхов, 1995) три групи золоторудних формацiй: малих (від десятків метрiв до 1,2–1,5 км), середнiх (1,5–3,0 км) і порівняно великих (3–6 км) глибин.

Системний аналіз відомих літературних матеріалів (Ляхов, Попивняк, 1977; Мойсеенко, 1977; Гончаров, Сидоров 1979; Лазько та ін., 1981; Ковалишин та ін., 1984; Степанов, 1993; Ляхов та ін., 1994; Скакун, 1994; Ляхов та ін., 1995; Попiвняк та iн, 1995) з урахуванням праць щодо золоторудних провінцій Канади, США, Японії (Coleman, 1957; Roedder, 1971), Західної Австралії (Ritchie, 1963), Румунії (Borcos, Manilici, 1965; Savul, Pomerleanu, 1961) дає підстави зробити загальний висновок про палеоградієнтний характер розвитку гідротермальних процесів рудоутво-рення. Цi загальнi положення засвідчені також новими матеріалами, що одержані останніми роками за результатами термобарогеохімічного дослідження золотопроявів та родовищ України (Степанов, 1993; Ляхов та ін., 1994; Скакун, 1994; Яценко, Росихіна, 1995; Ніколенко, 1995; Єхіванов, 1995; Попiвняк та iн, 1995; Деревська, 2002; Павлунь, 2003 та ін.).

Методи дослiдження золоторудних об’єктів

та особливості iнтерпретацiї даних

Стисло описано термобарогеохімічні та мінералого-фізичні методи дослідження, використані автором, для виявлення мінливості у часі та просторі головних фізико-хімічних параметрів мінералотворного середовища золоторудних об’єктів РЗР, висвітлено умови експеримента-льних визначень та підходи щодо iнтерпретацiї аналітичних даних.

Зокрема, температурні визначення за включеннями у мінералах проведено двома головними методами: методом гомогенізації та декрепітації. Як відомо, точнішим є метод гомогенізації, проте його застосування обмежується прозорими та напівпрозорими мінералами, тому непрозорі мінерали досліджено тільки методом декрепітації. Температури гомогенізації газово-рідинних чи рідинно-газових включень визначали нагріванням препаратів у спеціальній мікротермокамері (робочий об’єм 0,3 см3), сконструйованій М.П. Єрмаковим і пізніше вдосконаленій Ю.О. Долговим, В.А. Калюжним, В.Ф. Лесняком та Ю.В. Ляховим. Еталонування установки проводили за точками плавлення сплаву Вуда, сірки, альфабензоіноксину, олова, бісмуту, свинцю, цинку.

Загалом нами використано традиційний алгоритм термобарогеохiмiч-ного дослiдження, який включає ґрунтовнi польовi роботи на дослiджува-них рудопроявах та родовищі Сауляк, зокрема: докладний системний вiдбiр генетично-інформативних проб, аналiтичнi та лабораторнi роботи з ними i на цій підставі – розробка температурно-парагенетичних схем послiдовностi видiлення мiнералiв, їхнiх асоцiацiй і комплексiв; виявлен-ня та докладне дослідження притаманних їм сингенетичних генерацiй флюїдних включень; визначення фiзико-хiмiчних умов мінералоутворен-ня (зокрема, вiдкладання золота); створення моделей флюїдних режимiв формування дослiджуваних об’єктів та визначення їхньої геолого-гене-тичної належності; систематичне просторове термобарогеохiмiчне опробування родовища Сауляк, виявлення прямих залежностей накопи-чення промислових концентрацiй золота вiд фiзико-хiмiчних чинників за термобарогеохiмiчними та мінералого-фізичними показниками. На цiй підставі – розробка комплексiв термобарогеохiмiчних критерiїв прогнозування золотого зруденiння та основ їх використання у межах РЗР.

Головні риси геологiчної будови

та розвитку Рахівського рудного району

Проаналізовано різноманітні погляди щодо геологічної будови та історії розвитку регiону і його окремих структурних елементів, які містяться у численних наукових працях багатьох дослідників (Муратов, 1947; Славин, 1956, 1958; Кривин, 1960, 1961; Лазаренко, 1960, 1963, 1973, 1975; Шрамко, 1960; Костюк, 1961; Видякин, ; Гниломедов, Данилович, 1966; Бойко 1969, 1970; Волошин, 1971, 1973, 1981; Матковський, 1971, 1975, 1992; Жуков, 1971, 1978; Науменко, 1974; Габинет, 1976; Федорин, 1981; Мацкив, 1984; Степанов, 1993; Нече-пуренко, , та ін.).

