імені Івана Франка

Коцюба Надія Йосипівна

УДК 811.161.2 373.46 : 35

УКРАЇНСЬКА

ТЕРМІНОЛОГІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

(СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК)

10.02.01- українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі української мови Інституту українознавства НАН України ім. І. Крип’якевича.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент НАКОНЕЧНА Галина Василівна, Національний університет “Львівська політехніка”.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор МАЦЮК Галина Петрівна, Львівський національний університет ім. Івана Франка;

кандидат філологічних наук, доцент ПЛОТНИЦЬКА Інна Михайлівна, Національна Академія державного управління при Президентові України.

Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка.

Захист відбудеться 16 червня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради
Д 35.051.06 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79001, м. Львів, вул. Університетська, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79001, м. Львів, вул. Університетська, 1).

Автореферат розіслано 14 травня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент В. Будний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У кінці ХХ ст. помітне посилення уваги до проблем державного управління, усвідомлення його як окремого виду діяльності та виокремлення в самостійну галузь науки. Це пов’язано зі значними змінами, що відбулися на політичній карті світу, а саме з виникненням унаслідок здобуття незалежності численних держав, їхнім прагненням втілити в життя найвагоміші здобутки минулого та запобігти повторенню помилок у процесі розбудови. До таких держав належить і Україна, у якій вивчають історичний досвід інших країн, передусім європейських, а також власні традиції державного будівництва з метою побудови демократичної правової держави.

Потреба наукового забезпечення процесу cтановлення державності в Україні зумовила виокремлення і розвиток державного управління як окремого виду діяльності та галузі науки. Підтвердженням цього є введення державного управління до Переліку спеціальностей наукових працівниківНаказ Вищої атестаційної комісії України “Про затвердження переліку спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і докторів наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань” // Бюлетень Вищої атестаційної комісії України, 1999, № 4. – С.9-26.

.

Термінну систему державного управління на сьогодні в науковій літературі поки що не виокремлюють, як, скажімо, хімічну, фізичну, юридичну. Однак вона об’єктивно існує, обслуговує поняттєву систему державного управління як наукової галузі, тому сьогодні актуальною є потреба виокремити українську термінологію державного управління, відтак здійснити її мовознавчу характеристику як підсистеми літературної мови, що сприятиме її нормалізації та стандартизації. Процес становлення науки державного управління вимагає лексикографічного забезпечення, адже спеціальні словники термінів державного управління на сьогодні в українській лексикографії практично відсутні. У науковій літературі відсутнє також єдине визначення цієї галузі людської діяльності й одночасно терміносистеми.

Специфіка державного управління як виду діяльності і як галузі науки (зокрема унікальність об’єкта управління, яким є суспільство загалом), значний масштаб такої діяльності та її складність, взаємозв’язок державного управління з іншими видами соціального управління, а також з іншими науками, такими, як адміністративне право, політологія, економіка, соціологія тощо, зумовили появу в терміносистемі значної кількості міжгалузевих термінів, що створює труднощі в диференціюванні терміноодиниць державного управління.

Проблеми виникають ще й тому, що молода галузь науки “державне управління” поки що не виробила чітких наукових критеріїв дефініювання своїх терміноодиниць.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до проблематики і наукових планів відділу української мови Інституту українознавства НАН України ім. І. Крип’якевича.

Об’єктом дослідження є сучасна українська термінологія державного управління (надалі – УТДУ).

Предмет дослідження – формування УТДУ як галузевої терміносистеми української літературної мови.

УТДУ розглядаємо як підсистему загальнолітературної мови зі специфічними рисами на семантичному, структурному та правописному рівнях, що зумовлено особливістю об’єкта називання. Враховуючи те, що УТДУ охоплює неоднорідний словесний матеріал, який служить або для вираження поняття (гласність, екстериторіальність, роздержавлення), або називає об’єкти (Кабінет Міністрів України, обласна державна адміністрація, ГоловКРУ), у досліджуваній термінології розрізняємо власне термінну та номенклатурну частини.

