ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Дерев’янко Надія Павлівна
УДК 37.013.3 – 37.017.4
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ
13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Луганськ – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Науково-дослідному центрі “Педагогіка і психологія вищої школи” Інституту вищої освіти АПН України і Прикарпатського університету імені Василя Стефаника
Науковий керівник: академік АПН України, доктор психологічних наук, професор Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, Ваховський Леонід Цезаревич, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, декан історичного факультету;
кандидат педагогічних наук, професор Сипченко Валерій Іванович, Слов’янський державний педагогічний університет, завідувач кафедри педагогіки.
Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України, кафедра педагогіки.
Захист відбудеться 12 лютого 2004 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).
Автореферат розісланий 10 січня 2004 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.Л.Бутенко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розробка методологічних засад форму-вання особистості учнів загальноосвітньої школи є однією з основних проблем української психолого-педагогічної науки. Серед різноманіт-них теоретичних підходів у її вирішенні громадянська культура особистості постає центральною проблемою в умовах становлення Української держави. Конституція України, Закон України “Про освіту” (ст. 50), Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), “Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”, Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті розкривають першочергове завдання формування громадянськості у підростаючого покоління, зростання самостійності і самодостатності особистості, активізації процесів її національної самоідентифікації, підвищення громадян-ського авторитету, її адекватного ставлення до інституцій держави та настанов влади, законослухняності та критичної вимогливості.
Формування громадянської культури особистості особливо актуалізується в суспільстві перехідному, де закладаються основи демократичної ментальності, у громадян трансформуються цінності, поняття про права й обов’язки людини, виховується здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої права, інтереси, переконання, усвідомлювати свої обов’язки та виявляти толерантність до поглядів інших людей, керуватися у вияві соціальної активності демократичними принципами.
Становлення громадянського суспільства в Україні потребує обґрунтування і впровадження нової парадигми виховання. Як окрес-лено в Концепції громадянського виховання, сьогодні виникає гостра потреба у визначенні його основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів, що цілеспрямовано й ефективно забезпечували б про-цес розвитку й формування особистості, в якій органічно поєднуються високі моральні цінності, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, самоактивність, творчі начала, почуття обов’язку й відповідальності перед суспільством, Батьківщиною.
Використовуючи системний підхід у побудові концепції особис-тісного розвитку (В. Афанасьєв, І. Бекешкіна, В. Ганжін, В. Ільїн, В. Костів, В. Кузьмін, О. Леонтьєв, В. Станкевич, Д. Узнадзе та ін.), формуванні громадянської культури особистості, ми спирались на ґрунтовні розробки ідеї громадянського виховання (Г. Ващенко, М. Грушевський, М. Костомаров, А.Макаренко, С. Русова, О. Сухом-линська, В. Сухомлинський, К. Ушинський), громадянськості як пси-холого-педагогічного утворення (О. Киричук, Д. Тхоржевський, К. Юнг), психологічних (І. Бех, М. Боришевський, З. Карпенко, В. Москалець, Л. Орбан, К.Платонов, В. Татенко), педагогічних (Л. Ваховський, Т. Завгородня, В. Іванчук, П. Ігнатенко, А. Капська, Н. Косарєва, Л. Крицька, В. Курило, В. Поплужний, В. Струманський, Б. Ступарик, І. Тараненко, К. Чорна, ін.) та народознавчих (О. Воропай, В. Кузь, Н. Лисенко, І. Огієнко, Ю.Руденко, Р. Скульський, В. Скуратівський, М. Стельмахович та ін.) основ формування громадянськості у школярів.
Окремі ідеї громадянського виховання, формування рис громадянськості школярів, спроби системного підходу в означеному аспекті запозичені з ди-сертаційних досліджень Т. Воропаєвої (1990), С. Карпушкіна (1999), Я. Любивого (1997), В. Москальця (1996), В. Москвіної (1994), С. Москвичова (1995), О. Научителя (1999), В. Павленка (1996), О. Світличного (1997), Є. Старовойтенка (1992), В. Сусленко (1978), І. Тисячник (1996), Н. Фролової (1998) та ін.
Забезпечення цілісного підходу у формуванні громадянської культури школярів створить фундамент для розвитку в них благородних громадянських рис: відданості українській нації, відповідальності перед державою і суспільством, мужності у подоланні соціальних труднощів, активності в досягненні громадянських ідеалів тощо.
На жаль, у значної частини молоді ці високі громадянські якості в наш час змінилися на соціальний песимізм, зневіру в завтрашньому дні, політичний нігілізм. Вони особливо проявляються в молодіжному середовищі, де часто панують хаос і безпорадність, проявляються асоціальні та криміногенні явища. У зв’язку з цим формування й розвиток громадянської культури учнівської молоді є одним із найважливіших завдань загальноосвітньої школи – найбільш масового соціального виховного інституту.
Опитування шкільної адміністрації, вчителів-предметників, класних керівників, вихователів загальноосвітніх шкіл, психологів, батьків показали, що вони різнобічно й непрофесійно оцінюють струк-турні компоненти, динаміку й результативність процесу формування громадянської культури учнівської молоді, слабо усвідомлюють функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції поведінки особистості школяра, необхідність включення школярів у педагогічно доцільні взаємовідносини та різноманітні види їх діяльності з метою ефективного формування громадянських якостей особистості. Це засвідчує слабкий рівень підготовки педагогічних працівників в означеному аспекті.