Зазначено, що головним структурно-геологічним елементом Рахівсь-кого рудного району є Мармароський кристалічний масив, складений комплексом метаморфiчних порід, нижнi товщi якого метаморфiзованi в умовах епiдот-амфiболiтової фацiї (бiлопотiцька свiта), а верхнi – в умовах кварц-епiдот-амфiболiтової i кварц-альбiт-мусковiт-хлоритової субфацiй фацiї зелених сланцiв (бредецельська, дiловецька, мегурська свiти). Золоторудна мiнералiзацiя просторово пов’язана з рiзними стра-тиграфiчними рiвнями в породах бредецельської i дiловецької світ. Най-давнiшими породами, що вмiщують золоторудну мiнералiзацiю, є породи бредецельської свiти (родовище Сауляк). З кристалічним фундаментом Мармароського масиву, точніше, з його доверхньопалеозойськими мета-морфічними комплексами пов’язують доальпійську металогенію золота (Гожик та iн.,1994).

Головна роль у просторовому розміщенні зруденіння в межах Марма-роського масиву належить розривним порушенням, уздовж яких групу-ється бiльшiсть рудопроявів та родовищ, утворюючи так звані структурно-рудоносні зони (Волошин, 1981; Нечепуренко, 1995, 1999).

Геолого-мiнералогiчна характеристика родовища

Сауляк та рудопроявів Рахiвського золоторудного району

Результати комплексного мінералого-генетичного аналізу руд, термо-барогеохімічного дослідження включень у мінералах та дослідження термо-е.р.с. мінералів-напівпровідників свідчать, що в межах Рахівської рудо-генеруючої палеосистеми кожний із виділених мінеральних комплексів формувався впродовж відповідних стадій рудного процесу за участі мінера-лотворних флюїдів, різні порції яких надходили в область локалізації руд після досить інтенсивних тектонічних рухів. Для кожної порції флюїдів, що надходила в області локалізації руд, був характерний тільки їй притаманний хімічний склад та термобаричний режим еволюції у просторі та часі.

Формування руд родовища Сауляк та рудопроявів РЗР відбувалося упродовж п’яти стадій пневматолітово-гідротермального процесу мінера-лоутворення (рис. 1): 1 – піротин-кварцова (475–385°С); 2 – турмалін-кварцова (465–385°С); 3 – пірит-кварцова (410–250°С); 4 – золото-полісу-льфідна (335–110°С); 5 – кварц-карбонатна (150–80°С). Загальний темпе-ратурний діапазон процесів мінералоутворення в межах Рахівської рудо-генеруючої палеосистеми (див. рис. ) становив 475–80°С; тиск у системі продуктивного (на золото) мінералоутворення становив від 145–105 до 90–85 МПа (родовище Сауляк), 60–30 МПа (Білий Потік) і 20–10 МПа (Камі-нь-Кльовка); густина СО2 золотоносних вуглекислотно-водних флюїдів становила 0,815–0,770 г/см3 (родовище Сауляк), 0,579–0,585 г/см3 (Білий Потік) і 0,225–0,232 г/см3 (Камінь-Кльовка). Температурні діапазони утво-рення парагенетичних мінеральних асоціацій продуктивного комплексу такі: 320–240°С – кварц-пірит-сфалеритова із золотом; 335–220°С – сфале-рит-галенітова із золотом; 220–160°С – золото-халькопіритова; 170–110°С – кварц-карбонатна із золотом; загальний температурний інтервал власне продуктивного мінералоутворення – 335–90°С; переважна маса самородно-го золота виділилася у температурному інтервалі 280–120°С, що загалом збігається з даними попередників (Ляхов, 1995; Ляхов та ін., 1995). Отже, впродовж п’ятистадійного процесу мінералоутворення сформувалося п’ять мінеральних комплексів: піротин-кварцовий, турмалін-кварцовий, пірит-кварцовий, золото-полісульфідний, кварц-карбонатний (див. рис. ).

Для родовища Сауляк та рудопроявів РЗР, як і для більшості відомих золоторудних провінцій, характерна циклічність розвитку процесів гідротермального мінералоутворення. На фоні інверсійно-регресивної мінливості температурно-баричного режиму вона проявляється у закономірній послідовності виділення мінералів (кварц>сульфіди> карбонат) із розчинів різних порцій, що свідчить про повільне зниження їхньої кислотності (рис. 2 та див. рис. 1). |

Рис. 1. Зведена температурно-парагенетична схема стадійності мінералоутворення Рахівського золоторудного району: 1–3 – агрегатний стан мінералотворних флюїдів: 1 – газоподібний, 2 – гетерогенний, 3 – рідкий; 4 – температурні інтервали відкладання мінералів, за результатами гомогенізації включень; 5 – – інтервали виділення мінералів, припустимі за мінералогічними вилками та даними декрепітації: 5 – сульфідів, 6 – нерудних мінералів; 7 – інтервали виділення мінералів, припустимі; 8 – закипання мінералотворних флюїдів; 9 – межі мінеральних асоціацій.