Для виявлення специфіки УТДУ як терміносистеми на основі компонентного аналізу за розробленою в мовознавстві методикою у роботі здійснено класифікацію понять державного управління за основними семантичними категоріями й виокремлено такі найголовніші лексико-семантичні групи:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

Також обумовлюємо вживання таких робочих термінів, як “термін державного управління”, “номен державного управління”, “лексика державного управління”, “термінолексема державного управління”, “квазітермін державного управління” – відповідно до розділів дисертації.

Матеріал дослідження. У дослідженні проаналізовано понад 2000 термінів державного управління (однокомпонентних, двокомпонентних, трикомпонентних, полікомпонентних).

Цей термінокорпус сформовано на базі сучасних нормативно-правових актів, навчальних посібників, наукових та науково-теоретичних видань, монографій, перекладних, тлумачних словників, словників-довідників (загалом понад 30 найменувань). Використано архівні матеріали.

Метою роботи є комплексне лінгвістичне дослідження особливостей становлення та розвитку термінології державного управління в діахронії, виявлення специфічних її ознак як складової частини лексичної системи сучасної української мови.

Поставлена мета передбачає розв’язання таких основних завдань:

1. Визначити терміносистему державного управління та відмежувати її від терміносистем інших наук.

2. Здійснити періодизацію формування УТДУ, виявити причини неоднакового ступеня інтенсивності розвитку терміносистеми державного управління в різні періоди.

3. Розглянути характер взаємодії і співвідношення національного та інтернаціонального у процесі формування терміносистеми УТДУ.

4. Проаналізувати джерела формування УТДУ та лексико-семантичні і стилістичні процеси в системі сучасної управлінської терміносистеми.

5. Охарактеризувати структурно-словотвірні особливості УТДУ; визначити способи термінної деривації, словотвірні типи термінів, їх продуктивність.

6. Виявити закономірності унормування терміносистеми державного управління.

7. Укласти словник термінів державного управління (українсько-російсько-англійсько-французький).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань застосовано як основні описово-аналітичний та порівняльно-історичний методи. Допоміжними є статистичний метод, а також метод синхронних зрізів.

Наукова новизна дослідження визначається як його предметом (у роботі термінологія державного управління вперше стала об’єктом мовознавчого дослідження), так і багатоаспектним комплексним підходом до аналізу цієї галузевої термінної системи: уперше в українському мовознавстві здійснено періодизацію розвитку УТДУ; описано притаманні їй лексико-семантичні явища, розглянуто способи термінотворення, запропоновано шляхи унормування термінних одиниць державного управління.

Теоретичне значення. У дослідженні вперше в українському мовознавстві виокремлено нову терміносистему, простежено її зв’язки з іншими термінними системами, проаналізовано лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості УТДУ.

Практичне значення. Вивчення особливостей розвитку УТДУ в діахронії та синхронії відкриває шлях для її подальшого дослідження та унормування. Дослідження сприятиме визначенню критеріїв диференціювання понять та номенів державного управління, упорядкуванню сучасної управлінської терміносистеми, її уніфікації та стандартизації. Теоретичні положення і фактичний матеріал можуть бути використані в лексикографічній роботі (для створення словників термінів державного управління), для стандартизації фахової термінознавства та теорії державного управління. Уміщений у додатку чотиримовний словник термінів державного управління може бути використаний у діяльності органів влади, а також підприємств, установ та організацій.

Апробація роботи. Основні положення та окремі результати дослідження викладено в доповідях на 6-ій та 7-ій Міжнародних наукових конференціях “Проблеми української термінології” (Львів, 2000, 2002).

Окремі розділи та дисертаційну роботу загалом обговорювано на засіданні відділу української мови Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, кафедри української мови Львівського національного університету ім. Івана Франка, кафедри української мови Національного університету “Львівська політехніка” та кафедри української та іноземних мов Львівського регіонального інституту державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Різні аспекти досліджуваної проблеми викладено в 5 публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Розв’язання поставлених завдань зумовлює композицію дисертаційного дослідження, що складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків (193 с.), списку літератури (277 позиц.) та джерел (105 позиц.), двох додатків (51 с.). Загальний обсяг роботи – 278 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, її теоретичне та практичне значення, з’ясовано методи дослідження, вказано на апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Формування та розвиток української термінології державного управління в діахронії” – з урахуванням конкретних суспільно-політичних умов формування УТДУ, якісних і кількісних показників цього процесу (наявність теоретичних праць, словників – як певного результату термінологічної творчості), а також, спираючись на спроби періодизації становлення державного управління в Україні, що їх здійснили фахівці, виокремлено періоди й підперіоди формування та розвитку УТДУ:

1. Донауковий період (IX – кінець XX cт.):

1.1. Зародження і формування української термінології державного управління в період Київської Русі.

