МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

ГРИГОРОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 616.31-002.3-085.28

НОВЕ ПОКОЛІННЯ АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ

У ЛІКУВАННІ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ М'ЯКИХ ТКАНИН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЬОВОЇ ОБЛАСТІ

(клініко-морфологічне дослідження)

14.01.22 - стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Рузін Генадій Пинхусович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицьової хирургії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Гасюк Анатолій Петрович, Українська медична стоматологічна академія (м.Полтава) МОЗ України, завідувач кафедри патологічної анатомії;

доктор медичних наук, професор Малевич Олег Євгенович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології

Провідна установа: Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця МОЗ України, м.Київ, кафедра хірургічної стоматології

Захист відбудеться “29” червня 2004 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради Д 44.601.01 при Українській медичній стоматологічній академії МОЗ України за адресою: 36024, м.Полтава, вул. Шевченко, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної стоматологічної академії МОЗ України за адресою: 36024, м.Полтава, вул. Шевченко, 23.

Автореферат розісланий “28” травня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Дев’яткина Т.О.

Актуальність теми. Проблема лікування гострих гнійно-запальних процесів у щелепно-лицьовій області й у наш час залишається актуальною (Малевіч О.Є., 2000; Ткаченко П.І., 2000; Рузін Г.П., 1997-2002, Шаргородський А.Г.. 1998). Це зв'язано з тим, що за даними (Тимофіів О.А. 1997-2002; Маланчук В.А., 1998; Бернадський Ю.Й., 1983-2002) кількість хворих цього профілю не зменшується і складає від 28 % до 44 % госпіталізованих у спеціалізовані стаціонари. Незважаючи на досягнуті успіхи в лікуванні цих хворих, результати його не завжди можна вважати задовільними. Як відомо, головним компонентом лікування є адекватне своєчасне хірургічне втручання, що забезпечує евакуацію гною і дренування рани. Іншим, не менш важливим компонентом, є антибактеріальна терапія. Тривале, призначуване без обліку чутливості патогенної мікрофлори, застосування антибактеріальних препаратів, або неадекватні короткі курси резервних антибіотиків приводить до цитотоксичного ефекту і зміні вірулентних властивостей мікроорганізмів, що викликають гнійно-запальні процеси. Це викликає погіршення плину процесів запалення і змушує прибігати до більш сильних резервних антибактеріальних препаратів. Однак, застосування декількох антибактеріальних препаратів, до яких гноєрідні бактерії малочутливі, має свої негативні сторони. Обґрунтування і впровадження в повсякденну лікарську практику нових антибіотиків, застосовуваних окремо і в сполученні для терапії, поряд з десенсибілізуючими і фізіотерапевтичними факторами впливу на гнійну рану, дає гарні результати лікування. Застосування антибіотиків викликає визначені зміни структур не тільки гнійної рані, але й інших тканин і органів, а також імунного і метаболічного стану організму, що вимагає подальшого вивчення.

При аналізі доступної нам літератури по лікуванню гнійно-запальних процесів щелепно-лицьової області ми не зустріли робіт по використанню поліфакторних антибіотиків, таких як клацид і оспамокс з адекватними підтвердженням динаміки очищення рани і патоморфологічних змін внутрішніх органів. У зв'язку з цим, вивчення характеру плину гнійних процесів щелепно-лицьової області під впливом комплексної терапії, що включає антибіотики клацид і оспамокс, є дуже актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи стоматологічного факультету Харківського державного медичного університету МОЗ України ”Основні стоматологічні захворювання, їх профілактика та лікування” (номер держреєстрації 0198U0002619). Автор є безпосереднім виконавцем фрагмента зазначеної теми.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в поліпшенні результатів лікування хворих з гострими гнійно-запальними процесами м'яких тканин щелепно-лицьової області шляхом використання в комплексній терапії поліфакторних антибіотиків нового покоління: клацида й оспамокса.

Для досягнення поставленої мети поставлені наступні задачі:

1. Вивчити морфологічні, імуно-морфологічні зміни в гнійній рані експериментальних тварин у динаміці лікування антибактеріальними препаратами клацид, оспамокс і антибіотика порівняння - лінкоміцина.

2. Вивчити в експерименті морфологічні, імуно-морфологічні зміни у внутрішніх органах тварин при лікуванні гнійної рані антибактеріальними препаратами клацид, оспамокс і антибіотика порівняння – лінкоміцина.

3. Встановити характер мікрофлори гнійної рани хворих і її чутливість до досліджуваних антибіотиків.

4. Установити ефективність клініко-лабораторного тесту по прогнозуванню плину і визначенню ефективності лікування гострих гнійно-запальних процесів м'яких тканин щелепно-лицьової області.

