ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
Крупка Ігор Михайлович
УДК 330.101.541:330.322] (477)
МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ІНВЕСТУВАННЯ
У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
Спеціальність: 08.01.01 – економічна теорія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка.
Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор
Панчишин Степан Михайлович,
Львівський національний університет імені Івана Франка,
декан економічного факультету,
професор кафедри економічної теорії.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Тивончук Іван Опанасович,
Національний університет „Львівська політехніка”,
професор кафедри теоретичної та прикладної економіки;
кандидат економічних наук, доцент
Кульчицький Ярослав Володимирович,
Український державний лісотехнічний університет,
декан економічного факультету,
доцент кафедри економічної теорії.
Провідна установа: Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, кафедра економічної теорії.
Захист дисертації відбудеться “31” березня 2005 р. о 1600 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів,
просп. Свободи, 18, аудиторія 115.
З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів,
вул. Драгоманова, 5.
Автореферат розісланий “25” лютого 2005 р.
В. о. вченого секретаря
спеціалізованої вченої ради проф. Хоронжий А.Г.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Побудова інноваційної соціально-орієн-то-ва-ної моделі рин-ко-вої економіки в Україні потре-бує пильної уваги до стану інвестиційної сфери як основного індикатора рівня розвитку країни. За цих умов особливого зна-че-н-ня набуває поліпшення макро-економіч-ного інвести-ційного середо-вища, розме-жу-вання сфер державного і не-держав-ного інвесту-вання, вибір раціональних джерел і способів фінансування інвестицій.
Для забезпечення сталого розвитку економіки Украї-ни необхідно створи-ти умови для її модернізації та структурної перебу-до-ви на основі активної інвес-ти-цій-ної діяльності. Поступальний розвиток вітчиз-няної еконо-міки можливий тіль-ки завдяки форму-ван-ню і використанню ефек-тив-ної системи мобілізації заоща-джень та дієвого механізму їх трансформації в інвестиції.
Динаміка інвестицій в основний капітал ділових одиниць за останнє десятиліття свідчить про складність завдання відновлення зруйнова-ного інвес-ти-цій-ного потенціалу. Проте економіка України отримала значний інвес-тицій-ний імпульс, що дає змогу оновлювати виробничі потужності, пере-йти до її інвес-ти-ційного розвитку та економічного зростання. Водно-час потре-бує свого вирішення ще ціла низка завдань активізації інвестиційної діяльності.
Вагомий внесок у дослідження проблем інвестування та інвестиційного сере-довища, розроблення механізму державного регулювання інвести-ційного про-це-су в ринковій економіці зробили І.Гіді, Х.Голхамер, Дж.Кейнс, М.Ке-сон, К.Кодзіма, Д.Ф.Колінз, Г.Мар-ко-віц, Д.Най, Т.Озава, Р.Пайк, В.Тінг, Д.То-бін, Б.Фрей, Ф.Шнайдер, С.Янг та ін. Різні аспекти цієї проблеми перебу-ва-ли і перебу-вають у полі зору українських учених, серед них ґрунтовні дослі-джен-ня прове-ли М.І. Туган-Барановський, В.Д.Базилевич, А.І.Бланк, С.М.Ва-силь-ченко, М.М.Герасимчук, Б.В.Губсь-кий, А.А.Даниленко, С.В.Заха-рін, Б.А.Кар-пінський, Т.О.Кізима, О.Є.Кузьмін, А.А.Пересада, С.К.Реверчук, І.Г.Ско-мо-рович, М.В.Стирсь-кий, І.О.Тивончук, Д.М. Черваньов, А.В. Шегда та ін.
Однак, окремі аспекти регулювання інвестиційної діяльності розроблені не-достатньо. Розгортання транс-фор-маційних процесів в економіці України об’єк-тив-но зумовили зосереджен-ня уваги в цьому дослідженні на проблемах стабіль-ного функціонування інститутів інвестиційного ринку за допомогою відповідного механізму регулювання інвести-ційної діяльності.
Доцільність подальшого дослідження цих проблем пов’язана з потребою фор-му-вання інвестиційного потенціалу Украї-ни та його використання для еконо-міч-ного зростання як за рахунок внутрішніх інвестицій, так і іноземного капіталу на основі мінімізації ризиків і покращення макроекономічного інвес-ти-ційного середо-вища.
Необхідність системного дослідження питань теорії та практики інвес-ти-цій-ної діяльності зумовлена також новизною завдань, що потре-бують вирі-шен-ня. Важливе значення має розроблення ефектив-ного організаційно-еконо-міч-ного механізму залу-чен-ня і використан-ня внутріш-ніх та іноземних інвес-тиційних ресурсів з ураху-ван-ням національ-них інвестиційних пріоритетів.
Актуальність проблеми формування сприятливого інвестиційного макро-сере-до-вища, використання власного інвестиційного потенціалу, удоско-нален-ня дер-жав-ного регулювання інвестування та формування національного меха-нізму транс-формації заощаджень у інвестиції в умовах переходу еконо-міки України до ринку та недостатня теоретична розробка низки проблем в інвес-ти-ційній сфері зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, обґрунту-вання її мети, цілей, завдань, а також логіку викладення матеріалу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-цій-на робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри еконо-мічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка за комплекс-ною темою „Дослідження закономірностей формування економічної системи в Украї-ні” (номер державної реєстрації №0103U005947), в межах якої автором об-ґрун-товано теоретичні засади макроекономічного аналізу інвесту-вання та до-ведено необхідність його використання при регулюванні інвести-цій-ної діяль-нос-ті як важливої складової формування ринкової економічної системи в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є роз-роб-лення теоретико-методологічного забезпечення макроекономіч-ного аналі-зу інвес-ти-цій-ної діяльності в національній економіці, спрямованого на розшире-ння ролі інвестицій у забезпеченні інноваційного соціально-еконо-міч-ного розвит-ку України.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання:
· уточнити сутність поняття “інвестиції” як економічної категорії;
· простежити еволюцію поглядів різних економічних шкіл на про-блему регулювання інвестиційного процесу та механізм трансформації заощаджень в інвестиції;
· виявити особливості інвестування на сучасному етапі розвитку вітчиз-ня-ної економіки;
· обґрунтувати поняття „макроекономічне інвестиційне середовище” як економічну категорію, дослідити стан та еволюцію цього середовища в Україні;
· проаналізувати обсяг, динаміку та тенденції інвестування в економіці України і з’ясувати їх роль у забезпеченні економічного зростання;
· дослідити джерела формування і механізми трансформації заощаджень в інвестиції;
· розробити пропозиції щодо активізації інвестиційного процесу та стимулювання економічного зростання в Україні.