Аналіз теоретичних джерел, педагогічної практики дає можли-вість зробити висновок про те, що цілісний процес формування громадянської культури учнівської молоді не був предметом спеціального вивчення в українській педагогічній науці. Усвідомлення об’єктивної потреби у пошуках ефективних шляхів формування громадянської культури учнівської молоді, недостатня розробленість цієї проблеми в теоретико-методологічному аспекті зумовили вибір теми дослідження: “Теоретичні засади формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану Науково-дослідного центру “Педагогіка і психологія вищої школи” Інституту вищої освіти АПН України і Прикарпатського університету ім. В. Стефаника за програмою “Формування світоглядної культури та національної самосвідомості учнівської і студентської молоді (теоре-тико-методологічні і методичні аспекти)”.
Об`єкт дослідження – формування особистості в умовах загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження – цілісний педагогічний процес формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи.
Мета дослідження – обґрунтувати теоретичні засади структур-но-функціональної моделі педагогічного процесу формування грома-дянської культури особистості в умовах сучасної загальноосвітньої школи.
Для реалізації поставленої мети нами ставилися й розв’язувалися такі завдання:–
охарактеризувати теоретико-методологічні засади, розкрити структуру й динаміку педагогічного процесу формування громадян-ської культури як інтегральної властивості особистості школяра;–
розробити структурно-функціональну модель педагогічного процесу формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи;–
обґрунтувати провідні тенденції реалізації структурно-функ-ціональної моделі формування громадянської культури учнів в умовах загальноосвітньої школи.
Методологічна основа дослідження ґрунтується на засадах системного підходу в дослідженні суспільних процесів та явищ; філософських положеннях про природні, соціальні і системні якості суспільних явищ; про діалектику інтегральних властивостей системи та її емпіричних корелятів, взаємозв’язок процесів екстері- та інтеріоризації; ідеї моделювання у науковому пізнанні суспільних процесів та явищ; ідеї особистісно-розвивального підходу щодо організації педагогічного процесу загальноосвітньої школи. Теоретичну основу дослідження склали також концептуальні положення загальнодержавних нормативних документів, у яких відбито основні ідеї громадянської освіти: Конституція України, Закон України “Про освіту”, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепція громадянського виховання, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті.
У дисертаційній роботі використаний комплекс методів дослідження: теоретичних – вивчення філософської, психологічної та педагогічної літератури для визначення теоретико-методологічних основ дослідження і здійснення історико-педагогічного аналізу проблеми; класифікація, аналіз і синтез педагогічних фактів, ідей і висновків, проектування для обґрунтування структурно-функціональ-ної моделі розвитку громадянської культури особистості; контент-аналіз, вивчення, узагальнення й систематизація педагогічного досвіду для розробки і визначення основних тенденцій формування грома-дянської культури школярів; обґрунтування емпіричних методів – анкетування, бесіди, інтерв’ю, тестування для визначення і прогнозування стану сформованості громадянської культури школярів.
Наукова новизна й теоретична значущість дослідження: –
отримало подальший розвиток положення про громадянську культуру як інтегральну особистісну властивість у співвідношенні з основними аспектами загальної культури особистості;–
уточнено структурні компоненти громадянської культури особистості, виявлена динаміка функціональної взаємозалежності складових елементів трьох підсистем у цілісній структурно-функціональній моделі громадянської культури особистості;–
вперше встановлено діадичну взаємозалежність системи громадянських відносин та розвитку інтегративних громадянських якостей школярів;–
уточнено критерії та показники сформованості рівнів громадянської культури особистості;–
уточнено основні напрямки особистісного самовдосконалення учнів на основі діагностики та корекції рівня розвитку їх громадянської культури.
Практичне значення дослідження полягає в розробці основних тенденцій переходу навчально-виховної практики загальноосвітньої школи з процесуального на результативний підхід через впровадження структурно-функціональної моделі формування громадянської культури учнів; в окресленні перспективних шляхів визначення рівнів громадянської культури особистості, процедури її діагностики за допомогою експрес-методів та прийомів її стимулювання в умовах педагогічного процесу загальноосвітньої школи. Результати дослі-дження можуть бути використані в діяльності педагогічних праців-ників, при розробці спецкурсів і розділів у курсах теорії та історії педагогіки у навчальних закладах усіх типів, у системі фахової перепідготовки педагогічних працівників.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації висвітлено у публікаціях автора, використано при розробці спецкурсу, лекційних та практичних занять для працівників вищих навчальних закладів. З доповідями про основні й проміжні результати дослідження автор виступила на Міжнародних конференціях “Особис-тість в розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні (Київ–Івано-Франківськ, 2000), “Сучасні проблеми науки та освіти” (4-а Міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція, м. Ялта, 2003), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Ідеї народної та наукової педагогіки у вихованні дітей і молоді” (Івано-Франківськ, 1999), “Морально-етичне виховання школярів у системі громадянської освіти і виховання” (Івано-Франківськ, 2001), “Христи-янство в Україні на межі третього тисячоліття” (Івано-Франківськ, 2001), “Проблеми безперервної освіти в сучасних умовах соціально-економічного розвитку України” (Івано-Франківськ, 2002), регіональ-них науково-практичних конференціях “Софія Русова – визначна укра-їнська громадська діячка і педагог” (Івано-Франківськ, 2001), “Сучасна родина в системі самовідтворення української нації” (Івано-Франківськ, 2001), Всеукраїнському семінарі директорів навчальних закладів нового типу (Калуш, 2002), методичних семінарах педагогічних працівників Івано-Франківської області. Отримані результати були покладені в основу методичних рекомен-дацій до написання дипломних та курсових робіт, розробки семінарських за-нять з курсу загальної педагогіки.