Рис. . Характер інверсійно-регресивних змін температурного режиму міне-ралоутворення золоторудних об’єктів Рахівського рудного району.

Отже, золотоносними були переважно середньотемпературні вуглекислотно-водні флюїди. Незважаючи на загалом складний поліциклічний характер режиму золотого зруденіння, відкладання самородного золота відбувалося із однієї порції флюїдів впродовж золото-полісульфідної стадії процесу мінералоутворення.

Результати докладного геолого-генетичного, мінералого-фізичного та термобарогеохімічного дослідження руд Рахівського золоторудного району стали підставою першого положення, яке захищає дисертант.

Положення 1. Природна різнотиповість золотоносної сульфiдно-кварцової мiнералiзацiї Рахiвського рудного району є результатом розвитку єдиного пневматолітово-гiдротермального процесу з виразними рисами стадійності та iнверсiйно-регресивної мінливості термобарогеохімічних показників як з часом, так i в просторi.

Кристаломорфогенетичні ряди різновікових генерацій піриту

Докладно досліджено різновікові генерації піриту родовища Сауляк та рудопроявів Рахівського золоторудного району. Доведено, що вони різняться за морфологією, морфометрією, термоелектричними властивос-тями, вмістом елементів-домішок та послідовністю кристалізації простих форм кожної з генерацій.

Результати дослідження термо-е.р.с. піриту із рудопроявів РЗР свідчать про суттєву відмінність їхніх показників не тільки між різними генераціями цього мінералу, а й між їхніми послідовними зародженнями у межах однієї генерації.

Зіставлення значень термо-е.р.с. на сколах внутрiшнiх ділянок кристалiв пiриту i на їхній поверхнi (переважно на гранях) дало змогу вперше виявити виразну тенденцiю змiщення тренда середньостатистичних значень (сер) цього показника від внутрішніх ділянок кристалів до периферії: 1) для піриту-І – у бік вiд дiркової термоелектропровiдностi до електронної (див. таблицю); 2) для пiриту- – у протилежному напрямі – вiд електронної і низьких значень діркової до середніх та високих значень дiркової термоелектропровiдностi (див. таблицю).

Зміщення середніх значень термо-е.р.с. різновікових генерацій піриту від внутрішніх ділянок його кристалів до зовнішніх, мкВ/град

Генерація піриту | сер |

Напрям зміщення сер від внутрішніх ділянок кристалів до площин їхніх граней | сер

Білий Потік

Пірит-І | +143 | поверхня | внутрішні ділянки | +332

Пірит-ІІ | +155 | внутрішні ділянки | поверхня | +351

Марів

Пірит-І | +405 | внутрішні ділянки | поверхня | +454

Пірит-ІІ | +340 | поверхня | внутрішні ділянки | +415

Банський

Пірит-І–––

Пірит-ІІ | +300 | внутрішні ділянки | поверхня | +500

Одним з найважливіших чинників, що впливає на термоелектричні властивості піриту, є якісно-кількісне співвідношення елементів-домішок у його складі (Смит, 1968; Красников, Фаворов та ін., 1983). Тому ми докладно дослідили лазерно-мікроспектральним аналізом (аналітик Л.П. Дручок; ІГГГК НАН України) вміст елементів-домішок у кристалах піриту різновікових генерацій: на різних гранях простих форм і на сколах їхніх внутрішніх ділянок. У піриті-І виявлено такі елементи-домішки: на гранях – переважають Сu, Ni, Ti; у внутрішніх (зародкових) ділянках – переважає Co. Відхилення досить рідкісні, зокрема, на рудопрояві Марів серед елементів-домішок на гранях піриту-І переважає Сu.

У піриті-ІІ на гранях зазвичай переважають Сu та Ti, а у внутрішніх ділянках – Co та Ni.