Об'єктом дослідження є інвестиційна діяльність в умовах трансфор-ма-цій-ної економіки України.
Предметом дослідження є теоретичні засади макроекономічного регулю-ван-ня інвестиційного процесу у трансформаційній економіці України.
Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії з проблем інвестування, викла-де-ні у працях вітчизняних і зарубіжних учених. Дисертаційне дослід-жен-ня ґрун-ту-ється на системному підході до вивчення ролі макро-еконо-мічного інвес-ти-ційного сере-до-вища в економічно-му зростанні. Для вирішення поставлених у роботі завдань використано традиційний арсенал різно-маніт-них взаємо-пов’яза-них загаль-но-науко-вих та спеціальних методів економіч-ного дослідження. Серед них – методи науко-вого абстрагування, аналізу та син-тезу, індук-ції і дедукції, експертних оцінок, прогно-зу-ван-ня, структурно-функ-ціо-наль-ний, окремі статис-тич-ні методи, зокрема зістав-лень та групувань, ди-на-міч-них порів-нянь, порів-няль-ного аналізу, графічний і табличний методи тощо.
Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі та норма-тив-но-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, Укази Прези-дента України, статистичні матеріали Державного комітету статис-тики Украї-ни, звітні дані Національного Банку України, офіційні публікації МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій. Широко вико-ристано дані статистичних щорічників, інформа-цій-но-аналітичних бюле-тенів та оглядів, довід-кової літерату-ри, періо-дич-них і монографічних видань, матеріали міжна-род-них, всеукраїнсь-ких науко-во-практичних конференцій.
Наукова новизна одержаних результатів. Отримані у процесі дослід-жен-ня наукові результати полягають у наступному:
уперше обґрунтовано:
- сутність поняття „макроекономічне інвестиційне середовище” як еконо-мічну кате-го-рію, яка відображає стан великої кількості економічних змінних, що стиму-лю-ють або стримують інвестування в національну еконо-міку чи окремі її сектори;
- необхідність досягнення оптимального співвідношення між видами транс-фор-мації заощаджень у інвестиції, що дасть змогу збільшити обсяг інвестування та підвищити ефективність функціонування монетарного секто-ру вітчизняної еконо-міки;
удосконалено:
- тлумачення змісту поняття „інвестицій”, обґрунтовано зростання значення інвестицій в умо-вах трансформаційної економіки та визначено напрями застосування макро-еконо-мічних інструментів державного регулю-вання інвесту-вання; –
теоретичні засади головних інвестиційних складових становлення рин-ко-вої національної економіки, зокрема щодо активізації державного регулю-вання на програ-мно-цільовій основі задля підвищення ефективності викорис-тан-ня бюджет-них коштів і вітчизняного науково-технічного потенціалу; роз-вит-ку фондо-вого ринку та вдосконалення банківської системи; зміцнення приват-ного сектору та стиму-лю-вання пріоритетних видів економічної діяльності;
одержали подальший розвиток:
- обґрунтування висновку про те, що для структурної перебудови вітчиз-ня-ної економіки і прискорення темпів нагромад-ження фінансових ресурсів, техно-ло-гій, розвитку інвестиційної та інноваційної інфраструктури в Україні необхідно залу-ча-ти як вітчизняні, так і іноземні інвести-ції;
- визначення економічної ролі, завдань та цілей держави щодо відпо-від-нос-ті її макроекономічної політики рівню розвитку економічної системи, доціль-ності її участі у підтриманні та стимулюванні інвестування;
- теоретичне обґрунтування впливу системи оподаткування та подат-ко-вої полі-тики на інвестиційний процес, яке дає змогу підтвердити, що реальний рівень податко-вого вилучення, репресивні механізми справляння податків спричи-ню-ють гальму-вання зростання вітчизняної економіки;
- рекомендації щодо комплексу важелів та інструментів макро-еконо-міч-ного регулювання інвестування, залучення іноземних інвестицій та креди-ту-ван-ня підприємництва в Україні для забезпечення сталого економічного зростання.
Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні реко-мен-да-цій щодо поліпшення макроекономічного інвестиційного середо-вища в Украї-ні, вдосконалення державного регулювання інвестиційної діяль-ності та сти-му-люванні залучення заощаджень до інвестування національної економіки. Основ-ні висновки і практичні рекомендації роботи використо-вують-ся у навчаль-ному проце-сі при викладанні норматив-них курсів та спец-курсів на еконо-мічному фа-куль-теті Львівського національ-ного університету імені Івана Франка, а саме: „Інвес-тування”, „Аналіз інвести-ційних проектів”, „Державне регулю-вання еко-номі-ки”, „Фінансовий ринок”, „Макроекономіка” (довідка №3183-Н від 21.09.2004р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно викона-ною науковою працею, в якій наявний авторський підхід щодо визначення шля-хів удосконалення макроекономічного інвестиційного середовища та активіза-ції інвестування в Україні. Викладені в дисертації наукові результати отримані авто-ром особисто. З наукових праць, написаних у співавторстві, в роботі вико-рис-тано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні положення результатів науко-во-го дослідження та їх практичне застосування обговорювались на міжнарод-них, всеукраїнських та інших науково-практичних конференціях, зокрема: Міжна-род-ній науково-практичній конференції „Іноземні інвестиції в Україну: проблеми приваб-ливості й залучення” (м. Львів, 12 травня 2000 р.; м. Ширгісвальде – Німеччина, 28 травня – 2 червня 2000 р.); Міжнародній науко-вій студентсь-ко-аспірантській конфе-ренції „Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку” (м. Львів, 7-8 травня 2003 р.); Міжна-родній науково-практичній конфе-рен-ції „Рин-ко-ва трансформація економіки України: теорія, практика, перспек-тиви” (м. Львів, 24-25 жовтня 2003 р.); Всеукраїнській науко-вій конференції “Актуальні проблеми теорії та практи-ки фінансів, грошового обігу і кредиту” (м. Київ, 27-28 квітня 2004 р.); Міжнародній науковій конфе-рен-ції “Грошовий обіг і банківська спра-ва на Україні: минуле та сучасність” (м. Львів, 14-15 травня 2004 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській конферен-ції „Економіка посткомуніс-тич-них країн в умовах глобалі-зації” (м. Львів, 23-24 квітня 2004 р.); Всеукраїнській науко-во-практичній конфе-рен-ції „Актуальні питан-ня розвит-ку підприємництва, менедж-мен-ту та маркетингу в умовах транс-формації економіки України” (м. Луцьк, 3-4 червня 2004 р.); Міжнародній науко-во-практичній конференції „Рефор-мування фінансово-кредит-ної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 4-5 червня 2004р.); щоріч-них звітних науково-практич-них конферен-ціях виклада-чів і аспіран-тів еконо-міч-ного факультету Львівсь-кого національного універ-ситету імені Івана Франка (лютий: 2003 р., 2004 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 4,0 друкованих аркуша (з яких автору належать 3,8 друк. арк.), із них 7 – у фахових виданнях, що визнаються положенням ВАК України, 3 – у збірниках матеріалів конференцій.
Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається із всту-пу, трьох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку вико-рис-та-них джерел (389 позицій), додатків. Основний зміст дисертації викладено на 199 сторінках комп’ютерного тексту, містить 20 таблиць, 17 рисунків, 23 формули та 19 додатків на 30 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан дослідження наукової проблеми, її значення в умовах ринкової трансформації, визначено мету і завдання, конкретизовано об’єкт, предмет, методи дослідження, сфор-мульо-вано практичне та теоретичне значення дисертаційної роботи, її наукову новизну, ступінь апробації одержаних результатів.
У першому розділі роботи – „Теоретико-методологічні основи аналізу інвестування у перехідній економіці” – з’ясовано економічну сутність, види та функції інвестицій, проаналізовано та викладено сучасний інструментарій їх дослідження. На цій основі висвітлено вплив макроекономічної політики на інвестиційну діяльність в умовах ринкової трансформації економіки.
За результатами проведеного дослідження у дисертації критично оцінено й узагальнено наявні в науковій економічній літературі теоретичні поло-жен-ня про економічну сутність таких понять як інвестиції, інвести-цій-на діяльність, інвестиційний процес, інвестування, інвести-ційний ринок, інвес-ти-ційна сфера, макро-еконо-мічне та мікроекономічне інвес-тиційне середовище.
У роботі показано, що у світовій економічній літературі тлумачення понят-тя „інвестиції” пов’язують з отриманням доходу як основної мети інвестора. Інакше кажучи, інвестиції трактують як спосіб розміщення капіталу, який має забезпе-чи-ти його збереження і зростання.
Автор відзначає, що у вітчизняній економічній науці інвестиції в основно-му розгля-да-ють у розрізі актуальних проблем ефективності капітальних вкла-день, тобто переважає технократичний під-хід до з’ясування сутності цього поняття. У дисер-тації доведено, що до складу інвестицій необхідно включати і витрати на наукові дослідження та підготовку кадрів, що є інвестиціями у „людський капітал”.
Важливою тенденцією, яка простежується при макроекономічному аналізі інвестування, є те, що на початку ХХ століття у розвинених країнах вартість основних засобів більше ніж у два рази перевищувала розмір нагромаджених інвестицій в розвиток люди-ни, тоді як наприкінці цього століття їх вартість була вдвічі меншою за загальний обсяг неречового капіталу. Тому сьогодні матеріаль-ні фактори розвитку поступаються місцем новому чиннику – людсь-ко-му інтелек-ту. На частку нових знань, що втілюються у технологіях, облад-нан-ні, підготовці кадрів, організації виробництва, у розвинених країнах припадає 70-85% приросту ВВП. У зв’язку з цим закономірним є зростання частки видатків на освіту і науку, яка у розвинених країнах сягає 3% ВВП, а частка держави у цих видатках становить 35-40%.
У дисертації сутність інвестицій як економічної категорії, на противагу найбільш поширеному техно-кратичному тлумаченню, визначається як усі види майнових, фінансових та інтелектуальних цінностей, що вклада-ються в об’єкти підприємницької та/або іншої діяльності, у підготов-ку людських ресурсів задля отримання прибутку, досягнення соціального чи іншого корисного ефекту та підвищення ефективності функціонування національної економіки.
Проведений у дисертаційній роботі аналіз наукових праць з проблеми інвестиційного клімату дає змогу зробити висновок, що це поняття не враховує інституційних особливостей вітчизняної економіки, тому не-обхід-но викорис-то-ву-вати поняття інвестиційне середовище. Дослідження форм державного регу-лю-вання інвестування дозволило встановити, що створення сприятливого інвес-тиційного середовища здійснюється як на загальнодержавному, так і на регіо-нальному рівні та рівні великих муніци-пальних утворень. Це відповідно вима-гає використання макро- та мікроеконо-мічного інструментаріїв дослідження.
На основі аналізу моделі передавального механізму монетар-ної політики по-ка-за-но, що курси акцій є складниками двох каналів цього механізму, які охоплю-ють q-теорію інвестицій Тобіна та вплив ефекту багатства на спожи-вання. Зазна-чено, що завдання державного регулювання розширеного відтво-рення не вичерпується лише проведенням макро-економічної політики, а вима-гає без по-се-редньої участі держави у фінансу-ванні і кредитуванні інвести-ційної діяль-ності, особливо у роки трансформаційного спаду, коли приватні інвести-ційні можли-вості обмежені.