Публікації. Результати дослідження відображені в 11 одноособових публікаціях (монографія, 10 наукових статей, з них 6 опубліковані у фахових наукових виданнях).
Структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (291 найменування) та 6 додатків на 30 сторінках. Загальний обсяг дисертації 211 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено її об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, охарактеризовані методи дослідження, наукова новизна, теоретичне й практичне значення результатів дослідження.
У першому розділі “Концептуальні основи процесу форму-вання громадянської культури особистості” подаються результати теоретичного аналізу філософської, психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження, розкривається сутність та структура громадянської культури особистості, місце рис громадян-ськості у багатокомпонентній цілісній системі цієї інтегральної властивості.
У структурі ціннісних орієнтацій значної частини сучасної учнівської молоді не набуло ще належного високого місця поняття “громадянська культура”. За визначенням науковців, громадянськість – це різновид базової соціальної установки, сутність якої полягає у готовності особистості свідомо приймати й відповідально, добровільно (а не з примусу) виконувати закони й вимоги своєї держави, тобто в ідентифікації особистості з державою в цілому.
У розбудові структури й динаміки формування громадянської культури особистості використано такі основні методологічні позиції:
·
уявлення про громадянську культуру особи як інтегральну влас-тивість, ідеальну систему, яка проявляється через основні показ-ники: структурність, системність, цілісність, функціональність;
·
складові підсистеми цілісної системи громадянської культури особистості функціонують у рамках замкнутого кола, в якому існують різноманітні взаємозалежності: як одно-однозначні, так і одно-багатозначні й багато-однозначні детермінації;
·
існування в цих підсистемах природних, соціальних та системних якостей, які виступають одночасно й основними показниками сформованості громадянської культури як системної інтегральної якості; поділ соціальних та системних якостей на якості “першого” та “другого порядку”;
·
ієрархічність, взаємопідпорядкованість елементів цілісної систе-ми громадянської культури особи, накладання і взаємозв’язок окремих підсистем; виступ природних якостей “другого порядку” в ролі соціальних якостей “першого порядку” та соціальних якостей “другого порядку” в ролі системних якостей “першого порядку”;
·
інтеріоризація зовнішніх впливів, цінностей, обставин у взаємодії цілісних систем та екстеріоризація внутрішніх складових елемен-тів системи, зміна зовнішніх обставин під впливом внутрішніх чинників;
·
існування активних центрів у цілісній системі громадянської культури особистості, домінантні прояви в її структурі окремих підсистем.
Обґрунтовано такі складові елементи структурної моделі громадянської культури особистості (на рівні трьох підсистем):
·
перша – підсистема внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки особи, що відображає її мікросвіт, природні якості, кінцевим результатом функціонування якої виступають соціальні якості “першого порядку” – громадянські дії-ставлення: збалан-сованість у задоволенні й формуванні основних життєво необхід-них потреб особи; усвідомлення норм громадянської поведінки; сформованість громадянських цінностей та ідеалів, усвідомлених установок особистості; адекватність самооцінки та рівня домагань особистості відповідно до створеного суспільного блага та реалізації в його умовах потенційних можливостей особи; сформованість й повнота функцій мотиваційної сфери тощо;
·
друга підсистема, що характеризує мезосистему даного явища, – громадянські відносини особи (соціальні якості “першого по-рядку”) до представників рідної нації і національних меншин, вселюдських і національних цінностей, прав і обов’язків громадя-нина, до ідеї національного (державного) буття і національної ідеології, до рідної Вітчизни та інших держав, загальносуспільного надбання і природи отчого краю, до справ державотворення і державної вірності, суспільних груп (родини, гурту, громади), до громадянських традицій і обрядів, до мови й символіки держави, до громадян тощо як можливість функціонування у вигляді регулятивної системи, що виявляється через актуальну діяльність громадянської поведінки й можливість розвитку сукупності громадянських якостей (соціальних якостей “другого порядку”);
·
третя підсистема, що відображає специфіку макросистеми, – си-стемні якості “першого порядку”: риси громадянськості особи (повага до національних традицій, приязнь до громадянських обрядів, національний менталітет і духовність, національна само-свідомість, збереження родоводу й честі сім’ї, громадянський обо-в’язок, національна гідність і громадянська мужність, прихиль-ність до вселюдських цінностей і місцевий патріотизм, державна патріотичність, громадянська дисциплінованість і громадянська активність, вірність та відданість справі національного державо-творення, національна одномовність тощо) та системні якості “другого порядку” – її громадянська спрямованість (суспільно-колективістична чи індивідуалістично-егоїстична спрямованість громадянської поведінки).