Як було зазначено вище, різновікові генерації піриту формувалися за участі флюїдів різного складу. Ймовірно, тому послідовно, в процесі росту різновікових зароджень піриту-І та піриту-ІІ, утворилися різні морфогенетичні ряди кристалiв цього мiнералу. Наприклад, на родовищі Сауляк та рудопроявi Білий Потік (рис. ) у морфогенетичних рядах піриту-І кристали раннiх зароджень, зазвичай, мають форму кубооктаедра, а пізніх – куба, тоді як в аналогічних рядах піриту-ІІ кристали ранніх зароджень мають габітус, що визначається комбінаціями куба та пентагондодекаедра, а пізніх – пентагондодекаедра. Мiж крайнiми габiтусними формами цих рядів є кристали, морфологiя яких визначається комбiна-цiєю, передусім, домiнуючих простих форм, утворених у процесi посту-пового доростання пiриту- та піриту-ІІ в умовах дiяльностi окремих порцiй флюїдiв.

Сауляк | Білий Потік

Рис. 3. Кристаломорфогенетичні ряди габітусних форм піриту родовища Сауляк та рудопрояву Білий Потік.

Отже, пірит-І завжди досить виразно відрізняється від піриту-ІІ за морфологічними та морфометричними характеристиками, термоелектри-чними властивостями, а також складом елементів-домішок та особливо послідовністю розвитку його простих форм. Саме ці закономірності покладено в основу другого положення, яке автор захищає у цій праці.

Положення 2. Вперше виявлено різновікові кристаломорфо-генетичні ряди піриту, габітусні форми якого в процесі росту закономірно змінювалися від ранніх зароджень до пізніх; водночас послідовно сформовані прості форми піриту в складі продуктивних на золото комплексів суттєво відрізняються від непродуктивних (за морфологією, морфометрією, вмістом елементів-домішок, термоелектричними властивостями, послідовністю кристалізації простих форм у межах кожного ряду), що є типоморфною ознакою для золоторудних об’єктів Рахівського рудного району.

Загальнi риси зональностi гiдротермального зруденiння

Результати аналізу просторового поширення продуктивних (на золото), а також до- і післяпродуктивних мінеральних комплексів свідчать про закономірну позицію їхньої локалізації відносно елементів структурно-тектонічної будови РЗР.

Для створення топомiнералогiчних карт, що iлюструють особливостi поширення окремих генерацій мiнералiв, їхніх парагенетичних асоцiацiй та комплексiв, використано структурно-тектонічні схеми Я.В. Федорина (1980, 1981), О.О. Нечепуренка (1995) та О.М. Колодiя (1999), якими в межах РЗР виділено низку кільцевих тектонічних форм. Я.В. Федорин називає їх “кільцевими структурами”, а за О.М. Колодієм – це купольні “радіально-кільцеві структури”. Зокрема, цими авторами виділено такі головні частково інтерферовані кільцеві структури першого порядку: Велика Менчульська та Тисинська – за Я.В. Федориним; Менчульська, Сауляцька та Перехресна – за О.М. Колодієм.

У межах РЗР головні мінерали та їхні асоціації поширені закономірно:–

ранні, допродуктивні мінеральні асоціації (піротин-кварцова, хлорит-кварцова, пірит-кварцова, та рання кварц-карбонатна) поширені переважно в центральній та серединній частинах Сауляцької радіально-кільцевої структури (СРКС), тоді як золотоносні мінеральні асоціації (кварц-пірит-сфалеритова із золотом, сфалерит-галенітова із золотом, золото-халькопіритова та кварц-карбонатна із золотом) поширені переважно у серединних і частково периферійних ділянках структури (рис. 4). Післяпродуктивні (кварц-карбонатна (пізня) та пірит-карбонатна) мінеральні асоціації виявлено тільки на її периферії;–

у серединній частині південно-західного сектора структури на рівні сучасного ерозійного зрізу зафіксована певна диференціація поширення головних мінералів. Зокрема, тут не виявлено сфалерит-галенітових асоціацій. В одних рудопроявах цього сектора трапляється тільки галеніт, у інших, навпаки, – тільки сфалерит. У цьому ж секторі практично немає халькопіриту, проте часто трапляється арсенопірит. Така своєрідна дифе-ренціація поширення мінералів у південно-західному секторі Сауляцької структури підтверджує особливості її блокової будови та водночас може свідчити про більший загальний ерозійний зріз серединної частини цього сектора порівняно з іншими. Це можливо тільки за умови припіднятості одного з блоків серединної частини структури. Ймовірно, така диференціація пов’язана з певною структурно-тектонічною перебудовою у післярудний час, оскільки вона властива й іншим секторам Сауляцької структури;–

результати топомінералогічного аналізу руд РЗР добре корелюються з геохімічними даними. Зокрема, усереднені значення коефіцієнта відно-шення золота до срібла (К=Au/Ag) поступово зменшуються від >0,1 у центральних частинах Сауляцької структури до 0,1–0,01 у серединних та <0,01 у периферійних;–

структурно-генетичний зв’язок ендогенного зруденіння з кільцевими формами РЗР підтверджується також поширенням у його межах уранового зруденіння (Зайцева В.Н., Поморцева Т.П., 1995; див. рис. 4).