У другому розділі – „Макроекономічна оцінка інвестиційного середови-ща та аналіз інвестування в Україні” – розглянуто стан і особливості макро-еконо-міч-ного середовища в Украї-ні та визначено чинники, які стримують інвес-ти-цій-ну активність. Доведено, що інвестиційне середовище націо-нальної еконо-мі-ки безпо-се-редньо залежить від якості рішень державних інститу-цій.
Статистичні дані свід-чать, що заходи уряду щодо вдоскона-лення інвес-ти-цій-ної політики і стимулю-ван-ня інвестицій-ної діяльності не змогли вирішити багатьох економічних і соціальних проблем та забезпечити підвищення ефек-тив-ності капіталь-них вкла-день у вітчизняній економіці. Головною причи-ною цієї невдачі, на думку автора, є непослідовність і суперечливість макро-еконо-мічної політики та обмеже-ність намірів економічних суб’єктів. У розділі зазна-чено, що навіть за наявнос-ті вільних фінан-сових ресурсів в окре-мих госпо-дарсь-ких суб’єктів ці ресурси використо-ву-ються нерідко на потреби поточного споживання.
У дисертації показано, що рівень інвестиційної привабли-вості та прозо-рості інвестиційного середо-ви-ща в Україні є низьким, що й позначається на обся-гах щорічних інвести-цій-них надходжень: обсяг інвестицій в основний капітал у 2003 році становив лише 43% від рівня 1990 р. Тому нині насамперед необхідно вирішити проблему формування сприятливого інвестицій-ного середо-вища.
Авто-ром запропоновано схему складо-вих інвестиційного макросере-дови-ща та методику обчис-лен-ня його привабливості. Зокрема, виді-лено п’ять складо-вих цього макросередовища: інституцій-но-політичне сере-довище, міжнарод-не еконо-міко-політичне, економічне, природно-екологічне та соціаль-но-культурне і демо-гра-фіч-не. Най-важли-вішим з них є еконо-мічне середо-вище, в якому доціль-но виокрем-лю-вати три підсистеми: ринко-во-конкурент-не, ринково-дер-жав-не, ресурс-не і техно-ло-гічне разом з інфра-структу-рою. У роботі проана-лі-зо-вано стан кожного із них та зазначено, що проблему форму-вання сприятливого макро-еконо-мічного інвес-ти-цій-ного середо-вища в країні необхідно вирішувати комплекс-но. Першо-чергове значення для посилення інвести-ційної актив-ності в Україні має форму-вання відповідного інноваційного середовища. Інновацій-ний тип економіч-ного розвитку повинен дедалі більше ставати тим фундаментом, який визначає еконо-міч-ну міць країни та її перспективи на світовому ринку.
У розділі також розглянуто механізм трансформації заощаджень в інвес-ти-ції. Існує декілька моделей реалізації такого ме-ха-нізму у країнах з розвиненою ринковою економікою. Кожна з них характеризується певними цілями, умо-вами та особливостями. Підкреслено, що у реальному житті усі ці моделі дос-тат-ньо гнучкі і співіснують у межах кожної національної економіки.
Виокремлено такі моделі трансформації заощаджень в інвестиції: банківсь-ку, фондову, приватну (корпоративну), державну. У дисертації зазначено, що в умо-вах переходу до ринко-вих форм інвестування в Україні сформувалась особ-ли-ва модель транс-фор-мації заощаджень у інвестиції. При цьому фондова модель в Україні фактично майже не працює внаслідок відсутності виплат за воло-дін-ня цінни-ми паперами та незахищеності прав дрібних акціонерів.
Державна модель трансформації заощаджень в інвестиції, яка безроздільно пану-вала в адміністративно-командній економіці, унаслідок дефіциту держав-но-го і місцевих бюджетів у трансформаційному періоді та приватизації держав-них підприємств нині не спрацьовує. Кошти від приватизації державних підпри-ємств не акумулюються у держав-ному інвестиційному фонді і не інвес-ту-ються в націо-наль-ну економіку, а в основному „проїдаються”. Автор вважає, що недоціль-но продавати прибуткові дер-жав-ні підприємства, які ефективно працюють і можуть щорічно наповнювати державний бюджет.
У дослідженні зазначено, що на підставі того, що комерційні банки акуму-люють 80-90% ор-га-нізованих заощаджень в Україні, на практиці мала б сформу-ватися банківська мо-дель трансформації заощаджень в інвестиції. Проте дані таблиці 1 свідчать, що частка банків у інвести-ціях в основний ка-пітал у 2003 р. ледь досягла позначки 8% (у 1999 р. – 1%).
Таблиця 1
Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування
(у відсотках до загального обсягу)
1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | Всього,
у тому числі за рахунок: | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | коштів державного бюджету | 7,3 | 7,6 | 5,1 | 5,4 | 5,0 | 7,0 | коштів місцевих бюджетів | 4,2 | 3,9 | 4,1 | 4,1 | 3,7 | 4,1 | власних коштів підприємств та організацій | 72,2 | 70,5 | 68,6 | 66,8 | 65,8 | 61,4 | коштів іноземних інвесторів | 3,0 | 3,9 | 5,9 | 4,3 | 5,6 | 5,5 | коштів населення на індивідуальне будівництво | 7,5 | 6,3 | 5,0 | 4,4 | 4,2 | 3,6 | коштів інвестиційних фондів | ... | ... | ... | ... | 2,4 | ... | кредитів банків та інших позик | ... | 0,8 | 1,7 | 4,3 | 5,3 | 8,2 | інших джерел фінансування | 5,8 | 7,0 | 9,6 | 10,7 | 8 | 10,2 | Джерело: Статистичний щорічник України за 2003 рік. – К.: Видавництво „Консультант”, 2004. – 631 с.; Захарін С.В. Інвестиційне забезпечення економічного розвитку // Фінанси України. – 2004. – № 10. – С. 73.