5. Провести порівняльний аналіз результатів лікування хворих із гнійними процесами м'яких тканин щелепно-лицьової області при застосуванні антибіотиків, що досліджуються та антибіотика порівняння - лінкоміцину.

Об'єкт дослідження. Гнійна рана м'яких тканин стегна і внутрішніх органів експериментальної тварини; гнійна рана у хворих з гострими гнійно-запальними процесами в м'яких тканинах щелепно-лицьової області.

Предмет дослідження. Морфологічні і имуноморфологічні зміни в тканинах гнійної рані й органах експериментальних тварин, клініко-лабораторне і мікробіологічне дослідження гнійної рані хворих з гострими гнійно-запальними процесами.

Методи дослідження. Морфологічні, імуноморфологічні, мікробіологічні, клінічні, клініко-лабораторні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше проведено експериментальне дослідження порівняльної дії антибіотиків лінкоміцина, оспамокса і клацида при лікуванні гнійних ран щелепно-лицьової області. Встановлено, що репаративні процеси в гнійній рані при застосуванні антибактеріальних препаратів оспамокс і клацид протікають інтенсивніше, ніж при лікуванні антибіотиком порівняння-лінкоміцином, що підтверджується найшвидшим очищенням рані від гнійно-некротичного вмісту, зниженням запальної інфільтрації і набряку прилягаючих тканин, прискоренням утворення грануляційної тканини і епітелізації рани. Вперше проведено порівняльне вивчення морфологічних і імуно-морфологічних змін внутрішніх органів, обумовлених інфекційною інтоксикацією на тлі використання антибіотиків різних груп. Уперше встановлено, що динаміка морфологічних і имуно-морфологічних змін у внутрішніх органах при використанні оспамокса і клацида дозволяють вважати за доцільне застосування цих препаратів для попередження і лікування септичних ускладнень гнійно-запальних захворювань м'яких тканин.

Практичне значення одержаних результатів. Експериментальне і клінічне дослідження, яке проведено, показало, що, крім місцевих проявів гнійної рані, виникають зміни патологічного характеру у внутрішніх органах тварини, яки обумовлени токсичною дією інфекційного агента. В експерименті встановлено, що поліфакторні антибіотики в комплексній терапії впливають як на швидкість очищення і репарації гнійної рані, так і на процеси у внутрішніх органах (печінка, селезінка, нирки, тімус).

Отримані дані дозволяють обґрунтувати і впровадити в клінічну практику схему лікування антибіотиками нового покоління, особливо при лікуванні розповсюджених гнійно-запальних процесів щелепно-лицьової області. Матеріали дисертації використовуються при вивченні розділу “Запальні процеси щелепно-лицьової області” на кафедрі хірургічної стоматології Харківського державного медичного університету, на кафедрі пропедевтики хірургічної стоматології і пластичної хірургії Української медичної стоматологічної академії (м.Полтава), а також впроваджені в лікувальну практику клінік хірургічної стоматології Харківського державного медичного університету й Української медичної стоматологічної академії (м.Полтава).

Особистий внесок здобувача. Автором особисто спланований і проведений літературний пошук і аналіз, разом з керівником сформульовано мету і задачі дослідження. Автором самостійно проведений добір, обстеження і лікування тематичних хворих. Експериментальний розділ роботи виконаний на базі Центральної науково-дослідної лабораторії Харківського державного медичного університету(зав.-д.мед.н..,професор Щербань М.Г.) та на кафедрi патологічної анатомії Харківського державного медичного університету при участi д.мед.н..,професора Яковцової А.Ф. та д.мед.н..,професора Сорокiной I.В., яким автор висловлює щiру подяку за консультативну допомогу. Мiкробiологiчнi дослiдження виповненi на кафедрi мiкробiологiї Харківського державного медичного університету при консультативнiй допомозi д.мед.н.., академiка Циганенка А.Я., яким автор висловлює щiру подяку. Автором самостійно зроблено аналіз і статистична обробка отриманих результатів. У статтях, опублікованих у співавторстві, участь авторів рівнозначна.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи повідомлені на Міжнародній конференції “Стоматологія III тисячоріччя” (Москва, 2002); на Міжнародної конференція “Стоматологія 2003” (Санкт-Пітербург, 2003); на Межвузівської конференції молодих учених “Медицина III тисячоріччя” (Харків, 2002, 2003); на конференції, присвяченої 80-річчю Максименко П.Т. (Полтава, 2002); на науковій сесії Харківського державного медичного університету, присвяченої 199-річчю його засновання (Харків, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць, з них 4 статті в спеціалізованих наукових виданнях, ліцензованих ВАК України, 4 роботи у вигляді тез доповідей та матеріалів конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Основні положення дисертація що складаються із вступу, 5 розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій викладені на 142 сторінках машинописного тексту. До структури роботи також входять список літератури, що складається з 237 джерел, з яких 171 є вітчизняними і країн СНД та 66 – іноземними, і додатка, який містить 43 рисунків.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Експериментальний розділ роботи проведений на 96 самцях інбредної лінії пацюків WAG/G Lac Sto (Wistar albino Glaxo) масою 180-200 г. Дослідження проводилися відповідно до вимог та стандартів GLP. Тварини були розділені на 6 груп: I-я група – контрольна (6 інтактних тварин); II-у групу складали 18 пацюків, яким проводили лінійний розріз шкіри підлягаючої клітковини і м'яза лівого стегна (рана без нагноєння); у III, IV, V і VI групах (по 18 тварин) моделювали гнійну рань шляхом внутрім'язового введення в праве стегно суміші мікроорганізмів у кількості 16 млрд. КОЕ у 1 мл фізіологічного розчину (по 8 млрд. стандартного штаму S.aureus і клінічного штаму S. pyogenes). Через 2-і доби абсцес розкривали. В усіх групах довжина рані складала 0,012-0,017 м. В II-й і III-й групах лікування не проводилося. В інших групах твариною з гнійною раною 2 рази в добу внутрішньом’язово в протилежне стегно вводилися розчини антибіотиків: у IV-й групі - лінкоміцин у добовій дозі 300 мг, у V-й – оспамокс 4 мг на добу, у VI - клацид 4 мг на добу (дозування препаратів визначалася по вазі тварини).