1.2. Розвиток УТДУ в Галицько-Волинській державі.

1.3. Формування управлінської термінології в литовсько-польський період.

1.4. Становлення УТДУ в козацьку добу.

1.5. Розвиток української термінології державного управління під час Гетьманщини.

1.6. УТДУ в період бездержавності.

1.7. Формування управлінської термінології на початку ХХ ст.

1.8. Розвиток української термінології державного управління в радянський період (20-80 рр. ХХ ст.).

2. Становлення УТДУ на науковій основі (90-і рр. ХХ ст.).

Лексика державного управління бере свій початок ще з докнязівської доби. Особливо інтенсивно вона формувалася в період Київської Русі, що знайшло своє відображення в писемних пам’ятках того періоду. Становлення спеціальної управлінської лексики відбувалося паралельно до формування київської української державності. Найдавніші українські пам’ятки писемності фіксують термінолексеми на позначення понять, пов’язаних з управлінням.

Після розпаду Київської Русі як державного утворення українська термінологія державного управління продовжила свій розвиток у Галицько-Волинському князівстві.

Статус української мови, яка з ІІ половини XIV ст. стала державною мовою Великого князівства Литовського, сприяв активізації формування УТДУ. У цей час управлінська термінологія активно поповнювалась іншомовними словами, що засвідчено в текстах тогочасних українських писемних пам’яток.

Інтенсивно розвивалась УТДУ під час існування Української козацької республіки. Сформоване козацьке республіканське державне утворення спиралось на організаційні військові принципи, що позначилось на тогочасній спеціальній лексиці сфери управління.

Останнім періодом активного формування УТДУ в донауковий період стала доба Гетьманщини. Гальмування державотворчих процесів після ліквідації Гетьманщини позначилось і на українській термінології державного управління. У зв’язку з поширенням на території України реформ Петра І з 20-х років XVIII ст. в українській мові починає формуватися спільний українсько-російський лексичний фонд, що відображав зміни в державному управлінні. Створення на Україні нових адміністративно-судових органів, установлення зв’язків з центральними органами державного управління Росії на правах часткового підпорядкування та субординації призвели до того, що в українську терміносистему державного управління ввійшов значний пласт російської лексики, переважно німецького походження.

Несприятливі політичні обставини в Україні стали перепоною для природного розвитку національної спеціальної лексики. Відсутність державності гальмувала розвиток УТДУ аналізованого періоду. Проте навіть за цих умов українська управлінська термінологія поповнювалася новими терміноодиницями, розширювала свої словотворчі та фразеологічні можливості. В аналізований період до зазначеної термінології активно проникали запозичення з інших мов. Процес освоєння запозичених термінів відбувався в умовах роздробленості українських земель, що викликало різного типу варіантність, якої в межах досліджуваного періоду об’єктивно не можна було уникнути.

Активізація суспільно-політичного життя в Україні на початку ХХ ст. сприяла пожвавленню формування терміносистеми державного управління навіть в умовах відсутності української державності. Інтенсивний процес державотворення в 10-20-х роках минулого століття позначився на адміністративній лексиці. Особливо активними були термінотворчі процеси в терміносистемі державного управління в період “українізації” в УСРР.

Переважання у сфері державного управління російської мови в радянський період, особливо в 70-80 рр., призвело до повного застою термінотворчих процесів в УТДУ на власномовній основі. Наслідком політики “зближення мов” тогочасного періоду стала поява в терміносистемі державного управління численних росіянізмів.

Кульмінаційним періодом у розвитку УТДУ є 90-і роки ХХ ст. – початок ХХІ ст., що пов’язано з посиленням уваги до проблем державного управління та виокремленням державного управління як науки. У цей період інтенсифікувався процес оновлення лексико-семантичного складу сучасної УТДУ, що виявляється в активізації термінотворення, широкому проникненні до термінологічної системи запозичень з інших мов, особливо з англійської.