Автор вважає, що така ситуація спричинена високими процентними став-ками, що не відповідають нинішнім можливостям вітчизняних підприємств. Фактич-но бан-ківсь-кий сектор економіки зосередив-ся на кредитуванні посеред-ниць-кої діяль-ності, відмежувався від фізичного сектору економіки і навіть конкурує з ним за фінансові ресурси.
З даних таблиці 1 видно, що частка власних коштів підприємств у інвести-ційних капіталовкладеннях в останні роки виявляє тенденцію до зниження, проте залишається ще вагомою – 61,4%. Однак це аж ніяк не означає, що склалася корпора-тив-на модель трансформації заощаджень у інвестиції, за якої компанії володіють банківськими установами і забезпечують трансформа-цію не лише власних заоща-джень, а й решти заощадників-інвесторів, як наприклад в Японії. Основну ж частку у національних заощадженнях нині займають саме кошти населення, які в Україні фінансують посередницьку діяльність та дефіцит бюдже-ту. Саме тому обсяг інвестицій у вітчизняну економіку за період трансформації є порівня-но малим і у 2003 р. з врахуванням позитивної динамі-ки останніх років становив лише 43,5% від рівня 1990 року (рис. 1).
Джерело: Інтернет-сторінка Державного комітету статистики України – .
Структуру механізму трансформації заощаджень в інвестиції у вітчизняній економіці у 2003 р., на підставі даних таблиці 1, можна описати так:
,
де І – інвестиції, Зп – заощадження підприємств, Зд – заощадження держа-ви, Зі – заощадження іноземців, Зн – заощадження населення; К – кредити, Іі – інші інвестиції, у тому числі інституційних інвесторів.
Отже, на відміну від розвиненої ринкової економіки, де провідну роль у інвес-ту-ванні відіграють інститути фінансового ринку, які забезпечують акуму-ля-цію фінансових ресурсів (заощаджень населення та підприємств) і їх ефектив-ну капіта-лізацію, в українській економіці склалася інша, деформована модель інвес-ту-вання. Відособленість фізичного і монетарного секторів переш-ко-джає станов-лен-ню меха-ніз-му рівноважних цін на інвестиційні товари. Ізольоване функціо-ну-ван-ня різних секторів вітчизняної економіки зумовило виникнення ірраціональних форм конкурен-ції, що проявляється в суперництві між реальним і фінансо-вим сектора-ми еконо-міки за залучення інвестиційних ресурсів.
Дисертант доходить висновку, що основні причини того, чому фізичні особи не беруть участі в інвести-ційних процесах полягають у: низькому рівні доходів громадян; слабкій довірі до банківських інститу-тів та інших фінансових посеред-ників; недостатньому рівні економічної освіченості та слабкому висвіт-ленні в засобах масової інформації способів вкладання грошей та оптимальних методів зберігання заощаджень.
Важливою складовою інвестиційного потенціалу країни є амортизаційні відра-ху-вання та прибуток, але їх роль у інвестуванні в Україні незначна через штуч-не заниження та зменшення прибутковості підприємств; крім того, до поло-ви-ни підприємств є збитковими.
В Україні, за винятком 2000 і 2002 рр., мав місце дефіцит державного бюд-же-ту, і стабілізаційна політика була спрямована на його монетизацію. Інши-ми слова-ми, відбувалось витіснення приватних інвестицій рин-ковими та адміні-стра-тив-ними заходами на ко-ристь потреб державного сектору.
Дослідження структури заощаджень як інвестиційних ресурсів в Україні свідчить про те, що з одного боку, ключову роль у формуванні цих ресурсів віді-грає уряд, який визначає макроекономічну політи-ку. З іншого, суттєвий вплив на їх динамі-ку справ-ляють сподівання домогосподарств, підприємців та ступінь довіри до еконо-мічної політики уряду, а також розвиток фінансової і фондової інфра-структу-ри вітчизня-ної економіки.
Обсяг інвестицій в Україні, їх розподіл за галузями промисловості, диспро-порції в інвестуванні, відособленість фізичного і монетарного секторів обумов-лю-ють надто повільну структурну перебудову вітчизняної економіки.
У третьому розділі – „Напрями активізації інвестиційної діяльності в умо-вах ринкової трансформації економіки України” – обґрунтовано не-обхід-ність реалізації дієвих заходів щодо удосконалення державного регулю-ван-ня інвесту-ван-ня та вирішення проблем регіональної й галузевої привабли-вості.
Держава може прямо впливати на розвиток еконо-міки, інвес-туючи з дер-жав-но-го бюджету за урядовими програмами та опосередковано, використо-вую-чи ін-стру-менти макроекономічної політики. У розділі з’ясовано, що в Украї-ні фор-му-вання інвестиційних програм та використання державних коштів не має систем-ного характеру, держав-ні капітало-вкла-дення можуть спрямовуватися на вико-нан-ня запитів народних депутатів. У зв’язку з цим доцільно перейти до середньо-стро-ко-вого та стратегічного плану-вання державних інвестицій. Поліп-шен-ня інвес-тиційного середовища, вдоско-на-лен-ня інструментів залучен-ня інозем-них інвес-ти-цій в економіку країни та окремих регіонів є також невід’єм-ною складо-вою збіль-шення обсягів інвестицій.
У розділі показано, що неефективне управління казенни-ми підприємствами і державними активами є причиною несплати податків, приховування доходів, що відображається на привабливості макроекономіч-ного інвестиційного середо-вища. Автор вважає, що державний сектор повинен займати ключові позиції у досягненні пріоритетів розвитку еконо-мі-ки. Проте в інвестиційній діяльності доцільно вихо-дити з принципу стимулювання, а не витіснення аналогічних видів діяльності у недержав-ному секторі.
Основним недоліком державної інвести-ційної політики, на думку автора, було те, що фінансування капітало-вкладень у 1992-1998 рр. здійснювалося за залишко-вим принципом, що викликало наростання кредиторської заборго-ва-нос-ті в інвести-ційній сфері і постійне зниження реальних обсягів інвестицій у вироб-ництво.
