ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДЮЖЕВ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК: 1.1: 001; 0018

ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО:
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ПАРАДИГМА
СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Донецьк – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі соціально-гуманітарних дисциплін Донецького інституту управління.

Науковий керівник - | доктор філософських наук, професор
НЕЧИТАЙЛО Валентина Миколаївна,

Донецький державний медичний університет

ім. М. Горького

Офіційні опоненти - | доктор філософських наук ЛЮБИВИЙ Ярослав

Валерійович, провідний науковий співробітник

Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України

кандидат філософських наук, доцент

Пасько Ярослав Ігоревич,

Донецький Державний університет управління

Провідна установа - | Центр гуманітарної освіти НАН України

Захист відбудеться 21.06.2004 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.11.051.06 в Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24

Автореферат розісланий 21.05.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук М.І. Сушинський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Історія людства – це історія його суспільного розвитку в різних напрямах. Характерним показником ХХ та ХХІ століть стала його інтеграція у глобальну спільноту на підставі інформаційно-комп’ютерних технологій, появи Інтернет-системи тощо. Поєднуючі процеси змінили ідеологію і політику суспільного розвитку суб’єктів глобальної цивілізації. Ця реальність стала умовою існування сучасної цивілізації і детермінує актуальність наукової тематики в різних галузях знання. Проблеми майбутнього людства вже декілька десятиліть знаходяться в центрі світової наукової думки. Протягом 80-х років проведено низку міжнародних форумів, присвячених інформаційному суспільству: у Торонто (1980 р.), у Вашингтоні (1982, 1983, 1984, 1985 рр.), у Нью-Йорку (1986 р.), у Кембриджі (1987 р.), у Південній Африці (1996 р.) та ін.

Практичним доказом актуальності теми є процеси становлення інформаційного суспільства у світовому масштабі, підтримка їх політичним керівництвом сучасних держав: прийнято “Окінавську Хартію інформаційного суспільства” лідерами країн Великої Вісімки (2000 р., Окінава); зроблено “Спільну Заяву уряду Російської Федерації і Комісії Європейських спільнот”, розроблено та прийнято “Концептуальну базу побудови в Росії інформаційного суспільства” Державною комісією з інформатизації при Держкомітеті РФ по зв’язку та інформатизації (1999 р.). В навчальних закладах Росії викладається спецкурс “Державна інформаційна політика”. В Україні діє Закон України “Про інформацію”, інші законодавчі акти з питань визначення, використання і захисту інформації, підписано низку Указів Президента України стосовно інформаційного суспільства. В цілому на сьогодні вже визначились три світові моделі розвитку інформаційного суспільства - європейська, латиноамериканська, азіатська.

Феноменом нашого часу є прискорення соціального прогресу на основі інформаційних технологій, розвиток усвідомлення, в тому разі і правового. Це зумовлює актуальність дослідження проблеми соціально-правової детермінанти суспільного розвитку в умовах глобальної інформатизації. Тому актуальним постає завдання праксеологічного відображення правового стану інформаційного суспільства на глобальному та локальному рівнях. З цією метою здійснено аксіологічний, гносеологічний, онтологічний та антропологічний аналіз проблеми.

Оскільки глобальне інформаційне суспільство будується локально, в межах трьох його моделей, і стало глобальним політичним, ідеологічним, соціально-практичним явищем, то актуальним постає завдання вивчити досвід інших країн щодо прийняття Україною участі в цих процесах.

Актуальність даної тематики також полягає в недостатній її розробці у вітчизняній філософії, що теж потребує філософської рефлексії.

Науково-теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження зумовлене його новизною. Отримані результати дають можливість і підставу для того, щоб оцінити роль права і закону як механізму і критерію цивілізаційного та цивілізованого розвитку людства в умовах глобальної інформатизації та інтеграції. Загальний зміст і характер дослідження, позначений спосіб постановки, розв’язання і обговорення проблем інформаційного прогресу, його нормативно-правової бази на глобальному та локальному рівнях, покликані сприяти більш адекватному і повному з’ясуванню важливості інформаційної, науково-технологічної та соціально-правової проблематики у філософських дослідженнях взагалі і соціальної філософії та філософії права, зокрема.

Основні положення дисертації можуть сприяти подальшому розвитку філософії, виробленню рекомендацій і пропозицій праксеологічного характеру, пов’язаних з адаптацією людини до глобальних процесів і вихованням в ній загальнокультурної та правової свідомості. Дисертаційний матеріал можна використовувати в лекційних курсах з соціальної філософії, філософії історії, філософії культури, філософії науки і техніки, філософської антропології, філософії права, соціології та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено відповідно до наукового плану науково-дослідних робіт Інституту філософії НАН України “Національні, соціально-політичні та культурні практики за умов глобалізації” (Державний реєстраційний №0103U006644).

Ступінь наукового опрацювання проблеми. У процесі постановки і розв’язання означених проблем очевидною є думка про те, що протягом всієї історії людства, по-перше, відбувалося становлення його суспільного розвитку взагалі, і інформаційного суспільного розвитку, зокрема; по-друге, мав місце процес історичного розвитку правосвідомості людини; по-третє, ці історичні лінії розвитку людства яскраво перетинаються в умовах сучасної інформаційно-комп’ютерної революції і глобального інформаційного суспільства. Тому формування цих ліній в єдиний гносеологічний комплекс є природною позицією для філософського погляду на проблему, розкриваючи евристичні його можливості. Соціально-правова парадигма природньо увійшла до логіки аналізу суспільного розвитку людства взагалі, та інформаційного суспільства, зокрема. Але у вітчизняній філософській думці на достатньому рівні ще не розглянуто вище означений історичний та гносеологічний комплекс.