Матеріалом для морфологічного дослідження служили тканини, що висечені в області рани в оперованих пацюків, а також печінка, нирки, селезінка і вілочкова заліза тварин усіх груп. Шматочки шкіри з підшкірною клітковиною і м'язом висікалися перпендикулярно довжині рані та фіксували в 10 % нейтральному формаліні; з печінки, нирок і селезінки двома поздовжніми розрізами через весь орган висікали пластину товщиною близько 0,004 м, яка також піддавалася гістологічному дослідженню. Імуноморфологічні дослідження проводили на парафінових зрізах, товщиною 5-6 мкм (непрямим методом Кунса за методикою Brosman). Імунні клітки диференціювали за допомогою щурячих моноклональних антитіл (МКА) до різних типів кліток фірми Serotec. Колагени типували за I, III, 1V і V типами. Відносні обсяги основних клонів імунних кліток визначали за допомогою сітки Г.Г.Автандилова у люмінесцентному мікроскопі. Кількість кліток-продуцентів цитокинів підраховували в полі зору х400. Виділення чистих культур мікроорганізмів із гною хворих і їхня ідентифікація, а також визначення чутливості виділених чистих культур бактерій до антибіотиків проводили загальноприйнятими мікробіологічними методиками.

Для клінічної оцінки інтенсивності ГВП у м'яких тканинах ЩЛО в обстежених хворих ми використовували шкалу, розроблену Салієвою З.З.(2002г.), що модифікували і доповнили. З великого спектра клінічних симптомів, що характеризують протікання гострого гнійного запального процесу, для оцінки інтенсивності останнього в хворих досліджуваних груп були обрані й оцінені наступні ознаки: наявність і інтенсивність болю у вогнищі запалення; наявність і ступінь виразності запальної контрактури нижньої щелепи; наявність і інтенсивність інфільтрату; наявність, обсяг і характер ексудату у вогнищі запалення (гнійний, серозний); інтенсивність регенерації (час появи і характер грануляцій, виразність епітелізації).

З показників, що отримані лабораторно-інструментальними методами враховували наступні: ступінь гіпертермії тіла, ступінь лейкоцитозу периферичної крові, наявність і виразність токсигенної зернистості нейтрофільних лейкоцитів, ступінь зрушення лейкоцитарної формули вліво в периферичній крові, виразність збільшення швидкості осідання еритроцитів. Ступінь виразності кожного з перерахованих симптомів оцінювалася по 4-х бальній системі. При цьому повна відсутність симптому відповідалася 0 балів, незначний ступінь виразності – 1 балу, помірний ступінь – 2 балам і вираженому ступеню прояву симптому відповідав 3 балам.

Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за допомогою загальноприйнятих методів математичного аналізу з використанням IBM-сумісного комп'ютера. Отриманий цифровий матеріал піддавали статистичному аналізу з використанням пакета прикладних програм “Statgraf”. Усі цифрові дані обробляли методами варіаційної статистики за критерієм Ст’юдента.