Виділені інтегративні якості в структурі загальної громадянської культури особи виступають водночас основними показниками рівня її сформованості.
На основі результатів аналізу громадянська культура особис-тості визначається як інтегральна системна властивість, що харак-теризується мірою сформованості суспільно-значущих громадянських якостей, набутих у результаті функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки та зовнішніх громадянських відносин особи в процесі її життєдіяльності та спілкування.
У другому розділі “Аналіз педагогічного процесу формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи” розглянуто динаміку, рівні й зміст інтегративних рис громадянськості учнівської молоді, внутрішні та зовнішні чинники їх розвитку в цілісній системі громадянської культури особи, шляхи і засоби їх стимулювання, обґрунтовується методика діагностування рівня сформованості громадянської культури учнівської молоді.
Функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції поведінки особи (взаємодії його складових елементів), тобто реалізація процесу громадянської поведінки на шляху від актуалізації відповідних потреб у результаті створення проблемної ситуації до здійснення вчинку (дії-ставлення) відбувається орієнтовно таким чином.
Динамічний процес на рівні підсистеми внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки особи є діалектичним процесом, у рамках якого реалізуються, проходячи перевірку умовами реального буття конкретної особи, проблемні ситуації. Зв’язок тієї чи іншої міри напруженості між середовищем і особою створює проблемну ситуацію, яка через громадянську активність особистості реалізується відповідно до властивих їй потреб, цінностей, установок у результаті складної системи мотивації (з можливим підключенням внутрішніх і зовнішніх стимулів) у громадянську дію-ставлення. Завершення даного процесу веде до встановлення громадянської культури нового порядку (нового якісного рівня, спрямованого у позитивну чи негативну сторону), тобто до розвитку особи за рахунок впливу на громадянські якості її громадянських відносин. Відносини ж, як наявний зв’язок між громадянськими якостями особи і охарактеризованим циклом дії механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки, багаті й здатні на нові проблемні ситуації і т. д.
Будь-які зміни в цій соціально-психологічній системі – це ре-зультат взаємодії елементів із зовнішнім оточенням і внутрішньо-системних взаємодій. Вони складають основу для породження й розвитку нових ланок причинного ланцюжка функціонування. У рам-ках функціонального аналізу компоненти системи за своєю функціо-нальною роллю можуть домінувати над іншими, тому взаємодія елементів виявляється нерівноважною, асиметричною. Вона є періодичним процесом, в якому за відправний момент аналізу можна приймати момент зародження всякого нового періоду, а завершальну фазу періоду в функціональному плані вважати метою взаємодії. Доведено, що об’єднання багатьох елементів може призвести до появи неочікуваних, важко прогнозованих системних характеристик – так званих емерджентних властивостей.
У результаті багаторазового відтворення всього циклу проходить реальне збагачення (чи навпаки – збіднення) однієї чи декількох громадянських якостей, актуальних для того чи іншого виду відносин громадянської поведінки. Обґрунтовано сукупність інтегральних якостей, що формуються відповідно до певних видів відносин за принципом діад (відношення – якість): ставлення до представників рідної нації і національних меншин – національна ідентичність і міжнаціональна толерантність, до вселюдських і національних цінностей – прихильність до вселюдських цінностей і місцевий патріотизм і т. ін. Максимальні можливості для формування відповідних якостей закладені саме у зазначених видах відносин, хоча прослідковується вплив інших стосунків, у процесі яких формуються такі риси громадянськості.
Сукупність сформованих якостей суттєво впливає на громадян-ську спрямованість, що пронизує всі інтегративні властивості особи. Сполука, поєднання виділених якісних інтегративних вузлів забезпечує розвиток системної властивості – загальної громадянської культури особи.
Формування громадянської культури здійснюється в соціаль-ному (вплив середовища, сім’ї, оточення), педагогічному (вплив батьків, вихователів, психологів) та особистісному (саморозвиток, самовдосконалення) аспектах. Звідси громадянське виховання учнів трактується як спільна творча діяльність, взаємодія вчителів, батьків, вихователів та їх вихованців, яка стимулює розвиток у школярів кращих громадянських якостей через забезпечення необхідних умов для ефективного функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки особи та включення її в різноманітні громадянські відносини. Такий процес передбачає кінцевий результат (гармонійний особистісний розвиток громадян, оптимізацію громадян-ської міжособистісної взаємодії) і засоби його реалізації (наявність мети, програм, засобів, методів і виконавців).
Управління процесом формування означених елементів грома-дянської культури передбачає насамперед розрізнення домінуючих позитивних і негативних ланок у сукупності сформованих компонентів культури, побудоване на результатах діагностики. Діагностика громадянської культури особистості передбачає виявлення рівня сфор-мованості окремих її інтегративних показників на основі відповідних ознак.