Рис. 4. Поширення продуктивних мінеральних асоціацій в межах Рахівського золоторудного району: 1 – Сауляцька купольна радіально-кільцева структура (Колодій О.М. та ін., 1999); 2 – метаморфічний комплекс Мармароського маси-ву; 3 – теригенні породи флішу Карпат; 4 – осадовий комплекс Мармароського масиву; 5 – підзона Мармароських скель (Радзивил В.Я., Федорин Я.В., 1980); 6 – родовище Сауляк та прояви допродуктивних (а) і продуктивних на золото (б) мінеральних асоціацій; 7 – рудопрояви урану; 8 – контури ділянок, у межах яких поширені рудопрояви, що містять мінеральні асоціації, продуктивні на золото.

Отже, аналіз закономірностей просторового поширення різновікових мінеральних комплексів у межах РЗР свідчить про існування тут вираз-них ознак єдиної для досліджуваного району мінералого-генетичної зона-льності, елементи прояву якої дещо ускладнені внаслідок особливостей структурно-тектонічної будови району. На цій підставі сформульовано третє положення, що захищається.

Положення 3. Головні риси мінералого-генетичної зональності Рахівського рудного району проявлені у переважному поширенні ранніх високотемпературних мiнеральних асоцiацiй в центральних та серединних блоках Сауляцької радіально-кiльцевої структури, середньотемпературних (продуктивних) з золотом - у серединних та периферiйних, а пiзніх, низькотемпературних – головно в периферiйних блоках. Вiдцентрово-блоковий характер речовинно-параметричної зональності подекуди суттєво ускладнюється iнтерферованими кiльцевими формами другого порядку.

Критерiї прогнозування гідротермального зруденiння

Рахiвського золоторудного району

Розроблено комплекс пошуково-оцінювальних критеріїв золотого зруденіння РЗР. Найважливішими є мінералого-генетичний, структурно-геологічний, термобарогеохімічні та мінералого-фізичні критерії.

Мінералого-генетичний критерій ґрунтується на даних про досить виразний просторово-часовий зв’язок виділень самородного золота з такими мінералами, як сфалерит, галеніт, халькопірит, пірит-ІІ, піротин-ІІ та інші, що кристалізувалися майже одночасно з єдиної порції вуглекислотно-водних флюїдів (див. рис.1) і тому можуть розглядатися як індикатори золотого зруденіння. За цим критерієм виявлення у межах окремих перспективних структурних блоків мінералів продуктивного комплексу (кварц-IV, пірит-ІІ, піротин-ІІ, галеніт, сфалерит, халькопірит, що містять включення вуглекислотно-водних флюїдів) може свідчити про високу ймовірність золотоносності досліджуваних ділянок чи ділянок, недоступних для безпосереднього спостереження.

Геолого-структурний критерій ґрунтується на даних про те, що ранні високотемпературні мінеральні асоціації переважають у центральних та серединних структурних блоках СРКС, середньотемпературні, продуктивні на золото – у серединних та периферійних, тоді як пізні, низькотемпературні – тяжіють до периферійних блоків. Така закономір-ність, з урахуванням геолого-структурної позиції та глибини ерозійного зрізу того чи іншого блока, дає змогу досить впевнено передбачити їхню перспективність. На перших етапах прогнозувально-оцінювальних робіт перспективними треба вважати серединні ділянки радіально-кільцевих структур (зокрема й Сауляцької структури).

Термобарогеохімічні критерії.

Температурний критерій. Як зазначено в першому положенні, дані про середньотемпературні умови мінералоутворення можна розглядати як один з важливих показників золотого зруденіння; зокрема, найсприят-ливішим для РЗР є інтервал 280–120°С. Високотемпературна межа найсприятливішого інтервалу відкладання золота (280–260°С) може характеризувати нижні (найглибші) рівні золоторудних стовпів, тоді як низькотемпературна (140–120°С) – верхні. Отже, відносно низькі значення тем ператури мінералоутворення (120°С) на досліджуваних рівнях рудопроявів чи рудних тіл свідчитимуть про незначний рівень їхнього ерозійного зрізу та про перспективність углиб (наприклад, рудопрояви Білий Потік та Камінь-Кльовка). І навпаки, високі значення температури (280°С) на досліджуваних рівнях рудних тіл чи рудопроявів свідчи-тимуть про досить глибокий рівень їхньої еродованості, і тому – відносно низьку перспективність углиб.