У дослідженні обстежено 98 хворих із гнійно-запальними процесами м'яких тканин щелепно-лицьової області різної локалізації (рис. 1). Усі хворі знаходилися на стаціонарному лікуванні в клініці щелепно-лицьової хірургії Харківської обласної клінічної лікарні в 2001 – 2003 р. Вік хворих коливався від 15 до 70 років.

Рис.1. Розподіл хворих з урахуванням анатомо-топографічної області запалення.

1 – щічна область; 2 – навколоушно-жувальна; 3 – субмасетеріальна; 4 – крилощелепна; 5 – піднижньощелепна; 6 – підзенична; 7 - дно порожнини рота; 8 – подподборідкова; 9 – навкологлоткова; 10 – піднижньощелепна +піджувальна; 11 - піднижньощелепна+ підборідочна; 12 - субмасстерна + крилощелепна; 13 - крилощелепная + піднижньощелепна; 14 - крилопiднебiнна + підскронева; 15 - ГВП, що охоплюють більш 2-х анатомічних областей.

Антибактеріальна терапія хворих складалася із антибіотиків лінкоміцин, оспамокс і клацид (відповідно до чого і були всі досліджувані хворі розділені на групи), а також препаратiв сульфаніламідного ряду (бісептол). Лінкоміцин (Серія 1402002, термін придатності 03.2005) вітчизняний препарат, виготовлений ОАО, Фармацевтична фірма “Здоров'я”, Україна, м. Харків, при участі фірми “Vustenem” хворим уводили внутрішньом’язово кожні 8 годин по 0,5 грама 3 рази на добу. Оспамокс (Серія 206682, дата виготовлення 03.2000, термін придатності 03.2004), одна таблетка містить 500 мг. Виготовлювач “БІОХЕМІ” -Австрія. Препарат уводили перорально по 2 таблетки через кожні 12 годин. Клацид (Серія 381.OTF, придатний до 06.2005), виготовлений в Італії Abott 1.p off prod. Aprilia. Таблетки містять 250 мг, хворим уводили препарати по одній таблетці два рази 3 на добу, через кожні 12 годин.

Обстежені хворі були розділені на три групи: I – контрольну; II і III - основні. I групу склали 34 пацієнта з гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин щелепно-лицьової області, у комплексну терапію яких був включений антибактеріальний препарат лінкоміцин; II група складалася з 33 пацієнта з гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин щелепно-лицьової області, у комплексну терапію яких був включений антибактеріальний препарат оспамокс; у III групу включений 31 хворий із гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин щелепно-лицьової області, у комплексну терапію яких був включений антибактеріальний препарат клацид.