Спираючись на результати аналізу попередніх досліджень як вітчизняної, так і закордонної науково-філософської думки, дисертація постає однією із спроб впровадити нові підходи до розуміння, тлумачення, опису інформаційного суспільства та його правового усвідомлення методами філософського аналізу. Разом з тим, цю роботу можна розглядати як продовження зазначеної проблематики вітчизняної та іноземної філософії.

Стан розробки проблеми соціально-філософського аналізу інформаційного суспільства характеризується певною неоднозначністю. За часів Радянського Союзу мала місце критика західних концепцій інформаційного суспільства: ідея технологічного детермінізму у суспільному розвитку, інформаційної перспективи соціуму як прогресивної соціальної моделі, піддавалося критиці інформаційне суспільство як техніцистський ідеал (в американському варіанті), як соціально-інженерний проект (в японській соціальній моделі), як європейський прогноз розвитку людства (Німеччина, Франція, Скандинавські країни).

Традиційно концепція інформаційного суспільства досягає розвитку, перш за все, в розвинених країнах світу і досліджується такими соціологами, як І.Масуда, І.Кішида (Японія); В.Дайзард, Дж.Пелтон, Дж.Мартін, Т.Беккер, Д.Мур (США); Г.Краух, Р.Брейтенштейн (Німеччина); М.Понятовські (Франція) та ін.

В Росії загальні питання концепції інформаційного суспільства розвивають: О.М.Вершинська, Ю.А.Нисневич, І.С.Мелюхін, А.В.Волокітіна, Б.В.Кристальний, Д.С.Черешкін, Г.Т.Артамонов, М.М.Курносов, Г.Л.Смолян та ін.

Правові аспекти інформаційного суспільства в Росії аналізують юристи: Гудков В.В., Берчева Н.А., Кудріна Н.К., Ткаченко С.Н., Сидорова О.Ю., Бачило І.Л. та ін.

В Україні загальну проблематику інформаційного суспільства розроблюють: Лях В.В., Нечитайло В.М., Журба С. та ін.

Проблеми віртуальних властивостей інформаційного суспільства розроблюються Нікітіним Л.М., Смеричевським Е.Ф., Говоруновим А.В., Івановим Д.В., Носовим М.А., Опенковим М.Ю., Генісаретським О.І., Гаріфуліним Р.Ф. та ін.

Дослідницьку літературу, що здійснила вплив на формування загальної ідеї, структуру і методологію дисертації, представлено роботами В.Є.Пилипенка, В.А.Піддубного, В.М.Князєва, В.А.Рижка, В.І.Куценка, В.Г.Кремня, М.М.Мокляка, Ю.І.Левади, Ю.В.Осічнюка, О.О.Ручки, В.І.Шинкарука, Л.В.Сохань, В.В.Ляха, Я.В.Любивого, Г.В.Гребєнькова, Л.М.Нікітіна, І.О.Ялі, І.Т.Паська, Т.О.Андреєвої, В.Г.Попова, М.І.Сушинського.

Мета і завдання дослідження. Загальний задум і мету визначено назвою дисертаційної роботи. У назві роботи відображено, по-перше, становлення ідеї суспільного розвитку, розглянутої у генетичному і структурно-функціональному аспектах; по-друге, метою дослідження є проведення ідеї історичного формування інформаційного суспільства водночас з суспільним розвитком людства, зокрема, в межах визрівання його правової свідомості.

Для реалізації поставленої мети визначаються наступні дослідницькі завдання:

- показати об’єктивний характер існування інформаційного суспільства у світовому розвитку людства і проаналізувати сучасні моделі його побудови;

- зробити аксіологічний, гносеологічний, онтологічний аналіз двох історичних векторів розвитку людства – інформаційного і правового;

- вивчити сутнісні контексти та смислові ознаки інформаційного суспільства - історичного прискорення прогресу, меж росту, фактора часу тощо;

- виявити позитивні і негативні сторони інформаційних технологій і інформаційного суспільства;

- визначити вклад правової думки в концепцію суспільного розвитку взагалі та в інформаційне суспільство, зокрема;

- для вивчення онтології правового буття в інформаційному суспільстві з’ясувати теоретичну і практичну його основу і діапазон.

Об’єктом дослідження є інформаційне суспільство.

Предметом дослідження є соціально-правова парадигма суспільного розвитку.

Методологічними засадами роботи є діалектичний і феноменолого-герменевтичний підходи, які спільно сприяють більш повному соціально-філософському та історико-філософському аналізу інформаційно-технологічного прогресу взагалі та його соціально-правового аспекту, зокрема. Окрім цього, аксіологічний та антропологічний підхід до аналізу заявленої проблеми розцінюється як основна методологічна установка й інтенція соціально-філософського дискурсу про глобальну інформатизацію та її соціально-правовий детермінізм. Усе дослідження ґрунтується на фундаментальному гносеологічному принципі єдності логічного та історичного.

Наукова новизна дослідження. Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що у вітчизняній соціальній філософії та філософії історії вперше запропоновано теоретичну концепцію розгляду соціально-правової парадигми інформаційного суспільства як одного з компонентів формування глобального інформаційного простору. Наша робота належить до числа перших в українській філософській літературі досліджень з обраної теми.