Проведений у роботі аналіз інвестування та стану макроекономічного сере-до-вища в країні свідчить, що для подолання структурної кризи у вітчизняній еконо-міці потрібно передовсім пожвавити інвестиційний процес. Проте основні труд-нощі полягають в залученні внутрішніх державних нагромаджень (заоща-джень) і неспромож-нос-ті інвес-торів компенсувати недостатність капітало-вкла-день у фізич-ний сек-тор еко-номіки через низьку прибутковість підприємств і висо-кий ступінь ризику.
Активізація інвестиційної ролі держави повинна виражатися не лише у пря-мій участі в фінансуванні ефективних інвестиційних проектів роз-вит-ку науко-містких виробництв, високих технологій і життєвоважливих галузей. Не менш важливе зна-чен-ня має стимулювання інвестиційної діяльності економічних суб'єк-тів проведен-ням відпо-відної макроекономічної політики, використовуючи меха-ніз-ми акумуляції фінан-сових коштів заощадників та їх трансформацію у вироб-ни-чі інвестиції.
Одночасно виявлено, що у вітчизняній економіці роль кре-дитної системи і фондового ринку в механізмі трансформації заощаджень у виробничі інвестиції ще не є суттєвою. Тому дисертант пропонує вдосконалити механізм макро-економічно-го регу-лю-вання та реструктурувати банківську систему з урахуванням завдань реалі-зації інвестиційних функцій банків в еконо-міці, щоб вона відповідала вимогам висо-кої надій-ності, керованості та інвестиційної спрямованості, гаранту-вала не-обхід-ний рі-вень пропозиції кредитних ресурсів за доступ-ними для виробничої сфери процент-ними ставками.
Для стимулювання надання банками довгострокових позик на інвестиційні проек-ти при високих кредитних й інвестиційних ризиках автор пропонує ширше використовувати такі інструменти, як страхування інвес-тицій, зниження норма-тивів резервних відраху-вань, пільгове оподаткування інвесторів (банків, підпри-ємств тощо), надання державних гарантій (лише для інвестиційних проек-тів страте-гічного значення), а також створення надійної системи захисту приват-них внесків, введення якої сприятиме зміцненню довіри населення до держави і банківсь-кого сектора. Світовий досвід показує, що розвиток системи гаран-тування депо-зитів фізичних осіб є необхідною складовою комплек-су заходів, спрямо-ва-них на масштабну мобіліза-цію заощаджень населення.
У сфері податкової політики для активізації інвестиційної діяльності у вироб-ни-чо-му секторі необхідно, на думку дисертанта, створити ефективну і прозору сис-те-му надання подат-кових пільг при здійсненні інвестицій. Найбільш ефектив-ним ви-дом податкових пільг у розвинених країнах є інвестиційний податковий кре-дит. Вико-ристання цього інструменту передбачено законодав-ством України, од-нак не запро-по-новано механізму оформлення такого кредиту. Че-рез недосконалість правової бази цей вид податко-вих пільг не розвинувся у вітчизняній економіці. Тому вважає-мо, що на часі ухвалення закону „Про інвестиційний подат-ковий кредит”.
В умовах формування ринкової моделі господа-рю-вання державна регіо-наль-на та галузева інвестиційна політика ґрунтувалася лише на загаль-них принци-пах децентра-лізації інвестиційного процесу. Однак, при послі-дов-ному скороченні част-ки державного бюджету (за винятком 2003 р.) у загальному обсязі інвестицій в основ-ний капітал (з 8,4% у 1997 р. до 5,0% в 2002 р.) частка місцевих бюджетів України коливалася в межах 3-4%. Автор відзначає, що причи-нами активізації інвес-тиційної політики регіонів є спроби подолати недоско-на-лість держав-но-го інвести-цій-ного законодавства, згладити непослідов-ність інвес-ти-ційної полі-ти-ки центру, створити сприятливіше інвестиційне середови-ще.
З активізацією інвестиційної політики регіонів виникає низка проб-лем, пов'я-за-них із поглибленням міжрегіональних суперечностей. Серед них автор акцентує на поси-лен-ні конкуренції регіонів за залучення інвестиційного капіталу, посиленні ди-фе-рен-ціації рівнів їх соціально-економічного розвитку, розриві єдиного інвес-тицій-ного просто-ру. В окремих випадках регіони неефективно використо-вують інвести-цій-ний бюджетний ресурс держави. Тому потрібно, на думку дисертанта, запрова-дити чіт-кий порядок формуван-ня, розпо-ділу та оцінки ефективності дер-жав-них інвестицій. Регіональні органи влади мають забезпечити контроль за вико-рис-тан-ням бюджетних коштів, а також за залученням іноземних інвестицій. Важливим кроком у цьому напрямку має стати прийняття закону „Про стимулю-вання розвитку регіо-нів” з новими механізмами зниження міжрегіональних дис-про-порцій.
Для інвесторів, особливо іноземних, першочергове зна-чення мають стабільність і прозорість економіки країни в цілому. При ухва-ленні інвести-ційних рішень враховуються передовсім не регіональне інвес-ти-ційне середовище та його ризики, а загальнодержавне макроекономічне середовище. Світовий дос-від показує, що основні потоки коштів стратегічних інвесторів спрямовуються не стіль-ки у місця, де створені максимальні пільгові умови, скільки у країни, економіка яких стабільно і послідовно розвивається на власній внутрішній основі. Саме тут мож-на розраховувати на збере-жен-ня вкладень і їх сталу віддачу.
Отже, в Україні державні інститути мають забезпечувати ефективне регу-лю-ван-ня розвитку економіки як на регіональному, так і галузевому рівнях, підтримува-ти перспективні галузі, що випускають конкурентоспроможну про-дук-цію, і зна-ходити власне місце на світових ринках, інтегруючись у систему світової еконо-міки. Місцеві органи влади повин-ні домагатися у своїх регіонах збільшення частки виробництва експорт-них товарів, активно залучати зару-біжні банківські структури до реаліза-ції вели-ких інвес-тиційних проектів. Тільки активними інвестиційними діями, що підтримуються урядом і регіо-наль-ною владою, можна забезпечити модер-ні-зацію вітчизняної економіки та підвищити її міжнародну конкуренто-спромож-ність, підтримувати стабільні темпи еконо-міч-ного зростання і досягти високих стандар-тів життя.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – макроекономічного аналізу інвестування у транс-фор-маційній еконо-міці України, що виявилося в обґрунтуванні теоретико-методологічних заса-д поліпшення інвестиційної діяль-нос-ті для усталення зростання вітчизняної економіки.