Діахронний аналіз розвитку УТДУ підтверджує думку про те, що інтенсивність термінотворення (як свідомого процесу) перебуває в безпосередній залежності від характеру дії позамовних чинників.

У другому підрозділі – “Національний та інтернаціональний аспекти формування української термінології державного управління” – досліджено проблему творення національної термінології, очищення наукової мови від чужомовних елементів, проаналізовано досвід українських лексикографів 20-30-х років ХХ ст. Наукові студії тодішніх мовознавців забезпечили підґрунтя для потужних нормалізаційних процесів в українських терміносистемах, у тому числі і в УТДУ. Використання термінологічних словників 20-30-х років ХХ ст. є одним із шляхів поповнення та впорядкування сучасної УТДУ. Однак використовувати матеріал цих словників треба на підставі критичного аналізу, з урахуванням кожного конкретного поняття, наявності або відсутності відповідного терміна в сучасній терміносистемі.

Другий розділ “Лексико-семантична та стилістична характеристика сучасної української термінології державного управління” присвячений аналізові лексичного складу та системної організації сучасної української термінології державного управління, особливостей вияву в УТДУ таких загальномовних явищ, як синонімія, омонімія, антонімія, паронімія.

У першому підрозділі – “Лексико-генетична характеристика сучасної української управлінської термінології” – проаналізовано лексичний склад терміносистеми державного управління з погляду походження її одиниць.

Специфіка державного управління як виду діяльності і як галузі науки, а також тривале “вливання” в українську наукову термінологію запозичень з інших мов зумовили генетичну неоднорідність лексичного складу сучасної УТДУ.

На сучасному синхронному зрізі за лінгвістично-хронологічним критерієм виокремлюємо такі групи термінів УТДУ за походженням:

1) спільнослов’янські терміни (закон, служба, держава, посол);

2) давні іншомовні запозичення (акт, адміністрація, асигнація);

3) нові іншомовні запозичення (муніципальний, омбудсмен, спікер).

У другому підрозділі – “Проблема полісемії в українській термінології державного управління” – охарактеризовано полісемію внутрішньосистемну: парламент (назва органу влади та місця його розташування); колегія (орган та сукупність осіб, що входять до нього) та зовнішньоспрямовану: конституція (термін державного управління і загальновживане слово).

Явище синонімії в українській термінології державного управління описано в наступному підрозділі – “Синонімія в українській термінології державного управління”. У межах аналізованої терміносистеми виокремлено такі типи синонімії: абсолютна (радник – консультант; місцевий – муніципальний); баластна (строк – термін, правомочний – правомірний); словотвірно-морфологічна (міськрада – міська рада, урядова криза – криза уряду, СБУ – Служба безпеки України); гіперо-гіпонімічна (ієрархічна) (державна влада – влада); поняттєва (смислова, ідеографічна) (законний – правомірний – правний); фонетично-правописна (інаугурація – інавгурація – іногурація, ранґ – ранг, декларація – деклярація). Термінологічна синонімія відрізняється від загальномовної тим, що закріпленість за поняттям практично не дозволяє термінові розвивати свої синонімічні ряди.

У четвертому підрозділі – “Антонімічні відношення між терміноодиницями УТДУ” – охарактеризовано словотвірні (віддзеркалені) (централізація – децентралізація, парламентський – непарламентський) та лексичні (зовнішня політика – внутрішня політика, імперативний метод впливу – диспозиційний метод впливу) терміни-антоніми.

Для термінологічного дискурсу характерна й контекстуальна антонімія одиниць УТДУ: партія влади – опозиція.

П’ятий підрозділ – “Паронімія в українській термінології державного управління” – присвячено характеристиці двох типів паронімів в УТДУ: власномовні одиниці (виборний – виборчий, відносини – відношення, громадський – громадянський) та паронімічні ряди іншомовного походження: кон’юнктура – кон’єктура, інтерпеляція – інтерполяція, адміністративний – адміністраторський, парламентський – парламентарний.

Явище паронімії в термінології державного управління, без сумніву, належить до дестабілізаційних чинників, проте паронімічний ефект в аналізованій терміносистемі значною мірою компенсується контекстом.