Автор обґрунтував теоретичні положення, які мають наукову новизну і виносяться на захист:

- на підставі теоретичного аналізу розглянуто комплексну концепцію інформаційного суспільства та його соціально-правової парадигми;

- здійснено історико-філософський аналіз внеску правової думки у формування суспільного розвитку людства;

- зроблено концептуальний та методологічний аналіз соціально-правової детермінанти інформаційного суспільства через праксеологічний підхід, зокрема аксіологічний, гносеологічний. онтологічний, антропологічний;

- на матеріалі аналізу концепцій інформаційного суспільства доведено, що соціально-правова детермінанта всіх сфер життя виступає як показник інформаційної цивілізації у розвинених країнах світу;

- доведено, що формування інформаційного суспільства за європейською, латиноамериканською та азіатською моделями є сучасною домінуючою тенденцією розвитку людства в глобальний інформаційний простір на базі інформаційно-комп’ютерних технологій, Інтернету тощо;

- зроблено висновок, що використання соціально-правової парадигми в аналізі глобального інформаційного суспільства є апеляцією до природного буття людини;

- введення в термінологію інформаційного суспільства правових категорій дозволяє досягти більш повного розуміння сутнісних складових герменевтики глобального інформаційного суспільства;

- залучення до аналізу інформаційного суспільства символічної, семіотичної та комунікативної природи права сприяє більш детальному вивченню суті інформаційного суспільства;

- показано, що за умов розгортання інформаційно-комп’ютерних технологій і інформаційного суспільства правове буття людей стає глобальною цінністю і нормою їх життя;

- доведено, що глобальне інформаційне суспільство будується локально.

Науково-теоретичне і практичне значення отриманих результатів дослідження. Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тому, що:

- матеріали, головні положення, висновки дисертації може бути використано для подальшої наукової розробки проблем соціальних наслідків глобальної інформатизації та комп’ютеризації всіх сфер буття людства;

- викладене в роботі бачення соціально-правового аспекту інформаційного суспільства дозволяє зрозуміти внутрішні механізми цього глобального процесу, що є досить істотнім для розв’язання багатьох проблем у сучасній науці і методології;

- запропоновану автором думку щодо соціально-правової парадигми суспільного розвитку в межах глобальної інформатизації може бути використано в офіційних концепціях побудови інформаційного суспільства, в соціально-економічній та управлінській діяльності ;

- є можливим наукове забезпечення і розуміння цих процесів на рівні людської життєдіяльності;

- положення і висновки дисертації можуть бути використані у процесі викладання філософії, соціології, політології, психології, юриспруденції та ін.

Апробація дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження було представлено:

- у доповідях Всеукраїнських науково-практичних конференцій студентів та молодих вчених (Донецьк, 2001, 2002 р.р.);

- матеріали дослідження є розділом наукової теми інституту філософії НАН України “Національні, соціально-політичні та культурні практики за умов глобалізації”;

- результати дослідження доповідались в Інституті філософії НАН України, на засіданні Вченої Ради Донецького національного університету, на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Донецького інституту управління;

- положення і результати дослідження використовувались у викладанні курсів філософії, соціології кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, викладались в лекційному та практичному курсах кафедр загально-правових та спеціально-правових дисциплін Донецького інституту управління.

Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення у чотирьох наукових статтях загальним обсягом 2,5 др. ар. в провідних фахових виданнях, 4 тезах доповідей за матеріалами конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків до кожного розділу та загального висновку і списку використаних джерел – 320 найменувань. Зміст роботи викладено на 187 сторінках основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження; окреслено рівень розробки проблеми та джерелознавчу базу; розкрито наукову новизну, практичне і теоретичне значення отриманих результатів; надано відомості про апробацію основних ідей дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Концепція інформаційного суспільства як соціологічна генералізація суспільного розвитку” досліджено в історико-філософському аспекті проблеми суспільного розвитку в філософії права та їх інформаційна детермінанта; зроблено висновок про вклад правознавства в поступове становлення інформаційного суспільства.

У підрозділі 1.1 “Проблема суспільного розвитку в філософії права” обґрунтовано зв'язок суспільного і правового розвитку цивілізації, зокрема у вченнях античності та середньовіччя, Західної Європи ХV-ХVII століть та ХVІІІ-ХІХ століть, у філософії права XX століття та у вітчизняній філософії права. Зроблено висновок, що древні греки першими визначили універсальний механізм суспільного розвитку - протиборство двох витоків - номосу (закону) і дисномії (беззаконня). Визначено, що природньо-правові доктрини античності беруть свій початок з вчення Геракліта "Про Логос як основу номосу (закону)", "Про справедливість та правду"; з ідеї Демокріта, що поліс та його закони - це результат природнього розвитку і штучного людського творіння; з визначення справедливості у софістів; з відношення моралі і права у Сократа; з філософського обґрунтування права у Платона; з ідеї соціальних основ права Аристотеля; з філософсько-правових концепцій лібералізму та ліберального індивідуалізму Епікура; з фаталістичних концепцій природнього права давньогрецьких та давньоримських стоїків. Проаналізовано внесок правової науки в суспільний розвиток на основі "духовного життя людини" Марка Аврелія Антонія, вчення "про право і закон" Цицерона, а також релігійної філософії Аврелія Августина, Фоми Аквінського та Августина Блаженного.