1. Для формування поняттєво-категоріального апарату, що застосо-ву-єть-ся в макроекономічному аналізі, уточнено тлумачення таких понять: “інвести-ції”, “інвес-ту-ван-ня”, “інвес-ти-цій-ний процес”, “інвестиційне сере-до-вище”. Характер-ни-ми ознаками макроекономічного підходу до розуміння сутності інвес-ти-цій є: їх зв’язок з отри-манням дохо-ду як мотиву інвестицій-ної діяльності; розгляд інвестицій в єдності двох сторін – ресурсів (капіталь-них цінностей) і вкла-день (витрат), що дає змогу об’єднати в межах категорії „інвестиції” – ресурси, вкладен-ня і віддачу вкла-дених коштів як моти-ву цього об’єд-нання; врахування як інвес-тицій будь-яких вкладень, що дають економічний (соціальний) чи інший корисний ефект.
Обґрунтовано необхідність використання як макро-, так і мікро-еконо-міч-ного інструментарію дослідження інвестування для виявлення стимулів до інвес-ти-цій-ної діяльності у вітчизняних та іноземних інвесторів і впливу інвестицій на еконо-міку країни. Зокрема, досліджуючи інвестиційну поведінку домо-гос-по-дар-ства та типо-вої фірми можна з’ясу-вати механізм ухвалення ними інвестиційних рішень. За допомо-гою агрегу-вання усієї сукупності рішень, прийнятих домогоспо-дарства-ми і фірма-ми, виявляти закономірності, напрями та особливості інвестування в націо-нальній економіці. При цьому необхідно обов’язково вра-хо-вувати ефекти мульти-плікатора й акселератора. Отримані резуль-тати доціль-но використовувати як підґрунтя для вироблення макроеконо-міч-ної політики.
3. Ретельний аналіз макросередовища є першим необхід-ним етапом у роз-роб-ленні програми інвестування в умовах ринкової трансформації еконо-міки. У запро-по-но-ваній класифікації складових, що формують інвести-цій-не макро-середовище, вклю-чено такі класифікаційні складові: інсти-ту-цій-не та полі-тичне сере-довище; міжна-родне економіч-не і політич-не; економічне середо-ви-ще; при-род-но-еколо-гічне; соціаль-но-культурне і демо-гра-фічне середовище.
Комплексність впливу найважливіших мотивів сучасного інвес-тування ви-ма-гає застосування багато-фактор-ного підходу до його дослід-ження. При реалі-зації інвес-ти-ційної полі-ти-ки необхідно враховувати наявність взаємозалеж-нос-ті спону-кальних моти-вів з базовими економічними параметрами (полі-тич-на та макроеко-но-мічна стабіль-ність, економічне зростання, науково-техніч-ний про-грес, порт-фель-не інвес-тування, структура економіки, зайнятість, екс-порт, платіж-ний баланс, валютний курс, реаль-ні процентні ставки, інфляція тощо).
Одним з ключових напрямів економічної політики є створення сприят-ли-вих економічних умов для підвищення інвестиційної активності. Форму-ва-н-ня спри-ят-ливого інвестиційного макросередовища передбачає поліпшен-ня за-галь-них умов господарювання, захист прав власності, вдосконалення кор-по-ра-тивного управлін-ня, вирівнювання умов конкуренції, дерегулювання еко-но-міки, поліп-шен-ня інфор-мацій-ного забезпечення бізнесу, реформування бух-галтерського обліку, звітності та статистики, розвиток фінансових ринків і інсти-ту-тів, у тому числі фондового ринку, банків, страхових та інвестиційних інститу-тів.
Дослідження інвестиційного макросередовища в Україні свідчить про те, що з одного боку, ключову роль у його формуванні відіграє уряд, який визна-чає амортизаційну, грошово-кредитну, бюджетну, податкову політику тощо. З іншо-го, істотний вплив на нього справ-ляє ступінь розвитку фінан-сової, фондо-вої інфраструктури вітчизняної економіки.
4. Завершення формування повноцінного інвестиційного рин-ку є необхід-ною умо-вою вирішення проблем акумуляції інвестиційних ресурсів, транс-фор-мації заощад-жень у інвестиції, підвищення ефективності їх використан-ня. У роботі досліджено стан й особливості формування джерел інвестицій, проаналі-зовано та виявлено як позитивні, так і негативні чинники їх формування. Встанов-лено, що нині населення тримає більшу частину своїх заощадження у вигляді готівки і виявлено конкретні причини того, чому фізичні особи не беруть участі в інвесту-ванні; запро-по-новано заходи, які стимулюватимуть пере-творення цих неорганізованих заощаджень в інвестиції.
5. Ефективність функціонування національної економіки в майбутньому прямо залежить від нинішньої структури інвестування. Виявлено, що у вироб-ничій, технологічній та відтворювальній струк-турі інвестицій просте-жу-ються позитив-ні зрушення, які поліпшили їх структуру загалом. Однак, гострою зали-ша-ється проблема структури інвестування на регіонально-му рівні.
6. Первинною базою інвестиційної діяльності слугує інвестиційна полі-тика та інвестиційна стратегія. На макрорівні вироблення і реалізація державної інвес-тиційної стра-тегії допомагає концентрувати обмежені бюджетні кошти і захо-ди підтримки у найперспективніших галузях і регіонах, забезпечувати динамічну збалан-сова-ність у розвитку економіки в цілому, її перехід у новий якісний стан з міні-мальними витратами. Інвестиційна політика, орієнто-вана на інновації, повин-на зайняти централь-не міс-це у державній політиці на середньо-стро-кову і довго-строкову перспективу.