Кожний із компонентів розглядається у дисертації в трьох аспектах. Когнітивний аспект громадянських цінностей та орієнтацій полягає в усвідомленні учнем своєї громадянської належності і національної незворотності, відповідності своєї поведінки суспільним стереотипам громадянськості, засвоєнні знань про громадянські якості та їх відмінності, усвідомленні громадянських цінностей своєї та інших держав. Афективний аспект пов’язаний із ступенем прийняття особистістю своєї громадянської належності, оцінки нею своїх особливостей і якостей громадянської поведінки, прагненням (чи його відсутністю) щось змінити в цих особливостях і якостях. Регулятивний аспект передбачає здійснення учнем вчинків відповідно до його власних уявлень про стиль поведінки громадянина, налагодження взаємостосунків із представниками різних груп та громад, визначення громадянської орієнтації.
Для кожного з показників визначені певні критерії та ознаки, що всебічно характеризують їх сутність. Відповідно до головного крите-рію – стійкості громадянської позиції особи щодо проявлених ознак – виділені п’ять рівнів сформованості означених вище інтегральних якостей: ідеальний – стабільно домінуюча позитивна громадянська позиція; високий – стійка позитивна громадянська позиція в ситуації суспільного, групового та особистісного контролю та індиферентна поза таким контролем; середній – індиферентна, нестійка громадянська позиція; низький – нестійка громадянська позиція в ситуації контролю і негативна поза нею; найнижчий – стійка негативна громадянська позиція. Аналогічно умовно визначено відповідно до реально досягнутих результатів рівні загальної громадянської культури особистості: високий – переважно високий рівень основних інтегральних якостей у поєднанні з ідеальним та середнім рівнем окремих із них; середній – переважно середній і високий рівні інтегральних якостей у поєднанні з низьким та ідеальним окремих із них; низький – переважно низький та середній рівні основних інтегральних якостей у поєднанні з найнижчим і високим окремих із них; найнижчий – переважно найнижчий та низький рівні інтегральних якостей у поєднанні з середнім та високим окремих із них.
Для визначення конкретного рівня сформованості громадянської культури за виділеними показниками обґрунтовано використання ком-плексу різних методів, серед яких важливими є анкетування, тесту-вання, спостереження, бесіди з школярами, їх батьками тощо. Резуль-тати обстежень повинні взаємоперевірятись за сукупністю методів: наприклад, ставлення до суспільних груп (родини, гурту, громади) повинно уточнюватись за допомогою тесту ціннісно-орієнтаційної єдності, методики соціально-психологічної самоатестації групи, соціо-метричного методу, спостережень, бесід зі школярами, батьками, тесту незавершених речень тощо. У дослідженні різновидів громадянської активності варто вживати також групову оцінку особистості, метод експертних оцінок та інше.
Складові інтегративні якості громадянської культури учнів знаходяться у певному взаємозв’язку та взаємозумовленості з системою суб’єктних відносин, в яких перебувають школярі. Всебічний аналіз дозволяє виявити ці взаємозв’язки і тим самим робить усвідомленою педагогічну підтримку дорослих у становленні цілісної громадянської культури особистості.
У третьому розділі “Перспективні шляхи реалізації структурно-функціональної моделі формування громадянської культури учнів в умовах загальноосвітньої школи” узагальнені дані з питань авторського підходу щодо процесу формування громадянської культури в педаго-гічній теорії і практиці української загальноосвітньої школи; розкрито умови реалізації системного підходу у формуванні громадянської культури школярів; окреслені шляхи особистісного самовдосконалення учнів на основі діагностики та корекції рівня розвитку їх громадянської культури.
Елементи системного підходу у формуванні громадянської культури особистості чітко проглядаються в педагогічних теоріях Г. Ващенка, А. Макаренка, С. Русової, В. Сухомлинського, М. Стель-маховича та ін., концептуальні положення яких співзвучні з такими нашими позиціями: виділенням трьох підсистем цілісної системи громадянської культури особистості, діадичним співвідношенням громадянських відносин та громадянських якостей особистості, обґрунтуванням базових інтегральних властивостей громадянської культури особистості.
Обґрунтовано такі основні умови реалізації системного підходу в означеному контексті дослідження: усвідомлення учасниками нав-чально-виховного процесу загальноосвітньої школи взаємозв’язку і взаємозалежності складових елементів цілісної інтегральної власти-вості – громадянської культури особистості, створення суспільного блага для задоволення життєво необхідних біологічних та соціально-економічних потреб особи; врахування педагогами закономірностей функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції грома-дянської поведінки особи, етапності у розвитку основних громадян-ських якостей вихованців; зміна позиції учасників педагогічного процесу та відповідна його перебудова з процесуального на результа-тивний підхід у формуванні громадянської культури особистості; забезпечення навчальних і позанавчальних видів громадянської діяль-ності школярів, виконання ними певних соціальних ролей; пріори-тетність особистісного самовдосконалення школярів на основі діагнос-тики та корекції рівня розвитку інтегративних рис громадянськості.
У реалізації особистісного самовизначення, поетапному форму-ванні більш високого рівня сформованості громадянських якостей важлива роль відводиться урокам з гуманітарних курсів – громадян-ської освіти, етики, основ загальнолюдської моралі тощо, спеціально адаптованим методикам – “Моє дерево життя”, “Самооцінка громадян-ських якостей особи”, використанню ідей сценарного підходу до планування долі (Е. Берн), стратегії розвитку навичок громадянського мислення, альтернативного обговорення дилем “На стадію вище” та ін.