Вуглекислотометричний критерій базується на тому, що включення золотоносних флюїдів продуктивної порції у кварці-IV та інших супутніх мінералах руд містять СО2, водночас у сингенетичних включеннях в мінералах до- та післяпродуктивних асоціацій СО2 відсутній. Кількість СО2 у включеннях в мінералах-супутниках золота зазвичай сягає 20–30% об’єму вакуолі; інколи трапляються включення, на 100% заповнені СО2. Отже, наявність у кварці чи інших мінералах включень з СО2 безперечно є позитивним показником перспективності досліджуваних об’єктів.

Густинометричний критерій. На золоторудних родовищах інших регіонів характерна ритмічно-періодична флуктуація густини флюїдів під час продуктивного мінералоутворення (Попівняк, 2002). Густина золото-носних вуглекислотно-водних флюїдів стрімко знижувалася зі зниженням тиску гідротермальної системи. У верхніх (надрудних) горизонтах рудних зон та рудних тіл густина мінералотворних флюїдів завжди менша порів-няно із підрудними горизонтами чи нижніми ділянками рудних стовпів. У межах золоторудних об’єктів РЗР густина вуглекислотної фази мінерало-творних флюїдів продуктивної стадії на рівні сучасного ерозійного зрізу становить 0,815–0,225 г/см3 (0,815–0,770 г/см3 – Сауляк, 0,579–0,585 г/см3 – Білий Потік і 0,225–0,232 г/см3 – Камінь-Кльовка). За результатами дослід-ження попередників (Ляхов та ін., 1995; Попівняк, 1998, ), виявлення у мінералах включень з СО2, густина якого менше 0,7–0,9 г/см3, може свід-чити про перспективність досліджуваних ділянок углиб; ця закономір-ність підтверджується і нашими даними. Отже, для РЗР поширення у мінералах включень з СО2, густина якого не перевищує 0,5 г/см3, досить впевнено може розглядатися як допоміжне свідчення про верхній рудний (чи надрудний) рівень мінералізації досліджуваних об’єктів, а з густиною понад 0,9 г/см3 – про нижній чи підрудний рівень.

Мiнералого-фiзичнi критерії ґрунтуються на висновках, сформульо-ваних у другому положенні, насамперед на результатах дослідження термоелектричних властивостей мінералів-напівпровідників, зокрема піриту та галеніту.

Особливо важливим для прогнозної оцінки рудоносних структурних блоків є те, що різні генерації пiриту iз рудопроявiв РЗР рiзняться мiж собою морфометрично з утворенням специфічних рядів еволюції простих форм, вмістом елементів-домішок та термоелектричними властивостями з принципово протилежним орiєнтуванням числових т.е.р.с.-векторiв у системi координат РВ–сер (рис. ).

Пірит-І

Пірит-ІІ

Рис. . Зміна розмахів вибірок (РВ) та середніх значень термо-е.р.с. (сер.) піриту-І та ІІ від внутрішніх ділянок кристалів (початок стрілки) до зовнішніх (кінець стрілки). Числові т.е.р.с.-вектори (суцільні стрілки) відображають напрям зміни термоелектричних властивостей окремих кристалів піриту, набутих впродовж їхнього росту. Грубою пунктирною стрілкою показано загальну тенденцію зміни термоелектричних властивостей різновікових генерацій піриту рудопрояву Білий Потік.

Виявлені типоморфні особливості різних генерацій піриту дають змогу відрізняти пірит-І (сформований із допродуктивної порції флюїду) від піриту-ІІ, що кристалізувався водночас із золотом (із продуктивної порції флюїду). Отже, виявлення піриту з типоморфними властивостями, притаманними піриту-ІІ, може свідчити про перспективність досліджу-ваної ділянки. Це використано нами як критерій під час прогнозування золотого зруденіння РЗР.

Для цілей прогнозування не менш важливими є дані про поширення галеніту, який, як було доведено, просторово тісно асоціює із виділення-ми самородного золота на всіх гіпсометричних рівнях рудоносних зон мінералізації: верхньорудному, рудному та нижньорудному (Ляхов та ін, 1995; Попівняк, 1998). Надзвичайно показним є те, що за значеннями термо-е.р.с. галеніт верхньорудних рівнів ( –800 мкВ/град) виразно відрізняється від нижньорудних ( –100 мкВ/грд), що характерно для багатьох відомих золоторудних районів (Попивняк, Карамишева, 1989) і підтверджено нашими даними по РЗР. Таку закономірність ми вико-ристали в процесі оцінки перспективності флангів та углиб родовища Сауляк і рудопроявів РЗР. Ступінь ерозійного зрізу мінералізованих ділянок визначали з урахуванням найсприятливіших значень термо-е.р.с. Перспективними вважали рудопрояви, у яких значення термо-е.р.с. галеніту на досліджуваному рівні становили від –800 до –450 мкВ/град.