Результати дослідження та їх обговорення. При мікроскопічному дослідженні тканин рани, печінки, нирок, селезінки, вилочкової залози інтактных тварин відзначена їхня відповідність нормальній гістологічній будові, що дозволило вважати дану групу правильно підібраної як контроль. При мікроскопічному дослідження II групи тварин (неінфікована рана) виявлені незначні розлади кровообігу, запальні і дистрофічні зміни, що стихають до кінця терміну дослідження. У III групі (гнійна рана без лікування) дані мікроскопічного дослідження раньового процесу, який ускладнений гнійною інфекцією, показують, що процеси репарації в порівнянні з попередньою групою різко уповільнені (довгостроково зберігається запальний набряк і мікробно-лейкоцитарна інфільтрація тканин рани, наявність вторинних некрозів, крововиливів, формування мікроабсцесів, гальмування гранулювання рани), що виражалося у місцевих запальних реакціях. Зміни в паренхіматозних органах обумовлені наявністю гнійного раньового процесу, що розвивається внаслідок цього септичного стану – вираженого межуточного запалення з переходом на паренхіматозні структури в печінці і нирках; гіперплазія, плазмобластно-макрофагальна трансформація лімфоидної тканини в селезінці, утрата тимусом лімфоцитів з колапсом часточок і кістоутворюванням. При введенні піддослідної тваринi антибіотика лінкомицину (IV група) у плині репаративного процесу в гнійній рані намічається позитивна динаміка - повільно розвивається епітелизація рани, що зв'язано з ослабленням синтезу колагену IV типу в його базальній мембрані, а також з порушенням синтезу інтерстіциального колагену III типу. Затримка репаративної регенерації обумовлена з порушенням функціональної активності фібробластів. Особливості місцевих імунних реакцій обумовлюють і збереження мікробно-лейкоцитарної інфільтрації країв і дна рани, а також схильність раньового процесу до розвитку вторинних гнійно-некротичних ускладнень. Характер морфологічних змін у печінці, нирках, селезінці обумовлено наявністю гнійного раньового процесу і розвитку внаслідок цього септичного стану, що виявляється вираженим межуточным запаленням з переходом на паренхіматозні структури печінки і нирок, однак у динаміку відзначається деяке зменшення виразності його прояву. У селезінці, вилочковій залозі спостерігаються морфологічні прояви, що адекватні тривалої антигенної стимуляції, але в частині спостережень має місце слабко виражені ознаки наміченого відновлення їхньої структури. Процеси репарації в гнійній рані при використанні антибактеріального препарату оспамокса (V група тварин) протікає інтенсивніше, ніж у гнійній рані при лікуванні лінкоміцином, що підтверджується зниженням мікробно-лейкоцитарної інфільтрації країв і дна рани, посиленням росту грануляцій, найшвидшим очищенням рани від некротичних мас, прискоренням епітелизації рани. Вищевказане зв'язано як з особливостями місцевих імунних реакцій у рані, так і з адекватною реакцією центрального і периферичного органа імунної системи. Особливості місцевих імунних реакцій полягають у тому, що на тлі використання зазначеного препарату інтенсивність нейтрофильної інфільтрації вірогідно знижується вже на 3-ю добу експерименту, на тлі відносного збільшення лімфоцитарного, макрофагального і плазмоцитарного компонентів запального інфільтрату. Крім того, зменшується популяція протизапальних цитокинів і, навпаки, зростає активність протизапальних інтерлейкинів. Усе це виявляється активацією і стабілізацією фібробластів, що активно продукують колаген III типу в грануляційній тканині і колаген IV і V типів у базальних мембранах судин і епітелію. Як наслідок активні репаративні процеси розвиваються в рані вже на 7-у добу. У нирках помітно знижується частота ускладнення гнійного процесу розвитком гострого гломерулонефриту. У тей же час у печінці і нирках зберігаються явища межуточного запалення. У селезінці і тимусі, як і в попередній групі, відзначаються морфологічні ознаки антигенної стимуляції. У тимусі поступово відбувається відновлення його структури. При лікуванні експериментальних тварин клацидом (VI група) процеси репарації в гнійній рані в порівнянні з такими в групі, де тварини одержували оспамокс, вказують на швидше формування грануляції і епителізації рани, зниження виразністі запальних і деструктивно-некротичних проявів. Різко зменшується нейтрофільна інфільтрація в рані вже на 3-ю добу експерименту. При цьому зменшується активність прозапальних цитокинів і підсилюється – протизапальних, можливо за рахунок збільшення популяції Т-лимфоцитів, якi є основними продуцентами МУЛ-4. Усе це приводить до активації продукції як колаген III типу в грануляційній тканині, так і колагена IV і V типів у базальних мембранах судин і епітелію. Як наслідок, активно розвивається епителізація. У паренхіматозних органах відзначається загасання межуточного запалення, зникають явища гострого гломерулонефриту. У селезінці і тимусі спостерігається поступове відновлення їхньої структури.

Дані про сприятливий вплив поліфакторних антибіотиків на перебіг раньового процесу і стан паренхіматозних органів, що отримані в експерименті, дали можливість використовувати вищезгадані антибіотики у клінічній практиці.

У 98 обстежених нами хворих із гнійно-запальними процесами м'яких тканин щелепно-лицьової області (флегмона, абсцес), що були розділені на три групи до лікування антибіотиками, виділено 130 штамів гноєрідних бактерій (табл. 1).

У всіх хворих, які обстежені у першу добу після надходження в клініку, через кілька годин після проведеного оперативного хірургічного втручання, клінічна картина мала багато загального (табл. 2).

Таблиця 1

Бактерії, що виділені у хворих із гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин щелепно-лицьової області (флегмона, абсцес)

Групи хворих | Кількість хворих | Виділено штамів бактерій | Бактерії, кількість, відсоток

St.aureus | St.epidermidis | Str.

pyogenes

Й ?руппа, лікування лінкоміцином | 34 | 44 | 16

(36,4%) | 15

(34,1 %) | 13

(29,5 %)

ЙЙ ?руппа, лікування оспамоксом | 33 | 46 | 20

(43,5 %) | 14

(30,5 %) | 12

(26 %)

ЙЙЙ ?руппа, лікування клацидом | 31 | 40 | 16

(40 %) | 13

(32,5 %) | 11

(27,5 %)

Таблиця 2

Виразність клінічних симптомів захворювання в хворих із гнійно-запальними процесами м'яких тканин щелепно-лицьової області на 1-у добу спостереження

Симптом | Ступінь виразності симптому (у балах) | Середній бал“

3”“ | 2”“ | 1”“ | 0”