У шостому підрозділі “Лексико-семантичні та стилістичні процеси в сучасній УТДУ” на основі компаративного аналізу репрезентацій значень термінів УТДУ в різних лексикографічних джерелах XX століття виокремлено динамічні стилістично-семантичні явища, що відбуваються в сучасній УТДУ, такі, як переорієнтація номінацій управлінської сфери, зміна соціальних конотацій терміноодиниць державного управління, їх архаїзація, реактивація і пасивізація лексико-семантичних засобів УТДУ. Зазначені явища детерміновані передусім соціальними чинниками. У період кардинальних змін у політичному, економічному та духовному житті колишнього радянського суспільства, в умовах розбудови української державності діапазон мовних змін надзвичайно широкий. Семантичні трансформації в термінах залежать також від внутрішньомовних зв’язків між одиницями мови (синтагматичних, парадигматичних та словотвірних відношень) і певною мірою визначають ці зв’язки.

Сьомий підрозділ “Синтагматичні та парадигматичні відношення між терміноодиницями державного управління” присвячено трансформаціям у синтагматичному та парадигматичному вимірах лексико-семантичної системи сучасної української термінології державного управління.

У третьому розділі – “Структурно-словотвірні особливості терміносистеми української термінології державного управління” – виокремлено традиційні основні структурні типи одиниць УТДУ: терміни-однослови та терміни-словосполуки.

Аналізові термінів-однословів за структурно-граматичною будовою та за способами творення присвячено перший підрозділ – “Терміни-слова в системі української термінології”.

Терміни державного управління, оформлені у вигляді одиничних слів, неоднорідні за будовою. Сюди належать непохідні номінації (чин, апарат, блок); терміни-деривати (чиновник, апаратник, блокуватися); назви-композити (самовизначення, етноцентризм, держдепартамент) та абревіатури (СБУ, ГоловКРУ ).

У цьому підрозділі досліджено морфологічний (суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, складання, абревіація), морфолого-синтаксичний та лексико-семантичний способи творення термінів УТДУ.

У системі афіксального словотвору найпродуктивнішою є суфіксація. Суфіксальні словотвірні моделі термінів-іменників поділяються за характером твірних основ, мотивованих іменниками, прикметниками, дієсловами, а також словотворчих формантів (суфіксів як власне українських, так і інтернаціональних). У межах суфіксального способу визначено та описано 15 продуктивних моделей. Префіксація як спосіб термінотворення в УТДУ за кількістю продукованих одиниць дещо поступається перед суфіксальними утвореннями. Найширше вона використовується для творення термінів УТДУ, виражених дієсловами та прикметниками, рідше – іменниками.

Префіксально-суфіксальний спосіб у творенні термінів-іменників сучасної УТДУ відзначається невисоким ступенем продуктивності. Значно продуктивнішими є моделі, за якими творяться терміни-прикметники державного управління.

У сучасній УТДУ продуктивним способом термінотворення є складання. Терміни-композити, об’єднуючи в одному слові кілька основ, характеризують предмети, явища за кількома ознаками, що є свідченням вищого ступеня конкретизації понять. Композити побудовані шляхом різноманітних комбінацій національних твірних елементів (самовизначення, законотворець) та іншомовних терміноелементів (прем’єр-міністр, прес-секретар). Комбінації з національних та іншомовних терміноодиниць у системі УТДУ практично відсутні.

Значну частину досліджуваних термінів становлять складні прикметники, наприклад: адміністративно-територіальний (устрій), адміністративно-управлінські (технології), нормативно-правовий (документ).

Серед словотворчих засобів поповнення лексичного складу сучасної УТДУ важливе місце займає абревіація. У досліджуваній термінології виділено такі структурні типи абревіатур: а) ініціальні; б) комбіновані (змішані); в) часткові.

Ініціальні абревіатури-терміни державного управління, своєю чергою, поділено на: а) ініціально-літерні, наприклад: ДПА – Державна податкова адміністрація, СБУ – Служба безпеки України, ВР – Верховна Рада; б) ініціально-звукові: ода – обласна державна адміністрація, КРУ – контрольно-ревізійне управління; в) комбіновані: ГоловКРУ, райво, міськво.

Часткові абревіатури широко функціонують у словотвірній системі назв різного роду посад органів державного управління: помзав (помічник завідувача), оргробота (організаційна робота), заворг (завідувач організаційного відділу).

Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення в УТДУ репрезентований невеликою кількістю термінів, серед яких: завідуючий, приймальна, керуючий (справами), уповноважений (з прав людини), до того ж окремі з них (приймальна, прийомна, завідуючий, керуючий) стилістично застаріли (нормативно: приймальня, завідувач, керівник).

Лексико-семантичним способом в УТДУ утворено невелике число термінів, оскільки в загальнонародній мові порівняно мало лексем, переосмислення яких дозволяє вживати їх як управлінські номінації.

Граматичним фондом УТДУ є самостійні частини мови. У досліджуваній терміносистемі найширше представлені іменникові утворення, що підтверджує загальновідому думку про високий ступінь субстантивованості наукової мови. Менш активно поняття державного управління функціонують у прикметниковому та дієслівному вираженні, ще менше – у числівниковому, займенниковому та прислівниковому.

Характерною особливістю термінотворення, порівняно з загальнолітературною мовою, є широке використання аналітичного способу словотвору. Це пояснюється потребою постійної конкретизації багатьох понять у міру розвитку науки, оскільки терміни-словосполуки точніше виражають наукове поняття, ніж однослівні терміни і, хоч суперечать вимогам короткості, займають значне місце в галузевих терміносистемах. Характеристиці складених термінів присвячено другий підрозділ третього розділу – “Терміни-словосполуки в системі УТДУ”.

За семантичною ознакою, тобто за ступенем валентності компонентів, в УТДУ наявні розкладні терміни-словосполуки двох типів: вільні словосполуки, де кожен із компонентів – термін, що може вільно сполучатися з іншими термінами всередині системи: державне управління, територіальний устрій, управлінське рішення, адміністративний акт, виконавча влада, законодавчий орган; відносно вільні утворення, де один із компонентів має нульову термінологічну валентність у системі УТДУ, тобто виражений загальновживаним словом, а решта – здатні вступати в інші термінологічні сполуки: гілка влади, місцеве самоврядування, державна таємниця, друге читання (законопроекту) тощо.

Залежно від розташування та морфологічного вираження компонентів розкладних термінів-словосполук в УТДУ вирізняємо дво-, три-, чотири та багаточленні структурні моделі останніх.

До найпродуктивніших моделей творення термінів-словосполук належать “прикметник + іменник” та “іменник + іменник”: адміністративна реформа, державна адміністрація; Адміністрація Президента, Глава Уряду. Тричленні словосполуки виникають шляхом приєднання ще одного означення до двочленного терміна, яке деталізує різновид поняття: державна адміністрація – обласна державна адміністрація, районна державна адміністрація; виборче право – активне виборче право, пасивне виборче право.

Останній роздiл – “Культура мовлення в державному управлінні” –присвячено питанням уніфікації та стандартизації терміноодиниць державного управління.

На сьогодні поки що не існує державного стандарту на визначення термінів державного управління, не уніфіковані окремі терміноодиниці УТДУ. Серед науковців немає одностайності ні щодо самого називання певних понять державного управління, ні щодо визначень цих понять. Така тенденція є характерною для періоду становлення будь-якої науки, проте вона не сприяє унормуванню і систематизації терміносистеми цієї науки.

У дослідженні звернено увагу на найбільш характерні розбіжності щодо визначень таких стрижневих термінів державного управління та місцевого самоврядування, щодо їх трактувань у працях різних науковців, як державне управління, державна мова, децентралізація, деконцентрація, місто обласного значення.

Правописні проблеми УТДУ є віддзеркаленням загальномовних дискусій про транслітерацію запозичень з неблизькоспоріднених мов: інавгурація - іногурація - інаугурація, нейтралітет - невтралітет.

Повної системності в УТДУ, як і в кожній термінології, що формувалася за різних соціолінгвальних умов, досягти на практиці неможливо. Проте свідома термінологічна і термінознавча праця, спрямована на досягнення максимальної відповідності між понятійним планом і планом вираження УТДУ, дозволить підвищити рівень її логічної та лінгвістичної системності.

Робота має два додатки. Перший – українсько-російсько-англійсько-французький словник термінів державного управління. Другий додаток – список типових стилістичних огріхів в усному та писемному мовленні державних службовців та їх мовно-літературні відповідники.