З метою педагогічної підтримки процесу формування громадян-ської культури особистості у дисертації обґрунтовується необхідність розподілу учнів за рівнями громадянської культури згідно з окремими параметрами їх громадянської активності: усвідомленням норм і ціннос-тей громадянської поведінки, мотиваційним вибором автентичного громадянського вчинку в соціально-комунікативній діяльності, реальним включенням в громадсько-корисну діяльність.
Зокрема, усвідомлення учнями громадянського змісту людських вчинків дає можливість провести класифікацію їхніх громадянсько-оціночних суджень за такими рівнями. Нульовий рівень характеризу-ється невмінням дитини виділити громадянський зміст в аналізованій ситуації. Перший рівень характеризується тим, що при аналізі ситуації дитина називає окремі якості об’єктів, включаючи громадянські. Другий рівень – умінням учня називати один із доцільних мотивів вчинку в оцінці діючої особи. Третій рівень характеризується тим, що діти впевнено виділяють декілька мотивів громадянського вчинку. Четвертий рівень властивий учням, які вміють розглядати вчинок діючої особи в аналізованій ситуації з різних поглядів. П’ятий рівень характеризується умінням учнів в оціночних судженнях узагальнювати окремі громадянські якості та з допомогою альтернативних оцінок аналізувати громадянські вчинки свої та інших.
Використовуючи в основі громадянської культури дихотомію справедливості-несправедливості, даючи оцінку вербальної чи реальної дії з позиції справедливості, учень мотиваційно здійснює автентичний вибір залежно від рівня актуального розвитку своїх громадянських якостей, поступово нагромаджує досвід громадянської поведінки в реалізації ідеалу найближчого, більш високого рівня сформованості цих якостей.
У висновках висвітлено найважливіші теоретико-методичні положення, отримані в результаті дослідження.
Результати аналізу стану формування громадянської культури особистості в теорії і практиці суспільних відносин свідчать про фактичну відсутність системи такої роботи та її методичного забезпечення, що зумовлює низький рівень її реалізації в педагогічному процесі загальноосвітньої школи.
На основі теоретико-методологічного вивчення досліджуваної проблеми та аналізу шкільної практики розроблено структурно-функ-ціональну модель процесу формування громадянської культури особис-тості, що базується на принципах системності, цілісності, структурно-сті, функціональності. Її структура включає три підсистеми цілісної системи громадянської культури особистості, що характеризує природ-ні, соціальні та системні якості громадянськості, взаємопов’язані ієрар-хічно та синергетично. Динамічний аспект розробленої моделі конкре-тизується циклічною етапністю здійснення громадянського вчинку, починаючись від актуалізації особистісних потреб у процесі реалізації проблемної ситуації і завершуючись громадянською дією-ставленням.
На основі теоретичного аналізу проблеми розроблено критерії сформованості громадянської культури школярів та з’ясовано їх суттєві показники, що уможливлює визначення рівнів досліджуваної інтегральної властивості в учнів загальноосвітньої школи.
Теоретично обґрунтована структурно-функціональна модель формування громадянської культури школярів передбачає розгорнутий у часі педагогічний процес, що умовно поділяється на три етапи (орієнтаційно-діагностичний, ціннісно-поглиблюючий, конструктивно-реалізуючий) і включає основні напрямки навчальної і позанавчальної суб’єкт-суб’єктної взаємодії батьків, вчителів-вихователів та учнів – навчально-пізнавальну (засвоєння двома сторонами норм і цінностей громадянської поведінки, усвідомлення автентичності вибору в розв’я-занні громадянських колізій з погляду справедливості-несправед-ливості), пошуково-дослідницьку (діагностика рівня сформованості окремих інтегративних якостей, виявлення домінантних позитивних та негативних рис громадянськості), організаційно-перетворюючу діяль-ність (створення належних умов для формування й реалізації особис-тісних потреб, педагогічно доцільне включення учнів у різні види громадянських відносин, корекція й самовдосконалення громадянських якостей у зоні актуального і більш високого рівня їх сформованості).
Окреслено перспективні шляхи формування рис громадянськості учнівської молоді, які забезпечуються за дотримання таких умов:
· усвідомлення учасниками навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи закономірностей розвитку і взаємозв’язку складових елементів цілісної громадянської культури особистості та діадичної єдності і взаємозалежності громадянських відносин та формування громадянських якостей особис-тості;
· створення суспільних умов для задоволення й адекватного формування життєво необхідних біологічних та соціально-економічних потреб особи;
· зміни позиції учасників педагогічного процесу (з урахуванням пайової участі й взаємодоповнюваності сім’ї та загальноосвітньої шко-ли) і відповідної його перебудови з процесуального на результативний підхід у формуванні громадянської культури особистості на основі результатів діагностики окремих її інтегративних якостей;
· педагогічно обґрунтованого відбору змістового матеріалу (теоретичного й практично-перетворюючого) на основі критеріїв науковості, суспільної значущості, систематичного використання його як основи для особистісних вправлянь, альтернативних виборів у навчально-пізнавальній, пошуково-дослідницькій та організаційно-перетворюючій діяльності школярів з метою формування їхніх знань (громадянських норм і цінностей ), умінь та навичок громадянської поведінки, мотиваційного включення усвідомлених установок, адекват-ної спрямованості громадянських вчинків (пропорційно до індивідуа-лістичної та суспільно-колективістичної їх збалансованості);
· методично доцільного добору організаційних форм і методів навчально-виховної діяльності педагогів, які б відповідали меті й змісту, будувалися на закономірностях процесу формування ціннісно-нормативної регуляції громадянської поведінки школярів та забезпе-чували адекватність навчальних і позанавчальних видів громадянської діяльності учнів їхній громадянській культурі, виконання ними відповідних соціальних ролей;
· пріоритетності особистісного самовдосконалення школярів на основі діагностики та корекції рівня розвитку інтегративних рис громадянськості, активної педагогічної підтримки з боку батьків та вчителів, які виступають у ролі помічників і наставників зразкової громадянської поведінки.