В дисертації визначено місце правової думки в цивілізаційному процесі ХV-ХVII століть. Цей період представлено такими персоналіями, як: Відродження - Н.Макіавелі; Реформація - М.Лютер, Ж.Боден; Новий час -Г.Гроцій, Т.Гоббс, Дж. Локк, Б.Спіноза, Г.Лейбніц; Просвіта - Ш.Монтеск'є, Ж.-Ж.Руссо, К.Гельвецій. Показані основні соціально-правові концепції цього періоду - "гуманістично-правового напрямку" (Л.Вала); "централізації державної влади; заміни схоластики раціоналізмом і реалізмом" (Н.Макіавелі), "появи теорії держави і права, філософії як передумови юриспруденції, раціоналістичного світогляду" (Г.Гроцій); "цілісності матеріалізму", концепції "суспільного договору" та "демократії і права" (Т.Гоббс); "нового розуміння свободи" (Б.Спіноза); "розподілу влади" (Ш.Монтеск'є); "проблеми інтересів людини та суспільства" (Гельвецій); "суспільного договору" (Руссо); "примирення протилежних сторін права" (Ч.Беккарій); "реальної філософії права" (П.Юркевич), "правової концепції Лейбніца".

В дисертації проаналізовано розвиток соціально-правової думки у вченнях Західної Європи ХVІП-ХІХ століть. Зокрема, розглянуто концепцію праворозуміння І.Канта; “філософсько-правові основи теорії діяльності” (Фіхте); "філософію права", "концепцію свободи", "історичної обумовленості права", "держави та права" Гегеля; "філософію держави та права" К.Маркса; "концепцію правової доктрини" Бентама; "концепцію справедливості" Дж.Мілля; "критику природного праворозуміння" Савіньї; "ідею права" Пухта.

В дисертації відзначено, що філософсько-правова думка XX століття характеризується відсутністю єдиного провідного напрямку, плюралізмом поглядів та тенденцій. Ці реалії в дисертації пов'язано зі змінами всієї культурної парадигми, зростання творчого початку та соціологізму в філософії права, пріоритету особистості і суб'єктивних прав, збільшенням кількості теорій справедливості. В роботі розглянуто юридичний позитивізм, аналітичну юриспруденцію (Г.Кельзен, Х.Харт), філософію права неогегельянства і його інтерпретації в різних країнах (Італія, Росія); проаналізовано концепцію "правових ейдосів" (Гуссерль, Амселек); здійснено аналіз філософсько-правової думки в екзистенціалізмі (Хайдеггер, Мюллер, Ясперс), а також герменевтичний та комунікативний аналіз філософсько-правової думки (Хайдеггер, Гадамер, Рикер, Кауфман, Апель, Хабермас).

В дисертації проаналізовано концепції суспільного розвитку в вітчизняній філософії права. Ідею права показано як фундаментальну ціннісну основу сучасної цивілізації, а Київську Русь - як історичний початок виникнення філософсько-правової думки на Україні. Проаналізовано "філософію серця" (Г. Сковорода), інтуїтивізм в системі права (П.Юркевич), розроблено функціональний підхід до права (М.Драгоманов, І.Франко, М.Грушевський). В роботі розглянуто роль ліберального світогляду ліберальними юристами з розрізненням понять "право" і "закон". Проаналізовано філософсько-правові погляди В.Соловйова з позиції "цільного знання", "морального ідеалізму в філософії права" Л.Петражицького, П.Новгородцева, М.Алексєєва, І.Ільїна. Зроблено висновок, що в правовій науці затвердився принцип правового позитивізму в марксистському варіанті. Стверджується необхідність глобальної інтеграції права на міжнародному рівні.

У підрозділі 1.2 "Інформаційна детермінанта всесвітнього суспільного розвитку" розглянуто логіку становлення інформаційного вектору людства, проведено філософський аналіз нової інформаційної картини світу, розглянуто соціологічні інформаційні концепції в сучасній світовій думці, здійснено концептуально-правове оформлення інформаційного соціогенезу.

Починаючи з докібернетичного розуміння інформації поставлено інформаційну парадигму світового суспільного розвитку. Показано пряме відношення інформації до процесів управління, які забезпечують надійний розвиток будь-яких систем, інформацію як найважливішу субстанцію всесвіту, що має універсальний характер поряд з такими категоріями як матерія та енергія. В роботі проаналізовано еволюцію уявлень про інформацію, дане її визначення в роботах Вінера, Бриллюена, Шеннона, Ешбі, Моля, Яглома, І.Пригожина та ін. В дисертації розкрито вітчизняний підхід до інформації як феномену і методологічної системи розвитку (А.Д.Урсул, Б.В.Бірюков, І.Б.Новік, Д.І.Дубровський, В.М.Глушков, Л.А.Петрушенко, К.Є.Морозов, Б.В.Ахлібінінський, Л.Б.Баженов, В.В.Вержбицький, Г.Г.Вдовіченко, І.І.Гришкін, М.І.Жуков, О.М.Коршунов, М.І.Сетров, Г.І.Царегородцев, М.ММоісєєв, Р.Ф.Абдєєв та ін.). В роботі також здійснено аналіз інформаційних концепцій сучасної соціологічної та правової думки. Розкрито іноземні та вітчизняні концепції співвідношення "інформації та ентропії"; "інформації та порядку і організації в соціальній сфері"; "інформації та поведінки людини"; "інформації та сприйняття навколишнього світу". "Інформацію" розглянуто як філософську категорію та її прикладне призначення в суспільних сферах, зокрема в правовій. Проведено думку, що інформація має відношення до організації метаструктур - людського суспільства, а також до штучних структур, тобто ноосфери.