ВИСНОВКИ

1. Результати здійснених досліджень дають підстави виокремити УТДУ як підсистему (субмову) загальнолітературної мови з низкою специфічних рис. Аналіз УТДУ під цим кутом огляду дозволяє виділити певні особливості її системної організації.

2. Інтенсивність розвитку та функціювання української термінології державного управління безпосередньо пов’язана з умовами існування української державності.

3. Формування УТДУ відбувається під впливом гетерогенних чинників: внутрішньонаукових (галузевих), внутрішньомовних, міжмовних та позамовних, – визначальними серед яких є останні.

4. Процес творення термінів державного управління розпочався в епоху існування першої української держави – Київської Русі. Цей процес з різною інтенсивністю тривав протягом усієї історії нашого державотворення і був паралельним до формування державного управління як галузі людської діяльності. Кульмінаційним періодом у розвитку УТДУ є 90-і роки ХХ ст. – початок ХХІ ст., що пов’язано з таким вагомим позамовним чинником, як здобуття Україною політичної незалежності і, відповідно, з посиленням уваги до проблем державного управління та виокремленням державного управління як науки.

5. Формування термінології державного управління в умовах зростання наукових і міжмовних інтеграційних процесів зумовило наявність в УТДУ значної кількості іншомовних запозичень. Досліджуваній терміносистемі властива генетична різнорідність мовних одиниць, що відтворює тривалий історичний процес розвитку терміносистеми.

6. Свідомо комплектуючи сучасну УТДУ, перевагу треба віддавати власномовним одиницям. Під час складання словників термінів державного управління слід розумно використовувати досвід лексикографів 20-30 років ХХ ст.

7. Здійснений аналіз лексико-семантичної структури УТДУ свідчить, що основні загальномовні семантичні процеси в досліджуваній терміносистемі зазнають певних змін. Термінологічне запозичення тяжіє до повної відповідності назви поняттю. Явища полісемії, синонімії, антонімії, омонімії в УТДУ є вторинними щодо понятійної структури терміна.

8. Різноманітні мовні процеси, що відбувалися в терміносистемі української термінології державного управління у ХХ ст., особливо із середини 80-х років, вирізняються динамізмом. Стилістично-семантичні зміни в системі УТДУ цього періоду є віддзеркаленням аналогічних змін у загальнолітературній мові.

9. Переважна більшість терміноодиниць державного управління є словотвірно мотивованою. Термінологічна номінація базується на словотвірній системі національної літературної мови, а також на інтернаціональному арсеналі словотворчих засобів.

10. Термінотворення в УТДУ здійснюється всіма відомими в українській мові способами словотвору, щоправда, на основі обмеженої групи спеціалізованих формантів.

11. Потреба унормування УТДУ на орфографічному рівні свідчить про органічне входження аналізованої терміносистеми до української літературної мови, яка на сьогодні переживає проблемну правописну ситуацію. Унормування управлінської термінології шляхом вилучення лексичних дублетів, непродуктивних словотвірних моделей сприятиме поліпшенню системної організації УТДУ.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Коцюба Н. Лексико-семантичні та стилістичні зміни сучасної української термінології державного управління // Проблеми української термінології. Вісник НУ “Львівська політехніка”. – Львів, 2003. – № 490. – С. .

2. Коцюба Н. Терміни і номени на позначення понять державного управління // Українська термінологія і сучасність. Збірник наукових праць. Вип. 5. / Відповідальний редактор Л.О.Симоненко. – К.: КНЕУ, 2003. – С.105-107.

3. Коцюба Н. Особливості архаїзації терміноодиниць української термінології державного управління (УТДУ) // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. Вип. 7. – Київ, 2003. – С.106-112.

4. Коцюба Н. Розвиток української термінології державного управління в кінці ХХ ст. // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. Вип. 8. – Київ, 2004. – С.95-100 (у друці).

5. Коцюба Н. Термінологічна лексика офіційно-ділової документації 70-х років ХХ ст. // Вісник Державного університету “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології. Матеріали 6-ї Міжнародної наукової конференції. – Львів, 2000. – № 402. – С. 319-321.

АНОТАЦІЯ

Коцюба Н.Й. Українська термінологія державного управління (становлення та розвиток). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.