Проведене дослідження не вичерпує багатогранність теоретич-них і практичних пошуків реалізації проблеми. Важливими напрям-ками подальшого вивчення могли б стати: удосконалення означеної структурно-функціональної моделі громадянської культури особис-тості, її експериментальна перевірка; удосконалення запропонованих нами перспективних шляхів формування громадянської культури учнів залежно від різних вікових періодів; психолого-педагогічна діагностика і корекція рівня сформованості окремих громадянських якостей; розробка методичних рекомендацій, навчальних посібників з даної проблеми.
Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях автора:
1.
Дерев’янко Н.П. Теоретичні засади формування грома-дянської культури школярів. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 199 с.
2.
Дерев’янко Н.П. Теоретичні основи системного підходу до формування громадянської культури особистості // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. – 2001. – № 4. – С. 7-13.
3.
Дерев’янко Н.П. Софія Русова про формування громадянської культури поведінки особи // Вісник Прикарпатського університету. Серія Педагогіка. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – Вип. 5. – С. 131-134.
4.
Дерев’янко Н.П. Формування громадянської культури учнівської молоді // Обрії: Науково-педагогічний журнал. – 2001. – № 1. – С. 38-41.
5.
Дерев’янко Н.П. Громадянське виховання дітей у сім’ї // Вісник Прикарпатського університету. Серія Педагогіка. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – Вип. 6. – С. 132-136.
6.
Дерев’янко Н.П. Особистісне самовдосконалення школярів на основі діагностики та корекції рівня розвитку окремих рис громадянськості // Обрії: Науково-педагогічний журнал. – 2002. – № 1. – С. 33-36.
7.
Дерев’янко Н.П. Формування громадянської культури особис-тості як безперервний психолого-педагогічний процес // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Ред. кол.: В.О.Зайчук (головний редактор). – К.: ЗАТ “Нічлава”, 2003. Спецвипуск. – С. 90-97.
8.
Дерев’янко Н.П. Формування громадянської культури сім’янина у педагогічній спадщині М. Стельмаховича // Сподвижник української етнопедагогіки (на пошану академіка АПН України Мирослава Стельмаховича). – Івано-Франківськ, 1999. – С. 157-161.
9.
Дерев’янко Н.П. Формування громадянської культури особи в умовах сімейного та суспільного виховання // Ідеї народної та наукової педагогіки у вихованні дітей і молоді / За заг. ред. Р.П. Скульського. – Івано-Франківськ, 1999. – С. 259-262.
10.
Дерев’янко Н.П. Софія Русова про єдність релігійного та громадянського виховання дитини // Християнство в Україні на межі третього тисячоліття. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 189-194.
11.
Дерев’янко Н.П. Соціально-педагогічні умови ефективного громадянського виховання школярів // Сучасні проблеми науки та освіти: Матеріали 4-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 1-10 травня 2003 р., м. Ялта. – Харків, 2003. – С. 242.
Дерев’янко Н.П. Теоретичні засади формування громадян-ської культури учнів загальноосвітньої школи. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Луганськ, 2004.
У результаті дослідження обґрунтовано поняття “громадянська культура”, розроблено структурно-функціональну модель розвитку громадянської культури особистості, охарактеризовано структурний та динамічний аспекти педагогічного процесу формування громадянської культури учнівської молоді, визначено критерії і показники рівнів сформованості окремих інтегративних якостей та загальної грома-дянської культури особи.
У дисертації проаналізовано структуру і динаміку процесу формування громадянської культури особистості на базі системного підходу, обґрунтовано відмінність запропонованої та існуючих кон-цепцій. Громадянська культура людини визначається як інтегральна системна властивість, що характеризується мірою сформованості суспільно-значущих громадянських якостей, набутих у результаті функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки та зовнішніх громадянських відносин в процесі її життє-діяльності та спілкування.
У роботі дається інтерпретація ідей видатних педагогів у контексті обґрунтованої моделі, пропонується методика діагностування інтегративних громадянських якостей. Здійснено аналіз педагогічної практики формування рис громадянськості школярів, обґрунтовано умови ефективності педагогічного процесу (з урахуванням результативного й запереченням процесуального підходів) у формуванні громадянської культури учнівської молоді. Уточнено основні напрямки особистісного самовдосконалення учнів на основі діагностики та корекції рівня актуального і найближчого розвитку їх окремих громадянських якостей.