абс.ч. | % | абс.ч. | % | абс.ч. | % | абс.ч. | %

Біль | 33 | 33,7 | 63 | 64,3 | 2 | 2,0 | 0 | 0 | 2,31±0,11

Контрактура нижньої щелепи |

41 |

41,9 |

21 |

21,4 |

17 |

17,3 |

19 |

19,4 |

1,86±0,34

Інфільтрат | 30 | 30,6 | 53 | 54,1 | 15 | 15,3 | 0 | 0 | 2,15±0,15

Екссудація | 59 | 60,2 | 30 | 30,6 | 9 | 9,2 | 0 | 0 | 2,31±0,2

Грануляції | 98 | 100 | 100 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 3,0±0

Епітелизація рані | 98 | 100 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 3,0±0

Гіпертермія | 10 | 10,2 | 39 | 39,8 | 40 | 40,8 | 9 | 9,2 | 1,51±0,18

Токсигена зернистість |

0 |

0 |

7 |

7,1 |

4 |

4,1 |

87 |

88,8 |

0,18±0,11

Лейкоцитоз | 3 | 3,1 | 12 | 12,2 | 31 | 31,6 | 52 | 53,1 | 0,65±0,18

Зрушення лей-кограми вліво |

2 |

2,1 |

9 |

9,2 |

44 |

44,8 |

43 |

43,9 |

0,69±0,16

ШОЕ | 17 | 17,3 | 41 | 45,0 | 33 | 30,6 | 7 | 7,1 | 1,69±0,18

Середній бал | 1,75±0,02

У дослідженні було проведено порівняльний аналіз характеру плину ГГЗП ЩЛО в хворих, яким при лікуванні були включені антибіотики різних груп. Виразність симптомів було розділено на чотири групи: 1) місцеві симптоми, що характеризують виразність запального процесу безпосередньо у вогнищі запалення (біль, запальна контрактура нижньої щелепи, набряк м'яких тканин, ексудація з рани); 2) симптоми, що характеризують виразність ендогенної інтоксикації (гіпертермія); 3) показники периферичної крові, що характеризують гостроту і виразність запального процесу (лейкоцитоз, токсигенна зернистість лейкоцитів, зміщення лейкоцитарної формули вліво, ШОЕ); 4) виразність процесів регенерації в рані (характер грануляцій, ступінь епітелизації). Сумарна оцінка виразності описаних симптомів у досліджуваних групах хворих у динаміці спостереження приведена в таблиці 3. Аналізуючи динаміку показників виразності місцевих симптомів у вогнищі запалення, необхідно відзначити, що найбільш позитивний ефект був отриманий у II досліджуваній групі хворих (пацієнти, яким як антибактеріальна терапія був призначений оспамокс). Причому достовірна різниця між отриманими середніми балами в різних досліджуваних групах виявлялася вже на третю добу спостереження. У хворих III групи (лінкоміцин) позитивна динаміка по даній групі симптомів виражена найменш.

Таблиця 3.

Ступінь виразності клінічних проявів гнійно-запальних процесів у хворих

в різний термін спостереження (у балах)

Симптоми | Група хворих | Доба спостереження

1-а | 3-я | 5-а | 7-а

Місцеві

симптоми | I | 2,16±0,09 | 1,7±0,07** | 1,22±0,05* | 0,93±0,05*

II | 1,43±0,06 | 0,8±0,03 | 0,54±0,02

III | 1,55±0,06** | 1,12±0,04 | 0,84±0,03

Інтоксикація | I |

1,51±0,18 | 0,94±0,03* | 0,62±0,02** | 0,09±0,01*

II | 0,76±0,02* | 0,15±0,01* | 0,03±0,01*

III | 0,87±0,01 | 0,06±0,01** | 0,03±0,01

Показники периферичної крові | I |

0,8±0,03 | 0,55±0,02** | 0,28±0,01** | 0,24±0,01**

II | 0,63±0,03 | 0,44±0,01 | 0,31±0,01

III | 0,44±0,02** | 0,24±0,01** | 0,12±0,01**

Виразність репарації в рані | I |

3,0±0 | 2,59±0,11* | 1,56±0,06* | 1,28±0,05*

II | 1,73±0,07* | 1,22±0,06* | 0,79±0,03*

III | 2,4±0,11 | 1,6±0,08 | 0,99±0,04

Средній бал по усім симптомам | I |

1,75±0,02 | 1,33±0,06* | 0,96±0,08* | 0,66±0,07*

II | 1,22±0,05 | 0,67±0,13* | 0,45±0,11*

III | 1,20±0,08** | 0,79±0,11 | 0,53±0,12

Примітки: 1. * - p<0,05 для I и II груп; 2. ** - p<0,05 для I и III груп.