В дисертації доведено, що ніяке соціальне життя неможливе без інформації, без спілкування та комунікацій. Інформацію розглянуто як двигун суспільного та технічного прогресу, як вузловий пункт пізнання, відокремлюючи загальне та особливе.

В роботі здійснено соціально-філософський аналіз соціологічних концепцій "інформаційного суспільства" та його практичної побудови в розвинених країнах світу за останні декілька десятиріч. Так, проаналізовано концепції Д.Бела, Дж.Мартіна, Дж.Пелтона, В.Дайзарда (США); Г.Крауха, Р.Бернтейштейна (Німеччина); І.Масуди, І.Кішиди (Японія), а також експериментальні моделі "інформаційного суспільства" TAMA-ССІS та HI-OVIS (Японія), Програма TELIDON (Канада), Проект TERESE (Швеція), соціальний експеримент комп'ютерної демократії на Гаваях та ін.

В японському варіанті глобальної компутопії розглянуто “соціально-правові потреби людини”, “свободу прийняття рішення та рівність сприятливих можливостей для всіх”, “наявність добровільних спільнот”, “взаємозалежність та інтеграцію однорідно функціонуючих суспільств”, “функціональну соціальну свободу сил влади”, “відродження теологічного синергізму людства та Бога”. В роботі проаналізовано провідну роль США та розвинених країн світу у формуванні інформаційного суспільства, а також європейські проблеми у цьому напрямку. В роботі здійснено концептуально-правове оформлення інформаційного соціогенезу. Проаналізовано державні документи різних країн світу щодо побудови інформаційних суспільств на національному та міждержавному рівнях, світові моделі побудови інформаційного суспільства. Запропонований логіко-історичний аналіз виявив не лише функціональну роль права і закону як способу існування людства на всіх його етапах суспільного розвитку, але й їх фундаментальні прояви в різноманітних (соціальних, економічних, політичних, психологічних, лінгвістичних) формах. У цьому контексті сформовано і тему другого розділу, що має сутнісну важливість для постанови проблеми смислових соціально-правових контекстів інформаційного суспільства.

У другому розділі “Інформаційне суспільство: сутнісні та смислові контексти і проблеми” розглянуто інформаційні механізми історичного прискорення в розвитку людства та основні ознаки інформаційного суспільства.

У підрозділі 2.1 “Суспільний прогрес: інформаційні механізми прискорення” розглянуто питання методологічного аналізу поставленої проблеми, системно-кібернетичний механізм прискорення історичного прогресу і пов’язаний з ним фактор часу та межі росту, обґрунтовано уяву про “прискорення прогресу”, який можна проаналізувати на основі системно-кібернетичних методів та інформаційно-управлінської діяльності людей у зв’язку з трьома фундаментальними аспектами кібернетики: інформаційним, управлінським, організаційним. В дисертації обґрунтовано наявність питань про засоби спілкування та зв’язку як сутнісно-смислового контексту для потреби формування правосвідомості людини в інформаційно-комунікативну епоху. У зв’язку з прискоренням історичного прогресу в роботі поставлене питання про динаміку розвитку правосвідомості, відзначено форми витрати часу як реальних гальмів суспільного прогресу і правосвідомості. В роботі зазначено, що проблема прискорення суспільного прогресу – це ще й проблема адаптації людства до цього прискорення, в тому числі і на рівні його праворозуміння; що прискорення – це системне явище, яке потребує і системного розвитку правосвідомості, розкрито питання про співвідношення прискорення історичного прогресу, правосвідомості людини і історичну долю держав.

У підрозділі 2.2 “Сутнісні ознаки інформаційного суспільства” подано і аргументовано судження про інформаційне суспільство як ціннісно-смислову реальність, як складно організоване соціально-правове утворення життя людей на всіх рівнях – від локального до глобального. Розгорнуте системне розуміння формування інформаційного суспільства є проблемним полем для його соціально-філософського аналізу. У зв’язку з цим подано історико-соціологічний огляд локальних евристичних підходів до розв’язання проблеми. Проте, виходячи з запропонованого механізму розвитку інформаційного суспільства, де розвиток окремого суспільства детермінує розвиток усього процесу, подано ідею, що глобальне інформаційне суспільство формується локально, тобто на рівні окремої країни, держави, суспільства. У зв’язку з цим подано і конкретний матеріал щодо різних країн, зайнятих побудовою інформаційного суспільства. Це техніко-економічний потенціал інформаційного прогресу, суть якого в тому, що його закладено в розвинених країнах світу як соціально-інженерний проект, як техніцистський ідеал та як комплексну проблему суспільного розвитку на локальному рівні. Оскільки форми і способи побудови інформаційного суспільства мають конкретно-історичний характер, то і зміст його свідомого охоплення має спосіб виявлення, який зіставляється лише з суб’єктом праксису, конкретно-історичною людиною, з її правосвідомістю. Тим не менш, автором показано, що в ході глобального інформаційного прогресу сформувалися загальнолюдські норми буття, що потребує константних людських якостей для виживання в межах глобальної пов’язаності та технологічної загрози. В роботі розкрито сутнісні ознаки інформаційного суспільства, а також доведено, що, по-перше, сучасні концепції відрізняються від попередніх більшою глибиною ідеї, теорії і техніко-технологічної практики; по-друге, інформаційне суспільство – це науково-технічна та соціально-економічна реальність існування сучасного людства, яка носить глобальний характер, не залишаючи місця жодному суб’єкту людської цивілізації для індиферентності до цих процесів; по-третє, всі національні держави в умовах такої глобалізації з метою самозбереження не можуть відмовитись від цих процесів і повинні розумно залучитись до них.