Ключові слова: громадянська культура як інтегральна власти-вість, риси громадянськості, структурно-функціональна модель, громадянські цінності, мотивація громадянського вчинку, особистісне самовдосконалення.
Деревьянко Н.П. Теоретические засады формирования гражданской культуры учащихся общеобразовательной школы. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педаго-гических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики. Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко, Луганск, 2004.
В результате исследования обосновано понятие “гражданская культура”, разработана структурно-функциональная модель развития гражданской культуры личности, охарактеризовано структурный и динамический аспекты педагогического процесса формирования гражданской культуры учащейся молодежи, определены критерии и показатели уровней сформированности отдельных интегративных качеств и общей гражданской культуры личности.
В диссертации на основе системного подхода анализируется структура и динамика процесса формирования гражданской культуры личности, обосновывается различие предложенной и существующих концепций. В процессе исследования были уточнены структурные компоненты гражданской культуры личности на уровне трех под-систем: гражданские действия-отношения личности – к представи-телям родной нации и национальных меньшинств, к всечеловеческим и национальным ценностям, правам и обязанностям гражданина, к идее национального (государственного) бытия и национальной идео-логии, к родной Отчизне и другим государствам, к общенародному достоянию и природе отчего края, к делам государственного созидания и государственной верности, к общественным группам (семье, гурту, громаде), к гражданским традициям и обрядам, к языку и символике государства, к гражданам; гражданские качества – уважение национальных традиций, приязнь к гражданским обрядам, нацио-нальный менталитет и духовность, национальное самосознание, сохранение родословной и чести семьи, гражданский долг, нацио-нальное достоинство и гражданское мужество, приверженность к общечеловеческим ценностям и местный патриотизм, государствен-ный патриотизм, гражданская дисциплинированность и гражданская активность, верность и преданность делу национального государствен-ного созидания, национальное одноязычие; гражданская направлен-ность – общественно-коллективистическая или индивидуалистическо-эгоистическая направленность гражданского поведения. Установлена диадичная взаимозависимость системы гражданских отношений и развития гражданских качеств учащихся.
Гражданская культура личности рассматривается как инте-гральное системное свойство, характеризующееся степенью сформированности общественно-значимых гражданских качеств, приобретенных в результате действия механизма внутренней ценностно-нормативной регуляции поведения и внешних гражданских отношений личности в процессе ее жизнедеятельности и общения.
Гражданское воспитание учащихся общеобразовательных школ трактуется как общая творческая деятельность, взаимодействие роди-телей, учителей, воспитателей и их воспитанников, стимулирующие развитие в учащихся лучших гражданских качеств посредством обеспечения необходимых условий для эффективного функционирования механизма внутренней ценностно-нормативной регуляции поведения личности и включения их в различные гражданские отношения.
В работе дается интерпретация идей выдающихся педагогов в контексте обоснованной модели, предлагается методика диагности-рования интегративных гражданских качеств. Осуществлен анализ педагогической практики формирования черт гражданственности учащихся, обоснованы условия эффективности педагогического про-цесса (с учетом результативного и отрицанием процессуального под-ходов) в формировании гражданской культуры учащейся молодежи. Уточнены основные направления личностного самосовершенствования учащихся на основе диагностики и коррекции актуального и ближайшего уровня развития их отдельных гражданских качеств.
Ключевые слова: гражданская культура как интегральное свойство, черты гражданственности, структурно-функциональная модель, гражданские ценности, мотивация гражданского поступка, личностное самоусовершенствование.
Derevjanko N.P. Theoretical of an ambush of formation of civil culture of pupils of a comprehensive school. – Manuscript.
The thesis for the scientific degree of the Candidate of Pedagogical Sciences. Speciality 13.00.01 – General Pedagogics and History of Pedagogics. Lugansk National Pedagogical University named after Taras Shevchenko, Lugansk 2004.
As a result of research the concept “civil culture” is proved, the structurally functional model of development of civil culture of the person is developed, structural and dynamic aspects of pedagogical process of formation of civil culture of learning youth, is characterized criteria and parameters of degrees of formation of the separate integrative qualities and the general civil culture of the person are determined.
In the dissertation is analyzed, distinction suggested and existing concepts are proved the structure and dynamics of process of formation of civil culture of the person on the basis of the system approach. The civil culture of the person is considered as the integrated system property described by a degree of formation of public civil qualities, got as a result of action of the mechanism of internal values-normative regulation of behaviors and external civil relations of the person during its ability to live and dialogue.
In the work is given an interpretation of the prominent teachers’ ideas in the context of the proved model, the technique of diagnosing integrative civil qualities is considered. The analysis of the teaching practice of formation of features of civilization of pupils is carried out, the conditions of efficiency of pedagogical process is proved (in view of productive and by denying the remedial approach) in formation of civil culture of school youth. The main directions of the pupils’ personal self- improvement are clarified on the basis of diagnosting and correction of the degree of the actual and most recent development of their separate civil qualities.
Key words: civil culture as integrated property, features of civilization, structurally functional model, civil values, motivation of a civil act, personal self-improvement.