Досягти залучення необхідних обсягів інвестицій для модернізації та струк-тур-ної перебудови національної економіки на основі інновацій можна лише, ство-рив-ши умови для великомасштабного припливу вітчизняного приватного капіталу і заощад-жень населення у сферу інвестицій, використо-вуючи для цього різноманітні інструмен-ти макроекономічної політики.
Найважливішими пріоритетами державної інвестиційної політики повинні стати ресурсо-ощадні технології та збереження довкілля. Нинішні пріоритети для металургійно-сиро-вин-них галузей страте-гіч-но безперспективні, оскільки запаси при-род-них ресурсів обмежені, невіднов-лювані і швидко вичерпуються, що приво-дить до подорожчання міне-ральної і лісової сировини, погіршення струк-тури вітчизняної еконо-міки, забруднен-ня навко-лишнього середовища тощо.
7. Селективна інвестиційна політика, кон-центра-ція обмежених інвести-цій-них ресурсів на порівняно невеликій кількос-ті об'єктів, що характеризують-ся висо-кою окупністю, є життєво важливими для забезпечен-ня економічної неза-леж-ності країни чи регіону. Інвес-тиції та інновації повинні зайняти центральне місце у перспективній державній еконо-мічній політиці, що дозволить забезпе-чити стале економічне зростання.
8. Одним з напрямів державної підтримки приватних інвестицій є пайова участь держави в інвес-тиційних проектах, що пройшли конкурсний відбір. Дер-жавна під-тримка інвесторів має бути пов'язана з сертифікацією інвестиційних проектів, інформаційним висвіт-лен-ням інвести-ційних можливостей, наданням інвести-цій-них податкових кредитів, част-ко-вим фінан-суванням з бюджету роз-вит-ку, наданням державних гарантій для страте-гічних проектів. Державна під-трим-ка пріори-тет-них напрямів еконо-міч-ного розвитку повинна сприяти при-пли-ву приватних інвес-ти-цій.
Для підвищення ефективності використання державних інвестицій панівною формою їх розміщення повинна стати система розподілу інвес-ти-ційних ре-сурсів між різними інвесторами й інвестиційними проектами на конкурсній осно-ві. За таких умов доцільним є створення Українського банку розвитку, який повинен стати важливою складовою цілеспрямованої політики держави з мобі-лізації капіта-лу для здійснення інвестицій у реальний сектор економіки.
9. Для забезпечення сприятливого інвестиційного середовища та збільшення обся-гів залучення інвестицій доцільно використо-ву-вати грошово-кредитні, подат-ко-ві, структурні та інші методи стиму-лю-ван-ня інвестування. Переорієнтація грошо-во-кредитної і фіскальної політики на стимулювання інвестиційної діяль-ності в кон-крет-них галузях вітчизняної економіки та регіонах вимагає активних держав-них захо-дів з усунення деформацій струк-тури грошо-вої маси, зменшення частки готівки, дедоларизації грошового обі-гу, витіснен-ня сурога-тів грошових коштів з платіж-ного обороту і нормалізації век-сель-ного обігу. Ефек-ти-вне регулю-ван-ня обсягів і структу-ри грошової маси при забезпеченні цільо-во-го регулю-вання грошо-вих потоків (за допомогою впливу на них і ди-на-міку процентних ставок, діяльності дер-жав-них інститутів розвитку, рефінан-су-вання бан-ків через облік векселів не-фінан-сових установ) сприятиме припливу грошо-вих ресур-сів із спекулятивних опера-цій у виробництво. Водночас, державне регулю-вання по-вин-но спрямо-вува-тись на створен-ня економічного, інституційного і правово-го середовища, що забезпе-чує зростання інвестиційної активності недер-жав-них фінан-сово-кредит-них інсти-ту-тів і підприємств фізичного сектору.
10. Державна макроекономічна політика повинна бути спрямована, з одно-го боку, на створення рівних умов для вкладень у різні сектори економіки, забез-пе-чення державної підтримки і гарантій приватних інвестицій, а з іншого – на підвищення довіри приватних інвесторів до зобов'язань держави, інститу-тів фондо-во-го ринку, банківських структур. Держава мала б підтримувати форму-вання інфраструктури фінан-сового рин-ку, розвиток мережі небанківських фінансово-кре-дит-них інститутів, здатних мобілізувати довгострокові фінансові ресурси, ре-структурування банківської системи з урахуванням завдань реалізації інвестиційних функцій банків в еконо-міці, розвиток системи гарантування депозитів фізич-них осіб, страхування і стимулювання інвес-ти-цій. Посилення державного регулювання інвестиційної сфери повинно ґрунту-вати-ся на широкому застосу-ван-ні нормативних методів регулю-вання в умо-вах ринкової трансформації еконо-міки України.
Реалізація зазначених заходів сприятиме зміцненню інвестиційного по-тенціа-лу вітчизняної економіки та підвищенню рівня її інвестиційної привабли-вості, що позитивно впливатиме на процеси подальшого фор-му-вання сприят-ли-вого інвести-ційного макро- та мікросередовища та інтенси-фіка-цію інвестування в економіку України.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Крупка І.М. Про макроекономічний інструментарій дослідження інвестування // Вісник Львівського університету. Серія економічна. – 31. – 2002. – С. 268-272. – 0,35 др. арк.
2. Крупка І.М. Особливості формування інвестиційних ресурсів в умовах рин-кової трансформації економіки України // Доходи та заощадження в умовах трансформації економіки України. Наук. зб. За ред. З. Г. Ватаманюка. – Львів: Інтереко, 2002. – С. 185-192. (Формування ринкової економіки в Україні. – Спецвип. 10.) – 0,5 др. арк.
3. Крупка І.М. Економічні школи про заощадження домогосподарств та їх роль у інвестиційному процесі // Вісник Львівського університету. Серія економіч-на. – 32. – 2003. – С. 252-258. – 0,5 др. арк.
4. Крупка І.М. Формування макроекономічного інвестиційного середовища в Україні // Фінанси України. – 2004. – № 4. – С. 87-96. – 0,5 д. ар.
5. Крупка І.М. Проектний аналіз