Третій розділ “Інформаційне суспільство: праксеологічний аналіз” присвячено аналізу процесу становлення права і закону в умовах глобальної інформатизації та інтеграції людства.

У підрозділі 3.1 “Правова аксіологія інфосоціогенези” розглянуто ціннісні основи права з використанням філософії права і правової аксіології. Цей підхід виводить не тільки на соціокультурні детермінанти, зв’язок з державою, а і на його духовні аспекти та ідеали. Соціально-правовий аспект інфосоціогенези показано як духовно-практичний засіб освоєння світу людини. Це дозволяє виявити конструктивну, творчу роль свідомості у сфері права, а також специфічно-природні, особистісні аспекти права. В роботі показано функціональне призначення права, закону у глобальному інформаційному процесі - нормативно-регулятивна роль. В свою чергу правові норми набувають значення цінностей і стають об’єктом оцінки. Правотворчість і реалізація права також, як і інформаційне зростання, являють собою сфери людської діяльності, що мають яскраво виражений оцінюючий характеру. Показано, що абсолютно природньо у філософії права утворюється відповідний теоретичний напрямок – аксіологічний, правова аксіологія, яка базується, в свою чергу, на поняттях загальної аксіології. З цим пов’язане застосування юридично-аксіологічного підходу до проблем інформаційного прогресу. В цьому випадку право виступає критерієм і регулятором цивілізованості глобального інформаційного простору.

В дисертації показано не тільки власну цінність права, але й його інструментальну роль в суспільному прогресі: право окреслює цільові цінності й ідеали, показує предметно втілені цінності в різних країнах світу, особистісні, ексзистенційні цінності в інформаційну епоху. Доведено, що така функція права сприяє створенню, відтворенню та зміцненню соціального порядку і дисципліни з метою гармонізації інтересів різних груп держав, країн, суспільств, індивідів у глобальному інформаційному та інтеграційному напрямку розвитку людства. В роботі розкрито мету правотворчості інформаційного суспільства – досягнення істини, де цінністю виступає свобода, а право перетворюється на свободу. В цих умовах справедливість є основною правовою цінністю. Автор пов’язує цю філософію права з соціально-технологічними умовами і можливостями інформаційного суспільства, розкриває технологію соціально-політичного та державного здійснення цієї мети людства.

В роботі здійснено історико-філософський аналіз свободи, відокремлюються поняття “юридична” свобода від “фактичної” свободи. Зазначено, що у будь-якому суспільстві для права важливо, щоб людина чітко уявляла ту міру свободи, що несе в собі заряд руйнування, зла і несправедливості. Інформаційні технології і комп’ютерні можливості загострюють ці проблеми. Тому інформаційне суспільство і держава будуть використовувати правові засоби як страхові засоби, що позначають межі дозволеного. Особливу увагу приділено тому, що зміст і цінність свободи залежить від структури свідомості особистості, сформованої внаслідок саморозвитку в умовах інформаційних технологій. Досліджено питання про те, що свобода є засобом реалізації інших цінностей, наданих інформаційною епохою. У зв’язку з цим розглянуто інструментальну функцію свободи в умовах інформаційної генези суспільства, його відкритості, для створення матеріальної та духовної культури в інформаційному просторі.