ВИСНОВКИ

В дисертації представлено нове рішення актуальної задачі - поліпшення якості лікування гнійних процесів м'яких тканин щелепно-лицьової області за допомогою експерiментально-клінічного обґрунтування використання антибіотиків нового покоління (клацид, оспамокс), що дозволяє скоротити терміни лікування завдяки їхній поліфакторній дії.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Григоров С.Н., О.В.Наумова. Морфологическая характеристика состояния внутренних органов крыс с гнойно-воспалительной раной мягких тканей при использовании антибактериальных препаратов “оспамокс” и “клацид” // Медицина сегодня и завтра. - 2002. - № 4. – С. 5 – 8. (Особистий внесок - вконання експерименту на щурах, пiдготовка статтi до друку).

2. Григоров С.Н. Застосування нових антибактеріальних препаратів “Клацид” і “Оспамокс” при лікуванні гнійних процесів в м’яких тканинах щелепно-лицевої ділянки // Галицький лікарський вісник. – 2003. – Т. 10. - № 1. – С. 85 – 86.

3. О.В.Наумова, Григоров С.Н. Морфологические особенности заживления гнойных ран при использовании антибактериального препарата “Оспамокс” // Експериментальна і клінічна медицина. – 2003. - № 1. – С. 24 –27.(Особистий внесок - вконання експерименту на щурах, пiдготовка статтi до друку).

4. Григоров С.Н. Чувствительность к линкомицину, амоксициклину (оспамокс) и к кларитромицину (клацид) бактерій, выделенных у пациентов с гнойно-восспалительными заболеваниями в мягких тканях челюстно-лицевой области // Медицина сегодня и завтра. - 2003. - № 4. – С. 8 – 11.

5. Григоров С. Н., Рузин Г. П., Григорчук Ю.Ф., Григорова А. А., Лобода Г. П.,Энтина Ю.М. Оценка психо-эмоционального статуса при лечении гнойных процессов челюстно-лицевой области // Мат. межд. росс. Научного форума “ Стоматология нового тысячелетия”. – Москва , 2002. – С. 300 (Особистий внесок - виконання iнформацiйного пошуку та пiдготовка статтi до друку).

6. Григоров С.Н. Использование антибиотиков нового поколения в лечении гнойных процессов челюстно-лицевой области // Зб. тез конф. молодих вчених ХДМУ “Медицина третього тисячоліття”. - Харків:ХДМУ, 2002. - С. 132.

7. Григоров С.Н., Рузин Г.П. Сравнительная характеристика эффективности антибиотиков различных групп в лечении больных с гнойно-воспалительными процессами челюстно-лицевой области // Мат. VIII межд. конф. челюстно-лицевых хирургов и стоматологов. - Санкт-Петербург:Нолидж, 2003. – С.53. (Особистий внесок - iнформацiйний пошук, обстеження та лiкування хворих, пiдготовка статтi до друку).

8. Григоров С.Н. Антибактериальная терапия при лечении гнойных процессов в челюстно-лицевой области // Зб. тез межвузів. конф. молодих вчених ХДМУ “Медицина третього тисячоліття”. - Харків: ХДМУ, 2004. - С. 177.

АНОТАЦІЯ

Григоров С.Н. Нове покоління антибактеріальних препаратів у лікуванні гнійно-запальних процесів м'яких тканин щелепно-лицьової області. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.22 – стоматологія. Українська медична стоматологічна академія. – Полтава, 2004.

У дисертації вивчені морфологічні і імуно-морфологічні зміни, що виникають у гнійній рані і внутрішніх органах при використанні антибіотиків нового покоління клацида й оспамокса при лікуванні флегмон м'яких тканин експериментальних тварин. У клініці проаналізовані результати лікування флегмон і абсцесів щелепно-лицьової області в 98 хворих. 34 хворих у комплексному лікуванні одержували лінкоміцин (контрольна група) 33 хворих – оспамокс, 31 хворий – клацид.

У експерiменті встановлене, що застосування клацида й оспамокса забезпечує більш швидке очищення рані від некротичних тканин, що сприяє їх більш швидшої регенерації. Імуно-морфологічні дослідження свідчать про нормалізацію імунних реакцій і більш прогресивному відновленню морфо-функціонального стану внутрішніх органів.

Клініко-лабораторні і мікробіологічні дослідження показали, що застосування оспамокса і клацида в порівнянні з лінкоміцином приводять до більш швидкої стабілізації, основних показників регенераціi у хворих на гнiйно- запальнi захворювання ЩЛО.

Ключові слова: гнійно-запальний процес, щелепно-лицьова область, антибактеріальна терапія.

АННОТАЦИЯ

Григоров С.Н. Новое поколение антибактериальных препаратов в лечении гнойно-воспалительных процессов мягких тканей челюстно–лицевой области. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 – стоматология. Украинская медицинская стоматологическая академия. – Полтава, 2004.