На підставі розробленого комплексу критеріїв сформульовано четверте положення, яке захищає дисертант.

Положення 4. Розроблено комплекс мінералого-генетичних, геолого-структурних, термобарогеохімічних та мінералого-фізичних пошуково-оцінювальних критеріїв золотого зруденіння Рахівського рудного району, серед яких головними сприятливими є:–

поширення продуктивних мінеральних асоціацій та сингенних з ними флюїдних включень;–

вуглекислотно-водний склад мінералотворних флюїдів, за включеннями в мінералах, густина яких не перевищує 0,5 г/см3;–

середньотемпературні умови мінералоутворення (280–120°С);–

поширення та послідовність (від {100} + {210} до {210}) кристалізації комбінованих форм піриту, яким властиві: переважно np- і p-провідність та числові вектори росту (у системi координат РВ–сер), орієнтовані у бік вищих значень діркової провідності;–

наявність галеніту, значення термо-е.р.с. якого становить понад –800 мкВ/град;–

серединні та периферійні блоки у секторах радіально-кільцевих структур (насамперед Сауляцької).

Висновки

1. Уперше відтворено фізико-хімічні умови процесів мінералоутво-рення у межах Рахівської рудогенеруючої палеосистеми. З’ясовано, що: впродовж п’ятистадійного процесу мінералоутворення сформувалися п’ять мінеральних комплексів – піротин-кварцовий, турмалін-кварцовий, пірит-кварцовий, золото-полісульфідний, кварц-карбонатний; загальний температур-ний діапазон процесів мінералоутворення становить 475–70°С; температурний інтервал власне

продуктивного мінералоутворення – 335–90°С; переважна маса золота виділилася за температури 280–120°С; тиск у системі продуктивного мінералоутворення становив від 145–105 до 90–85 МПа (родовище Сауляк), 60–30 МПа (Білий Потік) і 20–10 МПа (Камінь-Кльовка); густина СО2 продуктивних вуглекислотно-водних флюїдів становила 0,815–0,770 г/см3 (родовище Сауляк), 0,585–0,579 г/см3 (Білий Потік) і 0,232–0,225 г/см3 (Камінь-Кльовка).

2. Результати аналізу просторового поширення головних мінералів, їхніх асоціацій та комплексів у межах Рахівського золоторудного району свідчать, що: ранні, допродуктивні мінеральні асоціації (піротин-кварцова, хлорит-кварцова, пірит-кварцова та рання кварц-карбонатна) поширені переважно в центральній та серединній частинах Сауляцької радіаль-но-кільцевої структури; золотоносні мінеральні асоціації (кварц-пірит-сфалеритова із золотом, сфалерит-галенітова із золотом, золото-халько-піритова та кварц-карбонатна із золотом) поширені переважно у середин-них і частково периферійних частинах структури; післяпродуктивні (кварц-карбонатна (пізня) та пірит-карбонатна) мінеральні асоціації виявлено тільки на її периферії.

Топомінералогічний аналіз поширення руд Рахівського рудного району свідчить, що Сауляцька радіально-кільцева структура, як і весь район, має блокову будову, а рівень ерозії різних блоків не є однаковим.

3. Доведено, що пірит ранніх генерацій (пірит-І) завжди відрізняється від піриту пізніх генерацій (піриту-ІІ) за морфологічними і морфометричними характеристиками, термоелектричними властивостями, складом елементів-домішок та, особливо, послідовністю кристалізації його простих форм. Зокрема, порівняльний аналіз значень термо-е.р.с. на сколах внутрiшнiх ділянок кристалiв пiриту i на їхній поверхнi у системі координат сер – РВ свідчить про виразну тенденцiю змiщення середньостатистичних значень (сер) цього показника від внутрішніх ділянок кристалів до їхньої поверхні: –

для піриту-І – у напрямі вiд дiркової термоелектропровiдностi до електронної;–

для пiриту- – у протилежному напрямі, вiд електронної і низьких значень діркової до середніх та високих значень дiркової термоелектропровiдностi.

Водночас на гранях кристалів піриту-І серед елементів-домішок переважають Сu, Ni, Ti, у внутрішніх ділянках – Co, а на гранях піриту-ІІ переважають Сu та Ti, у внутрішніх ділянках – Co, Ni та Ti. Уперше доведено, що у процесі росту різновікових генерацій піриту послідовно утворювалися морфогенетичні ряди кристалiв піриту габiтуснi форми яких різняться між собою.