В дисертації стверджується, що взагалі право виступає як форма здійснення свободи, як загальна міра волі індивідів. Вільні індивіди – сутність і зміст права. Винятком з такої дефініції не є і інформаційне суспільство. В роботі проведено думку, що правова рівність передбачає рівність у свободі, коли свобода одного співпадає з волею іншого. Щодо цього постулату, в дисертації розкрито механізми його забезпечення в умовах глобальної інформатизації та інтеграції людства, де, за висловом американського соціолога В.Дайзарда, “людині ніде буде заховатись”. Проблема волі тісно повязана з проблемою справедливості, яка теж кваліфікується автором як основна правова цінність. В роботі дано етимологію поняття “справедливість” (“право”, “правий”, “правда”). Проведено думку, що інформаційно-телекомунікаційні технології загострять цю проблему і потребують її соціально-правового рішення. Оскільки право є мірою реалізації свободи і в той же час нормою політичної справедливості, то ця соціально-правова проблематика виводить проблему на політичний рівень її рішення. В роботі здійснено історико-філософський екскурс у проблему справедливості; доводиться, що саме справедливість виступає основою ідеї права і виражає його суть. Тому в умовах глобальної інформатизації справедливість буде однією з головних ознак правового суспільства, особливим механізмом підтримки рівноваги правових цінностей і водночас визначальним моментом домінування при конфліктному зіткненні цих цінностей. Поставлення цієї проблеми особливо актуалізується у зв’язку з різноманіттям світової цивілізації, національних звичаїв та цінностей, які також покладено в основу побудови інформаційного суспільства різними державами і народами. У світі, що глобалізується, справедливість виступає мірою відносно значущості національно-культурних цінностей, з якими всі народи вступають на шлях побудови інформаційного суспільства. Проблема справедливості виходить на передній план у зв’язку з міжкультурним діалогом у сучасних процесах глобалізації. Автор доводить, що і в інформаційному суспільстві загальним і безумовним моментом справедливості буде ідея прав людини, визнання однакового поводження з людьми і відмова від привілеїв та імунітету, пов’язаних з національними та релігійними ознаками. Формування правової свідомості людини є органічною потребою інформаційного суспільства, тому що вибір концепції справедливості пов’язаний з образом людини, детермінується суб’єктивним фактором. У зв’язку з цим новітні інформаційні технології здатні забезпечити найкращі умови для розвитку і самореалізації людини, її індивідуальної автономності, міру співвідношення свободи, рівності, справедливості. В дисертації доведено, що аксіологічний аспект виконує функцію розкриття внутрішнього, духовного потенціалу людства та окремого індивіда. Цінності виступають як “ідеальні об’єкти”, виміри рівня людської гідності. Сутнісна цінність права – в здійсненні свободи як загальної міри свободи людини. Але найбільш значущим вираженням права є незалежність (людини, суспільства). Основною правовою цінністю є справедливість. У роботі розкрито проблему універсального і культурно-особливого у ціннісному вимірі права в інформаційну епоху. Базуючись на сучасних теоретичних дефініціях правосвідомості, автор аналізує цю проблему в інформаційному суспільстві. Доведено, що правосвідомість в інформаційно-комунікаційному просторі формується у процесі правової адаптації і соціалізації людини, аналізуються державно-правові концепції щодо цього питання в державах, що приєдналися до глобальної інформатизації. Висвітлено проблему різного рівня розвитку різних держав, різних ступенів і рівнів їх соціалізації та їхнього статусу у глобальній інформатизації, що може призвести до соціально-економічних та політичних проблем цих держав, а також проблем соціалізації їх громадян на локальному та глобальному рівні. Оскільки формами повсякденної правосвідомості є правові почуття, правові навички і звички, правові знання, то завданням людства, яке глобалізується, буде інформаційно-правова загальна освіта. Цю ідею проаналізовано в роботах японських авторів інформаційного суспільства (І.Масуда, І.Кішида), в американських, канадських, європейських, азіатських та латиноамериканських концепціях інформаційної цивілізації, синергізму людства, суспільства та людини. Оскільки правові почуття пов’язані з суб’єктивно-психологічним станом людини, то однією з проблем інформаційного суспільства буде проблема правового виховання людини. В роботі наголошується, що однією з функцій інформатизації всіх сфер життя щодо виховання правових навичок постає уміння і здатність спілкування людей в межах правових норм, виховання правових звичок, формування правових знань. В дисертації доведено, що інформаційна розвиненість суспільства може забезпечити пізнавальну функцію правосвідомості. Оскільки суб’єкти мають різний соціальний статус і рівень, то це питання і в інформаційному суспільстві залишається проблемою. Як і протягом всієї людської історії, в інформаційному суспільстві право також органічно пов’язане з мораллю. Ця історико-філософська традиція зберігається і в умовах глобальної інформатизації і набуває ще більшого значення. Це пов’язано з тим, що глобальне інформаційне суспільство більш небезпечне, ніж попередні, воно має жахливі, небезпечні технології та зброю. Ця реальність потребує глибокого синтезу права і моралі кожної людини для забезпечення нормального існування людства. Мораль і право в небезпечному інформаційному суспільстві у своїх відносинах набувають ще більшої необхідної додатковості та детермінації одне одним. Автор стверджує, що ідея права в інформаційному суспільстві – це фундаментальна ціннісна його основа. Однак проблемою глобальної інтеграції залишається те, що світ не є культурним монолітом, в ньому діє безліч різних культур. Науковою проблемою стає пошук розв’язання проблеми співвідношення універсально-цивілізаційного та специфічно-культурного в глобальному процесі інформатизації. За висновком дисертанта мораль і право – це дві універсально значущі нормативні системи суспільства, пов’язані з національним менталітетом і системою цінностей.

У підрозділі 3.2 “Правова гносеологія інфосоціогенези” розглянуто цивілізацію як форму правопорядку, де існує тріада динаміки правової реальності: світ ідей: ідея права; світ знакових форм: правові норми і закони; світ взаємодій між соціальними суб’єктами (правове життя). В дисертації розкривається динаміка цих форм правового буття в умовах інформаційних технологій. В контексті дисертації введено правову філософію як герменевтику. Це пов’язано з тим, що праворозуміння навколишніх процесів – це не тільки володіння інформацією про них, але й розуміння їх людьми, суб’єктивні інтерпретації отриманих знань. На думку автора герменевтична проблематика стає більш актуальною в історично-трансформаційні періоди. А оскільки глобальне інформаційне суспільство будується локально на рівні різноманітних культур і етносів, то наявною проблемою буде саме герменевтична проблема – досягнення загальної злагоди та компромісів. Герменевтична проблема інформаційного прогресу цілком логічно виводить на питання символічної культури і семіотичної функції права. Це пов’язано з тим, що правові явища несуть в собі, крім юридичних значень, ще й багато смислів позаюридичного характеру, в яких зосереджено багату культурно-історичну семантику і символіку. Цей підхід дозволяє розглянути правовий аспект інформаційного суспільства не окремо, а з середини інтелектуального простору культурно глобальних смислів, створити культурологічні моделі правових реалій в глобальній інформаційній цивілізації, культурно-правовий її феномен. В дисертації також логічно затронуто тему комунікативної природи. Цікаво, що інформаційне суспільство теж комунікативне. В дисертації показано синергію цих двох феноменів інформації і права. Доводиться, що правова комунікація – це форма взаємовідносин, а взаємовідносини в глобальній інформатизації – це базова конструкція існування людства.