У дисертації вперше досліджено українську термінологію державного управління в порівняльно-історичному, лексико-семантичному та структурно-словотвірному аспектах. Проаналізована терміносистема забезпечує номінативними засобами поняттєву базу державного управління і є цілісною системою ієрархічно організованих мовних одиниць.

У роботі охарактеризовано основні періоди розвитку української термінології державного управління, з’ясовано провідні тенденції термінотворення на кожному з досліджуваних етапів. Розглянуто особливості лексико-семантичної та структурної організації української термінології державного управління. Проаналізовано способи і засоби термінної деривації, визначено словотвірні моделі управлінських термінів. Встановлено, що терміносистема державного управління потребує унормування та стандартизації.

Ключові слова: українська термінологія державного управління, термін державного управління, номен державного управління, термінотворення, терміносполука, терміносистема.

SUMMARY

N.Kotsuba. Ukrainian terminology of state management (forming and development). – Manuscript.

Dissertation for receiving of the scientific degree of the candidate of filologic sciences, speciality 10.02.01 – ukrainian language. – Lviv National University by I.Franko, Lviv, 2004.

The “terminna” system of state management is not yet separated in scientific literature as, let it say, chemical, physical or legal branches. But it really exists and serves for concept system of state management as a scientific branch. And that is why today it is strong need to separate Ukrainian terminology of state management as a branch.

It is for the first time investigated in dissertation Ukrainian terminology of state management in comperative-historical, lexic-semantic and structural-word-building aspects. The analyzed termin-system provides a concept base of state management with nominative means and is total system of hierarchyc organized language units.

It is characterized in dissertation main periods of the Ukrainian terminology of state management development: before-scientific (IX – end of XX century.) with 8 sub-periods and scientific (90 - ths of ХХ century).

The process of state management termins forming began in the period than the first Ukrainian state Kyyivska Rus’ existed. This process was lasting with different intensity during the whole history of our state forming, at the same time with the process of the state management as a branch of people activity. The culmination period in the process of UTSM (Ukrainian terminology of state management) development was the end of 90 – ths of the ХХ century and the beginning of ХХІ century.

Specialties of lexic-semantic and structure organization of Ukrainian terminology of state management are investigated. The analisys of lexic-semantic structure of UTSM estimates that the basic common-language semantic processes in investigated termin-system changed.

Different language processes which happened in termin-system of Ukrainian state management terminology in ХХ century, especially in the middle 80-ths, are characterized to be dynamic. Stylistic-semantic changes in UTSM system in that period reflect the same changes in common-literature language.

It is also analyzed methods and means of term derivation, determined word-building models of management terms. Terminological system is based on word-building system of national literary language and international arsenal of word-building instruments.

In dissertation it is ascertained that the term-system of state management requires standartization. It is emphasized the most characteristic differences in determining if “strygen” termins of state management and local authorities in scientific works.

It was made the conclusion that it was impossible to make complete system in UTSM like in every terminology which was forming during different socio-linguistic conditions. The results of made investigations proof that the UTSM may be separated as a sub-system (sub-language) of common-literature language with some specific features.

Key words: Ukrainian terminology of state management, term of state management, nomen of state management, word-building, word-combination, term-system.

АННОТАЦИЯ

Коцюба Н.И. Украинская терминология государственного управления (становление и развитие). – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2004.

В диссертации впервые исследуется украинская терминология государственного управления в сравнительно-историческом, лексико-семантическом и структурно-словообразовательном аспектах. Проанализированная терминология обеспечивает номинативными средствами понятийную базу государственного управления и является целостной системой иерархически организованных языковых единиц.

В работе раскрыты основные периоды развития украинской терминологии государственного управления, определены главные тенденции терминообразования на каждом из исследованных этапов. Определены особенности лексико-семантической и структурной организации украинской терминологии государственного управления. Проанализированы способы и средства терминологической деривации, словообразовательные модели управленческих терминов. Сделаны выводы, что терминосистема государственного управления требует упорядочения и стандартизации.

Ключевые слова: украинская терминология государственного управления, термин государственного управления, номен государственного управления.

Підписано до друку 22.04.2004 р.

Формат 50х84/16. Папір офсетний. Ум. друк. арк.0,9

Наклад 100 прим. Зам. № 243

Видавництво “Друкарські куншти”

м.Львів