Диссертация посвящена комплексному (клиническому, морфологическому, имунно- морфологическому, микробиологическому, микробиологическому) изучению влияния антибиотиков нового поколения: оспамокса (группа пенициллинов), клацида (группа макролидов) и антибиотика сравнения – линкомицина на состояние гнойной раны мягких тканей у животных в эксперименте и в процессе лечения больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области (ЧЛО) с целью улучшения качества лечения.

Экспериментальное морфологическое и иммуно–морфологическое исследования проведены на 96 самцах инбредной линии крыс WAG/G Lac Sto (Wistar albino Glaxo) массой 180-200 г, у которых моделировался гнойный процесс в мягких тканях. Исследования проводились согласно стандартам GLP. В сроках от 1 до 7 суток в шести группах животных (3 контрольные и 3 опытные) изучены морфологические и иммуно–морфологические изменения в тканях раны и внутренних органах (печень, почки, селезенка, тимус) при применении оспамокса, клацида и антибиотика сравнения – линкомицина.

Применение указанных антибиотиков в клиническом аспекте изучено при включении их в комплекс терапии 98 больных с гнойно-воспалительными процессами ЧЛО. Так, 34 больных получали линкомицин, 33 больных – оспамокс, 31 больной – клацид. При этом были изучены: микробный пейзаж гнойной раны и его чувствительность к антибиотикам; клинико-лабораторные показатели уровня интоксикации и регенерации на основании модифицированного нами алгоритма Салиевой, 2002.

Данные эксперимента выявили более быстрое и полное очищение раны от гнойно-некротического содержимого с ускорением образования грануляционной ткани и эпителизации раны, а также снижение воспалительной инфильтрации и отечности прилегающей ткани при применении оспамокса и клацида. При использовании оспамокса и клацида отмечалась активация местных иммунных реакций с уменьшением нейтрофильной раневой инфильтрации уже к 3-м суткам эксперимента, а также лимфоидной реакции в воспалительном раневом инфильтрате. При этом активизировалось микрофагальное звено и процесс образования IgG и gM с уменьшением активности провоспалительных и усилением активности противовоспалительных цитокинов. За счет стабилизации функции фибробластов отмечали стимуляцию синтеза коллагенов III, IV, и V типов в мембранах сосудов и эпителия, что способствовало наличию уже на 7-е сутки эпителизации и репаративных процессов в ране. Так же было выявлено снижение выраженности межуточного воспаления в печени, почках, регресс острого гломерулонефрита и уменьшение антигенной стимуляции лимфоидной ткани тимуса и селезенки.

Анализ клинических наблюдений показал, что у больных высеян золотистый стафилококк, эпидермальный стафилококк и гноеродный стрептококк. В 100 % наблюдений все виды микрофлоры были чувствительны к исследуемым антибиотикам, тогда как устойчивая к линкомицину микрофлора была высеяна и на 7-е сутки лечения. На основании сравнительного сопоставления исследованных показателей установлено, что применение оспамокса и клацида в сравнении с линкомицином приводили к более быстрой стабилизации основных показателей регенерации ткани.

Ключевые слова: гнойно-восспалительный процесс, челюстно-лицевая область, антибактериальная терапия.

SUMMARY

Grigorov S.N. New generation of antibacterial preparations in treating purulent-inflammatory processes of soft tissues of maxillo-facial surgery – Manuscript.

The thesis to scientific degree of candidate of medical sciences to speciality 14.01.22 - stomatology. The Ukrainian Medical Stomatological Academy. - Poltava, 2004

Morphological and immuno-morphological changes in purulent wounds and inner organs when using antibiotics of new generations –ospamox and klacid – in treatment of phlegmons of soft tissues of experimental animals have been investigated. Clinical results of treating phlegmons and abscesses of maxillo-facial area in 98 patients have been analysed. 34 patients received lincomicin in complex treatment (control group), 33 patients received ospamox , and 31 patients received klacid. The experiment has proved that using ospamox and klacid, provides a quicker purification of wounds from necrotic tissues resulting in more intensive regeneration.

Immuno-morphological investigations have demonstrated normalization of immune reactions and more progressive restoration of morpho-functional conditions of inner organs.

Clinical, laboratory and microbiological experiments have shown that usage of ospamox and klacid compared with lincomicin results in a quicker stabilization of main parameters of regeneration, decrease of intoxication level and subsequently in shortening terms of treatment. Sown flora is sensitive to the antibiotics in 100% of cases.

Usage of ospamox and klacid in clinic has been recommended.

Key words: inflammatory processes, maxillo-facial surgery, antibiotics.

Перелік умовних позначень

ГГЗП – гнійно-запальні процеси

ЩЛО - щелепнолицьова область

ШОЕ – швидкость осиду еритроцитов