В підрозділі 3.3 “Правова онтологія інфосоціогенези” здійснено аналіз сутності онтологічної природи права, розкрито екзистенцію його існування. В роботі підкреслено, що природа – це царство об’єктів, а право – це сфера суб’єкта, що право – це сфера належного, реальність якого значуща для людини і людства. Зазначено, що онтологічною підставою права не може виступати природа, що право – це позаприродне явище. Правова реальність – це особливий світ, автономна галузь людського буття, яка має свою логіку і закономірності. Завданням інформаційного суспільства є врахування цього феномену для забезпечення свого буття.

У підрозділі 3.4 “Правова антропологія інфосоціогенези” розкрито необхідність антропологічного детермінізму в філософії права. Цей методологічний підхід дозволяє вийти на питання проблеми людини і права, окреслити філософський смисл і обґрунтування прав людини, визначити особистість і право як гуманістичні системи. Необхідність антропологічної детермінанти соціально-правового аспекту інформаційного суспільства пояснено завданням створення системи різноманітних міжнародних правових актів для урегулювання стихійних проявів людської природи і формування принципів організованості, цивілізованості, культури, початок яких правознавці вбачають в суб’єктивному факторі глобального розвитку – в людині. В дисертації йдеться про те, що відповіді на всі філософські запитання права визначаються відповіддю на питання про сенс людського буття. У цьому вислові Е.Фехнера правознавці вбачають екзистенціальну позицію правової антропології. На матеріалі інформаційно-технологічної тематики ця позиція юристів конкретизується окремо. В дисертації визначено філософський смисл та права людини в інформаційну епоху як збереження свого “Я”, своєї ідентичності, своєї екзистенції. Особистість і право розглядаються як гуманістична система, в якій здійснюється головна ідея права – це вільний суб’єкт, автономна особистість – яка мислить, оцінює, діє.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації сформульовані основні підсумки дослідження, які розкривають проблематику та загальну структуру роботи, визначається спрямованість та окреслюються перспективи подальшої розробки цієї теми.

Автор доводить, що:

1) здійснено історико-філософський та соціологічний аналіз концепцій інформаційного суспільства;

2) дано розгорнуту характеристику суспільного розвитку людства в філософії права, вивчено особливості проблеми на кожному історичному етапі;

3) проаналізовано сутнісні та смислові контексти і проблеми: інформаційний механізм прискорення, сутнісні його ознаки тощо;

4) зроблено праксеологічний аналіз інформаційного суспільства: розкрито його правову аксіологію, гносеологію, онтологію та антропологію;

5) зроблено комплексний аналіз розвитку інформаційного суспільства і правосвідомості людини протягом історії людства;

6) проаналізовано глобальну інформаційну ситуацію, яка склалась у сучасному світі на основі інформаційно-комп’ютерної революції та новітніх технологій;

7) проаналізовано сучасні світові моделі інформаційного суспільства, стан окремих країн у цьому глобальному процесі, зокрема України;

8) зроблено висновок, що інформаційне суспільство на сьогодні має глобальний характер, але будується локально, враховуючи національно-культурні особливості і колорит різних народів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дюжев Д.В. Информационное общество: социально-правовые аспекты общественного развития // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк: 2004. – № 1. – С. 116-122.

2. Дюжев Д.В. Информационное общество: признаки и динамика // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Тематичний збірник наукових праць із соціально-філософських проблем. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. – № 3.

3. Дюжев Д.В. Виртуальная реальность: проблема концептуального потенциала // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк: 2003. – № 3. – С.226-231.

4. Дюжев Д.В. Информационная цивилизация: социальные черты виртуального феномена // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк: 2003. – № 4. – С. 209-214.

5. Дюжев Д.В. Глобальная этика в эпоху информационной цивилизации // Актуальні проблеми клінічної, експериментальної та профілактичної медицини. Розділ “Гуманітарні науки”. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених. – 2001. – С. 28-29.

6. Дюжев Д.В. Философский смысл концепции ноосферы //Актуальні проблеми клінічної, експериментальної та профілактичної медицини. Розділ “Гуманітарні науки”. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених. – 2001. – С.19-20.

7. Дюжев Д.В. Структура прогресса: оценка развития полипараметрических систем // Актуальні проблеми клінічної, експериментальної та профілактичної медицини. Розділ “Гуманітарні науки”. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених. – 2002. – С.20-21.

8. Дюжев Д.В. Проблема информационно-технологического развития Европы //Актуальні проблеми клінічної, експериментальної та профілактичної медицини. Розділ “Гуманітарні науки”. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених. – 2002. – С.29-30.

АНОТАЦІЇ

Дюжев Д.В. Інформаційне суспільство: соціально-правова парадигма суспільного розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія і філософія історії.

Дисертація присвячена філософському аналізу інформаційного суспільства та соціально-правової парадигми суспільного розвитку. Актуальність дослідження визначається необхідністю системного аналізу цих процесів та їх наслідків в різних сферах - економічній, соціальній, правовій, політичній, куль-турній, духовній, світогляду, тощо.

Філософський аналіз