4. Узагальнення результатів комплексного мінералого-генетичного, термобарогеохімічного, геолого-структурного та мінералого-фізичного дослідження руд золоторудних об’єктів Рахівського рудного району дали змогу розробити низку пошуково-оцінювальних критеріїв золотого зруденіння. Найважливішими є мінералого-генетичний, структурно-геологічний, термобарогеохімічні та мінералого-фізичні критерії. Висока ефективність розроблених пошуково-оцінювальних критеріїв у межах Рахівського золоторудного району можлива тільки за умови комплексного їх застосування, з урахуванням інших геологічних чинників та блокової будови досліджуваного району.

5. На підставі розроблених критеріїв нами запропоновано низку конкретних рекомендацій стосовно перспективності досліджених рудо-проявів, родовища Сауляк та Рахівського золоторудного району загалом. Зважаючи на те, що на рівні сучасного ерозійного зрізу поширення родовищ та рудопроявів у межах південної частини Сауляцької радіально-кільцевої структури має вигляд напівкільця, ми припускаємо, що друга половина кільця (північна) є перспективною на золото, оскільки, ймовірно, золоте зруденіння в північній частині структури ще не розкрито. Перспективними також є серединні та периферійні ділянки радіально-кільцевих структур РЗР (зокрема, рудопрояви Камінь-Кльовка, Білий Потік і Банський) та глибокі горизонти родовища Сауляк.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ляхов Ю.В., Ціхонь С.І. Термобароградієнтний режим золотокон-центрувальних гідротермальних систем (аспекти генетичної типізації та оцінки зруденіння) // Мінерал. зб. – 2000. – № 50, вип. 1. – С. –16.

2. Ляхов Ю.В., Павлунь М.М., Ціхонь С.І. Термостатованість палеогідро-систем як основа генетичної типізації золоторудних родовищ України (за даними дослідження флюїдних включень) // Мінерал. зб. – 2000. – № 50, вип. 2. – С. 38–43.

3. Ляхов Ю.В., Павлунь М.М., Попівняк І.В., Ціхонь С.І. Кількісне термобарогеохімічне моделювання полів золотого зруденіння в практиці локального прогнозування // Мінерал. зб. – 2001. – № 51, вип. 1. – С. –34.

4. Ціхонь С.І., Попівняк І.В., Марусяк В.П., Олійник Т.П. Типоморфні особливості піриту Рахівщини та Чивчин // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геол. – 2001. – Вип. . – С. 93–103.

5. Марусяк В., Олійник Т., Ціхонь С., Попівняк І.  Термоелектричні власти-вості піриту рудопроявів Лостун (Чивчини) і Тукало (Рахівщина) // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геол. – 2002. – Вип. . – С. –126.

6. Ціхонь С.І. Фізико-хімічні умови формування рудопрояву Білий Потік (Рахівський рудний район, Закарпаття) // Наук. праці ДонНТУ, присвячені 50-річчю кафедри корисних копалин та екологічної геології та 170-річчю кафедри геології. Сер. гірн.-геол. – 2001. – Вип. 32. – С. 179–180.

7. Цихонь С.И. Термоэлектрические свойства разновозрастных кристаллов пирита рудопроявления Белопотокское (Раховский рудный район, Закарпатье) // Труды IX Междунар. конф. по термобарогеохимии. – Александров, 1999. – С. 152–164.

8. Матвиенко А.Д., Наумко И.М., Бубняк А.Н., Бубняк И.Н., Попивняк И.В., Сахно Б.Э., Цихонь С.И. Некоторые особенности палеофлюидодинамики при формировании гидротермальных жил Украинских Карпат // Материалы междунар. конф. памяти акад. П.Н.Кропоткина, “Дегазация земли: геодина-мика, геофлюиды, нефть и газ”, 20–24 мая 2002 г., г.Москва. – М., 2002. – С. –194.

9. Popivnyak I., Matvienko O., Nechepurenko O., Mackiv B., Nikolenko A., Nikolenko P., Ehivanov V., Olijnyk T., Pukach B., Stepanov V., Cihon’ S. The range of the crystallization of mineral paragenesys of gold Sauliak deposit (Rachiv region) // XVI Congres of the Carpathian-Balkan Geol. Assoc. – Vienna, 1998. – P. .

10. Matvienko O., MackivB.,Nechepurenko O., Nikolenko P., Ehivanov V., Olijnyk T., Popivnyak I., Byrych